Ю. Л. Афанасьєв (Київський національний університет культури і мистецтв)




Сторінка10/37
Дата конвертації23.10.2016
Розмір5,01 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   37

50

землеробства й ремесел, а й значно збагачувало скіфську верхівку. У Скіфії швидко відбувалася майнова та соціальна диференціація. Багата племінна знать ознайомлювалася з високорозвиненою античною культурою, охоче купувала грецькі предмети розкоші. В античних містах-державах існували навіть спеціальні ювелірні майстерні, де виконувалися замовлення багатих скіфів. Високий соціальний статус скіфських вождів, яких греки називали царями, підтверджується їхніми похованнями, які різко відрізняються від інших могильників за розмірами та багатством скарбів.

У могили скіфських царів клали зброю, кінську збрую, різні коштовні предмети, дорогоцінні прикраси. Тому скіфи були надзвичайно зацікавлені в торговельних зв'язках з грецькими міста-ми-полісами. Вони давали їм можливість, з одного боку, утримувати політичну зверхність над підкореними племенами Лісостепу, а з іншого - підтримувати тісні зв'язки з античними колоніями Північного Причорномор'я.

У середині IV ст. до н. є. скіфська держава досягла свого найвищого розквіту. Це сталося за часів володарювання царя Антея, досвідченого воєначальника та політика. Намагаючись розширити західні кордони скіфської держави, він підкорив фракійців на Дунаї. Проте ця перемога виявилася для нього фатальною. Македонський цар Філіпп II, якого теж приваблювали фракійські землі, завдав скіфам нищівної поразки. У жорстокому бою загинув і сам Антей, якому на той час було майже 100 років. Яскравим свідоцтвом могутності царя є знайдені монети з його зображенням, які вважають найдавнішою скіфською грошовою одиницею.

З цієї поразки почався поступовий занепад Скіфії, зумовлений, як вважають вчені, кількома причинами: переміщенням сарматських племен із Поволзько-

Приуральських степів до Середнього Дунаю, а також зменшенням трав'яного покриву та всиханням степів через погіршення кліматичних умов.

Сарматські завоювання на початку III ст. до н. є. поклали кінець пануванню скіфів. Вони асимілювали більшу частину скіфських племен, а їхні залишки відтіснили у Крим. Там нащадки скіфів створили рабовласницьку державу, яку грецький історик Страбон назвав Мала Скіфія. її столиця — Неаполь Скіфський — розташована в районі сучасного Сімферополя, була добре захищена глибокими ровами й могутніми оборонними мурами.

До угруповань сарматів належали споріднені племена: язиги, роксолани, сіраки, абрси, алани та ін. Кожне плем'я прагнуло одноосібно панувати на території сучасної України, через що ці племена постійно ворогували між собою. Сарматські племена також часто переходили Дніпро і нападали на поселення землеробських племен Середнього Подніпров'я. Проте вони не створили у степах Причорномор'я могутнього політичного об'єднання. Лісостепові праслов'янські племена змогли позбутися скіфо-сарматського впливу і продовжили розвиток власної самобутньої культури.

Володарювання сарматських племен в українських степах тривало майже 60 років. Йому було покладено край германськими племенами готів, що просувалися з північного заходу Європи, а пізніше - навалою зі сходу гунів, яких середньовічні хроністи називали «карою Божою». Вони розбили готів і витиснули їх за Дунай.

Після розпаду гунського об'єднання активність слов'янських племен посилилася і вони почали консолідуватися в князівства, які згодом стали основою для утворення великої слов'янської держави - Київської Русі.



51

Статичні види мистецтва

Творча діяльність первісної людини розвивалася у повсякденній праці. Вона намагалася краще розпізнати природу, зокрема тварин, через художнє відтворення їхнього образу, прагнула через власну творчість надати навколишньому світу принаймні уявних упорядкованості і гармонії, визначити своє розуміння краси, добра й зла. Кістка, шматочок дерева, каміння слугували людям не тільки матеріалом для виготовлення побутових предметів, а й для створення перших художніх образів, перших творів мистецтва. Утилітарні й естетичні мотиви нерозривно перепліталися, люди шукали в предметах ужитку задоволення своїх естетичних вимог. Про це свідчать, наприклад, яскраві смужки, плями, спіралі, зигзаги, викарбувані первісними людьми у певному порядку на кам'яних плитах та рогах, які знаходять археологи в печерах.

Найдавніше мистецтво тісно перепліталося з релігійними віруваннями й уявленнями, які складалися у первісному суспільстві, з одного боку, як результат практичного досвіду життя, а з іншого -як фантастичні уявлення про природні явища, чию сутність люди тих часів не могли пояснити. Вони в усьому залежали від природи, хотіли жити з нею у повній злагоді, тому релігія відтворювала і боротьбу з ворожим довкіллям, і певне ставлення до природи - сонця, вогню, води, землі, дерев, а особливо до тварин. Із давніх-давен люди населяли природу фантастичними істотами: русалками, мавками, домовиками, лісовиками, водяниками, бо вірили, що все навкруги живе, відчуває, розуміє, бореться за своє існування. Тому до природи ставилися як до живої істоти, обожнювали й одухотворювали її.

Прадавня віра не мала послідовної системи, своїх догм, а тому з плином ча-

4*

су легко змінювалася, ставала антропоморфічною, тобто олюднювалася. Значні явища природи потроху уособлювалися і набували своїх окремих богів — Перуна, Даждьбога, Ладо, Хорса, Ве-леса та ін. Головним серед цих божеств вважався Сварог. Антропоморфічна українська міфологія дуже виразна, хоч вона й не мала такого розвитку, як міфологія еллінів. Проте головні тези у них тотожні: природа жива, нею керують різні боги, що шкодять або допомагають людині, злих богів можна вмилостивити. Важливою рисою міфологічних праслов'янських вірувань була їхня життєрадісність. У своєму пантеоні праслов'я-ни не мали жорстоких богів, тому жили з природою України спільним життям.

У міру розвитку своєї свідомості, уважнішого ставлення до свого життя та оточення люди дедалі частіше відчували потребу відобразити свої уявлення в образотворчих, пластичних і музично-поетичних образах. Мистецтво ставало потребою життя, способом його фіксації та осмислення.

Зразки творчої діяльності первісної людини на території України відомі ще з часів пізнього палеоліту. Особливе місце з-поміж них посідають зображення звіра на стінах печер та скель, на кістках та бивнях мамонтів, у вигляді скульптурних фігурок, зроблених з м'якого каменю або глини.

Художні артефакти пізнього палеоліту відзначаються досить точною передачею зображення, свідчать про глибоку спостережливість їхніх авторів. У більшості знайдених виробів геометричний орнамент має певне магічне значення. Найдавніші графічні знаки - паралельні насічки, зигзаги та спіральні ромбічно-меандрові візерунки — символізують сонце, місяць, воду та інші елементи природи.

До таких мистецьких творів належать вироби, знайдені при розкопках Мізинсь-



52

Мал. 15. Браслет з Мізинської стоянки на Чернігівщині

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   37


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка