Видатний учений давнини




Скачати 23,81 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір23,81 Kb.
Видатний учений давнини
Піфагор (VІ–V ст. до н. е.) – давньогрецький математик, який вже понад 2 тис. років тому дійшов висновку, що Земля має форму кулі. Він вважав, що в основі предметів лежать числа і геометричні фігури. Найдосконалішою з усіх фігур є сфера, тобто куля. “Земля повинна бути досконалою, – розмірковував Піфагор. – Отже, Земля має мати форму сфери!”.

Геродот (485–425 рр. до н. е.)давньогрецький учений-філософ. Багато подорожував: об’їздив Середземне, Чорне, Егейське моря, побував майже в усіх містах Греції, був у Єгипті, Персії, Італії, Македонії, Скіфії. Написав “Історію” в 9-ти томах. У своїй роботі дав найбільш повний опис країн і народів, відомих на той час грекам. Геродота називають батьком історії, проте так само його можна назвати й батьком географії. Дійсно, Геродот у своїх працях повідомляє численні відомості географічного характеру. Проте найбільш суттєвим в його науковому доробку є намагання розглядати у взаємозв’язку історію народів і навколишнє середовище.

Арістотель (384–322 рр. до н. е.) – давньогрецький учений-філософ. Йому належить особливе місце в історії науки, його геній охопив всі галузі знань, де він залишив помітний слід. Саме ним і його послідовниками була доведена кулястість Землі. Доказом він вважав округлу тінь, яку кидає Земля на Місяць під час місячних затемнень. Ні циліндр, ні куб, ні будь-яка інша форма не дає круглої тіні. Арістотель спирався також на спостереження за горизонтом. Якби наша планета була плоскою, то при ясній погоді в підзорну трубу наше око бачило б далеко аж до краю. Поява горизонту пояснюється вигином, кулястістю Землі. доведення кулястості Землі відіграло значну роль у становленні географії і стало тією основою, спираючись на яку можна було розрізнені уявлення про Землю привести в єдину систему. Він написав низку праць, серед яких і “Метеорологіка”, яку вважають вершиною географічної думки античної науки. Тому Арістотеля називають родоначальником гідрології, океанології, метеорології. Арістотель – учень Платона, вихователь видатного імператора Александра Македонського.

Ератосфен (275–195 рр. до н. е.) керував найбільшою на той час Александрійською бібліотекою і всі свої зусилля спрямував на узагальнення багатого географічного матеріалу. Він уперше зумів вирахувати досить точно радіус і окружність Землі (39 500 кілометрам, це дуже близько до наших сучасних даних, які отримані 2 тис. років потому за допомогою найточніших приладів – 40 008 кілометрів). Він вважав, що якщо плисти на захід з Європи, то можна досягти Індії. Набагато пізніше, керуючись саме цією помилковою думкою, Христофор Колумб відкрив Америку. У ІІІ ст. до н. е. Ератосфен склав найдавнішу карту, яка дійшла до нас, де зобразив відомі на той час частини Європи, Азії і Африки. Основна праця Ератосфена “Географічні записки” до нас не дійшла, і лише завдяки Страбону, який приділив велику увагу викладу й аналізу географічних поглядів Ератосфена, ми дізналися про його вклад у розвиток географії.

Страбон (64–20 рр. до н.е.) – давньогрецький учений, який розвинув основи районування, закладені Ератосфеном. Він стверджував, що “серед інших географів, певно, не знайдеться нікого, хто б об'їхав набагато більше земель, ніж він”. Написана ним “Географія” в 17-ти книгах повністю збереглася.
Клавдій Птолемей (90 –168 рр.) у ІІ ст. написав “Географією” у 8-ми книгах і склав більш сучасну карту, з якої видно, що відомий європейцям світ уже значно розширився: на ній було показано багато географічних об’єктів. Проте й вона була дуже приблизною. Незважаючи на такі “дрібниці”, картами і “Географією” Птолемея користувалися 14 століть поспіль!


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка