Використання інтерактивних форм і методів у процесі навчання школярів та педагогів Кіровоград




Сторінка2/5
Дата конвертації23.03.2017
Розмір7,14 Mb.
1   2   3   4   5

3. Критерії технологічності.

Будь-яка педагогічна технологія повинна задовольняти деякі основні методологічні вимоги (відповідати критеріям технологічності):



Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна відповідати опора на певну наукову концепцію, яка включає філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнень освітньої мети.

Системність. Педагогічна технологія – це не довільний набір окремих дидактичних засобів, а система дій та засобів, з’єднаних певною логікою процесу, володіючих усіма якостями системи: взаємозв’язком усіх його частин, цілісністю, ціле направленістю та ін.

Керованість. Передбачає можливість діагностичного ціле покладання, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.

Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкретних умовах і повинні бути ефективними за результатами та оптимальними по затратам, гарантувати досягнення певного стандарту навчання.

Репродукція та гарантованість результатів має на увазі можливість застосування (повторення репродукування) педагогічної технології в інших однотипних освітніх закладах, другими суб’єктами; стійка репродуктивна результативність педагогічного процесу, яка характеризується позитивними змінами в розвитку школярів у зв’язку із застосуванням даної технології.

4. Класифікація педагогічних технологій (ПТ).

1) За своєю природою технологія навчання є проекцією теорії на діяльність педагогів та учнів, а значить класифікацію технологій можна розглядати за даними якостями. Якщо «жорстка» технологія однозначно диктує необхідність спільних дій педагога до теоретичних принципів навчання, теорії вчення як умови, необхідного для створення сприятливого психолого-педагогічного середовища та побудови поточних дій відповідних чи не відповідаючи контрольним вимогам, то «м’яка» технологія залишає за суб’єктом право самостійного прийняття рішень у питаннях тактики реалізації проміжних цілей за умови дотримання основних програмових вимог.

2) Технології можна диференціювати на закриті та відкриті.

Закрита технологія передбачає відносну незмінність основних компонентів системи технології – її суб’єктів, умов, безперервності процесу; відкриті технології більше адекватні у відношенні до зовнішніх факторів та мають здатність до саморегуляції.

3) Класифікуючи ПТ, можна виокремити технології за типом організації спілкування вчителя та учня (стаціонарного навчання, спільної діяльності тих, що навчаються і тих, що навчають, заочного навчання, самоосвіти), за кількістю учнів, взаємодії з педагогами.

4) Особливості технологій залежать від складу елементів інфраструктури, що використовується. Наприклад, суттєво виділяються сучасні технології навчання із застосуванням комп’ютерної техніки.

Класифікацію технологій навчання можна здійснювати за різними ознаками. На сьогодні нема загальновизнаної класифікації, що суттєво утруднює аналіз проблеми.

5) Так, наприклад, Н. Я. Савельєв розглядає традиційні та інноваційні технології навчання, обумовлені основоположною концептуальною основою, освітньою парадигмою. Крім того, він виділяє технології:

- з організації навчального процесу: індивідуальні, колективні, змішані та ін.;

- по застосуванню технічних засобів (з технічного середовища): аудіовізуальна, відеотехнічна, комп’ютерна, відеокомпютерна, мас-медіа та ін.

6) Певний інтерес може являти класифікація, запропонована

В. М. Максимовою, яка виокремлює:

- структурно-логічні технології, як поетапну організацію системи навчання, котра забезпечує логічну послідовність постановки та вирішення дидактичних задач на основі адекватного вибору змісту, форм, методів та засобів навчання на кожному етапі із врахуванням поетапної діагностики результатів;

- інтеграційні технології як дидактичні системи, що забезпечують інтеграцію різнопредметних знань та умінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, проблем, уроків та інших форм організації навчання;

- ігрові технології як дидактичні системи застосування різних дидактичних ігор, формуючих уміння вирішувати задачі на основі компетентного вибору альтернативних варіантів: цікаві, театралізовані, ділові, імітаційні, рольові ігри та ін.;

- тренінгові технології – системи діяльності учнів із відпрацюванням певних алгоритмів вирішення типових задач на практиці, у т. ч. психологічні тренінги інтелектуального розвитку, спілкування, вирішення управлінських задач;

- інформаційно-комп’ютерні технології, котрі реалізуються в дидактичних системах комп’ютерного навчання на основі діалогу «учень-машина» з допомогою різного роду навчальних програм (інформаційних, контролюючих, тренінгових та ін.);

- діалогічні технології – це форма організації та метод навчання, засновані на діалогічному мисленні у взаємодіючих дидактичних системах «учень-учень», «вчитель-автор», «учень-автор» і т.д.

7) Найбільш повною класифікацією педагогічних технологій, на наш погляд, є така класифікація, що виділяє такі педагогічні технології:

- за рівнем застосування: загальтнопедагогічні, власнепредметні, галузеві, локальні, модульні, вузькометодичні;

- за ведучим фактором психічного розвитку: біогенні, соціогенні, психогенні;

- за орієнтацією на особистісні структури: інформаційні (знання, уміння, навички), операційні (способи навчальної діяльності), формування (сфера дійово-практична);

- за характером змісту та структури: навчальні/виховні; загальноосвітні/професійні; гуманістичні/технократичні;

- за організаційними формами: класно-урочні/альтернативні; індивідуальні/групові; диференційоване навчання;

- за підходом до дитини: авторитарні, особистісно орієнтовані, технології співробітництва;

- за переважаючим (домінуючим) методом: пояснювально-ілюстративні; розвиваюче навчання; проблемно-пошукові; інформаційні (комп’ютерні);

- за напрямом модернізації існуючої системи:

1 на основі гуманізації та демократизації відносин;

2 на основі активізації та інтенсифікації навчальної діяльності;

3 на основі ефективності організації та управління;

4 на основі методичного та дидактичного реконструювання матеріалу;

5 цілісні технології авторських шкіл;

- за категорією учнів: масова технологія, компенсуючи, технології роботи з обдарованими та ін.

Запропонований огляд педагогічних технологій, звичайно, не вичерпує всього багатства та великої кількості ідей і розробок педагогів-теоретиків та практиків. Разом з тим він дозволяє виділити специфіку застосування педагогічних технологій в навчальній практиці та поставити питання про необхідність вирішення виникаючих у діяльності кожного педагога протиріч між досвідом роботи, що склався та застосування педагогічних технологій, їхньою готовністю до відповідної діяльності.
Види сучасних навчальних технологій

1. Співвідношення технології та методики навчання.

До сьогоднішнього дня в педагогічній науці проходе зміщення, некоректне ототожнення технологій з методами, методиками. Тому ми зупинимося на цьому питанні окремо.

Якщо методика у більшості випадків – це сукупність рекомендацій з організації та проведення навчального процесу, то педагогічну технологію визначають два принципові моменти:


  • технологія – це гарантованість кінцевого результату;

  • технологія – це проект майбутнього навчального процесу.

Відомо, що мета, зміст і методика навчання є рівноправними компонентами методики викладання окремої дисципліни. З іншої сторони, методика організації індивідуальної навчальної діяльності школярів і методика контролю за ходом навчання є на рівень нижчими, ніж названі вище компоненти. Однак, саме вони визначають технологію навчання, а для порівняння понять «метод», «методика» і «технологія» дають можливість проаналізувати суть кожного з них.

Поняття педагогічної технології власнепредметного та локального рівнів майже повністю перекривається поняттям методик навчання; різниця між ними заклечається лише в розстановці акцентів. У технологіях більше представлені процесуальна, кількісна та розрахункова сторони, а в методиках – цільова, змістова, якісна та варіативно-орієнтована сторони.

Технологія відмінна від методики своєю репродуктивністю (відтворюваністю), стійкістю результатів, відсутністю багатьох «якщо» (якщо талановитий учитель, якщо здібні учні і т.д.). змішування технологій і методик призводить до того, що інколи методики входять у склад технологій, а інколи навпаки, ті чи інші технології – у склад методик навчання.

На відміну від «технократичної» методики саме технологія припускає існування банку способів досягнення результатів і цілей, допускає застосування обхідних технологій та пошук раціональних рішень із врахуванням змінних інколи непередбачуваних умов. Слово «технологія» наближене за змістом педагогічного менеджменту, тобто управління умовами пізнавальної діяльності, воно включає матеріальні (дидактичні засоби інформації на різних носіях), технічні засоби навчання, теорію і практику педагогіки, інструкційні (вказівки, завдання, алгоритми дій, процедури контролю та ін.), інтелектуальні (програми, структури представлення знань, списки рекомендованої літератури, сценарії ігор, масиви питань (роздумів та ін.), засоби навчально-виховного процесу, що називають сьогодні навчально-технологічним компонентом та комплексним.



2. Ознаки педагогічних технологій.

Аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем педагогічної технології дозволив виокремити якості, притаманні педагогічним технологіям: діагностичне ціленавчання, результативність, економічність, алгоритмічність, проектність, цілісність, корекції, керування, візуалізації.

Діагностичне ціленавчання і результативність як ознаки педагогічної технології передбачають гарантоване досягнення мети та ефективності процесу навчання. Економічність виражає якість педагогічної технології, що забезпечує резерв навального часу, оптимізацію праці викладача та досягнення запланованих результатів навчання за короткий час.

Наступна група ознак (алгоритмічність, проектність, цілісність, керування) відображує різноманітні сторони ідеї відтворення педагогічних технологій. Ознака коректування означає можливість постійного зворотного зв’язку, послідовно орієнтована на чітку мету. У цьому розумінні ознаки коректування, діагностичного ціленавчання і результативності тісно взаємопов’язані та доповнюють один одного. Ознака візуалізації торкається питань застосування різноманітної аудіовізуальної та електронно-обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і посібників.



3. Види навчальних технологій.

В основі ефективних навчальних технологій можна виділити технологічний інваріант: мета-засоби-умови-результат. Саме в рамках вищезазначених технологічних одиниць як фактичної опори при виборі тієї чи іншої технології можна розглянути деякі педагогічні технології, що існують в сучасній навчальній практиці.

1. У 70-х рр. ХХ ст. виникло поняття інформаційної технології. Під інформаційними технологіями навчання розуміються структури взаємопов’язаних процесів опрацювання інформації із застосуванням комп’ютерно-програмових засобів. У цьому розумінні інформатизація навчання подається як комплекс засобів, пов’язаних із насиченням навчальної системи інформаційними засобами (комп’ютерними, аудіо- та відеозасобами), інформаційними технологіями та інформаційною продукцією. Основними факторами застосування нових інформаційних технологій є такі: знання педагогічних можливостей НІТ та уміння працювати з цими засобами; адекватна або знижена (критична) самооцінка власної діяльності з використанням НІТ; першочергова значимість мотивів застосування НІТ, підготовка користувача (педагога чи учня) щодо їх застосування.

У даному випадку можна виділити такі засоби та умови використання нових інформаційних технологій на вузівському та після вузівському рівнях:

- навчання навичками за допомогою інформаційних полів, адекватно відображаючих сутність навчальних об’єктів і процесів реального світу;

- впровадження ігрових методів активного навчання, формуючого навички прийняття індивідуальних і колективних рішень на основі аналізу альтернативних варіантів;

- оволодіння досвідом застосування автоматизованих систем різноманітного призначення і автоматизованих робочих місць.

2. Серед других сучасних технологій навчання примітна також адаптована система навчання, котра опирається на роботу в парах, коли нарівні з парами змінного складу, застосовуються пари постійного складу. Основні положення адаптованої системи навчання пропонують:

- різке збільшення долі самостійної роботи учнів на уроці;

- нормалізацію навантаженості учнів домашньою самостійною роботою за рахунок збільшення її долі на аудиторних заняттях;

- поєднання індивідуальної роботи кожного учня з викладачем і самостійної роботи інших учнів на уроці;

- організацію самостійної роботи учнів без посереднього втручання викладача за рахунок використання системи технічних та інших засобів індивідуальної роботи;

- адаптацію до індивідуальних особливостей навчання при роботі у всіх режимах.

Ведучим, основним видом діяльності в адаптованій системі навчання є самостійна робота учня, виконувана на кожному навчальному занятті за рахунок суміщення з індивідуальним навчанням викладачем кожного, хто вчиться.

3. У сучасних умовах спостерігається перехід на гнучкі моделі організації педагогічного процесу, котрий орієнтований на особистість учня, більш мотивований, має багато в чому варіативний та корекційний характер. Виникає необхідність в розробці та впровадженні відповідних технологій. Такими, на наш погляд, являються особистісно-орієнтовані технології, тому що вони передбачають пріоритет суб’єкт-суб’єктного навчання, діагностику особистісного зростання, ситуаційне проектування, ігрове моделювання, включення навчальних задач в контекст життєвих проблем, які передбачають розвиток особистості в реальному, соціокультурному та навчальному просторі.

Технології цього типу передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординованої позиції учня в особистісно-рівноправні позиції. Таке перетворення пов’язане з тим, що вчитель не стільки навчає і виховує, скільки стимулює учня до психологічного та соціально-морального розвитку, створює умови для його само підйому. Ступінь ефективності особистісно-орієнтованих педагогічних технологій залежить від того, в якій мірі представлено їх у цільовому компоненті розвитку людини, як враховані її індивідуально-психологічні особливості, перспективи, об’єктивна поведінка та суб’єктивне відношення до світу, людей і самого себе. Із таблиці бачимо, що головними особливостями особистісно-орієнтованої технології є такі:



зміст: побудова індивідуальних гнучких самонавчальних програм (траєкторій індивідуального саморозвитку) для кожного учня;

методика: діалог в системі навчання, націлений на спільне конструювання програмової діяльності з особистісного розвитку учнів з врахуванням:

    1. мотивації діяльності;

    2. індивідуального обрання змісту та форм роботи;

    3. готовності до саморозвитку.

Методичною основою технології особистісно-орієнтованого розвиваючого процесу є індивідуалізація та диференціація навчального процесу.

Умови ефективності педагогічної технології:

1) створення оптимальних умов (різностороннього середовища – сприятливого психологічного клімату та ін.) для можливості учнів реалізувати себе;

2) нагромадження банку даних про формування в учнів індивідуального досвіду – у вигляді індивідуальних карт розвитку учнів як основи для вибору оптимальних, диференційованих форм навчання.

Позиція педагога: стимулювання «внутрішніх сил», саморозвитку учнів, ініціювання особистісного (суб’єктного) досвіду кожного учня, розвиток індивідуальності, визнання самобутності, неповторності, самоцінності кожного учня в колективі.

4. За останній час в різних типах навчальних закладів великого розповсюдження набули рейтингові технології.

Основне призначення цієї технології – підвищення якості підготовки спеціалістів за рахунок використання рейтингової багатобальної оцінки, модульної побудови курсів дисципліни, забезпечення умов постійної (змагальної) конкуренції. Її відмінність заклечається у модульній побудові курсу, збільшенні кількості контрольних точок у ході семестру, оперативному прилюдному відображенні роботи всіх учнів, зниженні впливу випадкових факторів на кінцевий результат роботи. З точки зору учнів ця технологія повинна забезпечувати справедливу оцінку, відповідні права. З точки зору викладача та керівника рейтингова технологія повинна давати правдиву інформацію, можливість аналізу та керування навчальним процесом у робочому режимі. Тому ефективність практичного застосування даної технології в навчальному процесі можлива лише на базі використання засобів інформації, комп’ютерів та програмного забезпечення.

5. У сучасній загальноосвітній практиці великого розповсюдження набули ігрові технології навчання, які характеризуються наявністю ігрової моделі, сценарієм гри, рольових позицій, можливостями альтернативних рішень, пропонованих результатів, критеріями оцінки результатів роботи, управлінням емоційної напруги.

Існують різні підходи класифікації ігор:


  • за характером змодельованої ситуації;

  • за характером ігрового процесу;

  • за способом передачі та переробки інформації.

Застосовують ігри пізнавальні, цікаві, театралізовані, імітаційні, комп’ютерні, індивідуальний тренінг та ін. Вибір кожної гри визначається її можливостями, співвіднесеними з особливостями дидактичної задачі.

Технологія ігор у навчанні включає розробку та використання трьох компонентів: організаційної форми, дидактичного процесу, кваліфікацію педагога.

Ігрова технологія забезпечує єдність емоційного та раціонального у навчанні. У процесі гри через гнучкість ігрової технології, учень зіштовхується із ситуацією вибору, в якому проявляє свою індивідуальність. Ідея варіативності, свободи вибору завдань та організаційних видів діяльності – одна з основних ідей сучасної педагогіки – отримує в ігровій технології можливості для своєї реалізації. Особливістю ігрової технології є те, що її розробка та застосування вимагають високої творчої активності педагога та учнів. Учитель залучає учнів до творчої участі в розробці технологічного інструментарія. Активність педагога проявляється також в тому, що він добре знає психологічні та особистісні особливості своїх учнів і на цій основі вносить індивідуальні корективи в хід технологічних процесів.

6. Кожна конкретна технологія навчання має свої ознаки, визначення, функцію, структуру, притаманні лише їй; не є виключенням і проблемно-розвиваюча технологія. Основні ознаки цієї технології такі:

- питально-відповідна взаємодія вчителя та учнів, яка заснована на системі питань (проблемних, інформаційних), підказок, вказівок, монологічних вставок;

- алгоритмічні та евристичні розпорядження діяльності викладача та учнів;

- постановка проблемних питань, створення викладачем проблемних ситуацій.

Специфічними функціями проблемно-розвиваючої технології навчання є: формування критичного мислення школярів; формування вмінь та навиків активного мовленнєвого спілкування учнів; формування позитивних емоцій; організація діяльності викладача в побудові діалогових конструкцій та їхньої реалізації у процесі навчання.

7. У зв’язку з переходом на багаторівневу систему освіти зріс інтерес до технології модульного навчання. Суть її заклечається у гнучкій орієнтації на підготовку кадрів певного профіля, згідно замовлень на основі модулів – комплексів навчальних дисциплін і навчальних занять, що підтримують відповідну спеціалізацію. Тут виникає досить складна задача у проектуванні технології модульного навчання – сполученні широкої соціально-культурної орієнтації в предметній області з вузькими задачами майбутньої професії. Тут особливо гнучка переорієнтація викладання, вміння викладацьких колективів перебудовуватися в нових предметних областях. Особливий тип модульного навчання – підготовка за індивідуальними планами учнів, орієнтованих на розкриття потенціалу кожного учня, його обдарованості.


Авторська педагогічна технологія
Проектування авторських освітніх технологій

1. Проектування авторської педагогічної технології.

Авторська педагогічна технологія – це сукупність психолого-педагогічних установок і методичних прийомів педагога, що вирізняються оригінальністю їх сукупності в цілісній системі відповідно до єдиного замислу та особистого досвіду вчителя.



2. Засади для проектування педагогом інноваційних авторських технологій.

Такими засадами являються:

- успіхи та досягнення сучасної науки (дидактики, психології, методики та ін.);

- передовий педагогічний досвід;

- власний професійний досвід, інтуїція, рівень професійного розвитку;

- відповідність проектуючої технології особливостям навчального процесу навчального закладу;

- системна сумісність технології існуючим педагогічним процесом;

- оцінка ефективності нової технології в порівнянні з наявними результатами;

- дані про відтворення досвіду застосування даної технології в інших однотипних умовах;

- відповідність форм і методів основним цілям навчання на даному етапі;

- відповідність методів змісту навчання;

- врахування психологічних можливостей учнів;

- врахування рівня навчальної та виховної підготовленості школярів;

- врахування особливостей груп (класних колективів);

- вибір і створення системи діагностики, що дозволяє вчителеві змістовно інтерпретувати результати;

- розробка системи профілактики труднощів і раціональної колекційної роботи з учнями.

Тому проектуючи авторську технологію, необхідним є її порівневий опис:

1-ий рівень – концептуальний, який вирішує складні задачі, котрі вирішуються технологією, описує суть технології, основні елементи та компоненти, їхні функції;

2-ий рівень – процедурний, що розкриває суть кожного компонента в процедурі створення, впровадження та розвитку нових педагогічних технологій;

3-ій рівень – предметно-конктретний, представляючий суть, етапність, зміст конкретної розробки нової педагогічно технології з того чи іншого навчального предмета;

4-ий рівень – матеріалізація технології: тут дається опис можливих результатів і виходів, завершаючих опис нової педагогічної технології та забезпечуючи її повноцінне впровадження та функціонування в практиці роботи школи.

3. Етапи проектування педагогічної технології та конструювання навчального процесу.

Вибір та проектування педагогічної технології представлені такими етапами:



перший етап – теоретичне обґрунтування нової технології навчання, що включає:

- діагностичне ціле покладання, аналіз майбутньої навчальної діяльності, мету навчання, характер задач, особливості групи;

Визначення змісту навчання в рамках даної освітньої області, виділення модулів, навчальних елементів (навчальні плани та програми в модульному рішенні);

другий етап – розробка технологічних процедур в рамках даного дидактичного модуля.

Виходячи з того, що технологія навчання – категорія процесуальна, вона включає в себе нормативно зафіксовані ланки, послідовність проходження яких складає логіку технології процесу навчання.

Дидактичний модуль – це типове програмування та проектування етапів елементів навчально-виховного процесу як сукупності часових відрізків, в структуру та функції яких закладаються:

- вибір організаційних форм, найбільш адекватних дидактичному процесу;

- актуалізація знань, умінь, необхідних для навчальної роботи в даному дидактичному модулі, тобто пошуково-підготовча робота і специфіка її організації;

- підготовка та збір матеріалів для формування мотиваційного компонента та його включення в зміст дидактичного модуля;

- чітке планування та проектування уроку та системи уроків;

- пізнання нового через засвоєння навчальних блоків навчальної інформації та самостійну навчально-пізнавальну діяльність;

- можливість суттєвого заглиблення і розширення навчального матеріалу для окремих учнів (багаторівнева диференціація навчального процесу);

- фіксація індивідуальних траєкторій самостійного пізнання та засвоєння навчального матеріалу кожним учнем (об’єктивність педагогічної інформації для управління навчальним процесом);



третій етап – розробка методичного інструментарію педагога для даного дидактичного модуля.

Методичному інструментарію вчителя (його дидактичному та методичному насиченню, систематизації та збагаченню, прикладній орієнтації) відводиться ведуча роль у проектуванні навчально-виховного процесу.

Технологія формує у педагога уявлення про навчальний процес як логічну структуру. Структура уявляється ланцюжком уроків (занять), які розбиваються на групи за числом мікро цілей.

Кожна мікроціль – це якась група уроків, на яких, по-перше, повинна бути досягнута мікроціль, по-друге, це програма розвитку мислення, пам’яті, мовлення, уваги, зацікавленості та ін.

Третій етап включає також розробку структури та змісту системи навчальних завдань, спрямоване на ефективне вирішення навчальних задач і вимог федерального стандарту, проектування системи уроків, скоординованою з домашньою навчальною роботою.

четвертий етап – створення пакету «Критерії та методи заміру результатів реалізації технологічного замислу».

Фактично зміст цього пакету переводить традиційні програмові вимоги до знань учнів на мову технологічних результатів, які плануються.

Для цього необхідне створення тестів для об’єктивного контролю за якістю засвоєння учнями знань та зразків діяльності, відповідних до мети та критеріїв оцінки рівня засвоєння.

В технології діагностика – це встановлення факту досягнень (недосягнень) конкретної мікроцілі. Педагог проектує зміст діагностики, виходячи зі змісту мікромети: дуже важливо диференціювати складність завдань за трьома рівнями (високий, середній, низький).

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка