Відкрите суспільство та його вороги



Скачати 12,46 Mb.
Сторінка52/58
Дата конвертації11.03.2019
Розмір12,46 Mb.
1   ...   48   49   50   51   52   53   54   55   ...   58

Прим. до розд. 21



21.1. Див. прим. 22 до розділу 17 та прим. 9 до розділу 18 і відповідний текст.

21.2. Енгельс писав у «Анти-Дюрінгу», що Фур'є давно відкрив «порочне коло» капіталістичного способу виробництва. Див. Н. о. М., 287 — (ME, 20; 269).

21.3. Н. о. М., .527 = Das Kapital, III/І, 242 — (ME, 25, ч. I; 255-256).

21.4. Див., наприклад, працю Паркеса Marxism — A Post Mortem, pp. 102 та наст.

21.5. Це якраз те питання, яке я хотів би залишити відкритим.

21.6. На цьому пункті наголошував мій колега проф. К. Симкін.

21.7. Див. текст до прим. 11 до розділу 14 та закінчення прим. 17 до розділу 17.

21.8. Див. «Передмову» до праці Г. Фішера «Історія Європи» (History of Europe, Preface). 1935, vol. 1, p. VII. Більш повно цей уривок процитовано в прим. 27 до розділу 25.


    1. Прим. до розд. 22



22.1. Про боротьбу К'єркегора проти «офіційного християнства» — див., наприклад, його працю «Книга судді» (Book of the Judge. German ed., by H.

Gottsched, 1905).

22.2. Див. J. Townsend. A Dissertation on the Poor Laws, by a Wellwisher of Mankind, 1817). Цей твір цитовано в «Капіталі» — Capital, 715 — (ME, 23; 613).

У «Капіталі» (Capital, 711, прим. 1) — (ME, 23; 610, прим. 87) Маркс цитує «галантного і дотепного абата Галіані» як такого, котрий дотримувався подібних поглядів: «Бог зробив так, що люди, які виконують найбільш корисні роботи, народжуються в найбільшому числі» (F. Galiani, Delia Moneta, 1803, p. 78).

Той факт, що навіть у країнах Заходу християнство ще не зовсім звільнилося від настроїв на підтримку повернення до закритого суспільства пригнічення і реакції, видно, наприклад, із чудового полемічного твору Г. Уеллса спрямованого проти упереджених і профашистських поглядів на громадянську війну в Іспанії релігійного діяча У. Інга (Н. G. Weils. The Common Sense of War and Peace, 1940, pp. 38-40). Мої посилання на книгу Уеллса не означають, що я приєднуюся до його поглядів — критичних чи конструктивних — на федерацію і, зокрема, до його ідеї, висунутої на р. 56 та наст. щодо всесвітніх комісій, яким надані широкі повноваження. Мені здасться, що в цій ідеї прихована значна небезпека фашизму. З іншого боку, існує інша небезпека, протилежна згаданій, — небезпека прокомуністичної церкви. Див. прим. 12 до розділу 9.

22.3. Kierkegaard, op. сіt., p. 172.

22.4. Проте К'еркегор сказав про Лютера щось таке, що, можливо, справедливо і стосовно Маркса: «Реформістська ідея Лютера... породжує... иайвишуканішу форму... язичництва» (ор. сіt., 147).

22.5. Н. о. М., 231 = Ludwig Feuerbach, 56 — (ME, 3; 4). Див. також прим. 11 та 14 до розділу 13.

22.6. Див. прим. 14 до розділу 13 та відповідний текст.

22.7. Див. мою працю The Poverty of Historicism, section 19.

22.8. H. о. M., 247 та наст. = GA., Special Volume, 97 — (ME. 20; 90).

22.9. H. o. M_, 248 та 279 = GA, Special Volume, 97 та 277 — (ME, 20; 90 та 263). Останній уривок скорочено.

22.10. L. Laurat. Marxism and Democracy, 1940, p. 16; курсив мій.

22.11. Див. The Churches Servey Their Task, 1937, p. 130; A. Loewe. The Universities in Transformation, 1940, p. 1. Із заключними зауваженнями до цього розділу пop. погляди, висловлені Паркесом у заключних словах його праці по критиці марксизму (Н. Parkes. Marxism — A Post Mortem, 1940, p. 208).


    1. Прим. до розд. 23



23.1. Стосовно Мангейма — див., зокрема, його працю «Ідеологія і утопія» (цитовану тут за німецьким виданням 1929 року; Ideology and Utopia, 1929). Терміни «соціальне середовище» і «тотальна ідеологія» належать Мангейму; терміни «соціологізм» та «історизм» згадуються у попередньому розділі. Ідея «соціального середовища» належить Платону.

Критику праці Мангейма «Людина і суспільство в епоху реконструкції» (Man and Society in an Age of Reconstruction, 1941), в якій поєднано історицистські тенденції з романтичним і навіть містичним холізмом, див. у моїй праці «Убогість історицизму» (The Poverty of Historicism // Economics, 1944).

23.2. Див. мою інтерпретацію у статті «Що таке діалектика?» (What is Dialectic? // Mind, New Series, vol. 49, 1940, зокрема p. 414, передрукованій пізніше в книжці «Припущення і спростування» (Conjecture and Refutations, 1963, зокрема p. 325).

23.3. Це термін Мангейма (див. Ideology and Utopia, 1929, p. 35). Стосовно «інтелекту, що вільно ширяє» — див. op. cit., p. 123, де цей термін приписано Альфреду Веберу. Щодо інтелігенції, яка втратила зв'язок з традиціями, — див. op. cit., pp. 121-134 і зокрема р. 122.

23.4. Про цю теорію чи, радше, практику — див. прим. 51 та 52 до розділу 11.

23.5. Див. What Із Dialectic?, р, 417, а також — Conjectures and Refutations, p. 327. Див. також прим. 33 до розділу 12.

23.6. Аналогія між методом психоаналізу і методом Вітгенштайна згадана в праці Вісдома (Other Minds // Mind, vol. 49, p. 370, прим.): «Сумніви типу: «Я ніколи не зможу дізнатися, що насправді відчуває інша людина» можуть мати більше одного джерела. Ця супердетермінованість скептичних симптомів ускладнює їх лікування. Лікування — схоже на лікування психоаналізом (якщо скористатися аналогією Вітгенштайна), де лікування — це діагноз, а діагноз — це опис, дуже повний опис симптомів». І так далі. (Слід зауважити, що користуючись словом «знаю» у буденному його значенні, ми, звичайно, ніколи не дізнаємося, що відчуває інша людина. Ми можемо лише висувати гіпотези на цю тему і саме так вирішувати так звану проблему. Можливо, що висловлений мною сумнів і є помилкою, однак ще більшою помилкою є намагання усунути сумнів за допомогою семіотико-аналітичного лікування.)

23.7. Здається, психоаналітики стверджують те саме і щодо представників індивідуальної психології, і в цьому розумінні вони, можливо, праві. Див.: S.Ferud. History of the Psycho-Analytic Movement, 1916, p. 42, де Фронд зазначає, що Адлер висловив йому таке зауваження (воно добре узгоджується з індивідуально-психологічною схемою Адлера, згідно з якою відчуття власної неповноцінності має переважне значеная у структурі психіки): «Ти гадаєш, що дня мене все моє життя перебувати в твоїй тіні — це така велика радість?» Це наштовхує на думку, що Адлер не зміг успішно застосувати свою теорію до себе самого, принаймні у даному випадку. Однак те саме, як здається, є справедливим і стосовно Фройда: ніхто із засновників психоаналізу не був сам підданий психоаналізу. Проте вони ніколи і не прийняли б такого вибачення від когось іншого. І це дійсно так.

23.8. Стосовно наступного аналізу наукової об'єктивності — див. мою статтю «Логіка наукового відкриття» (The Logic of Scientific Discovery, p. 44 та наст.).

23.9. Хотілося б вибачитися перед кантіанцями за те. що їх згадано тут укупі з гегельянцями.

23.10. Див. прим. 23 до розділу 8 та прим. 39 (другий абзац) до розділу 11.

23.11. Див. прим. 34 та наст, до розділу II.

23.12. Див. К. Mannheim. Ideology and Utopia, German ed., p. 167.

23.13. Перша з наведених тут цитат почерпнута з праці Мангейма (op. cit., 167). (Для спрощення в перекладі цієї цитати я використав термін «свідомість» (conscious) замість «рефлексія» (reflexive).) Щодо другої цитати — див. op. cit., p. 166.

23.14. Н.о.М., 255 = GA, Special Volume, 117-118 — (ME, 20; 109): «Гегель правильно представив співвідношення свободи і необхідності. Для нього свобода є пізнанням необхідності». Власне гегелівське формулювання його улюбленої ідеї таке (див. Hegel Selections, 213 = Werke, 1832-1887, VI, 310): «Ось чому істина необхідності полягає в свободі»; 361 WW, XI, 46): «...Християнський принцип самосвідомості — це свобода»; 362 (= WW, XI, 47): «Сутнісна природа свободи, яка включає в себе абсолютну необхідність, полягає в усвідомленні себе самої (адже за своєю природою вона є самосвідомістю), а відтак — реалізації свого існування» тощо.


    1. Каталог: authors
      authors -> Товаришки оповідання І
      authors -> Навчальний посібник для студентів сільськогосподарських вузів економічних спеціальностей львів видавництво «світ» 1995 ббк 65. 28я73 4-46
      authors -> 1. Частина Інтелект у цілому. С. 5 Частина Мислення й вирішення проблем
      authors -> І. О. Кочергін кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету Друкується за рішенням Науково-методичної ради Дніпропетров­ського історичного музею від 12 с
      authors -> Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
      authors -> Рецензенти Білик Б. І. доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В
      authors -> 1. психологія як наука І навчальна дисципліна
      authors -> Від матки до альцгеймера


      Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   48   49   50   51   52   53   54   55   ...   58


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка