«Природа як засіб розумового виховання у творчій спадщині В.О.Сухомлинського»
«Природа – це наш дім, і якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його; природа – частина нас самих, а байдужість до природи – це байдужість до власної долі»
«Природа – це наш дім, і якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його; природа – частина нас самих, а байдужість до природи – це байдужість до власної долі»
В.О. Сухомлинський
Продумуючи педагогічну тактику своєї роботи
Продумуючи педагогічну тактику своєї роботи
В. Сухомлинський писав: «…дитина за своєю природою – допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і трепетних звуках, у казці та грі, в особистій творчості, в красі, що надихає її серце, в прагненні робити добро людям. Через казку, фантазію, гру, через неповторну дитячу творчість – вірний шлях до серця дитини. Я буду так вводити малюків у навколишній світ.»
У системі основної школи помітне місце він відводив спілкуванню дітей із природою. «Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, природа постійно живили свідомість учнів яскравими образами, картинами, сприйняттями та уявленнями»
У системі основної школи помітне місце він відводив спілкуванню дітей із природою. «Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, природа постійно живили свідомість учнів яскравими образами, картинами, сприйняттями та уявленнями»
В.О. Сухомлинський
досконало знав дитячу
В.О. Сухомлинський досконало знав дитячу
психологію, так як розумів, що у звичайних умовах навчити наймолодших буде досить важко. Тому він обирає метод навчання дітей в природі. Для цього у шкільному саду було збудовано «зелений клас»
джерел думки – серед наочних образів, і насамперед серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на «обробку» інформації про цей образ.
Серед природи дитині треба дати можливість послухати, подивитися, відчути... Розповіді вчителя, що ділить з дітьми всі радощі й прикрощі, – обов’язкова умова повноцінного розумового розвитку дитини, її багатого духовного життя.
в тому, що він встановив зв’язок не просто між «зовнішнім світом» і мисленням дитини, а красою природи та мисленням дитини. Всі його методи і прийоми спрямовані на активізацію зв’язку природа (зовнішнє середовище) – мисленнєва діяльність дитини ґрунтувалися на прагненні зробити дитину більш відкритою у сприйманні краси природи.
«Образне мислення, – зауважує В. Сухомлинський, – обов’язковий етап для переходу до мислення поняттями» . Звідси ще один висновок видатного педагога, який доповнює сказане: «Творення фантастичних образів – найблагородніший грунт, на якому розвиваються буйні паростки думки». Тут ми можемо виділити дві категорії, які є одними з найголовніших у педагогічній системі видатного педагога – казка і слово.
«Образне мислення, – зауважує В. Сухомлинський, – обов’язковий етап для переходу до мислення поняттями» . Звідси ще один висновок видатного педагога, який доповнює сказане: «Творення фантастичних образів – найблагородніший грунт, на якому розвиваються буйні паростки думки». Тут ми можемо виділити дві категорії, які є одними з найголовніших у педагогічній системі видатного педагога – казка і слово.
«Природа як джерело знань».
Рекомендації видатного вченого стосуються добре розробленого ним засобу, що іменується як подорожі у природу. Але ці подорожі особливі, бо здійснюються з чітко поставленою метою: кожна подорож – це урокмислення. В. Сухомлинський наголошує: «Не захоплюючі прогулянки, а саме уроки. Але те, що й урок може бути дуже захоплюючим, дуже цікавим, – ця обставина ще більше збагачує духовний світ дітей»
«Дитина, схвильована, здивована красою природи чи таємничістю явища, яке відкрилося перед нею, знаходить ті точні і яскраві слова, яких ніколи не знайде байдужа людина» В. Сухомлинський наголошував, що кожна подорож у природу маєбути уроком пізнання, а значить, і мислення.»
«Дитина, схвильована, здивована красою природи чи таємничістю явища, яке відкрилося перед нею, знаходить ті точні і яскраві слова, яких ніколи не знайде байдужа людина» В. Сухомлинський наголошував, що кожна подорож у природу маєбути уроком пізнання, а значить, і мислення.»