Загальна характеристика роботи




Скачати 493,11 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації08.12.2016
Розмір493,11 Kb.
  1   2



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Гармонізація стосунків з природою визнається світовою громадськістю як найважливіша умова виживання людства. Підвищення екологічної грамотності та формування екологічної культури у широких верств населення є загальновизнаною домінантою в сучасному екологічному русі різних країн. У зв’язку з цим особливого значення набувають духовно-моральні імперативи, покликані здійснювати облагороджуючий вплив на людину, виховувати її в дусі гуманістичних ідеалів і цінностей, прищеплювати почуття відповідальності за прийняті рішення щодо довкілля. Центральне місце при цьому відводиться школі як загальноосвітньому закладу, в якому отримує підготовку до життя переважна більшість молоді. Саме тут створені найбільш сприятливі умови для здійснення тривалого педагогічного впливу на молоде покоління в дусі сучасної еколого-естетичної парадигми.

Історіографія наукових досліджень свідчить, що питання використання екологічного, еколого-естетичного виховання у формуванні в молодого покоління гуманістичних ідеалів і цінностей має давню традицію і знаходило відображення у філософських та педагогічних концепціях багатьох мислителів різних історичних епох і народів. Серед них провідне місце посідають публікації представників Великої Британії (Дж. Локк, Г. Шеллі, В.Браун, Л.Джой, Р. Херберт, П.Топхем,Т.Реймс та ін.), які розробили основи екопедагогіки.

На важливість екологічного виховання учнів звертали увагу як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги інших країн: І. Звєрєв, А. Захлєбний, П.Іванов,

Г. Пономарьова, І.Суравегіна, В. Червонецький, О.Леопольд, Дж. Сван,

В. Степп, Г. Шевченко, Г.Філіпчук та ін. Погляди вищенаведених науковців мали значний вплив на формування еколого-естетичного виховання як нового напряму педагогічної теорії і практики. У розробці його теоретико-методологічних засад у кінці ХХ століття важливу роль відіграли роботи

С. Карсона, Л. Сміта, Р. Стівена та ін.

Враховуючи потребу розвитку цілісної особистості, у 80-х роках минулого століття в педагогічній науці значно актуалізувалася потреба у дослідженнях, пов’язаних із взаємодією екологічного і морального, екологічного і естетичного виховання. Значний інтерес і для нашого сьогодення представляють дисертації Н. Пустовіт,1989р., І. Котенєвої,1996р, Г. Пономарьової,1997р.,

О. Плахотнік,1998р., І. Ярити,2001р, І.Павленко, 2002р., Г. Тарасенко, 2003р., Г. Пустовіт, 2005р., О.Омельченка, 2006р. Заслуговують на увагу дисертаційні дослідження історико-педагогічної спрямованості, які прямо і опосередковано розглядали проблеми еколого-естетичної освіти учнівської молоді засобами мистецтва (Г.Марченко,2004р., Я.Полякової, 2005р., В.Червонецького,2007р. та ін.). Однак, виникають протиріччя між наукововиваженими даними щодо гетерогенних процесів, які відбуваються в шкільній еколого-естетичній освіті та їх відображенні у вітчизняній та зарубіжній педагогічній науці й практиці з проблем сучасної екології та естетики, які здебільшого досліджувались окремо (Л. Печко). Окрім того, на думку Г.Філіпчука, існує гостра необхідність в еколого-естетичному вихованні учнів загальноосвітніх шкіл, здатних ефективно вирішувати соціальні проблеми, що склалися на Донбасі за умов наближення екокатастрофи (пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти, забруднення річок та їх басейнів у наслідок ведення бойових дій) методами екопедагогіки. Потрібно створити державний лад з «людським обличчям», сформувати таку цілісну особистість, щоб вона увійшла у соціум, не тільки не вступаючи з ним в антагоністичні суперечності, а й забезпечуючи його своєю власною життєдіяльністю.

Отже, cеред багатьох регіонів України Донбас є місцем екологічної небезпеки, що граничить з екологічною катастрофою, яка порушує життя людини у гармонії з навколишнім світом. Відповідно актуалізується питання подолання означених протиріч в складних умовах сучасного Донбасу, що вплинуло на вибір теми кандидатської дисертації «Еколого-естетичне виховання у загальноосвітніх школах Донбасу (кінець ХХ- початок ХХІ століття)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені В. Даля „Духовність особистості: методологія, теорія і практика” (реєстраційний № 0105U000264). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Східноукраїнського національного університету імені В. Даля 29.08. 2012р. (протокол №1), узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №1 від 27.01.2015 р.).

Мета дослідження полягає у визначенні загальних тенденцій розвитку еколого-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх школах Донбасу та виявленні педагогічних умов, форм і методів еколого-естетичного виховання у загальноосвітніх школах Донбасу в кінці ХХ – на початку ХХІ століть.

Відповідно до об'єкта, предмета і мети було висунуто такі завдання:

розкрити методологічні й теоретичні засади еколого-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх школах;

виявити і проаналізувати загальні тенденції в шкільному еколого-естетичному вихованні учнів у загальноосвітніх школах Донбасу кінця ХХ – початку ХХІ століття;

схарактеризувати педагогічні умови, форми і методи еколого-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх школах Донбасу зазначеного періоду;

обґрунтувати можливості практичного застосування матеріалів дослідження в еколого-естетичному вихованні учнів загальноосвітніх шкіл Донбасу.



Об'єкт дослідження процес еколого-естетичного виховання учнів в загальноосвітніх школах Донбасу кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Предмет дослідження загальні тенденції розвитку еколого-естетичного виховання та їх реалізація (педагогічні умови, форми, методи) у навчально-виховному процесі в загальноосвітніх школах Донбасу (кінець ХХ-початок ХХІ століття).

Вибір означених хронологічних меж дослідження зумовлений створенням у цей час низки державних документів та законодавчих актів України з питань екології, екологічної експертизи та охорони навколишнього середовища (Конституція України, Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національна доктрина розвитку освіти України, Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Концепція і Cтратегія національної екологічної політики України на період до 2020 р., Концепція екологічної освіти в Україні, Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища, Екологічний кодекс, Закони України «Про основні засади державної екологічної політики України», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про загальнодержавну програму формування національної екомережі України на 2015 рік» та ін.), проведенням Конференцій ООН загальнопланетарного значення з проблем навколишнього середовища, сталого розвитку та майбутнього (Ріо-де-Жанейро, 1992р., 2012р.; Йоханнесбург, 2002р.). Окрім того, кінець ХХ- початок ХХІ століть, на думку провідних вчених, ознаменувались різким погіршенням стану навколишнього природного середовища та дефіцитом суспільної й індивідуальної екологічної культури. У ХХІ столітті саме населення Донбасу вирішуватиме складні завдання, відповідаючи на виклики і ризики політичного і військового характеру.

Для вирішення поставлених завдань та досягнення мети були використані такі методи дослідження:

- теоретичні (класифікаційний та казуальний аналіз, синтез, порівняння, систематизація, зіставлення, моделювання) для визначення вихідних теоретико-методологічних позицій дослідження;

- історичні (порівняльно-історичний, історико-структурний, ретроспективний, проблемно-хронологічний, генетичний), що забезпечували можливість виявити умови, за яких виник і розвивався педагогічний еколого-естетичний рух на захист природного довкілля Донбасу;

- соціологічні (аналіз фактів, вихідних даних джерел, журнальних публікацій), що надало можливість виявити та узагальнити кількісні та якісні показники щодо рівня еколого-естетичної підготовки учнів та еколого-естетичної компетенції учителів загальноосвітніх шкіл Донбасу.



Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше виявлено передумови, котрі ініціювали появу і розвиток еколого-естетичної освіти в кінці ХХ століття; здійснено історико-педагогічний аналіз тенденцій еколого-естетичного виховання в загальноосвітніх школах Донбасу, визначено основні етапи його розвитку; здійснено науково-теоретичне обґрунтування сучасної парадигми еколого-естетичного виховання; на основі системного аналізу виявлено загальні тенденції у визначенні теоретико-методологічних засад еколого-естетичного виховання; визначено основні підходи до диференціації еколого-естетичного виховання за функціональними ознаками відповідно до періодизації природозахисного руху; узагальнено досвід відображення естетичного компоненту в змісті шкільної екологічної освіти; показано шляхи удосконалення та підвищення якості еколого-естетичного виховання учнівської молоді Донбасу;

- уточнено поняття «еколого-естетичне виховання» та подано його авторське визначення стосовно учнів загальноосвітніх щкіл;

- подальшого розвитку набули: визначення поняттєво-термінологічного апарату еколого-естетичного виховання в школі; інтеграція основоположних ідей і понять еколого-естетичного виховання, їх реалізація у навчально-виховному процесі; доцільність організації еколого-естетичного виховання на міждисциплінарних засадах та способах його реалізації у навчально-виховному процесі; активізація діяльності учнів з вивчення і захисту природного довкілля на уроках та у позаурочний час; забезпечення неперервності еколого-естетичного виховання протягом усього терміну навчання в школі.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що теоретичні і практичні матеріали дослідження можуть бути використані педагогічними працівниками у навчально-виховному процесі в системі викладання природничих дисциплін, при розробці навчально-виховних програм та навчально-методичних посібників. Результати дослідження, навчально-методичні матеріали впроваджено в навчально-виховний процес Дніпропетровського гуманітарного університету (довідка №106-125-4 83/17 від 23.01.2014р.), Дніпропетровської музичної консерваторії імені М. Глінки (довідка №01 від 19.01.2014р.), спеціалізованої школи №7 з поглибленим вивченням іноземних мов Дніпропетровської міської ради (довідка №16/1 від 21.01.2014р.), центру екологічного виховання особистості м. Дніпропетровська (довідка №08/3 від 16.01.2014р.), середніх загальноосвітніх шкіл м. Горлівки (довідка №127 від 27.01.2014р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їх обговорення на засіданнях кафедри, а також участі в науково-практичних конференціях різного рівня:

міжнародних: «Динаміка наукових досліджень» (Дніпропетровськ, 2004); «Культура та філософія епохи постмодерну» (Дніпропетровськ, 2012); «Дніпропетровщина туристична» (Дніпропетровськ, 2012); «Фундаментальні та прикладні психологічні дослідження в практиках провідних наукових шкіл: реалії та перспективи»(Макіївка, 2012); «Педагогіка та психологія: перспективи та пріоритетні напрями наукових досліджень» (Київ, 2013); «Педагогіка та психологія: проблеми науки та практики» (Львів, 2013); «Актуальні питання педагогіки та психології: наукові дискусії» (Київ, 2013); «Здоровий спосіб життя: проблеми та досвід» (Дніпропетровськ, 2013), «Музичне мистецтво: погляд у майбутнє»(Дніпропетровськ, 2014);

всеукраїнських: «Оновлення соціально-психологічної та педагогічної науки на етапі націєтворення(Запоріжжя, 2012); «Антикризова стратегія регіональної молодіжної політики» (Донецьк, 2013);

регіональних: «Соціально-психологічні проблеми гендерної стратифікації суспільства» (Луганськ, 2012, 2013) ; «Соціальна робота: шляхи забезпечення ефективності» (Луганськ, 2013). Результати дослідження обговорювались на засіданні кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені В. Даля.

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено у 37 публікаціях, у тому числі: 23 – наукові статті, з яких 10 надруковано у наукових фахових виданнях України та інших країн, 13 – статей в інших наукових виданнях, 14 – у збірниках матеріалів конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (372 найменування, з них 122 іноземними мовами). Дисертація містить 9 додатків на 45 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 265сторінок. Дисертація проілюстрована 11 таблицями та 3 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру і обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади еколого-естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл» здійснено аналіз наукового матеріалу з проблеми історико-генетичного розвитку шкільного еколого-естетичного виховання.

Встановлено, що пошук людством шляхів духовного відродження та гармонії у стосунках з природою актуалізує завдання еколого-естетичного виховання особистості. Це особливо важливо сьогодні, коли вирішення екологічних проблем неможливе без переоцінки сенсу діяльності людей у відношенні до природи. Згідно Указу Президента України від 12 червня 2015 року №334/2015 «Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді» має стверджуватися екологічне, етичне та естетичне виховання й формування високої гуманістичної культури особистості, її здатності протидіяти всіляким проявам бездуховності.



Показано, що у науковій теорії світосприймання людини й природи як єдиної космічної цілісності, розробленій В.Вернадським та його послідовниками, робиться наголос на формуванні у підростаючого покоління еколого-естетичної культури. Це сприяє успішному проведенню заходів з охорони навколишнього середовища та ставленню людей до життя в усіх його проявах як найвищої цінності. Кожна людина з дитинства повинна усвідомити, що природа - це джерело не стільки її фізичного, матеріального, але й духовного життя, у якому особистість керується моральними, естетичними, ціннісними орієнтирами, готовністю до творчої діяльності. При цьому значні потенційні можливості формування екологічної культури мають школярі. Їм притаманна підвищена активність, сприйнятливість, допитливість. Це - найбільш сприятливий період емоційної, безкорисливої взаємодії людини з природою. На розвиток почуттєвої сфери й розуму школяра впливає його ставлення до природи. Провідним у цьому ставленні є гуманізм до всіх проявів життя, бо саме він указує на рівень культури взаємовідношень з природним середовищем. Виникненню самої проблеми формування екологічної культури передувало деформування динамічної рівноваги в системі "людина - природа", що склалося протягом багатьох років. Ці зміни знайшли своє відображення в працях учених різних історичних епох. Значний внесок у розуміння походження життя, єдності людини й природи, впливу їх один на одного мають роботи В.Вернадського, І.Канта, Т.Карлейля, Я.А.Коменського, Б.Ломова, М.Монтеня, І.Г.Песталоцці, В.Червонецького, Г.Шевченко та ін. Вплив природного середовища на становлення особистості та її духовно-моральну культуру досліджували І.Бех, Л.Білик, Н.Горобець, О.Леонтьєв, О.Лосєв, Н.Мамонтов, О.Реріх, Ж.Ж.Руссо, Г.Сковорода, К.Ушинський, А.Швейцер та ін. Для нашого дослідження особливий інтерес становлять наукові праці М.Кисельова, В.Крисаченка, Г.Марченко, Г.Пономарьової, Г.Тарасенко, у яких розкрита необхідність зближення екології й естетики, розглядаються механізм виникнення та сутність екологічної культури, екологічної естетики, естетико-екологічної культури. У роботах Л.Білик, О.Захлєбного, І.Звєрева, О.Плахотнік, І.Суравегіної, В.Сухомлинського та ін. указується на значення екологічної освіти кожної людини, визначається роль екологічної культури в процесі формування духовної культури особистості та суспільства. Важливими для дослідження є наукові праці С.Дерябо, О.Леонтьєва, Ж.Піаже та ін., що розкривають психофізіологічні особливості людини, без урахування яких неможливо побудувати ефективний процес формування екологічної культури. Можливі шляхи духовної взаємодії людини й природи, особливості естетичного сприйняття, естетичного інтересу до об’єктів природничого світу та формування їх художніх образів, необхідність естетичної освіти особистості на основі поєднання мистецтва та природи подані в роботах C.Гончаренко, Л.Печко, Г.Шевченко та ін. Різні аспекти проблеми формування екологічної культури представлені в  дослідженнях Т.Вайди, І.Котенєвої, Л.Лук’янової, Г.Тарасенко та ін.

Як засвідчив аналіз зарубіжної літератури, особливо Великої Британії, сутність екологічної культури набула обґрунтування у філософії та психології, однак як педагогічна проблема формування екологічної культури вона потребує подальшого вивчення. У науковій літературі недостатньо розкрито особливості формування екологічної культури школярів, специфіку естетичного бачення учнями природи та систему роботи з формування екологічної культури школярів у взаємодії школи і сім'ї. Аналіз навчальних програм показав, що не повною мірою здійснюється інтеграційний підхід до природничонаукових та гуманітарно-естетичних навчальних дисциплін у плані формування в школярів екологічної культури; нечітко визначена система екологічних понять; відсутні міжпредметні взаємозв'язки між літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, трудовим навчанням і природознавством; у програмах поданий неповний перелік творів мистецтва (особливо національного), що забезпечує ефективність формування екологічної культури школярів. Існуюча організація процесу формування екологічної культури в школярів не задовольняє потреби сучасного суспільства, оскільки містить багато суперечностей, а саме: поставлені вимоги до духовного розвитку особистості не відповідають ступеневі сформованості її екологічної культури; практика формування екологічної культури дітей не відбиває рівня теоретичних доробків із цього питання; учителі не готові до формування в школярів екологічної культури та до використання творів українського й світового мистецтва в навчально-виховному процесі. Провідною ознакою екологічної культури є не домінування людини над світом природи, а гармонійний зв'язок із нею. Екологічна культура особистості вміщує такі складові: оволодіння необхідною науково-екологічною базою знань; естетичне бачення природи; розвиток морально-естетичних почуттів; засвоєння відповідних норм поведінки; участь у природозахисній діяльності. На основі цих уявлень під "екологічною культурою" розуміється частина духовної культури, яка являє собою інтегративну якість особистості, що втілює духовно-моральні цінності й визначає екологічно-моральні вчинки, спрямовані на збереження життя в усіх його проявах та на створення краси природного середовища. Таким чином, "екологічна культура" – це складне поняття, що припускає формування екосвідомості, екомислення й відповідної поведінки.



Розглянуто значущість естетичної складової в екологічному вихованні учнів загальносвітніх шкіл, сутність поняття «еколого-естетичне виховання» в теорії і практиці шкільної освіти, його зміст, мету і завдання.

Встановлено, що теоретичні засади еколого-естетичної освіти й виховання за більшістю ознак є спільними для багатьох країн, але рівень її організації та практичного впровадження визначається соціально-економічними умовами конкретної держави та регіону. Еколого-естетичне виховання щколярів визначено як особистісно орієнтований процес формування еколого-естетичної вихованості школяра, який усвідомлює цілі та функції природоохоронної діяльності.

Встановлено, що механізмом внутрішніх особистісних перетворень, який забезпечує формування еколого-естетичної вихованості, є взаємодія означених компонентів, а рушійною силою в реалізації потреби особистості в еколого-естетичному навчанні, може виступати позитивна мотивація природоохоронної діяльності. Механізмом, що забезпечує реалізацію потреби особистості школяра, є мотиваційне переключення з прагматичного на непрагматичне ставлення до світу природи. Виявлено, що ефективним шляхом реалізації завдань еколого-естетичного виховання є організація не лише пізнавальної, а емоційної та практичної сфер діяльності школярів.

Показано, що якість еколого-естетичного виховання - це складова успішності сумісної діяльності вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл. Еколого-естетичне виховання являє собою систему педагогічних заходів, що здійснюються шляхом впровадження авторських програм, які реалізуються в умовах загальноосвітніх шкіл.

Еколого-естетичне виховання учнів забезпечує розвиток важливих особистісних якостей учнів: рівня еколого-естетичої спрямованості особистості, еколого-естетичної вихованості, еколого-естетичної свідомості, спрямованості особистості на високий результат природоохоронної діяльності, здатність працювати не тільки в системах «людина – інформація», але й в системі «людина – природа»

Наголошено, що основними напрямами еколого-естетичного виховання молоді згідно концепції сталого розвитку та концепції розвитку соціотехнічних систем діяльності є: модернізація виробництва та способу життя людей у напрямі екологічної безпеки; впровадження новітніх екотехнологій для сталого розвитку економіки регіонів; вирішення екологічних проблем регіонів; випуск екологічно-чистої конкурентоспроможної продукції; створення еколого-естетичних умов для відновлення і розвитку якості життя народонаселення.

Виділено наступні рівні еколого-естетичного виховання учнів як педагогічні умови його розвитку за допомогою різних форм і методів:

- мікрорівень - це індивідуальний рівень взаємодії учня з красою природи. До цього рівня відносяться індивідуально-типологічні особливості кожного учня, обумовлені його психофізичними особливостями;

- мідірівень – це груповий рівень взаємодії учнів з красою природи. Включає характеристики соціальної поведінки, що необхідні для організації ефективної та безперервної природоохоронної діяльності;

- макрорівень – це організаційний рівень. Рівень взаємодії людини та природи. Характеризує наявні еколого-естетичні механізми підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

Таким чином, еколого-естетичне виховання – це система шкільного виховання у формі розвивальних еколого-естетичних програм, які містять у собі екологічний та естетичний інформаційні та ціннісні компоненти і спрямована на формування за допомогою методів екопедагогіки якостей особистості учня, що забезпечують виявлення, створення, розвиток і корекцію ресурсів, необхідних для ефективного вирішення еколого-естетичних завдань сучасного суспільства в умовах загальноосвітньої школи.

Завдання подібних розвивальних програм наступні:

cформувати позитивне ставлення учнів до світу природи та її краси;

покращити інформаційний обмін усередині класу, поміж учнів як одного так і різного віку (за горизонтальним та вертикальним рівнями);

передати учням розуміння внутрішньої логіки, «законів» краси природи;

створити ефективну команду, здатну впровадити перетворення;

ознайомити учнів з необхідним еколого-естетичним інструментарієм (знаннями і вміннями з галузі екології та естетики);

навчити учнів робити аналіз екологічної ситуації стосовно взаємодії людей.

Вирішення цих завдань можливе за допомогою різних форм і методів за певних педагогічних умов, які розкрито на прикладі загальноосвітніх шкіл.

Аналіз публікацій з проблеми досліджень показав, що історично першими були праці, присвячені формуванню системи навчально-виховної роботи з охорони природи в шкільних курсах (Я.Габєв, 1964), взаємодії мистецтв у естетичному вихованні та розвитку учнів (Г.Шевченко, 1986), ставленню школярів до світу природи (І.Звєрєв, І.Суравегіна,1988). У цей час було закладено основи подальших досліджень на Донбасі, в яких акцент зроблено саме на формуванні непрагматичного ставлення учнів до природи і її краси.

У подальшому, в 90-ті роки ХХ століття, почали розроблятися теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах (Г.Пустовіт,1994), вивчатися особливості естетико-екологічної освіти підлітків (М.Соннова, 1994), екологічного виховання школярів на народних традиціях (Л. Різник, 1995), формування естетико-екологічної культури вчителя та естетичного ставлення до природи у молодших школярів (Г.Тарасенко,1996), розвиток екологічного мислення в процесі навчання (М. Швед, 1997), формування екологічної культури засобами туристично-краєзнавчої діяльності (Т. Вайда,1998), екологічних почуттів засобами мистецтва (Н.Горобець,1999). У цей час на Донбасі здійснена низка робіт з формування еколого-естетичної культури учнів засобами мистецтва, причому намагання дослідників через художній образ залучати увагу до краси природи тривають дотепер.

На початку ХХІ століття з’являються роботи з формування національної самосвідомості учнів засобами еколого-натуралістичного виховання (Л.Крамаренко,2000). В. Червонецький дослідив становлення і розвиток екологічної освіти в країнах євроатлантичного регіону, теоретико-методологічні засади шкільної екологічної освіти та педагогічні умови її реалізації, тенденції неформальної екологічної освіти школярів. М. Рогановою (2001), І. Павленко(2002) досліджено формування у дітей старшого дошкільного віку та молодших школярів ціннісного ставлення до природи та екологічної культури засобами мистецтв.

Дуже важливим з позиції розвитку проблеми нашого дослідження є те, що в загальопедагогічних роботах Л .Печко (2004) екологічне і естетичне виховання школярів розгянуті сумісно. Т. Нінова (2002) та О. Чернікова (2004), підкреслюючи роль майбутніх вчителів у екологічній освіті і вихованні учнів, дослідили формування в них екологічної культури. С. Павлюченко (2004) досліджено взаємозв’язок екологічних знань та практичної діяльності учнів, що наближає нас до розуміння кінцевої мети еколого-естетичного виховання.

Г.Марченко (2004) та Я.Поляковою (2005) досліджено розвиток та етнопедагогічні аспекти екологічної освіти в середніх школах Великої Британії у другій половині ХХ століття. З цих робіт стає зрозумілим, що система еколого-естетичного виховання учнів повинна буди децентралізованою.

В цей же час на новому рівні продовжуються дослідження форм і методів екологічної освіти в загальноосвітніх школах у процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу (С. Шмалєй, 2005), розвитку геоекологічної освіти та суб’єкту в освітньому просторі (О.Плахотнік, 2004,2008), стратегій розвитку екологічної освіти (Б. Вульфсон, 2009). О.Грошовенко (2007) досліджено формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі. Р. Науменко та А. Захлєбний (2006) дослідили зміст екологічної освіти та виховання у позакласній роботі середньої загальноосвітньої школи.

Праці останнього часу стають найбільш грунтовними, у тому числі на Донбасі. Л. Мазуркевич (1999) розглянуто екологічні проблеми міст Донбасу як складову глобальних екологічних проблем. Серед розробок вчених Донбасу слід виділити також праці Л.Колодяжної (2005) про реалізацію екологічної освіти засобами активних дій з охорони навколишнього середовища,

Л. Крайнової (2004) з проектних технологій в екологічному вихованні,

О. Лазебної (2007) з особливостей етапів формування екологічної позиції підлітків. Л. Немець (2005) та Б.Іоганзен (2009) розроблено конструктивні засади неперервної екологічної освіти й виховання особистості. О. Омельченко (2006) дослідив духовний розвиток учнівської молоді в регіональному освітньо-культурному просторі. М. Фоміна (2007) вивчала еколого-філософські аспекти морального змісту екологічної культури особистості. Я.Коденко (2009) та М.Колесник (2003) досліджено формування особистості учня засобами глибинної екології. О.Король (2009). досліджено формування екологічної культури учнів у процесі вивчення інтегративних курсів. Н. Пустовіт (2010) дослідила еволюцію концептуально-стратегічних орієнтирів екологічної освіти в документах міжнародних організацій, екологічну компетентність як мету екологічної освіти в інтересах збалансованого розвитку. А.Степанюк (2011) розроблено методологічні та теоретичні основи формування цілісноті знань школярів про живу природу.

Таким чином, дослідження на Донбасі історично розвивалися від вивчення естетичного ставлення учнів до природи до фундаментальних проблем сучасного еколого-естетичного виховання й формування еколого-естетичної культури різними засобами (у першу чергу, засобами мистецтва). Встановлено, що проблема еколого-естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл полягає в кризі морально-етичній, духовній й культурологічній. Вихід з цієї кризи вбачається у зверненні до народних традицій на засадах принципів природовідповідності (Я.А.Коменський) та культуровідповідності (А.Дістервег).

У другому розділі «Педагогічні умови, форми і методи еколого- естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл Донбасу» зроблено огляд педагогічних умов, найбільш поширених форм і методів еколого-естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл Донбасу.

За результатами аналізу наукових праць з проблеми еколого-естетичного виховання на Донбасі можна зробити припущення, що не існує прямої залежності між обсягом екологічних знань та формуванням відповідних особистісних рис школяра. Однією з головних причин низької ефективності традиційної системи еколого-естетичного виховання школярів, на наш погляд, є суперечність, що виникає між неусвідомлюваним, негативним, байдужим ставленням до світу природи, низьким рівнем еколого-естетичної вихованості, з одного боку, та необхідністю бачення сучасних взаємовідносин між природою та людиною, формуванням вміння оцінювати і прогнозувати наслідки втручання людини в навколишнє природне середовище, здійсненням заходів щодо оздоровлення природи та самої людини – з другого боку. Розв’язання цієї суперечності можна здійснити різними шляхами.

Вивчення проблем еколого-естетичного виховання актуалізується на Донбасі з кінця 70-х років ХХ століття. Серед прогресивних тенденцій відзначимо наступні:

визначення принципу міждисциплінарності й комплексного розкриття проблем охорони природи;

взаємозв’язок теоретичних знань з практичною діяльністю учнів з охорони природи;

концентрація екологічного змісту не тільки у фундаментальних, а й у спеціальних узагальнюючих темах та інтегрованих курсах, що розкривають взаємодію суспільства і природи;

поєднання аудиторних занять з безпосередніми контактами у формі екскурсій, трудових екологічних практикумів, польових таборів тощо;

використання проблемних методів навчання у вигляді рольових ігор, екологічних клубів, поєднання різноманітних форм позакласної роботи.



У педагогічних дослідженнях, що проводилися на Донбасі у 70-80-ті роки ХХ століття було визначено мету, завдання та зміст навчально-виховної роботи з охорони навколишнього природного середовища та відповідно до них розроблено концепцію еколого-естетичної освіти.

Вихідними положеннями еколого-естетичної освіти було визнано:



  • актуалізацію екологічних стосунків у системі соціальних стосунків і зростання ролі відповідального ставлення школяра до природи, зумовленого опорою на моральні й правові принципи природокористування;

  • відповідальність за збереження природи як мету й результат екологічної освіти, визначеної на початку 80-х років ХХ століття як новий напрям педагогіки в дошкільних закладах, загальноосвітніх школах, вищих навчальних закладах та інших навчально-виховних установах;

  • надання еколого-естетичній освіті статусу загальнодержавної політики;

  • створення й розвиток системи еколого-естетичної освіти у зв'язку з необхідністю зміни застарілих понять і уявлень про невичерпність природних багатств та необмежені можливості біосфери до самовідновлення й самоочищення, подолання споживчого підходу, пов'язаного із зневагою до суспільних потреб і майбутнього стану природи;

  • визначення підсистем еколого-естетичної освіти в загальноосвітній школі: екологічна освіта в процесі вивчення окремих предметів; екологічна освіта на міждисциплінарному рівні; еколого-естетична освіта в процесі поглибленого й диференційованого навчання; еколого-естетична освіту в позаурочній і позакласній роботі; принципи еколого-естетичної освіти.

Важливою подією на початку 90-х років ХХ ст. було створення на Донбасі нового підходу до еколого-естетичної освіти, згідно з яким вона почала розглядатися не як частина загальної освіти, а як нова мета сучасного освітнього процесу, єдино можливий засіб збереження й розвитку людини та продовження людської цивілізації.

З таким підходом ми погоджуємося, але вважаємо, що, оптимальних результатів у здійсненні еколого-естетичного виховання можна домогтися за умов комплексного підходу до його реалізації, який передбачає врахування конкретних педагогічних умов для розвитку певних якостей особистості школяра та науково-методичного забезпечення для їх створення.



Узагальнюючи вищезазначене, можна схарактеризувати основні педагогічні підходи до еколого-естетичного виховання:

    • підхід, при якому, викладач виступає реалізатором, а за певних умов – ініціатором цілей еколого-естетичного виховання. При цьому він виконує роль організатора самостійної пізнавальної, творчої діяльності школяра;

    • комплексний підхід, що передбачає чітке й всебічне змістове, психолого-педагогічне, методичне, дидактичне забезпечення процесу еколого-естетичного виховання школярів щодо створення теоретичної моделі та методики формування еколого-естетичної вихованості.

Ми вважаємо, що одним з найбільш вагомих і суттєвих чинників у вирішенні зазначеної проблеми є організація самостійної пізнавальної діяльності школярів за рахунок використання навчального часу та часу, відведеного на самостійне вивчення навчальних дисциплін.

Для пошуків нових ефективних шляхів удосконалення еколого-естетичного виховання школярів нами було здійснено аналіз існуючого досвіду екологічного виховання на.Донбасі. Вчені Донбасу визначили, що головними напрямками освітньої політики розвинених країн (таких, як США, Велика Британія, Німеччина) світу є демократизація і гуманізація освіти; поєднання ролі держави та громадської й приватної ініціативи; свобода вибору вчителями методів і засобів навчання; увага до матеріального забезпечення реалізації освіти, залучення до освітніх потреб сучасних досягнень науки і техніки (комп'ютерної техніки, відеозапису, телебачення тощо); зацікавленість економічної сфери (концернів, фірм, трестів) у вдосконаленні освіти (створенні освітніх фондів і програм); координація діяльності освітніх закладів з релігійними, культурно-мистецькими та іншими громадськими об'єднаннями; дотримання всіма ланками освітньої системи встановлених у державі норм законодавства, а також історичних національних традицій.

Дослідниками досвіду Великої Британії виявлено такі тенденції, характерні для еколого-естетичної освіти та виховання: недостатнє усвідомлення людиною її взаємозв’язку з природою є основною причиною погіршення існуючого критичного стану природного середовища; зміщення акцентів екологічної освіти і виховання у площину практичної реалізації.

Провідні вчені Донбасу відзначають, що підвищення еколого-естетичної грамотності населення у більшості держав здійснюється в системі формальної (школи, коледжі, університети, курси підвищення кваліфікації) та неформальної освіти (установи, що забезпечують екологічну підготовку на громадських засадах: громадські рухи, клуби, фонди, національні парки, музеї, засоби масової інформації та ін.). Як особливу категорію виділено спеціальні форми екологічної освіти для працівників охоронних територій (курси персоналу, освітні центри). Природоохоронну та позашкільну діяльність учнів середніх шкіл забезпечують природоохоронні табори, шкільні екологічні клуби, центри вивчення навколишнього середовища, молодіжні секції наукових товариств, окремі групи ентузіастів, громадські, релігійні, політичні, молодіжні об’єднання і групування, організуючі свою діяльність відповідно до сучасної міжнародної концепції екологічного виховання молоді.

Таким чином, педагоги Донбасу, визначаючи екологічну освіту як процес засвоєння цінностей і понять, спрямованих на формування умінь і відносин, потрібних для розуміння й оцінки взаємозв'язків між людьми, їх культурою та навколишнім природним середовищем, підкреслюють важливість розвитку в учнів уміння приймати екологічно відповідальні рішення, культури поведінки в навколишньому середовищі та ставлення до нього, що виходить з відповідальності перед суспільством. Серед головних завдань наголошується на сприянні осмислювати життєву значущість навколишнього середовища для кожної людини та людства у цілому і необхідності розвязання екологічних проблем, виховувати почуття відповідальності за якість середовища, в якому живемо; забезпечити можливість набувати знання, досвід і уміння, необхідні для охорони та поліпшення навколишнього середовища .

Встановлено, що теоретичні засади еколого-естетичної освіти й виховання за більшістю ознак є спільними для багатьох країн, але рівень її організації та практичного впровадження визначається соціально-економічними умовами конкретної держави та регіону. Еколого-естетичне виховання школярів визначено як особистісно орієнтований процес формування еколого-естетичної вихованості школяра, який усвідомлює цілі та функції природоохоронної діяльності.

Доведено, що поняття “еколого-естетичне виховання” та “еколого-естетична вихованість» школяра є взаємопов’язаними, і дозволяють виявити наступні показники еколого-естетичної вихованості: здатність усвідомлювати духовну та матеріальну цінність природи для усього суспільства взагалі й окремої особистості зокрема; рівень засвоєння ключових понять, законів, принципів, наукових фактів, що дозволяють визначити оптимальний влив на навколишнє середовище в процесі професійної діяльності та в повсякденному житті; рівень набуття практичних знань, умінь та навичок оцінювати влив господарської діяльності людини;уміння передбачати можливі наслідки своїх дій і упереджувати негативні впливи на навколишнє середовище в усіх видах діяльності; потреба в активній практичній діяльності щодо покращення стану довкілля і пропаганді сучасних ідей охорони навколишнього середовища; уміння аналізувати екологічну ситуацію; результативність практичної екологічної діяльності; прагнення до професійного самовдосконалення та самопізнання.

У ході дослідження проблем формування еколого-естетичної поведінки школярів виявлені основні напрямки формування такої поведінки у позакласній роботі, позначені основні блоки впливу, визначені форми, методи, напрямки їхнього донесення до школярів. Виявлено наступні критерії оцінок сформованості необхідного поведінкового моделювання учнів:

- сформованість системи знань про ціннісні поняття у сфері міжлюдського спілкування;

- стан здатності до розуміння та чуттєвого сприйняття видів мистецтва;

- стан і напрямки соціально значимої поведінкової орієнтації;

- рівень реалізації внутрішньої потреби творчої діяльності;

- рівень сформованості психологічних установок у напрямку ставлення до проблем моралі, екології, права, особистих обов'язків;

- стан рівня сформованості до вияву поведінкової девіації в молодіжному середовищі.

Проаналізовано та узагальнено конкретний досвід роботи учителів початкових класів дванадцяти шкіл м. Горлівки Донецької області, які працюють у напрямі взаємодії сім’ї та школи в еколого-естетичному вихованні учнів, а також унікальний досвід природоохоронної діяльності з учнями луганського дослідника О.Омельченка. Встановлено таку систему завдань еколого-естетичного виховання:

-допомога батькам в усвідомленні сутності та особливостей еколого-естетичного виховання учнів початкових класів, еколого-естетичне просвітництво;

-з’ясування рівня еколого-естетичної культури батьків, її розвиток в процесі спільних з дітьми вправ з охорони природи, екостану довкілля;

-узагальнення знання батьків про екостан планети, співпраця батьків та дітей щодо виховання еколого-естетичної культури, дорослості як прикладу наслідування дій, “маленьких кроків” у зміні власної поведінки чи способу життя;

-привертання уваги батьків до питання формування в учнів еколого-естетичної культури, виховання поваги до життя, відповідальності за майбутнє, вміння аналізувати вчинки, робити висновки, впливати прикладом на виховання;

-сприяння залученню батьків до спільної роботи з класним керівником щодо створення у дітей передумов гармонійної взаємодії з природою, прищеплення їм перших навичок природоохоронної діяльності;

-об’єднання зусиль сім’ї і школи з формування в дітей бережливого ставлення до природи, збагачення знання батьків з еколого-естетичного виховання;

надання уявлення про навколишнє середовище як життєвий простір дитини, -обговорення проблем екологічної культури дитини, розвиток еколого-естетичного виховання у позакласній і навчальній діяльності та інші.

Встановлено такі комбіновані форми і методи еколого-естетичного виховання:

-круглі столи, батьківські тренінги, обмін думками, анкетування;

-обговорення, інформування, батьківська газета, ігри-вправи, робота в групах;

-бесіди вчителя, обговорення педагогічних ситуацій за творами В.Сухомлинського, виготовлення еколого-естетичних портфоліо;

-розробка законів охорони природи, еколого-естетичні іспити, складання екосхем на захист природи, еколого-естетичних календарів;

-батьківсько-дитячі еколого-естетичні практикуми – ігри, змагання між командами батьків та дітей на природі, лекції для батьків, еколого-естетичне тестування;

-виступи дітей-екологів, рекомендації батькам з обговоренням вдома з дітьми еколого-естетичних питань, домашні завдання, створення екологічних журналів;

-зібрання-співбесіди, виставки книжок, плакатів, виробів із природного матеріалу для дітей про природу, еколого-естетичні конкурси, фотогазети, еколого-естетичні бесіди, ігри-подорожі тощо.

В результаті аналізу діяльності дитячих екологічних асоціацій «Зелена країна» та «Екологія життя» на Донбасі в період з 1997 по 2014 рік встановлено, що напрямами еколого-естетичної діяльності є об’єднання дитячих екологічних організацій, загонів, гуртків; розповсюдження інформації з екологічної освіти та еколого-естетичного виховання; видавнича діяльність; співробітництво з природоохоронними структурами; проведення наукових екологічних досліджень в межах Малої академії наук, організація та проведення природоохоронних акцій, навчальних експедицій, таборів та зльотів.

Форми і методи еколого-естетичної діяльності – дослідження малих річок Донецької та Луганської області (Червона, Бахмут, Кривий Торець, Корсунь та ін.), пам’ятків природи та садово-паркового мистецтва Донбасу (Стрільцівський, Провальський, Трьохізбенський степи, Юницький заказник, Айдарська тераса, Конгресів яр, Гостра могила, Луганський природний заповідник, Cвяті гори, озера Ріпне та Сліпне, Донецький ботанічний сад тощо), літні польові екологічні табори, екомоніторинг, екологічний парламент, екологічні акції, видання посібників для педагогів-організаторів з еколого-естетичного виховання дітей в школах та позашкільних закладах, екологічних газет, масова форма активної екологічної самоосвіти і виховання дітей “Екологічна біржа”, семінари-тренінги з проведення екологічних заходів, науково-дослідної роботи учнів, написання і реалізації екологічних проектів, роботи зі ЗМІ, Червоними та Зеленими книгами, екомережами тощо. Заслуговують на увагу еколого-естетичні традиції шкіл Луганщини: проведення дня Землі, еколого-естетична Стежина, створення фільмів "Краса і Душа природи", "Чарівний світ природи",  конкурси поезії "Земле, моя Земле, кому ти дорога…"

Аналізуючи досвід роботи вчителя біології Артемівської ЗОШ №11 В.Бак в напрямі еколого-естетичного виховання учнів 1-11 класів, встановлено наступне: напрямами еколого-естетичної діяльності є одухотворення освіти, вирощування здатності в собі і учнях сприймати прояви Краси у всіх частинах Всесвіту від клітини до Галактики. Прослідковується безперервна змістовна лінія навчання від 1 до 11 класу, спрямована на вирощування в учнів цілісного мислення. Формами і методами еколого-естетичної діяльності є авторські освітні курси “Світ краси”, “Зерцало Юноcті”,“Філософія біології”, побудовані на використанні наукових теорій живої речовини В.Вернадського, морфо-генетичних полів Н.Гурвича, хвильового геному П. Гаряєва, гіпотези Жакоба і Мано, синергетики, причинної механіки М. Козирєва. Вчитель розвиває досвід використання методів і прийомів Гуманної педагогіки Ш.Амонашвілі. В центрі уваги стоїть розвиток уявлень учнів про власне призначення, моральних якостей, широко використовуються приклади з життя великих людей, роздуми та притчі мудреців. Як результат досягається самовизначення учнями власних життєвих завдань на «уроках-відкриттях», створення духовної єдності між вчителем та учнями, в умовах якої і відбувається еколого-естетичне виховання. Побудова уроку за законами Краси, Натхнення та Любові призводить до розширення світогляду учня через звернення до власної особистості.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка