Відділ освіти Переяслав-Хмельницької міської ради зош І-ІІІ ст. №5




Скачати 445,46 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації12.12.2018
Розмір445,46 Kb.
  1   2   3
Відділ освіти Переяслав-Хмельницької міської ради

ЗОШ І-ІІІ ст. №5



Виховання музичного смаку у процесі вокально-хорової роботи та сценічної творчості на уроках музичного мистецтва та в позаурочній діяльності
Автор проекту:

Оврашко Світлана Іванівна

вчитель музичного мистецтва

Переяслав-Хмельницької

ЗОШ І-ІІІ ступенів №5



2016 р.

«Музика, мелодія, краса музичних звуків –

важливий засіб морального та розумового виховання людини,

джерело благородства серця і чистоти душі».

В. Сухомлинський



Сучасне виховання в Україні має забезпечувати залучення молоді до світової культури й загальнолюдських цінностей. У Державній національній програмі „Освіта. Україна ХХІ століття” визначено головну мету педагогіки - виховання всебічно розвиненої особистості, що неможливо без розвитку високого рівня музично-естетичної культури.

Музична культура людини є органічною частиною культури народу, до якого вона належить. Багатство народної музичної культури не можна охопити навіть протягом усього життя. Кожне звертання до музичної спадщини як частини культури свого народу сприяє культурному піднесенню держави й нації.

Д. Кабалевский писав: «Уроки музики... ставлять перед собою...

задачу: ввести учнів у світ великого музичного мистецтва, навчити їх

любити і розуміти музику в усьому багатстві її форм та жанрів, інакше

кажучи, виховувати в учнях музичну культуру як частину їх духовної

культури».

До першого класу приходять діти з різним музичним досвідом. Найбільше знайомі з музикою ті діти, які відвідують дитячий садочок. Там вони розвивають емоційний відгук на музику, музичний слух, музичну пам’ять, відчуття ритму, набувають навички слухати музику, вчаться правильно співати, грати на дитячих музичних інструментах, виконують різні музично-ритмічні рухи.

Але є і ті діти, які не мають цього досвіду. Їх музичні уподобання складаються з музики, яку вони чують вдома. Тому перед учителем стоїть завдання зацікавити справжнім мистецтвом, прищепити любов до кращих зразків світової та української музики. І важливу роль у цьому відіграє спів.

Діти неймовірно люблять співати. Вони чують пісні від своїх батьків, в дитячому садочку, школі, переглядають дитячі передачі, мультфільми. Спів є одним із найдоступніших і часто найулюбленіших видів мистецької діяльності і на уроках музики, і у позаурочний час в загальноосвітній школі. Якщо вчитель вибудував свою роботу з дітьми на уроках методично правильно, створив атмосферу захопленості мистецтвом, налаштував дітей на творче самовираження, то учні з захопленням будуть займатися музичною діяльністю і після уроків – відвідувати заняття хору, співати у ансамблях, приймати участь у концертних виступах, шкільних, міських конкурсах пісенного мистецтва і відчувати велике задоволення. Всьому цьому передує кропітка і тривала вокально-хорова робота вчителя з дітьми. Висвітлимо її етапи.

Вокально -хоровий спів – найбільш доступний вид мистецтва, тому що голос - «інструмент» даний людині від народження, який вдосконалюється разом із її розвитком. Формування співочих навичок є, одночасно, вихованням людських почуттів і емоцій.

Хор – це особлива сфера, де школярі можуть задовольняти потреби в

самоперевірці, самооцінюванні власного «я». У хоровому колективі

реалізуються потреби дітей у спілкуванні.

Колективний спів розширює світогляд школярів, збагачує емоційне

сприйняття, створює умови для самостійного творчого пошуку. Влучно

охарактеризував сутність хорового співу К. Ушинський: «У пісні, а

особливо хоровій, є не тільки дещо оживляюче і освіжаюче людину, а

щось таке, що організовує працю, залучає співаків до дружної справи…

Ось чому в школі необхідно ввести пісню: вона декілька окремих почуттів зливає в одне сильне почуття і декілька сердець – в одне серце, що сильно відчуває, а це важливо у школі, де спільними зусиллями треба перемагати труднощі навчання» .

Мистецтво хорового співу поєднує в собі водночас три важливі

розвиваючі функції: навчання, виконання, слухання.

Колективний спів об’єднує людей. Музика керує нашими емоціями, а, як відомо, фізичне здоров’я людини залежить від її емоційного стану.

Як свідчить практика, при систематичних заняттях у хорі усі діти

починають емоційно переживати музику, досягають високого рівня

музичної виразності, а отже, досягають гармонійності емоційного

розвитку.

Музика привчає дитину до щоденної праці, виховує терпіння, силу

волі, витримку, удосконалює емоції, надає особливе бачення

навколишнього світу. Музика привчає не лише слухати, а й чути, не лише дивитися, а й бачити, а побачивши і прослухавши – відчувати. Саме хоровий спів, як жодне інше мистецтво розвиває в дитині емпатію.

Щоденна гра на музичних інструментах дисциплінує дітей, а спів у

хорі формує відчуття відповідальності перед колективом, організованості,артистизму, нейтралізує комплекси.

Доведено, що музично розвинені діти значно краще своїх одноліток пишуть перекази, диктанти, малюють. Мова таких дітей чітка і поставлена, оскільки на заняттях з хору приділяється увага дитячій дикції та артикуляції. Діти, які відвідують хор майже не мають дефектів мовлення, володіють оптимальною звуковисотністю та темпом мовлення. Такі діти логічно будують розповіді, їх артикуляція та дикція є розвиненою, а інтонація пластичніша та мелодичніша, ніж у дітей що не відвідують хор.



Українська вокально-хорова музика повинна стати основою музичного виховання, оскільки вона найбільшою мірою сприяє всебічному гармонійному розвитку художнього смаку дітей, формуванню її музичної культури. Мудрий філософ Г. Сковорода вчив, що людина сильна своєю громадянськістю, своїми почуттями любові до рідної землі, до культурних надбань народу. І тому важливо зробити все, щоб дитина з наймолодших років полюбила все, що її оточує, звичаї та обряди своїх дідів, пісні, що їх співають мама й бабуся, вбирала в себе багаті скарби усної народної творчості, які сприяють формуванню музично-естетичної культури особистості молоді. Виховання любові до народної музики, виховання народною піснею стало одним з провідних завдань педагога. І педагоги, і музикознавці одностайні в тому, що віковічні традиції народу повинні стати надбанням молодого покоління - рідна мова, пісня мають урятувати їх від безпам’ятства, безликості й сірості.

Кожен педагог-музикант у своїй роботі спирається на те, що найбільш відповідає його нахилам, музичним пристрастям професійної майстерності. При цьому чи вдається йому вокально-хорова робота, чи знаходить він шлях до душ дітей, як талановитий музикант-виконавець, чи він йде до дітей через яскраве художнє слово про музику. І успіху досягає той учитель, який постійно вдосконалюється, шукає оптимальні шляхи проникнення музики в життя дітей, шляхи посилення її впливу на них, на їх душі.

Як зберегти і відродити великі традиції дитячого вокально - хорового співу? Як залучити дітей до співу? Як навчити їх співати красиво, правильно, так, щоб спів приносив задоволення і ставав духовною потребою? Скільки тут проблем, скільки написано книг, статей, нарисів. Безліч думок, поглядів, методів, а ми все шукаємо один "рецепт" - але, на жаль, його немає, і, мабуть, бути не може. Не створено поки ще такої чудодійної методики, яка в руках будь-якого грамотного музиканта-хормейстера гарантувала б стовідсотковий успіх співочого виховання. Досі залишається спірним еталон звучання дитячого голосу дитячого хору. Чисто або фальшиво співає хор - це зрозуміло всім, а ось звук! Часто хоровий колектив оцінюється за чисто технологічним ознаками: чотири голоси краще, ніж три, три - краще двох і т. д. А адже головне завдання хору - під час співу творити музику, грати! Буває, і одноголосний спів, яскраво розкриває зміст музики, може посперечатися з "міцним", але невиразним трьохголосним. Моя діяльність ґрунтується на музичному розвитку дітей, що навчаються в загальноосвітній школі. В процесі роботи я прийшла до висновку, що кожен клас - це творчий колектив, який вимагає певного рівня ставлення до музичних занять. Я б сказала високого професійного рівня.

Начало формы

Конец формы
" На перехресті сильних почуттів, де нота серця стрілася зі словом..."

Саме за таким девізом і працює наша вокально-хорова студія "Зорецвіт".


На гуртку діти знайомляться з стилями в музиці. Проводимо бесіди, дискусії по обговоренні напрямків у музичному мистецтві. Нажаль більшість дітей надає перевагу естрадній музиці. Тому, що легка, розважальна музика відзначається доступністю сприймання та безпосередньо художнього вирішення. Тоді, коли духовна класична музика - серйозні для сприймання і за змістом. Слухання класичної музики вимагає зосередження та уваги при сприйнятті, роздумів і мобілізації всіх внутрішніх духовних сил людини.
Слухаючи різні стилі в музиці діти розуміють, що людина не може

вибрати тільки легку музику, тому що стан душі вимагає не відкидати і серйозну музику. Багато уваги на уроці та на гуртку ми приділяємо національно-патріотичному вихованню, українським народним пісням. У народних піснях правдиво відображено історію нашого українського народу. Саме з цих пісень ми дізнаємося про життя і працю, побут і традиції українського народу, наше сьогодення.



Перед педагогом (керівником хору чи вокального ансамблю) стоять завдання музично-естетичного виховання, одним з яких є завдання зацікавити учнів хоровим співом, виховати потяг, любов до художньо -змістовної музики, до співу. Естетична насолода, яку одержують діти від переживання музичних образів, - необхідна умова успішного виховання. Від багатьох причин залежить виховання у вихованців свідомого ставлення до занятть у вокальному ансамблі чи хоровому колективі. Велике значення має закоханість самого педагога в музичне мистецтво, умілий добір репертуару, професіональний його рівень, якість підготовки до заходу, манера контактування з дітьми, методика роботи тощо.

Важливою умовою виникнення проекту по темі «Розвиток мотивації до вокально - хорового співу на уроках музичного мистецтва і в позаурочний час» стала втрата у молодого покоління інтересу до вокально-хорового співу.

Уроки музики показують, що у більшості дітей відсутній інтерес до високого мистецтва, спостерігається пасивність до вокально-хорового співу. Під час слухання учні не можуть зосереджуватися, сприймають її поверхово, а після слухання боязко висловлюють свої враження. Деякі школярі не можуть визначити характер музики, виконавський склад і, практично, для всіх залишається труднощами розкрити образ твору. Ця пасивність була каменем спотикання інтересу до хорового співу не тільки на уроках, але і в позаурочній роботі. Первинна діагностика учнів з музики з 2 по 8 клас показала низькі знання не тільки в теоретичних питаннях, але і відсутність вокально - постановочної роботи


Типові помилки

Висновки

Відсутність вокально-постановочної роботи ,
Слабка розмовна музична мова, низький рівень знань нотної грамоти

Більше знайомити з дитячими піснями і початкової нотної грамоти,
Розширити кругозір про музичні інструменти,
Більше приділяти уваги репертуару і творчості композиторів,
Сприяти поліпшенню музичного лексикону мови, термінології, вивчення творчості російських і зарубіжних композиторів


Результати музично-педагогічної діагностики першокласників показують, що в школу приймаються діти, які в більшості мають середній і низький рівень готовності до шкільного навчання, недостатньо сформовані навички комунікативної взаємодії, низький рівень довільності поведінки і творчої активності. Проблема діагностики музичних здібностей залишається найбільш актуальною для сучасної психолого-педагогічної науки незважаючи на те, що перша спроба її рішення датована 1883 р. і належить К. Штумпфону — основоположнику музичної психології.
З досвіду роботи розглядалися такі показники як здатність до співпереживання, музичний слух і інтонування, почуття ритму, творчий початок і вихованість:




П.І учня

Здатність до співпере

живання

музичний слух і інтонування

почуття ритму

творчий початок і вихованість




З 26 учнів

15

7

9

5


"Найголовніше - з'ясувати: що дитина чекає від музики, що шукає в ній. Відповідь на це питання треба шукати у сфері духовних накопичень". У зв'язку з цим пропонується молодшим школярам завдання - тести для з'ясування знань, умінь і навичок музично-хорового виховання .

Тому й виникла необхідність створення умов, спрямованих на виховання учня, який прагне до самореалізації, вміє критично мислити, цінувати культурну спадщину і здатного творчо збагачувати його. У досягненні цієї мети важливе місце відводиться предметам гуманітарного циклу, в тому числі, уроків музики та позаурочної діяльності. Необхідною умовою оновлення змісту музичної освіти є пошук інтерактивних методів навчання, які формують знання про музичне мистецтво, уміння слухати і чути музику, навички у різних видах музично-творчої діяльності і безпосереднє застосування на практиці (концертні виступи), а так само підвищення компетентності та значущості самого вчителя, як гаранта зростання мотивації до вокально-хорового мистецтва.

Щоб виростити повноцінну, культурну, високоморальну, творчу та соціально зрілу особистість, необхідно, щоб вчителі і батьки діяли як союзники, ділячись з дітьми своєю добротою, досвідом і знаннями. А так як сім'я – це перший стійкий колектив у житті маленької людини, то школа закріплює і формує нові навички самовизначення особистості у великому колективі за допомогою  своєї творчої самореалізації. Цьому сприяє взаємозв'язок всіх учителів школи, охоплення більшості учнів вокально-хоровим співом.

Актуальність проекту полягає в необхідності застосування сучасних методів і прийомів навчання, які сприяють підвищенню мотивації до вокально-хорового співу, розвитку інтересу до музики і музичних занять, залучення в активну музично-творчу діяльність, виховання музичного смаку, розширення художнього кругозору школярів.
Не секрет, що не багато вміють чути і сприймати музичну освіту як частину цілісної системи освіти особистості в цілому. Однією з причин бачиться те, що у цілого покоління музична освіта в школі здійснювалася на уроках співу, а не на уроках музичного мистецтва. На цих заняттях розвивалися певні вокальні навички, але не ставилися завдання щодо розвитку інших творчих здібностей, умінь глибоко проникати в ідейно-художній зміст твору, тобто не вчилися тому, як слухати музику і що можна в ній почути. Сучасний музичний потік інформації породжує інтерес тільки до шансон, поп-музики і незначного прояву класичної музики. Інтерес до хорового співу як такого в сучасній школі практично втрачено.

Практика викладання музики та позакласної роботи показала, що на сьогоднішній день сучасному вчителю необхідно забезпечити не тільки засвоєння змісту програмного матеріалу, але, головне, створити умови для реалізації творчого потенціалу учнів, використовуючи нові форми і методи подачі матеріалу, розвинути і підвищити рівень мотивації до вокально-хорового співу, так і компетентність самого вчителя. 
Велика роль у цьому належить підбору різножанрового репертуару: сучасні дитячі пісні , народні пісні, фрагменти опер, класичний репертуар, духовна музика, відеоматеріалу: музичні кліпи, фрагменти опер, виступи хорових колективів, концертного акомпанементу і якісних фонограм, але найголовніше - перехід на нові авторські програми, учитель повинен знаходитися в постійному пошуку нових шляхів рішень.
Вокальна і хорова техніка удосконалюється в результаті систематичної, наполегливої роботи над різними за формою і змістом пісенним матеріалом, але щоб вона не стала нудною та одноманітною, необхідно використовувати ігровий розспівочний матеріал, бесіди про дитяче сприйняття почутого, прийоми подачі пояснення нового матеріалу, мультимедийнный матеріал.

«Тільки емоційне пробудження розуму дає позитивні результаті в роботі з дітьми», - говорив В. А. Сухомлинський. Хоровий спів надає винятковий вплив на формування особистості дитини. Цьому багато в чому допомагає та обставина, що в вокально - хоровому мистецтві з'єднуються воєдино, музика і слово. Цей факт посилює вплив на психіку дитини, на його художній розвиток, уяву і чуйність. Сам процес освоєння хорового твору завжди пов'язаний з клопіткою роботою з подолання художньо-виконавських або технічних труднощів, а тому виховує в дітях працелюбність, змушує їх підкоряти свої особисті інтереси інтересам колективу. Ці завдання вирішуються тільки в міцно організованому колективі, завдяки цілеспрямованій роботі по засвоєнню різноманітного репертуару.

Підвищення мотивації до хорового співу обумовлено спільною роботою «сім'я –школа - суспільство». Затребуваність у постійних концертних виступах підвищує активність, роль в оточенні однолітків, загальний рівень освіченості. Вокально- хорове виконання, як не можна краще допомагає вирішити багато завдань виховного, освітнього і розвиваючого характеру. Заняття співочою діяльністю оптимізують фантазію дитини, уяву, артистичність, інтелект, і є потужним поштовхом у загальному духовно-естетичному розвитку особистості. А вже в користі вокально-хорового співу сумніватися не доводиться: давно доведено, що до співаючих дітям застуда не пристає. Тут і легені, гортань тренуються. Щоденна дихальна гімнастика зміцнює самопочуття і здоров'я всіх співаків, адже щоб красиво співати, треба правильно дихати. Дослідження Салгренскої академії при Гетеборському університеті, Швеція: довели, що під час співу в хорі у людей синхронізується серцевий ритм і пульс, покращує кровообіг, пам'ять і здатність концентруватися, стабілізує психіку і зміцнює імунну систему. "Спів приводить в рівновагу вегетативну нервову систему, приносить розслаблення і спокій", – вважає доктор Гертруд Берка-Шмід (Gertraud Berka-Schmid), психотерапевт, професор Віденського університету. "Спів – це структуроване дихання, – говорить доктор Берка-Шмід в інтерв'ю в австралійському журналі «Народна медицина», – З точки зору фізіології, відбувається масаж кишечника і знімається навантаження з серця, крім того, посилюється циркуляція крові в організмі і легеневі альвеоли отримують додаткову порцію повітря". Вчені-дослідники Франкфуртського університету прийшли до висновку, що спів захищає верхні дихальні шляхи від інфекцій і стимулює виробництву антитіл організмом, воно схоже на медитацію і довгим прогулянкам.

Провідна педагогічна ідея проекту:
полягає у створенні необхідних умов, які сприяють соціалізації учнів через залучення дітей до вокально-хорового співу на уроках музики та у позаурочній діяльності, а так само підвищення мотивації до вокально-хорового співу, як засобу творчої самореалізації. Цьому сприяє і те, що пісня -найбільш масовий вид мистецтва і найдоступніший, дозволяє при гарній організованості, агітації і зацікавленості досягти широкого охоплення дітей і активній концертно-хорової діяльності.
Сутність проекту полягає:
- в розробці способів і прийомів, що дозволяють здійснювати естетично грамотний підхід до внутрішнього світу дитини для глибокого проникнення в його художній світ;
- у формуванні емоційно-ціннісного ставлення їх до вокально-хорової музики.
Тривалість роботи над проектом:
Робота над досвідом здійснювалася з вересня 2012 року по травень 2015 рік, починаючи з першого класу і до випуску з початкової ланки. Робота будувалася з декількох етапів:
1) початкове залучення до музичної культури - 1 клас /це в першу чергу поведінка в концертному залі, на сцені, вміння слухати і чути,
2) 2-4 класи - безпосередній розвиток голосового апарату, вокальної манери співу, знайомство з репертуаром не тільки вітчизняних композиторів, але й зарубіжних, закріплення і розвиток азів музичної культури
3) подальша робота в середній ланці (5-8 класи) – становлення голосового апарату, знайомство з різними музично-хоровими жанрами, долученням до світової художньої культури,
4) в старших класів ( вокальна студія)(9-11 класи) - робота над багатоголоссям, a capella, профорієнтація.
Представлений проект роботи є єдиною системою «урок музики –позаурочна та позакласна робота з предмета».Так як в основу роботи покладені ідеї формування високоосвіченої особистості, то дана сфера виховання йде спільно з іншими предметами, тобто простежуються міжпредметні зв'язки з історією, літературою, художньою культурою. Інтегровані уроки є частиною вирішення даної проблеми. Активно використовується мультимедійні технології та проектна діяльність.

Теоретична база:
Два світи є у людини: 
Один, що нас творив. 
Інший , який ми від століття до століття, 
Творимо по мірі наших сил.

І цей другий світ – світ сценічної творчості , згадуючи слова

Н.В. Гоголя, «.. нітрохи не дрібниця і зовсім не марна річ...Це така кафедра, з якої можна багато сказати світу добра».
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка