В позаурочний час




Сторінка1/9
Дата конвертації11.11.2017
Розмір3,07 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Дунаєвецька районна державна адміністрація

Відділ освіти

Районний методичний кабінет

Рудська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Українська література


ВИВЧАЄМО ЛІТЕРАТУРУ

В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

Міщур Людмила Іванівна

Посібник: Українська література. Вивчаємо літературу в позаурочний час із досвіду роботи вчителя української мови Рудської загальноосвітньої школи

І –ІІ ступенів Міщур Л.І. 2016

У посібнику містяться сценарії літературних виховних заходів, вікторини, літературно – музичні композиції,усні журнали, семінарські заняття, творчі роботи,реферати.

Рекомендовано вчителям для позакласної роботи з української літератури

Упорядник вчитель української мови та літератури

Міщур Людмила Іванівна

2017р.
«ІДУ З ДИТИНСТВА ДО ТАРАСА»

СЦЕНАРІЙ присвячений творчості Т. Г. Шевченку

Мета:
В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні , і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Крізь глум юрби і суєту,
Ні, не в минуле, а в майбутнє,
До тебе я, Тарасе йду.
Ой, тернова ружа
На чолі стоїть!
Ой крута та круча,
Де Тарас стоїть
Ой крута та круча,
Де стоїть Тарас:
І крізь роки кличе,
Кличе, кличе, нас!
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього до живого,
У Всесвіті віршів й поем
І в дощ, і в сніг карбую кроки
І чую, дивлячись в блакить:
Реве та стогне Дніпр широкий.
Щоб розбудити всіх, хто спить.
Ой червона ружа
На столі стоїть
Ой крута та круча,
Де Тарас стоїть

Ой крута та круча,


Де стоїть Тарас,
І крізь роки кличе,
Кличе, кличе нас.
Я не один іду до нього -
Ідуть до нього тисячі.
Неначе грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас.
ВЕДУЧИЙ. Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в

багатьох українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет

Кобзаря. Він - як член сім’ї , як найдорожча людина.
Учень: У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі
Він дуже рідний і мені,
І татові і мамі.
Він стереже і хату й нас,
Він знає наші болі.
Я добре знаю – це Тарас,
Що мучився в неволі.
Такий ріднесенький - дивись
Він мов говорить з нами,
Він на портреті мов живий,
Ось - ось і вийде з рами.
Ведуча: В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника,

щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні,

вшанувати великого Кобзаря.

Учень: Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти, як свій,
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.
Учениця:
Я, маленька українка,
Вісім років маю,
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю
Він дитя з-під стріхи,
Він в подертій свиті.
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре не загине
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.
Уклін тобі, Тарасе
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б?ється
Те серденько дитяче
За тебе вічно б?ється,
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть
Те зроблять їхні діти.
Спи спокійно Тарасе!
Нащадки твої
Словом шани й любові і тебе пом’янули

І народи Вкраїни


Заповітів священних твоїх не забули.
Пісня: «Поклін тобі, Тарасе…»
А вже бреде сліпий кобзар,
І Гонта кличе на пожар,
Кавказькі гори, в млу повиті,
Рясною кровію политі,
Чолом підводяться до хмар,
І Катерина півжива
Дитя в хуртечі сповива.
Сніги колишуться над нею…
Орел жадібний Прометею
Криваве серце розбива.
По «Кобзарю» отім старім
Учились грамоті щасливо,
Росли задумані від « Дум»,
Гострий біль за Катерину.
І клали в серце тихий сум
За слізну долю удовину
Нам снились Гостині сини,
Що батько вбив, за честь і волю, -
Сувора правда давнини
Ішла, мов клятва в нашу долю.
Він був сином мужа, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став

велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і

вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою

російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять

переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не

зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.


Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати
І спати на волі -
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніяково, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти? Доле , де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль Боже
То дай злої ! Злої!
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка мати, вбита горем.
Сценка «Тарас і мати»
Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати: Так, синочку, правда.
Хлопчик: А чому так багато на небі зірочок?
Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка,

поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?


Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а

інші ледь видно?


Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли

добра ,любить людей, робить їм добре, тоді свічка такої людини світить ясно, і

світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати: Старайся мій хлопчику,(гладить його по голові)
Мати.
Як гірко, як нестерпно жаль
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не знаєм радісної днини.
Нам вік доводиться терпіть,
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди з краю в край.
Панує рабство ненависне.
Тарас.
… В тім гаю,
У тій хатині у раю,
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дадуть.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила
Там батько плачучи з дітьми

( А ми малі були і голі)


Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині !… А ми
Розлізлися межи людьми.
Мов мишенята.
Пісня: «Така її доля.»
Ведуча.
Тяжко , важко в світі жити
Сироті без роду
Нема куди прихилиться ,-
Хоч з гори та в воду…
В того доля ходить полем.,
Колоски збирає,
А моя десь ледащиця,
За морем блукає…
Дід.
Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі , Тарасе!
Селянин. Пани – кати…
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих!
Дівчата.
А он розпинають
Вдову за подушне… А сина купують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію, у військо віддають!
Селянин.

А онде під тином

Опухла дитина – голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне…
Дід.
Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?
Дівчина.

Чи довго ще на сім світі


Катам панувати?
Шевченко.
Пани, пани!
Схаменіться! Будьте люди!
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших…
Пісня: «Тополя»
Тарас мав феноменальну пам’ять.
Все, що він почув, побачив живучи в Україні перші чотирнадцять з половиною років,

запам’ятає в найтонших подробицях і загалом розповість про це в своїх геніальних

творах живопису та в поетичній творчості.
Доля привела 17-річного Тараса до Петербурга, до пишної і величної столиці

Російської імперії, де він став художником, поетом і вільною людиною.


22 квітня 1838р. пан Енгельгард видав своєму кріпакові Тарасові Шевченку вільну.

З травня того ж року Тарас став учнем Карла Брюллова – почав навчатися в

Петербурзькій Академії мистецтв. «Яке то щастя бути вільною людиною !… Живу.

Учусь, нікому не кланяюсь, і не боюсь… велике щастя буть вольним чоловіком», –

пише Тарас в листі до брата Микити.
Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна і не тільки в житті Тараса, а й

важлива для всієї України – вихід у світ книги віршів « Кобзар» у 1840 році.

Справді «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у

всьому світі. То є святиня, національна Біблія України.


Пісня: « Реве та стогне Дніпр широкий»
Доля готувала Тарасові все нові і нові випробування. Із хлопчика – кріпака

виростає талановитий художник, великий український поет – борець за волю України.

Ні царські тюрми, ні солдатчина, ні заслання в далеких степах Казахстану, не

зломили його, не перемогли його віри в Україну в народ! Де він не був, завжди

тужив за Україною.
Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні і вірші.

Пісня «Зоре моя вечірняя .»
Вірш «Садок вишневий коло хати».
Ведуча. Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і в його віршах.
Він закликає український народ до боротьби за волю за кращу долю.
- О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучусь… але не каюсь!
Люблю, як щиру, вірну дружину
Як безталанну свою Вкраїну!
Вірш: «І виріс я на чужині»…
«І золотої й дорогої»
«І Архімед і Гамалій»…
Останні роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і

востаннє відвідав Україну.


Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила

йому цього звичайного людського щастя.


Вірш: « Поставлю хату і кімнату».
- Настав 1861 рік, четвертий рік його повернення із заслання, рік який почав

підрахунок його останніх років життя. В день народження 9 березня Тараса

провідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних телеграм з України. Прочитавши

їх ,
Хворий поет проказав: От якби додому, там би я, може одужав. Але не судилося. В

ранці 10 березня Тарас Шевченко зійшов у свою майстерню, упав і відійшов у

вічність.

Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні цього

ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали для

поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця з рядками « Заповіту».
Пісня: « Заповіт»
Ведучий. Минуло багато років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина

українського народу, але й сьогодні як живий говорить він із своїми наступниками.

Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня линеш, рідне слово
Ти наше диво калинове.

Кохана материнська мово


Плекаймо в серці кожне
Прозоре диво калинове
Хай квітне червоно слово
В сім ї великій, вольній , новій.
Ведучий. І на оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і

селами як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі слова великого

Кобзаря.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття
І голос твій наш душі окриля.
Встав в новій красі скрізь лихоліття
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
Пісня: «На високій дуже кручі…»
Підведення підсумків проведеного заходу.
СТОРІНКАМИ « КОБЗАРЯ»
Зал святково прикрашений. На стіні портрет Шевченка в рушнику. На дошці вислови про Кобзаря.

«Зі сторінок «Кобзаря» зійшла правди зоря».

«Шевченкове перо панів по серцю шкребло».

«Тарасові слова – то правда жива».
Учасники в українській формі сидять на лавах.
Вчитель : Тарас Григорович Шевченко – славний поет, художник, геній, основоположник нової української літературної мови.

Ми зібрались, щоб згадати ім’я Шевченка, заглянувши в «Кобзар».Із «Кобзаря» ми черпаємо знання, відчуваємо красу слова, заклик народних мас до боротьби. Тут і оспівування природної краси, опис жіночої, сирітської долі. Наші предки « Кобзар» називали « Книгою Правди».


Учень 1 : У 1840 році окремою книжкою під назвою «Кобзар» вийшли Шевченкові поезії та поеми. У цьому «Кобзарі» вміщено 8 творів : «Думи мої, думи», « Перебендя», « Катерина», « Тополя», « Думка», « До Основ’яненка», « Іван Підкова», « Тарасова ніч».
Учні виконують « Думи мої, думи».
Учень 2 :Другим ювілеєм виходу « Кобзаря» є всі сучасні видання, в яких містяться твори всіх періодів творчості Шевченка. Другий « Кобзар» виданий на кошти Семиренка. Науковим редактором став відомий український байкар Євген Гребінка. Цей « Кобзар» відкривається « Причиною».

Перегорнимо сторінки « Кобзаря».


« На вічну память Котляревському»

« Лілея»
Уривок з поеми « Причина».
Учень 1 : 1837 роком датують початок літературної діяльності Т. Г. Шевченка. Вперше Т. Г. Шевченко виявив себе як художник. 22 квітня 1838 року Шевченка викупляють з кріпацтва. Період з 1837 по 1843 рік – це перший період його творчості. В цей період Шевченко стає студентом Академії мистецтв. Виходить перший випуск « Кобзаря» Т. Г. Шевченка за кошти Петра Маркуса. Слід відзначити такі твори : балади - « Утоплена», « Тополя»,

« Причина» ; поеми – « Катерина», « Мар’яна Черниця», «Слепая»,

« Гайдамаки» та велика кількість поезій.
Уривок з поеми « Гайдамаки».
Інсценування 2 частини з поеми « Катерина».
Учень 2 : У 1843 році Т. Г. Шевченко повертається на Україну, яка перед його очима постає зовсім іншою. З 1843 року по 1845 рік пише поезії які ввійшли в літературу як «Поезія трьох літ». Найвагоміші твори періоду « Трьох літ» : поеми « Сон», « Кавказ», « Єретик», « І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм».

Уривок з поеми « Кавказ»
Збірка « Три літа» завершується славетним « Заповітом», написаним у 1845 році, який поширювався у переписах від руки. Вперше « Заповіт» було надруковано у 1859 році в Лейпцигу в збірці « Нові вірші Пушкіна і Шевченка».

«Заповіт» перекладено більш ніж стома мовами народів світу. В народі складено прислів’я « Шевченків « Заповіт» облетів весь світ».


Учні виконують « Заповіт».
5 жовтня 1846 року Т.Г.Шевченко відвідав Кам’янець – Подільський, де повинен змалювати фортецю Кармелюка.
Учень 1 : В кінці березня 1847 року Т. Г. Шевченка заарештовано і завезено в Петербург. Слідство велося 1,5 місяця. Шевченко продовжував писати : з-під його пера виходить цикл поезій « В Казематі». Вступ написав в Орській фортеці у 1848 році. В збірці « В Казематі» вміщено 13 творів.
Вірш « Чого ти ходиш на могилу».
Учень 2 :

В травні винесений вирок : « Под стройжайший надзор, запретить писать и рисовать».

Шевченко був відданий в солдати у прикордонний Оренбурський корпус.В кінці 1848 року на початку 1849 року був у складі експедиціі для вивчення Аральського моря. Завершив роботу у 1850 році. За доносом на Шевченка за писання і малювання його арештовують вдруге в 1852 році і відправляють в Новопетровськ, де він перебуває до 1857 року.

Тож період заслання можна поділити на 2 періоди :

1. 1847 – 1850 роки. ( Оренбург і Арал ) за який було написано близько 100 віршів і 7 поем : « Княжна», « Варнак», « Царі», « Марина»…
Вірш « Г. З.»
Уривок з поеми « Княжна».

Учень 1 : 1850 – 1857 роки ( Новопетровська фортеця ). За цих 7 років він написав лише 1 вірш із 8 рядків : « Мій Боже милий, знову лихо».
Вірш « Мій Боже милий, знову лихо».
Учень 5: На заслані поет писав і російською мовою. Крім поем «Тризна», «Слепая», драматичного уривка «Микита Гайдалі» близько 20 повістей. Зокрема «Княгиня», «Музыкант», «Близнецы», «Капитанша», «Художник», «Наймичка», «Варнак».З обережності він деякі твори датував роками волі. «Наймичка» 1844р, «Варнак»1845р і підписував псевдонімом Дармо грай.

Учень 6: 1 серпня 1857р.оголошеноволю Т. Г.Шевченку. Але на Україну не повертається. Його затримують і він живе в Нижньому-Новгород, де сходиться з театром і з Катериною Піуновою. Батьки Катерини не дозволяють заручитися і він покидає їх сім'ю.
Учень 7: В останній період пише автобіографічний триптих «Доля», «Муза», «Слава».
Інсценізація: «Доля», «Муза», «Слова».
В 1859р іде на Україну, але знову арештовують і виганяють з країни, щоб не підняв народні маси на боротьбу, а він так хотів оселитися з сім'єю на кручах Дніпра .Цю подію він описує у вірші «Сестрі» та «Над Дніпровою сагою»
Вірш «Сестрі»

Виконання» Над Дніпровою Сагою»

Учень 8:»Шевченко одним томом поезій влучив стрілою в серце своєї епохи , потряс сумління свого часу був історичним етапом в житті свого народу, великим поштовхом народу вперед, на дороги вічні, без етапні.»

Шевченка називають сином України. З 1918 року вшанування пам'яті кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і все – народним.

Зараз споруджено багато пам'ятників Шевченку в різних містах України: Києві, Каневі, Харкові. Його ім'я носять вулиці, площі, заклади освіти, різні установи.

Зараз присуджуються Державні премії імені Т.Шевченка. В народі складено дуже багато прислів'їв про великого Кобзаря.


1- «Шевченко для людей - це безсмертний Прометей.»

2-«Шевченкові думки переживуть віки.»

3-« Сяє геній кобзаря, як у темряві зоря»

4-« Слово Тараса - наша зброя і окраса.»

5-«Хто з Шевченком знається, той розуму набирається.»

6-« Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став.»

Доля жінки у творах Т. Г. Шевченка

( Сценарій виховного заходу присвяченого Т. Г. Шевченку)

(літературно-музична композиція)

На сцені - портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником. Зліва і справа - слова:

  1. У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая.

  2. І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Хористи сидять близько до сцени. Коли співають, встають. Вечір ве­дуть 4 дівчини, що уособлюють Шевченкові думи. Вони одягнені в народні костюми і присутні на сцені впродовж усього вечора (то відходять у глиби­ну, то виходять на авансцену, творять мальовничі композиції, служать від­повідним фоном, коли з'являється учень, який читає слова Шевченка).



Голос із мікрофона.

Великий Кобзарю!

Ти живеш і в наші дні,

Ти з нами в праці і в борні

Ти з нами йдеш до сонця сходу,

Ти, правди й вольності пророк...



Максим Рильський

Вступне слово вчителя

Тарас Григорович Шевченко обняв своїм генієм усі царини духовного і соціального життя суспільства. Водночас творчість його висвітлила найпотаємніші порухи душі простої людини, пригніченої тяжким ярмом царизму, розкрила її глибину і велич. Нелегко осягнути багатогранність Шевченкової музи. Тож хочемо сьогодні спинитися лише на одній сторінці великої твор­чої спадщини Кобзаря - показати місце жінки в його творчості, а також осо­бистому житті.

У світовій ліриці немає митця, який би з такою любов'ю і таким сумом оспівав жінку - матір, сестру, кохану, дружину, їхнє тяжке життя в експлуататорському суспільстві. Для Шевченка жіноча недоля була згустком болю, що запікся в його серці. Кріпацька неволя - це доля рідної матері, яку перед­часно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер Катрі, Ярини, Марії - голубок .молодих, у яких коси в наймах побіліють, це трагічна доля його першої трепетної любові - Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що "німі на панщину ідуть". Шевченко гнівно виступив проти жіночого без­прав'я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поне­волених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові. "Та­кого полум'яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти... ні в одного з поетів світу", - писав М. Рильський.

У великій книжці "Кобзаря" не можна поминути ті чулі, ласкаві слова, якими наш безсмертний поет ушанував матір, просту селянську жінку. Сам він у дитинстві тільки й зазнав щастя, доки жива була його мати й своєю ласкою гріла й тішила чулого хлопчика. Але рано вмерла мати, й ті обстави­ни, серед яких урвалося її життя, навіки вразили його.

Великий Шевченко провіщав, що гряде вже час, коли

... на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,



І будуть люди на землі.

На сцену виходять ведучі - 4 дівчини.

Перша. Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду:

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Друга. Чисту матір і дитину

Він прославив серцем чистим,

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим.



Третя. Ось чому в сім'ї великій,

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він навіки,

Як безсмертний наш сучасник.

Хор виконує "Заповіт".

Четверта. В похилій хаті, край села,

Над ставом, чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.



Ведучі непомітно відходять у глибину сцени. Виходять мати і малий Тарасик.
Мати. Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини. Промовиш слово - і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди - з краю в край

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі Згорьованій, сльозами злитій.

О любі діточки малі,



Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене, Рожеві квіти нещасливі,
Коли безжальна смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?

Мати цілує голівку Тараса і помалу йде за лаштунки.

Тарасик (дивиться їй услід, потім переводить погляд у зал і гово­рить).

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми,

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,



Мов мишенята...

Тарасик стоїть засмучений, потім швидко йде зі сцени.

Тарас-підліток порається на подвір'ї. Входить Ярина з вузликом у руці.

Ярина. На хвильку забігла до тебе (розв'язує вузлик). Ось твоя свитка, полатана вже.

Тарас (бере свитку). Ого, як гарно полатана! Яриночко, ти вже, як дівка, шиєш! Рідненька моя... Хоч ти мене не забуваєш.

Ярина. То давай я тобі ще й сорочку виперу, зашию...

Тарас. Не треба, я сам.

Ярина. Тарасику, а в тебе є малюнки? Показати

Тарас. Добре, тільки тобі, сестричко (показує дощечку з малюн­ком). Ось наша хата.

Ярина. Дуже схожа... Невже це ти сам? А чого на дощечці?

Тарас. Паперу не було. Дяк не давав... Ось розживусь, може, на сви­тку і фарби.

Ярина. Коли ж то буде?

Тарас. Колись буде. Ось чекаю, поки дяк повернеться. Обіцяв сьо­годні вчити малювати. Бачиш: і біля хати прибрав, і води приніс, і почистив пензлі (показує). Якби мені... маляром... я б нічого більше й не хотів. Ярина. То вчись у нього.

Тарас. А... Хіба йому голова болить за мене? Тільки п'є та норо­вить, щоб одшмагати різками...

Ярина. І зараз? (Тарас ствердно киває головою.) То хай йому грець!

Вертайся додому! Тарас. А там що?

Тарас і Ярина виходять.

На авансцені з'являється молодий Шевченко у чорному сюртуку, у білій сорочці, з чорним бантом. Його оточують дівчата-ведучі з великими квітчас­тими хустками в руках.
Шевченко. Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом...
Поглянув я на ягнята -
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати -
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу,
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози ^

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали Чужі ягнята до води.

Шевченко відходить у глибину сцени, а з другого боку з'являється Тарас-хлопчик з Оксаною Коваленко у віночку.

Тарас. Ти у вінку - найкраща за всіх панянок у світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.

Оксана. За що ж справимо? Тарас.Одіб'ємось від злиднів. Тоді усе буде. І по дзвіночках уга­даю - ти йдеш.

Оксана. Я без тебе - нікуди.

Тарас. І я не віддам тебе нікому. Докотиться через гори, байраки, долини.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка