Ю. Л. Афанасьєв (Київський національний університет культури і мистецтв)




Сторінка27/37
Дата конвертації23.10.2016
Розмір5,01 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   37

Мал. 51. Святилище в Ice. І—III ст.

норідністю. Цей період отримав назву Кофун (Курган), оскільки імператорів ховали у гробницях-курганах, які іноді мали величезні розміри. Так, гробниця імператора Нінтоку за площею була більшою за знамениту піраміду Хеопса в Єгипті. Гробниця була оточена водоймищем і нагадувала зелений пагорб, створений самою природою. І якщо форма єгипетських пірамід символізує перемогу над природою, то в архітектурі гробниць Японії відчувається прагнення злитися з нею.

З-поміж предметів поховального культу особливе значення надавалося глиняній пластинці ханива (глиняне коло). Якщо в Китаї культові споруди ховали у склепи, то скульптури ханива розташовували на поверхні кургану, створюючи магічну огорожу. Ці статуї були надзвичайно різноманітними. Вони зображували бойових коней і домашніх тварин, жерців, придворних слуг, музикантів. Скульптури вражають виразністю об-

Ill


лич, вишуканістю поз. Навіть пропорційна невідповідність у передачі тіла та кінцівок, що була однією з ознак хани-ва, посилювала емоційну виразність цих творів.

Фігури ханива просто вражають своєю різноманітністю. Скульптури ханива — плід художнього осмислення дійсності, вираження складного духовного життя давніх людей Японії.

Отже, давній період в історії японської художньої культури був часом формування визначальних світоглядних уявлень, які знайшли відображення в ритуальних предметах. Японська культура за цей час пройшла шлях від кераміки дземон до високого мистецтва ханива. Ці досягнення стали підґрунтям подальшого розвитку японської культури.

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть причини популярності епічних поем «Махабхарата» і «Рамаяна».

2. Назвіть основні тенденції розвитку храмової архітектури в період Гуптів.

3. Яку роль відіграла релігія буддизму в розвитку скульптури?

4. Назвіть характерні риси міфології Давнього Китаю.

5. Розкрийте характерні особливості мистецтва Давнього Китаю періоду централізованої держави.

6. Схарактеризуйте культуру Японії у період VIII ст. до н. є. - VI ст. н. є.

7. Визначте особливості архітектури і скульптури Давньої Японії.

8. Розкрийте особливості прикладного мистецтва Давньої Японії.

Список рекомендованої літератури

1. Бонгард-Левин Г. М. Древнеиндийская цивилизация. — М., 1993.

2. Иофман Н. А. Культура Древней Японии. — М., 1974.

3. История и культура Древней Индии / Сост. А. А. Вичасин. — М., 1990.

4. Искусство стран Востока. — М., 1986.

5. Искусство Японии. — М., 1985.

6. История Древнего Востока. — М., 1988.

7. История зарубежного искусства. — М., 1980.

8. Китайское изобразительное искусство. — М., 1952.

9. Немировский А. Н. Мифьі и легендьі Древнего Востока. — М., 1994.

РОЗДІЛ

Художня культура Давньої Греції



ш

Давній Греції, як і всім культурам античного світу, була властива синкретична єдність художніх форм звукового мовлення, жестикуляції та музичного інтонування. Самі елліни називали цю єдність хорейєю (дослівне значення слова «хорея»). Вони усвідомлювали різницю між окремими складовими частинами цієї єдності динамічного художнього виразу, підґрунтям якої був танець. Проте чіткої диференціації різних жанрів динамічного мистецтва у давньогрецьких митців не було.

Згідно з поширеними в культурі елліністичної доби уявленнями, статичні види мистецтва (архітектура, живопис, скульптура) належали до сфери техне, тобто до суспільного виробництва будь-яких артефактів. Динамічне мистецтво поділялося на галузі, якими керували се-стри-музи: Ерато - заступниця ліричної поезії - зображувалася з лірою в руках, Евтерпа - покровителька ліричного співу (під супровід флейти), Калліопа - муза епічної поезії та знання (її атрибути -сувій та паличка для письма), Кліо - муза історії (з такими самими атрибутами на зображеннях), Мельпомена - муза

трагедії (з плющевим вінком і трагічною маскою), Полігімнія — муза піднесеної гімничної поезії, Терпсихора — муза танцю (з лірою та плектром у руці), Талія — муза комедії (її атрибут — комічна маска), Уранія — муза астрономії (атрибути — карта небесної сфери та циркуль).

Отже, давньогрецька художня практика розвивалася в напрямі розгалуження мистецтва, і в період свого розквіту вона репрезентує самостійні за своїми засобами та функціями різновиди художньої творчості. Крім названих видів мистецтва слід назвати також сатиричну поезію, гімнастичні танці, військову музику, сольне музично-інструментальне музикування, пригодницький роман тощо. Ці жанрові різновиди належать до динамічних видів мистецтва, або (за давньогрецькою термінологією) до мистецтва мусичного.

Найвиразнішою рисою давньогрецького мистецтва є пластичність. Це твердження, безумовно, є визнаним, як і теза про те, що скульптурне мистецтво найбільш повно й адекватно відображує давньогрецьку художню картину світу. Проте пластичність не є винятковою

113

властивістю лише однієї галузі художньої практики. Це поняття може мати ширше тлумачення, що дає змогу вважати його не тільки просторово-статичною, а й динамічною формою мистецтва. У широкому значенні пластичність - це особлива естетична якість форми та змісту художніх творів. З боку формальної організації пластичність виявляє себе як реальна фізична, або уявна, спроможність тіла-форми художнього твору до різних гнучких змін без втрачання своєї цілісності, життєвої переконливості, виразності. А з боку змісту мистецтва під пластичністю можна розуміти особливу здатність художнього твору до створення в уяві людей наочних, чуттєво-конкретних, рухливих та цілісних предметних образів, які можна спостерігати з почуттям естетичної насолоди.



Давні елліни взагалі весь світ уявляли як предметно-пластичний. Зокрема, пластичністю вирізняються боги давньогрецького пантеону, яка виявляється, наприклад, як мінливість зовнішнього вигляду, амбівалентність їхніх ролей у регламенті космічного та людського життя, неусталеність їхніх характерів та моральних критеріїв оцінювання поведінки. Наприклад, бог Зевс мав людське тіло атлета, але з'являвся перед очима простих смертних або у вигляді вола, орла, лебедя або золотого дощу тощо. Він жорстоко карав людей або дарував їм ласку та безсмертя, був усевидющим і премудрим, проте іншим богам нерідко вдавалося його обдурити або спровокувати на непорядний вчинок та ін. Таке становище надавало митцям різних галузей творчості великий простір для пластично-художнього відтворення образів.

У Давній Греції пластичністю характеризуються як статичні (технічні), так і динамічні (мусичні) види мистецтва. Це зрозуміло, коли йдеться про мистецтво рухів, адже танець є найприроднішою пластичною художньою мовою. Форми

танцювального мистецтва Давньої Греції вирізняються різноманітністю, розробленістю й витонченістю. Вони варіювали у широкому спектрі - від ледь помітних мімічних рухів до складних акробатичних стрибків.

Свою особисту пластику мала й музика. Ця її властивість виявлялася в лінеарній рельєфності звукової висоти руху мелодій, у гнучкому чередуванні та взаємному переході співучих та розмовних інтонацій голосу театральних акторів, поетів-декламаторів та співців, у розмірених та плинних ритмах, в інших засобах виразності, що створювали своєрідний ефект предметно-наочного відчуття музичної форми.

Нарешті, специфічною пластичністю характеризуються й літературно-поетичні твори давніх еллінів. У найкращих епічних та драматичних творах образи завжди конкретні, наочно уявлювані, гнучко розроблені сюжети. Неповторною є пластичність віршованої мови греків, ритм якої створюється розміреним чере-дуванням довгих та коротких складів.

Важлива риса давньогрецького мистецтва — міфологічність. Міфи є універсальним матеріалом мистецької діяльності еллінів; міфологічні образи, сюжети були архетипами багатьох давньогрецьких творів у будь-якій галузі художньої практики. Міфи знаходили своє втілення в танцювально-пісенних жанрах, мімічних діях, казках, прислів'ях, філософських нарисах та ін.

Особливістю міфології Давньої Еллади є її художня розвиненість, естетична привабливість, наповненість виразним художнім змістом. Це результат могутнього впливу мистецтва на релігійно-філософську свідомість греків, результат численних віддзеркалень міфів у художній творчості. Влучно сказав видатний історик Геродот про поетів Гомера і Гесіода: вони «склали для еллінів родовід богів, спорядили імена божеств епітетами, роз-

114


поділили між ними достоїнства і заняття, окреслили їх образи». Славу створення еллінського пантеону богів поділяють з легендарними поетами ще тисячі митців докласичної та класичної ер.

Міфологічна традиція Давньої Греції

Давньогрецька культура мала свою тривалу передісторію, що пов'язувала її з цивілізаціями Давнього Сходу та була оповита міфічними оповідями. Археологічні дослідження у XIX ст. прочинили двері у цей напівтаємничий світ ранньої античності — егейську, або крито-мікенсь-ку, культуру (3-2 тис. до н. є.), тереном якої були острови та узбережжя Егейсь-кого моря (з центром на острові Крит), Середня та Південна материкова Греція (міста Мікени і Тирінф), західне узбережжя Малої Азії (місто Троя).

Давньогрецький міф про лабіринт — палац критського владики Міноса із заплутаними ходами, в якому мешкало чудовисько Мінотавр, переможене афін-ським героєм Тезеєм - оживає на розписах залишків кносського палацу з острова Крит (XVI ст. до н. є.) з його асиметричним плануванням, розміщенням на різних рівнях, з'єднаних пандусами та сходами, з нерівномірним освітленням, з так званими ірраціональними колонами, що звужуються донизу. Примхлива живописність архітектурних об'ємів підкреслювалась напрочуд декоративними розписами кносського палацу. За мотивами й темами вони, за дав-ньосхідною традицією, занурюються у знайомий світ людських діянь, ритуальних танців юнаків та дівчат, полювань на диких тварин; гордовито крокує квітучим лугом юнак, увінчаний ліліями (фреска «Крокуючий принц із Кноссу», приблизно 1 тис. 500 р. до н. є.) (мал. 52).



1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   37


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка