Ю. Яновський. Новели «Дитинство», «Шаланда в морі» з роману




Скачати 78,42 Kb.
Дата конвертації11.03.2019
Розмір78,42 Kb.


Нікіфорова Ю.С., учитель української мови та літератури ХЗОШ № 167

Ю. Яновський. Новели «Дитинство», «Шаланда в морі» з роману «Вершники». Ідея нетлінної вартості національних основ буття, спадковості поколінь, духовної памяті. Утвердження високих загальнолюдських ідеалів вірності й кохання, відданості громадянському обов’язку.

Мета: усвідомити ідейно-художні особливості новел; розвивати навички аналізу новел, вміння висловлювати власні думки; виховувати повагу до національних традицій, загальнолюдських цінностей.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми, мети.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.



  1. Дати визначення поняттю роман у новелах.

  2. Тема новели «Подвійне коло».

  3. Символіка назви новели.

  4. У чому полягає умовність зображення подій?

  5. З якою метою використовується художня деталь дощу?

IV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

І. Ідейно-художній аналіз новели «Дитинство».

Навальність дій, гострота, динамічність, які характеризу­ють першу новелу, змінюються в другій спокійним екскурсом у дитинство Данила Чабана, життя якого уособлює шлях україн­ського народу, роду «затятого і непосидючого», який «козакував і землю обробляв». Новела сповнена глибоких роздумів про життя дореволюційного українського села.

У творі немає ні банальних сцен, ні гострих соціальних конфліктів, ні напружених ситуа­цій. Не стикаються тут у смертельному герці люди, не ллється кров, але дух волелюбства і нескореності народу оживає зі сто­рінок цієї новели.


  1. Сюжетна лінія.

Навіщо вміщена тут новела «Дитинство»? Не про війну розповідається в ній, а про дитинство майбутнього комісара, а потім письменника Данила Чабана, з яким читач ще зустрінеться у новелі «Батальойн Шведа». Дитинство — це початок усього в людини — і доброго, і злого. Данилка виховував степ, красу якого розумів малий серцем.
     «Комусь, не степовикові, не зрозуміло, як живуть люди на голій, порожній рівнині, а малий Данилко виходив крадькома з хати, покинувши сестру, коло якої був за няньку, степ простилався перед ним, як Чарівна долина, на якій пахне трава, пахнуть квіти, навіть сонце пахне, як жовтий віск...»
     А ще його виховував прадід, що знав усі степові таємниці. «Він здавався хлопцеві господарем степових звичаїв», знав безліч прикмет про вітер і сонце, трави і квіти, знав і шанував старовинні народні звичаї, без яких світ був би бідним. Очима маленького Данилка ми бачимо багатобарвну землю навесні, майстерно випеченого жайворонка, що його зробила мати на сорок святих і ще багато чого цікавого. Тепліє на душі від тих сторінок. Чи, може, власні спогади навіюють читачеві оті картини дитинства. Поетичний світ малого Данилка вимальований з такою емоційною теплотою, що пригортаєшся серцем до героя і віриш кожному слову. Сім'я була небагата, навіть поїсти не завжди було що, тож хлопчик молився зі справжнім натхненням під час посту «тією улюбленою молитвою, якої його навчив прадід Данило: «Дай мені, Боже, картоплі, киселю й розум добрий». Може, у цій жартівливій молитві була саме та народна мудрість, що формує мораль. Добрий розум мати, любити свою землю, поважати своїх батьків, свій народ, його віру і звичаї — ось і є та наука, якої зазнав у дитинстві Данилко. Це те, що робить людину людиною — частиною свого народу. Це і є застава вічного життя на землі.

Новела «Дитинство» не має єдиної наскрізної сюжетної лінії.

Розділ складається з окремих пейзажних і побутових епізодів. Письменник щедро використав багаті фольклорні джерела, май­стерно відтворив народні звичаї, побут, нужденне й злидарське Життя закріпаченого трудового люду України, його велич і не­зламну духовну силу.


  1. Тематика новели.

Тема – розповідь про дитинство Данила Чабана, майбутнього комісару партизанського батальйону («Батальйон Шведа», «Шлях армії»)

Ідея – нетлінна вартість національних основ буття,спадковість поколінь, духовна пам'ять. У новелі важлива не так доля обох Данилів, як вічна ідея, бо з неї починається будь-яка боротьба за нове життя.

Філософське кредо новели — у ствердженні невмирущості й волелюбності людської гідності.

  1. Характеристика образів новели.

Образ степу.

Усі події відбуваються на тлі детального опису степу. Ці описи непомітно оповиті якимось сакральним змістом, уособленням якогось вищого, вселюдського сенсу.

«Той дикий степ був полем бою на гранях багатьох епох, і це не заважало перекопській рівнині пишно зацвітати щовесни і вигорати на літо, мокнути восени і замерзати на зиму».

Образ Данилка.

Данилко носій національного характеру, утілення національної свідомості. Він показаний органічною часткою свого великого народу, носієм його моралі, звичаїв, традицій. Власне, живописна, майже ідилічна картина українського села постає крізь призму дитячого світовідчуття Данилка.

Мандрівка пра­діда з правнуком у степ, до моря символізує шукання світлої долі: вони «ішли великий день і все панською землею», і прадід по дорозі розкриває перед малим Данилком могутність народу, пророчить йому чудове майбутнє.

Несподівана смерть прадіда серед квітучого степу дає Данилкові відчути себе самотнім, але не зупиняє його спраги до життя. «Топчи землю, синок», — такими були останні слова мудрого ста­рого, звернені до нащадка його роду. Оспівування міцних родових традицій, гуманістичного сприйняття буття, здорового існування людини на землі стає провідним для письменника.



ІІ. Ідейно-художній аналіз новели «Шаланда в морі».

  1. Сюжетна лінія.

Віє степом вітер—трамонтан. От і зараз «Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були гарні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки...» Насувався шторм. А на березі стояла стара Половчиха, «одежа на ній віялась, мов на кам'яній, вона була висока та сувора, яку пісні». Вона вирядила у море свого чоловіка Мусія і тепер виглядала його, а серце її калатало так, що ладне було вискочити з грудей. Море зажерливо ревло, схопивши її чоловіка, і вона подумки благала: «Ой, подми, вітре—трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а я стоятиму тут самотня до краю, і хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла».
     Здавалось, цілі віки минули, віки чекання, поки з'явилася шаланда в морі, що ледве виднілася серед хвиль. Часом вона надовго ховалася за водяними горбами, потім з'являлася і знову впірнала, мов у безодню. Шаланда боролася з морем. У ній був Мусій Половець з якимсь чоловіком. Вони з усіх сил добивалися до берега, на якому зібралася вся артіль, з селища прибігли діти. Вони переживали, та нічим не могли допомогти у таку негоду. І от нарешті шаланда наблизилася, і Половчиха побачила, як зламалося весло, як шаланду перекинуло хвилею і на поверхні показалася лише одна голова. Шаланда блукала догори кілем, а хтось плив наввимашки до берега крижаним морем. Йому на допомогу кинулися рибалки. І от на берег нарешті вилізли стомлені люди і серед них — чужа людина, що була на шаланді разом із Мусієм. Половчиха впізнала Чубенка. «Товариші,— сказав Чубенко через силу,— я плачу за героєм революції, що визволив мене з французької плавучої тюрми». І всі пішли від моря. Лише стара Половчиха залишилася стояти на березі. Душа її скам'яніла. Там загинув її чоловік. Думки її поринули у ті далекі щасливі роки, коли вони побралися, коли народилися їхні сини. Сини. Кожен з них був їй рідним і згадувався чимось своїм. Кожний був їй дорогим. Давно нічого про них не чула Половчиха. «Тільки Іван працює на заводі і робить революцію...» А інші? Що сталося з ними, чи живі вони?
     Самотньо стояла жінка наодинці зі своїми думами. Та ось їй здалося, що шаланда ніби наблизилась до берега. Жінка подумала, що треба б почекати, може, шаланду приб'є до берега, то треба витягти її. Без неї риби не наловиш. Вона спустилася до моря, по коліна зайшла у воду і тільки тоді побачила за шаландою якесь чорне лахміття. «Ну що ж,— подумала вона,— буде хоч над чим потужити». Не кожній дружині рибалки випадало таке. Гинули чоловіки у морі. Та нараз вона почула голос, стомлений голос її чоловіка...
     Мусій розповів їй, як хотів врятувати шаланду, тому й сховався під кілем, щоб Чубенко сам плив до берега. А той усе пірнав та гукав, а потім і справді поплив до берега. Вони удвох з дружиною витягли під крижаним вітром шаланду, як робили усе життя — удвох. Берег був порожній. «І подружжя Половців пішло до домівки. Вони йшли, преніжно обнявшись, їм у вічі дмухав трамонтан, позаду калатало море, вони йшли впевнено і дружно, як ходили ціле життя».
     Хай там хто що говорить про «дві правди», у них вона одна на двох, бо вони — родина.

  1. Словник термінів.

Трамонтан — холодний вітер північного й північно-східного напрямку.

Шаланда — невелике вітрильне риболовне судно.

Артіль — основна форма виробничого об’єднання громадян для проведення колективного господарства.


  1. Тематика, проблематика новели.

Тема – розповідь про подію на морі, про героїчний вчинок Мусія Половця, про порятунок шаланди майже ціною свого життя.

Проблематика:

  • Вірність у коханні (бути поряд у скрутну хвилину)

  • Відданість Вітчизні, артільній справі.

  1. Характеристика образів.

Половчиха

Психологічна напруженість подій передається через сприйняття образу Половчихи, стійкість і мужність якої асоціюється з незламною скелею. Іі образ письменник немовби вирізьблює з каменю.

Родом Половчиха з Очакова, доброго рибальського роду, доброї степової крові. Скільки сваталось до неї заможних хазяїв, але вийшла вона за рибалку Мусія Половця. Це був "непоказний хлопець, нижчий од неї на цілу голову". Але така вже любов. Побравшись із Мусієм, почала вона боротися за життя. Разом із чоловіком працювала, разом із ним виховувала своїх синів.

У ство­ренні цього образу відчутні традиції народних дум та історичних пісень, поетичних легенд і переказів, «Слова о полку Ігоревім». Як і Ярославна в Путивлі на валу, ладна була б вона полетіти до Мусія, сили свої віддати, допомогти, «крикнути й покликати» чоловіка. Туга, але не розпач, огорнули вірне, любляче жіноче серце. Любов робить із Половчихи «маяк невгасимої сили», який указує путь Мусію додому. Сильна духом жінка не втрачає віри в те, що ще побачить свого чоловіка.

Навіть коли «натовп риба­лок поздіймав шапки», шануючи пам’ять про славетного голову артілі, і тоді не пустила сльози Половчиха, не заголосила. І море кориться такій силі духу: виносить напівзамерзлого «її Мусієчка», який не про своє життя вболіває, а турбується про добро­бут артілі. Незважаючи на те, що «мати стояла на чолі родини, стояла, мов скеля в штормі», у неї ніжне серце й вразлива душа. «Преніжно обнявшись», поверталося додому подружжя, так, як ходили все життя.

Мусій Половець.

В образі Мусія Половця уособлюються найкращі риси народу – мудрість, людяність, працьовитість, хоробрість. Особливо яскраво розкривається його характер у двобої з крижаним морем. Свого героя автор ставить у виняткові ситуації: холодні бризки печуть вогнем, примерзає до тіла мокра одежа. Ризикуючи своїм життям він рятує Чубенка та шаланду.



V.Підсумок.ДЗ.
    



База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка