Відкрите суспільство та його вороги



Скачати 12,46 Mb.
Сторінка46/58
Дата конвертації11.03.2019
Розмір12,46 Mb.
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   58

Прим. до розд. 14



14.1. Див. прим. 19 до розділу 13.

14.2. Див. «Передмову» Маркса до «Критики політичної економії», цитовану також у прим. 20 до розділу 13 та в тексті до прим. 13 до розділу 15, а також у прим. 4 до розділу 16. Див. Н. о. М., 372 — Capital, p. XVI. Див. також працю Маркса і Енгельса «Німецька ідеологія» (Н. о. М., 213 — GA, Series I, vol. V, 16): «Не свідомість визначає життя, а життя визначає свідомість» (ME, 3; 23).

14.3. Див. М. Ginsberg. Sociology. Home University Library, p. 130, де ця проблема обговорюється у подібному контексті, однак без посилання на Маркса.

14.4. Див., наприклад. Zoology Leaflet, 10. Chicago, Field of Natural History, 1929.

14.5. Про інституціоналізм — див., зокрема, розділ 3 (текст до прим. 9 і 10) та розділ 9.

14.6. J. S. Mill. System of Logic, книга VI, розділ IX, , 3. (Див. також прим. 16-18 до розділу 13.)

14.7. J. S. Mill, op. cit., книга VI, розділ VI, , 2.

14.8. J. S. Mill, op. cit., книга VI, розділ VII, § 1. Щодо протилежності «методологічного індивідуалізму» і «методологічного колективізму» — див. F. A. von Hayek. Scientists and the Study of Society. Part II, Section VII (Economica, 1943, pp. 41 та наст.).

14.9. Ця та наступна цитати почерпнуті з J. S. Mill. op, cit., книга VI, розділ X, § 4.

14.10. Я користуюся терміном «соціологічні закони» для позначення природних законів соціального життя на противагу його нормативним законам — див. текст до прим. 8-9 до розділу 5.

14.11. Див. прим. 10 до розділу 3. (Уривок узято з р. 123 частини 11 моєї праці «The Poverty of Historicism» (Economica, N. S., XI, 1944, Part II, р. 122); K. Popper. The Poverty of Historicism. London, 1957, p. 65.

Припущенням про те, що саме Маркс першим розглядав соціальну теорію як вивчення небажаних наслідків майже всіх наших дій, я завдячую К. Полані, котрий підкреслив цей аспект марксизму у приватній бесіді зі мною (1924).

(1) Слід зазначити, однак, що незважаючи на той аспект марксизму, про який ми щойно згадували і який є важливим пунктом узгодженості між поглядами Маркса і моїм методом, між нашими поглядами існують значні розбіжності щодо способів аналізу цих небажаних або неумисних наслідків. Маркс — методологічний колективіст. Він вважав, що саме «система економічних відносин» як така породжує ці небажані наслідки — систему інститутів, яку можна пояснити в термінах «засобів виробництва», але яку не можна проаналізувати в термінах індивідів, їх відносин та дій. Всупереч цьому, я стверджую, що інститути (і традиції) слід аналізувати в індивідуалістських термінах, тобто в термінах відносин індивідів, що діють у певних ситуаціях, та неумисних наслідків їхніх дій.

(2) Посилання в тексті на «очищення полотна» і на розділ 9 стосується прим. 9 та 12 до розділу 9 і відповідного тексту.

(3) Щодо зауважень, викладених у тексті (в абзаці, якого стосується ця примітка, а також у деяких інших абзацах), про неумисні соціальні наслідки наших дій, хотілося б звернути увагу на те, що подібна ситуація склалася і у фізичних науках (та в галузі технічної інженерії й технології). Дійсно, завдання технології полягає переважно в тому, аби інформувати нас про неумисні наслідки того, що ми робимо (наприклад, міст може стати заважким, якщо укріпити деякі його елементи). Цю аналогію можна продовжити. Наші технічні винаходи рідко функціонують відповідно до наших планів. Винахідники автомобіля, мабуть, не передбачали соціальних наслідків своєї роботи, але вони точно не передбачали чисто технічних наслідків свого винаходу — численність і різноманітність поламок автомобілів. А для того, щоб уникнути поламок, конструкції автомобілів постійно вдосконалювалися і в результаті змінилися до невпізнанності. (З ними змінилися також певні людські мотиви та бажання.)

(4) Стосовно моєї критики змовницької теорії суспільства або теорії змов (див. розділ 14 даної праці) — див. мої статті на цю тему: Prediction and Prophecy and Their Significance for Social Theory // Proceedings of the Xth International Congress of Philosophy, 1948, vol, I, pp. 82 та наст., зокрема p. 87 та наст. і Toward a Rational Theory of Tradition //The Rationalist Annual. 1949, p. 36 та наст., зокрема p. 40 та наст. Обидві ці статті вміщені в моїй книзі «Conjectures and Refutations».

14.12. Див. уривок із праці Мілля, цитований у прим. 8 до даного розділу.

14.13. Див, прим. 63 до розділу 10. Значний внесок до логіки влади або сили зробили Платон (у книжках VIII та IX «Держави» і в «Законах»), Арістотель, Маківвеллі, Парето та багато інших.

14.14. Див. М. Weber. Gessammelte Aufsaetze zur Wissenschaftslehre, 1922, зокрема S. 480 та наст.

Варто також зауважити щодо поширеного твердження, згідно з яким метод наук про суспільство відрізняється від методу природничих наук, адже ми знаємо «соціальні атоми», тобто самих себе, безпосередньо, а наше знання фізичних атомів є лише гіпотетичне. Із цього часто висновують (наприклад, Карл Менгер), що метод соціальної науки, як такий, що використовує наше знання самих себе, є психологічним або, сказати б, «суб'єктивиим», всупереч «об'єктивним» методам природничих наук. Ми можемо відповісти на це так: звичайно, немає ніяких причин відмовлятися від використання будь-якого «безпосереднього» знання, яке ми можемо одержати про самих себе. Однак таке знання може щось важити в науках про суспільство лише тоді, коли ми узагальнюємо, себто припускаємо, що наше знання про самих себе правильне і щодо інших. Проте це узагальнення має гіпотетичний характер і його слід контролювати і виправляти за допомогою «об'єктивного» досвіду. (Поки ви не зустрінете людину, яка не любить шоколад, ви можете вважати, що його люблять усі.) Безперечно, у випадку з «соціальними атомами» ми до певної міри перебуваємо у кращому становищі, ніж у випадку з атомами фізичними, і цим завдячуємо не лише нашому знанню про самих себе, а й використанню мови. І все-таки, з погляду наукового методу, соціальна гіпотеза, яку ми розробляємо на основі нашої власної інтуїції, не відрізняється від фізичної гіпотези про атоми, адже ця остання може виникнути у фізика на основі його інтуїтивних уявлень про атом. В обох випадках — це лише власні інтуїції або уявлення людини, яка пропонує гіпотезу. Важливим для науки є питання про її «суспільність», питання про те, чи можуть ці гіпотези контролюватися досвідом і чи витримають вони експериментальні перевірки.

З огляду на це, соціальні теорії є такими ж «суб'єктивними», як фізичні. (Ось чому правильніше буде говорити про «теорію суб'єктивних цінностей» або про «теорію актів вибору», а не про «суб'єктивну теорію цінностей» — див. також прим. 9 до розділу 20.)

14.15. Цей абзац введений для того, аби уникнути згаданих у тексті непорозумінь чи нерозуміння. Я вдячний професору Е. Гомбріху за те, що він звернув мою увагу на можливість такого неправильного розуміння.

14.16. Гегель наполягав на тому, що його «ідея» існує «абсолютно», тобто незалежно від чиєїсь думки. Звідси можна зробити висновок, що він не був психологом. Проте Маркс цілком правильно не сприймав «абсолютний ідеалізм» Гегеля всерйоз, вважаючи його замаскованим психологістом, і боровся з ним. Див., зокрема, Capital, 873 (курсив мій): «Для Гегеля процес мислення, що його він перетворює навіть під назвою ідеї на самостійний суб'єкт, є деміург дійсного...» (ME, 23; 23). Маркс спрямував свою критику на доктрину Гегеля про те, що процес мислення {свідомість чи психіка) творить дійсність, і показав, що він не створює навіть соціальної дійсності (не кажучи вже про матеріальний універсум).

Про гегелівську теорію залежності індивіда від суспільства — див. (крім підрозділу III розділу 12) обговорення соціального чи радше міжособистісного елементу наукового методу у розділі 23, а також відповідне обговорення міжособистісного елементу в тлумаченні раціонального у розділі 24.



    1. Каталог: authors
      authors -> Товаришки оповідання І
      authors -> Навчальний посібник для студентів сільськогосподарських вузів економічних спеціальностей львів видавництво «світ» 1995 ббк 65. 28я73 4-46
      authors -> 1. Частина Інтелект у цілому. С. 5 Частина Мислення й вирішення проблем
      authors -> І. О. Кочергін кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету Друкується за рішенням Науково-методичної ради Дніпропетров­ського історичного музею від 12 с
      authors -> Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
      authors -> Рецензенти Білик Б. І. доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В
      authors -> 1. психологія як наука І навчальна дисципліна
      authors -> Від матки до альцгеймера


      Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   58


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка