З теми „Інтерактивні технології навчання на уроках



Скачати 203,46 Kb.
Дата конвертації27.10.2018
Розмір203,46 Kb.
Інтерактивні технології навчання на уроках у початкових класах

З досвіду роботи вчителя

початкових класів

Глевахівської ЗОШ

І-ІІІ ступенів

Щербакової Олени Вікторівни

2014рік

Опис досвіду роботи



з теми

Інтерактивні технології навчання на уроках



у початкових класах”



ВСТУП
Актуальність проблеми

Виховання загальної культури сучасної особистості, розвиток інтелектуальних, творчих здібностей учня є однією з найактуальніших задач сучасної освіти. Значну роль в цьому плані відіграє розвиток пізнавальних інтересів школярів, фундамент якого закладається в початковій школі.

За нової парадигми освіти пріорітетним у педагогічному мисленні став новий підхід до ролі учня у навчальному поцесі. Саме учень повинен стати центральною фігурою на уроці. Від творчої активності школярів, їхнього уміння доказово міркувати, обгрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з однокласниками, з учителем залежить результативність уроку.

Як показує практика школи, вчителі не достатньо уваги приділяють ролі учня на уроці. Існуючий стан навчання молодших школярів засвідчує, що майже 80% дітей залишаються на уроці пасивними, і ця пасивність спостерігається протягом багатьох років шкільного навчання. Іншими словами, дитина „відсиджує” уроки. Вплинути на традиційний процес навчання, підвищити його ефективність, спрямувати його на розвиток особистості учня, на мій погляд, може використання інтерактивних технологій у навчанні молодших школярів. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів, що дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

Ефективне викладання уроків в початкових класах не можливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з певних предметів, а й навчитися спостерігати об’єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв’язок між поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися і співпрацювати з вчителем.

Тому вважаю за доцільне впроваджувати в навчально-виховний процес сучасні освітні технології, зокрема, інтерактивні, які сприяють всебічному розвиткові особистості школяра, відкритості стосунків, самостійності, глибокому усвідомленню змісту навчального матеріалу.



Актуальність проблеми: одним із важливих завдань педагогічної науки і практики є пошук ефективної системи освіти, яка б відповідала б і потребам соціально-економічного, і культурного розвитку суспільства, допомагала учневі самовизначитися і самореалізуватися. Важливе місце у вирішенні цієї проблеми займає активізація розумової діяльності учнів на уроках.
Об”єкт, що вивчається: індивідуальні особливості молодших школярів.
Предмет дослідження: навчальне заняття з математики, української мови, читання.
Мета дослідження полягає у теоретичному і практичному обґрунтуванні ефективності та результативності використання інтерактивних технологій.
Теоретичною основою дослідження є положення, викладені в працях М.В.Богданович, О.Я.Савченко, Л.С.Виготського, В.М.Місяцева, М.М.Обозова, В. Сухомлинського, Ш.Амонашвілі, О.Савченко, С.Лисенкової, В.Шаталова та інших.

Проблема застосування інтерактиву в навчальному процесі була в центрі уваги таких дослідників, як О.Єльникова, О.Коберник, О.Комар, Т.Кравченко, які обґрунтовують доцільність застосування інтерактивних методів для посилення ефективності процесу навчання.


У процесі дослідження даної проблеми ставлю перед собою такі завдання:

- відстежити результативність інтерактивних вправ на різних етапах навчального заняття;

- розвивати інтерес до навчання;

- розвивати творчі здібності школярів;

- особистісно-орієнтоване навчання;

- формувати дієві знання і мислячу особистість.



Основна частина
Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю – я

набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю

майстром.
Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення і демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти лише за допомогою активного (інтерактивного) навчання.
Метою інтерактивного навчання є створення комфортних умов пізнавальної діяльності, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Школярі вчаться спілкуватися з іншими людьми, бути демократичними, толерантними, критично мислити й приймати обдумані рішення.
Використання інтерактивних технологій – дієвий спосіб навчання, що передбачає активність і самостійність учня під час навчального процесу, створення атмосфери співпраці, доброзичливості, розкриття і реалізацію особистості дитини.
Інтерактивними вважаються такі методи навчання, які реалізуються завдяки активній взаємодії учнів і дають змогу на основі внеску кожного з них у спільну справу отримувати нові знання, організовувати спільну діяльність, ідучи від окремої взаємодії двох-трьох осіб до широкої співпраці класного колективу.
Діагностика структурного ядра інтерактивного метода стала передумовою виокремлення таких його компонентів, як:

  • цільовий,

  • змістовий,

  • діяльнісний,

  • психологічний,

  • результативний (див. Додаток 1).

Зважаючи на наведену структуру, була розроблена класифікація інтерактивних методів навчання, в основу якої поклали такі критерії:



  • чисельність учасників;

  • характер завдань;

  • методична мета;

  • етап уроку.

Кожний з цих критеріїв включав наступні типи інтерактивних методів:



  • за чисельністю учасників: фронтальні та кооперативні (парні, групові);

  • за характером завдань: єдині та диференційовані;

  • за методичною метою: формуючі, вправляючі;

  • за дидактичною метою: інформаційні, організаційні, регулятивні, аргументуючі (пояснювальні);

  • технології навчання у дискусії;

  • технології навчання у грі.

Наочно розроблена класифікація інтерактивних методів навчання молодших школярів (див. Додаток 2).


Дотримуюсь таких принципів інтерактивної роботи:

  • одночасна взаємодія (всі учні працюють в один і той же час);

  • однакова участь (для виконання завдання кожному учневі надається однаковий час);

  • позитивна взаємодія (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);

  • індивідуальна відповідальність (при роботі у групі у кожного учня своє завдання).

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учня, так і педагога. Власний досвід переконує в тому, що починати потрібно з поступового використання технологій – і вчителеві та учням треба звикнути до них.


Враховуючи психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку та рівень їхньої готовності до спілкування, вважаю, що застосування інтерактивних технологій навчання в початковій школі варто розпочинати з роботи в парах. Саме в процесі роботи в парах учні отримують можливість говорити, що є необхідним для цього вікового періоду. Всупереч тому, що увага дітей молодшого шкільного віку нестійка і тому вони часто відволікаються, під час роботи з партнером кожен з учнів працює активно. Цю технологію можна використовувати на будь-якому етапі уроку математики, навіть на етапі перевірки самостійно виконаного завдання, зокрема й домашнього, коли пропонується учням звірити відповіді завдань і в разі розходження, довести правильність своєї відповіді.
Також на уроках під час організації праці за технологією „Робота в парах” можна давати учням наступні завдання:

  • обговорити хід виконання роботи, а потім самостійно записати розв’язання в зошит;

  • розглянути і проаналізувати запропоновані вчителем з підручника чи спроектовані на екран або написані на картках різні способи розв’язання завдань;

  • обговорити відповіді на запитання вчителя;

  • розробити запитання для інших учнів класу;

  • зробити висновок і т.п.

Наприклад, об’єднавши учнів у пари в тому порядку, в якому вони сидять за партами, даю кожному з пари завдання проаналізувати певний спосіб розв’язання завдання. Після закінчення відведеного часу на обмірковування відповіді, за вказівкою вчителя, кожен учень пари по черзі розказує хід виконання завдання. попереджаю, що учень, який слухає, має бути уважним, щоб міг вкінці сказати, чи погоджується з таким міркуванням чи ні. А також попереджаю учнів, що вони мають дійти спільної згоди, після чого пропонується учням вирішити, хто з учнів пари представлятиме свої міркування в загальному колі за технологією „Мікрофон”.

Варто зазначити, що у випадку, коли немає умов розмістити дітей по колу або це викликає певні ускладнення, то „мікрофон” передається з однієї парти на іншу, або від одного учня до іншого, що сидить поруч.


Враховуючи особливості завдань, можна дещо видозмінити цю технологію. Наприклад, запропонувавши парам визначити, хто з учнів пари представлятиме хід виконання завдання першим способом, вчитель, передаючи уявний мікрофон учню, просить його розпочинати відповідь словами: „На мою думку, це завдання виконано таким чином: ...” і, після закінчення, передати „мікрофон” наступному учню. Якщо учень, який взяв „мікрофон” міркує аналогічно, то має починати словами: „Я погоджуюся, що ...” – і ще раз озвучити відповідь, щоб краще запам’ятати.

Якщо пояснення і далі аналогічні (повторюються), запитую в дітей, чи є в когось інша версія. Якщо немає, то представнику наступної пари пропонується представити другий спосіб розв’язання.

У випадку, коли учень, який отримав „мікрофон”, не погоджується з попереднім судженням, тобто має свою думку, то як і в попередньому випадку відповідь доцільно розпочинати словами: „На мою думку ...”. висловившись, він передає „мікрофон” далі.

Якщо були різні тлумачення ходу розв’язання завдань, то допомогти учням прийняти правильне рішення.


На уроках математики, читання та української мови у початковій школі ефективним може бути використання технології „Міні ажурна пилка” („Мозаїка”, „Джиг-со”).

За цією технологією пропоную учням об’єднатися в четвірки (по дві парти, що стоять одна за одною) і роздаю кожній групі по 4 підготовлених заздалегідь (з підручника чи написаних на картках) завдання так, щоб кожен учень у групі отримав різне завдання. на першому етапі пропоную самостійно обдумати спосіб його розв’язання, на що відводиться 1-2 хв. По закінченні часу дається вказівка пояснити хід виконання свого завдання сусіду по парті (спочатку висловлюються ті учні, які сидять праворуч за партою, а потім - ліворуч) і обмінятися завданнями.

Наступний крок передбачає аналогічну роботу зі школярами. Що сидять позаду (попереду) в межах четвірки і обмін завданнями, які вони отримали після першого спілкування.

На наступному етапі учні знову повертаються до роботи в початкових парах і пояснюють один одному розв’язання завдання, отриманого від попереднього спілкування та відтворюють почуте знову від сусіда.

У результаті кожен з учнів зможе пояснити розв’язання всіх чотирьох завдань.

Далі пропоную кожній групі визначити учня, який представлятиме хід виконання одного із 3-х завдань, що йому запропонували партнери по групі, тобто не те завдання, яке він отримав від учителя. А також попереджаю, що учні-представники повинні стежити за тим, щоб не повторювати завдання, яке було вже представлене. До того ж, кожний наступний представник, узявши уявний „мікрофон”, повинен спочатку сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника. Якщо ні, то обґрунтовує чому і передає „мікрофон” наступному представнику, який теж має сказати, чи погоджується з почутим обґрунтуванням і, якщо так, то представляє розв’язання іншого завдання і т.д.


Для розв’язання логічних завдань з математики або нового виду нестандартних завдань, або завдань, у розв’язанні яких ще не набули учні достатнього рівня, пропоную видозмінений варіант технології „Два – чотири – всі разом”.

Учням пропонується спочатку самостійно, за відведеним часом, подумати і знайти спосіб розв’язання завдання. тоді, учні об’єднуються в пари з сусідом по парті і обмінюються своїми ідеями та знаходять спільне рішення. Коли відведений час вичерпався, учні об’єднуються у четвірки. Для зручності об’єднуються по дві парти, що стоять одна за одною. Тепер школярі діляться своїми думками щодо способів розв’язання завдання і доходять спільної згоди. По закінченні часу учні визначають, хто представлятиме спосіб розв’язання завдання.

Далі пропонується учням, беручи уявний „мікрофон”, починати відповідь словами: „На нашу думку завдання слід розв’язати так: ....”. представник іншої групи, взявши „мікрофон”, має сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника, якщо ні, то обґрунтовує чому і пропонує свій шлях розв’язання. Якщо учень має інший спосіб розв’язання, то повинен сказати: „Я погоджуюсь з таким розв’язанням, але ми маємо інший спосіб: ...” і розкриває його. У випадку, коли розв’язання учнів наступної групи збігається із озвученим уже його попередниками, то сказавши про це, представник групи передає „мікрофон” далі. Якщо груп багато, то, вислухавши ствердну відповідь двох наступних учасників, вчитель запитує, чи є в якоїсь із груп інший варіант розв’язання. Тільки після цього робляться записи в зошитах, а за необхідності і на дошці.
Враховуючи особливості навчального матеріалу у початковій школі, можна використовувати спрощені матеріали технології „Броунівський рух”, яку доцільно використовувати на підсумкових уроках або уроках, присвячених повторенню. Вчитель сам готує або добирає з підручника 4-5 різних завдань . Якщо завдання підібрані не з підручника, то їх краще надрукувати на картках 4(5) різних кольорів так, щоб однакові завдання були на картках одного і того ж кольору. У випадку, якщо завдання з підручника, то на картках вказати тільки номер завдання з підручника. Учні за вказівкою вчителя за визначений учителем час розв’язують його самостійно.

Після закінчення відведеного часу пропонується учням зустрітися з одним із учнів, який має картку іншого кольору. Ознайомити його зі своїм завданням, вислухати зміст розв’язання товариша. Після чого обмінятися картками (завданнями) та шукати учня, що має картку кольору, якого у нього ще не було, і знову кожен з однокласників, що зустрілися, розказує зміст та розв’язання завдання, яке одержав від попередньої зустрічі і т.д. Процес закінчується, коли кожен учень розв’язав завдання на картках усіх кольорів.

Такий спрощений варіант технології „Броунівський рух” потребує меншої затрати часу, ніж звичайний, меншого обсягу навчального матеріалу. Тому його варто частіше застосовувати при виконанні завдань з підручника.
Також варто використовувати технологію „Робота в малих групах” з подальшою роботою в парах змінного складу. Суть такого поєднання цих технологій у тому, що об’єднавши учнів у декілька груп, дається одне завдання кожній групі. Для чіткої організації роботи різним групам завдання записується на картках різного кольору, тобто будь-які дві групи не повинні мати карток одного і того ж кольору, але кожен учень отримує картку із завданням, так як у подальшій роботі їм доведеться ними обмінюватись. Далі учням пропонується за відведений час виконати завдання, після чого, за вказівкою учні розходяться і зустрічаються з учнями інших груп, орієнтуючись за картками, щоб не зустрітися з учнем, щ має картку із завданням, яке він уже виконав. Зустрівшись з учнем „іншого кольору” кожен із них має представити зміст свого завдання і його розв’язання, обмінятися картками та рухатися на зустріч з іншим учнем, якому має представити розв’язання уже іншого завдання, того, яке він отримав під час зустрічі з попереднім учнем і т.д.

За відведений учителем час кожен учень має намагатися виконати завдання всіх груп, тобто завдання на картках усіх запропонованих кольорів.


Впроваджувати інтерактивні технології потрібно поетапно.

І етап – проводжу організаційне заняття і розробляю разом з учнями правила роботи в класі. Налаштовую дітей на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. На цьому етапі можна використати роздаткові матеріали для учнів: як працювати парами, в малих групах, трійках (див. Додаток 3).

Спочатку використовую прості інтерактивні технології: робота в парах, робота в малих групах, „мозковий штурм” тощо.

За потребою робота в парах може завершитись дискусією, де учні будуть обмінюватись думками з усім класом, або така робота в парах може перерости у групову.

Отже, інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, де кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля. Зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Тому для кожної дитини конче створити ситуацію успіху.


ІІ етап – впроваджую технології навчання у грі та фронтальні технології, під час яких школярі працюють колективно або індивідуально над виконанням одного завдання.

Це, наприклад, обговорення завдання у загальному колі.

На цьому етапі застосовую також інші вправи: „Мікрофон”, „Мозковий штурм”, „Незакінчене речення”, „Асоціативний кущ”.

Вправа „Мікрофон” дає можливість кожному учневі сказати щось швидко, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

„Мозковий штурм” використовую для вироблення кількох рішень з конкретної проблеми. Ідеї дітей не критикуються і не обговорюються, їм пропонується говорити все, що спаде на думку.

Інтерактивну технологію „Навчаючи - учусь” використовую при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Вона дає можливість учням передати свої знання однокласникам.


ІІІ етап – застосовую інтерактивні технології, які передбачають наявність досвіду пошукової і творчої діяльності учнів, самостійності у прийнятті рішень, вміння спілкуватися, обмінюватися інформацією, висловлювати власну думку.

На цьому етапі використовую метод „Прес”, „Обери позицію”, „Зміни позицію”, телевізійне ток-шоу та інше.

Перед застосуванням дискусійних технологій обговорюю з дітьми правила культури спілкування:


  • Говорити по черзі, а не всім водночас.

  • Не перебивати того, хто говорить.

  • Критикувати ідею, а не особу, що її висунула.

  • Пропонувати власні варіанти.

  • Поважати всі висловлені думки.

  • Не змінювати тему дискусії.

Технології навчання у дискусії тісно пов’язані з іншими технологіями. Діти вчаться дискутувати, коли працюють у парах чи малих групах і їм необхідно досягти узгодженого рішення.

Вільний обмін думками під час дискусії сприяє розвитку самостійного мислення дітей, вчить їх принциповості, вміння аргументовано відстоювати власні погляди, рецензувати вислови товаришів.

Важливим елементом навчальних занять є оцінювання. У процесі інтерактивного навчання застосовую різні прийоми оцінювання: тест, експрес-опитування, розширене опитування, творче завдання, самооцінка (див. Додаток 4).

В процесі оцінювання дотримуюся ідеї Сухомлинського: „Оцінка відбиває фактичний рівень знань учня, проте необхідно оцінити і зусилля школяра, завдяки яким досягнуто успіху”.

Нові стратегії оцінювання повинні показати не тільки рівень оволодіння навичками мислення і комунікації, а і здатність відстоювати свою думку, аргументувати власну позицію. До приорітетів оцінювання включається не лише результат роботи, а й сам процес навчання (активність на уроці, готовність до співпраці, спосіб спілкування, відповідальність за діяльність).

Оцінювання здійснюю на рівні засвоєння навчального матеріалу та на емоційному рівні (див. Додаток 5).

Перед оцінюванням на інтерактивному уроці ставлю такі завдання:



  • визначення рівня навчальних досягнень і навчальних можливостей учня;

  • створення умов для саморозвитку і для самовдосконалення;

  • створення „ситуації успіху”;

  • стимулювання мотивації до подальшого навчання і отримання знань;

  • з’ясування необхідності у корекції навчання, встановлення зворотнього зв’язку.

Більшість дітей любить похвалу і нагороди, які можуть заохочувати їх робити все якнайкраще і допомагають стати впевненими у собі. Хоча можуть спричинити і небажані наслідки: звикання, несправедливість, маніпулювання, перебільшення.

Заохочувати і підтримувати учнів без згаданих наслідків можна, застосовуючи деякі стратегії (див. Додаток 6).

Для ефективного застосування інтерактивних технологій старанно планую свою роботу на уроці, визначаю його структуру (див. Додаток 7, Додаток 8).

Таким чином, інтерактивне навчання дає можливість розкрити нахили і здібності кожної дитини, допомагає школярам „відчути радість успіху у розумовій праці”.

За такої організації навчання школа стане для дітей школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів. Дитина буде думаючою, стане активним здобувачем знань, допитливим шукачем істини, мандрівником у світі пізнання.



Висновок

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класі збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал, займають активну позицію в засвоєнні знань.

Використання інтерактивних технологій на уроках математики, читання та української мови дає можливість збагачувати світоглядну і моральну основу суджень. За допомогою інтерактивних вправ можна глибше осмислювати актуальні явища громадського, культурного життя, навчитися поважати власну думку, зрозуміти, що не завжди те, що висловлює більшість, є істиною.

Успіх уроків із застосуванням інтерактивних технологій залежить від ерудиції педагога, його вміння створювати невимушену обстановку.

Творчість учителя породжує творчість учня. Творчий підхід до кожного уроку, любов до дитини, віра в неї дають змогу знаходити нові завдання, що зацікавлюють дітей, викликають позитивні емоції, стимулюють діяльність, пошук.

Така робота необхідна і учню і самому вчителю. Вона допомагає не тільки вчити дитину, а й розуміти її внутрішній світ, бачити зростання ерудиції, творчої уяви.

Інтерактивне навчання є однією з найбільш гнучких форм включення кожного учня в роботу, забезпечує перехід від простих до складних завдань, вчить використовувати не готові знання, а здобувати їх із власного досвіду, що веде до розвитку мислення – творчого і діалектичного. Новітні підходи до організації навчання роблять навчально-виховний процес різноманітним, цікавим та ефективним.

Бібліографія
1.Закон України „Про загальну середню освіту”.
2. Програма середньої загальноосвітньої школи,

К., Освіта. 2002р.


3. Інтерактивні технології навчання у початкових класах/Упорядник І.І.Дівакова,-Тернопіль:Мандрівець,2010.
4.Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - Умань, 2003.-65с.
5.Савченко О.Я. Дидактика початкової школи.- Підручник.-К.:Абрис.-1997р.
6.Сухомлинський В.О. Вибрані твори, 5т.-К.:Рад. Школа.-1976.
7.Карнаух Т. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання // Початкова школа. – 2005.- №11. – с.5-8.
8.Годкевич Л. Інтерактивні технології // Завуч. – 2004. - №6 (192). – с.9-12.
9.Шевчук І. Використання інтерактивних технологій у проведенні виховних годин // Початкова школа. – 2004. - №5. – с.13-15.
10.Амонашвілі Ш.А. Здрастуйте, діти. – М.: Просв. – 1983. – 208с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка