Використання наочності і технічних засобів навчання на уроках історії




Скачати 291,25 Kb.
Дата конвертації01.10.2018
Розмір291,25 Kb.
Методична розробка

"Використання наочності і технічних засобів навчання на уроках історії"

План

1. Вступ


2. Методичні засади використання умовно-графічної наочності у процесі навчання історії

3. Використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках історії

4. Використання документальних матеріалів та художніх фільмів на уроках історії

5. Висновки

6. Список використаної літератури

Вступ


Процес трансформації суспільно-політичних відносин, що відбувається в україн-ському суспільстві, не оминув освіти, давши потужні імпульси для вдосконалення її змісту, розвитку інноваційної діяльності, форм та методів навчання. Оновлена система освіти повинна бути такою, щоб кожна людина, яка закінчує школу, була достатньо підготовлена до повноцінного й свідомого життя в мінливих реаліях сучасного суспільства, до саморозвитку й самореалізації, мала важливі життєві компетенції.

Досягненню цієї мети значною мірою сприяє вивчення шкільного курсу всесвіт-ньої історії, зокрема історії ХХ століття, який завершує формування системи історич-них понять про економічну та соціальну структуру сучасного суспільства, державу та політичний устрій країн, релігію, культуру, закладає основи розуміння глибинних закономірностей, суті та наслідків суспільних процесів та явищ. Сучасний стан навчання історії в школі безпосередньо залежить від дослідження перспективних напрямків методики викладання історії. Одним із таких напрямків є робота над комплексом проблем, пов’язаних з удосконаленням умовно-графічної наочності та методики її використання на уроках історії. Групування навчального матеріалу в лаконічні рамки схем, таблиць, графіків, діаграм дозволяє раціонально побудувати навчальний процес, полегшує сприйняття й засвоєння учнями складного матеріалу, навчає їх логічному мисленню. За допомогою умовно-графічної наочності абстрактне поняття перетворюється в “умовно-образне”, створюється штучний образ, підключає-ться інший механізм впливу на свідомість дитини, що розвантажує словесно-мовний канал її обробки й завантажує візуально-просторовий, який у навчальному процесі задіяний недостатньо. Щоб утілити дану мету, учитель історії сам повинен досконало володіти всіма можливостями використання засобів умовно-графічної наочності та методикою роботи з ними.

Таким чином, для вдалого вирішення проблеми підвищення ефективності процесу навчання, кращого засвоєння знань з історії важливе значення має подальше вдоско-налення методики застосування умовно-графічної наочності, що дозволить створити уявлення не лише про окремі факти та явища історії, а й про історичний процес у ціло-му. Однак на сьогодні існує суперечність між необхідністю активного впровадження в навчальний процес засобів умовно-графічної наочності й можливостями їх використа-ння, яка зумовлена відсутністю чітких розробок щодо виділення складових групи засо-бів умовно-графічної наочності та методики роботи з ними на уроках історії.

2. Методичні засади використання умовно-графічної наочності у процесі навчання історії



Незважаючи на те, що засоби умовно-графічної наочності стали органічною складовою сучасних іноземних підручників та посібників з історії, важливим джерелом знань та засобом їх поліпшеного сприймання та закріплення, можна стверджувати, що певної системи та наступності у використанні засобів умовно-графічної наочності в школах Росії, Німеччини, Франції не спостерігається. Відсутність у методичних доробках вітчизняних та зарубіжних методистів глибокого аналізу особливостей креслярських засобів, методики роботи з ними вимагають заповнення даної прогалини. Другий розділ “Дидактичні особливості засобів умовно-графічної наочності” складається з трьох підрозділів. У першому з них аналізуються особливості графіків та діаграм як дидактичних засобів, у другому висвітлюються особливості схем та стрічок часу в навчанні історії, у третьому підрозділі автор визначає види таблиць та їх дидактичні особливості. Поділ засобів навчання на однорідні групи спрямований на полегшення й удосконалення роботи вчителя, він покликаний допомогти йому уникнути випадкового відбору й застосування наочних засобів у процесі навчання. Класифікація наочних засобів цієї групи дозволяє визначити дидактичні особливості засобів і на цій основі поліпшити зміст та наслідки їх використання. На сьогодні існує кілька класифікацій наочних засобів, в основі яких лежать різні критерії. Традиційно до умовно-графічної наочності відносили карти й картосхеми. На моюдумку, це не доцільно, оскільки карти в порівнянні із графіками, діаграмами, схемами, таблицями, стрічками часу виконують інші функції: показують простір. Головний критерій відбору наочних засобів для уроку - його характеристика через призму вирішення дидактичних завдань. Таким чином, класифікація наочних засобів за дидактичною метою має складатися з чотирьох груп наочних засобів: 1) ілюстративні наочні засоби, що 11 відповідають на питання “який?” і показують зовнішні ознаки історичних явищ; 2) картографічні, що відповідають на питання “де?” і показують просторову локалізацію історичних явищ; 3) креслярські (умовно-графічні), що відповідають на питання “як?” і показують внутрішні ознаки та взаємозв’язки історичних явищ; 4) комбіновані, що поєднують можливості попередніх груп. Група умовно-графічних засобів наочності має важливе значення в системі викладання історії: допомагає аналізувати й узагальнювати історичні явища, засвоювати їх істотні ознаки та взаємозв’язки, схему причин, наслідків, особливостей, взаємозалежностей, ієрархії. Тобто дана група наочних засобів повинна відповідати на питання “як?”, пояснюючи особливості історичного розвитку. Креслярську групу наочних засобів можна поділити на ряд підгруп на основі зовнішніх ознак. Але оскільки зовнішні ознаки засобів умовно-графічної наочності впливають на можливість внутрішнього навантаження, можна вважати, що класифікація враховує і дидактичну мету. Отже, до креслярських засобів належать: а) графіки, що показують еволюцію кількісних чи якісних показників у часовому просторі; б) діаграми, що порівнюють кількісні чи якісні показники певного історичного явища; в) хронологічні стрічки, що показують розвиток певного явища в часовому просторі, близькі до графіків; г) схеми, які відображають історичну дійсність за допомогою умовних знаків – геометричних фігур, символів, написів, взаємного розташування, ліній чи стрілок; ґ) таблиці, що являють собою згрупування якихось об’єктів чи явищ, які графічно представлені в найкращому для сприйняття порядку; д) педагогічний малюнок (опорні схеми), що являють собою складне поєднання різних підгруп креслярських наочних засобів для комплексного сприйняття й відтворення навчального матеріалу. Спроби запровадження єдиної класифікації для видів умовно-графічної наочності зазнавали краху через свою складність, тому довелося запроваджувати кілька класифікацій на основі різних критеріїв, що відразу внесло порядок до системи. До таких критеріїв ми пропонуємо віднести: а) для графіків – форма графічного образу; складність графічного образу; особливості осей; особливості фону; б) для діаграм – основне функціональне призначення; кількість вимірних величин; зовнішні дані; в) для логічних схем – співвідношення з часовою характеристикою; логіка побудови; г) для стрічок часу – особливість розмітки періодизації; складність побудови; ґ) для таблиць – зміст; форма викладу матеріалу; розташування секторів. Така класифікація дає можливість визначити методичні можливості конкретного засобу навчання, що дозволить оптимізувати методику роботи з ним. На основі отриманого різноманіття класифікацій, наявних досягнень методичної науки, власного педагогічного досвіду та відгуків учителів визначено ряд факторів, які повинен враховувати учитель при відборі до уроку історії в старших класах різних зразків умовно-графічної наочності: 1. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Учні старших класів готові до роботи практично з усім різноманіттям графічної наочності, але при цьому слід зважати на те, що деякі з видів та підвидів умовно-графічної наочності для старшокласника вже занадто примітивні і не дадуть бажаного ефекту. Так, в учнів 15-16 років уже не потрібно створювати умови для формування початкових основ абстрактного мислення: розчленування об’єкта на кілька частин, співвідношення об’єктів одного ряду, співвідношення ряду подій у часі. У цьому віці учні здатні до складних логічних побудов, наприклад, співвідношення політичного ладу й партійної системи з особливостями внутрішньої та зовнішньої політики держави. 2. Урахування наявної бази вмінь та навичок роботи з креслярськими засобами. Різноманіття засобів умовно-графічної наочності вимагає від учнів опанування кожним із них. Уведення нового виду чи підвиду наочності повинно супроводжуватися роботою з учнями на визначення особливостей даної наочності чи коментуванням їх учителем. Рівень новизни засобу визначається рівнем роботи класу з умовно-графічною наочністю. Так, перше використання графіків на уроці історії вимагає детального пояснення для учнів особливостей даного засобу. Разом із тим, уведення нових підвидів графіків потребує порівняння їх з уже відомими учням. 3. Необхідність урізноманітнення використання складових умовно-графічної наочності, що дозволить виробити в учнів навички роботи з різним графічним матеріалом, розвиватиме вміння здійснювати різноманітні інтелектуальні операції. 4. Дотримання системи кольорів та умовних позначок. Сталість системи кольорів та умовних позначок полегшить сприймання наочності учнями. Проте, жорсткою уніфікацією не варто зловживати, оскільки це призведе до створення навичок роботи з вузьким колом наочності. Щоб уникнути цього, інколи варто запроваджувати на уроках нестандартні за кольором та умовними позначками зразки наочності. 5. Дотримання логіки побудови. Сталість логіки побудови полегшить сприймання наочності та зменшить час на її формування, оскільки акти мислення людини відбуваються на основі слова та попереднього досвіду людини за певними алгоритмами. Так, у схемі “Політична система” сектор “народ” варто розміщувати знизу, а сектори виконавчої влади – зліва зверху. 6. Дотримання рухомого принципу демонстрації наочності. Використання рухомих засобів умовно-графічної наочності на спеціальних стендах, класній дошці, проекційному екрані полегшать сприйняття учнями нового матеріалу та забезпечать міцність знань. 7. Ілюстрування засобів умовно-графічної наочності. Поєднання написів з ілюстраціями в засобах умовно-графічної наочності, заміна деяких секторів у схемах ілюстраціями полегшують сприйняття учнями даних засобів, адже дозволяють абстрактному матеріалу набути деяких рис конкретного. Крім того, такі заходи дозволять активізувати увагу учнів, полегшать процес уяви. Для ілюстрування рухомих засобів умовно-графічної наочності варто використовувати аплікації. Для створення якісних аплікацій варто було б запровадити друк у методичних журналах чорно-білих чи кольорових ілюстрацій. Учителі й учні могли б їх розфарбувати, наклеїти на картон, вирізати. 8. Використання в комплексі з іншими навчальними посібниками. Задля певного оживлення умовно-графічної наочності, її можна розміщувати на фоні ілюстрацій, карт, разом із піктограмами, об’єднуючи з іншими посібниками в документально-методичні комплекси. Поєднання умовно-графічної та картографічної наочності дозволяє локалізувати дані креслярських засобів у просторі. Систему піктограм для використання на уроках історії учитель може скласти сам чи творчо використати досвід своїх колег. Третій розділ “Методи роботи з умовно-графічною наочністю на уроках всесвітньої історії в 10-11 класах” складається з чотирьох підрозділів, які розглядають психологічні засади використання засобів умовно-графічної наочності та цільові установки щодо їх використання, загальні вимоги до методів роботи з умовно-графічною наочністю, характеристики методів роботи із засобами умовно-графічної наочності на уроках всесвітньої історії в 10-11 класах із вимогами до них та прикладами, містять аналіз експериментальної частини дослідження. Метод навчання – спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя та учня, що спрямована на вирішення дидактичних завдань. Зважаючи на це, класифікацію методів роботи з умовно-графічною наочністю проведено на основі дидактичної мети, яку ставить учитель у процесі використання засобу. Проведене дослідження дозволяє нам виділити такі чотири групи методів: а) методи додаткового стимулювання учнів (активізації опорних знань), які спрямовані на встановлення логічних зв’язків між відомим учням матеріалом та новим; б) методи збору та обробки інформації (викладу нового матеріалу), які спрямовані на створення оптимальних умов для засвоєння нового навчального матеріалу; в) методи закріплення нового матеріалу й перевірки домашнього завдання, які спрямовані на узагальнення, контроль і корекцію вивченого учнями матеріалу; г) методи оволодіння навичками проведення дослідження, які спрямовані на розвиток дослідницьких умінь та навичок. Відповідно кожна з груп методів, зважаючи на конкретну дидактичну мету, буде поділятися на окремі методи. До психологічних засад роботи із засобами умовно-графічної наочності слід віднести: • Зміщення акцентів у розподілі каналів обробки інформації: оптимальне поєднання словесно-мовного та візуально-просторового каналу. • Чітке визначення завдань використання засобів умовно-графічної наочності, які можна ставити окремо і в комплексі: а) отримання знань; б) отримання умінь і навичок роботи із засобами умовно-графічної наочності; в) ознайомлення з методикою наукових досліджень; г) розвиток інтелектуальних умінь та навичок; ґ) збільшення інтелектуальних резервів головного мозку за рахунок розвитку правої півкулі мозку, яка відповідає за конкретно-образний тип переробки інформації. • Урахування того, що робота з умовно-графічною наочністю, яка є супроводом логічного мислення, повинна активізувати розвиток методики наукового дослідження. Таким чином, унаслідок цього учні повинні оволодіти методами: а) аналізу та синтезу; б) індукції та дедукції; в) порівняння; г) аналогії; ґ) генетичним; д) історичним і логічним. • Вирішення дидактичної мети використання засобів умовно-графічної наочності можливе лише через урахування особливостей механізмів психічного відображення (відчуття, сприймання, мислення, пам’яті) та різних рівнів пізнавальної діяльності школярів (репродуктивного та проблемно-пошукового). Загально-методичні вимоги до методів навчання за допомогою засобів умовно-графічної наочності, на нашу думку, мають бути такі: • Знання специфіки фізичних об’єктів, на яких розміщуються наочні засоби, зокрема й умовно-графічні: а) класна дошка (для крейди, для фломастерів); б) підручники й посібники (атласи історичних карт, робочі зошити); в) картонні стенди; г) стенди з “рухомими” наочними засобами; ґ) ТЗН (діафільми, графопроектори, кінофільми, комп’ютерні програми). Аналіз фізичних об’єктів, на яких розміщуються засоби умовно-графічної наочності, дозволяє визнати як найбільш оптимальний об’єкт технічні засоби навчання в умовах групової роботи, а в умовах індивідуальної – підручники та посібники. • Знання специфіки й дотримання правил роботи з: а) засобами загального користування; б) множинними засобами індивідуального користування. Оптимальну групу засобів за зовнішніми формами виділити неможливо, оскільки в умовах групової роботи пріоритет мають засоби загального користування, а в умовах індивідуальної – множинні засоби індивідуального користування. Аналіз груп методів роботи з умовно-графічною наочністю, які виділено на основі класифікації за дидактичною метою, дозволяє зробити такі висновки: 1. Методи роботи з умовно-графічною наочністю можуть бути залучені: а) 15 практично на всіх основних етапах уроків; б) на уроках усіх типів; в) на всіх етапах самостійної навчальної діяльності учнів. 2. Відбір та практичне використання наочних методів повинно відбуватися згідно із завданнями навчання та особливостями змісту навчального історичного матеріалу. 3. Систематичне та планомірне навчання учнів ефективним прийомам пізнавальної діяльності за допомогою засобів умовно-графічної наочності сприятиме розвитку пізнавальних умінь та здібностей учнів до рівня самостійного пошуку й творчого застосування історичних знань і методичних прийомів у процесі навчання та суспільній практиці. 4. При порівняно невеликій затраті навчального часу не лише сильні, а й слабкі учні оволодівають фактичним матеріалом: запам’ятовують зміст і співвідношення історичних фактів, засвоюють хронологічні й статистичні дані. Цей матеріал у сукупності дає учням основу для глибокого розуміння суті історичного процесу. 5. Разом із засвоєнням історичних фактів учні засвоюють методи навчання, отримуючи таким чином певну пізнавальну самостійність. 6. Завдяки систематичному використанню методики викладання за допомогою засобів умовно-графічної наочності в школярів формуються узагальнюючі вміння, які дозволять їм самостійно розробляти нові пошукові методики. 7. Поступове ускладнення методів та засобів навчання ставить перед учнями дедалі складніші пізнавальні завдання, що сприяє розвиткові уяви та пам’яті. 8. Ефект перемоги при вирішенні дидактичних завдань сприяє розвиткові в учнів мотивації до навчання. При цьому слід назвати й деякі негативні моменти, які можуть виникнути при надмірному використанні умовно-графічної наочності в навчанні історії: 1. Великий об’єм часу на проблемно-пошукове навчання може бути причиною перевантаження учнів, зниження в слабких учнів інтересу до навчання. 2. Зловживання використанням засобів умовно-графічної наочності призводить до втрати учнями інтересу до навчання, зниження їх пізнавальної активності. Науково обґрунтовано й доведено, що застосування засобів умовно-графічної наочності є перспективним педагогічним інструментом учителя для підвищення ефективності систематичного проведення занять з історії в навчальному процесі шкіл. Це, у свою чергу, створює сприятливі умови для вдосконалення операційно-діяльнісного компонента навчання, а також наповнення варіаційного компонента змісту професійно орієнтованою інформацією з метою більш повної практичної реалізації принципів послідовності та наступності навчання в процесі здобуття освіти.

     3. Використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках історії    


  Одним з важливих чинників формування компетенцій є вивчення історії в школі. «Без знання минулого неможливе точне розуміння сучасного», - справедливо наголошував М. Грушевський.

            Викладання історії в школі вимагає від учителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу та використання аудіовізуальних засобів. При цьому одним із найвагоміших пріоритетів стає розвиток творчого і критичного мислення учнів, орієнтування не стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду самостійної роботи. Очевидно, що одним із засобів розвитку особистості учня в цьому напрямку, а також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках історії є навчально-дослідницька діяльність, яка має включати в себе постановку творчих, дослідницьких завдань і наукове, поетапне їх розв’язання. Формування дослідницьких вмінь на уроках історії можливо в процесі поєднання інтерактивних, аудіовізуальних і мультимедійних технологій.

            Головна мета даної інновації полягає у створенні цілісної взаємодії учня та вчителя, розвитку особистості та різноманітних форм мислення кожного учня, створенні і розв’язанні проблемних завдань; навчити самостійного осмислення учнем певних історичних подій без звертання до підручника; формувати навички робити певні висновки і застосовувати свої знання на практиці.

            Використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках різних типів ( комбінований урок, урок-лекція, урок-семінар,нестандартних уроках : інтегрований, рольова гра, урок КВК, урок «Брейн-ринг», «Що?Де?Коли?», «Щасливий випадок) і виховних заходах дають змогу вчителю найбільш повно врахувати особливості, інтереси, нахили та здібності кожного учня. Безумовно, в кожному нестандартному уроці є елементи традиційних уроків – сприймання нового матеріалу, його засвоєння, осмислення, узагальнення, застосування, але в незвичайних формах.

            Ознайомлення учнів з новими документальними і художніми фільмами, робота з  персональним комп’ютером, використання інших аудіовізуальних засобів

( діапроектор, аудіо магнітофон, слайдпроектор ) надає змогу вчителю зробити свої уроки цікавішими, насиченішими і продуктивнішими. Демонстрування відеоматеріалів викликає інтерес учнів, у процесі їх перегляду виникає досить стійка мимовільна увага, що зумовлена яскравістю, динамічністю, розмірами, контрастністю зображення, звуковим супроводом тощо. Саме цим пояснюється міцне запам’ятовування учнями окремих, найяскравіших, емоційно насичених кадрів. Утворюються передумови для формування чітких уявлень, свідомого та глибокого засвоєння знань.

            Необхідність формування дослідницьких умінь учнів актуалізує проблему достовірності і фактичної основи відео-аудіо-фотоматеріалу. У художніх фільмах дуже часто можна побачити неточну реконструкцію побутових деталей, конкретних подій тощо. Крім того, тривалість кінострічок у часі і відсутність у них навчальної спрямованості потребує ретельної підготовки до уроків з використанням такого відеоматеріалу.

            Оптимальний хронометраж відеоматеріалів на уроці тривалістю 45 хв. становить 15-20 хв.

            Для уроків різних типів і форм проведення доцільно використовувати різні види відеоматеріалу: відео пояснення ( розповідь ), відео ілюстрацію, відео підтвердження, відео тест тощо.

            До кожного конкретного уроку вчитель має ретельно відібрати той матеріал, який відповідатиме меті, планові і структурі уроку.

            Відібраний  навчальний відеоматеріал обов’язково має бути поділений на невеликі фрагменти( кадри) , які розташовані в логічній послідовності.

            Крім нової навчальної інформації, кожен відео фрагмент має мати також завдання, яке необхідно виконати після отримання інформації ( це може бути запитання, завдання тощо). Після виконання завдання учнями вчитель аналізує, як воно виконане.

            Слід пам’ятати, що за умов переобтяження уроку аудіовізуальними засобами втрачається навчальний зміст уроку.

            Кожен творчий вчитель повинен застосовувати цю технологію.

  Протягом чотирьох останніх років працюю над проблемою "Активізація пізнавальної діяльності учнів  за допомогою мультимедійних технологій". Вважаю, що ця проблема є особливо актуальною в період розвитку комп’ютерних технологій, оскільки  сучасних учнів уже мало цікавлять традиційні уроки – сьогодні молодь надає перевагу інтерактивним технологіям. До того ж ці методи є результативними (підвищується рівень як успішності, так і якості навчання).

Використовуючи мультимедійні технології на уроках історії, дотримуюсь певних правил:



  • готую учнів до сприйняття нового матеріалу;

  • використовую під час заняття інші технології навчання, а саме: проектні, проблемні;

  • ураховую диференційований принцип навчання;

  • поєдную аудіовізуальні засоби з підручником, картою та іншими засобами навчання;

  • передбачаю форму перегляду і обговорення відеоматеріалів (індивідуальну, групову чи колективну).

Для мене найбільш зручним засобом у практичній діяльності є програмний засіб Microsoft Power Point, що входить до складу пакету Microsoft Office. Використання програми Power Point не потребує значної підготовки для її оволодіння, а також не займає багато часу для розробки заняття. При цьому вона дозволяє використовувати інформацію в будь-якій формі представлення – текст, таблиці, діаграми, слайди, відео- та аудіофрагменти тощо. При цьому я маю змогу проявити творчість і скомпонувати матеріал на свій розсуд.

Показ слайдів здійснюю на екрані монітора комп’ютера чи на великому екрані за допомогою мультимедійного проектора. Учні бачать чергування зображень, на яких відповідно до теми і мети уроку є текст, фотографії, малюнки, діаграми, історичні карти, відеофрагменти, які супроводжується звуковим оформленням або моєю розповіддю. При здійсненні показу об’єкти можуть відразу відображатися на слайдах, а можуть з’являтися на них поступово, в певний час, який я визначаю для підсилення наочності учбового матеріалу та акцентування уваги на важливих моментах його змісту.

Виділяю наступні переваги мультимедійних презентацій:


  • зацікавленість учнів предметом;

  • підвищення  емоційності навчального процесу;

  • врахування диференціації  (презентації створюються не тільки для показу на великому екрані, а також для індивідуального перегляду);

  • висока маневреність при доборі потрібної послідовності відображення навчальної інформації (це випливає з мого особистого переконання, що урок ніколи не повинен бути занадто шаблонним).

Використовую мультимедійні технології на уроках різних типів:

  • урок-лекція з вивчення нового матеріалу: протягом усього уроку використовуються мультимедіа як ілюстративний матеріал (включаючи  текст, аудіо- і відеоматеріали);

  • комбінований урок: поєднання пояснення нового матеріалу з використанням ІТ і роботи учнів (індивідуальна, групова) з питаннями і завданнями, представленими в рамках мультимедіа-презентації;

  • урок-семінар (учні готують власні виступи з використанням мультимедійних технологій).

З метою урізноманітнення форм і методів навчальних і позакласних занять проводжу мультимедійні конференції, дискусії, інтелектуальні ігри. Це дає можливість найбільш  повно  врахувати  особливості,  інтереси,  нахили,  здібності кожного учня.

Використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках різних типів – таких як комбінований, урок-лекція, урок-семінар і особливо на нестандартних уроках ( інтегрований, рольова гра, урок-КВК, урок “Брейн-ринг”, “Що? Де? Коли?, “Щасливий випадок” та інші ) і виховних заходах дають можливість вчителю найбільш  повно  врахувати  особливості,  інтереси,  нахили,  здібності кожного учня. Безумовно в кожному нестандартному уроці є елементи традиційних уроків – сприймання нового матеріалу, його засвоєння, осмислення, узагальнення, застосування, але в незвичайних формах.

Ознайомлення учнів з новими документальними і художніми фільмами, робота з персональним комп’ютером, використання інших аудіовізуальних засобів (діапроектор, аудіомагнітофон, слайдопроектор ) надає можливість вчителю зробити свої уроки більш цікавими, насиченими і продуктивними. Демонстрування відеоматеріалів викликає інтерес учнів, виникає досить стійка мимовільна увага, що обумовлена яскравістю, динамічністю, розмірами та контрастністю зображення, звуковим супроводом тощо. Саме цим пояснюється міцне запам’ятовування учнями окремих, найбільш яскравих, емоційно насичених кадрів. Утворюються передумови до формування чітких уявлень, свідомого та глибокого засвоєння знань.

Необхідність використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках історії України та всесвітньої історії є очевидною , і кожен творчий вчитель повинен застосовувати цю  технологію.

4. Використання документальних матеріалів та художніх фільмів на уроках історії

Необхідність формування дослідницьких вмінь учнів актуалізує проблему достовірності і фактичної основи відео-аудіо-фотоматеріалу, в тому числі подій революції 1917 року, Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни, подій середини ХХ ст. В художніх фільмах дуже часто можна побачити неточну реконструкцію побутових деталей, конкретних подій епохи і т.д. Крім того, тривалість кінострічок в часі і  відсутність в них навчальної направленості дозволяє говорити про доцільність їх використання в учбовому процесі і для вирішення виховних завдань. Тому вчитель повинен перед застосуванням відеоматеріалу ретельно його підготувати. Оптимальний хронометраж відеоматеріалів на уроці тривалістю 40-45 хвилин повинен складати 15-20 хвилин. Для уроків різних типів і форм проведення доцільно використовувати різні види відео-матеріалу: відео-пояснення (розповідь), відео-ілюстрацію, відео-підтвердження, відео-тест тощо. Для кожного конкретного уроку вчитель повинен ретельно відібрати той відеоматеріал, який відповідає меті, плану і структурі уроку. Відібраний навчальний відеоматеріал обов’язково повинен бути поділений на невеликі фрагменти (кадри), які розташовані в логічній послідовності. Окрім нової навчальної інформації, кожен відеофрагмент має також і завдання, яке необхідно виконати після отримання інформації (це може бути питання, завдання та ін.). Після виконання завдання учнями вчитель аналізує, як воно виконане. Слід пам’ятати, що при переобтяженні уроку аудіоовізуальними засобами (чисельним демонструванням, прослуховуванням, застосуванням різноманітної техніки) губиться навчальний зміст уроку.



Фільми мають бути розподілені за темами, для кожного уроку потрібно вибирати окремі фрагменти, які не повинні заважати вчителю і учням у процесі проведення уроку. Кожен документальний фільм має автора з своїми поглядами, тому вчителю потрібно чітко відбирати відеоматеріал так, щоб учень міг самостійно робити висновки. З всесвітньої історії фільми каналу “Діскавері” мають найбільш ефективну побудову, особливо фільми по стародавньому світу ( 6 клас). Такі серіали як “Загублені скарби стародавніх цивілізацій” вміщують короткі нариси по окремих країнах стародавнього світу -–Єгипту, Греції, Китаю, Індії, Межиріччю, Риму і т. д. Для учнів 6 класу в цих фільмах досить цікаво і змістовно розповідається про певні події, які відбувались в історії людства. Після таких фільмів учень більш яскраво уявляє собі про що буде говоритись на уроках в подальшому. В 6-х класах доцільно показувати такий фільм повністю перед вивченням певної теми, а потім в процесі навчання використовувати уривки з фільму на різних етапах уроку. Більшість документальних фільмів побудовані на архівних матеріалах, інтерв’ю сучасників та учасників подій і можуть розглядатись в якості відеоматеріалів, які дозволяють наблизитися до вирішення завдання формування дослідницьких навичок учнів. Однак, супроводжуючі ці фільми коректні, вивірені коментарі містять, як правило, готові оцінюючі твердження і висновки, які не дозволяють учням, повністю побудувати власні висновки і виступити в якості самостійних дослідників минулого. Тому доцільно використовувати в даному випадку елементи інноваційної технології Ю. Троїцького (навчання без підручника). Переглядаючи певний відеоматеріал, учень може перевірити його за історичними документами, архівними дослідженнями і зробити самостійно висновки.

Художні фільми теж є одним з найбільш цікавих засобів навчання, але тривалість художнього фільму не дає можливості вчителю показати

його повністю на уроці та і немає такої потреби. Більш доцільно зробити окремі відеофрагменти з фільму, які яскраво відображають тему чи подію (“Вогнем і мечем”, “Жанна д’Арк” та інші). Використання художніх фільмів найбільш продуктивне на нестандартних уроках ( урок-рольова гра, “Що? Де? Коли?” і т. д.)

ДОКУМЕНТАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ.

Фільми мають бути розподілені за темами, для кожного уроку добирати окремі їх фрагменти.

Кожен документальний фільм має свого автора зі своїми власними поглядами, тому вчитель має добирати такий відеоматеріал, який дасть змогу учням самостійно робити висновки.

Найефективнішу побудову мають фільми каналу «Діскавері», особливо фільми про стародавній світ ( 6 клас) ( серія «Загублені скарби стародавніх цивілізацій»).

У 6 класі доцільно показувати такий фільм повністю перед вивченням певної теми, а потім у процесі навчання використовувати уривки з нього на різних етапах уроку.

Більшість документальних фільмів побудована на архівних матеріалах, інтерв’ю сучасників та учасників подій і може розглядатися як відеоматеріали, які дають змогу наблизитися до розв’язання завдання формування дослідницьких навичок учнів. Якщо у фільмі вже є стверджуючі висновки. Доцільно використати елементи інноваційної технології Ю.Троїцького ( навчання без підручника). Переглядаючи певний відеоматеріал, учень може перевірити його за історичними документами, архівними дослідженнями і зробити висновки самостійно.

            Документальні фільми з історії України мають ще більше недоліків, як технічних, так і змістових. Найдоцільнішим на уроках історії України в 5-11 класах є використання 15-хвилинних фільмів із серії «Невідома Україна» та «Золота підкова»         

 

ХУДОЖНІ ФІЛЬМИ.



 

            Художні фільми є одним з найцікавіших засобів навчання, але тривалість художнього фільму не дає змоги вчителю показати його повністю на уроці та в цьому немає жодної потреби. Доцільніше зробити окремі відео фрагменти з фільму, які яскраво відображають тему чи подію ( «Вогнем і мечем», «Жанна д»Арк» та ін..)

            Використання художніх фільмів найпродуктивніше на нестандартних уроках

( урок – рольова гра, «Що?Де?Коли?» та ін..)

 

ДІАФІЛЬМИ І СЛАЙДИ.



 

У тих випадках, коли діафільм повністю і наочно відображає програмовий матеріал. Він може бути основою уроку.

Основним засобом активізації уваги учня під час роботи з діафільмами і слайдами є постановка запитань і завдань, які потрібно зв'язати з конкретним образотворчим рядом діафільму.

На жаль, на сучасному етапі нових навчальних діафільмів не випускають, а ті, що є ( 9-11 кл) уже застаріли якісно ізмістово.

 

АУДІОМАТЕРІАЛИ.



 

            Використання аудіо матеріалів – необхідний і досить цікавий спосіб викладу нового навчального матеріалу.

            Використання аудіо матеріалів найефективніше під час вивчення тем з культури ( музика Відродження, музика Сходу та ін.)

            Аудіоматеріал не повинен заважати учителеві та учням. Не бути «фоном» уроку, а навпаки, повинен доповнювати навчальний процес.

 

КОМП'ЮТЕРНА МУЛЬТИМЕДІЯ.



 

  Особливої актуальності у галузі освіти набувають проблеми розробки і впровадження комп’ютерно-інформаційних, зокрема, мультимедійних технологій навчання.

            Сьогодні з’явилась велика кількість навчальних ком пакт-дисків з історії ( «Стародавня Греція», «Стародавній Єгипет», « Римська імперія у війнах», «Світ у війнах» та ін.), які доцільно використовувати на уроках.

            Якщо учні достатньою мірою володіють комп’ютером, доцільно проводити інтегровані уроки у комп’ютерному класі.

            Комп’ютер можна використовувати під час залікових та підсумкових атестацій за наявності програм-тестів.

            Відеотест можна використовувати на різних етапах уроку ( під час перевірки домашнього завдання,для актуалізації пізнавальної діяльності, закріплення здобутих знань) і на уроках різного типу. Бажано встановити певний час для роботи з відеотекстом, бажано не більше 15 хв.

            Перед проведенням тестування вчитель учитель має дати учням короткий інструктаж. Після проведення доцільно перевірити відповіді, зробити аналіз, висновки, виставити оцінки. Для об’єктивного оцінювання необхідно розробити певні критерії і ознайомити з ними учнів.

 

РОБОТА З ТЕКСТОМ.



 

            Використання аудіовізуальних засобів на уроках історії буде ефективнішим. Якщо вчитель додасть роботу з історичним текстом.

            Наприклад, вивчаючи тему «Столітня війна»(7 кл.), учням пропонуються тексти та уривки фільму «Жанна д»Арк», що відповідають тексту. Учні, ознайомившись, обговорюють їх, інтерпретують у власному розумінні, роблять певні висновки.

            Безумовно, повністю відмовлятися від підручника недоцільно.

 

            Таким чином, використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів – необхідна ланка у роботі творчого вчителя.



5. Висновки

Використання аудіовізуальних засобів на уроках історії буде ефективніше, коли вчитель застосовує роботу з історичним текстом. Ця технологія являє собою модель навчання історії, побудовану на дослідженні текстів з подальшим творчим їх використанням учнями і розвитку творчого та історичного мислення. Учасники навчального процесу, учень та вчитель, виступають як рівні. А навчання -– то їх спільна діяльність, результатом якої є створення учнями власної версії історичної події. Навчання за цією технологією складається із завершених циклів – тем. 

Безумовно, повністю відмовитись від підручника недоцільно, тому що не кожну тему можна вивчити за хрестоматійними та архівними текстами, і не кожен учень може аналізувати історичні тексти і робити самостійні висновки. Крім того, навчання без підручника має свої негативні сторони – фрагментарність знань, нестача коштів на роздрукування текстів і неможливість ознайомлення з текстами кожної теми.

Використання аудіовізуальних засобів та мультимедійних засобів є необхідною ланкою у роботі творчого вчителя тому, що арсенал дидактичних можливостей аудіовізуальних та мультимедійних засобів навчання дуже великий. Стисло його можна визначити так:


  • урізноманітнення форм подання інформації;


  • урізноманітнення навчальних завдань; 


  • забезпечення зворотного зв’язку, широкі можливості діалогізації навчального процесу;


  • широка індивідуалізація процесу навчання, розширення поля самостійності;


  • широке застосування ігрових прийомів;


  • активізація навчальної роботи учнів, посилення їх ролі як суб’єкта учбової діяльності;


  • посилення мотивації навчання.




Потрібно відмітити, що найбільш ефективне формування дослідницьких вмінь учнів на уроці, передбачає крім дотримання загальних вимог щодо використання аудіовізуальних засобів в процесі навчання, дотримання додаткових вимог:


  • по перше, уроки-пари з відповідної теми;


  • по-друге, використання і сполучення завдань трьох типів: репродуктивного, продуктивно-пізнавального і проблемного.


  • по-третє, врахування рівня підготовки школярів до сприйняття аудіо-відеоматеріалів при винесенні тих чи інших питань на обговорення.




Також важливо знайомити учнів з текстами хрестоматій чи підручника після закінчення роботи з аудіовізуальними засобами . 

Побудована таким чином робота сприяє розвитку учнівських компетенцій, дозволяє сформувати в учнів наступні дослідницькі вміння і навички:


  • робота з аудіовізуальними засобами, як зі специфічним історичним джерелом;


  • спостереження і аналіз історичних подій;


  • формування гіпотези;


  • використання набутих знань на практиці і в галузі інших споріднених з історією предметів. Найбільш підготовлені учні можуть узагальнити матеріал і скласти доповіді, написати реферати.




Систематичне використання ПК на уроці сприяє наступному:
- підвищенню рівня використання наочності на уроці;
- покращенню продуктивності уроку;
- встановленню міжпредметних зв'язків з інформатикою та іншими науками;
- організації проектної діяльності учнів щодо створення навчальних програм та електронних посібників з курсу під керуванням учителів інформатики та історії;
- логічності подавання навчального матеріалу, що позитивно позначається на рівні знань учнів;
- зміні на краще взаємин з учнями, далекими від історії, особливо тими, які із захопленням ставляться до ПК; 
- зміні ставлення школярів до ПК як до захоплюючої іграшки;
- сприйманню його, як універсального інструмента для роботи в будь-якій галузі людської діяльності.

Список використаної літератури:

1. Баханов К. О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. - Запоріжжя: Провіта, 2004. - 328 с.

2. Баханов К. О. Навчання історії в школі: інноваційні аспекти. - Х.:Вид. група "Основа", 2005. - 128 с.

3. Впровадження інформаційних та інноваційних технологій в практику діяльності навчального закладу. /В.І.Сафіулін, В.Ф. Паламарчук – К.: «Освіта України». – 2009. – 196 с.

4. Виховуємо людину і громадянина: Навчально-методичний посібник. - Дрогобич: ВФ "Відродження", 2006. - С.66

5. Десятов Д. Використання комп'ютерних технологій при організації роботи учнів зі статистичними матеріалами// Історія в школі. - 2007. - № 9. - С.37-41

6. Дрібниця В. Використання відео- та мультимедійних матеріалів на уроках історії України та всесвітньої історії у 6-11 класах // Історія в школі. - 2007. - № 3. - С.41-48.

7. Желіба О. Використання таблиць на уроках історії в 10-11 класах // Історія в школах України. – 2001. - №4. – С. 33-34; №5. - С. 28-32.

8. Желіба О. Робота з тестовими таблицями на уроках історії в старших класах // Історія в школах України. – 2002. - №. 4. – С. 42-44.

9. Желіба О.В., Крапив’янський С.М. Новітня історія в запитаннях, завданнях, документах, графіках, діаграмах, схемах, таблицях. 10-11 клас: Посібник із всесвітньої історії. – Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ ім. М. Гоголя, 2001. - 166 с. (авторські – 84 с.).

10. Нетеча С. Використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках історії // Історія України. - 2006. - № 10. - С.13

11. Освітні технології: Навч.-метод. посібник/ О. М. Пєхота, А. З. Піктенко, О. М. Любарська та ін. - К.:А.С.К., 2004. - 256 с.

12. Островський В. Технологія розвитку критичного мислення у процесі вивчення шкільного курсу історії. - Івано-Франківськ, 2005. - 32 с.



13. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. - К.: Генеза, 2005 - 328 c.

14. Пометун О., Фоменко А. Сучасні комп'ютерні навчальні програми з історії та підходи до їх використаня на уроках // Історія в школахУкраїни. - 2002. - № 3 С. 26-30.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка