Відділ освіти Теофіпольської райдержадміністрації Теофіпольський райметодкабінет Кузьминецька загальноосвітня школа І ii ступенів Хмельницька область Краса І велич художнього слова



Сторінка1/21
Дата конвертації25.01.2019
Розмір4,34 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


Відділ освіти Теофіпольської райдержадміністрації

Теофіпольський райметодкабінет

Кузьминецька загальноосвітня школа І - II ступенів

Хмельницька область

Краса і велич

художнього слова

(Сценарії позакласних заходів із cвітової літератури)



Кулешова Ольга Петрівна

вчитель світової літератури

Кузьминецької ЗОШ І- ІІ ступенів

Кузьминці - 2014р.



Рецензенти:

Марчук М. В. – методист відділу освіти Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області

Михальчук О. І. – директор Кузьминецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів


Кулешова Ольга Петрівна «Краса і велич художнього слова» (сценарії позакласних заходів із світової літератури) — Кузьминці, - 2014. — 68 с.

Сценарії позакласних заходів спрямовані на поглиблення та розширення здобутих на уроках знань, розвиток творчих можливостей учнів, підвищення загальнокультурного рівня розвитку школярів.

Методичний посібник має високий виховний потенціал, що дає позитивну можливість поліпшення якості знань учнів та рівня їх вихованості.

Цікава, захоплююча форма позакласної роботи – святкування письменницьких ювілеїв. Ці літературні свята по-справжньому відкриють письменника, стануть поштовхом для поглибленого знайомства з його творчістю.

Дана збірка містить сценарії літературних свят, присвячених творчості М.Гоголя, А.К.Дойля, Шолома-Алейхема, М.Басьо, Ф.Петрарки і І.А.Крилова.

Для вчителів світової літератури та заступників із виховної частини.



Передмова
Головною метою вивчення предмету "Світова література" в загальноосвітній школі є залучення учнів до найвищих досягнень світової літератури і культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, виховання естетичного смаку, високої читацької та загальної культури, вироблення імунітету проти низькопробних явищ масової культури.

Важливе місце у розвитку, вихованні творчої особистості школяра займає позакласна робота із світової літератури. Її мета й завдання спрямовані на поглиблення та розширення здобутих на уроках знань, розвиток творчих можливостей учнів, підвищення загальнокультурного рівня розвитку школярів.

Позакласна робота з світової літератури складається із позакласного читання, проведення різних літературних конкурсів, вікторин, читацьких і науково-практичних конференцій, літературних вечорів, тематичних екскурсій, випуску стінгазет, усних журналів тощо.

Цікава, захоплююча форма позакласної роботи – святкування письменницьких ювілеїв. Для багатьох ці літературні свята по-справжньому відкривають письменника, стають поштовхом для поглибленого знайомства з його творчістю.

Дана збірка містить сценарії літературних свят, присвячених творчості М.Гоголя, А.К.Дойля, Шолома-Алейхема, М.Басьо, Ф.Петрарки і І.А.Крилова.

(2 березня – 155 років від дня народження Шолома-Алейхема

1 квітня – 205 років від дня народження М.В.Гоголя

22 травня – 155 років від дня народження А.К.Дойля

20 липня – 710 років від дня народження Франческо Петрарки

2009 рік – 370 років від дня народження Мацуо Басьо)



Призначена для вчителів-словесників.

Зміст


  1. Передмова 1

  2. Усний літературний журнал "Мир вам! Шолом-Алейхем!" 2

  3. Літературне свято "Наш Гоголь". 12

  4. Усний журнал "Великий детектив та його творець". 20

  5. Вечір поезії "Як не любов, то що це може бути?" 28

  6. Зустріч з прекрасним "Якщо в твоєму серці квітуча слива!" 35

  7. Література 43


Усний літературний журнал




Мета: познайомити школярів з життєвим шляхом та творчою долею видатного єврейського письменника Шолома-Алейхема, його тісним зв'язком з Україною та українською культурою; розвивати читацькі інтереси дітей; виховувати повагу та шанобливе ставлення до культурних надбань інших народів
Обладнання: портрет письменника, фото пам'ятника письменнику в Києві.
Епіграф

І нехай краще ім'я моє буде згадано у веселощах, ніж зовсім не згадано

Шолом-Алейхем


1 сторінка.

Творчість. Доля. Епоха.
Ведучий. 2 березня 2014 року виповнюється 155 років від дня народження славетного єврейського письменника Шолома-Алейхема (Шолома Нохумовича Рабиновича).

Він був напрочуд щасливим письменником. Слава прийшла до нього, коли він був у розквіті таланту. Проте, слід гадати, осяйна гостя була здивована: двері їй відкрила Бідність. І з усього було видно, що вона господарка дому. А Шолом-Алейхем, цей життєрадісний жартівник, який завжди радив своїм читачам сміятися, бо це «корисно для здоров'я», навіть не піднявся, щоб зустріти і привітати гостю: був прикутий до ліжка тяжкою хворобою.

Ось що розповідав письменник про своє життя-буття в листі до близького друга Спектора:
Ведучий. «...Я тепер сповнений думок і образів, настільки сповнений, що, здається, став міцнішим від заліза... але, на жаль, мені доводиться ганяти в пошуках карбованця. Згоріти б біржі! Згоріти б грошам! Згоріти б на вогні євреям, якщо єврейський письменник не може забезпечити себе своїми писаннями... М'ясник – джентльмен, він згоден чекати; лавочник досить підлий – відмовляється давати в кредит; адвокат погрожує описати стільці (дурний, він не знає, що вони давно уже описані)».
Ведучий. Цей лист був написаний 1903 року. На той час письменник 20 років пропрацював у єврейській літературі. Він був уже не те що відомий – знамени­тий! Але й тоді не всі російські читачі та навіть письменники знали, що Шолом-Алейхем – псевдонім митця. Горький, наприклад, був переконаний, що Алейхем – прізвище. Людей, які приїздили з Києва, де тоді жив письменник, – Торький запитував: «Як там поживає пан Алейхем?»

До розмовної єврейської мови вираз «шолом-алейхем» увійшов з давньоєврейської. Це звичайне привітання, яке в перекладі з івриту означає "мир вам!".



Учень. Великий єврейський народний письменник народився 18 лю­того (2 березня) 1859 року, в Україні, в місті Переяславі Полтав­ської губернії, в заможній сім'ї торговця і орендатора. Батько письменника був поважною людиною у місті. Він добре знав і любив біблійну і талмудичну літературу; у сім'ї додержувались всіх національних і релігійних звичаїв. Але водночас Рабинович був вільний від фанатизму. Він жваво цікавився світською куль­турою і просвітницькою літературою. Голова сім'ї мав м'який характер, любив свою сім'ю і особливо маленького Шолома. Згодом Шолом-Алейхем присвятив батькові чимало сторінок, написаних з великою любов'ю. Незабаром після народження Шолома родина Рабиновичів переїхала з Переяслава до містеч­ка Воронково, що знаходилося неподалік, де й минуло дитин­ство письменника. У своїх творах він увічнив рідне містечко з узагальненою назвою Касрилівка (від поширеного в єврей­ському бідняцькому середовищі імені Касрил). Як усі діти єв­рейського містечка того часу, Шолом навчався у хедері – при­ватній напіврелігійній школі. В автобіографічному романі «З ярмарку» і в інших творах Шолом-Алейхем неодноразово згадував убогість і сумні умови «навчання» в цій майже серед­ньовічній школі. Маленький Шолом вирізнявся серед інших учнів не тільки блискучою пам'яттю, допитливим розумом, але й жва­вим характером. Його пустування було необразливим і зводилось головним чином до вдалого зображення тих чи інших недоліків дорослих. Побачивши когось уперше, він одразу завважував, що в ньому негаразд, і починав удавати його. У ранньому дитин­стві Шолом цікавився казковим і фантастичним. Він потовари­шував з хлопчиком Шуликом, великим майстром розповідати казки, що були одна за одну цікавішою.

Учень. Майбутній письменник захоплювався і українськими народ­ними переказами. Глибокий вплив на чутливу уяву хлопчика справили казки й легенди про «проклятого Мазепу», про Богда­на Хмельницького, який забрав у поміщиків і багатих євреїв скарби, привіз їх у Воронково і одного разу вночі в місячному сяй­ві зарив глибоко в землю. Український колорит забарвлює твор­чість Шолом-Алейхема. На сторінках його творів можна знайти чудові картини української природи. Брат письменника Вольф Рабинович пише, що молодий Шолом-Алейхем «виявив великий інтерес до українського фольклору і української поезії», Із Софіївки Шолом привіз у 1879 році до Переяслава українські на­родні пісні і вірші Тараса Шевченка ., розповідав дива про Софіївку й про те, як вільно він почував себе на лоні прекрасної природи, де він часто крокував вузькою стежкою серед високого жита і співав пісні .пісні богом благословенного поета України Тараса Шевченка. Спочатку він заспівав пісню, яка особливо йому сподобалась, «Думи мої», потім «Реве та стогне Дніпр широкий», «Як умру, то поховайте» та інші пісні». «Коли я пи­сав мої вірші,– розповідав Шолом-Алейхем,– я . шукав «Кобзаря», цю пісню пісень Шевченка . Я ладен був віддати що завгодно і скільки завгодно .» Він назвав Шевченка Некрасовим України. Без сумніву, можна встановити близькість між гумором Шолом-Алейхема та українською класичною літе­ратурою, зокрема таких відомих у ті часи драматургів і комедіо­графів, як Старицький, Садовський, Кропивницький, Карпенко-Карий та інші.

Учень. Батько Шолома вважався багатієм у Воронці: він поставляв буряки до заводу, орендував земську пошту, вів торгівлю зерном, мав лавку. Та матеріальне становище родини ставало все гіршим; прибутки падали. У пошуках кращих заробітків родина Рабиновичів знову переїздить до Переяслава, де вони відкривають за­їжджий дім. І Шолому, як і іншим дітям, доводилося закликати в дім приїжджих, перед якими треба було підлещуватись. Це було принизливо і зовсім не відповідало солодким казковим мріям про скарб, принців та принцес, про кришталеві палаци. Доля ро­дини Рабиновичів була типовою для більшості єврейського на­селення в царській Росії. Царський уряд встановив для євреїв «межу осілості», певні губернії, за межами яких їм було заборо­нено жити. Євреям заборонялася служба в державних закладах; заборона жити в селах позбавляла євреїв можливості займатися сільським господарством, заборона жити в містах – працювати в промисловості, на транспорті; у вищих і середніх навчальних закладах була встановлена славнозвісна «відсоткова норма» для євреїв, там мали можливість вчитися лише діти багатіїв Шолом-Алейхем з дитинства в родині і в містечку бачив тяжке становище народних мас, і він став співцем народного горя.

Учень. У Переяславі Шолом продовжував своє навчання в хедері. У 1872 році померла від холери мати Шолома Хає-Естер. Це було великим ударом для родини Рабиновичів. Маленька й в усьому покірна своєму чоловікові, ця жінка своєю енергією і невтомною працею підтримувала порядок і певний ритм життя в домівці. Батько зовсім розгубився. Дітей довелося відправити до міста Богуслав до дідуся й бабусі. Тим часом батько оженився вдруге. Повернувшись, діти зустріли нову господиню – мачуху. Вона була жінкою сварливою, в домівці завжди чувся нескінченний по­тік її лайок і проклять. Спостережливий Шолом зацікавився «мовною стихією» мачухи, він почав, за алфавітом, записувати всі її лайки і створив щось на зразок словника. Батько випадково прочитав ці записи і схвалив їх. В автобіографічному творі «З яр­марку» Шолом-Алейхем згадував про них як про перший «літе­ратурний твір».

Учень. У хедері Шолом познайомився з творами Авраама Maпy і під впливом цього письменника-просвітника почав писати свій власний роман. Хоча роман був наслідувального характеру, проте він мав успіх у батька та його друзів. У зв'язку з цим постало пи­тання про подальшу долю юнака. Четвертого вересня 1873 року Шолом Рабинович почав навчатися в переяславському повітово­му училищі. Спочатку Шолому в училищі було дуже сутужно. Він погано знав російську мову, і всі сміялися з нього – і вчителі й учні, до того ж ще й удома потрібно було допомагати. Але лю­бов до знань і прагнення до світла були дуже могутніми в душі молодого Шолома. Він не шкодував ні сил, ні часу, виявляючи велику наполегливість, і невдовзі добився успіхів: йому, як най­кращому учневі, призначили стипендію в розмірі ста двадцяти карбованців на рік. Це означало серйозну матеріальну допомогу для всієї родини. Навіть мачуха змушена була припинити напади на «класника», як вона його називала. У 1876 році Шолом Раби­нович закінчив повітове училище на відмінно. Він мріяв про по­дальше навчання у вищій школі. Вирішено було послати заяву до житомирського педагогічного інституту, куди на державний кошт обіцяли прийняти двох відмінників. Великим ударом був крах плану вступу до інституту. Йому відмовили в прийомі через те, що він не зможе закінчити чотирирічний курс навчання, бо че­рез три роки підлягає військовій службі. Після тривалих пошуків роботи, принизливих прохань Шолому нарешті пощастило отри­мати місце вихователя дочки заможного орендатора Е. Лоєва, в селі Софіївці, де справжнім щастям стала любов до своєї уче­ниці Ольги Лоєвої. Дізнавшись про любов юнака до його дочки, старий самодур Лоєв у запалі обурення вигнав учителя. Знову настали сумні дні у пошуках роботи. Спочатку Шолом вирішив їхати до Києва, але всі спроби влаштуватися там зазнали пораз­ки. Нарешті в 1880 році в Лубнах він був обраний рабином. Два з половиною роки він таємно листувався з коханою. І нарешті, після тривалої розлуки, вони зустрілись і усупереч волі старого Лоєва одружилися 12 травня 1883 року.

Учень. Перший літературний виступ Шолома Рабиновича відбувся у 1879 році у газеті «Гацфиро» («Світанок») давньоєврейською мовою, услід за цим були статті в газеті «Гамейліц» («Захис­ник»). Цілях Шолома-Алейхема до літератури був стрімким. Протягом 1883–1887 років він надрукував у «Єврейському листку» серії фейлетонів і нарисів, численні повісті, оповідання, серед яких «Ножик» (1887), драматичні сцени та багато віршів. Його твори завойовують щодалі більше коло читачів єврейської літератури того часу. У перших творах молодого письменника простежуються демократичні й просвітницькі традиції російської і єврейської літератури.

У 1885 році помер старий Лоєв і Шолом-Алейхем став влас­ником його майна. Тепер він був незалежним від видавців і редак­торів. З'являються літературно-критичні твори письменника. Центральною темою єврейської літератури він оголошує життя знедоленого народу, принципом його реалістичної програми було прагнення відкрити народним масам їх творчі можливості, збуди­ти їхню творчу самосвідомість. У боротьбі за народність єврей­ської художньої літератури письменник надавав великого значен­ня художній творчості народних мас. Твори письменника просякнуті фольклором – народними піснями, прислів'ями, жартами, казками. Усна народна творчість була для Шолом-Алейхема невичерпним джерелом для його кращих творів. У кін­ці 80-х років з'являються його романи «Степеню», «Іоселе Со­ловей», наприкінці 80-х – на початку 90-х років Шолом-Алейхем стає центральною фігурою єврейської літератури. У 1888 році він починає видавати щорічник «Єврейська народна бібліотека». Навкруги цього альманаху письменник зібрав значні сили пере­дової єврейської літератури. Вісімдесяті роки принесли йому ви­знання і славу. Але його матеріальні справи чимдалі йшли гірше і, боячись переслідувань кредиторів, Шолом-Алейхем від'їздить за кордон. Тільки після сплати тещею його боргів Шолом-Алей­хем повернувся до родини, оселившись в 1891 році в Одесі. Там він працює в «Одеському листку», де друкує фейлетони, ліричні нариси. Дев'яності роки знаменують потужний зліт творчого ге­нія письменника: видруковані «Менахем-Мендель», перші нове­ли «Тев'є молочник», «Якнегоз», дві п'єси (всього їх написано двадцять п'ять), на початку XX століття – «Монологи», «За­лізничні оповідання». Він звертається до теми «маленької люди­ни», яку порушують у своїй творчості видатні російські письмен­ники, починаючи з Гоголя. «Хлопчик Мотл» належить до числа найвизначніших досягнень зрілого періоду. У жовтні 1905 року в Києві вибухнув єврейський погром. Все це змусило письменни­ка тимчасово поїхати за кордон. По дорозі він виступає в містах Західної України, відвідує Відень, Румунію, виступає перед коло­ніями єврейських студентів у Швейцарії, Бельгії, Парижі, Лондо­ні, потім приїздить до Нью-Йорка. У 1908 році псьменник по­вертається до Росії, але через туберкульоз за рекомендацією лікарів знову їде за кордон, в Італію. На початку 1913 року по­чалося його тяжке нервове захворювання. З 1914 року Шолом-Алейхем перебував у Америці, де 13 травня 1916 року помер. Похований він був на Бруклінському кладовищі.

Передбачалося, що по закінченні Першої світової війни останки письменника будуть перевезені до Києва, але ці наміри у той час не могли здійснитися. Через 5 років прах Шолом-Алейхема був перевезений на інше кладовище і похований між простих людей, як він наказував у своєму заповіті. На могилі встановлений пам’ятник.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка