Вступ Інноваційне навчання


Групові (колективні) технології



Сторінка2/25
Дата конвертації11.03.2019
Розмір7,94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25
Групові (колективні) технології

Групові (колективні) технології застосовувалися ще в середні віки. Ідеї взаємного навчання закладено ще бел-ланкастерській системі. Сучасна технологія розроблена і апробована О. Рівином (КСН), В. Дяченко (ГСН).

Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.

Завдання:

  • навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;

  • стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша;

  • формувати комунікативні вміння школярів;

  • формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;

  • поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

Запропонована технологія групової навчальної діяльності школярів базується на таких положеннях:

  • необхідно навчати школярів прийомів ділової співпраці;

  • забезпечувати спеціальний добір дітей у групи;

  • актуалізувати активність кожного учня;

  • поєднувати всі форми навчальної діяльності школярів на занятті.

Встановлено, що оптимальний розмір групи як функціональної системи не визначається її психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним змістом предметної діяльності та факторами, що мають соціальну природу.

Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань.

За групової організації навчальної праці вчитель мас змогу керувати навчальною роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі, та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між ним та учнями набувають характеру співпраці, оскільки на запитання, які виникають в учнів, він відповідає, безпосередньо втручаючись в роботу груп. Крім того, під час групової діяльності учні спілкуються між собою, допомагають один одному, співпрацюють.

Групова навчальна діяльність сприяє активізації і результативності навчання учнів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, уміння доводити і відстоювати свою точку зору, прислухатися до думки товаришів, культури ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці. Навчання в групі формує й організаторські якості, адже учні вчаться розподіляти обов'язки, спілкуватися між собою, вирішувати конфлікти, які виникають у спільній діяльності.

За групової форми навчальної діяльності учні протягом одного і того самого часу виконують значно більший обсяг роботи, ніж за інших форм, виявляють високу результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь, передусім уміння співпрацювати. Більш продуктивними є формування мотивів навчання, розвиток гуманних стосунків між дітьми, а також таких елементів навчальної діяльності:


  • планування,

  • рефлексія,

  • самоконтроль,

  • взаємоконтроль.

Технологія колективно-групового навчання

До цієї групи відносять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу. Залежно від змісту та мети навчання можливі такі варіанти колективно-групового навчання:



1. «Коло». Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складання або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань. Вчитель має заохочувати всіх учнів до рівної участі та дискусії.

Для цього бажано розташувати стільці або аудиторні столи по колу. Весь клас обговорює ситуацію, проблему чи подію, що стосується якоїсь певної теми. Обговорення будується навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід визначити зрозуміло для всіх присутніх до початку обговорення. Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває доти, доки є бажаючі висловитися. Вчитель бере слово, якщо вважає за потрібне, наприкінці обговорення, висловлюючи свою думку щодо почутого.



2. «Мікрофон». Різновид колективно-групової технології, яка надає можливість кожному студенту сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Організація роботи класу:

• поставити чітко сформульоване запитання чи проблему;

• запропонуйте групі якийсь предмет, який виконуватиме роль уявного мікрофона, який студенти передаватимуть один одному, по черзі беручи слово;

• надавайте слово тільки тому, хто отримує уявний мікрофон;

• запропонуйте студентам говорити лаконічно й швидко, не більше ніж 1-2 хвилини;

• не коментуйте і не оцінюйте подані відповіді;

• підведіть підсумок обговорення.

3. «Незакінчені речення». Така технологія майже поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх х іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей або використовуючи мікрофон, вчитель формулює незакінчене речення і пропонує учням, висловлюючись, закінчувати його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад:

• «Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...»;

• «Це рішення було прийнято тому, що...»;

• «На сьогоднішньому занятті для мене найбільш важливим відкриттям було...» тощо.

4. «Мозковий штурм». Це відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для прийняття рішень щодо розв’язання конкретної проблеми чи ситуації. Мозковий штурм (атака) спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки, проявляти творчу фантазію.

Мета «мозкового шторму» чи «мозкової атаки» полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо озвученої проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу, визначеного вчителем.

Організувати роботу за цією технологією можна наступним чином. Після презентації проблеми чи ситуації та їх чіткого формулювання (краще записати на дошці чи дисплеї) запропонуйте всім учням висловити ідеї, коментарі, навести цитати, фрази чи ключові слова, пов’язані з цією проблемою. При цьому потрібно зауважити, що ідеї або пропозиції можуть бути будь-які, навіть фантастичні.

Запишіть усі ідеї та пропозиції на дошці (великому аркуші, дисплеї) в порядку їх надходження від учнів без зауважень, коментарів чи запитань.



Зверніть увагу на такі головні моменти:

1. Під час висування ідей чи пропозицій не пропускайте жодного, навіть, на перший погляд абсолютно безглуздого. Якщо ви будете судити їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. Якщо під час мозкового штурму не вдається одержати багато ідей, що може пояснюватися тим, що студенти піддають свої ідеї цензурі — добре подумають, перед тим, як висловлять.

3. Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висування нових, що перевершують первинні.

4. В класі можна повісити такий плакат:

• «Кажіть усе, що спаде на думку».

• «Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших».

• «Розширення запропонованої ідеї заохочується».

5. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість творчо пофантазувати.

6. На закінчення обговоріть і оцініть запропоновані учнями ідеї.



Відкриті школи

Центри дослідної роботи в початковій і частково середній ланці освіти. Ці школи набули значного поширення на Заході. Їхньою особливістю є те, що значну частину часу діти проводять за межами навчального закладу. Вчитель завжди серед дітей: радить, підбадьорює, контролює. Діти перебувають у постійному контакті з "командою" педагогів, до кожного з яких учень може звернутися за допомогою. Учні в класі поділені за рівнями: «сильні», «середні», «слабкі», «відстаючі». Угрупування за рівнями здійснюється лише щодо навчання з основних предметів. Учні, які досягли успіху з будь-якого предмета, можуть вивчати курс старшого класу.



Технології індивідуалізації процесу навчання

Технології індивідуалізації процесу навчання. (А. Границька, В. Шадріков) - організація навчально-виховного процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі організації навчання. Індивідуальне навчання - форма, модель організації навчального процесу при якому:



1) вчитель взаємодіє лише з одним учнем;

2) один учень взаємодіє лише із засобами навчання (книги, комп'ютер тощо).

Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до його особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією при вирішенні конкретних завдань, за його рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність як учня, так і вчителя. В сучасній вітчизняній педагогічній практиці та теорії найбільш суттєвими прикладами технологій індивідуалізації навчання є:

• проектний метод;

• технологія продуктивного навчання;

• технологія індивідуального навчання І. Унт;

• адаптивна система навчання А. Границької;

• навчання на основі індивідуально-орієнтованого навчального плану В. Шадрікова.

Детальніше розглянемо проектний метод.

Основи проектної діяльності учнів

Необхідність формування в школярів основ проектної діяльності, елементів проектної культури об’єктивно зумовлена потребами сучасного етапу розвитку суспільства та виробництва. Проектна діяльність підсилює розвивальний ефект освітніх програм і позитивно впливає на формування особистості сучасного школяра. Її можна розглядати як самостійну структурну одиницю навчально - виховного процесу. Сучасна концепція методу проектів ґрунтується на досвіді педагогіки американського прагматизму, російської трудової школи , німецької реформаторської школи. Проектний метод з самого початку носив інтерактивний характер. Педагоги різних країн, що розробляють даний метод, прагнуть перебороти дистанцію між школою й життям, теорією й практикою.



Основне гасло — «Усе і життя, усе для життя».

Проектне навчання — це самостійна робота учнів:

  • індивідуальна,

  • парна або

  • групова

на основі особистісного вибору щодо пізнавальних або практичних завдань у нестандартних ситуаціях, яку учні виконують упродовж визначеного часу.

Інноваційний потенціал

Проблема творчої проектної діяльності школярів є новою для сучасної вітчизняної психолого-педагогічної науки. У той час як на практиці навчання і виховання метод проектів відомий уже досить давно, теоретичний аналіз проектної діяльності як засобу навчання та виховання як у педагогічній, так і в психологічній науці не був реалізований.



Результативність

Навчальне проектування передбачає:

1. Сприяти підвищення впевненості кожного учасника проектного навчання, його самореалізації і рефлексії. Зазначене стає можливим:

а)через проживання «ситуації успіху» (на уроці чи поза уроком) - не на словах, а на ділі відчути себе потрібним, успішним, здатним подолати різні проблемні ситуації;

б) через усвідомлення себе, своїх можливостей, свого внеску, а також особистісного росту в процесі виконання проектного завдання.

2. Розвивати в учнів усвідомлення значимості колективної роботи для одержання результату, ролі співпраці, спільної діяльності в процесі виконання творчих завдань; сприяти розвитку комунікабельності. Як відомо з практики, у будь - якій сфері життєдіяльності соціально важливим є вміння не тільки висловити свою точку зору, свій підхід до вирішення проблеми, а й вислухати і зрозуміти іншу, і в разі незгоди вміти конструктивно (тобто з бажанням використовувати позитив) критикувати альтернативний підхід для того, щоб знайти рішення, яке б ураховувало позитиви кожної пропозиції.

3. Розвивати дослідницькі вміння (аналізувати проблемну ситуацію, виявляти проблеми, добирати необхідну інформацію з літератури, спостерігати за практичними ситуаціями, фіксувати й аналізувати їхні результати, будувати гіпотези й перевіряти їх, узагальнювати, робити висновки).

Зазначені цілі досягаються через особливу організацію освітнього простору, що впливає на різні аспекти і сторони особистості, створюючи умови для появи в неї мотиву до само зміни, особистісного росту, здатності до реалізації власної «Я - концепції» («Я можу» - «Я хочу» - «Я подобаюся» і т. ін.), для освоєння інтелектуальних засобів пізнання і дослідження світу (процесів, явищ, подій, властивостей, законів і закономірностей, відносин та ін.).



Характерні риси методу проектів:

• В основі плану лежить проблема або проект

• Залучає учнів, як зацікавлених осіб

• Створює таке навчальне середовище, в якому вчителі, тренує, спрямовує, досліджує та зміцнює більш глибокі рівні розуміння

• Дозволяє учням будувати свої власні знання; відповідає на суттєві запитання

• Завершується реальним продуктом

• Встановлює зв'язки з життям поза межами класної кімнати

• Вирішує проблеми реального життя

• Розвиває павички, потрібні у реальному житті (здатність працювати разом з іншими, приймати виважені рішення, проявляти ініціативу, вирішувати складні проблеми, тощо)

• Дозволяє використовувати розмаїття навчальних методик

• Підходить для всіх учнів

• Відхід від коротких, відокремлених уроків, зосереджених довкола вчителя

вчить учнів:


  • мислити,

  • застосовувати знання,

  • бути технічно грамотними,

  • здобувати навички XXI століття та впевненість у своїх силах

• Заохочує учнів до розвитку

Але:


• Не кожен урок повинен базуватися на МП

• Застосовувати методику навчання методом проектів треба на тих уроках, де це найдоцільніше

Розрізняють типи проектів:

За змістом:


  • навчальні (предметні й міжпредметні);

  • інформаційні;

  • творчі;

  • прикладні;

  • рольові та ігрові;

  • дослідницькі;

  • телекомунікаційні;

  • соціальні;

  • соціально-педагогічні.

За тривалістю:

  • короткострокові (2-6 годин);

  • середньострокові (10-15 годин);

  • довгострокові (потребуючі певного часу для пошуку матеріалів, аналізу й оформлення результатів).

Навчальний проект - організаційна форма роботи, яка спрямована на засвоєння навчального матеріалу і складає частину стандартного предмета.

Етапи роботи над проектом:

Підготовчий етап (розробка проектного завдання):

• проводиться настановне заняття з усім класом або групою, у ході якого обговорюються загальна проблема, мета дослідження, тематика майбутніх проектів школярів;

• учням у вигляді пам'яток, брошур, стендів надається загальна інформація про проект, проводяться індивідуальні, групові співбесіди, консультації по визначенню проблем, жанрів виконання проектів (у плані загального задуму й рішення проблеми формуються проектні групи);

• обговорюються ідеї майбутніх проектів у групах, складається план роботи групи, розподіляються ролі між учасниками й складаються індивідуальні плани роботи над проектами;

• затверджується тематика проектів, індивідуальні плани роботи над ними, графік роботи всіх груп;

• обговорюються можливі джерела інформації.



Пошуковий етап (етап роботи над проектом):

• підбирається й аналізується література з теми проект)1;

• розглядаються гіпотези;

• підбираються й систематизуються матеріали відповідно до ідеї й жанру роботи;

• учителями й фахівцями надаються консультації щодо проблем, змісту проектів і способів діяльності;

• складаються проміжні звіти про хід та результати роботи;

•проводяться індивідуальні й групові консультації по відпрацьовуванню результатів досліджень і оформленню проектних робіт;

• здійснюється постійне корегування роботи й пошук нової інформації;

• обговорюються конкретні підсумки роботи груп і можливі форми захисту.

На цьому етапі спостерігається найвищий ступінь самостійності учнів. Навчальна група виконує весь цикл активної роботи, розробляє, впроваджує нові пропозиції, всі члени команди емоційно підтримують один одного.



Підсумковий етап (захист проектів):

• складаються анотації проектів й випускаються програми їхнього публічного захисту;

• запрошуються гості;

• формується незалежна експертна комісія й творчі групи підтримки (медіа-, фото- і відео-матеріали);

• готуються роздавальні матеріали, бланки оцінки проектних робіт;

• проводяться наради осіб, відповідальних за проведення захисту проектів.

Форми презентації можуть бути найрізноманітніші (від усних повідомлень, пристендових доповідей до дискусій, дебатів, театралізованих сценаріїв, відеофільмів, комп'ютерних презентацій тощо).

Оформлення проектів

1 Проект може бути оформлений у такий спосіб:

•титульний аркуш — назва навчального закладу, назва проекту, автори проекту, клас, науковий керівник, термін виконання та захисту проекту;

• зміст — перелік основних частин проекту;

• коротка анотація — основні положення проекту;

• епіграф;

• введення — обґрунтування вибору, актуальності, значимості проблеми, мети і передбачувані результати проекту;

• основна частина, структурована згідно етапам, діям, методам, проміжним результатам;

• опис і аналіз отриманих результатів;

• передбачуваний ілюстративний ряд до проекту;

• висновки — відповідність гіпотези й результатів, оцінка методів, рекомендації, пропозиції;

• бібліографія (відповідно до прийнятих стандартів);

• додатки (схеми, таблиці, малюнки, фото, діаграми, графіки тощо);

• відомості про авторів проекту (проектна група, роль кожного).

Оцінка проектної діяльності (рефлексія)

Для оцінки проектної діяльності можуть бути використані такі критерії:

• актуальність (пізнавальна, практична, соціальна значимість проекту);

• інформаційна і технічна забезпеченість;

• оригінальність, новизна основної ідеї та методів проектної діяльності;

• реалістичність (здатність щось розвити, поліпшити, змінити, довідатися);



Ігрові технології навчання

Технології ігрового навчання (Й. Гензерг) - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації).

Сьогодні віддають перевагу терміну "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.



Види ігор:

• навчальні, тренувальні, узагальнюючі;

• пізнавальні, виховні, розвиваючі;

репродуктивні, продуктивні, творчі.

Використання гри у навчальному процесі завжди наражається на суперечливість: навчання завжди є процесом цілеспрямованим, натомість гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому завдання педагога при застосуванні ігор у навчанні полягає в підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті.

Гра нерозривно пов’язана з діяльністю і світосприйняттям дитини. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджувати ся, мислити самостійно. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються у незвичних ситуаціях, Навіть пасивні діти включаються у гру з великим бажанням, докладаючи всіх зусиль. При цьому діти вчаться уважно вслухуватись у питання, розвивається логічне мислення, фізичне мовлення.

Пізнання природничих наук через гру прищеплює у дітей любов до них. Елементи гри, змагання на уроці, позаурочні ігри мають помітний вплив на діяльність учнів.

Ігрова модель навчання хімії викликана реалізувати комплекс цілей:


  • основну дидактичну мету;

  • забезпечення контролю виведення емоцій дитини (організація учнів);

  • надання дитині можливості самовизначення;

  • сприяння і допомога творчої уваги;

  • надання можливостей вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті (розвиток почуття колективізму);

  • надання можливостей висловлювати думки;

  • розширення пізнавальних можливостей дитини.

Ігри за своїм призначенням поділяються на дві форми: дидактичні та ділові.

Дидактична гра -- модель навчання, при якій навчальна діяльність учнів реалізується через правила гри.

Мета використання дидактичних ігор на різних етапах уроку різна. Так, наприклад, при засвоєнні нових знань дидактичні ігри значно менше дають можливості, ніж традиційні форми навчання. Тому ігрова форма навчання часто застосовують при перевірці результатів навчання, формуванні вмінь і навичок. В процесі гри, як уже говорилося, в учнів виховується:

  • цілеспрямованість,

  • організованість,

  • добре відношення до навчання.

При організації дидактичних ігор необхідно дотримуватись таких

положень:

  • Правила гри повинні бути простими, точно сформульованими, а зміст пропонованого матеріалу – зрозумілим учням.

  • Гра повинна давати достатньо роботи для розумової діяльності.

  • Дидактичний матеріал, який використовується під час гри, повинен бути зручним у використанні.

  • При проведенні гри, зв’язаною з змаганням команд, повинен бути забезпечений контроль за його результатами.

  • Кожен учень повинен бути активним учасником гри.

  • Якщо на уроці проводяться декілька ігор, то легкі і більш важкі за змістом повинні чергуватися.

  • Якщо на декількох уроках проводяться ігри, пов’язані з подібними розумовими діями, то за змістом матеріал повинен задовольняти принципу: від простого до складного.

  • Ігровий характер при проведенні уроків повинен мати певну межу.

  • В процесі гри учні повинні грамотно доводити свої роздуми, мова повинна їх бути правильною, чіткою.

  • Гру повинні закінчувати на даному уроці, отримати результат.

Отже, в ігрових формах занять реалізуються ідеї змагання, допомоги один одному, самоуправління, виховання через колектив, залучення дітей до науково-технічного пошуку.

В своїй практиці використовую ігрову модель навчання і в позакласній роботі. На засіданнях фізико-математичного гуртка «Квант» проводяться дидактичні ігри:

• математичний КВК «Цікава математика»,

• фізична регата «Фізика навколо нас»,

• інтелектуальна гра «Пізнай фізику, пізнай космос!»,

• інтелектуальна гра «На астрономічних стежках»;

• гра «Поле чудес»,

• гра «Зоряний час»,

• гра «Сильна ланка»;

• інтелектуальна хімічна гра «Хімія навколо нас»;



• розгадування і складання цікавих кросворди з предметів природничо-математичного циклу.



Ділова гра -- модель процесу прийняття рішень в реальній ситуації з чітко вираженою структурою.

Основні положення при організації ділової гри:

  • Промислово-технічні завдання або ситуації, які описуються, повинні відповідати задачі дослідження і бути достатньо простими, щоб учні добре розуміли мету гри та способи досягнення результатів.

  • Вчитель хімії -- ведучий гри – повинен чітко представити всі особливості моделі даної ситуації.

  • Гра повинна проводиться оперативно, щоб не допускати втрати інтересу учнів до гри.

  • В процесі гри повинні враховуватися фактори, які породжують конкретні ситуації, а також те, що на “виграш” команди чи учня впливає дія не тільки окремих учнів, але й всього колективу.

Основні форми організації ділової гри:

  • Суд;

  • Рольова гра;

  • Захист мікродисертації;

  • Хімічна (фізична) крамниця;

  • Хімічна (фізична)казка:

  • Хімічна (фізична) мандрівка;

  • Прес-конференція.

Інтерактивне навчання

В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактив (від анг.- взаємний та діяти). Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.



Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок а вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.

Інтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи таким чином традиційний урок в інтерактивний.

Понад 2004 років тому Конфуцій сказав:

• Те, що я чую, я забуваю,

• Те, що я бачу, я пам’ятаю,

• Те, що я роблю, я розумію.

Ці прості твердження китайського філософа-педагога обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого Конфуція, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

• Те, що я чую, я забуваю,

• Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю,

• Те, що я бачу, чую й обговорюю, я починаю розуміти,

• Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

• Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Таким чином, набагато важливіше навчити діяти, ніж просто розповісти.

Як відомо, процес навчання потребує напруженої розумової праці дитини, її активної участі в цьому процесі, здатності використовувати здобуті знання, високого рівня компетентності учня. Тому впровадження інтерактивного навчання в освітній процес є надзвичайно актуальним.



Інтерактивне навчання – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету: створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Інтерактивне навчання - це діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня.

Інтеракція – взаємодія, динаміка між учасниками й учасницями, винятково з моделями комунікацій, стосунками і рольовими припущеннями.

Сутність інтерактивного навчання:

• передбачається організація і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, активної взаємодії, взаємного вирішення загальних. але значущих для кожного учня завдань;

• навчальний процес організований так, що практично всі учні залучаються до процесу пізнання - кожен учень робить свій особливий індивідуальний внесок, іде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності;

• навчання проходить в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки;

• у ході інтерактивного навчання учні вчаться :


  • критично мислити;

  • вирішувати складні проблеми на основі аналізу, ситуацій і відповідної інформації;

  • зважувати альтернативні погляди, думки;

  • приймати продумані рішення;

  • брати участь у дискусіях;

  • спілкуватися з іншими людьми.

Необхідні умови для здійснення інтерактивного навчання:

- Час. Застосування інтерактивних методик вимагає часу. Щоб учні мали змогу обмірковувати щось, треба з’ясувати, які вже існують думки та ідеї: їх слід обговорити, зробити висновки. Треба також пам’ятати, що ідеї формуються повніше і ясніше, коли обговорення відбувається у сприятливій для цього атмосфері.

- Дозвіл. Для того, щоб процес мислення відбувався вільно, учні повинні мати право розмірковувати, висувати припущення, встановлювати їх очевидність або безглуздість. Коли учні розуміють, що це дозволено, вони активніше залучають до критичного аналізу.

- Різноманітність. Для того, щоб працювали всі учні, треба створити таку атмосферу, яка б переконала їх, що від них очікується і допускається найширший діапазон думок та ідей.

- Залучення учнів. здійснення інтерактивного навчання можливе за умови високої активності учнів, коли виникає розуміння ними власної відповідальності за результати навчання.

- Ризик. Вільне мислення може бути ризикованим. Ідеї можуть бути, на перший погляд, дивні, смішні або суперечливі. Вчитель має запевняти учнів, що це є природним складником навчання та творчості. Учні мають бути певними, що їхня думка має особливу цінність. Саме тоді вони від простого запам’ятовування переходитимуть до критичного аналізу.



Правила організації інтерактивного навчання:

1) До роботи повинні бути залучені тією чи іншої мірою всі учасники (учні). З цією метою корисно використовувати технології, які дозволяють включати всіх учасників у процес обговорення.

2) Потрібно турбуватися про психологічну підготовку учасників. Справа в тому, що не всі учні психологічно готові до безпосередньої участі в тих чи тих формах роботи. Тому корисні розминки, постійне заохочення учнів за активну участь у роботі, надання їм можливості для самореалізації.

3) У роботі не повинні брати участь більш як 30 учнів. Тільки тоді можлива продуктивна робота в малих групах. Адже дуже важливо, щоб кожен учень був почутий, кожній групі була надана можливість виступати з проблемами.

4) Потрібно вдало вибирати приміщення. Клас має бути підготовлений з таким розрахунком, щоб учасникам було легко пересідати для роботи в великих і малих групах. Потрібно створити для учнів фізичний комфорт.

5) Потрібно на початку роботи обговорити питання регламенту і намагатися не порушувати його. Корисно домовитись про те, що всі учні будуть виявляти терпіння до будь-якої точки зору, поважати право кожного на свободу слова, поважати його гідність.

6) Поставтеся з розумінням до поділу учнів на групи. Спочатку його краще організувати на основі добровільності. Потім варто використовувати принцип випадкового вибору.

Організація інтерактивного навчання передбачає:

а) моделювання життєвих ситуацій;

б) використання рольових ігор;

в) спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

г) розвиває комунікативні вміння та навички учнів.

сприяє:


а) формуванню навичок і вмінь;

б) виробленню цінностей;

в) встановленню емоційних контактів між учнями.

г) створенню атмосфери співробітництва, взаємодії;

е) можливість змінювати форми їхньої діяльності, активізувати і переключати увагу.

формує:


а) мотивацію навчальної діяльності;

б) готовність до самовдосконалення;

в) здатність критично мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивне навчання дозволяє дитині не лише висловлювати свою думку, погляд, оцінку, а й, почувши аргументи партнера по грі, відмовитися від своєї точки зору або навіть змінити її.



Інтерактивний урок

Основною формою навчальної діяльності на сьогодні є класно-урочна система. В умовах науково-технічного прогресу вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті й потребує вдосконалення.

На жаль, процес реформування освіти в Україні насправді дуже часто зводиться до спроб уведення нового змісту в рамки старої системи: вносяться зміни в навчальні плани та програми, збільшується число років навчання, але ці заходи істотно не впливають на якість навчання, тому що в центрі цих перетворень залишається головним питання «що вивчати».

Такий підхід уже вичерпано самою практикою освіти. Сьогодні перед нами все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання:



  • як навчати;

  • як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання;

  • як підвищити ефективність навчального процесу;

  • як досягти високого інтелектуального розвитку учнів.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи традиційний урок в інтерактивний.

Застосування інтерактивних технологій навчання висуває певні вимоги до структури уроку.



Структура інтерактивного уроку

Структура інтерактивного уроку складається з 5 елементів:

1). Мотивація(не більше 5 % часу заняття);

2). Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів (не більше 5 % часу заняття);

3). Надання необхідної інформації (10—15 % часу);

4). Інтерактивна вправа – центральна частина заняття (45—60 % часу на уроці);



5). Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку (до 20 % часу на уроці).



Технології критичного мислення

Інтерес до технологій критичного мислення як освітньої інновації з’явився в Україні близько десяти років тому. Критичне мислення починалось як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів. а чи не найважливішим аспектом критичного мислення є його відповідність вимогам демократизації освіти та суспільства. Воно є дієвим способом виховання демократичного менталітету громадян як учнів, так і вчителів. Впровадження методик критичного мислення через активне навчання учнів відбувається за спеціальною методичною структурою АУР:



  • актуалізація,

  • усвідомлення змісту,

  • рефлексія.

Кожен урок починається з фази актуалізації, під час якої педагог спрямовує учнів на те, щоб вони думали над темою, яку починають вивчати, і ставили запитання.

Фаза актуалізації має на меті:

- актуалізувати («оживити») в пам'яті учнів уже наявні знання;

- неформальним шляхом оцінити те, що вони вже знають (у тому числі їхні помилкові уявлення чи ідеї);

- встановити мету навчання;

- зосередити увагу на темі;

- представити контекст для того, щоб вони зрозуміли нові ідеї.



На фазі усвідомлення змісту вчитель підводить учнів до формування запитань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні запитання, визначення нових запитань і намагання відповісти на них. Ця фаза відбувається в основній частині уроку й має на меті:

- порівняти очікування учнів із тим, що вивчається;

- виявити основні моменти;

- зробити висновки й узагальнення матеріалу;

- поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів;

- поставити запитання до вивченого на уроці матеріалу.

Коли учні зрозуміли ідеї уроку до того, як урок закінчено, необхідно переходити до наступної фази. Учитель спонукає учнів відрефлексувати те, про що дізналися, та запитати себе, що це означає для них, як це змінює їхні попередні уявлення, зрештою, як вони зможуть це використати.

Фаза рефлексії має на меті:


  • узагальнити основні ідеї;

  • інтерпретувати визначені ідеї;

  • обмінятися думками;

  • виявити особисте ставлення;

  • апробувати ці ідеї;

  • оцінити, як відбувається процес навчання;

  • поставити додаткові запитання.

Дія виконання завдань кожної фази існує багато методів. На схемі «Методична структура АУР» перелічені методи активного навчання, які можна використати при проведенні уроків.

МЕТОДИЧНА СТРУКТУРА АУР

АКТУАЛІЗАЦІЯ УСВІДОМЛЕННЯ РЕФЛЕКСІЯ ЗМІСТУ

• Мозкова атака • Метод «Позначки» • Діаграма Вена

• Фокусуючі запитання • Кероване читання-мислення • Метод «Сенкан»

• Низка слів наперед • Кероване слухання-мислення • Метод «Прес»

• Гронування • Щоденник подвійних нотаток • «Обери позицію»

Оцінювання вмінь і навичок критичного мислення, його критерії та стратегії:

• Вміння робити порівняння.

Визначення інформації, що має відношення до теми.

• Вміння сформулювати потрібне запитання.

• Вміння сформулювати проблему.

• Вміння відокремити факти від суб'єктивної думки.

• Вміння побачити необ'єктивність судження.

• Вміння відокремити правдиву інформацію від неправдивої.

• Вміння виявити причинно-наслідкові зв'язки.

• Вміння робити висновки.

• Вміння перевірити висновки на практиці.

• Вміння передбачити наслідки.

• Вміння продемонструвати логічно обґрунтовані судження.

Уроки критичного мислення - це активна пошуково-пізнавальна діяльність школяра, в процесі якої діти вчаться мислити критично, виважувати значимість прочитаного.

Інтегровані технології

Інтегровані технології (П. Ерднієв) - припускає, що вчитель за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні учнем, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому учень може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно.

Мультимедійні технології

Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів:


  • електронних книг,

  • енциклопедій,

  • комп'ютерних фільмів,

  • баз даних.

У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати.

Процес інформатизації суспільства безперечно зумовлює процес інформатизації освіти: відбувається забезпечення сфери теорією і практикою розробки та використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання. Змінюються завдання освітньої галузі в інформаційному просторі, особистісно-орієнтована система навчання поступово приходить на зміну традиційній, класичні методи конкурують з інноваційними, набуває актуальності технологічний підхід у навчанні. Серед педагогічних технологій ( формування творчого учня, дослідницька, проектна тощо) інформаційні технології, до складу яких входять комп’ютерні (зокрема, мультимедійні), посідають особливе місце в сучасній системі освіти.



Нові інформаційні технології - це сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й подання інформації за допомогою комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій. На сучасному етапі комп’ютер органічно увійшов у наше життя, як джерело текстової, анімаційної, аудіовізуальної та інших видів інформації, як помічник у роботі, засіб спілкування і розваг, дав можливість моделювати бажану (віртуальну) реальність, відкрив цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навиків, дозволив реалізувати принципово нові форми і методи навчання. Бурхливий розвиток засобів інформатизації, поява нових технологій одержання, передачі, обробки і збереження інформації відкриває необмежені можливості для застосування комп’ютерів у навчальному процесі.

Якщо кілька років тому на теренах шкільної української освіти мультимедійні технології вважали інноваційними і сприймали як віяння моди, то сьогодні їх широко впроваджують у навчальний процес багато освітніх закладів, вони забезпечують учнів і викладачів принципово новими можливостями роботи з довідковою інформацією.

Термінологія інформаційних технологій навчання і відповідні поняття ще не усталилися. Це повною мірою стосується і визначення поняття «мультимедійні технології».

Технологія (з грец. «знання про майстерність») у сфері освіти - це комплекс, що складається з запланованих результатів, засобів оцінки для корекції та вибору оптимальних методів, прийомів навчання, оптимальних для даної, конкретної ситуації, набору моделей навчання, розроблених учителем на цій основі.

Мультимедіа (від англійських слів multi - багато, media - середовище) - поєднання спеціальних апаратних засобів і програмного забезпечення, що дозволяє на якісно новому рівні сприймати, переробляти і надавати різноманітну інформацію: текстову, графічну, звукову, анімаційну, телевізійну тощо.

Отже, мультимедійні технології - сукупність методів, прийомів і програмно - педагогічних засобів для реалізації навчально-виховної мети предмета, розв’язання окремих дидактичних та виховних завдань. Це така модель навчання, в якій запланований результат передбачає реалізацію визначеної мети навчально - методичного комплексу з використанням аудіовізуальних засобів та програмного забезпечення.



До засобів мультимедіа відносять традиційні ТЗН (телевізор, кодоскоп, фільмоскоп, аудіомагнітофон, програвач, радіо тощо) та сучасні аудіовізуальні засоби (комп’ютер, проектор, екран, відеомагнітофон, музичний центр, відеокамера, документ - камера, інтерактивна дошка та інші). Звернемо увагу на те, що й носії інформації дещо осучаснилися - від класичних грамплатівок, фотографій, ілюстрацій, репродукцій та, звісно, літературних джерел (книг, журналів, газет) тощо - до найпопулярніших сьогодні різноманітних касет, дискет, дисків та ін.

Програмно-педагогічні засоби - сукупність комп’ютерних програм навчального призначення. До них належать і мультимедійні програми.

Мультимедійні технології, як і будь-яка педагогічна технологія, мають відповідати основним критеріям технологічності:

  • системності (наявність логіки процесу, взаємозв'язку частин, цілісність);

  • керованості (можливість діагностики досягнення мети, плануван¬ня процесу навчання);

  • ефективності (технологія слід вибирати відповідно до результа¬тів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання);

  • відтворюваності (можливості застосування в інших однотипних навчальних закладах іншими суб'єктами).

До безперечних переваг мультимедійних технологій у шкільній практиці можна віднести:

  • Розширення сфери доступу до різних видів інформації (електронні бібліотеки, довідники, книги, енциклопедії тощо);

  • Швидкість знаходження, передавання, опрацювання великого обсягу інформації;

  • Анімаційність та колористика матеріалу;

  • Зручне та компактне збереження (касета, дискета, диск) і тиражування програм;

  • Багаторазове та різнорівневе використання і коригування навчальних мультимедійних програм відповідно до психолого-вікових особливостей школярів та індивідуальних уподобань учителя;

  • Динамічність у створенні різних за ступенем складності схем, таблиць, кросвордів, ребусів, вікторин тощо;

  • Використання значного обсягу аудіовізуального навчального матеріалу (малюнки, фото, репродукції картин, карти, портрети, ілюстрації, аудіо-, відео- та кіно матеріали тощо) і можливість його творчого комбінування;

  • Унаочнення абстрактних теоретичних понять;

  • Моделювання навчальних ситуацій у просторі й часі (віртуальні екскурсії до музеїв і культурних центрів світу, подорожі до різних країн, історичних епох тощо);

  • Урізноманітнення методів, форм і прийомів навчання;

  • Ефективність використання мультимедіа у проведенні нестандартних уроків (урок-подорож, урок-вікторина, урок-семінар, урок-диспут і т.д.);

  • Можливість індивідуального, групового, колективного, самостійного та дистанційного навчання (взаємодія викладача й учня за допомогою комп'ютерних комунікацій) — використання інтерактивних технологій;

  • Проектна діяльність (дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані проекти);

  • Розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

  • Розвиток умінь експериментально-дослідницької та культури навчальної діяльності;

  • Формування інформаційної культури учнів тощо.

Завдяки мультимедіа навіть сухий теоретичний матеріал перетворюється на живу картину, а абстрактні поняття—на конкретні явища, видатні хрестоматійні постаті — на живих особистостей, історичні події — на реальну минувшину, хімічні або фізичні процеси — на закономірності природи, що оточує людину. До того ж, при засвоєнні програмового матеріалу в учнів одночасно працює кілька видів пам'яті, зокрема, слухова й зорова. Також мультимедіа надають можливості проведення різних типів уроків: і викладання нового навчального матеріалу, і повторення та закріплення матеріалу, і контроль засвоєння учнями знань, умінь і навичок, а також бінарних (згадаймо міжпредметні зв'язки) та інших нестандартних уроків (уроків-семінарів, уроків-подорожей, уроків-вікторин тощо).

Власний досвід показав, що уроки, проведені з використанням мультимедіа, найбільш ефективні у навчальному процесі. Застосування мультимедійних технологій у курсі природничих наук, зокрема, хімії сприяє:



  • глибокому засвоєнню навчального матеріалу,

  • розвитку образного мислення,

  • творчої уяви,

  • зв'язного мовлення,

  • формуванню логічного та аналітичного мислення,

  • прищепленню інтересу до природничих наук.

Ефективність засвоєння учнями монографічних та оглядових тем у систематичному курсі природничих наук також залежить від візуалізації навчального матеріалу.

Завдяки мультимедійним технологіям відбуваються суттєві зміни в навчальному процесі, в центрі якого тепер знаходиться особистість учня, а головною метою стає розвиток інтелектуальних і творчих здібностей школярів, їхньої пізнавальної активності, усвідомлення моральних цінностей, що згодом дасть змогу їм стати здатними до самореалізації, самостійного мислення, ухвалення важливих рішень, вміння працювати над розв'язуванням важливих життєвих проблем. Змінюється в цьому процесі роль учителя: координатор, партнер, співавтор, консультант.

Безумовно, важко переоцінити роль мультимедійних засобів у школі, бо вони значно розширюють освітянські горизонти.

Мережеві технології

Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет.



Формами мережевої комунікації є:

електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;

телеконференція - дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.

Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором.

Завдяки старанням педагогів-новаторів нових орбіт сягало мистецтво навчання і виховання, їм належать різноманітні відкриття. На новаторську педагогічну практику зорієнтовано і немало представників науки, які свої авторські програми реалізують у закладах освіти не як експериментатори, а як учителі й вихователі. У новаторській педагогіці багатогранно втілена творча сутність навчально-виховного процесу. Якщо наукова педагогіка розвиває загальні закономірності і теоретичні проблеми виховання, то новаторська творить ефективні педагогічні технології.

Перед кожним із нас два шляхи: жити минулими заслугами, закриваючи очі на кардинальні зміни у світі, прирікаючи своїх учнів (і власних дітей) на життєвий неуспіх, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій. Гарно про це сказав І. Підласий: «Можна бездумно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям».

Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів. Розв'язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання.



Учитель готується до хорошого уроку все життя… Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці…

Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителеві треба увібрати море світла, ні на хвилину не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань, людської мудрості.



Сухомлинський В.О.
В цьому розділі зібрано ряд різних доробок уроків та позакласних заходів з математики, фізики та хімії з використанням ІКТ.

Як зазначає Г. Селевко, на практиці інформаційно-комунікативними технологіями (ІКТ) називають ті, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕВМ, аудіо, кіно, відео). З появою комп'ютерів з'являється новий термін — «нові інформаційні технології навчання». Термін «інформаційно-комунікаційні» є об'єднуючим для різних варіантів технологій та вказує на специфіку інтерактивного навчання — діалог у системі «користувач — комп'ютер».

На практиці технологія використовую в трьох варіантах:


  • «проникаюча» (застосовується у процесі вивчення певних тем, розділів для розв'язання конкретних дидактичних завдань);

  • «основна» (визначальна, особливо у складі технологій програмованої та дистанційної форм навчання тощо);

  • монотехнологія (увесь процес навчання й управління, зокрема і всі види діагностики та моніторинг, ґрунтується на використанні комп'ютера).

Інформатизація навчально-виховного процесу передбачає широке використання у процесі вивчення навчальних предметів інформаційно орієнтованих засобів навчання на базі сучасних комп'ютерів і телекомунікаційних мереж. До них належать інформатизація системи управління навчальним закладом, створення баз даних та переробка інформації, участь у міжнародних проектах тощо. Широке застосування інформаційно-комунікаційних технологій (програмоване навчання, експертні системи, мультимедіа, імітаційне моделювання, предметні комп'ютерні уроки) сприяє реалізації особистісно орієнтованого підходу до учнів, поетапному засвоєнню знань, умінь і навичок.

Прогнозовані результати: формування умінь працювати з інформацією, розвиток комунікативних здібностей.

Нижче подано приклади застосування деяких технологій в моїй педагогічній діяльності.










Інноваційні технології

Доробки вчителів Водяно–Лоринської ЗОШ І – ІІ ст.


Каталог: uploads -> doc
doc -> Методичні рекомендації для проведення І (районного) етапу всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2015»
doc -> Наказ Державіаслужби від 14. 06. 2006 №416
doc -> Правила сертифікації суб’єктів аеропортової діяльності
doc -> Реферат на тему: Франсуа Вієт
doc -> Активність мікроорганізмів-азотфіксаторів у ґрунті західного
doc -> Вправ для навчання аудіювання
doc -> Сучасна практика підготовки баяністів
doc -> «історія розвитку поняття інтеграл»
doc -> Технологія концентрованого навчання дозволяє викладачеві урізноманітнити заняття за формами та методами
doc -> Сьомого скликання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка