Використання проектних технологій в позакласній роботі у хімії




Скачати 162,15 Kb.
Дата конвертації01.03.2017
Розмір162,15 Kb.
Використання проектних технологій в позакласній роботі у хімії

Ідея включення проектної діяльності в освітній процес була запропонована американським педагогом і філософом Джоном Дьюї більше століття тому. Вперше у вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав О. Макаренко, який в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов висновку про проектування особистості як суб'єкта педагогічної праці. Таку думку не раз висловлював В. Сухомлинський, багатогранну педагогічну спадщину якого проймає ідея проектування людини. Визначення суті проектування як педагогічного явища є досить складним, бо надзвичайно складними і багатоцінними є система проектування і сам педагогічний процес. Саме слово "проект" у перекладі з латинської мови означає "кинутий уперед, задум, план" тощо.

Проектування в загальному його розумінні - це науково обґрунтована побудова системи параметрів майбутнього об'єкта чи якісно нового стану існуючого проекту прототипу передбачуваного або можливого об'єкта стану чи процесу. Проектування - особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю якої є перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження.

Німецький педагог А. Флітнер характеризує проектну діяльність як навчальний процес, в якому обов'язково беруть участь розум, серце і руки, тобто осмислення самостійно добутої інформації здійснюється через призму особистого відношення до неї і оцінку результатів в кінцевому продукті.

Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме:


  • планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;

  • використовувати багато джерел інформації;

  • самостійно збирати і накопичувати матеріал;

  • аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;

  • приймати рішення;

  • установлювати соціальні контакти: розподіляти обов'язки, взаємодіяти один з одним;

  • створювати "кінцевий продукт" - матеріальний носій проектної діяльності: доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій;

  • підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів;

  • представляти створене перед аудиторією;

  • оцінювати себе та інших.

Метод проектів - педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових часто шляхом самоосвіти. Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.

Дослідницький проект за змістом може бути:



  • монопредметним: виконується на матеріалі одного предмета;

  • міжпредметним: інтегрується суміжна тематика декількох предметів, наприклад географія, історія, іноземна мова, інформатика;

  • підсумковим, коли за результатами його виконання оцінюється засвоєння учнями певного навчального матеріалу;

  • поточним, коли на самоосвіту і практичну діяльність виноситься із навчального курсу лише частина змісту навчання.

Найскладнішим для впровадження у навчальний процес дослідницьких проектів є організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап.

Учитель при плануванні на навчальний рік має виділити провідну тему чи декілька тем, які будуть винесені на проектування. Далі необхідно сформулювати відповідну кількість як індивідуальних, так і групових тем, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних знань і формування необхідного досвіду. Але вчителю слід мати на увазі, що проект учня може перетворитися в реферат, а реферат просто "витягується" із Інтернету.

Чіткість організації проектування визначається конкретністю постановки мети, визначенням запланованих результатів, виясненням вихідних даних. Дуже ефективним є використання невеликих методичних рекомендацій чи інструкцій, де вказується необхідна і допоміжна література для самоосвіти, вимоги вчителя до якості проекту, форми і методи кількісної оцінки результатів, алгоритми проектування.

Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний і технологічний обсяг багатьох проектів примушує учнів об'єднуватися у групи. Така ситуація сприяє становленню, формує соціалізовану особистість, працюючи у команді діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності.

Досвід свідчить, що найскладніше самостійно розподіляти обов'язки. Важливо зазначити, що тут слід дотримуватися принципу "кожний робить те, що зможе зробити краще інших". Становленню особистості сприяє також необхідність допомогти один одному, оцінювати один одного, критикувати, а найголовніше - нести відповідальність за свою роботу перед собою, своєю групою, всім колективом. Під час роботи з інформаційною частиною проекту деяким учням буде складно зорієнтуватися в інформаційному просторі.

Тому рекомендую розпочати навчання учнів із пошуку і відбору необхідних відомостей, передбачаючи для цього тренінгові форми занять у рамках майже всіх навчальних предметів. Певні труднощі для учнів пов'язані з аналітичною частиною проекту. Вони не вміють розставити логічні та емоційні акценти, оцінити явища в цілому. Не завжди легко для них оцінити форму презентації матеріалу. Вчителю необхідно скласти графік індивідуальних консультацій, коли учні подають у чорновому варіанті підсумки чергового етапу роботи над проектом, і коригувати у випадку необхідності. Завдяки спланованим діям, учитель досягає взаємодії дитячої душі і розуму, навчає мислити. Ця основа сприяє формуванню вільної творчої особистості.

Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

Впровадження методу проектів - це важка, але цікава робота. Для досягнення результатів потрібна значна кількість часу, а також серйозна самостійна робота кожного члена колективу.

Необхідність застосування цього методу зумовлена тим, що сьогоднішня освіта є сучасником процесу зародження нового світового простору. Ті, хто розпочав застосування цього методу, вважають його однією із складових освітньої політики майбутнього, тому що передбачає глобальну освіту особистості й глибоке педагогічне оновлення.

Дуже сприяє впровадженню методу проектів створення групи "тренерів" і групи "авторів", з якими доцільно провести роботу у формі майстерень. "Тренери" зможуть ефективно поширити метод проектів шляхом проведення занять з учителями, а "автори" - зосередитися на підготовці методичних матеріалів.

Аналіз впровадження технології у навчальний процес низки країн світу свідчить, що методологія методу проектів стає домінуючою.

Одним з кращих проектів, використаних в позакласній роботі, став проект на тему «Хімічні домішки в їжі. ГМО»

Тема: Хімічні домішки в їжі

         Мета: Навчити відрізняти здорову їжу, дати уявлення про харчові добавки та генетично модифіковані продукти, вдосконалювати навички групової роботи,  розвивати екологічне мислення.



Обладнання: презентація "Хімічні домішки та ГМО"

         Вчитель:На жаль, ми таки не знаємо, що вживаємо в їжу. Частково тому, що виробники соромляться зазначати на упаковці ВСІ інгредієнти своєї продукції. А частково тому, що ми й самі не вміємо „читати” етикетки (хто б міг подумати, що харчова домішка з романтичною назвою Amaranth (Е123) може швидко відправити людину до праотців!)

         Більшість розвинених країн випускає продукцію за трьома різними стандартами. До першого належать товари, призначені для експорту до розвинених же країн. Якість таких товарів, як жінка Цезаря — поза підозрою.    До другого належить продукція, призначена для споживання всередині країни-виробника. Якість — відповідна, оскільки в цивілізованих країнах якось не прийнято труїти власних співвітчизників. Нарешті, третій стандарт об’єднує продукцію, експортовану до країн, що розвиваються. Тобто призначену для нас із вами. Не можна однозначно стверджувати, що такі продукти нагадують полігон для всіляких хімічних, біологічних та інших експериментів, однак — береженого Бог береже.

         Проте вважати, що продукти з умістом шкідливих речовин потрапляють в Україну тільки з «гнилого» Заходу або «дикого» Сходу, було би помилкою. Вітчизняні виробники, які з дрожем у голосі закликають нас споживати тільки українське, теж не гребують використанням шкідливих домішок. Причому вони можуть зазначати або не зазначати на етикетці повний склад продукту. Може трапитись і таке, що добросовісний вітчизняний виробник просто не знатиме, що куплена ним соя, яка за технологією додається до різних продуктів, — генетично модифікована. А може, знатиме, та не вкаже цю інформацію на упаковці. Отже, нам залишається не споживати нав’язуваної рекламою отрути й півотрути й не купуватися на кольорову обгортку. Робити свідомий вибір.

         Виступ групи «Хіміки»:

         Харчові домішки — це складові, що їх додають до продуктів харчування для того, аби надати останнім бажаних властивостей. За допомогою харчових домішок можна поліпшити смак і вигляд продукту, запобігти окисленню, зачерствінню, утворенню плісняви. Наприклад, до складу рибних консервів входить бензойна кислота (Е240), а до складу мармеладу й цукерок із фруктовою начинкою — діоксид сірки (Е220). До кондитерського крему додають сорбінову кислоту (Е200), а до безалкогольних напоїв — бензоат натрію. На продуктах харчування, які містять харчові домішки, ставлять індекс „Е”. Харчові домішки поділяються на декілька класів:

Е100-Е182 — барвники;
Е200-Е299 — консерванти;
Е300-Е399 — антиоксиданти (запобігають окисленню, а, отже, подовжують термін зберігання продукту);
Е400-Е499 — стабілізатори (зберігають потрібну консистенцію продукту);
Е500-Е599 — емульгатори (за дією схожі на стабілізатори);
Е600-Е699 — поліпшувачі смаку й аромату;
Е700-Е799 — запасний діапазон позначок;
Е900-Е999 — антифламенги (піногасники — речовини, що гасять піну);
Е1000 та інші — глазурувальні речовини, підсолоджувачі, домішки, що запобігають утворенню грудочок у цукрі, борошні, солі, крохмалі.

         Вичерпних статистичних даних, що відображали б уплив харчових домішок на організм людини, на сьогодні немає. Проте всі експерти, незалежні від великих компаній-виробників харчових продуктів, наполягають на тому, що саме харчові домішки призводять до хімічного забруднення організму, яке, в свою чергу, спричиняє появу безлічі захворювань (а це різноманітні алергічні реакції, онкозахворювання, ураження шлунково-кишкового тракту, шкірні хвороби тощо). Правда, існує таке поняття, як добова доза споживання харчових домішок — 5 міліграмів на кілограм маси тіла. Проте варто пам’ятати, що обираємо ми між споживанням продуктів із харчовими домішками і здоров’ям (у післячорнобильських поколінь далеко не ідеальним).

         Виступ групи «Статистики»:

         У розвинених країнах дозволено застосування тільки 60% від наявного списку харчових домішок. Наприклад, заборонено використовувати бензоат кальцію (Е213), сульфіти кальцію і натрію (Е281 та Е282), цитрат лецитину (Е344) тощо. В Росії заборонених інгредієнтів лише три: барвники цитрусовий червоний-2 (Е121) та амарант (Е123), а також консервант формальдегід (Е240). Варто додати, що років із двадцять тому амарантом і цитрусовим червоним активно труїли населення колишнього Союзу його ж таки виробники.

         Щодо України, то барвники Е102, 110, 120, 124, 127 визнано в нас небезпечними, а Е123 — дуже небезпечним. Харчові домішки Е104, 122, 141, 150, 171, 173, 180, 241, 477 вважаються підозрілими. Консерванти й стабілізатори Е131, 142, 210—213, 215—217, 240, 330 визнано канцерогенними, Е221—226 — такими, що викликають розлади шлунково-кишкового тракту, а Е338—341, 407, 450, 461—463, 465, 466 — такими, що подразнюють шлунок. Хімічні домішки Е230—232, Е238 шкідливі для шкіри, Е311—313 спричиняють появу висипок, Е250, Е251 — протипоказані людям із серцево-судинними захворюваннями, а Е320—322 підвищують рівень холестерину в крові. Нарешті, харчові домішки Е103, 105, 111, 121, 125, 126, 130, 152 повністю заборонено для використання, оскільки вони є надзвичайно токсичними.

         Отже, будьмо обачні, намірившись поласувати чіпсами або цукерками чи насипати в борщик ароматної приправи! Хімічні домішки — не кураре, що вбиває одразу й наповал. Це отрута, яка нищить повільно.

         А тепер — добра новина. Маленька літера е (перша літера англійського слова exactly) ніяким чином не стосується харчових домішок, оскільки позначає вагу продукту без упаковки (нетто). Стерегтися треба тільки великих Е...

         Виступ групи «Філологи»

         Перу відомого французького драматурга Ежена Йонеско, представника так званого театру абсурду (або театру парадоксу), належить п’єса „Носороги”. В ній ідеться про людей, які зненацька починають перетворюватися на носорогів. Гамлетівське „Бути чи не бути?” звучить в устах головного героя як „Стати чи не стати?” (носорогом, певна річ). Фінал п’єси трагічний — замучений сумлінням, новоперетворений носоріг повертається до стада собі подібних.

         А тепер поговоримо про ГМО. Я не знаю, чи цікавився Е.Йонеско проблемою генетично модифікованих організмів (абревіатура — ГМО), але наслідки, до яких може призвести їх вживання, описав дуже точно і з великим художнім смаком.

         Виступ групи «Генетики»:

         Узагалі-то генетика — річ корисна й чудова. Саме завдяки генетичним експериментам малопридатний для вживання злак став чудовою пшеничкою, а маленьке зелене непорозуміння перетворилося на великі соковиті помідори. Серед тварин самички недарма обирають найсильнішого й найспритнішого самця, хоча в баталіях за серце прекрасної дами й гине чи не половина претендентів. Але завдяки такому відбору на світ з’являється здорове потомство. Жінки підсвідомо обирають найсильніших чоловіків, а чоловіки — найвродливіших жінок. І зовсім недарма старигань Мендель мудрував над горошком...

         Проте в усіх наведених вище прикладах ідеться про відбір усередині одного виду. А генетично модифіковані організми було отримано внаслідок міжвидового схрещування. „Суміш бульдога й носорога” з одного бородатого анекдоту стала страшною реальністю. Легендарна картопля, яку не їсть колорадський жук (подейкують, що він теж є наслідком генетичних експериментів), містить ген ґрунтової бактерії — завдяки цьому листя та стебла рослини виробляють смертельні для колорада токсини. До генома неїстівної для шкідників сої додано ген петунії. Кава без кофеїну, несолодка полуниця, картопля, в якій зашкалює вміст крохмалю, теж стали реаліями нашого й без того не солодкого життя.

         Маніяки від науки посягнули навіть на хліб і пиво, додавши до цих продуктів генетично модифіковані (для пришвидшення процесу ферментації) дріжджі. Залишається подякувати небу за те, що до наших крамниць іще не потрапив зелений лосось із вживленим геном росту форелі (маленька невдача божевільних експериментаторів).

         Виступ групи «Історики»:

         Ідея генетично змінювати організми належить розробникам біологічної зброї. Такі дослідження провадилися в США та СРСР під час „холодної” війни, а після її закінчення винахідливі науковці запропонували використовувати біотехнології в „мирних” цілях. Ця ідея припала до душі компаніям-гігантам — виробникам продуктів харчування, й незабаром у продажу з’явилися „дешеві й сердиті” продукти: трансгенні помідори (1994 рік), соя (1995 рік), „золотий” рис, збагачений каротином (1999 рік). Ще раніше було випущено інсулін для лікування цукрового діабету, отриманий за допомогою генетично модифікованого організму — кишкової палички (1978 рік), та вакцину з трансгенних організмів. Наука неабияк просунулась уперед, якщо зважити на те, що вперше пересадку гена з одного організму до іншого було здійснено 1973 року.

         То чим же загрожують ці „невинні” генетичні експерименти? Адже вони, здавалося б, не мають на меті нічого іншого, ніж звільнення наших ланів і шлунків від повсюдної присутності чарівниці-хімії (оскільки стійкі до шкідників культури не треба обробляти хімікатами) й вирішення проблеми нестачі харчів (ідеться, пам’ятайте, не про Сахару, а про українські чорноземи!).

         Усі вчені, котрі так чи так були дотичні до проблеми вивчення впливу ГМО на організм людини, сходяться на тому, що це питання ще недостатньо вивчене. А недостатньо вивчене є потенційно небезпечним. Проте наявні на сьогодні результати досліджень шкідливого впливу ГМО вже змушують замислитися.

         Виступ групи «Фізіологи»:

         Наприклад, достеменно відомо, що вже згадувані модифіковані дріжджі здатні у великих кількостях накопичувати високотоксичну речовину метилглиоксал, що є побічним продуктом життєдіяльності дріжджів. Крім того, ніхто не дасть достеменної відповіді, яким чином вживлений ген одного виду взаємодіятиме з генами „господаря” і які токсини (відомі чи цілком нові) з’являться від такої взаємодії. Проблема ще й у тому, що перетворення зміненого білка з корисного на шкідливий може відбутися навіть через найменшу зміну амінокислотного складу. Отже, небезпека перша — токсини.

         Небезпека друга — хвороби. Вже досліди над тваринами показали, що вживання в їжу трансгенів призводить до зменшення об’єму мозку, пригнічення імунітету, тяжких уражень печінки, селезінки, щитовидної залози, шлунку та шлунково-кишкового тракту. Нещасні пацюки, що їли генетично модифіковану картоплю, потерпали від порушень роботи ендокринної системи. Крім того, в шлунках тварин виявили злоякісні новоутворення. Соя, в якій за рахунок схрещення з бразильським горіхом підвищився вміст протеїну, викликала в людей, що її споживали, сильну алергію. Крім того, було встановлено, що модифіковані гени сої осідають у кишковику людини, а не виводяться назовні. Якщо цей надважливий орган не встигатиме самовідновлюватися, це загрожуватиме страшними наслідками, а саме: повільним самоотруєнням організму й пригніченням імунітету. Швейцарські вчені довели, що ферменти, вироблені генетично модифікованими організмами й повсюдно використовувані в харчовій промисловості, є причиною тяжких алергічних розладів та астми.

Препарат для лікування депресії, отриманий як наслідок генетичних маніпуляцій із бактеріями, став причиною загибелі 37 людей, каліцтва 1500 та хвороби 5000 осіб. Достеменно відомо, що трансгенні жири, які використовуються при виробництві масел, маргаринів, морозива тощо, є причиною порушення обміну речовин, збільшення ризику розвитку цукрового діабету й виникнення раку грудної залози. Крім того, вони послаблюють імунітет і знижують рівень тестостерону в чоловіків. За підрахунками американських учених, заміна всього 2% трансгенних жирів на корисні в харчуванні пересічного американця дозволить на 53% скоротити розвиток серцевих патологій (а йдеться про ішемічну хворобу серця й інфаркт міокарда).

         Отже, головний висновок полягає в тому, що всі ці можливі й неможливі хвороби можуть бути наслідком непрогнозованої дії новоутворених білків, що їх продукують пересаджені в модифікований організм гени. Адже людина ніколи раніше таких білків не вживала.

         Третя небезпека — це викликана вживанням у їжу трансгенів поява стійкості до антибіотиків. Ти можеш запитати, до чого тут антибіотики? Річ у тім, що в процесі отримання генетично змінених організмів використовують стійкі до антибіотиків гени-маркери. Генетично модифіковані організми здатні взаємодіяти з тим, що їх оточує, а саме обмінюватися своїми генами зі спорідненими видами. Якщо ген стійкості до антибіотиків потрапить до навколишнього середовища, він може спричинити появу нових, надстійких мікроорганізмів. Саме антибіотики застосовуються для лікування багатьох небезпечних хвороб. І якщо в природі з’являться мікроорганізми-мутанти, лікування антибіотиками не матиме результатів. А це загрожуватиме не те що епідеміями, а пандеміями. Воістину, не атомної бомби треба боятися! До речі, в Євросоюзі продаж генетично модифікованих продуктів із геном стійкості до антибіотиків заборонено з грудня 2004 року.

         Виступ групи «Генетики»:

         Наступна небезпека — мутації. Можна тільки уявити, який вигляд матиме представник роду людського років так через п’ятдесят після повсюдного переходу населення Землі на генетично модифіковану їжу (читай „Носороги” Е.Йонеско). Адже добре відомо — онуки людини, котра зазнала впливу пестицидів, хворітимуть на рак. А онуки людини, котра вживала генетично модифіковану їжу... Невідомо, чи в неї взагалі будуть онуки. А якщо будуть, то чи зможе вона назвати їх своїми онуками (якщо, наприклад, вони зовні нагадуватимуть носорогів). Норвезькі вчені попереджають: штучні гени можуть вбудовуватися до генетичного апарату клітин усіх наявних на земній кулі істот, включаючи людину. Такий процес називається горизонтальним переміщенням генів, і він уже спричинився до появи нових видів вірусів і бактерій, здатних викликати страшні захворювання. Крім того, генетично модифіковані клітини можуть піддаватись мутаціям безпосередньо в організмі людини.

         Виступ групи «Екологи»:

         Зникнення роду людського — трагічне, але не найстрашніше, що може трапитися на Землі. Нині достеменно відомо, що забезпечити стовідсоткову ізоляцію генетично модифікованих від генетично „чистих” рослин неможливо. Хіба хтось поговорив би лагідно з метеликами й бджолами, щоб ті не сідали на мутантів і не переносили модифікований пилок на нормальні рослини. До речі, у Штатах уже „поговорили” з метеликами-махаонами. Комахи отруїлися пилком генетично модифікованої кукурудзи. У високогір’ях Мексики (тобто в ”чистому”, як вважали, районі) виявили місцеві сорти кукурудзи, забруднені модифікованими генами.

         Отже, ніякі буферні зони не врятують „чисті” культури від генетичної чуми. У природі можуть з’явитися нові, супервитривалі, організми, що витіснять своїх, менш пристосованих, родичів і знищать інші види. А тепер уяви, що трапиться, коли бур’яни набудуть гену стійкості до гербіцидів! Отож-бо... Крім того, від однієї генетично модифікованої рослини може з’явитися інша, вже з новими властивостями. І коли цей процес вийде з-під контролю, біосфера Землі зазнає незворотних змін. А ця небезпека — найстрашніша.

         Практична частина: аналіз групами етикеток харчових продуктів.

Генетично модифікована соя може входити до складу дитячого харчування, різних сортів хліба, продуктів швидкого приготування, м’ясних виробів, борошна, цукерок, морозива, печива, маргарину, шоколаду, соусів, соєвого молока, а генетично змінена кукурудза (маїс) — до складу продуктів швидкого приготування, супів, соусів, приправ, чіпсів, жувальних гумок. Генетично модифіковані дріжджі можуть міститись у хлібі та пиві. Не слід забувати також про модифіковану каву (за даними науковців, такої кави на українському ринку близько 30%), какао, чай та олію. Генетично зміненими можуть бути такі культури, як помідори, соя, кукурудза, картопля, цукровий буряк, бавовна, суниці, ріпак, кабачки, цикорій, пшениця, рис, жито, тютюн — причому не тільки імпортні, а й вітчизняні. Обережним слід бути й з ліками, адже синтез вакцин, гормонів, знеболювальних засобів тощо теж може проводитися з використанням генної інженерії. Показово, що гігантські компанії, які побудували бізнес на використанні ГМО, займаються випуском як ліків, так і продуктів харчування.

         За інформацією екологічної організації Green Pease, ГМО можуть міститися в продукції під такими торговими марками, як Nestle, Mars, Cadbury, Coca-Cola, Ferrero, Hershe’s, PepsiCo, Kraft Jacobs Sushard, Kellog’s, Campbell, Uncle Bens, Knorr, Lipton, Parmalat, Hellman’s, Heinz, Hipp, Danon, Abbot Labs (Similac), McDonald’s, Unilever, Bonduel. Ідеться про всіма улюблені цукерки M&Ms, Mars, Snickers, Twix, Milky Way, Rafaello, напої Coca-Cola, Sprite, Pepsi, Fanta, 7-Up, Mirinda, Nesquik, про майонези, соуси, сухі сніданки, супи, печиво, приправи, йогурти, кефіри, сирки, і найстрашніше — про дитяче харчування.



         Як розпізнати ворога в обличчя? Якщо на упаковці товару зазначено слово модифікований (а це може бути крохмаль, томати, жир тощо), знай — перед тобою продукт, виготовлений із використанням ГМО. Насторожувати мають також словосполучення „рослинний білок” (йдеться передусім про м’ясні вироби) та „рослинний жир” (у маслі, морозиві, майонезі, маргарині). Дрібний, нечитабельний шрифт на упаковці товару свідчить про те, що виробнику є що приховувати. Іще одна засторога. Якщо купуєш вітчизняний виріб, є більша ймовірність того, що перед тобою — чистий, не модифікований продукт.

         Єдине, що нам залишається — це ЗНАТИ. Тож не даймо себе обдурити!


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка