«Війна. Перемога. Пам'ять»




Скачати 94,09 Kb.
Дата конвертації20.07.2017
Розмір94,09 Kb.
«Нам заповідали мужність»

Мета: Ознайомити учнів з героїчними сторінками історії нашої країни, нашого села. Формувати почуття патріотизму, любові до свого народу, його героїчного минулого. Виховувати громадянські почуття, гордість за свій народ, патріотичні почуття, виховувати любов до рідної країни та своєї маленької Батьківщини.

Обладнання: комп'ютер, презентація «Моє село і війна»

Виставка малюнків учнів на тему «Війна. Перемога. Пам'ять».



Хід заходу:

І. Організаційна частина

ІІ. Повідомлення теми і мети заходу.

Метроном відлічив 70 років від дня, коли закінчилася Друга світова війна, найстрашніша з чотирнадцяти тисяч війн, які пережило людство за останні п’ять з половиною тисяч років. Цей чорний шлях світових цивілізацій, оплачений життями мільярдів воїнів усіх країн, усіх націй і народів.


1-й учень.


Війна і смерть – дві сестри, ніби пара,

Які крокують разом вже віки…

Це – ніби чиясь невблаганна кара,

Що слід лишає на усі роки.

Війна… Ти був там? Ні? То ти щасливий,

Бо ти не бачив сльози, біль і кров,

Не бачив ти, як погляд свій зрадливий

Кидала смерть на юних знов і знов.

Чи бачив ти, як проводжає мати

Свого єдиного, не воїна – дитя,

І молить Бога, щоби дочекати,

Або за нього дать своє життя?

Чи чув ти тихий плач дівчини,

Коли почула вість, що вже нема

Того, до кого серцем лине,

І що тепер вона уже одна?

А може, ти вдовиний погляд бачив,

Тої вдови, що на руці дитя,

Що ще недавно тато сина няньчив,

Сьогодні ж – сирота оце маля?

Чи хоч у сні до тебе приходила

Ота проклята усіма війна,

Яку ще в сорок п'ятім загасила

Чарівна, бажана і прошена весна.



Учитель. Другу світову (1939-1945 рр.) розв’язав гітлерівський фашизм. У ній брала участь шістдесят одна держава з населенням один мільярд сімсот мільйонів чоловік. У збройних силах перебувало сто десять мільйонів чоловік, з них більше половини загинуло. А число тих, що загинули у всіх війнах, перевищує чотири мільярди.


Важкий тягар Другої світової ліг на плечі нашого народу. Саме на радянсько-німецькому фронті були розгромлені основні сили фашистської Німеччини, і наш солдат підняв над скореним Берліном переможний Прапор. Для нашої країни та війна була Вітчизняною, всенародною.

Дорогою ціною дісталась нашому народові перемога.



2-й учень.

Було те давно, але слід пам’ятати

Про смерть і життя, і про гуркіт гарматний,

Про те, як війни розгорнулися крила

Й  дорогу  до  світла  людині  закрили.

Як  сутінки  лиха  на  землю  спустились,

І  горе  безмежне  по  світу  розлилось.

Безжальні  фашисти  на  нас  наступали,

Родини  вони  без  батьків  залишали.

Молилися  вдови  і  плакали  діти,

Безсилих  прокльонів  і  сліз  не  злічити.

І  марно  нещасні  солдат  виглядали,

Бо  ті  за  Вітчизну  життя  віддавали.

Із  різних  країв  всі,  далеко  від  дому,

Боролись  пліч-о-пліч  на  полі  одному

Та  гинули  в  битвах.  Одних  впізнавали,

І  з  болем  у  серці  їх  друзі  ховали.

Ім’я  невідомих  у  часі  зникали,

Їх  братські  могили  навічно  прийняли.

В  зажурі  над  ними  берези  схилились,

Сумують  за  тих,  що  в  війні  залишились.

За  тих,  хто  сльозами  і  кров’ю  умиті,

За  тих,  що  їх  віру  не  можна  зломити.

І  нині  у  серці  ми  будем  тримати

Пошану  до  тих,  кому  ім’я  –  солдати.

Їх  кров  не  упала  на  землю  даремно,

Серця  їх  схололи  –  тому  ми  живемо.

Тепер  же  хай  квіти  червоні  і  ніжні

Зігріють  холодне  могили  підніжжя.

Було  те  давно,  але  слід  пам’ятати

Дев’ятого  травня  немеркнучу  дату,

Про  день  Перемоги  над  ворогом  клятим,

Яку  здобували  безсмертні  солдати.

Лунає  над  світом  і  кожному  чути:

«Ніхто  не  забутий,  ніщо  не  забуто!»
3-й учень. Кіровоградщина у Великій Вітчизняній війні. Поступальний розвиток краю був перерваний – на українські землі прийшла війна. 5 серпня 1941року гітлерівці увірвались в обласний центр. Уже в перші дні окупації фашисти розстріляли понад 10 тис. мирних мешканців м. Кіровограда. Гітлерівці створили на території області низку військових й цивільних установ, що забезпечували функціонування окупаційної влади – так звані гебітскомісаріати, районні та сільські управи.

З перших днів війни на території області створювались підпільні організації та партизанські загони. У 1943 р. на Кіровоградщині діяв 21 партизанський загін (7800 партизанів). У диверсійних групах налічувалось 3600 чоловік. За період бойових дій партизанів Кіровоградщини (серпень 1941 – березень 1944 рр.) було знищено біля 11 тис. фашистських вояків, пущено під укіс 74 залізничних ешелони з живою силою і технікою ворога, виведено з ладу 242 паровози, 1367 вагонів і 102 цистерни, знищено 49 мостів на залізницях та шосейних дорогах, підірвано та знищено 3732 автомашини тощо. 8 січня 1944р. війська 2-го Українського фронту визволили Кіровоград. Протягом січня – березня 1944 р. територія області була повністю звільнена від окупантів.



(Перегляд відеоуривка «Звільнення Кіровограда»)

Велика Вітчизняна війна почалася для байрачан на початку серпня 1941 року, коли німецькі окупанти увійшли в село. Насаджуваний ними «новий порядок» мало чим відрізнявся від  режиму концентраційних таборів. Фашистами за період з 1941 по 1943 роки було зруйновано господарські будівлі колгоспів, пограбовано всі ферми, вивезено в Німеччину понад 40 тис. центнерів зерна, фуражу. Зруйновано приміщення шкіл, будинок сільради, сільського клубу. Вигнано на каторжні роботи в Німеччину 61 жителя села. Всі  жахи цієї війни закінчилися вранці 7 січня 1944 року, коли частини 97 – ї гвардійської стрілецької дивізії у взаємодії з частинами 13 – ї і 95 – ї гвардійських стрілецьких дивізій визволили Високі Байраки. Після звільнення села, байрачани виступили ініціаторами збору коштів на танкову колону «Кіровоградський комсомолець».

Понад 360 жителів села  із зброєю в руках захищали свободу і незалежність Вітчизни на фронтах Великої Вітчизняної війни. Майже всі вони  нагороджені орденами і медалями. Серед них – 32 офіцери. 147 воїнів не повернулися в рідне село – загинули в боях з фашистськими загарбниками. Вдячні односельці вшанували пам’ять своїх земляків, звівши у центрі села обеліск Слави  загиблим воїнам та пам’ятник Солдату – визволителю у сільському сквері.

( Перегляд презентації «Моє село і війна»)



Учитель.

На допомогу дорослим в партизанські загони йшли і діти. Вражає історія маленького хлопчика ,Володі Малахова, який в шестирічному віці став маленьким партизаном. Невміючи рахувати , він вдало вів розвідку в окупованих фашистами селах. За допомогою камінчиків Володя збирав дані про кількість ворожих солдат та техніки в селі. А партизани, перераховуючи камінці, отримували точні дані про стан ворога на окупованій території.

Не можна не згадати про завжди усміхненого хлопчину – Мішу Давідовича, який виконуючи завдання партизан,потрапив в оточення карателів. Бігти до лісу – означало привести загін карателів до місця знаходження партизанського загону. Залишитися в лісі – означало потрапити в «лапи»ворога. І Міша приймає тяжке рішення. Коли його оточили фашисти, не боячись маленького пораненого хлопчину, пролунав вибух. Міша підірвався сам на гранаті і підірвав фашистів, які так близько підійшли до нього.

Учитель. Не кожному судилося вижити.

Мільйони людей загинули в боях, в таборах смерті, під час варварських обстрілів і бомбардувань міст і сіл.

Мільйони сплять вічним сном у степах України, на берегах Дніпра, Інгулу, Синюхи, Ятрані, у незлічених братських могилах одинадцяти країн Європи.

Увесь світ захоплювався мужністю солдата. І це назавжди залишиться в історії людства, це навічно залишиться в пам’яті нашого народу.

Знову і знову подумки повертаємося до минулого. Без минулого немає майбутнього. Повертаємося не тільки тому, що пережите залишає невиправний слід у пам’яті, але і для того, щоб мати уроки на майбутнє. Щоб увиразнити нашу пам’ять про Велику Вітчизняну, щоб не розгубити її в скороминучих і розтривожених буднях сьогодення.

Величний подвиг в ім’я людства – поза часом. Пам’ять – незгасна.

Всім, хто поліг у боях, вічна пам’ять! Низький уклін визволителям, які принесли нам таку довгоочікувану весну 45-го, весну Свободи, Життя і Щастя!

4-й учень.

Є в нашому парку алея сумна.

В кінці її – братська могила.

Вкарбовані в вічність бійців імена,

І бронзовий воїн над ними.

Вшанування пам'яті загиблих хвилиною мовчання.

5-й учень.

У час важкий, у час негоди

Життя ви врятували нам.

Можливо, ми не розумієм,

Крізь що пройти дісталось вам,

Але ми зберегти зумієм

Той мир, що нам ви принесли.


Сьогодні кожен з вас отримає квітку пам'яті – червоний мак.

Квітка маку в українські традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка: «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Мак як символ пам'яті у світі

Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси пили польську кров».



Мак як символ пам'яті в Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».

Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми пропонуємо нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Причіпіть квітку до свого сердечка і ніколи не забувайте загиблих.

(Покладання квітів до Обеліску).

Література

1. Баутіна В.В. Тільки пам’ять не сивіє // Позакласний час. – 2001. – №13. – С.48.

2. Бурова Р.О. «П’є журавка воду»: Вечір пам’яті // Розкажіть онуку. – 1999. – №9. – С.5.

3. Дудка С. Хто загинув за Дніпро, буде жити у віках: Класна година // Шкільний світ. – 2004. – №13. – С.14-15.

4. Жежела Л.В. «Свято зі сльозами на очах»: Сценарій уроку пам’яті // Позакласний час. – 2000. – №5. – С.29.

5. Капинос Г.О. Хай завжди буде сонце!: Сценарій усного журналу // Розкажіть онуку. – 1999. – №8. – С.26-27.

6. Костенко Н. День перемоги: Вечір-реквієм // Позакласний час (додаток). – 2003. – №8. – С.3-5.

7. Краснюк Т. Вічна їм пам’ять і слава: матеріали до святкування Дня Перемоги //Шкільний світ. – 2003. – №15. – С.7.

8. Лепська Т. З тобою, роде мій орлиний, іду дорогами війни // Позакласний час(додаток). – 2003. – №8. – С.6-9.

9. Подолян Т. Незабутній День Перемоги// Позакласний час(додаток).- 2003.- №8.- С.10-11.

10. Сироватка Р.М. Ніхто не забутий, ніщо не забуте…: Музично-літературна композиція // Позакласний час. – 2001. – № 13. – С.44.

11. Соломонюк О.В. Рідну землю вони берегли // Розкажіть онуку. – 2002. – № 22. – С.8-9.

12. Степаненко Г.А. «Хай вічно горить вогонь пам’яті»// Розкажіть онуку. - 2002. – №8. – С.6-7.

13. Топчій З.Л. Захистити мир на землі: Урок пам’яті загиблих у Великій Вітчизняній війні // Розкажіть онуку. – 2001. – № 13. – С.20-21.



14. Цимбалюк Л. Ніхто не забутий, ніщо не забуто: літературно-музична композиція до Дня Перемоги // Сценарії шкільних свят. – К.: Ред. загальнопедагогічних газет, 2003. – (Б-ка “Шкільного світу).- С.88-92.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка