Як підготувати ефективний урок (поради молодому вчителю)



Скачати 271,35 Kb.
Дата конвертації01.08.2017
Розмір271,35 Kb.
Канцелярія та економія вгорі, адміністрація – посередині,
навчання – під ногами, виховання за дверима навчального закладу.
Поки не вивернемо цю свитину лицьовою стороною,
нічого путнього не вийде.
К. Ушинськи

Як підготувати ефективний урок

(поради молодому вчителю)
Як підготувати якісний урок, такий, щоб відповідав усім багатогранним вимогам, найприскіпливішим побажанням?

Ця проблема завжди хвилює вчителя. А секрет дуже простий: ефективність уроку, перш за все, залежить від підготовки до нього.

Шкільні будні переконують: перевагу на уроці завжди має той учитель, який ретельно продумав урок, передбачив додаткові варіанти, намітив гнучку систему керування. А той, хто полінувався або не зумів цього зробити, опиняється в складних ситуаціях, розплачується низькою якістю заняття. Навіть майстерність не врятує погано розроблений урок.

Сучасний якісний і ефективний урок – це урок добре підготовлений, ретельно розроблений відповідно поставленої мети й можливостей учнів.

Суб’єктивна діяльність учителя й учнів спирається на об’єктивні закономірності навчання, випливає з них.

У сучасній педагогіці виділяють декілька закономірностей процесу навчання.

1.Обумовленість навчання суспільними потребами.

2. Залежність навчання від умов, у яких воно відбувається.

3.Взаємозалежність процесів навчання,. освіти, виховання, розвитку особистості.

4.Взаємозвязок навчальних і реальних пізнавальних можливостей учня.

5 Єдність процесів викладання й навчання.

6. Взємозалежність завдань, змісту, методів і форм навчанння в навчальному процесі.

Один із факторів, від якого залежить ефективність уроку є також дотримання принципів навчання.
Принципи навчання (дидактичні принци­пи) — певна система основних дидактичних ви­мог до навчання, дотримання яких забезпечує йо­го ефективність.

Дидактичні принципи поширюються на ви­вчення всіх дисциплін, значною мірою визнача­ють їх зміст, форми організації й методи навчання.

До головних принципів навчання належать:

Принцип науковості. Полягає в доборі ма­теріалу, який відповідав би структурі певної га­лузі знань і навчального предмета, специфіці його розділів і тем. Він зобов'язує вчителя викладати предмет на підставі перевірених наукових даних, новітніх досягнень науки, розкривати причинно-наслідкові зв'язки явищ, процесів, подій.

Принцип систематичності й послідовності. Певною мірою він є похідним від принципу на­уковості, оскільки кожна наука має свою систему й послідовність викладання в навчальному про­цесі. У школі систематичність досягається послі­довним викладом навчального матеріалу, виділен­ням основного, логічним переходом від засвоєння попереднього матеріалу до нового. Унаслідок цьо­го учні усвідомлюють структуру знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами на­вчального предмета. Дотримання цього принципу забезпечує системність здобуття знань (відповідно й системність мислення) учнів.

Навчальний матеріал у більшості основних предметів вивчають двічі: у почат­ковій школі (правила), у середній — за систем­ним принципом, завдяки чому досягається послі­довність навчання: від простого — до складного.

З урахуванням вимог послідовності навчання складають навчальні програми, які передбачають розміщення матеріалу за принципом лінійності (вивчення нового матеріалу з повторенням по­переднього) і концентричності (без повторення, на більш високому рівні мислення учнів із кожним наступним уроком).

Принцип доступності викладання. Вияв­ляється в компенсуванні складнощів змісту на­вчального матеріалу майстерним його викладан­ням учителем або вдалою подачею автором під­ручника. Чим складнішим є матеріал, тим про­стіше слід його подавати. Принцип доступності залежить і від дотримання правила послідовності (від простого — до складного).

Ґрунтується він на одному з дидактичних поло­жень Я. А. Коменського: для того, щоб учні були зачаровані навчальним матеріалом, розуміли йо­го, педагог має застосовувати точну мову, жести.



Принцип зв 'язку навчання з життям. Поля­гає у використанні на уроках життєвого досвіду уч­нів, розкритті практичної значущості знань, засто­суванні їх у практичній діяльності, в участі шко­лярів у громадському житті. Відповідно до нього наукові положення в навчально-виховному процесі повинні підтверджуватися конкретною педагогіч­ною практикою.

Принцип свідомості й активності учнів. Виник і розвивався як заперечення догматизму й пасивності учнів у навчанні. Виходить з того, що позитивний результат будь-якої діяльності визначається активністю людини й передбачає широке використання в навчанні проблемних ме­тодів із метою активізації пізнання.

Активне й свідоме засвоєння знань, умінь і на­вичок неможливе без використання різноманіт­них розумових операцій (порівняння й зіставлен­ня, аналізу й синтезу, індукції й дедукції, аналогії), без з'ясування взаємозв'язків і взаємообумовленості у вивченому матеріалі, правильного форму­лювання думки при усному мовленні.

Активізації пізнавальної діяльності учнів спри­яють позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу, позитивні емоційні пе­реживання. Вона залежить і від зв'язку навчання з життям, єдності між інтелектуальною й мовною діяльністю учнів, використання на практиці за­своєних знань, умінь і навичок. Позитивно вплива­ють на активізацію пізнавальної діяльності й сис­тематичне повторення засвоєних знань, варіатив­ність і диференціація вправ.

Принцип наочності. Передбачає навчання на основі живого сприймання конкретних пред­метів і явищ дійсності або їх зображень. Наочність буває: натуральна (рослини, тварини, гірські по­роди, зоряне небо, прилади, машини, явища при­роди тощо), образна (картини, таблиці, моделі, муляжі, тощо), символічна (географічні карти, графіки, діаграми, схеми, фор­мули тощо).

Використання наочності сприяє розумовому роз­витку учнів, допомагає виявити зв'язок між науко­вими знаннями й житттєвою практикою, полегшує процес засвоєння знань, стимулює інтерес до них (розвиває мотиваційну сферу учнів), допомагає сприймати об'єкт у розмаїтті його виявів і зв'язків, сприяє розвитку самостійності й активності учнів з урахуванням їхніх вікових особливостей.

Наочність має бути змістовною, естетично оформленою, відповідати психологічним законам сприймання. Вона не повинна містити нічого зай­вого, не має викликати додаткових асоціацій. Го­туючи учнів до сприймання наочності, її не слід переоцінювати або недооцінювати у процесі на­вчання.

Принцип міцності знань, умінь і навичок. Передбачає тривале збереження в пам'яті набу­тих знань, умінь і навичок. Педагогічна теорія й практика виробили багато прийомів реалізації його у процесі повторення, закріплення й засто­сування знань, умінь і навичок: повторення на­вчального матеріалу за розділами й структурни­ми смисловими частинами; запам'ятовування но­вого матеріалу в поєднанні з пройденим раніше; активізація пам'яті, мислення учнів під час повто­рення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, кла­сифікація, узагальнення); групування матеріалу з метою його системагизації; акцентування під час повторення на основних ідеях теми; використання різноманітних вправ і методик, форм і підходів, са­мостійної роботи як способу творчого застосуван­ня знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для нового їх трактування.

Принцип індивідуального підходу до учнів. Означає врахування рівня розумового розвитку, знань і вмінь, працездатності, пізнавальної й прак­тичної самостійності учнів, особливостей їхніх пізнавальних інтересів, вольового розвитку й став­лення до навчання.

Принцип емоційності навчання. Реалізуєть­ся через жвавий, образний виклад матеріалу, мову вчителя, його ставлення до учнів, зовнішній ви­гляд, використання цікавих прикладів, застосуван­ня наочності й технічних засобів навчання, вихо­вання в учнів почуття обов'язку.

Останнім часом у педагогіці серед інших ви­окремлюють і нетрадиційні принципи навчання:



Принцип демократизації. Означає організа­цію навчального процесу відповідно до умов роз­витку суспільства й тенденцій розвитку цивіліза­ції, урахування особливостей навчання залежно від розвитку дитини й використання ефективних форм впливу на неї.

Принцип виховання здорової дитини. Реалі­зується у процесі навчання через створення певної системи фізичного виховання (урок фізкультурикожного дня), поєднання фізичної культури з моральним, інтелектуальним і естетичним вихованням, створення матеріальної бази для зміцнення здоров'я школярів.

Принцип диференціації навчального процесу. Передбачає дозування навчального матеріалу для учнів з урахуванням їхнього загального розвитку, намагання кожного школяра розвивати свої здібності на основі відповідних умов у школах-ліцеях, школах-гімназіях.

Принцип оптимізації навчально-виховного процесу. Базується на досягненні школярами високого рівня знань, умінь і навичок, розвитку їхніх психологічних, інтелектуальних функцій, удоско­наленні способів і шляхів навчально-пізнавальної діяльності з допомогою вчителів-професіоналів, яких запрошують для викладання в школи на конкурсній основі за контрактом.

Принцип нетрадиційності системи на­вчання. Полягає у використанні в межах класно-урочної системи нових форм навчання, які сприяють засвоєнню учнями знань (колоквіуми, заліки, написання й захист рефератів, наукові повідом­лення, участь в олімпіадах, конкурсах тощо). Цей принцип передбачає навчання різновікових груп учнів і базується на тому, що старші допомагати муть засвоїти навчальний матеріал молодшим.

Дидактичні принципи взаємопов'язані й взаємозумовлені. Під час організації навчального про­цесу вчитель повинен ними керуватися.

У цьому йому допомагають правила навчання (окремі вимоги до викладання). Вони розкривають і конкретизують різні аспекти принципів навчання й формулюються в категоричній формі: «Не допускай нудьги на уроках!», «Навчай так, щоб учні усвідомлювали необхідність знань для життя!», «У процесі навчання став запитання так, щоб ак­тивізувати мислення учнів!», «Навчай енергійно!».

Досить часто постає питання: «Що є головним на уроці? Без чого, все-таки, немає уроку? Що ви­значає його головну суть?». Відповідь очевидна: «Праця. Саме вона є головною на уроці». Праця — головне слово в лексиконі оновлення уроку.

Тепер освіта зорієнтована на індивідуальний розвиток особистості, тому вчитель повинен цілеспрямовано формувати в учнів здібності до само-реалізації й саморозвитку, розвивати окремі якості учня, які допоможуть йому «знайти себе» й ре­алізувати свій потенціал. А процес учіння має ро­зумітися як знання, сприйматися як переконання, утілюватися як дія.

Одне з головних завдань сучасного вчителя — навчити учнів самостійно працювати, ос­кільки темпи надходження наукової інформації зросли і практично кожній людині, яка хоче мати роботу й продуктивно працювати, необхідно по­стійно оновлювати свої знання, а то й переучува­тись, а це можливо лише за наявності в неї вмінь і навичок самостійної роботи. Уроки, на яких ор­ганізована самостійна робота, завжди продуктив­ні, на них видно результат, бо самостійність у на­вчанні — найважливіша передумова повноцінно­го оволодіння знаннями, уміннями й навичками. Самостійна робота, яку організовують регулярно й методично правильно, розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобі­гає формалізму в засвоєнні знань і, крім того, формує самостійність як рису характеру.


Ефективність уроку залежить і від того, як учитель уміє реалізовувати розвивальні цілі уроку. Тому на кожному уроці необхідно:

а) учити дітей здобувати знання самостійно, при уьому організовуючи й направляючи сам процес учіння;

б) спочатку самому вчителеві добре продумати запитання, а потім ставити їх так, щоб вони активізували самостійну думку учня;

в) формувати в учні інтерес до навчання через проблемно-пошуковий підхід до висвітлення теми, цікаві завдання.

За допомогою яких методів удається реалізувати розвивальні цілі уроку? У першу чергу, це метод прблемного навчання й фомування творчих здібностей учнів. Невід’ємною частиною цього методу є евристична бесіда, під час якої під керівництвом учителя учні проходять увесь шлях пошукового знання аж до його відкриття. Для цього педагог створює умови для виникнення проблемної ситуації, спонукає учнів сформулювати проблему, керує самим процесом пошуку (ставить допоміжні запитання, стимулює учнів до спостережень, порівнянь, застосування раніше здобутих знань у новій ситуації, наводить контр-приклади), спонукає до формулювання висновку (а якщо є потреба, корегує висновок). Таку бесіду з учнями проводять за наперед заготовленим і записаним на дошці планом, у якому вкзано сторінку в підручнику, абзац тощо. Отже, учні вчаться самостійно здобувати знання, а різноманітні запитання вчителя дають змогу досягти усвідомлення учнями вивченого.

Дитина розвиватиметься, вдумливо працюватиме, збагачуватиме свою пам'ять і фантазію, якщо завдання, які вона виконує на уроках, будуть цікавими. Тому учням варто пропонувати вправи, які не потребують додаткових знань, але, маючи пошуково-проблемний характер, учать порівнювати, аналізувати, співставляти з протиставленням, установлювати деякі закономірності.

Отже, на кожному уроці перед учнями ставляться завдання (що вони повинні знати, чому їм слід навчитися, якими знаннями оволодіти). Важливу роль при цьому відіграє викладання програмового матеріалу блоками. На початку вивчення теми проводиться оглядово-установча лекція з елементами бесіди. З планом лекції учні ознайолюються заздалегідь Під час її проведення акцентується увага на вузлових питаннях теми, їх взаємозв’язках.

Ураховуючи різний темп сприйняття матеріалу учнями, найважливіші питання висвітлюються повторно. Основне завдання – не просто домогтися, щоб усі учні працювали на уроці, результативно, а створити такі умови навчання, за яких кожен учень міг би працювати відповідно до рівня своєї загальної підготовленності. Учням, які не встигають, варто давати лише посильні завдання, щоб, виконавши їх, вони побачили позитивну перспективу в навчанні, а тим, хто добре знає навчальний матеріал, можна пропонувати завдання творчого характеру. Учнів треба навчати уважно слухати, спостерігати, набувати навичок практичної діяльності. Тому пояснення деякого матеріалу потрібно пов’язувати з виконанням практичної роботи, яка часто допомагає створити проблемну ситуацію, яку учні розв’язують самі або за незначної допомоги вчителя. Це сприяє кращому розумінню навчального матеріалу. Щоб навчити учнів слухати й чути, заслуховуємо учнівські рецензії на відповіді однокласників. У рецензії учень дає оцінку теоретичних знань, указує на недоліки, доповнює відповідь. Під час проведення практичної роботи учні вголос коментують спостереження, роблять висновки, записують у зошит досягнуті результати. Такі коментовані вправи виховують увагу, сприяють кращому запам’ятовуванню матеріалу.

Навчити дітей мислити – ключова мета педагога. Звичайно, часткові способи розв’язування задачі можна забути, але загальне вміння, загальний підхід має зберегтися в дитини на все життя.

Для того, щоб у дитини виховувалося бажання й потреба здобути знання самостійно, у неї необхідно формувати вміння звертатися до власного досвіду й залучати його при розв’язуванні різних завдань, що розвиває самостійність мислення. З цією метою можна використовувати опорні конспекти, алгоритми дій. Лише той, хто не може одразу розв’язати завдання, має право скористатися «ключиком» (ці завдання називаються «завданнями з ключиком»). Коли вже остаточно виявлено рівень засвоєння матеріалу кожним учнем, тоді їм пропонуються диференційовані й індивідуальні завдання (це завдання підвищеної складності, завдання з «Банку мислення»).

Процес навчання має бути максимально індивідуалізованим. П’ятихвилинні тестові завдання, які часто пропонуються одразу ж після пояснення нового матеріалу, дозволяють з’ясувати рівень його засвоєння учнями, чітко вказують, з ким і над чим потрібно більше працювати індивідуально на наступному уроці, сприяють усуненню прогалин.

Не секрет, що основна маса дітей із року в рік втрачає інтерес до навчання. У розв’язанні цієї проблеми важдивого значення набуває використання диференційованого підходу до навчання, що дає можливість кожному учневі самовиразитись залежно від його розвитку й рівня оволодіння навчальним матеріалом. Реалізація диференційованого підходу сприяють і додаткові індивідуальні заняття, робота спецкурсів, диференційовані домашні завдання.


Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще від сьогоднішнього починається з підготовки, а обґрунтованість намірів визначається її наслідками.
Найважливіше в такій співпраці – не обійти увагою жодної дитини, дати висловитись, вчасно підтримати, допомогти, похвалити, заохотити. Щоб учень не зневірився в собі, у своїх силах, слід пропонувати йому посильні завдання, стежачи за рівнем його знань, вчасно переводити на порівнянно вищий рівень. Проблему диференціації психологи розглядають як основу гуманного підходу до розкриття здібностей учнів. Відтак, диференційовані завдання мають різнитися, насамперед, рівнем самостійності прийомів розумової діяльності, необхідних для їх виконання. В одному випадку вони можуть містити вказівки щодо прийомів роботи, їх послідовності, а в іншому – орієнтувати учнів на повну самостійність.

З метою активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів доцільно використовувати на заняттях дидатичні ігри, оскільки «гра є обов’язковою потребою людини, а особливо молодої» (М. Зарицький). Короткочасні ігрові ситуації – це продуктивно-пізнавальні пошукові проблемні завдання, які спонукають мислити, свідомо засвоювати й осмислювати вивчений матеріал.

Щодо форм роботи, то перевага належить виконанню навчальних завдань із наступною перевіркою й самоперевіркою, що дозволяє розвивати самостійність мислення, використовуючи власний досвід при їх розв’язанні, виділяти головне в інформації.
Ефективний урок відзначається диференційованим підходом до окремих груп учнів, дійовою індивідуалізацією педагогічного впливу на основі діагностики реальних можливостей учнів, проектуванням конкретних зрушень, контролем запланованих результатів.
В процесі навчання слід враховувати сім типів особистості учнів:


Тип особистості учня

Йому подобається:

Йому легко даються такі предмети / види діяльності:

Фактори, / методичні прийоми, що сприяють йому у навчанні:

«Гравець словами»

- учень, що має лінгвістичні здібності



- читати;

- писати;

- розповідати історії


Запам’ято-вування імен, місць, дат, різних деталей

- говоріння;

- слухання;

- візуальна презентація слів


«Допитливий аналітик»

- учень, що має математичні здібності, логічно мислить



- експеримен-тувати;

- вирішувати проблеми;

- працювати з числами;

- ставити запитання;

- аналізувати моделі поведінки та стосунки


- математика;

- розподіл даних за категоріями;

- аналітичне мислення;

- логіка;

- вирішення складних проблем


- класифікація;

- робота з абстрактними прикладами/стосунками



«Візуальний спостерігач»

- учень, який потребує простору для навчання



- малювати, проектувати, будувати і створювати різні речі

- мріяти;

- розглядати малюнки, слайди;

- дивитися фільми;

- використо-вувати технічні засоби


- уявлення різних речей;

- відчуття змін;

- розгадування кросвордів, головоломок;

- робота із схемами, діаграмами



- різноманітні завдання творчого характеру, що потребують багатої уяви

- робота з фарбами, малюнками



«Любитель музики»

- учень, який добре сприймає інформацію на слух



- співати;

- слухати музику;

- грати на музичних інструментах;

- виконувати завдання під музику



- імітація звуків;

- запам’ято-вування мелодій;

- реакція на ритм, висоту звуку

- дотримання визначеного часу



- ритм;

- мелодійність;

- музика


«Непосидючий»

- фізично активний учень



- рухатися по кімнаті;

- торкатися руками і розмовляти;

- жестикулювати


- фізична активність (спорт, танці, акторська діяльність);

- майстрування



- фізичний дотик;

- рух;


- вільне пересування у кімнаті;

- осмислення інформація в процесі активних фізичних дій



«Співрозмовник»

- соціально активний учень



- мати багато друзів;

- спілкуватися з людьми;

- бути членом групи


- порозуміння з людьми;

- роль лідера;

- спілкування;

- роль посередника у вирішенні конфліктів



- обмін думками;

- порівняння;

- асоціативне мислення


«Сам собі пан» - учень-індивідуаліст

- працювати наодинці;

- переслідувати власні інтереси;

- мати особистий простір


- порозуміння з самим собою;

- зосередження на своїх почуттях, думках, мріях;

- слідування власним інстинктам;

- досягнення власної мети;

- оригінальність


- індивідуальні завдання;

- самостійні проекти;

- визначення індивідуального темпу роботи

Види Навчально-Пізнавальної Діяльності

(За типами Особистості Учнів)


Для учнів типу «гравець словами»
Письмові завдання

- Підготуй текст телереклами;;

- Склади книжечку жартів / анекдотів;

- Проаналізуй недавню подію / історичний епізод;

- Напиши пояснення до ситуації / проблеми;

- Склади вірш


Завдання на імпровізацію

- Спробуй наочно представляти абстрактну ідею;

- Вивчай іноземну мову;

- Напиши інструкції / правила;

- Прочитай класу оповідання;

- Дай усну характеристику предмету, щоб інший учень зміг його намалювати;

- Поясни на словах, як треба танцювати вальс (гопак або реп);

- Придумай оповідання про музичний твір;

- Придумай сценку і напиши до неї сценарій;

- Веди особистий щоденник;

- Придумай кросворд / головоломку


Для учнів типу «допитливий аналітик»
- Порівняй дві думки / висловлювання;

- Прочитай незакінчене оповідання і запропонуй свій варіант кінцівки;

- Проаналізуй закономірність і історичних подій;

- Виконай певну дію за інструкцією


Завдання на упорядкування фактів

- Проаналізуй причини та наслідки ситуації / дії;

- Вивчи зразки / моделі;

- Проаналізуй подібності /відмінності;

- Підготуй класифікацію біологічних видів;

- Напиши план оповідання;

- Розроби комп’ютерну програму;

- Напиши оповідання, використовуючи запропоновану низку фактів;

- Створи картину типу «розмалюй за номерами»;

- Прочитай карту / розроби власний варіант;

- Розв’яжи задачу;

- Поясни друзям, як користуватися калькулятором / комп’ютером


Завдання на дешифрування кодів

- Напиши музику, використовуючи матрицю



Для учнів типу «візуальний спостерігач»
- Підготуй цікаві діаграми / графіки за темою уроку;

- Зроби ілюстрації до оповідання / історичної події;

- Уяви собі події майбутнього / минулого;

- Придумай нетрадиційну систему для ведення нотатків;

- Придумай власні / розшифруй існуючі коди;

- Представ результати дослідження / опитування у формі графіків;

- Зроби плакати / листівки;

- Підготуй колаж на певну тему;

- Намалюй карти;

- Ознайомся з мистецтвом певної країни;

- Зроби з пластиліну карти/будинки/фігури;

- Розроби наочні діаграми / механізми;

- Представ у малюнках виконання танцю / активної гри;

- Вивчи правила гри, яку можна організувати у просторому приміщенні;

- Роби малюнки з різних перспектив;

- Малюй під музику





Для учнів типу «любитель музики»
- Придумай «репи» для важливих дат, математики, віршів і т.д;.

- Вивчи пісні різних народів і часів;

- Грай на музичних інструментах;

- Сам зроби простий музичний інструмент;

- Підбери до певної теми пісні та звукові ефекти;

- Подумай, як у навчанні можна використати барабанний бій/ритм;

- Спробуй застосувати різні звукові ефекти;

- Створюй музичні експромти;

- Придумай танець, який би розкрив суть музичного твору;

- Співай пісні різних країн і народів;

- Виконуй письмові завдання під музику;

- Знімай стрес за допомогою музики;

- Проаналізуй використання ритму у різних культурах;

- Напиши музику для шкільної вистави;

- Розучи з однокласниками танець;

- Розкажи про певну подію у віршах;

- Продемонструй у танці різні настрої;

- Організуй фізкультурну паузу під музику;

- Відбий ритм певної мелодії і попроси клас повторити



Для учнів типу «непосидючий»
- Організуй фізкультурні паузи;

- Покажи учням, як можна зняти втому, рухаючись під музику;

- Вивчи окремі танці різних культур і часів;

- Проведи заняття аеробіки під музику;

- Виміряй певну відстань за допомогою рук, великих пальців або кроків;

- Продемонструй геометричні фігури (трикутник, коло і т.д.) за допомогою рук, ніг чи пальців;

- Проведи який-небудь експеримент з руками;

- Розіграй сценку з оповідання або п’єси

- Напиши сценарій рольової гри;

- Вигадай новий прилад для домашнього господарства;

- Звари обід або зроби бутерброди;

- Зроби пародію на загальновідомий сюжет/подію;

- Представ алфавіт за допомогою фізичних рухів;

- Навчись сам і навчи друзів як використовувати мову жестів;

- організуй для однокласників активну гру на спортмайданчику;

- Підготуй з однокласниками «живі скульптури» для ілюстрації певних ситуацій



Для учнів типу «співрозмовник»
- Розкажи історію;

- Проаналізуй оповідання;

- Прийми участь у рольовій грі на тему з життя класу або з історичної/літературної тематики;

- Прочитай один вірш, демонструючи різні типи настрою;

- Поясни товаришу завдання з тематики або правила комп’ютерної гри;

- Підготуй коротку презентацію про певну книгу;

- Розіграй сценку про незвичне культурне явище/подію;

- Придумай і розіграй сценку/рольову гру;

- Допоможи однокласникам дійти згоди у спірному питанні або розв’язати проблему;

- Заохочуй однокласників до співпраці;

- Навчай ровесників або молодших учнів;

- Організуй загальнокласову гру;

- Допоможи друзям навчатися висловлювати подяку;

- Знайди шлях розв’язання складної проблеми з оповідання/роману;

- Проведи диспут/обговорення суперечливої проблеми;

- Проаналізуй взаємостосунки у класі/групі;

- Підготуй план і організуй певні культурно-масові заходи;

- Проаналізуй взаємозв’язок між об’єктами, ситуаціями, культурами




Для учнів типу «сам собі пан»


- Веди особистий щоденник або «щоденник своїх почуттів»;

- Проаналізуй життя і діяльність певних видатних історичних осіб;

- Запиши власні враження від навчання;

- Проаналізуй свої власні переваги і недоліки, а також класу;

- Проаналізуй способи/моделі мислення;

- Проаналізуй динаміку формування групи/класу;

- Напиши автобіографію;

- Зроби аналіз особистості літературного або історичного героя



- Спостерігай за собою (мета пізнання);

- Проаналізуй певні епізоди свого минулого;

- Напиши твір про своє майбутнє;

- «Протанцюй» різні етапи життя;

- Організуй певний вид роботи у класі, де необхідною є особиста участь кожного;

- Уяви себе героєм оповіданням чи історичної події;

- Продемонструй свої почуття/настрій;

- Навчись уважно слухати;

- Намалюй себе у різні періоди свого життя;

- Розкажи, як музика впливає на почуття


Сучасний, ефективний урок – урок демократичний, відзначається діловитістю, стимулюванням, високою відповідальністю всіх учасників навчально – виховного процесу за результатами спільної праці.Провести такий урок можна, використовуючи


ПРИЙОМИ ПОКРАЩЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

1.Фокусування

Техніка фокусування передбачає концен­трацію уваги учнів до того, як розпочнеться урок. Отже, ви повинні зачекати й не розпо­чинати роботу доти, доки всі не заспокоять­ся. Досвідчені вчителі знають, що мовчан­ня —ефективний засіб. Вони можуть підкреслити, що чекають на увагу, продов-жуючи мовчати ще 5—10 с після того, як клас повністю заспокоївся. Варто розпочати урок тихіше, ніж завжди. Зазвичай в учителя, який розмовляє тихо, учні поводяться спо­кійніше, аніж у того, хто говорить голосно. Діти змушені сидіти мовчки, аби мати змогу почути розповідь чи пояснення вчителя.
2.Пряма настанова

Невпевненість збільшує рівень збуджен­ня в класі. Техніка прямої настанови перед­бачає на початку кожного уроку повідом­лення учням плану уроку. Вчитель визна­чає, що він та учні мають зробити за урок. Він може визначити час для виконання окремих завдань.

Ефективним є спосіб поєднання цієї техніки з першою—виділити учням час у кінці уроку для справ на їхній вибір. Учитель може більше сподіватися на увагу класу, коли діти знають, що в них залишиться час на власні справи. Вони усвідомлюють, що чим більше вчитель витратить часу на те, щоб привернути їхню увагу, тим менше вільного часу в них залишиться.
3. Контроль

В основі цього принципу — обхід класу. Встаньте й пройдіться класною кімнатою. Ходіть, коли учні працюють. Стежте за хо­дом виконання ними роботи. Через 2 хв після початку виконання учнями письмо­вих завдань учитель має обійти клас, пере­вірити, чи всі розпочали роботу, чи правиль­но зрозуміли завдання, чи поставили свої прізвища на роботах.

Можливі перерви. Вчитель може нада­вали індивідуальні поради, якщо необхід­но. Учні, які ще не включилися у виконання завдання, швидше це зроблять, побачивши, що вчитель наближається. Таким чи­ном, можна заохотити до роботи тих, хто не досить уважний або надто повільний.

Вчитель не втручається в хід роботи, не намагається робити загальні зауваження, якщо тільки не помітить однакових про­блем у кількох учнів. Він говорить спокій­ним голосом, і діти цінують його особисту позитивну увагу.


4. Моделювання

Усім відомий вислів «Навчити можна власним прикладом». Ввічливі, жваві, повні ентузіазму, терплячі, толерантні та організовані вчителі показують приклад своєю поведінкою. І, навпаки, вчителі, у яких слово розходиться з ділом, збивають із пантелику дітей та провокують їх до по­рушення поведінки.

Якщо ви хочете, щоб учні не підвищува­ли голос під час роботи, ви маєте також го­ворити тихіше.

5. Невербальні сигнали

У 50-ті роки XX ст. звичайним предме­том на уроці був нікельований дзвінок, який стояв на вчительському столі. Подзво­нивши, вчитель міг привернути загальну увагу класу.

Невербальними сигналами є також ви­раз обличчя, поза, жести. Ретельно підберіть типи невербальних сигналів для використання на уроці. Поясніть учням, що ви хочете від них, коли використовуєте ці сигнали.


6.Контроль середовища

Класна кімната має бути теплим та ра­дісним місцем. Учням подобається, коли в кабінеті щось періодично змінюється.

Навчальні центри, прикрашені карти­нами, оформлені з використанням при­ємних кольорів, викликають в учнів інте­рес до навчання.

Діти прагнуть щось знати про вас і ваші інтереси. Нехай у вашому класі буде щось особисте: сімейне фото, щось, що стосуєть­ся вашого хобі, якась колекція на вашому столі тощо. Вони обов'язково спонукають ваших учнів до особистої розмови. Коли діти краще знатимуть вас, ви матимете значно менше проблем із дисципліною.

Нехай класна кімната буде місцем, де ви легко зможете керувати увагою учнів, де їм буде легко зосередитися на виконанні зав­дання
7.Ненав'язливе втручання

Розумний учитель подбає про те, щоб учень не був покараний за свою погану пове­дінку, опинившись у центрі уваги. Він про­водить урок, запобігаючи виникненню проблем. Вжиті ним заходи щодо порушників поведінки мають бути майже непомітними для навколишніх. А отже, решта учнів не відволікатиметься від виконання роботи.

Ефективно використовувати під час уроку прийом «згадування імені». Як тільки вчи­тель бачить, що учень розмовляє або не пра­цює, просто вставляє ім'я цієї дитини в роз­повідь так, щоб це виглядало абсолютно при­родно: «Як бачиш, Денисе, ми розібрали одну з десяти колонок». Денис, почувши своє ім'я знову повертається до роботи, причому реш­та класу не звертає на це уваги.
8. Стверджувальна дисципліна

Це традиційний обмежувальний авто­ритаризм. Запропонована Ле Кантером, вона має максимально застосовувати зао­хочення. Учням презентуються чіткі пра­вила, на необхідності виконання яких по­стійно наголошується.


9. Стверджувальні «Я»-повідомлення

Будучи компонентом стверджувальної дисципліни, ці «Я»-повідомлення є форму­люваннями, що використовує вчитель під час сутички з учнем, який погано пово­диться. Вони мають бути чітким описом того, якою повинна бути поведінка учня.

Вчитель, який досконало володіє цією технікою, фокусує увагу учня насамперед на тій поведінці, якої від нього чекають, а не на поганій: «Я хочу, щоб ви...», «Мені потрібно, щоб ви...», «Я чекаю, щоб ви...».

Недосвідчений учитель може припусти­тися помилки: «Я хочу, щоб ви припини­ли...». Це, як правило, породжує конфронта­цію та протест. Увага сфокусована на по­ганій поведінці, й учень готовий до негай­ної відповіді: «Я нічого не зробив!» або «Це не я...», й починається з'ясовування стосунків.


10.Гуманні «Я»-повідомлення

Ці «Я»-повідомлення виражають почут­тя вчителя. Томас Гордон, автор методики навчання вчительської майстерності (ТЕТ), виокремлює 3 типи таких послань.

Перше — це опис поведінки дітей: «Коли ви говорите одночасно зі мною...». Друге — це враження, яке ця поведінка справляє на вчителя: «Я маю зупинити мій урок...». І третє — почуття, які вона породжує в душі вчителя:«... Це засмучує мене».

Учитель, якому постійно заважає учень, може одного разу вдатися до досить емо­ційного висловлення своїх почуттів: «Я не можу уявити, що такого я тобі зробив, чому ти вважаєш, що я не гідний твоєї поваги, в той час, коли решта учнів так не вважає. Якщо я був до тебе колись надто суворим чи неуважним, будь ласка, дай мені про це знати в будь-якому разі. Я почуваюся так, ніби чимось тебе образив, а ти тепер вва­жаєш за потрібне демонструвати мені свою неповагу». Після такої розмови учень має заспокоїтися на тривалий час.


11.Позитивна дисципліна

Говоріть дітям, як потрібно поводитися, замість того, щоб перераховувати речі, які вони не повинні робити. Замість «не бігай­те» скажіть «ходіть спокійно». Замість «не бийтеся» — «розв'язуйте конфлікти цивілі­зовано». Передавайте ваші правила як спо­дівання. Поясніть учням, як ви чекаєте від них пристойної поведінки в класі.

Частіше вдавайтеся до схвалення. Коли ви бачите, що хтось поводиться добре, висловіть йому своє задоволення. Ви можете це зробити словами, але не обов'язково тільки ними. Посмішка, схвальний порух головою — все це сприяє хорошій по­ведінці.

Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще від сьогоднішнього починається з підготовки, а обгрунтованість намірів визначається результатами педагогічної діяльності.



Підготувати й провести ефективний урок дуже непросто.Для цього треба багато знати, вміти, відповідально ставитися до своїх учительських обовязків, а найважливіше – вийти на новий рівень педагогічного мислення. Це й повинно стати першочерговим завданням освітян.



Каталог: melnik
melnik -> Програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти
melnik -> Тема Історичні передумови формування української державності. (2 год.)
melnik -> Конспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями» для студентів спеціальності
melnik -> Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки молодшого спеціаліста
melnik -> Лекція № Історичні передумови формування Української державності
melnik -> Книга,2004 II семестр 4 години на тиждень № з/п Тема уроку Дата При мітка 1 2 3 4


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка