Вербальне та невербальне спілкування




Скачати 81,23 Kb.
Дата конвертації08.03.2019
Розмір81,23 Kb.

УРОК 6


Тема: Вербальне та невербальне спілкування.

Мета: ознайомити учнів з засобами та видами спілкування; виявити фактори, що впливають на перекручування інформації; виявити та обговорити фактори, що впливають на сприйняття людини, розширити знання учнів про “вербальне” та “невербальне” спілкування, “зони спілкування”.

Перебіг уроку


І. Організаційний момент (5 хв)

ІІ. Основна частина

2.1. Вправа “Чутки” (15 хв)

Перважно люди спілкуються за допомогою мови, тобто слів.



Мова як засіб спілкування виникла і сформувалася історично, в ході розвитку людського суспільства, з його потреб.

Природа мови є знаковою. Кожне слово — це знак, що має певне співвідношення з предметами навколишнього світу. За кожним словом як знаком історично закріпилося певне значення, зрозуміле для спільноти, яка користується цією мовою. З розвитком соціального і технічного прогресу людства постійно розширювалося коло потреб людини, що спричинювало розвиток і вдосконалення мови як засобу спілкування. Словниковий запас і досконала граматична будова мови сучасного цивілізованого суспільства дають можливість передавати будь-яку інформацію та безліч відтінків і деталей об'єкта інформації.

Мова є засобом накопичення та передачі суспільного досвіду. Завдяки спілкуванню за допомогою мови відображення дійсності у свідомості однієї людини доповнюється тим, що було у свідомості інших людей, внаслідок чого збільшуються можливості для обміну інформацією.

Вербальна комунікація за допомогою слова є головною і найдосконалішою формою людського спілкування. Рівень володіння мовою, багатство та культура висловлювання визначають можливості та ефективність спіл­кування кожної конкретної особистості.

Під час спілкування між людьми відбувається досить складний процес порозуміння. Невміння слухати часто стає основною причиною неефективного спілкування, нерозуміння і навіть конфліктів. А хіба це складно – слухати? Здається для цього достатньо просто помовчати, поки говорить співрозмовник. Давайте перевіримо, як ви умієте слухати!

Троє учнів виходять з кімнати. Вчитель зачитує решті класу історію. Учні уважно слухають, потім обирають оповідача, який запрошує “першого” з учня з тих, що вийшли з кімнати та переповідає йому цю історію. Далі – запрошують іншого учня – “перший” переказує йому те, що розповіли йому, і так до тих пір, поки всі учні опиняться в кімнаті. Останній учень переповідає цю історію, так як він її зрозумів цілому класу. Під час гри – учні класу уважно слухають та фіксують у зошитах помилки оповідачів.

Текст оповідання обирається вчителем довільно. Бажано, щоб він був маловідомим. Добре підходять статті із газет з рубрики “Інформація”. Об’єм тексту – 50 рядків.



Обговорення:

  • Через що відбулось спотворення тексту?

  • Що “своє” кожен вніс у текст?

  • Чи відбувається так у житті?

  • Що необхідно робити, щоб такі перекручування були мінімальними?

Вірогідність того, що значення, котрі ми приписуємо словам, будуть правильно розшифровані, збільшиться, якщо реципієнт за допомогою зворотнього зв’язку повідомить комунікатору, як він зрозумів значення слів, що вжив комунікатор. Такі твердження або питання, що призначені для того, щоб показати комунікатору те, як його зрозумів реципієнт називають зворотнім зв’язком.

А як часто ми намагаємося спілкуватися з приводу складних тем — наших інтересів, переконань, глибоких почуттів, — навіть не замислюючись над тим, як ми виражаємо зміст думок і як нас розуміє співрозмовник. Тому важливо дослідити, як відбувається спілкування і навчитись спілкуватись більш ефективно.



2.2. Міні-лекція “Невербальна комунікація” (20 хв)

Поряд зі словесною комунікацією (вербальною) існує невербальна, тобто певна система знаків, що використовуються в процесі взаємодії людей, засобами невербальної комунікації є: оптико-кінетичні (жести, міміка, пантоміміка), пара- та екстралінгвістичні (інтонація, паузи тощо), система організації простору та часу комунікації, а також система "контакту очима".

Серед невербальних засобів особливою є система організації простору і часу спілкування — проксеміка. Ідеться про розміщення учасників зустрічі та доцільні, прийняті в різних ситуаціях і культурах часові характеристики різних форм спілкування, зокрема монологу та діалогу.

2.3. Вправа “Спілкування у різних позиціях” (виконується в парах)

Вчитель: Протягом 5 хвилин вам необхідно поспілкуватись один з одним на тему: “Які якості важливі для ефективного спілкування”. Під час гри ми будемо змінювати за моєю командою положення. Зараз оберніться один до одного спинами і розпочніть бесіду”.

Учні спілкуються у такому положенні декілька хвилин, далі, за командою вчителя: 2 хвилини: один сидить, інший стоїть і навпаки; 1 хвилина: сидячи один до одного обличчям; 1 хвилина: пари розходяться в різні кути кімнати, продовжуючи спілкування.

Обговорення:


  • Чи легко було вести бесіду?

  • У якому положенні було зручніше?

  • У якому – найменш?

  • Що заважало вам ефективно спілкуватись?

  • Чи має значення організація просотору під час спілкування?

Важливу роль в ефективності спілкування відіграє просторове перебування співрозмовників один стосовно одного, дистанція та комунікативна спрямованість.

Праксеміка виділяє у спілкуванні чотири дистанції:

  1. інтимну — від 0 до 40—50 см. Вторгнення сторонніх у цю зону розглядається як недоречне зазіхання. На такій відстані спілкуються найближчі люди: батьки з дітьми, закохані тощо;

  2. особисту, яка засвідчує, що ті, хто спілкується, є близькими друзями, які довіряють одне одному, - від 0,4 - 0,5 до 1,2-1,5 м. Відповідає неформальному, товариському спілкуванню;

  3. соціальну, яка характеризує офіційні контакти між сторонами, що входять у стосунки, — від 1,5 до 2 м. Характерна для ділових, офіційних відносин: розмова із шефом або підлеглими, переговори з партнерами (особливо для їхнього початку);

4) публічну, що має місце між чужими людьми (епізодичні, ситуаційні контакти),

від 2 до 3,7-4 м. Дозволяє утриматися від спілкування або обмінятися кількома словами без ризику виявитися нетактовним.

Науковими дослідженнями доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80% комунікації. Причому 55% повідомлень сприймається через вирази обличчя, позу, жести, а 38% — через інтонацію та артикуляцію голосу.

Ще донедавна недооцінювалось значення цього виду спілкування. Одна з причин полягає в тому, що невербалістика найчастіше проявляється на несвідомому рівні, а люди знають про це мало і не вміють її адекватно розпізнати. Водночас саме невербалістика несе більш правдиву інформацію, ніж вербальні засоби. За її допомогою передаються емоції, ставлення суб'єктів одне до одного, до змісту розмов. Фактично існують три категорії повідомлень, що передаються без участі слів, так звані невербальні засоби спілкування:

а) мова знаків — вираз обличчя, голосова інтонація, контакт очей або його відсутність, жести, дихання, сміх тощо;

б) мова дій, котру можна зрозуміти, спостерігаю­чи за людиною в процесі діяльності, коли вона чимось займається. Деякі вчинки досить красномовні багато що можуть сказати про особисті якості;

в)предметна мова або мова предметів — це те, що люди повідомляють про себе через речі, котрими володіють. Одежа, будинок, автомобіль багато що можуть сказати про свого володаря. Через ці предмети ми повідомляємо про свої смаки, цінності, потреби.

Вербальні та невербальні засоби спілкування можуть підсилювати або ослаблювати взаємодію. Тому інтерпретувати ці сигнали потрібно не ізольовано, а в єдності з урахуванням контексту. Та бажано розвивати здатність читати невербальні сигнали, які нерідко мимоволі передає іншим наше тіло. Так, якщо співрозмовник говорить одне, а невербальні засоби свідчать про інше, тобто різні сигнали не є конгруентними, можна припустити, що суб'єкт щось приховує або просто говорить неправду. Характерно, що здебільшого люди надають перевагу саме тій інформації, яку одержують через невербальні засоби.

Різні люди реагують неоднаково на невербальні сигнали, чутливі до них, інші або нічого не знають про цю сферу або не мають досвіду їх фіксації та розшифрування. Вважається, жінки більш здатні до сприймання та інтуїтивного розуміння невербальних засобів, аніж чоловіки. Розвитку цієї здатності сприяє передусім спілкування матері з дитиною. Перші роки після народження дитини мати і малюк користуються переважно невербальними сигналами. З усіх засобів спілкування вони з'являються перші, стають важливою основою розвитку дитини. Проте більшість невербальних засобів набуті людиною за її життя і зумовлені культурним середовищем.

Доцільно зауважити, що невербальна комунікація залежить від типу культури. Існують, звичайно, жести, експресивні, які майже однакові в усіх народів (посмішка, сердитий погані насуплені брови, хитання головою тощо). Водночас досить невербальних засобів, звичок, що прийняті лише однією нацією. Невербальні сигнали в різних народів несуть різну інформацію. Наприклад, більшість європейських народів передають згоду, кивком голови згори донизу. Болгари цим жестом передають незгоду, японці — лише підтверджують, що уважно слухають співрозмовника. Популярний жест "коло", утворене пальцями руки, більшістю англомовних народів, а також в Європі та Азії застосовують з метою передавання інформації про те, що все гаразд, усе правильно. Але у Франції, наприклад, цей жест означає «нічого» , в Японії — «гроші».

Невербальна комунікація нерідко виступає як для підсилення, так і для ослаблення семантичного значення слів. (Можна сказати: "Я прошу тебе йти у своїх справах" так, що голос і благальний вираз очей говоритимуть протилежне.) Ці дані перебувають у руслі так званого лінгвоцентризму, що передбачає вивчення будь-яких видів комунікації на зразок людського мовлення. Вважається, що його основи заклав відомий лінгвіст Е. Бенвеніст. Він пише: "...всі інші системи комунікації — графічні, жестові, візуальні і т. ін. — є похідними від мови і передбачають її існування".



ІІІ. Підсумок заняття

ІV. Домашнє завдання


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка