Закон „Про статус депутатів місцевих рад потребує суттєвих змін з огляду на те, що він базований на мажоритарній виборчій системі і не регулює особливостей статусу депутатів місцевих рад, обраних за пропорційною виборчою системою



Скачати 244.69 Kb.
Дата конвертації06.06.2017
Розмір244.69 Kb.
ТипЗакон

СТАТУС, ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ФОРМИ РОБОТИ

ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД


Статус обраних представників - депутатів місцевих рад - визначається Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про статус депутатів місцевих рад"1 від 11 липня 2002 року, в яких закріплюються принципи мандату депутата місцевої ради, його права та обов'язки, гарантії депутатської діяльності тощо. Щоправда, одразу слід відмітити, що Закон „Про статус депутатів місцевих рад” потребує суттєвих змін з огляду на те, що він базований на мажоритарній виборчій системі і не регулює особливостей статусу депутатів місцевих рад, обраних за пропорційною виборчою системою.

Відповідно до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" статус депутата місцевої ради характеризується наступними принциповими моментами:

1. Депутат є виборною особою, який відповідно до Конституції України та Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на пять років. В Україні при виборах депутатів сільських, селищних рад та сільських, селищних, міських голів у 2006 році застосовувалась мажоритарна виборча система відносної більшості, вибори депутатів міських, районних, районних у містах та обласних рад відбулись за пропорцйною виборчою системою за жорсткими партійними списками. Особливістю цього різновиду пропорційної виборчої системи полягає у тому, що виборці не впливають на розташування кандидатів у депутати у виборчому списку.

2. Депутат є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад. При цьому його слід розглядати не лише як представника своїх виборців (тих виборців, які голосували за нього на виборах), а і як представника всієї територіальної громади - він представляє та захищає інтереси як виборців, так і тих людей, які ще не досягли 18 років. Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

3. Депутат поєднує депутатську діяльність з виконанням виборничих або службових обов'язків. Таким чином, депутат фактично здійснює свої депутатські повноваження на громадських засадах, не отримуючи за це грошової винагороди. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом. За рішенням обласної, Київської та Севастопольської міських рад депутат, обраний головою постійної комісії з питань бюджету, може працювати в раді на постійній основі.

4. Депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Відповідно до Закону він наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

5. Депутат місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті.

6. Депутат місцевої ради не може використовувати свій депутатський мандат в цілях, не пов'язаних з депутатською діяльністю.

7. Депутат місцевої ради не може мати іншого представницького мандата.

8. Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися таких правил депутатської етики (ст. 8):

1) керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади чи виборців свого виборчого округу, від яких його обрано;

2) не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях;

3) керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності;

4) не розголошувати відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, інших відомостей з питань, що розглядалися на закритих засіданнях ради чи її органів і не підлягають за їх рішенням розголошенню, та відомостей, які стосуються таємниці особистого життя депутата місцевої ради або виборця, що охороняється законом, чи стали йому відомі у зв'язку з його участю в депутатських перевірках;

5) не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських груп, фракцій, окремих депутатів місцевих рад;

6) не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов'язані зі здійсненням ним депутатських повноважень.

Варто зазначити, що Регламентом ради чи статутом відповідної територіальної громади можуть бути встановлені також інші правила депутатської етики та заходи впливу щодо тих депутатів місцевих рад, які порушують ці правила.

9. Після набуття депутатом місцевої ради повноважень йому видаються посвідчення і нагрудний знак. Зразки посвідчень і нагрудних знаків депутата місцевої ради, а також Положення про них затверджуються Верховною Радою України.

10. Статус депутата місцевої ради чинним Законом поки що визначено відповідно з принципом імперативного депутатського мандату, згідно з яким:

а) депутат підтримує зв'язки з виборцями, а також колективами підприємств, установ, організацій, державними органами, органами самоврядування та органами об'єднань громадян, розташованими на території його виборчого округу;

б) виборці можуть давати накази своїм депутатам. Депутат є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним;

в) депутат, який не виправдав довір'я виборців, може бути в будь-який час відкликаний ними у встановленому законом порядку.

Проте, як уже зазначалося, у цій частині Закон, очевидно, буде змінено з урахуванням обраних депутатів за пропорційною виборчою системою.

Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Повноваження депутата місцевої ради, обраного замість того депутата, який вибув, або на повторних виборах, починаються з дня заслуховування на черговому після виборів депутата місцевої ради пленарному засіданні відповідної місцевої ради повідомлення територіальної виборчої комісії про підсумки виборів.

Інформація про підсумки виборів доводиться територіальною виборчою комісією до відома відповідної місцевої ради. Спори щодо набуття повноважень депутатів місцевої ради вирішуються судом.

Повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі (ст. 5):


  • його відкликання виборцями у встановленому Законом порядку;

  • припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

  • обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;

  • обрання його депутатом іншої місцевої ради;

  • визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

  • набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі;

  • його смерті.

Крім того, повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв'язку:

  • з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;

  • з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом.

У разі дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вибори депутата замість депутата, який вибув, проводяться відповідно до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

Як визначено в статті 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат має, зокрема, такі права:

• обирати й бути обраним до органів відповідної ради;

• офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах;

• пропонувати питання на розгляд ради та її органів;

• вносити пропозиції і зауваження щодо порядку денного засідання ради та її органів;

• подавати на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю;

• подавати на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, Що належать до компетенції такої ради чи її органів, а також вносити поправки до таких рішень. Це дуже важливе повноваження. Скажімо, рада ухвалює низку внутрішніх нормативних документів: регламент, різного роду положення, статути тощо. Від того, які норми та процедури депутат закладе в ці документи, залежатиме процес розгляду всіх питань, що хвилюють виборців;

• вносити пропозиції про те, щоб на пленарному засіданні ради заслухати звіт або інформацію представника чи посадової особи будь-якого органу, підзвітного чи підконтрольного раді, а також інформацію представників чи посадових осіб інших органів, що діють на території ради, якщо така інформація потрібна для вирішення питань, які належать до компетенції ради. Звичайно, кожну таку пропозицію депутати мають розглянути відповідно до регламенту й проголосувати щодо неї. В такий спосіб рада може викликати на своє засідання будь-якого начальника ЖРЕПу, управління житлово-комунального господарства чи іншого чиновника;

• оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти заяв, звернень, пропозицій громадян та громадських об'єднань, якщо такі документи мають суспільне значення (наприклад, вимоги пікетників, що зібралися під стінами міської ради);

• брати участь у дебатах на засіданні ради, звертатися з запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, особі, яка головує на засіданні.

Так само, як народні депутати України, депутати місцевих рад мають право подавати запити й виступати із зверненнями.

Депутатські запити депутатів місцевих рад — досить дієві способи реалізації депутатських повноважень. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутатський запит— це вимога депутата місцевої ради, підтримана на засіданні цієї ради. Адресатами запиту можуть виступати посадові особи ради та її органів, сільський, селищний, міський голова, керівники установ та організацій, розміщених чи зареєстрованих на відповідній території, незалежно від форм власності. Щоправда, закон не дає визначення «відповідної території», однак, у будь-якому разі, в це поняття входить територія округу, по якому обраний депутат; після березня 2006 року для вищезгаданої категорії депутатів це буде означати територію громади. Крім того, депутати міської (якщо йдеться про місто обласного значення), районної та обласної рад можуть звертатися з запитами до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів та управлінь з тих питань, котрі належать до компетенції ради. У такому зверненні депутат може вимагати, щоб відповідальні особи (адресати його запиту) розв'язали певну проблему, дали офіційне пояснення чи виклали позицію з питань, що мають важливе значення для виборців округу і належать до компетенції ради.

Варто зауважити, що законодавство не встановлює єдиних процедурних норм, за якими депутат подає запит, а рада його приймає. Тому в кожній раді діють свої правила, відображені в її Регламенті. У законі визначено лише те, що запит може подати депутат або група депутатів у письмовій чи усній формі на пленарному засіданні ради або перед таким засіданням.

Письмову відповідь на запит потрібно дати протягом того терміну, який встановить рада. Якщо розглянути запит протягом визначеного часу неможливо, то адресат має повідомити про це раді в письмовій формі, вказавши об'єктивну причину затримки. У цьому поясненні також належить запропонувати інший термін для відповіді, який, однак, не може тривати довше, ніж місяць від дня одержання запиту. Відповідь на запит депутати в разі потреби можуть обговорити на засіданні ради. У такому разі потрібно, щоб на такому розгляді наполягали не менше ніж 1/4 депутатів, присутніх на засіданні ради. Як саме має виглядати це «наполягання», в законі не визначено.

У запитах порушують важливі питання, що турбують виборців. Однак жодних правових наслідків процес надсилання запиту зазвичай не має (відповідь на запит — це лише виклад позиції компетентного органу). Попри те, запити депутатів місцевих рад можуть відігравати вагому роль у житті громади, бо відбивають позицію не одного депутата, а всієї ради. Місцева рада виконує низку установчих та господарських функцій у межах певної території. Тому керівники підприємств і посадові особи органів влади просто змушені детально розглядати депутатські запити.

Завдяки публічності процедури депутат, який подає запит, може успішно вирішувати питання, що їх висувають перед ним виборці. Для прикладу наведемо запит групи депутатів міської ради до мера про будівництво нового водогону; запит депутата обласної ради щодо введення в експлуатацію переробного заводу тощо.

Депутатське запитання це засіб, за допомогою якого депутат одержує певну інформацію або пояснення щодо тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання можуть оголосити на сесії ради або дати депутатові індивідуально. Запитання не вносять до порядку денного сесії і не обговорюють. Відповідно, з цього приводу не ухвалюють ніяких рішень. Крім запитів і запитань, депутат місцевої ради може виступати зі зверненням, якого не потрібно обговорювати на засіданні ради: звернення подають індивідуально.

У законі визначено, що депутатське звернення — це викладена в письмовій формі вимога депутата вирішити те чи те питання, що пов'язане з його депутатською діяльністю. У такому листі депутат має право наполягати, щоб та чи та відповідальна особа вчинила певні дії, вжила заходів чи дала офіційне пояснення. Адресатами звернення можуть виступати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи, а також керівники правоохоронних і контрольних органів, підприємств, установ та організацій, розміщених на території відповідної ради, незалежно від форми власності.

Вказані органи та посадові особи мають розглянути звернення протягом 10 днів і дати відповідь — або негайно, або протягом місяця (якщо справа потребує вивчення чи перевірки). У тому разі, якщо звернення неможливо розглянути протягом визначеного часу з об'єктивних причин, адресат повідомляє про це депутатові в письмовій формі. Досить часто таке зволікання є нічим іншим як ігноруванням вимоги депутата (чи депутатів). Тоді депутат має право ті питання, які він порушив у зверненні, викласти у вигляді запиту.

За формою депутатське звернення відрізняється від депутатського запиту тільки процедурою його прийняття. Зазвичай депутатські звернення свідчать про діяльність місцевих депутатів як представників певного округу. Проте, після виборів на пропорційній основі статус депутатського звернення для відповідної категорії депутатів місцевих рад зазнає суттєвих змін. Депутатське звернення - лише звичайна форма реагування на звернення громадян, а не є елементом лобістських заходів стосовно інтересів певного округу.

Як вже було зазначено, до повноважень депутата місцевої ради належить також право оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їхніх об'єднань, якщо такі звернення мають суспільне значення. Вказана норма закону дає можливість виборцям бути почутими, якщо йдеться про якісь суспільні ініціативи, акції протесту тощо. Процедуру, за якою виборці реалізовують це право через депутата, кожна рада визначає самостійно у своїх внутрішніх документах (Регламенті, положеннях тощо). Припустимо, в Регламенті цього органу не вказано, що пікетники, які зібралися біля міськради, можуть передати свої вимоги депутатові для їх оголошення на засіданні ради. У такому разі виборцям варто попрацювати з депутатами, щоб ті затвердили відповідну норму регламенту.

Депутат місцевої ради виконує й контрольні функції. Така особа має право порушувати в раді, її органах, зокрема в її виконавчих органах, питання про потребу провести перевірку (звісно, у межах компетенції відповідної ради) на місцевому підприємстві, в установі, організації, незалежно від форми власності (цією можливістю депутати нерідко користувалися в період приватизації: висловлюючи вимоги виробничих колективів, вони домагалися рішення ради щодо створення відповідних комісій для перевірки фактів порушень).

Крім того, депутати обласних і районних рад можуть порушувати в раді питання про перевірку місцевих державних адміністрацій, якщо йдеться про здійснення в цих органах повноважень, делегованих їм від відповідних рад.

За законом, депутат має право подавати пропозиції щодо усунення недоліків та порушень і повідомляти про це керівникам (власникам) тих підприємств, установ, організацій і органів, де відбулася перевірка, а також органам, яким підпорядковуються об'єкти перевірки. Крім того, депутат може порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких сталося порушення.

Пропозиції та зауваження, висловлені на пленарному засіданні ради й передані в письмовій формі особі, що головує на засіданні, розглядає рада (чи комісії ради за її дорученням) або відповідний орган та посадова особа. Процес розгляду має тривати не довше ніж місяць, якщо рада не встановила іншого терміну для вирішення цього питання. Про наслідки розгляду потрібно повідомити безпосередньо тим депутатам, котрі подали пропозиції та зауваження, а також голові місцевої ради. Проте відповідальності за ігнорування таких пропозицій і зауважень ніхто не несе.

Виборці можуть домагатися захисту своїх інтересів ще й завдяки такій перевазі статусу депутата місцевої ради. У статті 14 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що на території своєї ради депутат має право на невідкладний прийом у посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, у керівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що знаходяться на території цієї ради. Звісно, цією прерогативою можна скористатися в тому разі, якщо йдеться про питання, що входять до сфери депутатської діяльності. Кожна з перелічених посадових осіб мусить подавати депутатові відповідні матеріали, довідки та іншу інформацію з питання, порушеного у зверненні. За відмову виконувати цю норму закону не встановлено ніякої відповідальності. Незважаючи на це, дотепер на практиці дуже рідко траплялися такого роду порушення. Отже, довідавшись, що місцева влада чи керівник місцевого підприємства чинить якісь дії, які ущемляють інтереси виборці (наприклад, розпродує майно заводу, укладає невигідну угоду), можуть звернутися за допомогою до депутата для того, щоб чітко з'ясувати щодо цього питання.

Зазвичай свої функції представника громади депутат виконує через участь у діяльності відповідної ради. Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, що їх розглядає на своїх засіданнях рада та її орган, до складу якого входить цей депутат. Не можна сказати, що ради наділено дуже великими повноваженнями, однак ці представницькі органи все ж відіграють вагому роль у житті громади. Йдеться не лише про міста, де ради розпоряджаються значними фінансовими і матеріальними ресурсами, а й про села та селища, де ради залучено до процесу реформування земельних відносин. Як ми вже зазначили, міські, сільські та селищні ради мають право вирішувати цілу низку організаційних, кадрових та господарських питань, наприклад, про недовіру міському, сільському чи селищному голові; про скасування тих рішень виконавчих органів влади, котрі суперечать чинному законодавству; про проведення місцевого референдуму; про затвердження місцевого бюджету; про встановлення місцевих податків та зборів тощо.

Депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної у місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити до складу однієї з постійних комісій, що утворюються радою. За дорученням відповідної ради або постійної комісії, до складу якої його обрано, депутат бере безпосередню участь у підготовці питань для розгляду на сесіях ради та засіданнях постійної комісії.

Депутат місцевої ради зобов'язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких він входить. У разі неможливості бути присутнім на засіданні депутат місцевої ради повідомляє про це особу, яка очолює відповідний орган.

Рада, до якої обрано депутата, має право заслуховувати його звіти про виконання рішень ради, на пленарних засіданнях періодично інформує депутатів місцевої ради про хід виконання рішень, прийнятих радою, реалізацію пропозицій і зауважень, внесених ними, а також з інших важливих питань діяльності ради та її органів.

Найбільш виписаними у чинному законодавстві України є питання взаємовідносин депутата місцевої ради і виборця. У статті 11 Закону «Про статус депутатів місцевих рад» вказано, що «депутат є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним». Згаданий законодавчий акт визначає, що депутат місцевої ради має підтримувати зв'язки з виборцями, відповідною територіальної громадою, з органами місцевого самоврядування, місцевими органам виконавчої влади.

Зв'язок депутата з виборцями забезпечують кілька механізмів: 1) розгляд звернень виборців; 2) виконання доручень виборців; 3) особистий прийом виборців; 4) періодичне інформуванні виборців про свою діяльність; 5) звітування перед виборцями.

Депутату місцевої ради, так само як народному депутатові України кожний виборець може подати особисту пропозицію, заяву чи скаргу. Цей документ складають у довільній формі.

Іншою важливою формою зв'язку депутата з виборцями є виконання доручень виборців. У статті 17 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що в країні діє інститут доручень виборців. Йдеться про те, що на зустрічах з депутатом виборці можуть покладати на нього вирішення питань, важливих для їхнього виборчого округу та громади загалом. Таке доручення, для виконання якого має вистачати повноважень місцевої ради, набуває сили, коли його підтримають більшість осіб, присутніх на зустрічі з депутатом. Якщо ж справа потребує фінансових витрат чи інших матеріальних ресурсів, то доручення депутат доводить до відома ради або її органів (закон не визначає форми такого «доведення», але, очевидно, це робиться у формі депутатського звернення). Обговоривши це питання, рада або відповідний орган ради приймає відповідне рішення і повідомляє про нього депутатові та громаді.



Інститут доручень — це нова форма зв'язку депутата з виборцями, яку запроваджено новим Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» у липні 2002 року на зміну наказам виборців. Раніше виборці могли давати доручення (накази) лише майбутнім депутатам і тільки під час виборчої кампанії. Тепер вирішення певних питань виборці можуть покладати на свого депутата протягом усього терміну дії його повноважень.

Як відомо, кожний депутат мусить особисто приймати виборців з тих питань, які належать до його компетенції. Таку особу закон зобов'язує визначити й оприлюднити дні, години та місце прийому громадян (не тільки своїх виборців). Така приймальня має працювати не рідше ніж раз на місяць. А не рідше ніж раз на півроку кожний депутат мусить інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців, планів і програм розвитку економічної, соціальної та інших сфер життя територіальної громади. Інститут інформування в Україні не формалізований, але, як правило, депутати роблять це через засоби масової інформації.

Кожний депутат місцевої ради має також періодично (щонайменше - раз на рік) звітувати перед виборцями округу й об'єднаннями громадян про свою роботу та роботу ради загалом. Орієнтовні дати оприлюднення періодичного звіту визначає місцева рада. Втім, закон передбачає й неперіодичні звіти, якщо цього вимагають виборці (за місцем проживання, праці чи навчання) або органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні комітети, рада мікрорайону тощо). На жаль, механізму реалізації цього права виборців у чинному законодавстві не передбачено. Зокрема, не вказано, хто саме може виступити з такою ініціативою, скільки осіб потрібно для того, щоб збори були правоможними, які документи належить оформити.

Натомість у законі чітко визначено норми щодо самого процесу звітування:

1) про час і місце виступу зі звітом повідомляє сам депутат заздалегідь — не пізніше ніж за 7 днів;

2) цю інформацію можна оприлюднити через ЗМІ або в інший спосіб («інший спосіб» може бути формалізований на рівні локальних нормативних актів);

3) звіт має складатися з таких матеріалів:

• дані про діяльність депутата й ради та її органів, до яких його обрано;

• інформація про роботу депутата у виборчому окрузі;

• повідомлення про ухвали ради та її органів, про перебіг їх виконання, про особисту участь депутата в обговоренні, прийнятті таких ухвал та організації їх виконання;

• інформація про те, як депутат виконує доручення виборців свого округу;

4) кошти, потрібні для проведення звітів, виділяються з місцевого бюджету;

5) про підсумки зустрічі, на якій депутат звітував перед ви борцями, цей депутат повідомляє своїй раді та її виконавчим органам.

Звичайно, може трапитися й таке, що депутат не звітує перед виборцями, не відповідає на їхні звернення, не зустрічається з громадянами в дні прийому, не відвідує сесій ради, тобто не виконує своїх депутатських обов'язків. У такому разі законодавство передбачає відповідальність депутата місцевої ради перед виборцями, зокрема визначає конкретний механізм — процедуру відкликання. У статті 1 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» вказано, що однією з підстав дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради є його відкликання.

Процедуру відкликання починають у тому разі, якщо є одна з таких підстав:

• порушення депутатом місцевої ради положень Конституції і законів України, що встановлено судом;

• пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів;

• невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми.

Щоправда, в Україні жодний нормативний документ не визначає, хто саме і в який спосіб має констатувати, що діяльність депутата дає підстави почати процедуру його відкликання (за винятком ситуації, наведеної у першому пункті). Однак, зважаючи на норму закону про те, що підставою порушення процедури відкликання є «невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми», можна зробити висновок: порушення такої справи великою мірою залежить від волі виборців.

Закон визначає таких суб'єктів ініціативи відкликання (тобто ті представницькі групи, які мають право вносити до територіальної виборчої комісії пропозиції про відкликання депутата):

• місцева рада;

• збори виборців;

• збори (конференції) об'єднань громадян, які, за Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», мають право висувати кандидатів у депутати і перебувають на території відповідного виборчого округу. Тут треба зазначити, що ця норма не конкретизує поняття про перебування на території округу. Тому не зрозуміло, про що саме йдеться — про фізичну присутність особи чи про її реєстрацію. Але, на нашу думку, буде юридично вірним при організації даних заходів мати на увазі все ж таки реєстрацію.

Збори виборців та об'єднань громадян належить провести відповідно до вимог, вказаних у Законі України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Як бачимо, у чинному Законі України «По статус депутатів місцевих Рад» і далі містяться відсилочні норми на Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад», який, відповідно до ч. 2 Перехідних положень Закону України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів», Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад» з 1 жовтня 2005 року втратив чинність.

Тому, на нашу думку, нині інститут відкликання може застосовуватись лише в частині, що не суперечить Закону України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів».

На сьогодні проблемним бачиться сам механізм відкликання депутата та суперечливість норм закону у зв'язку з прийняттям змін до Конституції України у яких йдеться про запровадження пропорційної виборчої системи. Отже, відповідальність за своїх депутатів повністю несуть місцеві партійні осередки, що делегували своїх членів до органів місцевого самоврядування і головним "покаранням" виборців за недостатньо фахову роботу депутатів тої чи іншої партії є низький рейтинг, котрий не дозволить на наступних виборах потрапити цій політичний силі до місцевої ради. Загалом, найближчими часом вочевидь буде переглянутий закон про статус депутатів місцевих рад і виборці отримають більш ефективні механізми впливу на своїх представників у раді.

На сьогодні однак є механізм активної участі громадян у житті тої чи тої територіальної одиниці на загальних зборах громадян за місцем проживання, на яких можна обговорювати питання місцевого значення й приймати рішення щодо них. Й органи місцевого самоврядування мусять брати до уваги рішення таких зборів. Про це детальніше йдеться у главі 12 цього посібника.

Для спільної роботи по здійсненню депутатських повноважень у виборчих округах депутати місцевих рад можуть на основі їх взаємної згоди об'єднуватися в депутатські групи або депутатські фракції.

Депутати місцевої ради об'єднуються в депутатські групи за єдністю території їх виборчих округів, спільністю проблем, які вони вирішують, або іншими ознаками.

Депутатська група може бути утворена в будь-який час протягом строку повноважень ради даного скликання за рішенням зборів депутатів місцевої ради, які виявили бажання увійти до її складу. До складу депутатської групи має входити не менш як з три депутата місцевої ради, а в районній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севастопольській міських радах складається не менш як п'ять депутатів.

Депутати місцевої ради, які входять до складу депутатської групи, обирають особу, яка очолює депутатську групу і забезпечує її реєстрацію відповідною місцевою радою у встановленому порядку. Організація діяльності депутатських груп визначається відповідною місцевою радою. Рада сприяє діяльності зареєстрованих нею депутатських груп, координує їх роботу і може заслуховувати повідомлення про їх діяльність. Законом визначено підстави припинення діяльності депутатської групи.

Депутати місцевої ради на основі єдності поглядів або партійного членства можуть об'єднуватися у депутатські фракції з чисельністю не менше трьох депутатів у сільській, селищній та п'яти у районній, міській, районній у місті, обласній радах. До складу депутатських фракцій можуть входити також позапартійні депутати місцевої ради, які підтримують політичну спрямованість фракцій.

Порядок вступу до фракції та виходу з неї визначається самою фракцією. Депутат місцевої ради може входити до складу лише однієї фракції. Рішення про об'єднання депутатів у фракцію доводиться до відома депутатів місцевої ради головуючим на пленарному засіданні ради.

Організація діяльності депутатських груп і фракцій покладається на відповідного сільського, селищного, міського голову, голову відповідної місцевої ради.

Інші питання створення та діяльності депутатських груп і фракцій визначаються регламентом місцевої ради.

Депутатські групи, фракції мають право:

•на пропорційне представництво в постійних та тимчасових комісіях ради;

•попередньо обговорювати кандидатури посадових осіб, яких обирає, призначає чи затверджує рада;

•на гарантований виступ свого представника на пленарному засіданні ради з кожного питання порядку денного сесії ради;

•об'єднувати зусилля з іншими групами, фракціями для створення більшості в раді чи опозиції;

•здійснювати інші права, передбачені законами України.

Новелою Закону про статус депутатів місцевих рад є стаття 29-1, якою передбачено право депутата місцевої ради мати до п'яти помічників-консультантів, які працюють на громадських засадах. Умови діяльності та кількість помічників-консультантів депутата місцевої ради визначаються Положенням про помічника-консультанта депутата місцевої ради, яке затверджується відповідною радою. Законом визначено статус, права та обовязки помічника-консультанта. Йому видається посвідчення, в якому має бути зазначено номер посвідчення, назву місцевої ради, прізвище депутата місцевої ради, номер його виборчого округу, а також те, що помічник-консультант депутата місцевої ради працює на громадських засадах у відповідній раді. Це посвідчення вважається недійсним і підлягає поверненню до відповідної ради по закінченню повноважень депутата місцевої ради або за його письмовим поданням.

Чинним законодавством передбачено також гарантії депутатської діяльності, які можна поділити на такі групи:

1. Організаційні гарантії пов'язані з тим, що ніхто не має права обмежувати повноваження депутата місцевої ради, інакше як у випадках, передбачених Конституцією та чинним законодавством України.

Відповідні ради та їх органи забезпечують необхідні умови для ефективного здійснення депутатами їх повноважень. Державні органи, органи місцевого самоврядування та об'єднань громадян, підприємства, установи, організації, їх посадові особи зобов'язані сприяти депутатам у здійсненні їх повноважень.

Рада забезпечує депутатів офіційними виданнями та інформаційними матеріалами, організує допомогу їм з правових питань, надає можливість депутатам ознайомитись з рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями відповідної місцевої державної адміністрації

2. Матеріальні гарантії спрямовані на захист прав та інтересів депутата, пов'язаних з можливими матеріальними втратами при здійсненні ним депутатських повноважень. На час сесій, засідань постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету.

У разі обрання на виборчу посаду у відповідній місцевій раді депутат звільняється з попередньої посади і переводиться для постійної роботи до цієї ради. Обраний на виборну посаду у відповідній раді депутат, який є військовослужбовцем чи працівником міліції або особою рядового, начальницького складу кримінально-виконавчої системи, відряджається до місцевої ради із залишенням на військовій службі (службі в органах внутрішніх справ України, органах і установах виконання покарань).

3. Гарантії трудових прав депутата спрямовані на захист їх інтересів як суб'єктів трудових відносин. Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду. Час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді.



Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.


1 "Про статус депутатів місцевих рад ". Закон України від від 11 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 40, ст. 290.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка