Ю. Л. Афанасьєв (Київський національний університет культури і мистецтв)



Сторінка30/37
Дата конвертації23.10.2016
Розмір5,01 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   37

Давньогрецька література змальовувала душевні поривання людини лише тією мірою, якою вони могли бути виражені пластично. Любовна лірика Сапфо має підкреслено фізіологічний характер: страждання нерозділеного кохання виливаються в страждання тіла, німіє язик, дзвенить у вухах, охоплює жар тощо. Поезія її станів та подій - це поезія іменників та дієслів, що характеризують

фізичні бажання та їх рух, вона не знає прикметників, які покликані втілювати душевні відчуття.

В епічних поемах Гомера «Іліада» та «Одіссея» змальовується насамперед матеріальне, тілесне - зовнішня краса, пишний одяг, фізична сила героїв, їхні успіх, слава, а внутрішні переживання характеризуються через тілесний вияв. Так, страждання Ахілла, який дізнався про загибель свого друга Патрокла, роз-ряджується лише в дії: він, позбавлений сну, бродить морським узбережжям, потім запрягає коней і волочить прив'язане тіло переможеного ним ворога Гектора навколо могили друга.

Неіндивідуалізованість, психологічна невмотивованість персонажів давньогрецької культурної традиції виходить також з характерного акцентування в людині більш загального, того, що об'єднує її певну спільноту. Епічна доба підкоряла особистість родовій громаді: герої Гомера - Ахіллес, Гектор, Одіссей - могли бути переможцями або переможеними, відважними або ні, однак суттю свого буття вони обов'язково були пов'язані із загальноеллінською справою; їхні рішення, вчинки керовані непідвладною людині волею богів. Так, супутницею Одіссея була Афіна Паллада. Класична доба розглядала людину як одиницю полісної громади: статуї створювались для взірцевого зображення зразкового громадянина. Не випадково давньогрецька традиція не знає мистецтва портрета. Нечуваною зухвалістю був сприйнятий автопортрет Фідія у вигляді старого лисуватого чоловіка з енергійним обличчям і коротким одягом ремісника на щиті Афіни у храмі Парфенон.

Позаособовість класичного ідеалу людини стала своєрідним відображенням космологічного, тобто позаособового, уявлення абсолюту («єдине» у Платона, «першодвигун» у Арістотеля). Розуміння людини як частини неперсоніфікованого

124


абсолюту (космосу) виховувало в елліна самосвідомість індивіда, якому все дозволено і який реалізує себе насамперед у дії: гнів гомерівського Ахіллеса не має собі виправдання; безглуздо жорстоким є вбивство Одіс-сеєм женихів Пенелопи; безвинні люди гинуть від Посейдонової помсти за осліпленого сина.

Поведінка міфічних та літературних персонажів підкорена так званій героїчній етиці, що стверджує право героя на будь-який вчинок поза його моральним виправданням. Уславлюючи красу та велич людини дії, давньогрецький драматург Со-фокл (495-406 pp. до н. є.) у трагедії «Цар Едіп» (близько 428 р. до н. є.) геніально передав уразливість самої дії: рятуючи місто Фіви від чуми, Едіп стає вбивцею свого батька й одружується на своїй матері, оскільки діє у непідвладному та непізнаному світі. Осліплення Едіпа означало поразку людини, яка діє.

У трагедії Софокла «Едіп у Колоні» його герой, знедолений, приречений на поневіряння, з активної особистості перетворюється на пасивно споглядальну істоту, зосереджену лише на внутрішніх переживаннях. Трагедія «Едіп у Колоні» знаменувала крах громадянських ідеалів наприкінці V ст. до н. є. Міжусобна Пелопоннеська війна послабила грецькі поліси, що спричинило підкорення їх утвореній на Балканах

Мал. 62. Афродіта з острова Мелос. II ст. до н. є.

могутній Македонській державі. Руйнування полісної системи знецінило дух громадянської єдності та колективізму, призвело до відокремлення приватного від суспільного. Розпочатий процес звільнення рабів, надання їм права на викуп з неволі, створення сім'ї, професійне навчання тощо вели до нового розуміння особистості як певного самостійного суб'єкта, до розвитку індивідуалізму.

Філософ Сократ заглиблювався у вивчення власного «я», проголосивши лозунг: «Пізнай самого себе». Учень Платона й Арістотеля Теофраст описав тридцять людських характерів у своїй відомій книжці «Характеристики». Його Облудник, Балакун, Нахаба, Скупий, Боягуз позначили пріоритет живого людського характеру перед ідеалізованою суспільною маскою. Теорія Епікура про спонтанне відхилення атомів від прямолінійної траєкторії сприймалась у контексті процесу індивідуалізації світовідчуття, що був закарбований у визначенні філософа Ан-тисфена: «...вище благо для людини бути вільною від суспільства».

Ослаблення громадянської героїки в період пізнього класицизму (кінець V-IV ст. до н. є.) та еллінізму (кінець IV—І ст. до н. є.) обернулось інтересом до неповторного, індивідуального, до утвердження цінності приватного життя

125


людини, її особистих переживань. Архітектура храмів і театрів як простору суспільного життя людини поступилася місцем містобудуванню, створенню житлових і торговельних споруд (будівництво Пергаму, Олександрії). На зміну високій драмі Есхіла прийшли трагедії Евріпіда та комедії Арістофана. Мистецтво відійшло від героїчних сюжетів і надало пріоритет безтурботному світові вакханок, Ероту. Не списоносець, не дискобол, а кулачний боєць (статуя близько 330 р. до н. є.) з перебитим носом на розгніваному обличчі став героєм нової доби. Зміна пластичного мотиву - вигин фігури у мрійливій розслабленості персонажа або в екстатичному пориві - також є відображенням еволюції світовідчуття.

Скульптор Пракситель (IV ст. до н. є.) втілив у своїй творчості поезію споглядальної, мрійливої душі. Його Гермес (статуя «Гермес з немовлям Діонісом», 330 р. до н. є.) сумлінно виконує доручення Зевса оберігати та забавляти молодшого брата, однак володіють ним його власні мрії, легка посмішка відповідає плину його думок. Просторові об'єми скульптури створені не металевою жорсткістю бронзи, типового матеріалу класичної доби, а м'якою світлотіньовою грою поверхні мармура.



Мал. 63. Ніка иамофракійсь-ка. II ст. до н. є.


Каталог: full txt
full txt -> Геріатрична допомога населенню україни віра Чайковська
full txt -> Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Інститут української філології Інформаційний простір України Словник-довідник законодавчих термінів і понять Довідково-навчальне видання Київ
full txt -> Редакційна колегія
full txt -> Шейко В. М., Богуцький Ю. П. Формування основ культурології в добу цивілізаційної глобалізації друга половина XIX
full txt -> Телекомунікаційні проекти. Стан та перспективи
full txt -> Становлення, розвиток
full txt -> Історія виникнення етикету
full txt -> Сучасна вища школа: психолого-педагогічний аспект
full txt -> Сучасного вчителя


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   37


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка