Вступ Інноваційне навчання



Сторінка1/25
Дата конвертації11.03.2019
Розмір7,94 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25
ЗМІСТ

Стор.


Вступ……………………………………………………………………………….….2

Інноваційне навчання ………………………………………………………….….…7

§1. Суть, зміст та значення інноваційного навчання……………………..….7

§2. Види інноваційних технологій навчання………………………….……..13

Групові (колективні) технології……………………………………...14

Відкриті школи………………………………………………………..18

Технології індивідуалізації процесу навчання………………………18

Ігрові технології навчання………………………………………….…25

Інтерактивне навчання………………………………………………...29

Технології критичного мислення………………………….……….…34

Інтегровані технології…………………………………..……………..37

Мультимедійні технології……………………………………..………37

Мережеві технології………………………………………..………….42

Практичне впровадження інноваційних процесів …………………..………….44

Інформаційний простір – це широкі можливості

розвитку особистості …………………………………………….…….46

Хімічна регата (7-9 класи)……………………………………………..52

Хімічний КВК «Хімія навколо нас» (8-9 класи)...…………………...57

Застосування презентацій……………………………………………..67

Проект на тему «Визначення розчинності речовин у воді річки

Громоклії та джерелах села Водяно-Лорине (7 клас)..………………71

Висновки……………………………………………………………………………87

Джерело інформації………………………………………………………………..88



Викладання – мистецтво. Як художник, музикант зазнає мук творчості і найвищої насолоди в процесі своєї праці, так і вчитель мучиться, якщо йому не вдається спаяти роботу класу, поставити на певні рейки, заразити дітей своїм інтересом до справи. Звичайно, вчитель тоді тільки може досягти дружної колективної роботи класу, якщо він любить і знає свій предмет.



Сухомлинський В.О.
Перед освітою завжди стояло два питання: чого навчати і як навчати? Стосовно другого питання хотілося б зазначити, що немає універсальних методів впливу, які б забезпечували бажаний очікуваний розвиток усього класу на високому рівні або сприяли б оволодінню учнями змістом матеріалу у повному обсязі. Як підкреслював А.С.Макаренко, у навчальному процесі завжди присутні всі методи навчання, але іноді перевагу надавали тим або іншим, щоб задовольнити потреби суспільства.

Об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці.

Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо-виховних закладів, по-перше, впливати на дитину для формування цілісної, а не "часткової" особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та соціо-біопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини, значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Сьогодні час вимагає йти не шляхом удосконалення, у якому принцип наслідування є провідним і призводить до інтелектуального і фізичного перевантаження, а шляхом пошуку нових, ефективніших методів навчально-пізнавальної діяльності учнів, які забезпечать замовлення і потреби суспільства. Завдання сучасної освіти полягає у формуванні особистості з гнучким розумом, із швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

Все гострішою стає проблема вдосконалення форми організації процесу навчання, знаходження відповіді на питання «Як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання? Як, залишаючись у рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості?» Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології.

На сучасному етапі навчання предметів природничо-математичного циклу значну роль відведено вихованню розумного інтелектуала – людини з розвиненим критичним мисленням, здатної оцінювати себе і навколишній світ, що не можливо без формування базових якостей особистості, розвитку її активного начала.

Саме такій меті можуть слугувати інноваційна педагогіка і продуктивне навчання, що спрямовують процес навчання не лише на засвоєння досвіду, а на розвиток в учнів умінь створювати нові, ефективні зразки й моделі особистої діяльності. Інноваційні технології дають змогу школярам реалізувати себе як особистість за постійно змінюваних обставин.

В авторській школі М. Гузика розроблено і апробовано п’ять моделей інноваційного навчання:



1. Модель навчання пошукових процедур («формування дослідника»).

2. Модель цілеспрямованого формування розумових операцій («виховання мислителя»).

3. Модель навчання як дискусія («дебатна технологія»).

4. Модель імітаційно-рольового навчання («навчальні ігри»).

5. Модель навчально-пізнавального та соціального проектування («навчальний проект»).

На думку М. Гузика, вищезгадані моделі мають спільні кінцеві результати навчання:

- досягнення такого стану формування навчально-пошукових умінь, коли учень здатен діяти за умов пошуку і створення нових для нього знань і практичного досвіду;

- вільне включення учня в комунікативну діяльність в умовах спільного пошуку варіантів розв’язання відповідних навчальних і прикладних проблем;

- засвоєння учнем прийомів моделювання та ігрової імітації з тими предметами, явищами і подіями, які є об’єктами спеціального вивчення;

- оволодіння прийомами та способами генералізації і розгортання інформації відповідно до ієрархії конкретних кінцевих продуктів розумової діяльності та пізнання у такій послідовності: понятійно-термінологічні одиниці інформації; класи інформації; об’єднання класів інформації в єдину систему; створення нових систем інформації за допомогою трансформацій та імплікацій.

Ефективність уроку предметів природничо-математичного циклу залежить від створення комплексу вправ і завдань, що апелюють до різних видів пам’яті і сприйняття. Також слід урахувати й елемент зацікавленості, що впливає на ефективність засвоєння інформації.

Вчитель має сформувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до незвичних життєвих реалій, відстояти власну точку зору і власну гідність, бути активною, ініціативною, наполегливою у досягненні поставленої мети, і водночас – співчутливою і милосердною.

О.І. Пометун порівнює мозок людини з комп'ютером, вважаючи, що і той і інший треба «ввімкнути», тому на етапі активізації особливу увагу приділяю мотивації навчання, щоб поновити знання, пробудити цікавість, та надихнути на пошук.

На сучасному етапі розвитку суспільство стало зрозумілим, що вся система знань про світ має бути переглянута в напрямку повернення до цілісного знання єдиної картини світу. Іншими словами, необхідно забезпечити фундаменталізацію освіти на основі обмеженої єдності її природничо-наукової і гуманітарної складових.

Вимога забезпечити фундаменталізацію освіти на основі обмеженої єдності її природничо-наукової і гуманітарної складових, озброєння учнів цілісними знаннями і формування в їх свідомості цілісної картини світу, на мій погляд, тісно і прямо пов’язано із завданнями диференціації навчання всіх базових предметів і хімії зокрема.

Дійсно, за 27 років своєї педагогічної праці я переконався, що предметів природничо-математичного циклу навчити однаково всіх дітей не можливо. Це залежить від багатьох факторів:

• розумових здібностей дитини;

• інтелекту дитини;

• мрій та намірів дитини;

• сили волі дитини;

• середовища, в якому росте дитина та ін…..

На мою думку, дітей умовно можна поділити на 4 групи:



I група: діти, які мають сильні здібності до природничих наук і мають велике бажання вивчати ці предмети, «серцем горять» до них;

II група: діти, які мають сильні здібності до природничих наук але не хочуть вивчати ці предмети;

III група: діти, які мають слабі здібності до природничих наук, але хочуть вивчати математику, фізику та хімію;

IV група: діти, які мають слабі здібності до природничих наук і яким зовсім байдужа математика, фізика та хімія.




Здібності

Воля

І група

Добрі

Хороша

ІІ група

Добрі

Слаба

ІІІ група

Низькі

Достатня

ІV група

Низькі

Відсутня

Математика, фізика і хімія являються одними із головних рушійних сил науково-технічного прогресу людства. В свій час німецький математик Е. Ділман сказав: «Неук у математиці—стає якоюсь мірою чужинцем у нашому світі». Математика, фізика та хімія являються одними із предметів базової освіти. Кожна людина повинна мати природничо-математичну освіту, хоча би і елементарну.

Для ефективності викладання цих предметів і підняття рейтингу зацікавленості цими предметами в своїй педагогічній практиці я застосовую різні інтерактивні методи навчання. Методична тема, над якою працював, -- «Ігрова модель навчання математики, фізики та хімії, як метод розвитку творчості учнів», тема, над якою зараз працюю, -- «Використання ІКТ при вивченні предметів природничо-математичного циклу з елементами краєзнавства». Ці дві теми якоюсь мірою переплітаються і відносяться до інноваційних технологій навчання.



Специфічними особливостями інноваційного навчання є його:

  • відкритість майбутньому,

  • здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей,

  • налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях.

У своїй роботі я хочу розкрити суть деяких інноваційних технологій та їх застосування на практиці, зокрема при вивченні хімії.


Учитель живе доти, доки вчиться;

щойно він перестає вчитися,

у ньому помирає вчитель

К. Ушинський
§1. Суть, зміст та значення інноваційного навчання
Людина приходить в цей прекрасний світ, щоб пізнати його, проявити себе в ньому, удосконалюючи його. Процес пізнання людиною, зокрема дитиною, не стоїть на місці, він постійно рухається вперед. Пізнаючи світ, людина розвивається: набуває систему знань про навколишній світ, застосовує їх на практиці, щоб жити у гармонії з навколишнім світом. На кожному етапі свого розвитку людина трансформує набуті знання у свій досвід. Кожний рід діяльності людини потребує знань, умінь, навичок, досвіду, які постійно розвиваються.

Сьогодні ми вже вступили в нове століття, яке спеціалісти часто називають інформаційним, комп’ютерним. Зі стрімким розвитком науки та технологій постіндустріальне суспільство перетворюється на інформаційне. Тому більшість фахівців і науковців сходяться на тому, що ключ до майбутнього, до розв’язування сучасних проблем виживання людського роду, розвитку суспільства в інтересах людини – в освіті всього населення, в постійному підвищенні його освітнього рівня.

Сучасна школа не може стояти осторонь суспільства. Всі процеси, зміни, які відбуваються у суспільстві, відображаються у навчально-виховному процесі сучасної школи.

Завдання сучасної школи — навчити дітей самостійно мислити, окреслювати й вирішувати проблеми, залучати для цієї мети знання з різних галузей, уміти прогнозувати результати й можливості, наслідки різних варіантів рішення, установлювати причинно-наслідкові зв'язки. Усього цього можна досягти шляхом упровадження інноваційних технологій. А. Дістервег говорив: «Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю,пройматися й надихатися силами, які пробудилися в ній.».

Слово «інновація» має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового процесу навчання, який опирається, головним чином, на внутрішні фактори.

Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей групи та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо.



Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська). "Педагогічні технології" пов'язані з ідеями і досвідом

  • психології,

  • соціології,

  • системного аналізу тощо.

У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти.



Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності):

Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.

Системність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність.

Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.

Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.

Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами.

Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.

Якщо звертатися до джерел поняття "технологія", то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів - мистецтво, майстерність і слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлена майстерність.

Порівнюючи традиційну та інноваційну освіту, які сьогодні паралельно існують в Україні, І. Зязюн зробив висновки, традиційна система навчання є безособистісною, "бездітною... без людською". У ній "людина... постає... об'єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів".

Не всі згідні з цією оцінкою. Але всі серед головних недоліків традиційної системи навчання називають: авторитарний стиль керівництва; домінування пояснювально-ілюстративного типу навчання і репродуктивної діяльності учнів; перевагу фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування; породжені цими факторами невміння і небажання дітей учитися; відсутність у них поцінування освіти, самоосвіти (саморозвитку).

Реформування освіти в Україні в найближчі роки передбачає її перебудову з метою впровадження в освітню практику таких технологій, які б створили максимально сприятливі умови для розвитку і саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності.

Найщиріші прагнення щось змінити розбиваються об сутність системи: в її основі психологічні процеси, які покликані формувати людину із заданими властивостями. Чого очікує учень від школи? Задоволення пізнавальних інтересів, можливості самоствердження, самореалізації. Принаймні до того часу, як дитина пішла до школи, вона була суб'єктом власної діяльності: сама обирала гру, учасників, місце, час тощо. Але в школі... На що зорієнтований учитель? На обов'язкове виконання програми. Яка визначає не тільки однаковий зміст, обсяг, а й навіть темп засвоєння інформації та способи її обробки. Таким чином, маємо невідповідність психологічних установок, які неминуче породжують конфлікт. Він існував завжди. Але в останні десятиліття набув ознак системності.

Крім того, ще всередині минулого століття на Заході забили тривогу: учень не готовий до життя в новому суспільстві. Він, винесли присуд менеджери великих компаній, не здатний сам учитися, не вміє працювати з інформацією (шукати її, обробляти, переводити з однієї знакової системи в іншу). "Технології завтрашнього дня, - пише О. Тоффлер, - потребують не мільйонів... людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком... а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється. Світ заговорив про компетентності як спроможність особистості застосовувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, "готовність і уміння діяти", здатність до саморозвитку".

Однак компетентності - зазначає О. Савченко, - складно формувати, а складніше вимірювати, але без цього якісна шкільна освіта у XXI столітті неможлива. Значить, потрібно крок за кроком переборюючи власну інертність і неготовність освітнього середовища до сприйняття інновацій, долати шлях від орієнтації на предметні знання до оволодіння надпредметними уміннями, формуючи, так чином, в учня внутрішню готовність прийняття рішень, застосування набутих знань у будь-яких ситуаціях. І головною дійовою особою у цьому процесі стає учень. "Освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни".

Забезпечити реалізацію цих вимог повинна особистісно-орієнтована освіта. Спектр методик і технологій, що складають її зміст досить широкий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвивального навчання Г. Селевка, дальтон-технологія, колективний спосіб навчання (О. Рівін, В. Дяченко), ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвивального навчання, проектні технології, розвивальне навчання, технологія рівневої диференціації М. Гузика, адаптивна система навчання А. Границької, технології проблемного навчання, сугестивні технології, продуктивна освіта, особистісно-орієнтоване розвивальне навчання І. Якиманської, школа «діалогу культур», інтерактивні технології та деякі інші.
Особистісно-орієнтована освіта базується на таких засадах:

• дитина в школі - повноцінна особистість;

• метою освіти є становлення особистості;

• педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації і демократизації;

• учень є суб'єктом навчальної діяльності;

• талановитою є кожна дитина;

• в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;

• навчання на основі успіху, відмова від примушування.

Таким чином, можемо виділити спільні ознаки методик і технологій, які забезпечують реалізацію принципів особистісно-орієнтовіаної освіти:

1) своєю метою вони проголошують розвиток та саморозвиток учня з урахуванням його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктного досвіду;

2) створюються умови для реалізації та самореалізації особистості;

3) забезпечується суб'єктність учня за рахунок можливості впливу на хід діяльності (вибір змісту, засобів, методів, форм навчання);

4) навчання будується на принципах варіативності;

5) кінцевим продуктом є не лише здобуття знань, вироблення умінь і навичок, а й формування компетентностей;

Ключовими ознаками особистісно-орієнтованого навчання є: опора вчителя на суб'єктний досвід учня (на відміну від "суб'єктивний", який передбачає, що десь існує ще й об'єктивний, тобто правильний досвід), не несе в собі негативної оцінки. Поняття вживається на означення обумовленого процесом соціалізації емоційно-ціннісного ставлення особистості до певного факту, явища); суб'єкт-суб'єктні відносини учасників навчального пронесу (учень стає суб'єктом діяльності тільки тоді, коли реально може впливати на неї на всіх етапах: цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінювання); діяльнісна основа (учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання).

Крім технологій особистісно-орієнтованого навчання виділяють наступні групи педагогічних технологій: традиційні, педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу; педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення та реконструюванні матеріалу; окремі предметні педагогічні технології; альтернативні, та вроджені педагогічні технології; педагогічні технології розвиваючого навчання та педагогічні технології авторських шкіл.



Використання нових технологій у навчальному процесі призводить до:

- розвитку нових педагогічних методів і прийомів;

- зміні стилю роботи викладачів, розв'язуваних ними завдань;

- структурним змінам у педагогічній системі.
§2. Види інноваційних технологій навчання

Нижче дамо характеристику окремим технологіям з вище перерахованих



груп:

Каталог: uploads -> doc
doc -> Методичні рекомендації для проведення І (районного) етапу всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2015»
doc -> Наказ Державіаслужби від 14. 06. 2006 №416
doc -> Правила сертифікації суб’єктів аеропортової діяльності
doc -> Реферат на тему: Франсуа Вієт
doc -> Активність мікроорганізмів-азотфіксаторів у ґрунті західного
doc -> Вправ для навчання аудіювання
doc -> Сучасна практика підготовки баяністів
doc -> «історія розвитку поняття інтеграл»
doc -> Технологія концентрованого навчання дозволяє викладачеві урізноманітнити заняття за формами та методами
doc -> Сьомого скликання


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка