Вечір зустрічі випускників-2015 Фанфари




Скачати 112,47 Kb.
Дата конвертації19.11.2018
Розмір112,47 Kb.
Вечір зустрічі випускників-2015

Фанфари

В1 Зимний вечер, когда у порога

Лютым зверем стоят холода,

Вас с волнением ждут педагоги,

Точно зная, придете сюда.

В2 Кожного року в лютому настає п’ятниця, коли ви, навіть якщо вам не по дорозі, відпросившись з навчання, з роботи, до нас на зустріч поспішаєте прийти.

В1 Здесь вас ждем, как желанных гостей,

Очень часто о вас вспоминаем,

Говорим о души:

«Приходите скорей,

Вместе: Вечер школьных друзей начинаем!»

В2 Доброго вечора, любі друзі!

В1 Доброго зимнего вечера!

И так, первая пятница февраля…

В2 Вас вітає Кулікович Лілія

(Пісня «Ангел добра»)

В1 Мы рады приветствовать вас на вечере встречи выпускников разных поколений. И я уверен, сколько бы вам не исполнилось лет, вы пришли в школу с замиранием в сердце, с ожиданием встречи с детством.

В2 Пригадати шкільних друзів і перше кохання, учителів і свою парту, хвилюючі звуки дзвоника, адже кожен із вас його чекав.

В1 Правда, чаще с урока и редко на урок.

В2 Давайте згадаємо, як усе починалося. Шкільні роки завжди розпочиналися з Першого дзвоника. І сьогодні дзвінок дасть старт нашому святу.

(Дзвінок)

В1 Так пусть же сегодня отступит время, и этот вечер станет вечером встречи и вечером воспоминаний о юных годах, о любви и даже озорстве.

В2 В эфірі почуттєвий прогноз на вечір. Сьогодні передбачається високий температурний режим гарного настрою та яскравих посмішок.

В1 А еще надвигается циклон положительных эмоций. Ожидается ветер приятных воспоминаний.

В2 Можливі опади у вигляді сліз та радості зустрічі. А спонсор –

Разом: наші відкриті серця.

В1 Всех, кто учился к школе, мы приглашаем на заочную экскурсию по нашей школе.

(Відеопрезентація «Наша школа»)

В2 І знову в пам’яті спливають спогади давно минулих днів… Забута мелодія дитинства повертає нас у ті найщасливіші роки роки, коли світ переливався кольорами веселки, пробуджуючи в кожному серці надії та сподівання.

В1 Сегодня все вы мальчики и девочки, какими были 5, 10, 15 или 20 лет назад, когда бегали коридорами, шутили, смеялись.

В2 І зараз ми перегорнемо сторінки вашого шкільного дитинства і згадаємо, якими ви були колись.

(Відеопрезентація «Шкільні роки»)

В1 Никогда нельзя забыть то, что было в школе впервые. А в школе так много было первый раз…

В2 Перший клас і перша п’ятірка чи дванадцятка…

В1 И двойка тоже первая…

В2 Перша вчителька, перше кохання, перше побачення, перші мрії…

В1 Кто бы мог подумать, что когда-то вы ждали звонка на урок с нетерпением!

Помните? А чтобы освежить вашу память, мы пригласили на наш праздник первоклашек! Такими малышами были и вы несколько лет назад.

Встречайте!

ід музику виходять першокласники)

Мекшун

Затаив дыхание,

Смотрим мы на вас!

Вот эти дяди-тети

Ходили в первый класс?

Норенко

Пусть зовут нас «шестилетки»,

Пусть не ставят нам отметки,

Все же мы ученики!

Тютюнник

Любим чистый, светлый класс!

Это раз!

Там читаем мы слова!

Это два!

Ну, а втретьих, я Лариске

Сам пишу уже записки!

А бабуля говорит:

«Мой внучек – вундеркинд!»

ід музику заходять першокласники)

В2 А ти пригадуєш ті часи, коли був малим?

В1 Кое-что вспомнить могу. А что за вопрос такой?

В2 Тоді скажи мені, ким ти мріяв стати в дитинстві?

В1 Я мечтал, что когда выросту, то стану пожарным, а может, архитектором или военным. А ты о чем мечтала?

В2 А я мріяла бути вчителькою чи, може, актрисою. А от цікаво, ким уявляли нас бабусі в минулому?

(Сценка про бабусь)

Виходять бабусі

Бабка 1Ж: Здоров, Пилипівно.

Бабка 2А: Здорово, Несторівно.

Бабка 1Ж: Чим займаєшся?

Бабка 2А: Да таке…по хозяйству пораюся, то те роблю, то се, важко вже працювать…

Бабка 1Ж: Ну да, не те шо в молодості колись було…

Бабка 2А: А пам’ятаеш які ми були?

Бабка 1Ж: Оооо….молоді та красівенні такі, летали як мітли…

Бабка 2А: А пригадуєш як ми ще малими мріяли ким у майбутньому станемо?

Бабка 1Ж: Ага пам’ятаю… Ех, ото часи були колись…

Бабка 2А: Ой слухай, Несторівно, у мене тут така біда трапилася, що я вже аж валідол п’ю…

Бабка 1Ж: Чого це ще?? Що трапилось??

Бабка2А: Внучка з розуму зійшла, прости Господи. Хоче учителем стати.

Бабка1Ж: Хіба погано бути учителем? Сидиш, указочкою по дошці водиш. Це ж тобі не мішки на горбі тягать, ще й язичком собі щось плескаєш.

Бабка2А: Та де ж там хорошо! Діти тепер знаєш які пішли. Точно, як ото на тих цукерочках написано шоколадних.

Бабка1Ж: А що ж там на них написано Я вже стара стала, недобачаю, щоб прочитати.

Бабка2А: Йо ма йо.

Бабка1Ж: Ти чого оце сваришся, Пилипівно?

Бабка2А: Я не сварюся, Боже збав. Та на цукерках таке написано. Внучку хтось угостив. А тепер діти точно такі пішли, як на цукерках написано шоколадних. Їм тільки гулять, навчатися не хочуть, нервів не вистачить. А ти про указку! Їм би тою указкою та по одному місцю надавати. То, може б, у голову прилізло через те саме місце.

Бабка3Ар: Драстє, дєвочки! Про що це тут у вас дискусія?

Бабка2А: Та тут ось у Пилипівни внучка вчителькою хоче стати.

Бабка3Ар: Йо ма йо.

Бабка2А: Ти такі цукерки їла?

Бабка3Ар: Та ні, це я ругаюся.

Бабка1Ж: А що й тобі професія не дуже?

Бабка3Ар: Де ж те дуже, де ж те дуже. Хай сама подумає. Купа зошитів. Ще й табличку множення щодня перевіряй. А як ще й заміж вискочить. Що тоді? У квартирі голодний чоловік з дітьми, а вона у школі .

Бабка1Ж: Ось і я кажу.

Бабка2А: Ну ні, ви не праві. А як завучем стане, а потім і директором.

Бабка1Ж: Внучка? Директором? Та ти що! Та до того круглий рік зошити перевіряй, санстанція бацилами засмикає, міськвно всю душу витрясе.

Бабка2А: А платять-то копійки.

Бабка3Ар: Ну да, але бувають інші роботи! Таки грошовиті.

Бабка2А: Там хорошо, де нас нема.

Бабка3Ар: А нас нема ніде.

Бабка2А: Як це?

Бабка3Ар: Бо ми на пенсії.

Бабка2А: Так, але поки що вона виросте,то вже всякого чекати можна!

Бабка3Ар: А скільки-то внучці?

Бабка1Ж: Та 5.Читає сама, співає, рахує до десяти.

Бабка3Ар:Тьху ти, холера! Чого заздалегідь переживати. Ще стільки часу є. Можна вирішити, де вчитися й де працювати.

Бабка1Ж: А може,внучка таким вчителем стане, як вчителі нашої школи. І поважатимуть, і любитимуть.

Бабка2А: Може й правда.

Бабка1Ж: Ходімо, дєвочки, наших внучок з дитсадка забирати.

В1 Тот, кто стал учителем, поймет,

Какое счастье – быть полезным людям,

Учить Его Величество – Народ!

Нести ему дар мудрости и знания

И доброты своей сердечный свет.
Нет на земле ответственней призванья, 
Почетнее и радостнее нет. 

В2 Адже скільки дитячих сердець пройшло через ваші турботливі руки, скільки широких шляхів ви відкрили для своїх вихованців.

В1 Шли годы… Бежали, как весенние ручейки… Новые успехи и радости…

В2 І ось ви четвертокласники.

(Пісня 4 класу)

В1 Вы взрослели, у вас появлялись другие учителя, предметы. С каждым годом вы все больше познавали мир.

В2 Мабуть, доводилося вам інколи бешкетувати. І зараз ми поглянемо, що саме наші випускники робили в 6 класі, коли виходив учитель.

(Сценка )
В1 Перелистываем страницы календаря… И вот вы старшеклассники. Очень дружные, помогаете друг другу на контрольных.

В2 Пригадайте, Як саме це відбувалося.
(Сценка про контрольну роботу)

В1 И вот звонок последний прозвенел –

Вы разлетелись кто куда.

Но каждый в сердце сохранил

Той школьной юности года.
(Песня «Последний звонок», Ковтун)

В2 Юність… Це, справді, найкраща пора життя людини, і проходить вона в школі. Юність захоплює дружбою, мріями, першим коханням. Але… все має свій початок і кінець. Закінчується і шкільна юність.



В1 Школу оценишь только тогда, 

Когда промелькнут, как мгновенья, года. 
Часто ночами она сниться будет. 
Школьные годы никто не забудет! 
(Пісня «Школа, школа, я скучаю», 11 клас)

В2 Приїздіть у рідну школу частіше,

Вона завжди чекає всіх вас,

Бо це місце для вас найрідніше,

Ви згадаєте його ще не раз.
В1 И хотя пролетели года, но тут вы себя почувствуете детьми, ведь воспоминания переносят вас в школьные годы. Вы те же одноклассники…
В2 А зараз запрошуємо на сцену 4 випускників.

В1 Запишите по строчке с 6 ваших любимых песен.

(Музыка)

В2 А зараз, увага! Я ставитиму запитання, а ви зачитуєте свої рядки з пісень.

Отож:


1 рядок – це те, що ви відчували, ідучи до першого класу.

2 рядок – це ваші відчуття, коли вперше прогуляли урок. Дякуємо.

3 рядок – ваші думки, коли ви ішли на перше побачення.

4 рядок – у кабінеті директора.

5 рядок – відчуття на випускному.

6 рядок – перед сьогоднішньою зустріччю.


В2 Дякуємо

В1 Вот и подходит к концу наша встреча,

Но мы с вами не прощаемся и верим,

Что этот вечер вам запомнится, друзья.

Для вас всегда открыты в школе двери

И помнят Вас, и ждут Вас здесь всегда.
В2 Бажаємо вас злетів і добра,

Щоб муза вас не покидала,

Щоб посмішка привітна і легка

Із вами поряд мандрувала
В1 Оптимизма, успехов, удачи,

Здоровья, любви!
В2 А ми говоримо: «Щасти!»

На всіх життєвих перегонах,

І вам у творчості рости

Й не зупинятись в перешкодах
В1 А сейчас вас ждут светлые классы, где прошло ваше детство и началась юность.

Там вместе с вами заглянут у детство ваши педагоги.
В2 Тож запрошуємо у ваші класи, де ви сядете за парту і разом із учителями полинете у світ дитинства…

Ми бажаємо, щоб цей вечір залишив тільки найкращі спогади.
В1

И всем Вам говорим мы на прощание: 
"До новых встреч, друзья, и до свидания!" 

(Киевский квартал)




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка