Як виконувати курсову роботу




Сторінка1/2
Дата конвертації08.01.2017
Розмір1,66 Mb.
  1   2




І.Я.Райківський І.Я., О.В.Марущенко, А.З.Королько


ЯК ВИКОНУВАТИ КУРСОВУ РОБОТУ
Методичний посібник
Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника

Інститут історії і політології




ЯК ВИКОНУВАТИ КУРСОВУ РОБОТУ
Методичний посібник

Івано-Франківськ

2009

ББК 63.3 (4 Укр) я 73

Райківський Ігор Ярославович, Марущенко Олександр Володимирович, Королько Андрій Зіновійович

Як виконувати курсову роботу. Методичний посібник. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2009. – 36 с.

Рецензенти:

І.В.Пилипів – кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри загальноекономічних та гуманітарних дисциплін, директор Івано-Франківського інституту менеджменту Тернопільської академії народного господарства

У запропонованій методичній розробці сформульовано основні рекомендації студентам Інституту історії і політології (спеціальність «Історія») щодо підготовки, написання, оформлення та захисту курсових робіт з наведенням конкретних прикладів.

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

(протокол № __ від _______________ 2009 р.)

Положення про курсові роботи
Курсові роботи виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.
І. Затвердження тематики курсових робіт


  1. Тематика курсових робіт повинна розроблятися щорічно і відповідати завданням навчальної дисципліни. Вона затверджується на засіданнях кафедр Інституту історії і політології до початку навчального року. Кафедри доводять тематику робіт до відома студентів.

  2. Кожний студент має обрати протягом першого місяця навчального року тему роботи, визначену відповідними кафедрами, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки. Заява встановленого зразка подається на ім’я завкафедрою (див. Додаток А).

  3. Закріплені за студентами теми курсових робіт кафедри подають на затвердження директора.

1.4. Згідно з навчальними планами підготовки зі спеціальності «Історія» студенти ІІ – V курсів стаціонарного відділення виконують п’ять курсових робіт:

з історії зарубіжних слов’ян (IV семестр, кафедра історії слов’ян); з історії України (VI семестр, кафедра історії України); з етнології (історія написання населених пунктів) (VІІ семестр, кафедра етнології і археології); з всесвітньої історії (VIII семестр, кафедра всесвітньої історії); з історіографії і джерелознавства (IX семестр, кафедра історіографії і джерелознавства).

1.5. Студенти ІІ – V курсів заочного відділення, що навчаються за спеціальністю «Історія», виконують п’ять курсових робіт:

з історії зарубіжних слов'ян (IV семестр, кафедра історії слов'ян);

з історії України (VI семестр, кафедра історії України);

з етнології (VІІ семестр, кафедра етнології і археології);



з всесвітньої історії (VIII семестр, кафедра всесвітньої історії);

з історіографії і джерелознавства (IX семестр, кафедра історіографії і джерелознавства).
ІІ. Підготовка курсових робіт

Керівники курсових робіт призначаються з числа фахових спеціалістів – докторів наук, професорів та кандидатів наук, доцентів, що мають бути затверджені Радою Інституту історії і політології на основі подання відповідних кафедр.

  1. Відповідно до теми, керівник дає студенту підписане завкафедрою завдання на курсову роботу (див. Додаток Б), де вказує питання, що розроблятимуться, рубіжні заходи контролю і термін закінчення роботи, рекомендує джерела та літературу.

  2. Формою керівництва на період виконання студентами курсових робіт є, в основному, індивідуальні консультації, що проводяться регулярно через співбесіду або письмово. Окремі питання (організаційні, методика історичного дослідження тощо) можуть розглядатися на групових консультаціях.

  3. Завершена робота, підписана студентом, подається керівнику не пізніше, як за тиждень до захисту. Керівник має написати відгук на роботу і подати завідувачу кафедри.

  4. Завідуючий кафедрою на основі поданих матеріалів вирішує питання про допуск студента до захисту; ставлячи свій підпис на титульній сторінці курсової роботи, а також призначає рецензента з числа викладачів даної кафедри. До рецензування робіт можуть залучатися викладачі усіх кафедр Інституту історії і політології або кафедр інших вищих навчальних закладів, якщо вони є спеціалістами з відповідної теми.

  5. Завідуючий кафедрою або науковий керівник мають право не допустити курсову роботу до захисту. Термін доопрацювання роботи визначається на засіданні кафедри в присутності студента. Витяг з протоколу засідання кафедри подається в дирекцію Інституту історії і політології.

  6. Студент, який не подав курсову роботу на захист згідно із встановленим терміном, має академічну заборгованість. Дата і місце захисту визначаються на засіданні кафедри і мають бути погоджені з дирекцією Інституту історії і політології.


III. Порядок захисту курсових робіт

3.1. Захист курсової роботи проводиться перед комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри за участю керівника роботи і студента.

  1. Курсові роботи захищаються за графіком, який визначає дирекція Інституту історії і політології та доводить його до відома кафедр і студентів.

  2. Секретар, що призначається з числа студентів, оформляє протокол засідання комісії про захист курсових робіт, який підписують голова і члени комісії.

  3. Захист починається виступом студента (у межах 5 – 10 хвилин), в якому він дає загальну характеристику праці й висвітлює її основний зміст, а згодом відповідає на питання комісії, що стосуються теми курсової роботи. На закінчення голова або один із членів комісії зачитує відгук рецензента, після чого відбувається обговорення з приводу оцінки за роботу.

  4. Результати захисту курсової роботи оцінюються за десятибальною шкалою: «відмінно» (9 – 10 б.), «добре» (7 – 8 б.), «задовільно» (5 – 6 б.), «незадовільно» (1 – 4 б.). Керівник роботи виставляє оцінки в заліково-екзаменаційну відомість та залікову книжку студента.

  5. Оцінювання курсової роботи визначається за такими критеріями: 1) відповідність змісту обраній темі; 2) наявність глибоко продуманої в усіх її складових частинах програми дослідження; 3) ґрунтовність, повнота і критичність аналізу літератури з проблеми дослідження; 4) успішність виконання дослідного завдання, глибина аналізу зібраного фактичного матеріалу; 5) літературне, технічне й естетичне оформлення роботи; 6) вчасність подання роботи на рецензування.

Оцінка «відмінно» виставляється в тому разі, якщо зміст відповідає темі дослідження, робота містить добре продуману й правильно оформлену програму дослідження та ґрунтовний, критичний аналіз наукової літератури з відповідної проблеми, теоретичний матеріал органічно сполучений з практичним, судження студента відзначаються оригінальністю, студент продемонстрував високий рівень самостійності під час виконання курсової роботи, яка грамотно написана, охайно оформлена та вчасно подана науковому керівникові.

Оцінка «добре» ставиться за наявності незначних недоліків – недостатньо точних висновків, поодиноких випадків порушення логіки викладу, вимог стилю, перевантаженості цитатами, огріхами в оформленні.



За наявності значних недоліків – неправильно розроблено програму дослідження, тему проаналізовано поверхово, не витримано вимоги до оформлення роботи тощо – виставляється оцінка «задовільно».

Якщо курсова робота не відповідає встановленим вимогам, ставиться оцінка «незадовільно».

  1. Якщо на захисті курсова робота оцінена «незадовільно», комісія вирішує, чи можна подати роботу на повторний захист із доопрацюванням, чи студент зобов’язаний опрацювати нову тему, запропоновану відповідною кафедрою. Термін повторного захисту роботи визначає дирекція Інституту, але не пізніше терміну, встановленого ректоратом на ліквідацію академічної заборгованості.


IV. Порядок зберігання курсових робіт

  1. Захищена курсова робота облікується і повинна зберігатися на кафедрі протягом одного року. Студент може зняти копію своєї роботи., написавши відповідну заяву на ім’я завідувача кафедри.

  2. Курсові роботи після завершення терміну зберігання списуються комісією, яку створює завідувач кафедри.


Методичні рекомендації до виконання та оформлення

курсових робіт
Курсова робота – це праця науково-дослідницького характеру, котра виконується під керівництвом викладача. У ній студент демонструє вміння працювати з джерелами і літературою, що дає змогу науково аналізувати історичний процес, простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити логічні й обґрунтовані висновки. Вона має бути написана в науковому стилі, державною мовою (за винятком осіб, які недостатньо володіють нею через об’єктивні причини) і відповідно оформлена. В цілому процес підготовки курсової роботи можна умовно поділити на декілька етапів.

Перший етап починається з вибору теми курсової роботи. Тематику робіт розробляє і пропонує для студентів кафедра. Якщо тема студенту цікава, виконання курсової роботи може стати для нього захоплюючою справою, у процесі якої поглиблюються знання з відповідного навчального курсу, з’являються дослідницькі навички і вміння.

На другому етапі слід уважно перечитати літературу до теми курсової роботи, рекомендовану науковим керівником, а також чітко визначити межі дослідження.

У студента можуть виникнути труднощі з визначенням конкретних завдань дослідження, розробкою його методики. Цього не треба боятися, визначення предмета, об’єкта, мети і основні завдання дослідження будуть уточнені в процесі вивчення літератури, присвяченої проблемі дослідження. На даному етапі досить накреслити основні орієнтири, які визначатимуть напрямок пошуку, що дасть змогу цілеспрямовано вивчати літературу, позаяк їх відсутність призведе до втрати мети, хаотичного нагромадження не пов’язаного між собою матеріалу.

Третій етап роботи починається з деталізованого пошуку літератури, що розкриває проблему, та складання бібліографії – переліку книг, журналів і статей із вказівкою вихідних даних (автор, назва роботи, місце і рік виходу, номер тому в багатотомних виданнях, кількість сторінок тощо). Крім інформації, яка безпосередньо стосується теми курсової роботи, слід ознайомитися з літературою зі споріднених спеціальностей, аналіз якої також може бути корисним при розробці окремих питань теми.

Доцільно починати пошук літератури з перегляду бібліотечних і систематичних каталогів, які є на кафедрі або ж підготовлені науковим керівником і містять відомості про те, які праці з тієї чи іншої проблеми з історії України зосереджені в бібліотеці.

Потрібно ознайомитися з систематичною картотекою газетно-журнальних статей, яка є в кожній бібліотеці. Однак такі картотеки відображають далеко не кожну статтю, надруковану в журналах, тому не варто обмежуватися роботою з картотекою. Потрібно переглянути наукові й краєзнавчі журнали, в яких можуть бути надруковані праці з теми дослідження («Український історичний журнал», «Київська старовина», «Архіви України», «Історія України», «Історія України в школі», «Пам’ятки України» тощо). Пошук статей з теми дослідження рекомендуємо починати з перегляду покажчика статей, опублікованих у журналі впродовж певного року, що друкується в кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.

Підказати потрібну літературу можуть також списки використаної літератури, наведені в кінці журнальних статей і монографій.

Одним із джерел інформації про наукові праці з тієї чи іншої проблеми з історії України є бібліографічні покажчики, які видає Книжкова палата України. Студент може скористатися такими виданнями, як «Літопис книг», «Літопис журнальних статей», Український реферативний журнал «Джерело».



Доступ до мережі Інтернет значно розширює географію пошуку літератури і джерел. Зокрема, дає змогу знаходити й використовувати публікації в іноземних наукових і науково-методичних журналах. Студент, який працює в мережі Інтернет, може ознайомитися з текстами дисертацій, авторефератів, наукових статей або наукових повідомлень, які є в бібліотеках України або інших країн, на серверах закордонних університетів, не відходячи від екрана свого комп’ютера. Він може, наприклад, відвідати сайт Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (НБУВ), на сервері якої розміщено велика кількість електронних документів у повному текстовому режимі, зокрема повних текстів авторефератів кандидатських дисертацій, опублікованих після 1998 р. Адреса електронної бібліотеки НБУВ – http//www.nbuv.gov.ua/eb/.

Назви і вихідні дані доцільно виписувати на окремих картках, щоб було легше згодом скласти картотеку друкованих праць за алфавітним, тематичним чи хронологічним принципами. Відзначимо, що бібліографічний пошук на цьому не припиняється, слід постійно стежити за новими надходженнями.

На четвертому етапі студент опрацьовує літературу, яка міститься в бібліографії, акцентуючи увагу на виданнях, що рекомендовані керівником. Вивчення літератури доцільно починати з праць загального характеру: відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у яких матеріал викладено в найбільш доступній формі. Такий підхід дає змогу спочатку ознайомитися з коротким і найбільш загальним викладом теми, зосередити свою увагу на основних питаннях. Усвідомивши логіку теми, можна переходити до спеціальних, вужчих тем.

Збір матеріалу здійснюється через конспекти, тобто короткі письмові виклади змісту книги, статті тощо. Рекомендується робити як виписки з праць, так і записи власних думок та суджень стосовно теми дослідження. Конспект наукової праці зручно робити у формі цитат з одного боку листа паперу, свої ж міркування записувати не в тексті конспекту, а на полях. Уривки з опублікованих джерел і принципово важливі судження науковців слід виписувати дослівно. Наукова цінність курсової роботи суттєво підвищиться, якщо в ній використано архівні документи.

Існують різні види записів. Вибір якогось одного з них залежить від мети роботи й характеру джерела.



Найкоротшою формою запису прочитаного є план – послідовний перелік питань, які розглядаються в науковій праці. Він може бути простим і розгорнутим. Основне його призначення – допомогти передати зміст і структуру книжки або статті.

Ще одна коротка форма запису – анотація, або дуже стислий виклад змісту наукової праці. Анотація пишеться після того, як книжка або стаття повністю прочитана і глибоко проаналізована.

На анотацію схоже резюме. Крім елементів, які мають бути в анотації, резюме містить елементи попереднього рецензування твору. На відміну від анотації, яка коротко характеризує зміст твору, резюме зосереджується на його висновках.

Складнішою і досконалішою формою записів є тези, тобто чітко сформульовані основні положення прочитаної праці, переважно без доказів, пояснень та ілюстрацій.



Широковживаними є виписки з прочитаного окремих положень, фактів. Їх роблять під час читання або після його завершення у формі цитати або вільного викладу. Якщо виписки роблять у формі цитат, то особливу увагу слід зосередити на їх точності, ретельно звірити з оригіналом і обов’язково вказати сторінку, з якої робиться виписка.

Найдосконалішою формою записів є конспект. На відміну від виписок, у яких фіксуються окремі висновки, думки або факти, конспект відображає весь зміст книжки. Він містить тези, що становлять його основу, лаконічні записи роздумів, доказів, фактичного матеріалу та виписки у формі цитат. При конспектуванні записують лише основні положення праці, їх логічне та фактичне обґрунтування. Конспектувати особливо важливі положення рекомендується словами автора у формі цитат, узявши їх у лапки і зазначивши в дужках сторінку.

Для записів можна використати спеціальний зошит або окремі картки, що мають розмір половини або цілого стандартного аркуша паперу. Поряд із записом обов’язково вказують джерело (автора, назву праці, місце видання, видавництво, рік видання), сторінку, з якої робиться виписка, а також тему або проблему, до якої відноситься запис. Значно зручніший конспект, написаний на картках. Із нього легко взяти окремі записки, його можна доповнити новими висновками. Перевага карток над зошитами полягає також у тому, що вони дають змогу класифікувати зібраний матеріал за розділами роботи, що значно полегшує користування ними. Картки групують за темами і зберігають у поштових конвертах або в папках, на яких пишуть назву теми та відповідний пункт плану курсової роботи. Якщо виписку з одного джерела зроблено на кількох аркушах, вони мають бути пронумеровані й скріплені.

За будь-якого способу ведення записів слід залишити широкі поля й писати на одному боці аркуша. Це дасть можливість супроводжувати виписки з літератури занотовуванням своїх роздумів і суджень з того чи іншого питання, робити необхідні помітки і, в разі необхідності, доповнення. На верхньому полі картки (або сторінки зошита) слід вказати автора, назву праці, місце видання, видавництво, рік видання й сторінку, звідки взято цитований або викладений своїми словами матеріал, а також номер пункту з плану курсової роботи, з яким співвідноситься виписка. Як правило, на кожній картці робиться одна виписка. Проте картка може містити кілька їх, якщо вони стосуються одного питання або теми.

У процесі збору матеріалу викристалізовується план роботи, який студент погоджує з керівником. Зрозуміло, що далі не виключається можливість уточнення, деталізації, а часом і перебудови плану.



П’ятий етап безпосередньо пов’язаний з написанням курсової роботи. Підготовка рукопису курсової роботи – це копіткий процес, який потребує великої зосередженості, часу й напруженої праці. Помиляється той, хто вважає, що головне – зібрати матеріал, а літературне оформлення здобутих результатів – справа кількох днів.

Практичне написання роботи включає такі структурні елементи: 1) титульну сторінку (див. Додаток В); 2) зміст (див. Додаток Г): 3) вступ; 4) основний текст, який поділений на декілька розділів, що. в свою чергу, можуть ділитися на підрозділи; 5) висновки; 6) список використаних джерел і літератури (див. Додаток 5); 7) додатки, якщо є потреба і можливість їх використання (окремі зразки див. Додаток Ж).

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність (наукову і суспільно-політичну), хронологічні рамки дослідження, зробити аналіз стану наукової розробки теми та огляд використаних джерел, визначити об’єкт, предмет, мету, завдання і практичне значення роботи. Рекомендується писати остаточний варіант вступу після завершення основної частини праці. Тоді студент матиме змогу точніше розставити в ньому акценти. Зразки написання вступної частини містяться в авторефератах дисертацій.

Основна частина курсової роботи виконується на основі зібраних джерел і літератури. Вона повинна мати елементи творчого, науково-дослідницького характеру, а за структурою і змістом відповідати плану. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором. Результати дослідження треба подавати стисло, логічно та аргументовано, уникаючи загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології. Кожний розділ і параграф завершуються короткими висновками, що випливають з тексту.

У роботі автор дає посилання на джерела і літературу; звідки взято факт, цитату, думку (див. Додаток Е). Посилання є обов’язковим і тоді, коли використовуються цифри, факти, схеми тощо. Цитата, тобто дослівний уривок з тексту або чиїсь слова, обов’язково береться в лапки. Посилатися бажано на останні видання публікацій. Пропущені слова чи фрази помічаються трикрапкою (...). але скорочення не повинно перекручувати зміст цитати. Цитування доцільне в міру, щоб робота не мала компілятивний характер.

Посилання, вміщене поряд із описом загального змісту праці, її провідної думки, має порядковий номер відповідного джерела в списку використаних джерел. У тексті цей номер пишуть у квадратних дужках, наприклад [1], або, якщо посилання робиться на кілька праць, [1 – 3]. Посилання, яке супроводжує цитату або переказ конкретної думки, аргумент, цифрові дані тощо, має складатися з номера відповідного джерела і номера сторінки, звідки взято інформацію, наприклад [4, с. 63] або [4, с. 28-35]. Наведемо декілька прикладів.

1) Співавтори О.Аркуша та М.Мудрий у статті про галицьке русофільство розглядають його як різновид національно-політичної свідомості галицьких русинів другої половини ХІХ – початку ХХ ст., що не був проявом спеціально зрадницької української позиції, а швидше пошуком галицькими українцями національно-політичних орієнтирів у новому світі [5].

2) У праці «Литературное и политическое украинофильство» О.Мончаловський виокремив серед 12 найбільш визначних діячів Галичини другої половини ХІХ ст. двох лідерів політичного товариства „Руська рада” – Б.Дідицького та І.Добрянського, назвав їх галицькими „великороссами”, засновниками особливої „великорусской” літератури [36, с. 102].

3) Загальну картину «національного відродження» розкрили у своїх працях відомі галицькі громадсько-політичні діячі початку ХХ ст. В.Гнатюк і М.Лозинський [12, 28].



Більш детальну інформацію про правила посилання на використані джерела і літературу можна отримати в бібліографічних відділах бібліотек. Крім того, студенту слід орієнтуватися на бібліографічні описи, які містять наукові журнали, зокрема «Український історичний журнал», «Київська старовина» та ін. Потрібно враховувати також вимоги до оформлення дисертацій, що друкуються в «Бюлетені Вищої атестаційної комісії України». Слід наголосити, що, згідно наказу ВАК України від 26.01.2008 р. (протокол №63), відбулися зміни в оформленні наукових робіт (див. Додаток Е).

У висновках студент підсумовує основні результати дослідження. Висновки мають логічно випливати з основної частини роботи і містити формулювання розв’язання наукової проблеми. Позитивно, коли автор намічає перспективні аспекти вивчення проблеми в майбутньому, формулює рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Список використаних джерел є органічною частиною курсової роботи, свідчить про ерудицію автора в досліджуваній проблемі та про рівень сформованості навичок роботи з науковою літературою. Він включає джерела (неопубліковані й опубліковані), на які автор безпосередньо зробив посилання, та монографічну літературу, використану при написанні роботи (довідники, праці загального характеру, спеціальні дослідження). Опубліковані джерела і фахову літературу розміщують в алфавітному порядку прізвищ та ініціалів перших авторів або заголовків, нумеруючи кожне з них арабськими цифрами (в напрямку зростання). Доцільно у списку виділяти групи джерел, що мають бути пронумеровані окремо (див. Додаток Д).

Наприклад: І. Збірники документів і матеріалів. ІІ. Мемуари і спогади. ІІІ. Монографії і статті. ІV. Підручники, узагальнюючі посібники, енциклопедичні видання тощо. Спочатку вказуються роботи вітчизняних авторів, написані кирилицею, а згодом – праці зарубіжних істориків (латинкою). Назви архівів подають у такій послідовності: центральні, місцеві, зарубіжні.

Оформлення списку ведеться згідно з правилами бібліографічного опису друкованих творів. Складаючи опис, слід дотримуватися таких вимог:

  1. використовувати елементи опису, які відповідають міждержавним стандартам;

  2. дотримуватися єдиної форми написання елементів опису й послідовності їх розташування;

  3. точно відтворювати відомості про використане джерело.

У складніших випадках слід звернутися до спеціальної літератури (див. список рекомендованої літератури) або проконсультуватися в бібліографічному відділі бібліотеки та у наукового керівника.

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожен додаток повинен подаватися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, наприклад додаток А, додаток Б і т.д. До додатків включають архівні матеріали, таблиці, карти, схеми, графіки тощо. Обов’язково слід зробити посилання на джерело, звідки взята дана інформація.

Вступ, кожен з розділів, висновки, список використаних джерел і літератури, додатки слід починати з нової сторінки.


Технічне оформлення курсової роботи
Завершивши написання роботи, її потрібно уважно і скрупульозно прочитати, особливу увагу звернути на послідовний логічний виклад питань теми. Усі слова й терміни треба писати повністю (за винятком загальноприйнятих скорочень). Робота повинна бути написана літературною мовою, чітко й акуратно.

Курсову роботу можна друкувати за допомогою комп’ютера з одного боку аркуша білого паперу форматом А4 (210х297 мм) через два міжрядкових інтервали, до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Текст друкується так, щоб залишилися поля такого розміру: ліве – не більше 30 мм., праве – не менше 10 мм., верхнє – не менше 20 мм., нижнє – не менше 20 мм. Друк здійснюється комп’ютером з використанням шрифтів текстового редактора Microsoft Word розміром 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Друк повинен бути чітким, стрічки – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту курсової роботи повинна бути однаковою.



Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкуються великими літерами симетричного тексту. Заголовки підрозділів друкуються малими літерами (крім, першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Однак, якщо він складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і текстом дорівнює близько 1,5 см. (або при друці – 3-4 інтервали). Кожна структурна частина курсової роботи розпочинається з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, підрозділів подають арабськими цифрами, а розділів – римськими без знака №. На титульному аркуші роботи, який є її першою сторінкою, номер не ставлять, тоді як на наступних нумерація проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Номер розділу в роботі потрібно ставити після слова «РОЗДІЛ», а його заголовок писати з нового рядка.

Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставляться крапки, як і в кінці номера. Наприклад, «1.2» (другий підрозділ першого розділу) чи «3.1» (перший підрозділ третього розділу).



Особливу увагу слід приділяти оформленню наукового апарату курсової роботи, що має відповідати чинним стандартам: ГОСТ 7.1-84; ДСТУ 3582-97; ГОСТ 7.12.93.

Усі факти, положення, цитати, використані в курсовій роботі, повинні мати посилання на джерела, які були опрацьовані. Посилання дають змогу відшукати документи й перевірити достовірність даних, дозоляють знайти потрібну інформацію про документ. Посилатися рекомендується на останні видання, публікації. На більш ранні видання можна посилатися лише у випадках, якщо наявний у них матеріал не ввійшов до останнього видання.

Курсова робота переплітається в папці з твердого картону.



Захист курсової роботи
Порядок захисту

Захист курсової роботи відбувається у встановлений дирекцією Інституту історії і політології термін у присутності студентів і комісії, до складу якої входять науковий керівник і викладачі кафедри, на якій виконано роботу. На захисті студент повинен у 5-10-хвилинному виступі викласти мотиви вибору теми, мету роботи, її основний зміст, висновки і рекомендації щодо вдосконалення навчально-виховного процесу, після цього відповісти на запитання членів комісії та присутніх. Потім науковий керівник виголошує відгук на роботу. Інші члени комісії та присутні студенти можуть дати оцінку роботи у своїх виступах. Студенту надається можливість відповісти на всі зауваження, які прозвучали у відгуку та виступах присутніх.

Оцінка за курсову роботу обговорюється на закритому засіданні комісії й оголошується головою комісії на відкритому засіданні у присутності членів комісії та студентів. При оцінці роботи враховуються не тільки висновки наукового керівника, а й виступ студента на захисті, наскільки він володіє матеріалом дослідження та вміє відстоювати свої думки і висновки.
Підготовка і захист

Підготовка до захисту складається з кількох етапів, першим з яких є підготовка тексту усного повідомлення. Свій виступ студент може подати у формі переказу доповіді, покликаної показати високий рівень теоретичної підготовки автора, його ерудицію та здатність дохідливо викласти основні наукові результати проведеного дослідження.

Структурно текст усного повідомлення складається з трьох логічно взаємопов’язаних частин, кожна з яких є самостійним смисловим блоком. У першій, вступній частині, коротко висвітлюється сучасний стан розробки наукової проблеми, якій присвячено роботу, визначається об’єкт, предмет, мета, конкретні завдання і методи дослідження, стисло описується структура роботи. Основну увагу слід присвятити результатам дослідження, зробити загальні висновки, запропонувати практичні рекомендації. Відповіді на запитання членів комісії повинні бути стислими, чіткими і добре аргументованими. Якщо можливі посилання на текст або сторінки курсової роботи, то їх треба обов’язково зробити. Це надає відповідям більшої переконаності, водночас дає змогу підкреслити достовірність результатів проведеного дослідження.

При підготовці до захисту бажано ще раз уважно переглянути весь текст курсової роботи, зробити на чернетці необхідні позначки, вкласти у потрібних місцях закладки.

Текст виступу слід максимально наблизити до усного мовлення. Для цього потрібно внести такі поправки:


  1. довгі речення, по можливості, замінити короткими;

  2. у «ключових позиціях» тексту ввести звертання до слухачів, покликані активізувати їхню увагу, наприклад «Як Ви знаєте...»;

  3. в окремих місцях доповіді замість розповідних речень ввести запитання й відповіді, наприклад: «Чи правильна така думка?»

  1. виразити словами смислові зв’язки між частинами доповіді (див. Додаток З), наприклад: «Далі перейдімо до розгляду...», «Наступна проблема...», «І ще одне...»;

  2. замінити дієприслівникові та дієприкметникові звороти окремими реченнями з дієслівними формами.

Усі ці поправки пожвавлюють виклад, полегшують сприйняття усного повідомлення слухачами (див. Додаток И).

Особливу увагу слід приділити додаткам: таблицям, схемам, картосхемам, вирізкам з документів тощо, які містять у наочній і концентрованій формі найбільш значущі результати виконаної студентом праці. Частину з них бажано підготувати таким чином, щоб мати змогу демонструвати їх в аудиторії без особливих труднощів і їх було видно всім присутнім.

Корисно провести своєрідну репетицію доповіді у присутності друзів або записати своє повідомлення на диктофон. Не варто відкладати це на останній день. Бажано закінчити цю роботу за день-два до захисту і зробити перерву, щоб повідомлення остаточно в пам'яті, викристалізувалося.

Успішний виступ залежить не тільки від наявності добре продуманого тексту чи того, як добре студент знає текст, а й від того, як цей текст прочитано, від манери триматися, характеру відповідей на запитання членів комісії та присутніх. Під час захисту слід говорити ясно, спокійно, впевнено, граматично правильно, виразно, дотримуючись літературної вимови. Студент, який поспішає, «ковтаючи» закінчення, або говорить тихо й нерозбірливо, справляє погане враження. Не краще враження залишає і той, хто не може відірватися від тексту й через це не бачить слухачів, не відчуває їхньої реакції.

Відповіді на запитання мають бути короткими і по суті. Перш ніж відповідати, слід уважно вислухати запитання. Якщо ви його не до кінця зрозуміли, попросіть уточнити.

Кількість і характер запитань на захисті курсової роботи значною мірою залежать від успішності виступу. Як правило, велика кількість запитань виникає у членів комісії тоді, коли з доповіді не зрозуміло, що повинен був зробити автор або що він зробив. Отже, підготувавши добре структуроване, ґрунтовне повідомлення, студент зменшує кількість можливих запитань.

При підготовці до захисту слід враховувати, що коло запитань, які можуть поставити члени комісії, може бути ширшим за тему курсової роботи, адже на захисті з’ясовується не тільки рівень орієнтації в темі дослідження, а й рівень загальної підготовки з дисципліни. Отже, готуючись до захисту, необхідно повторити за підручниками і конспектами матеріал усього курсу, насамперед загальні теоретичні питання.


Заключні зауваження
Студент, який працює над курсовою роботою, вперше прямує до світу самостійних наукових досліджень. Його мета полягає в тому, щоб навчитися бачити професійні проблеми, аналізувати можливі шляхи їх успішного розв’язання, перевіряти правильність своїх прогнозів, формулювати практичні рекомендації і використовувати їх у навчальному процесі.

Логіка виконання курсової роботи, тобто послідовність головних етапів і конкретних кроків дослідницького пошуку, залежить від багатьох чинників: особливостей проблеми, специфіки предмета, поставленої мети, конкретного матеріалу дослідження, можливостей дослідника тощо Сподіваємося, що студенти знайдуть тут відповіді на багато питань, пов’язаних із методикою виконання курсового дослідження. Водночас, неможливо в невеликій за обсягом книзі розглянути всі без винятку проблеми, які можуть виникнути під час виконання курсової роботи. В таких випадках слід звернутися до рекомендованої літератури або по допомогу до наукового керівника.
Додатки
Додаток А
Зразок заяви про вибір теми курсової роботи

Завідувачу кафедри

історії України
студента групи І-31


ЗАЯВА
Прошу затвердити тему курсової роботи «____________________» і призначити науковим керівником кандидата історичних наук, доцента ________.

дата


Підпис

Додаток Б



Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ

_____________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові студента)

Кафедра Дисципліна

Спеціальність Курс Група Семестр__

1. Тема роботи

2. Рекомендована література ______________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Перелік питань, які підлягають розробці__________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Дата видачі завдання



Термін подачі до захисту

5. Студент Керівник_________________________

Календарний план


Пор.

Назви етапів підготовки курсової роботи

Термін виконання

Форма контролю
























































































































































































































































































































































































































  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка