Використання інноваційних методів і форм на уроках української мови та літератури




Скачати 367,49 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації02.09.2018
Розмір367,49 Kb.
  1   2   3
Використання інноваційних методів і форм на уроках української мови та літератури

 

У сучасній педагогіці існує багато різноманітних форм та методів інноваційного навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань учнями, розвиток їх розумової діяльності, виявлення умінь та навичок критичного осмислення проблем, набуття досвіду самостійного опрацювання навчального матеріалу, пошукової роботи, набуття якостей, які стануть у нагоді в подальшому розвитку самоосвіти і самореалізації.

Одним із пріоритетів інноваційного навчання є групова та індивідуальна форма навчання. Акцент зміщений на творчу імпровізацію педагога, на його взаємодію з учнями. Довіра, повага, спілкування, стимуляція почуття гідності, здатності відповідати за себе є головним фактором групової та індивідуальної форм роботи. Учень розвиває свою індивідуальність у спільному вирішенні творчих завдань, коли залучається його життєвий досвід і отримані знання.

Іншим пріоритетом є диференціація навчання, коли урізноманітнюються форми і методи навчальної діяльності, коли опорою стає уміння школярів самостійно здобувати знання. Самооцінка учнів перетворюється на головний фактор оцінювання особистих досягнень. Навчання, таким чином, перетворюється на спілкування між людьми в отриманні нової інформації. Учитель має стати посередником між учнем і навчальним матеріалом, а не єдиним джерелом знань. Виходячи з цієї нової ролі, учитель повинен:

      використовувати різноманітні методи подачі нового матеріалу;

      ставити завдання, які дозволяють учням засвоїти навчальний матеріал відповідно до рівня їх підготовки та можливостей пізнавальної діяльності;

      надати можливість учням демонструвати свої досягнення в отриманні знань.

Дуже важливим є спільна робота школярів у великих і малих групах. Ця методика пропонує зміну традиційної обстановки на уроках. Роль учителя змінюється з традиційної на посередницьку. Головним стає колективне знання групи, допомога у з’ясуванні окремих питань, обговорення підготовлених повідомлень, доповідей, рефератів.

Найбільш ефективними формами організації навчальної діяльності є робота в групах. Розмір такої групі залежить від кількості учнів у класі, доступності джерел і змісту завдання. Як правило, це 5-7 дітей.

Робота в групах – така організація роботи, яка сприяє залученню всіх учнів, але з урахуванням рівня їх розвитку та можливостей сприйняття матеріалу. Особливе значення набуває при цьому диференційний підхід до визначення завдань.

Обговорення в групі – це метод, який дозволяє:

      заохочувати учнів до діалогу;

      залучати до обговорення проблем без будь-яких обмежень;

      ставити проблеми, які викликають загальний інтерес;

      шукати згоди в суперечливих ситуаціях;

      обмінюватися думками, порівнювати протилежні позиції.

Згода може бути досягнута, коли група укладає спільну та добровільну угоди через процес слухання, обговорення, діалогу.

Яких навичок набувають школярі внаслідок групової роботи?

      навчаються брати на себе відповідальність за спільну та індивідуальну підготовку;

      відстоювати свою позицію;

      співпрацювати, обмінюватися інформацією;

      виконувати різні ролі та брати на себе відповідальність (роль лідера, автора, репортера, спостерігача).

Завдання викладача при груповій роботі:



      правильно сформулювати завдання та забезпечити взаємодію груп;

      підготувати цікавий заохочувальний матеріал;

      бути партнером, вносити корективи, направляти роботу груп.

У структуру активного заняття покладено три основні етапи:



Перший етап – коригувальний. На цьому етапі формується навчально-пізнавальна діяльність. При застосуванні групового методу, як правило, групи поділяються на підгрупи (не менше 5 учнів, які обирають керівника). Кожна підгрупа складає завдання, які мають виконувати інші підгрупи. Керівники підгруп перевіряють знання школярів з попередньої теми.

Другий етап – навчальний, на якому за допомогою завдань однієї підгрупи іншій узагальнюються і систематизуються знання з конкретної теми. Керівники підгруп обмінюються підготовленими завданнями за схемою, запропонованою викладачем. Керівник підгрупи розподіляє завдання між її членами. Основна мета уроку – допомогти учням у засвоєнні навчального матеріалу, з’ясуванні його основного змісту, виправленні помилок, зроблених, ймовірно, під час самостійної роботи над темою. Цей етап сприяє розвитку аналітичного мислення.

На третьому етапі – навчально-контрольному --відбувається рецензування завдань, активна дискусія з аналізу проведеної роботи та підбиття підсумків заняття.

Педагог спрямовує діяльність учнів, мотивує проведення кожного етапу через систему стимулювання і виконує роль арбітра в суперечливих ситуаціях. Дидактичні функції активного заняття та етапи формування особистості наведені в таблиці 1.



 

Таблиця 1. Дидактичні функції активного заняття та етапи формування особистості

Серед педагогічних засобів активізації навчального процесу у школі особливе місце належить навчальній дидактичній грі.

Концептуальними основами ігрових технологій є психологічні механізми ігрової діяльності, що спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні, самоутвердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації.

За цільовими орієнтаціями ігрові технології поділяються на дидактичні, виховні, розвивальні, соціалізуючи.

За характером педагогічного процесу: навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі, комунікативні, діагностичні та інші.

За ігровою методикоюпредметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизації.

Ігрова діяльність виконує такі функції:

      спонукальну (викликає інтерес);

      комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування);

      самореалізації (кожен учень реалізує свої можливості);

      розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);

      розважальну (отримують задоволення);

      діагностичну (виявлення прогалин у знаннях);

      корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості).

У сучасній школі ігрова діяльність використовується:

      як самостійна технологія для засвоєння теми, розділу, поняття;

      як елемент іншої технології;

      як елемент окремих частин заняття (вступ, пояснення, закріплення, контроль).



У процесі навчання застосовуються різні модифікації ділових ігор: імітаційні, операційні, рольові, діловий театр та інші.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка