Язбережувальних технологій в школі. Розкрито поняття «здоров ’ язбережувальні технології». Представлено існуючі класифікації даних технологій. Перераховано ті технології, які можна успішно використовувати в школі




Скачати 147,55 Kb.
Дата конвертації24.03.2017
Розмір147,55 Kb.
УДК 159.922.6

О.В.Романова,

кандидат психологічних наук,

старший викладач кафедри теорії та

методики дошкільної та початкової

освіти Хмельницького обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

(м. Хмельницький)
ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВЯ ДІТЕЙ, В СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ
У статті представлено короткий теоретичний аналіз стану вивчення питань, що стосуються впровадження здоровязбережувальних технологій в школі. Розкрито поняття «здоровязбережувальні технології». Представлено існуючі класифікації даних технологій. Перераховано ті технології, які можна успішно використовувати в школі.

Ключові слова: здоров’я, здоров’язбережувальні технології, здоров’язбережувальне середовище, школярі, умови, структура, компоненти, педагогічні прийоми, методи роботи, рухова активність.
In this article presents a brief theoretical analysis of the study issues relating to the implementation preservation of health technology in school. The notion of "preservation of health technology." Presented existing data classification technology. Listed are the technologies that can be used successfully in school.

Keywords: health, preservation of health technology, environment maintaining health, pupils, terms, structure, components, pedagogical methods, work practices, physical activity.
Постановка проблеми. Актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей, формування у них світогляду , спрямованого на його збереження, оволодіння навичками здорового способу життя та безпечної поведінки, створення умов для гармонійного розвитку душі і тіла. Здоров’я – найбільша цінність не лише окремої людини, а й усього суспільства . Тому одним із провідних напрямів розвитку освіти в Україні є збереження здоров'я дітей, що визначає ступінь їх життєздатності, життєтворчості, можливості реалізувати свої потенційні біологічні та соціальні функції. У зв'язку з цим збереження та зміцнення здоров'я молоді визначаються пріоритетними завданнями соціальної політики нашої держави, стратегічні цілі якої визначені Конституцією України, законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про дошкільну освіту", Державною національною програмою "Освіта" (Україна ХХІ століття), Національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті, Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року та іншими документами. Справді, найвища цінність суспільства – це людина, її життя і здоров’я. Насамперед це стосується здоров’я дитини. Всі ми хочемо бачити людину майбутнього розумною, сильною, доброю і просто здоровою. За даними медичної статистики, вже наприкінці дошкільного віку в 17 – 21% дітей реєструють хронічні захворювання. Патологічні відхилення в роботі опорно-рухового апарату мають 30 – 32% дітей, носоглотки – 21 – 25%, нервової системи – 27 – 30%, алергічні прояви реєструють у 25% дітей. Ще древній філософ Сократ говорив: "Здоров’я – не все, але без здоров’я – нічого".

Сьогодні перед школою стоїть завдання зберегти здоров'я учнів і навчити їх бути здоровими, тому виділяють здоров'язбережувальні технології, які належать до групи педагогічних технологій на основі посилень соціально-виховних функцій освітньої установи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема навчання і виховання здорової людини, створення сприятливих для її здоров’я умов навчання вивчалася багатьма представниками педагогічної науки. Відповідні аспекти можна знайти в працях К. Гельвеція, А. Дістервега, Я. Коменського, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, Л. Толстого. Серед класиків педагогіки, що приділяли увагу проблемі здоров’язбереження учнів, можна назвати П. Блонського, Г. Ващенко, Л. Виготського, М. Пирогова, В. Сухомлинського, К. Ушинського. Питаннями виховання культури здорового способу життя у молодших школярів займалися Г.Л. Апанасенко , М.В. Антропова, В.Ф. Базарний , Н.В. Смирнов та інші.

Я. Коменський рекомендував під час навчання дітей у школі створювати позитивну навчальну мотивацію, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм, спрямованих на збереження здоров’я учнів [7].

В.А. Сухомлинський стверджував , що турбота про здоров'я дитини - це не просто комплекс санітарно - гігієнічних норм і правил. І не список вимог до режиму дня, харчування, праці , відпочинку. Це, перш за все, турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, а вінцем цієї гармонії є радість творчості [ 13 ].

Творчий характер освітнього процесу , як вважає Л.С. Виготський, є вкрай необхідною умовою здоров’язбереження. Включення дитини в творчий процес не тільки природньо , це є реалізацією тієї пошукової активності, від якої залежить розвиток людини, її адаптаційний потенціал. Саме це сприяє розвитку особистості кожного учня і знижує ймовірність втомлюваності. Ланцюжок взаємозв'язку тут простий: навчання без творчого заряду є нецікавим, а, отже, в тій чи іншій мірі, є насильством над собою та іншими. Насильство ж є руйнівним чинником для здоров'я [2].

Важливою складовою частиною здоров'язбережувальної роботи школи, як вказують у своїх роботах Л.А.Обухова , Н.А. Лемяскіна, є раціональна організація уроку[8].

Різні науковці по-своєму трактують поняття здоров’язбережувальних технологій. На думку Н.К. Смірнова, здоров'язбережувальні освітні технології - це комплексна, побудована на єдиній методологічній основі, система організаційних і психолого - педагогічних прийомів, методів, технологій, спрямованих на охорону і зміцнення здоров'я учнів, формування у них культури здоров'я, а також на турботу про здоров'я педагогів [11].

Н.І. Соловйова під здоров'язбережувальними освітніми технологіями розуміє функціональну систему організаційних способів управління навчально - пізнавальною і практичною діяльністю учнів, яка науково та інструментально забезпечує збереження і зміцнення їхнього здоров'я [12] .

Н.Т. Рилова визначає здоров'язбережувальне середовище освітніх установ як сукупність управлінських, організаційних, навчальних і оздоровчих умов, спрямованих на формування, зміцнення і збереження соціального, фізичного, психічного здоров'я учнів та педагогів шляхом використання психолого- педагогічних і медико - фізіологічних засобів [10].

Метою сучасної школи, вважає Т. Григор'єва, - є підготовка дітей до життя. Кожен школяр повинен отримати за час навчання знання, які будуть потрібні йому у подальшому житті . Досягнення даної мети в сьогоднішній школі можливе лише за умови використання технологій здоров'язбережувальної педагогіки, які розглядаються як сукупність прийомів і методів організації навчально - виховного процесу без шкоди для здоров'я школярів та педагогів. Педагог, володіючи сучасними педагогічними знаннями, в тісній взаємодії з учнями, з їх батьками, з медичними працівниками, з колегами планує свою роботу з урахуванням пріоритетів збереження і зміцнення здоров'я учасників педагогічного процессу [4].

Є.П. Ільїн вважає , що здоров'язбережувальні освітні технології – це психолого- педагогічні прийоми і методи роботи, різні підходи до реалізації можливих проблем плюс постійне прагнення самого педагога до самовдосконалення. Тільки тоді можна сказати, що навчально -освітній процес здійснюється засобами здоров'язбережувальних освітніх технологій, тобто при реалізації використовуваної педагогічної системи вирішується завдання збереження здоров'я учнів і педагогів [5] .



Метою даної статті є розкриття основних аспектів поняття «здоров’язбережувальні технології», виділення серед даних технологій тих, які можуть успішно використовуватися в школах.

Виклад основного матеріалу. Однією з найважливіших функцій освіти на сучасному етапі розвитку нашого суспільства є збереження і зміцнення здоров’я школярів. Існує ряд патогенних факторів, що наносять шкоду здоров'ю дітей. По-перше, це низький рівень мотивації на збереження та укріплення індивідуального здоров'я. Людина не прагне взяти на себе відповідальність за своє здоров'я. По-друге, це звуження поняття здоров'я. Говорячи про здоров’я, часто мають на увазі лише його фізичну складову, забуваючи про соціально-психологічну та духовно-моральну складові даного поняття. На сьогодні ще не розроблена комплексна система оцінки рівня здоров'я людини, що охоплює всі його складові. По-третє, вплив несприятливих для здоров'я екологічних факторів. За даними екологів, більша частина нашої країни — зони екологічного неблагополуччя. А це зумовлює шкоду для здоров'я людей и питної води, і продуктів харчування, що зростають на цих територіях. По-четверте, відсутність цілісної та цілеспрямованої системи формування культури здоров'я населення. Це відсутність послідовної та безперервної системи навчання здоров'ю, низький рівень санітарно-гігієнічної роботи. Неможливо не згадати про нераціональну організацію учбового процесу, невідповідність методик навчання віковим можливостям учнів.

Всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів об’єднують в собі поняття «здоров’язбережувальні технології».


Під здоров’язбережувальними технологіями вчені пропонують розуміти:
- сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
- оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
- повноцінний та раціонально організований руховий режим. 
Впровадження здоров’язбережувальних освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язбережувальних технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності. 
О. М. Ващенко пропонує таку класифікацію існуючих здоров’язбережувальних технологій:
- здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
- оздоровчі  технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
- технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;
- виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я

родини [1].

Гончаренко М.С. пропонує свою класифікацію здоров’язбережувальних технологій:

–медико-гігієнічні технології (дотримання санітарно-гігієнічних норм, надання повноцінної медичної допомоги суб’єктам навчально-виховного процесу тощо);

–фізкультурно-оздоровчі технології (загартовування, розвиток в учнів сили, швидкості, гнучкості, витривалості);

–екологічні здоров’язбережувальні технології (підвищення рівня духовно-етичного здоров’я учнів,  формування у них екологічної свідомості та прагнення до збереження навколишнього середовища);

–технології забезпечення безпеки життєдіяльності (дотримання правил пожежної безпеки, охорони праці, цивільної оборони тощо);

–лікарсько-оздоровчі технології (реалізація принципів лікувальної педагогіки та лікувальної фізкультури);

–соціально-адаптуючі й особистісно розвивальні технології (упровадження у навчально-виховний процес програм соціальної та сімейної педагогіки, соціально-психологічних тренінгів для вчителів, учнів і їх батьків);

–здоров’язберігаючі освітні технології (застосування психолого-педагогічних методів і прийомів, спрямованих на здоров’язбереження  дітей і підвищення ефективності навчально-виховного процесу) [3, с. 32–33].   

Різні навчальні заклади використовують різні підходи до здоров‘язбереження. Це:

- дидактичний, коли на перший план виступають навчальні програми та уроки здоров'я;

- подієвий, коли основна увага приділяється конкурсам на тему здоров'я і агітації;

- проблемний, коли всі зусилля школи спрямовані на вирішення якоїсь конкретної задачі: харчування, рухової активності, профілактики перевтоми;

- індивідуальний підхід, це концентрація зусиль на врахуванні особливостей кожного учня;

- фізкультурний, коли турбота про здоров'я школярів дорівнює турботі про їх фізичний розвиток.

А як же повинно бути? Яким підходом скористатися? Відповідь є очевидною. Потрібно використовувати всі підходи системно і в комплексі.

Зупинимось на існуючих технологіях здоров‘язбереження, які можна використовувати у школі. Перш за все, це педагогічні технології здоров‘язбереження. Сюди можна віднести такі: організаційно-педагогічні (визначають структуру навчального процесу, що сприяє запобіганню перевтоми, гіподинамії та інших дезаптаційнних станів); психолого-педагогічні технології (пов'язані з роботою вчителя на уроці і впливом на дітей протягом уроку); навчально-виховні технології ( включають програми, спрямовані на навчання грамотної турботи учнів про своє здоров'я, мотивацію їх до здорового способу життя, на попередження шкідливих звичок, освіту батьків та ін.). Не менш важливими є психологічні технології. Основною метою їх є зміцнення психологічного здоров'я учнів, проведення психологічного розвантаження, навчання стратегії і тактиці міжособистісних відносин. Прикладами психологічних технологій є психогімнастика, прогулянка на природі, арттерапія, казкотерапія, кольоротерапія, ігрова терапія і т.д. Далі варто згадати про таку технологію, як рухова активність. Основними її завданнями є: корекція порушень постави, зміцнення серцево-судинної і дихальної систем за допомогою виконання дозованих розвантажувальних вправ, зміцнення м'язів, розвиток гнучкості тіла. Прикладами технології рухової активності є комплекси корегуючої фізичної гімнастики для дітей з різними патологіями, комплекси дихальної гімнастики, заняття на тренажерах, пальчикова гімнастика тощо.

Досить поширеними в школах є ще такі здоров‘язбережувальні технології: фітотерапія, ароматерапія, фізіотерапія.

Висновки. Ефективність оздоровлення нашого підростаючого покоління можлива за умови створення цілісної системи, що інтегрує оздоровчі освітні технології, досягнення сучасної медицини, залучення громадських організацій сфери формування здорового способу життя. Але особлива відповідальність в оздоровчому процесі відводиться освітній системі, яка повинна зробити навчально-виховний процес здоров’язберігаючим.



Над проблемою збереження і зміцнення здоров’я дошколяриків та учнів початкових класів інтенсивно працює педагогічний колектив села Жемелинці у Білогірському районі Хмельницької області. В навчальних закладах з квітня 2014 року розпочато дослідно-експериментальну роботу на тему«Формування професійних компетентностей вчителів початкових класів та вихователів ДНЗ засобами здоров’язбережувальних технологій». Плануємо розробити ефективну програму формування професійних компетентностей вчителів початкових класів та вихователів ДНЗ засобами здоров’язбережувальних технологій, спрямувати всі зусилля на покращення основних показників здоров’я дітей.

Література:

  1. Ващенко О. Здоров`язберігаючі технології в загальноосвітніх навчальних закладах / О. Ващенко, С. Свириденко// Директор школи. – 2006. -№20. – С. 12-15.

  2. Выготский Л.С. Педагогическая психология /Под ред. В.В.Давыдова.// -М.: Педагогика, -1991. - С 87.

  3. Гончаренко М. С. Поняття «валеопедагогіка» та «педагогічна валеологія» у психолого-педагогічній літературі / М. С. Гончаренко, С. Є. Лупаренко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: [науковий журнал]. – Суми : СумДПУ, 2010. – № 1 (3). – С.30 – 38.

  4. Григорьева Т. Пути формирования здоровья школьников младшего возраста. - М., Знание, -1990. - С 37.

  5. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы, Карпенко А.Н. Краткий психологический словарь / В.А. Петровский, М.Г. Ярошевский.//-М.: Политиздат. -С 17.

  6. Карасёва Т.В. Современные аспекты реализации здоровьесберегающих технологий / Начальная школа// - 2005. -№11, - С 11.

  7. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: в 2 т. / Я.А.Коменский. – М.: Педагогика, 1982. – Т.1. – 656 с.; Т.2. – 576 с.

  8. Обухова Л.А., Лемяскина Н.А. Уроки здоровья. / Начальная школа// 2002. - № 6.- С 23.

  9. Ожегов С.И. Словарь русского языка.- М.:-1988. - С 187.

  10. Рылова Н.Т. Организационно-педагогические условия создания здоровьесберегающей среды образовательных учреждений. Автореферат кандидатской дис. Кемерово: КГУ.-2007. - С 21.

  11. Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии и психология здоровья в школе. /Н.К. Смирнов // М.:АРКТИ.-2005.- С 320.

  12. Соловьёва Н.И. Концепция здоровьесберегающей технологии в образовании и основы организационно-методические подходы ее реализации. /Н.И. Соловьёва// ЭКО.-2004. - № 17. - С 23-28.

  13. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. / В.О.Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1976-1977. – Т.1. – 654 с.; Т.2. – 670 с.; Т.3. – 670 с.; Т.4. – 640 с.; Т.5. – 639 с.

Романова Оксана Володимирівна, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри теорії та методики дошкільної та початкової освіти Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, м. Хмельницький.



База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка