З вивчення змістовних модулів




Сторінка1/3
Дата конвертації23.03.2017
Розмір0,52 Mb.
  1   2   3


Міністерство освіти і науки України
Запорізький національний технічний університет

Кафедра філософії
м е т о д и ч н і р е к о м е н д а ц і ї
з вивчення змістовних модулів

з курсу «Соціальна відповідальність»

що виносяться на самостійну роботу студента
(для студентів-магістрів спеціальностей ФЕУ

всіх форм навчання)

2014

Методичні рекомендації з вивчення змістовних модулів з курсу «Соціальна відповідальність», що виносяться на самостійну роботу студента (для студентів-магістрів спеціальностей ФЕУ всіх форм навчання) / Укл.: Бондаренко О.В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2014. – 42 с.

Укладач:

Ольга Валеріївна Бондаренко, докт. філос. н., проф., зав. каф.

Рецензент:

Л.Д.Кривега, зав. кафедри філософії ЗНУ, докт. філос. н., проф.

Відповідальний за випуск:

О.В.Бондаренко, докт. філос. н., проф., зав. каф.

Затверджено на засіданні кафедри філософії ЗНТУ,

протокол № 5, від «_10_»__02___2014 р.
З М І С Т
стор.

Передмова …………………………………………………………… 4

Опис навчальної дисципліни ………………………………………... 6

Структура навчальної дисципліни …………………………………… 7

Короткий виклад основних тем курсу ……………………………… 10

Соціальна відповідальність як теоретичний конструкт сучасного соціального знання

(Змістовний модуль1.1)……………………………………………… 10

Корпоративна соціальна відповідальність як нова філософія Бізнесу

(Змістовниймодуль1.2)………………………………………………...12

Місце соціальної відповідальності в управлінні Організацією

(Змістовний модуль 1.3.)…………………………………………..….15

Соціальні, економічні, екологічні аспекти соціальної відповідальності

(Змістовний модуль 1.4.) …. …………………………………………..18

Моніторинг корпоративної соціальної відповідальності

(Змістовний модуль 2.1.)……………………………………………...20

Соціальне партнерство як інструмент формування соціальної відповідальності

(Змістовний модуль 2.2.)……………………………………..………. 22

Міжнародні стандарти та ініціативи у сфері соціальної відповідальності

(Змістовний модуль 2.3.) ………………………………………..…… 24

Стратегічні напрями розвитку соціальної відповідальності в Україні

(Змістовний модуль 2.4.) ……………………………………………...29

Перелік рекомендованої літератури ……………………………... 34



П Е Р Е Д М О В А
Вивчення курсу «Соціальна відповідальність» передбачає ознайомлення студентів-магістрів із основними теоріями й концепціями сучасної світової та вітчизняної соціально-економічної думки, з розмаїттям соціальної проблематики сучасного етапу розвитку людської цивілізації щодо змісту й основних механізмів розвитку господарської сфери її життєдіяльності та суспільного розвитку у цілому.

Метою викладання навчальної дисципліни «Соціальна відповідальність» є формування у студентів фундаменталь­них знань теорії та практики соціальної відповідальності й відповідних професійних компетенцій.
Критерії оцінювання знань студентів
Відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України, об'єктивний критерій оцінювання знань студентів має складатися із наступних груп елементів з відносно рівними ваговими коефіцієнтами: 1) рівень: системність викладення; логічна послідовність; проблемність викладення; доведеність; 2) обсяг: повнота висвітлення теми; методологічне значення; спирання на першоджерела; 3) зв’язок із сучасністю: знання теоретичного значення теми для формування світогляду сучасної людини; зв’язок з профілем майбутньої спеціальності; 4) знання першоджерел та вміння їх використовувати.

Виходячи з цього, припускаються такі оцінки знань студентів:



Оцінка “ВІДМІННО”. Виставляється студенту, який глибоко та твердо засвоїв матеріал курсу, вичерпуючи, послідовно й грамотно, логічно струнко його виклав, показав вміння застосовувати основні принципи теорії соціальної відповідальності до аналізу сучасної дійсності, глибоко знайомий з першоджерелами, показав вміння самостійно викладати їх зміст, робити узагальнення та висновки.

Оцінка “ДОБРЕ”. Виставляється студенту, який показав тверді знання та засвоєння матеріалу, грамотно та по суті викладає його, здатний застосовувати знання до аналізу сучасності, показав знання першоджерел.

Оцінка “ЗАДОВІЛЬНО”. Виставляється студенту, який слабо володіє матеріалом курсу, має знання основного матеріалу, припускає неточності у формулюваннях, непослідовність у викладанні матеріалу, має труднощі при аналізі сучасності, знайомий лише з основним змістом першоджерел, недостатньо володіє навичками робити узагальнення та висновки.

Оцінка “НЕЗАДОВІЛЬНО”. Виставляється студенту, який не знає значної частини матеріалу курсу, допускає суттєві помилки, не може ув’язати зміст матеріалу з дійсністю, не знає основного змісту першоджерел.
За структурою контрольна робота студента-магістра заочної форми навчання з курсу «Соціальна відповідальність» повинна мати вигляд: ВСТУП – ОСНОВНА ЧАСТИНА – ВИСНОВКИ – СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. У вступній частині – має бути викладено уведення до основних проблем, що становлять зміст контрольної роботи, їх місце у системі знання з соціальної відповідальності, актуальність для розуміння сучасного світу та людини. Основна частина – це розкриття змісту запропонованих завданням питань у відповідності до плану (має бути не менше як 3 пункти плану). Висновки – є заключною частиною контрольної роботи, де формулюються основні теоретичні та практичні результати проведеного у роботі аналізу. Список використаної літератури – має складатися не менше як із 4-6 джерел, посилання на які слід робити у тексті контрольної роботи.
Опис навчальної дисципліни


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів ECTS – 4,0.

Галузі знань

0305 –

Економіка та підприємництво;



напрям підготовки 6.030508 – Фінанси і кредит;

спеціальність

8.03050801 – Фінанси і кредит


Нормативна

Модулів – 4.

Рік підготовки

5-й


Змістових модулів – 2.

Індивідуальне науково-дослідне завдання –

контрольна робота

(назва)


Семестр

10-й


Загальна кількість годин – 144 год.

Лекції

16 год.


Годин для заочної форми навчання:

аудиторних – 6 год.,

самостійної роботи студента – 120 год., індивідуальне завдання (контрольна робота) – 18 год.


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

магістр


Практичні, семінарські

16 год.


Лабораторні



Самостійна робота

112 год.


Індивідуальні завдання

18 год.



Вид контролю: екзамен


Структура навчальної дисципліни
Змістовний модуль 1.

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК СТІЙКОГО РОЗВИТКУ


Тема 1.1. Соціальна відповідальність як теоретичний конструкт сучасного соціального знання.

«Соціальна відповідальність» як категорія сучасного соціального знання. Концепція стійкого розвитку та концепція корпоративної стійкості. Сутність суспільного руху за соціальну відповідальність. Концептуальні основи розвитку соціальної відповідальності. Сутність, види, категорії, еволюція, концепції, моделі та рівні соціальної відповідальності. Стратегія соціально відповідальної поведінки у ринковому середовищі. Особливості соціальної відповідальності різних суб’єктів суспільного розвитку: соціальна відповідальність людини, держави, суспільства. Правова та позаправова соціальна відповідальність.


Тема 1.2. Корпоративна соціальна відповідальність як нова філософія бізнесу.

Історія розвитку корпоративної соціальної відповідаль­ності (КСВ) та визначення КСВ. Розмаїття підходів щодо змісту КСВ. КСВ у системі соціальних функцій підприємництва. Концепція КСВ. Види КСВ. Рівні застосування КСВ. Основні напрямки КСВ. Основні принципи КСВ. Переваги КСВ для бізнесу. Моделі КСВ бізнесу і становлення різних типів корпоративної культури. Соціальна відповідальність корпорацій як інструмент конкурентної боротьби. Форми та сфери участі організацій в КСВ. Принципи чесної конкуренції, етичної поведінки компаній щодо партнерів та соціально відповідального маркетингу.


Тема 1.3. Місце соціальної відповідальності в управлінні організацією.

Організаційно-економічне забезпечення управління корпоративною соціальною відповідальністю. Механізми управління КСВ. Внутрішня та зовнішня соціальна відповідальність організації. Фінансовий та нефінансовий сектори КСВ. Формування відносин бізнесу із зовнішніми організаціями на засадах соціальної відповідальності. Формування відносин роботодавців із працівниками на засадах соціальної відповідальності.


Тема 1.4. Соціальні, економічні, екологічні аспекти соціальної відповідальності.

Соціальні аспекти соціальної відповідальності. Економічні аспекти соціальної відповідальності. Ставлення до навколишнього середовища як форма вияву соціальної відповідальності; екологічна компонента соціальної відповідальності.


Змістовний модуль 2.

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ


Тема 2.1. Моніторинг корпоративної соціальної відповідальності.

Підзвітність як принцип соціально відповідального бізнесу. Соціальна підзвітність. Проблема вимірювання соціального внеску (соціального ефекту діяльності) організації. . Інформаційна політика і соціальна звітність. Нормативно-правові засади розвитку соціальної відповідальності. Критерії, показники та методика оцінювання соціальної відповідальності. Соціальний звіт як явище. Оцінка результативності корпоративної соціальної відповідальності. Корпоративний соціальний звіт. Фінансова та нефінансова звітність. Цілі та історія розвитку нефінансової звітності. Відповідальність, повноваження, обмін інформацією.


Тема 2.2. Соціальне партнерство як інструмент формування соціальної відповідальності.

Запровадження системи корпоративної соціальної відповідальності. Концепція зацікавлених сторін: ідея, історія, сутність. Соціальні інвестиції як явище; сутність соціальних інвестицій як форми вияву корпоративної відповідальності роботодавців. Форми соціального інвестування. Соціальні програми компанії: сутність, напрямки. Сутність, складові та пріоритети розвитку соціальної відповідальності політики управління персоналом. Приклади соціально відповідальних практик.


Тема 2.3. Міжнародні стандарти та ініціативи у сфері соціальної відповідальності.

Принципи й впровадження соціальної відповідальності Міжнародні стандарти як орієнтири складання соціальних звітів. Міжнародні стандарти соціальної звітності. Сутність, структура, вимоги та особливості міжнародних стандартів соціальної звітності. Зміст, структура і вимоги міжнародних стандартів звітності.


Тема 2.4. Стратегічні напрями розвитку соціальної відповідальності в Україні.

Особливості вияву соціальної відповідальності бізнесу в реаліях новітньої України. Приклади соціально відповідальних та соціально безвідповідальних практик. Особливості соціальної звітності в Україні.



Короткий виклад основних тем курсу
СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ТЕОРЕТИЧНИЙ КОНСТРУКТ СУЧАСНОГО СОЦІАЛЬНОГО ЗНАННЯ

(змістовний модуль 1.1)


Соціальна відповідальність – це новий рівень розвитку суспільства, нова стратегія та концепція, яка інтегрує у собі національну стратегію, загальні людські цінності та етичну поведінку бізнес-організацій, споживачів, працівників, органів влади, інститутів громадського суспільства, науково-дослідницьких установ та вищих навчальних закладів. Сьогодні більшість країн світу залучаються до концепції соціальної відповідальності як на місцевому, регіональному, так і на державному рівнях.

На сьогодні загально прийнятим визначенням соціальної відповідальності – за стандартом ISO-26000 "Керівництво із соціальної відповідальності" – є таке: «соціальна відповідальність це відповідальність організацій за вплив своїх рішень та дій на суспільство та оточуюче середовище, що реалізується шляхом прозорої та етичної поведінки, яка узгоджується зi сталим розвитком, здоров’ям та добробутом суспільства; відповідає інтересам груп та заінтересованих осіб, відповідає чинній нормативній базі та відповідним міжнародним зобов’язанням та є інтегрованою у діяльність та стратегії розвитку організації або компанії та здійснюється у повсякденній діяльності».

Соціальна відповідальність бізнесу поширена серед країн Європи. В одних країнах вона інтегрована в громадську політику (Данія, Франція, Фінляндія, Швеція), в інших – соціально відповідальні практики є виключно прерогативами компаній (Греція, Ірландія, Нідерланди, Словенія). В Європейському Союзі основна роль соціальної відповідальності бізнесу полягає у підтримці сталого розвитку компаній, що призводить до покращення ситуації на ринку праці, а також якості продуктів і послуг, що надаються компаніями (Комюніке Європейської Комісії, 2006).

Основними характеристиками соціальної відповідальності бізнесу є добровільність; інтегрованість у бізнес-стратегію організації, компанії; системність; користь для всіх заінтересованих сторін: співробітників, споживачів, акціонерів, громади тощо, а також для самого підприємства; внесок у процес сталого розвитку. Соціальна відповідальність не обмежується благодійністю.

Соціальна відповідальність бізнесу – відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає у гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем.

У широкому розумінні соціальна відповідальність бізнесу може бути представлена як система цінностей, заходів і процесів, що мають на меті поширення позитивного впливу діяльності компанії в економічній, екологічній, соціальній сферах як усередині організації, так і в навколишньому середовищі. Реалізація соціально відповідальних стратегій має орієнтуватися не лише на зменшення та запобігання негативним наслідкам діяльності, а й на досягнення економічного, екологічного та соціального ефектів (так звана стратегія потрійного впливу), що може розглядатися як основа підвищення конкуренто­спроможності окремих компаній і національної економіки загалом.

Існує два підходи розуміння соціальної відповідальності бізнесу: 1) підприємництво вважається соціально-відпові­дальним, якщо воно, не порушуючи законів і норм державного регулювання, збільшує прибуток, тобто досягає запланованих економічних цілей; 2) підприємець у доповнення до економічної відповідальності повинен враховувати людські і соціальні аспекти впливу свого бізнесу на працівників, партнерів, споживачів, і також, вносити позитивний внесок у рішення суспільних проблем суспільства у цілому. Тобто, суспільство чекає від росту підприємництва не тільки високих економічних результатів, а й суттєвих досягнень з точки зору соціальних цілей.

Соціальна відповідальність бізнесу містить у собі процедури і практики компаній з семи аспектів діяльності: 1) організаційне управління; 2) права людини; 3) трудові відносини; 4) етична операційна діяльність; 5) захист навколишнього середовища; 6) захист прав споживачів; 7) розвиток місцевих громад і співпраця з ними.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:


  • сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи; навіть якщо короткострокові витрати у зв'язку з соціальною дією високі, у довгостроковій перспективі вони можуть стимулювати прибуток, оскільки у споживачів, постачальників і місцевого співтовариства формується привабливіший образ підприємства;

  • наявність ресурсів для надання допомоги у рішенні соціальних проблем; оскільки бізнес має у своєму розпорядженні значні людські і фінансові ресурси, йому слід було б передавати їх частину на соціальні потреби;

  • моральне зобов'язання поводитися соціально відповідально; підприємство є членом суспільства, тому норми моралі також повинні управляти його поведінкою.

Аргументи проти соціальної відповідальності;

  • порушення принципу максимізації прибутку; напрям частині ресурсів на соціальні потреби знижує вплив принципу максимізації прибутку;

  • витрати на соціальну замученість; засоби, що направляються на соціальні потреби, є для підприємства витратами; кінець кінцем ці витрати переносяться на споживачів у вигляді підвищення цін;

  • недостатній рівень звітності широкій публіці; до тих пір, поки суспільство не розробить порядок прямої звітності йому підприємств, останні не братимуть участь у соціальних діях, за які вони не вважають себе відповідальними.



КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК НОВА ФІЛОСОФІЯ БІЗНЕСУ

(змістовний модуль 1.2)


Концепція соціальної відповідальності зародилась наприкінці XIX - на початку XX ст. серед американських інженерів.

У ХVIII ст. поява цивільної інженерії для будівництва доріг, систем водопостачання та санітарних систем, освітлення осель тощо зумовила збільшення кількості інженерів. Збільшення кількості інженерів та їх технічної влади призвело до напруги у відносинах між інженерами та контролюючими їх органами (так зване «повстання інженерів», за американським істориком Е.Лейтоном).

Згодом концепція соціальної відповідальності перейшла у площину бізнесу, де термін «соціальна відповідальність» пов’язували з діяльністю корпорацій. Так виник і зараз став дуже розповсюдженим термін «корпоративна соціальна відповідальність».

Ідея корпоративної соціальної відповідальності набула популярності у 1950-ті рр. та з роками поширювалася в міру того, як корпорації ставали масштабнішими й потужнішими. Аж до того, як в останні десятиріччя вона стала частиною щоденного словника, особливо у Північній Америці та Західній Європі.

Еволюція у часі й історія соціальної відповідальності бізнесу – це, передусім, історія концепцій щодо неї:

концепція економічної відповідальності – спочатку соціальну відповідальність бізнесу розуміли як економічну відповідальність фірми за здійснення ділових операцій та підтримування рентабельності, у той час, коли знаменита "невидима рука" ринку автоматично перетворює особисті інтереси у спільні;

концепція базової бізнес-стратегії – передбачає, що бізнес не може процвітати, якщо суспільство, в якому він ведеться, функціонує невдало; корпоративна відповідальність стосується заходів, які здійснюють підприємства для підтримання та розширення цього симбіотичного взаємозв’язку;

концепція обовязків – корпорація повинна виконувати наступні обов’язки: економічний (заробляти достатній прибуток на власний акціонерний капітал для задоволення акціонерів, надавати продукцію, що варта сплачених за неї грошей, для задоволення покупців, створювати нові робочі місця та нові матеріальні цінності для свого бізнесу, заохочувати інновації); правовий (дотримуватися закону); етичний (бути моральною, чесною, справедливою, поважати права людей, уникати шкоди чи соціально кривди, запобігати завданню шкоди іншими); філантропічний (вести корисну діяльність для суспільства);

концепція «стейкхолдерів» – висвітлює наявність у організацій корпоративної свідомості, яка передбачає постійне розуміння керівництвом відповідальності даної установи по відношенню до громадянського суспільства;

концепція корпоративної підзвітності – підкреслює, що компанії у певний спосіб несуть відповідальність за наслідки своїх дій і повинні ставати більш підзвітними перед суспільством;

добровільна концепція зобов’язання фірми на добровільній основі прагнути досягнення довгострокових цілей, які є корисними для суспільства;

концепція проактивності – передбачає «проактивний» (стратегічний) підхід до ведення ділової діяльності, який систематично розширює можливості врядування задля сталого розвитку.

Нова концепція соціальної відповідальності корпорацій була сформулювала американським економістом Г.Боуеном у 1953 р. у книзі "Соціальна відповідальність бізнесмена". Автор визначає цю концепцію як обов’язок керівників вести саме ту політику і приймати саме ті рішення, які спрямовані на користь суспільства і відповідають цілям та цінностям людства.

Ідея корпоративної соціальної відповідальності набула закінченого вигляду декілька десятків років тому, коли на всесвітньому економічному форумі в Давосі Генеральний секретар ООН Кофі Аннан звернувся до лідерів найбільших компаній світу із закликом приєднатися до міжнародної ініціативи – Глобального договору – в рамках якого створюються умови для співпраці бізнесу з установами ООН, профспілками, неурядовими організаціями для втілення в життя загальних принципів соціальної рівності та збереження довкілля. Спираючись на перевагу спільних дій, Глобальний договір поставив завдання розвитку принципів соціальної відповідальності бізнесу, забезпечення його участі у вирішенні найгостріших проблем глобалізації. Таким чином, приватний бізнес, приєднавшись до договору у співпраці з іншими соціальними партнерами, зможе сприяти реалізації ідеї формування стійкої і відкритої глобальної економіки.

За визначенням Європейської Комісії ("Зелена книга з корпоративної соціальної відповідальності", 2001 р.), корпоративна соціальна відповідальність – це «концепція, згідно з якою компанії інтегрують соціальні та екологічні питання у свою комерційну діяльність та взаємодію із заінтересованими сторонами на добровільній основі» (надзвичайно важливе значення за концепцією «потрійного критерію», тобто розширення звітності організацій доданням соціальних і екологічних аспектів до фінансових показників діяльності).

Корпоративна соціальна відповідальність – це відповідальність тих, хто приймає бізнес-рішення, за тих, на кого безпосередньо чи опосередковано ці рішення впливають. Соціальна відповідальність – це концепція, що заохочує компанії враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив діяльності компанії на споживачів, стейкохолдерів, працівників, громади та навколишнє середовище в усіх аспектах своєї діяльності.

МІСЦЕ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

(змістовний модуль 1.3)


Переваги соціально-відповідальної політики компанії – до них слід віднести:

  • укріплення репутації та іміджу компанії; соціальна спрямованість бізнесу, дотримання кодексу корпоративної поведінки та ділової етики сприяють укріпленню репутації та іміджу компанії у суспільстві та державі; реалізація внутрішніх та зовнішніх соціальних проектів компанією робить її діяльність більш відкритою та прозорою для суспільства; встановлює партнерські зв’язки з владними структурами, знижуючи тим самим представницькі та рекламні витрати і закріплюючи кваліфіковані кадри в компанії;

  • підвищення якості управління бізнесом; соціальна активність компанії сприяє підвищенню продуктивності праці персоналу; скороченню операційних витрат; збільшенню продажів; зростанню лояльності клієнтів;

  • підвищення інвестиційної привабливості; залучення компанії у систему міжнародної звітності, у т.ч. і соціальної, розширює можливості: участі у міжнародному бізнесі; залучення інвесторів, що веде до збільшення капіталізації та відкриває більш вільний доступ до капіталу.

За даними досліджень науковців, проранжовані причини зацікавленості компаній у корпоративній соціальній відповідальності мають такий вигляд: «це сприяє зростанню позитивного іміджу компанії та її рекламі» – «це дозволяє створити взаємовигідні відносини з федеральною/місцевою владою» – «особиста симпатія до організацій та людей, що в них працюють» – «це дозволяє покращити взаємодію з цільовими ринками («соціальний маркетинг») – «це дозволяє покращити відносини з місцевою громадською думкою» – «це дозволяє отримати податкові пільги».

Компанії отримують економічні переваги від проведення заходів соціального характеру. Найголовнішими економічними і соціальними перевагами соціально відповідальних компаній є: довгострокове закріплення робочої сили, зменшення плинності робочих кадрів, підвищення конкурентоспроможності, закріплення відданості працівників ідеології корпорації, підвищення статусу корпорації у суспільстві, створення етичної системи відносин всередині корпорації тощо.

Користь від соціально відповідального бізнесу для суспільства очевидна. А що це дає компанії, яка веде соціально відповідальний образ економічного функціонування? Найпо­ширенішою помилкою є уявлення, що соціальні програми, які фінансуються підприємством, збиткові для бізнесу. Грамотно вкладені кошти у соціальні програми приносять лише користь бізнесу.

Адже, по-перше, компанія отримує високу репутацію та добре ім’я. А висока соціальна репутація, у свою чергу, побічно приносить і матеріальну користь – викликає довіру до бізнесмена, приносить нові можливості для бізнесу.

По-друге, соціальна політика бізнесу приносить і комерційний результат:


  • позитивний вплив на ринок споживачів (сприяння розвитку місцевої спортивної команди, участь у підтримці обдарованих дітей, допомога ветеранам приваблює споживачів даної компанії);

  • позитивний вплив на акціонерний капітал (акції компаній зі стійкою соціальною активністю швидше знаходять своїх власників, що призводить до зростання капіталізації компанії);

  • залучення до роботи високопрофесійних фахівців (адже та компанія, яка веде зовнішню соціальну політику, стабільно проводить внутрішні соціальні програми);

  • сприяння розвитку інтересу з боку потенційних інвесторів (якщо ведення соціальних програм супроводжується зростанням прозорості у діяльності компанії з використанням форм соціальної звітності);

  • інші вигоди.

Здійснення соціальних проектів розширює партнерські зв’язки:

  • в бізнес-середовищі (постачальники, страхові компанії, рекламні агенти, банківські службовці);

  • з органами державного управління (відповідні спрямування програм міністерств та місцевих адміністрацій);

  • з недержавними організаціями, що здійснюють аналогічні соціальні проекти та виконують програми компанії.

Більш детальне розгалуження напрямів соціально відповідального бізнесу визначено у моделях:

американська модель – характеризується добровільними ініціативами, фінансуванням різноманітних проектів та програм, благодійністю, меценатством, спонсорською підтримкою; дана діяльність заохочується суспільством та державою (а саме, компанії, які приймають активну участь у реалізації соціальних програм, звільнюються від ряду податків, що закріплено законодавчо);

європейська модель – відрізняється від американської тим, що соціальна активність бізнесу регулюється державою; внаслідок чого її визнають прихованою формою корпоративної соціальної відповідальності;

британська модель – це поєднання американської та європейської моделей; а саме, як і в американській моделі тут наявна значна активність компаній у реалізації власних соціальних програм; ознаки європейської моделі проявляються в активній державній підтримці бізнесу;

японська модель – більш орієнтована на внутрішнє середовище підприємства і базується на системі «довічного найму» та відповідних умовах керування персоналом;

українська модель – ще не сформована до кінця та знаходиться на стадії свого розвитку.

Поняття соціальної відповідальності бізнесу в Україні відрізняється від західного насамперед тим, що переважна частина суб’єктів господарювання розглядає дане питання суто у правовому розрізі. На відміну від "добровільності" західного підходу. Це обумовлено менталітетом «пострадянських громадян»: у спадок від економічної системи колишнього СРСР нам залишилось те, що вона взагалі не визначала соціальну відповідальність як особливий вид діяльності, адже дану функцію виконувала держава. З початком приватизації ситуація змінилась. На початку 1990-х рр., коли мова у країні йшла лише про економічне "виживання", ні про ніяку соціально спрямовану діяльність ніхто і не гадав. Підприємці не лише відмовлялися від фінансових затрат на підтримання високого рівня соціального добробуту своїх працівників чи суспільства у цілому, вони навіть не дотримувались мінімальних соціальних гарантій, що були встановлені законом.

Проте, у сучасних умовах стабілізації, український бізнес, особливо крупний, на добровільних позиціях повертається до відродження традицій соціальної відповідальності. Україна прийнята до СОТ, працює над вступом до ЄС і намагається робити перші реальні кроки у цьому напрямку.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка