Випуcкна робота




Скачати 204,76 Kb.
Дата конвертації10.03.2017
Розмір204,76 Kb.



Закарпатський інститут

післядипломної педагогічної освіти

ВИПУCКНА РОБОТА
Використання краєзнавчого матеріалу

на уроках історії

Слухача


курсів підвищення кваліфікації

вчителів історії:

вчителя історії

Дунковицької ЗОШ І – ІІ ст..

Іршавського району

Коровської Н.Є.


Керівник курсів:

Шимон Ю. Ю.


м. Ужгород -2013

Зміст

Вступ 3


  1. Місце історичного краєзнавства у шкільній освіті 4

  2. Роль історичного краєзнавства в системі шкільної історичної освіти 6

  3. Методика використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії 8

  4. Краєзнавчі матеріали на уроках історії

в Дунковицькій ЗОШ І –ІІ ст.. Іршавського району 11

Висновки 16

Література 17

Вступ
На сучасному етапі розвитку освітніх процесів відбувається пошук нових парадигм освіти та оптимальних моделей її структури та змісту. Особливо це є актуальним для шкільної історичної освіти, на яку покладаються основні надії щодо подолання кризи в історичній свідомості суспільства в період нестабільності. Сьогодні вчені та вчителі активно працюють над проблемою модернізації викладання історії, не порушуючи балансу між модерними освітніми тенденціями та споконвічними навчально-виховними традиціями.

Останнім часом науковцями, авторами навчальних програм, вчителями значна увага приділяється визначенню оптимального співвідношення вивчення вітчизняної історії та історії рідного краю. Через знання та розуміння подій місцевої історії учень повинен прийти до усвідомлення минулого, його зв’язку з сучасністю та розуміння загальноісторичних процесів у цілому. Тому для вирішення означених завдань важливо розглянути попередній досвід та сучасний стан формування краєзнавчої складової курсу вітчизняної історії в системі шкільної історичної освіти України.

Мета: дослідження місця та ролі історичного краєзнавства в системі історичної освіти

Дана мета визначає наступні завдання:



  • показати роль історичного краєзнавства в системі шкільної історичної освіти.

  • Аналіз застосування методів роботи з краєзнавчим матеріалом в методичній розробці уроку з історії рідного краю.

Предмет дослідження: методи організації навчання та роль історичного краєзнавства як елемента системи історичної освіти школярів.

Об’єкт дослідження: історичне краєзнавство в контексті сучасної шкільної історичної освіти.





  1. Місце історичного краєзнавства у шкільній освіті

У контексті сучасної соціокультурної ситуації пріоритетними стали історія та інші суспільствознавчі дисципліни, покликані допомогти молоді стати компетентними, активними, відповідальними громадянами нашої держави.

Методологічна переорієнтація сучасної школи на особистість, спрямованість освіти на найповнішу реалізацію інтелектуального, духовного і творчого потенціалу молодої людини обумовлюють необхідність подальшої розробки концептуальних підходів до змісту шкільної історичної освіти загалом, курсу історії України зокрема. Включення краєзнавчого компоненту у зміст шкільного курсу історії визначається важливим напрямком у розвитку змісту шкільного курсу з вітчизняної історії. На думку доктора історичних наук, професора В.А. Потульницького, це дає можливість повніше уявити історичне минуле нашої Вітчизни, а в рамках всесвітньої історії акцентувати увагу на тих цивілізаціях, з якими була пов’язана раніше і пов’язана нині доля України [4].

Сьогодні, коли краєзнавство високо цінується і підтримується державою, оскільки складає духовне підґрунтя державотворчих процесів у незалежній Україні, сприяє національно-культурному відродженню, формуванню національного світогляду й патріотизму, його організація в школі не просто бажана справа. Вона необхідна і витікає з нормативних вимог до організації освітньо-виховного процесу, безперервної історичної освіти в Україні.

Сьогодні в системі загальноосвітньої школи України краєзнавчі знання формуються у процесі вивчення як окремих курсів з історії краю, так і навчального предмету історії, змістове наповнення якого щодо краєзнавчого матеріалу досить різноманітне, зумовлене специфікою історичного розвитку певного краю, його конкретно-історичними особливостями.

За програмами загальноосвітніх шкіл з історії України періоду незалежності (1992 р., 1996 р., 1998 р., 2001 р., 2004 р.) відводяться окремі уроки для вивчення історії рідного краю за хронологічними періодами. Тобто, у сучасних шкільних курсах вітчизняної історії історія краю представлена, за визначенням завідувача лабораторії історичної освіти АПН України О. Пометун, так званими «кишеньками», які розташовані наприкінці розділів і називаються «Наш край».

Навколо такого традиційного з радянських часів структурування курсу вітчизняної історії сьогодні точаться гострі дискусії. Проблема полягає у визначенні ролі, місця, змістового наповнення історії рідного краю у системі історичної освіти.

Заявлена в новій програмі для 11-річної загальноосвітньої школи ідея вдосконалення історичного краєзнавства, як складової змісту історії України, вимагає нових підходів щодо її реалізації. У пояснювальній записці програми з історії вказано: «Вперше більшу увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації. В темах «історія краю» передбачений насамперед розгляд історичного матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району. Зміст відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ, історичних постатей краю, так і порівняння їх із подіями та явищами, що відбувались на території країни в цілому. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами досліджень» [1, с. 4].

На історичне краєзнавство в 11-річній школі передбачено: 5 клас – 4 год. (Тема 4. Наш край в ХІХ – ХХ ст.); 7 клас – години не передбачені; 8 клас – години не передбачені; 9 клас – 8 годин разом із підсумковим оцінюванням (Тема 4. Наш край наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.; Тема 8. Наш край у другій половині ХІХ ст.); 10 клас – 4 год. разом із узагальненням (Тема 5. Історія рідного краю у 1900 - 1920-і рр.); 11 клас – 4 год. разом із узагальненням (Тема 6. Наш край у 1921 – на початку 50-х рр.; Тема 7. Наш край у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.). Сумарна кількість годин на 7 років навчання – 26. Це приблизно складає 8% від всього навчального часу, виділеного на історії України. В порівнянні з редакцією програми 2005 р., де сумарна кількість годин – 15 (5 – 11 класи), ці зміни дорівнюють 3% навчального часу.


  1. Роль історичного краєзнавства в системі шкільної історичної освіти

Краєзнавчий матеріал, як важлива складова системи знань з вітчизняної історії, виступає засобом конкретизації загальноісторичних подій і засобом активізації пізнавальної діяльності учнів. Зміст тем, пов’язаних з місцевою історією, дає можливість вчителеві:

- на прикладі історії рідного краю показати основні тенденції економічного, соціального, політичного і культурного розвитку України;

- на основі історичних фактів конкретних подій, явищ, історичних постатей краю розкривати особливості історії рідного краю, специфіку його розвитку й характерні риси;

- здійснювати порівняльний аналіз подій і явищ місцевої історії з подіями та явищами, що відбувалися на території країни в цілому;

- сприяти вихованню патріотичних та державницьких почуттів та якостей школярів, розвитку національної свідомості.

Краєзнавчий матеріал дуже результативно може використовуватись на уроках історії України в контексті освітньої, виховної, розвивальної функцій навчання.

Включення краєзнавчої складової до систематичного курсу вітчизняної історії значно збагачує уявлення учнів про епоху, створює умови для розуміння і безпосереднього відчуття особливостей життя і побуту населення минулих століть, сприяє осмисленню історичної інформації на основі більш насиченого і конкретного фактичного матеріалу. Тим самим узагальнення, висновки стають більш ґрунтовними, розвивається вміння абстрактно мислити.

Історико-краєзнавчий матеріал, включений до змісту нормативного курсу, може стати ефективним засобом розвитку самостійності мислення, перевірки усвідомленості та міцності знань в учнів. Розвиток самостійності мислення в учнівської молоді передбачає застосування таких методів роботи, які б активізували їх у процесі навчальних занять. Коли ми включаємо до змісту уроку історії України відомості з місцевої історії чи історичну довідку, чи уривок з документа або художнього тексту, ми тим самим активізуємо увагу учнів, змушуємо їх відійти від звичної схеми викладу матеріалу в підручнику, замислитись над новим фактичним матеріалом й осмислити його відповідно до знань із загальної історії, отриманих ними раніше. Такі прийоми навчальної роботи, як аналіз місцевих історичних документів, аналіз пам’ятників матеріальної культури вимагають від учнів ще більшої мобілізації знань, уміння вільно ними оперувати не за заданою схемою, а залежно від інформаційних можливостей конкретного історичного джерела.

Необхідно відзначити, що відомості з історії краю сприяють не лише поглибленню знань учнів з вітчизняної історії, але й можуть бути одним із засобів перевірки їх ґрунтовності. Роль місцевого історичного матеріалу як засобу закріплення і поглиблення знань із загального курсу історії України особливо рельєфно простежується під час навчальних екскурсій до краєзнавчих музеїв або до історичних пам’ятників. Головна цінність таких екскурсій полягає в тому, що, пробуджуючи інтерес учнів до минулого рідного краю, розкриваючи історію певного пам’ятника, педагог учить своїх вихованців самостійно спостерігати, аналізувати складні явища місцевого життя, робити узагальнення і висновки на основі своїх спостережень[5, c.2].

На сьогодні ідея краєзнавства є поширеною й актуальною у виховному історико-педагогічному полі, оскільки, краєзнавчий матеріал серед засобів виховання всебічно і гармонійно розвинутої особистості посідає одне із вагомих місць. Виховні можливості краєзнавчої складової розкриваються у засвоєнні світосприймання і психології, народної культури і менталітету народу України як одного з кращих досягнень національної і загальнолюдської культури; у розумінні того, що тільки покоління, сформоване на духовних надбаннях предків, зможе утверджувати нову духовність, творити культуру, продовжувати зберігати і розвивати культурно-історичні традиції, забезпечувати тим самим вічність життя свого народу.




  1. Методика використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії

У шкільній практиці навчання історії України вивчення історії рідного краю відбувається: 1) на уроках основного курсу, коли краєзнавчий матеріал використовується у смисловому зв'язку з досліджуваними подіями і явищами, і 2) на уроках, спеціально присвячених історії краю.

Спершу розглянемо методичні підходи до використання краєзнавчих матеріалів на уроках програмового курсу вітчизняної історії.

Зміст і обсяг краєзнавчого матеріалу в курсі історії України визначається, насамперед, вагомістю місцевих подій, історичних постатей, історичних пам’яток в історії держави, історичними умовами розвитку краю, ступенем його дослідженості. Перш ніж використовувати краєзнавчий матеріал у навчанні, необхідно визначити його місце, зв'язок і співвідношення із загальноісторичним матеріалом. Залежно від змісту краєзнавчого матеріалу, значення для історії держави і краю, мети уроку, він може бути: опрацьований учнями до початку вивчення теми уроку вдома; подаватись учителем на початку вивчення теми у формі вступу до основного змісту; включатись у ході викладу навчального матеріалу у вигляді ілюстрації, конкретизації, доповнення та використовуватись наприкінці вивчення теми для закріплення знань.

Краєзнавчий матеріал на уроках історії України може використовуватись: 1) як вступний до теми уроку, 2) до одного з питань, що розглядаються на ньому, або 3) бути покладеним в основу вступного уроку до загальної програмової теми. Такий прийом дозволяє активізувати пізнавальний інтерес, мотивувати учнів до вивчення історії, «візуалізувати» факти, постаті, процеси, місця подій, підвести учнів до розглядуваних на уроці питань, посилаючись на близьке і відоме. Учитель або сам повідомляє краєзнавчий матеріал, або учні знаходять його у навчальному посібнику. Далі, на основі цієї інформації, розгортається робота над вивченням теми.

Краєзнавчий вступ може бути зроблений і самими учнями під керівництвом учителя. Так, на початку уроку вчитель пропонує зробити заздалегідь підготовлені повідомлення краєзнавчого змісту з теми, що вивчається, і на цій основі починає виклад нового матеріалу. Інший варіант, коли у ході бесіди вчитель пропонує учням згадати і навести факти місцевої історії, які можуть бути вихідними для подальшої роботи на уроці[3, c.10].

Найбільш поширеним прийомом є включення місцевого матеріалу у розповідь учителя. Це найпростіший і найекономніший спосіб, хоча й менш ефективний. Учитель сам повідомляє відібрані ним факти місцевої історії, використовуючи їх з метою конкретизації та ілюстрації краєзнавчим матеріалом основних питань уроку (конкретні факти безпосередньо розкривають загальні явища, події і процеси історії). У даному випадку учні отримують додаткові знання у готовому вигляді. У ході розповіді важливо звертатись до учнів з питаннями, що активізують їхню увагу, змушують мислити, дозволяють вчитись співставляти факти вітчизняної історії та історії рідного краю і робити висновки. Від мистецтва учителя залежить зробити свою розповідь живою і захоплюючою, примусити учнів роздумувати у ході розповіді. Включення місцевого матеріалу є одним із таких засобів пожвавлення розповіді учителя і підвищення активності учнів на уроці.

Щоб не порушувати систему курсу історії України викладом відомостей з історії краю, вчитель може спочатку познайомити учнів з матеріалом уроку, потім вводити інформацію з історії рідного краю. У даному випадку прийоми можуть бути такими:

- учитель у ході пояснення теми уроку або наприкінці уроку чи бесіди, у порядку закріплення або перевірки знань пропонує учням навести місцеві приклади;

- учитель пропонує учням на основі викладеного матеріалу або матеріалу, простудійованого учнями самостійно за підручником, звернутися до місцевих прикладів, підібрати їх, розібратися в них і зробити їх предметом бесіди на наступному уроці;

- учні виконують на уроці практичну роботу з навчальної теми на місцевому матеріалі. Учитель, наприклад, пропонує проаналізувати статтю, опубліковану в місцевій газеті.

Найбільш ефективною формою проведення краєзнавчих уроків є урок-екскурсія безпосередньо в шкільному, районному або обласному краєзнавчому музеї[8, c.10].

Важливим засобом ілюстрації розповіді вчителя визнана наочність: матеріали археологічних розкопок, нумізматичні колекції, карти і плани місцевості, фотографії, схеми і т. і. Ефективним також буде використання наочності загального типу. Настінні історичні карти України й атласи, зокрема, містять велику кількість даних, що характеризують події місцевої історії на фоні історії держави в цілому. В цьому випадку робота з картою сприяє конкретизації знань учнів і усвідомлення ними ролі рідного краю у житті держави.

Для історика вихідним джерелом інформації є документи і джерела, тому їх вважаємо основною складовою навчального процесу на уроках історії. Застосування історичних документів краєзнавчого характеру в сучасній шкільній практиці утруднюється відсутністю збірників документів з історії рідного краю, адаптованих до роботи в школі, та лімітом часу на уроці. Тому документи доцільно використовувати при вивченні найважливіших тем курсу історії України, засвоєння яких є обов’язковим, а також у тих випадках, коли аналіз краєзнавчого документа дозволяє полегшити учням розуміння того чи іншого явища суспільного життя, викладеного в підручнику.

Як засіб ілюстрації розповіді вчителя визначають і художню літературу. Фрагменти художніх творів з описами подій або явищ місцевої історії повинні бути завершеними і невеликими за об’ємом, відображати типові, суттєві сторони явищ, що вивчаються в основному курсі, і відповідати темі уроку.

Краєзнавче доповнення до опорного матеріалу, як методичний прийом, припускає розширення відомостей з історії краю, що виходить за межі тих завдань, які досягаються шляхом конкретизації. При цьому факти місцевої історії необхідно чітко співставляти з обсягом основного матеріалу з метою встановлення логічного зв'язку зі змістом уроку. В рамках даного прийому доцільно практикувати самостійну роботу учнів з текстами документів, підготовку повідомлень, рефератів, записи спогадів учасників подій, ветеранів і т.д.



4. Краєзнавчі матеріали з історії с. Дунковиці на уроках історії в Дунковицькій ЗОШ І –ІІ ст.. Іршавського району

Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії України є одним із засобів активізації пізнавальної діяльності учнів.

Починаючи з 1999 року мною було створено пошуковий загін із учнів старшокласників, які спрямували свою роботу на відтворення історичного минулого села Дунковиці та історії школи.

Опитування старожилів села дало нам інформацію про те, що у церкві святого Миколая збереглися історичні документи, книги та періодика починаючи з початку XIX століття до 1946 року.

Документи були написані на чотирьох мовах: українській, угорській, чеській, латинській. Деякі з них були у пошкодженому стані і неможливі для прочитання. Близько півроку зайняло опрацювання та класифікація знайдених матеріалів. Серед найцінніших слід виділити: 1) рукописне євангеліє; 2) два екземпляри „Шематизму Мукачівської греко – католицької єпархії „ за 1892 і 1893 роки;3) перше видання „Букваря „ М. Врубеля за 1898 року; 4) листи священника і відомого закарпатського письменника Євгена Фенцика датовані 1865 та 1868 роком; 5) місцеві приходські книги, де перший запис датується 1809 роком;6) листування місцевого священика А. Тіліщака за 1932 – 1946 роки, який був репресований у 1950 році; 7) „Шкільна хроніка „ за 1922 -1939 роки.

Весь цей масив потрібно було вводити у шкільній курс історії України. Оскільки місцеві школярі майже зовсім нічого не знали про історію свого села. Наступним кроком було написання нарисів із „ Історії села Дунковиці до 1946 року„ та „Історію школи села Дунковиці „ . У 2001 році вони були надруковані у газеті „Соціал – демократ „

Другий етап розроблення і впровадження історико – краєзнавчих матеріалів у шкільній курс історії України.

Вивчення історії розпочинається із 5 класу. На уроках, де пропонується вивчення речових і письмових історичних джерел слід використати як наочність матеріали краєзнавчої експедиції. Це справляє дуже хороший вплив на подальше ставлення до вивчення історії. Наявність власної нумізматичної колекції дає змогу учням ознайомитися із монетами різних країн, можливість порівняти їх з нашими українськими грошовими знаками.

Активізації пізнавальної діяльності учнів може сприяти історичний аналіз географічних топонімів рідного краю, які містять інформацію про різні історичні події. Мова йде про встановлення причинно – наслідкових зв’язків між назвою та конкретними історичними подіями.

Наприклад, при проведенні уроку „Географічні назви та імена людей історичні науці ”. Після ознайомлення з походженням назви „Київ „ розповідаю легенду про походження топоніму Дунковиця. Народна традиція твердить, що в дуже давні часи у цю місцевість прийшли хащівники, яких очолювали брати Думко і Линько. Які й заснували це поселення. А з часом Думковиця починає називатися Дуновицею, а присілок – Линьковиця. Учні обов’язково знайомляться із угорським варіантом назви села –NYIRESVALVA .

У 7 класі передбачено уроки з розгляду історії Закарпаття з найдавніших часів до п.п. XVI століття. Основна увага приділяється викладу політичної і культурної історії краю. Історія Дунковиці викладається конспективно на основі археологічних та етнографічних даних. Наводяться давні топоніми Дунковиці. Оскільки перші письмові згадки про заснування села відносяться до 1691 року.

Більш детальна інформація відноситься до XYII- XYIII ст. виклад цих подій викладається синхронно із подіями , що відбувалися на Україні у цей час. Особлива увага звертається на роботу учнів із оригіналами документів, проведення тестових завдань по вивченій темі.

Учні 8 – 9 класів на уроках присвячених краєзнавству розглядають розвиток Закарпаття у контексті соціально – економічної історії, суспільно – політичних рухів та культурно розвитку краю. Кожен урок – це робота з оригіналами документів з історії с. Дунковиці, яка вчить учнів аналізу історичних даних, їх співставлення і виведення на основі цього висновків.

Завершується вивчення історії рідного села уроком узагальнення вивченого, який зазвичай проводиться у формі історичного аукціону або КВК.

Таким чином, вивчення краєзнавства проводиться систематично і синхронно у курсі історії України.

Урок. Закарпаття наприкінці XYIII –першій половині XIX століття

Мета уроку: Поглибити та систематизувати знання учнів щодо історичного розвитку Закарпаття; сформувати знання про історію Дунковиці у кінці XYIII –першій половині XIX століття; удосконалити уміння учнів щодо аналізу історичних документів; виховувати в дітей дбайливе ставлення до історичного минулого свого краю та села.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: карта Закарпаття, церковно – приходська книга парафії с.Дунковиці, „Євангелія „ XYIII століття з по крайніми записами.



ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Запитання і завдання для перевірки знань, умінь і навичок учнів.

1. Дайте характеристику реформ Марії – Терезії та Йосифа ІІ?

2. Назвіть дати трьох поділів Польщі ?

3. Охарактеризуйте промисловий розвиток Західної України ?

4. Хто такі опришки ?

5. Коли відбулася Європейська революція ?

6. Розкажіть про основні події революції 1848 -1849 рр.

7. Коли було скасоване кріпосництво на Західній Україні ?

ІІІ. Підведення до нової теми.

Ми з вами розглянули події другої половини XYIII –першій половині XIX століття на Західній Україні на попередніх уроках. Пригадавши їх перейдемо до історичних подій на Закарпатті, які пов’язані із подіями на Західній Україні.

ІV. Повідомлення нової теми.

Тему і план записуємо в зошит.

План

1. Особливості проведення реформи Марії – Терезії та Йосифа ІІ на Закарпатті.



2. Економічний розвиток Закарпаття.

3. Революція 1848 – 1849 рр. та її наслідки.

4. Закарпатські „ будителі „

5. Історія Дунковиці.

Y. Мотивація навчальної діяльності.

Друга половина XYIII – початок промислового перевороту у Австрійській імперії, який спричинив реформи. Вони були обумовлені часом, але навіть їх проведення не задовольнило вимоги українського населення. Саме це викликало активну участь українців у Європейській революції 1848 -1849 рр. На сьогоднішньому уроці нашою метою є розглянути особливість цих подій на Закарпатті, а також у нашому рідному селі.

VI. Виклад нового матеріалу.

1. Оскільки ми знаємо про суть реформ Марії – Терезії та Йосифа ІІ, то встановимо їх особливість проведення в нашому краї.

- розмір панщини на Закарпатті після реформи у комітетах був різний. Найбільший у Земплинському комітеті.

- 1785 – скасовано панщину на Закарпатті , пізніше на 4 роки ніж в інших землях ; 1789 – Урбаріальний патент встановлював повинності пропорційно кількості землі.

Отже, ми бачимо, що реформи Марії – Терезії та Йосифа ІІ були направлені для зміцнення Австрійської імперії.

2. Закарпаття і надалі залишилося аграрно відсталим краєм. Підвердіть це твердження, заповнивши дану таблицю:



К-сть населення

Основні види промисловості

Розвиток сільського господарства

Розвиток міст



















3. Революція 1848 – 1849 років активно проходила в нашому краї . Центром її стало Мукачево. Там у Мукачівському замку 2.05.1848 р. було звільнено політв’язнів і творено національну гвардію (Реберію ). 22.04.1849 р. біля Мукачева відбулося битва повстанців з австрійцями. Повстанці перемогли. Особливе було ставлення закарпатців до приходу корпусу Паскевича в наш край. До них ставилися, як до рідних братів. 26. 08. 1849 р. Мукачівський гарнізон без бою здався.

Вчитель: як ви думаєте, які мала наслідки революція для Закарпаття ?

Учень: По – перше, населення краю остаточно звільнилося від панщини; по – друге, національно – визвольний рух перейшов на новий рівень; по – третє, розпочалося національне відродження на Закарпатті..

4. Закарпатські „ будителі „ - просвітетилі Закарпаття. До їх числа відноситься, насамперед, В. Духнович, Ю. Венелін – Гуца, Г. Кукольник.

Завдання: написати коротку характеристику названих діячів на основі підручника та додаткової літератури.

5. Як відомо з документів в 1787 р у Дунковиці за часів реформи Йосифа ІІ засновано пошту. Збереглося імя першого поштаря – Георгій Попп. Це була 44 пошта на шляху від Відня до Мукачева, що говорить про її значимість. На кінець 1849 р територія складалася із 16,5 телеків і приблизно 30 будинків. Основні заняття не змінилися з попередніх часів, хоча добавилося бондарство. Жителі села виїзжали на заробіток в інші комітети.

Вчитель: зараз ми попрацюємо із по крайніми записами, які називаються – „маргіналії „. Ви зможете самі прочитати записи, які зробили ваші предки 200 років тому назад. Інша група розгляне церковно – приходську книгу. Записи в ній датуються з 1809 по 1850 роки.

YII Закріплення вивченого матеріалу.

Хронологічний диктант:

1. 22. 04. 1849 –

2. 1785 –

3. 26. 08. 1849 –

4. 1789 –

5. 1787-


YIII. Домашнє завдання: Вивчити конспект. Підготувати реферат

Висновки
Теоретичні міркування та досвід краєзнавчої роботи свідчать про великі і різнобічні функціональні можливості краєзнавства. Включення краєзнавчої складової до систематичного курсу вітчизняної історії значно збагачує уявлення учнів про епоху, створює умови для розуміння і безпосереднього відчуття особливостей життя і побуту населення минулих століть, сприяє осмисленню історичної інформації на основі більш насиченого і конкретного фактичного матеріалу. Краєзнавчий матеріал, як важлива складова системи знань з вітчизняної історії, виступає засобом конкретизації загальноісторичних подій і засобом активізації пізнавальної діяльності учнів.

Отже, краєзнавча складова у навчанні історії України є тим засобом, що унаочнює, конкретизує, доповнює зміст нормативного курсу, формує ґрунтовні знання з предмета, сприяє активній пізнавальній діяльності школярів, спрямованій на опанування суспільного досвіду і культурних цінностей найближчого оточення, розвиває інтерес до історії в цілому. Набуття учнями знань з історії рідного краю є, на нашу думку, тією сходинкою, звідки відкриваються горизонти для опанування ієрархії особистих, національних, громадянських і загальнолюдських вартостей.



На сьогодні ідея краєзнавства є поширеною й актуальною у виховному історико-педагогічному полі, оскільки, краєзнавчий матеріал серед засобів виховання всебічно і гармонійно розвинутої особистості посідає одне із вагомих місць. Значення історичного краєзнавства полягає у сприянні всебічному вихованню, зокрема: правовому, моральному, естетичному, фізичному, патріотичному, національному та громадському.

Література


  1. Історія України. Всесвітня історія: 5 – 12 класи: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. / Кол. авт.: В.С. Власов, Н.М. Гупан, П.Б. Полянський та ін. – К. – Ірпінь: Перун, 2005. – 141 с.

  2. Мисан В.О. Проблема змісту шкільної історії України в посібниках з історичного краєзнавства // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». – 2008. – № 15. – С.106-108.

  3. Кремень В.Г. Вітчизняне краєзнавство: стратегічні орієнтири сучасної освітньої парадигми // Краєзнавство. – 2011. – № 3-4. – С.10-16.

  4. Потульницький В.А. Українська та світова історична наука: Рефлексії на межі століть // Український історичний журнал. – 2000. – № 1-3. – С. 3-20.

  5. Проблеми формування змісту шкільної історичної освіти. Матеріали круглого столу (Київ, 19 листопада 2002) // Історія в школах України. – 2003. – № 2. – С. 2-5.

  6. Прокопчук В.С. Деякі аспекти теорії і методології шкільного краєзнавства // Краєзнавство. – 2011. – № 3-4. – С.29-37.

  7. Треф’як Я.І. Методика проведення уроків з історичного краєзнавства // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи: Наук. зб. / Ін-т історії України, Укр. академ. істор. наук. – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002. – С.92-99.

  8. Шимон Ю.Ю. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії України // Історія України. – 2011. – №10. – С.9-12.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка