Вступ постановка проблеми



Сторінка1/2
Дата конвертації04.10.2019
Розмір2,42 Mb.
  1   2


ВСТУП

Постановка проблеми. В умовах кризи, коли виникає необхідність удосконалення підходів щодо реформування економіки та інституціональних структур, які обслуговують економічну сферу, одним з перспективних напрямків економічних перетворень в Україні виступає спільне підприємництво. Організація та розвиток діяльності спільних підприємств є способом виходу держави з самоізоляції, засобом інтеграції її до світових систем господарювання і міжнародного розподілу праці. Підприємства за участю іноземного капіталу виступають найбільш прогресивною, конкурентоспроможною формою господарювання, інструментом формування ринкових відносин в економіці України. За сприятливих умов і при розширенні діяльності, створення спільних підприємств може позитивно впливати на економічний розвиток, гальмування спаду виробництва, зростання національної економіки.

Актуальність. Питання залучення інвестиційних ресурсів в Україну зза кордону є досить актуальним вже протягом довготривалого періоду часу, оскільки на сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів переживає період нестабільності та встановлення економічної, правової та соціальних структур Ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями в Україну складається не найкращим чином - внаслідок не найсприятливішого інвестиційного клімату та нестабільного законодавства. Однією з найбільш універсальних і найпоширеніших в Україні форм залучення іноземних інвестицій стало створення спільних підприємств. В Україні спільні підприємства стали розвиватися раніше усіх інших форм залучення іноземного капіталу. На сьогодні ж більше половини прямих іноземних інвестицій в Україну надходять у спільні підприємства.

Однак процес створення і функціонування спільних підприємств на території нашої держави не завжди відповідає тим завданням, які вони повинні вирішувати. Занадто велика їх частина функціонує зараз не в сфері виробництва високоякісної продукції, а у сфері торгівлі, посередництві, сфері послуг і т.п. До того ж, клімат, в якому змушені працювати дані підприємства неможливо назвати сприятливим. Існує велика кількість проблем з недосконалістю законодавчої бази, оподаткуванням, високим ступенем ризику для тих, хто вирішив працювати на українському ринку. Крім того, процеси самого створення і функціонування спільного підприємства завжди пов'язані з низкою проблем, зумовлених різнорідністю економічного, правового, політичного і соціально-культурного середовища країн-учасниць.

Таким чином, вивчення особливостей спільного підприємництва набуває важливого значення, у зв’язку з аналізом можливостей, що відкриваються перед підприємцями в організації спільної діяльності з іноземними партнерами. Усе це вказує на актуальність дослідження діяльності спільного підприємства і необхідність розробки та реалізації заходів, спрямованих на удосконалення економічної діяльності спільних підприємств в умовах ринкових перетворень, що відбуваються в Україні.

Вагомий внесок у дослідження проблем, пов’язаних із створенням та особливостей ведення спільної підприємницької діяльності належить вітчизняним ученим економістам, серед яких В.Г. Андрійчук, О.Д. Гудзинський, П.Т. Саблук, О. М. Шпичак, С.П. Азізов, М.І. Кісіль, Ю. Нестерчук та зарубіжні вчені. В даних працях розглянуті основні проблеми залучення іноземних інвестицій, шляхи їх розв’язання. Дослідження підтверджують положення про домінування в Україні такої форми залучення іноземного капіталу, як спільні підприємства.



Практичне значення одержаних результатів полягатиме в розробці рекомендацій щодо створення спільного підприємства ТОВ «Видавництво» Школярик».

Мета - наукове обгрунтування та виявлення переваг у створенні та функціонуванні спільних підприємств, як форми виходу на зовнішні ринки, розробка практичних рекомендацій щодо оптимізації роботи спільних підприємств в Україні.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які слід вирішити:

- дослідити сутність та визначальні риси спільного підприємства, як форми виходу на зовнішні ринки;

- проаналізувати стан розвитку спільних підприємств в Україні;

- охарактеризувати особливості входу підприємств на зовнішньоекономічні ринки;

- дослідити діяльність ПП “Ваше здоров`я”;

- запропонувати основні переваги щодо створення спільного підприємства ПП “Ваше здоров`я”;



  • розробити шляхи оптимізація спільної підприємницької діяльності для ПП “Ваше здоров`я”.

Об’єкт - процес створення та діяльності спільних підприємств як ефективної форми виходу на зовнішні ринки.

Предметом дослідження є система економічних, правових, організаційних, соціальних та інших взаємовідносин при створенні та функціонуванні міжнародних спільних підприємств.



Основна частина курсової роботи складається з трьох розділів. У першому, теоретичному розділі, буде проаналізовано та узагальнено теоретико-методологічні основи створення та засади діяльності спільного підприємства. Другий, аналітичний розділ, присвячено дослідженню та аналізу економічної ефективності функціонування підприємства. У третьому розділі розглянуто переваги створення та рекомендації щодо діяльності спільного підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ТА ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА



1.1. Сутність та визначальні риси спільного підприємства, як форми виходу на зовнішні ринки


Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємно корисну співпрацю суб’єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). [1]

У вітчизняній економічній літературі під поняттям “спільне підприємство” розуміють одну з форм міжнародного співробітництва, котра є юридично закріпленою угодою між суб’єктами господарювання різних держав про створення самостійної організаційної одиниці, у межах якої партнери домовляються про часткове об’єднання всіх видів ресурсів, спільне виконання певних видів діяльності та пропорційний розподіл прибутку й ризиків [2].

Термін «joint ventures», який частіше за інші зустрічається у вітчизняній літературі, в західній трактовці являє собою більш широке поняття, ніж „спільні підприємства”, й поєднує багато видів спільної діяльності, зокрема, міжфірмові контрактні зв’язки. В цілому в економічній літературі і в багатьох документах ООН під спільними підприємствами розуміють економічну форму зв’язків, що мають такі ознаки:


  1. загальний капітал;

  2. спільна господарська діяльність;

  3. спільне керування;

  4. розподіл прибутків та ризиків [3].

На сьогодні спільними визначаються лише ті підприємства, які засновані за участю іноземних суб'єктів. Підприємства, створені на основі поєднання майна, яке є власністю різних українських суб'єктів права власності, належать до категорії підприємств, заснованих на змішаній формі власності. Враховуючи класифікацію, надану Господарським кодексом, спільні підприємства можуть бути віднесені до виду підприємств, заснованих на змішаній формі власності, оскільки вони також створюються поєднанням майна різних форм власності. Однак ці поняття не варто ототожнювати, оскільки спільні підприємства становлять особливу групу таких підприємств – серед їх засновників обов'язково має бути іноземний суб'єкт [4].

Господарським кодексом не визначено спільні підприємства як один із видів підприємств. Але відповідно до ст. 63 Господарського кодексу: підприємство, в статутному фонді якого не менше як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством [5].

В цілому для розвитку українсько-зарубіжних СП притаманні: висока динаміка; розширення масштабів, видів і сфер діяльності; географічна диверсифікація, як за кількістю країн-партнерів, так і за розподілом по областях України, оскільки діє ряд факторів, які сприяють створенню спільних підприємств:


  • географічна близькість України до країн Західної і Східної Європи;

  • спільність історико-культурних цінностей з європейськими країнами;

  • наявність сировинних і трудових ресурсів;

  • наявність ринку збуту на більшість товарів широкого вжитку, харчової промисловості, нові технології тощо [6].

Специфіка діяльності СП:

  • Майно, що ввозиться в Україну, як внесок іноземного інвестора до статутного фонду СП (крім товарів для реалізації або власного споживання) звільняється від обкладення митом.

  • Спільні підприємства самостійно визначають умови реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі ціну на них, а також приймають рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать.

  • Продукція СП не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва.

  • Податки сплачуються спільними підприємствами відповідно до українського законодавства.

  • Суперечки між партнерами спільних підприємств розглядаються в судах та/або арбітражних судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, у тому числі за кордоном [7].

Для спільної підприємницької діяльності притаманні такі організаційні форми: контрактне виробництво, ліцензійне виробництво, міжнародний франчайзинг, спільне підприємство, управління за контрактом [8].

Контрактне виробництво полягає у тому,що закордонне підприємство приймає на себе зобов’язання виготовляти на власних виробничих потужностях продукцію, придбання якої гарантується вітчизняною фірмою договором на тривалий період.

Суть ліцензійного виробництва полягає в тому, що вітчизняний оферент (ліцензіар) передає закордонному виробникові (ліцензіату) права використовувати ноу-хау на продукт і виготовляти цей продукт на умовах оплати певного ліцензійного збору чи ліцензійної винагороди [9].

Суть франчайзингу – велика материнська фірма (франчайзер) надає право дрібному підприємству (франчайзі) протягом певного періоду часу і в певному місці вести підприємницьку діяльність з використанням її торгової марки, технологій виробництва, ноу-хау у формі, яка визначається умовами договору.



Управління за контрактом являє собою угоду на здійснення управлінських функцій і має обмежений термін дії.

Рис. 1.1. Класифікація спільних підприємств

Джерело: Складено автором за даними: [10]

Стратегічна орієнтація при формуванні нормативно-правової бази створення спільних підприємств на території України виходить з необхідності активної участі нашої держави в міжнародному поділі праці, спеціалізації та кооперації, потреби ефективного використання науковотехнічного, виробничого та ресурсного потенціалів [11]. Стратегії та мотиви створення спільних підприємств представлені у таблиці 1.1. [12].

Таблиця 1.1 Стратегії й мотиви створення спільного підприємства

Стратегія

Мотиви

Підвищення ефективності виробництва

  • Скорочення обсягу витрат капіталу при створенні нових потужностей виробництв.

  • Підвищення ефективності діючого виробництва маркетингу, збуту продукції.

  • Доступ до більш дешевих факторів виробництва.

  • Підвищення рентабельності завдяки економному витрачанню ресурсів у результаті використання нової технології й організації праці.

  • Спрощення обміну патентами, ліцензіями, ноу-хау

Розширення операцій

  • Проникнення на новий споживчий ринок.

  • Вступ до нової сфери діяльності. Придбання нової виробничої бази або нових каналів збуту.

  • Розширення і диверсифікація існуючого виробництва шляхом випуску нових товарів, виходу в інші сфери економіки

Зменшення ризику

  • Отримання додаткової інформації і додаткових інвестицій.

  • Розширення можливостей реалізації товарів, послуг завдяки виходу на новий ринок.

  • Застосування вже раніше випробуваних методів виробництва, управління реалізацією

Розвиток, завдяки залученню інвестицій, технологій, кваліфікації

  • Отримання додаткових грошових коштів, капіталу

  • Отримання нової технології, ноу-хау

  • Придбання управлінського досвіду

  • Розширення експорту. Заміщення імпорту

  • Навчання і підготовка кваліфікованих кадрів

  • Залучення кваліфікованих працівників

Включення в міжнародний розподіл праці

  • Робота на основі ліцензій

  • Використання деталей і вузлів зарубіжних виробників

  • Науково-технічне обслуговування

Слід відзначити взаємозв’язок основних цілей. По-перше, залучення передової зарубіжної технології сприяє, наприклад, вирішенню завдання додаткового виробництва продукції та вивільненню України від імпорту; подруге, не байдуже, на якій технологічній основі забезпечується приріст виробництва споживчих товарів; по-третє, визначені цілі реалізуються, як правило, в комплексі.

Також розрізняють рівні пріоритетності створення та діяльності СП:


У рамках основної цільової орієнтації безпосередні учасники реалізують свої конкретні інтереси, які залежать від багатьох чинників: типу підприємства, його виробничого, технологічного, управлінського потенціалу тощо (Таблиця 1.2.) [14].

Таблиця 1.2. Мотивація беспосередніх партнерів



інтернаціоналізації виробництва і капіталу, який супроводжується створенням нових форм міжгосподарської взаємозалежності. Сьогодні важливого значення у світовій економіці набуває кооперація, яка здійснюється через спільні форми господарської діяльності. Створення СП є позитивним явищем, яке характеризує залучення інвестицій, що завжди сприяє зростанню економіки, особливо в умовах кризи. Безперечно, будь-яке явище має свої плюси та мінуси. Розглянемо переваги та недоліки прямих інвестицій у формі СП для приймаючої сторони в таблиці 1.3. [15]:



Таблиця 1.3. Переваги та недоліки створення СП

Переваги

Недоліки

Імпорт прямих підприємницьких капіталів веде до збільшення виробничих потужностей та ресурсів.

Імпортовані через СП ресурси потребують окупності та отримання прибутку, який потім репатріюється.

Поширення передової технології і управлінського досвіду, як наслідок, підвищення кваліфікації трудових ресурсів.

Спільні підприємства залучають ресурси у своїх цілях, які можуть не збігатися з національними.

Мобілізація і більш продуктивне використання національних ресурсів; сприяння розвитку національної науководослідної бази.

СП як канали передачі технологій часто стають відносно закритими анклавами у національній економіці, слабо пов’язаними з іншою її частиною, на яку, проте, падають витрати із забезпечення функціонування анклаву.

СП як спосіб відновити або підтримати діяльність в умовах кризи.

Суттєві експортні надходження найбільш реальні у сировинних галузях в той час, коли в обробній промисловості іноземні інвестиції мають переважно імпортозаміщуючий характер.

Стимулювання конкуренції і пов’язані з цим позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщає як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва).

Являючи собою форму проникнення на зарубіжний ринок, СП можуть вступати в угоду з діючою на місцевому ринку олігополією (або ще гірше – монополією).

Підвищуються попит та ціни на національні (місцеві) фактори виробництва.

Нерегульований розвиток СП може підсилити соціальне розшарування, розшарування значної частини приймаючих країн та маси споживачів.

Збільшуються експортні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних СП.

СП можуть також справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення у місцевій та іноземній валюті.

В умовах слабкого контролю використання держпозик ризик з місцевих переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності.

СП можуть створюватись як тіньова структура для незаконних економічних дій на території реципієнта інвестицій.

СП має свої переваги та недоліки. Але головним чином, СП виступає дуже позитивним явищем, яке характеризує вливання інвестицій, що завжди сприяє росту економіки, особливо в умовах кризи. Необхідно також зазначити, що інвестиції можуть бути як іноземні так і зарубіжні.

Порядок утворення таких підприємств визначено в Господарському кодексі України, Законах України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про інвестиційну діяльність”, “Про режим іноземного інвестування”.

На території України СП може бути створене:

а) шляхом його заснування;

б) у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю

акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;

в) в результаті придбання юридичною чи фізичною особою України

частки участі у підприємстві із 100%-вою іноземною інвестицією [16].



Закон України “Про господарські товариства” передбачає можливість створення українсько-іноземних СП у п”яти правових формах:

  • акціонерне товариство,

  • товариство з обмеженою відповідальністю,

  • товариство з додатковою відповідальністю,

  • повне товариство,

  • командитне товариство

Рис.1.2. Порядок створення СП [17].

Вибираючи сферу діяльності, необхідно виходити з того, що СП може проводити будь-яку діяльність, яка відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства, і не заборонена законами, що чинними на території України.

Пошук іноземного партнера має свої особливості залежно від вихідних умов українського партнера, який:



  1. має досвід роботи з потенційним іноземним партнером, коли СП стає логічним етапом розвитку взаємодії експортно-імпортної діяльності, поглиблення науково-технічної або виробничої коперації;

  2. має досвід зовнішньоекономічної діяльності з іншими партнерами;

  3. немає такого досвіду.

Після проведення попереднього аналізу встановлюються контакти з іноземними партнерами та проводяться попередні переговори, результатом яких є підписання протоколу про наміри, в якому вказуються:

  1. Загальний обсяг виробництва, розміри поставок на внутрішній та зовнішній ринки.

  2. Розмір статутного фонду, частки власників в ньому.

  3. Співвідношення між власними та позичковими коштами, можливі розміри кредиту.

  4. Загальні вимоги до технологічного устаткування.

  5. Наявність кваліфікованої робочої сили в українського партнера і потреба в іноземному персоналі.

  6. Організація продажу та післяпродажного обслуговування.

  7. Забезпечення трансферту прибутку іноземного учасника.

  8. Джерела наджодження і напрямки використання іноземної валюти.

  9. Можливості використання маркетингових структур іноземного партнера.

  10. Загальні вимоги до рівня економічної ефективності СП [17].




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка