Зарубіжної літератури



Сторінка1/4
Дата конвертації06.02.2019
Розмір0,7 Mb.
  1   2   3   4


ПРОЕКТ

Програм із “Зарубіжної літератури” для профільних класів природничо-математичного, технологічного, спортивного напрямів (35 год/рік; 1 год/тиждень)


ПРОЕКТ
Міністерство освіти і науки України

Зарубіжна література


10 – 12 класи

ПРОГРАМИ
для загальноосвітніх навчальних закладів

з українською мовою навчання


(природничо-математичного (фізико-математичний, математичний, фізичний, екологічний, біолого-хімічний, біолого-фізичний, біолого-географічний, біотехнологічний, хіміко-технологічний, фізико-хімічний, агрономічний профілі), технологічного (технологічний, інформаційно-технологічний профілі) та спортивного напрямів)

Київ – 2007

10 клас

На навчальний рік – 35 год.

На тиждень – 1 год.

На тематичне оцінювання – 4 год.

Резервний час – 4 год.

На текстуальне вивчення – 27 год.




К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

Міжпредметні зв’язки

Міжлітературні зв’язки

Культурологічний контекст

Рекомендована література

1. Вступ. Від романтизму до реалізму (8 год.)

5

Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст., стильове розмаїття літератури.

Віктóр-Марí ГЮГÓ (1802–1885). “Собор Паризької Богоматері”

Віктор Гюго як центральна постать літератури французького романтизму.

“Собор Паризької Богоматері” – романтичний історичний роман, його проблематика. Образ собору як композиційний стрижень твору і місткий символ перехідної епохи (“від теократії – до демократії”). Система образів роману, вираження в ній колізій епохи. Трагічність долі Есмеральди. Еволюція Квазімодо: від раба (“пан і його пес”) до особистості.

Мотив фатуму. Фантастичні обриси й освітлення Середньовіччя.




Учень:

називає основні риси літературного процесу ХІХ ст. (взаємодія романтизму і реалізму, поява модерністських явищ і т.д.);

пояснює, чому саме Віктор Гюго вважається центральною постаттю літератури французького романтизму: він був і теоретиком, і митцем романтизму, утверджував його у Франції, виступав у різних родах і жанрах літератури, очолював у 1820-30-х рр. боротьбу проти класицизму;

доводить, що “Собор Паризької Богоматері” є історичним романом: знаходить зразки середньовічного колориту (панування церкви, полювання на відьом, спротив книгодрукуванню (розділ “Це вб’є те”: “Винайдення друку – найбільша історична подія. У ньо­му – зародок усіх революцій”);

виявляє основні ідейні мотиви твору: а) кризу влади церкви над свідомістю людей, пробудження свідомості простолюду (еволюція Квазімодо від рабської покори до бунту проти Клода Фролло); б) зародження демократії;

визначає й ілюструє прикладами з тексту риси романтизму в творі: різкий контраст між внутрішньою та зовнішньою красою людини (Квазімодо та Феб де Шатопер, їхнє кохання до Есмеральди);

розкриває важливу роль образу собору як: а) композиційного стрижня твору (всі події та персонажі роману тим або іншим чином пов’язані з Собором Паризької Богоматері); б) місткого символу перехідної епохи (“від теократії /влади церкви/ – до демократії”); в) “Кожен камінь /Собору Паризької Богоматері/ є сторінкою не тільки історії країни, а й історії науки та мистецтва” (В.Гюго) тощо.

пояснює особливості системи образів роману, втілення в ній конфліктів епохи: а) уособлення церковної влади – архідиякон Клод Фролло; б) уособлення світської влади – король Людовик ХІ; в) уособлення демократії, що починала про себе заявляти – фламандський панчішник Жак Коппеноль; г) уособлення пробудження свідомості темних народних мас – Квазімодо) і т.д.

пов’язує із проблематикою роману долю Есмеральди (чарівна циганка стала жертвою релігійного бузувірства і грубих забобонів);

простежує та ілюструє цитатами з тексту еволюцію образу Квазімодо: від раба (“пан і його пес”) до моральної особистості;

висловлює своє ставлення до мотиву фатуму в творі (називає і розмірковує над значенням напису “фатум” на стіні собору або цитат із тексту: “воля фатуму непереборна” і т.п.;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття історичний роман; знаходить спільне й різне в історичних романах В.Скотта “Айвенго (7 кл.) та В.Гюго “Собор Паризької Богоматері”.

Українська література: Розділ “Вступ. Українська література у світовому контексті, її особливості на загальноєвропейському тлі” (Г.Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко, П.Куліш, Ю.Федькович, І.Нечуй-Левицький, П.Мирний, І.Карпенко-Карий та ін.) (10 кл.)
Всесвітня історія:

Розділ “Світ наприкінці XVIII – у XIX ст.” (9 кл.)




1.Образ Собору Паризької Богоматері в українській поезії (Леся Українка, М. Рильський). 2.Образ собору в: а) однойменному романі О.Гончара.; б) романі П.Загребельного “Диво”. 3.Традиції історичного роману в світовій літературі (ТЛ): В. Скотт “Айвенго” – В.Гюго “Собор Паризької Богоматері” – П.Куліш “Чорна рада” (перший український історичний роман). 4.Максим Рильський. Есмеральда // Тема. – 2000. – №2.



1.Гюго В. "Мрія" (малюнок). 2.Кравченко О. Ілюстрації до роману “Собор Паризької Богоматері”.

3.Даргомижський О. "Есмеральда" (опера). 7.Пендрель Ф. “Квазімодо” (опера). 4.Пуні Ц. "Есмеральда" (балет). 5.Роден О. Пам’ятник В.Гюго. 6.Архітектоніка й оздоба Собору Паризької Богоматері (д/ф. Париж). 7.Х/ф “Собор Паризької Богоматері” (Франція, 1956). 8.Т/ф “Горбань Собору Нотр-Дам: чарівні пригоди Квазімодо” (Франція, 1996).




1.Наливайко Д. Віктор Гюго. Життя і творчість. – К., 1976. 2.Наливайко Д., Шахова К. Зарубіжна література ХІХ ст. Доба романтизму. – К., 1997. 3.Марченко М. Собор… без Бога. Компаративний аналіз творів В.Гюго, О.Гончара, І.Багряного // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України (ВЛ). – 1999. – №12. 4.Мацапура В. Героїчна особистість у творах різнонаціональних літератур. Образ Мазепи у творах Дж.Байрона, В.Гюго, К.Рилєєва, О.Пушкіна, В.Сосюри // ВЛ. – 2004. – №10. 5.Назарець В. Загадка Есмеральди // Зарубіжна література в навчальних закладах (ЗЛ). – 2001. – №1. 6.Мележик В. Народне життя середньовічного Парижа в романі В.Гюго “Собор Паризької Богоматері” // ЗЛ. – 2002. – №2. 7.Рогозинський В. Система уроків з вивчення роману В.Гюго “Собор Паризької Богоматері” // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України (ВЛК). – 2001. – №10.


3

Онорé де БАЛЬЗÁК (1799–1850). “Гобсéк”

Бальзак – видатний французький письменник, за­чинатель соціального реалістичного роману. Поєд­нання реалістичних і романтичних елементів у його художній системі. “Людська комедія” – грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини XIX ст. Проблематика і структура “Людської коме­дії”.

Влада золота та її філософія в повісті “Гобсек”. Романтичні й реалістичні риси неоднозначного образу “філософа й скнари” Гобсека. Зіставлення образів Фанні Мальво і Анастазі де Ресто. Роль Дервіля в розгортанні й відтворенні подій повісті. Композиція і стиль твору.

Бальзак і Україна.





Учень:

характеризує творчість французького письменника Бальзака як визначне явище світової літератури ХІХ ст.;

відзначає зв’язок його життя з Україною: француз одружився з підданою Російської імперії полькою Евеліною Ганською, яка мала маєтки на Житомирщині, і вінчався з нею в українському місті Бердичеві; два роки перебував в Україні (1848-1850 рр.);

пояснює, чому “Людську комедію” Бальзака називають “енциклопедією життя Франції першої половини XIX ст.”: у цій величезній (понад 100 творів) епопеї французьке суспільство описане з такою повнотою, що за нею можна вивчати побут, звичаї, світо­гляд, духовні й моральні цінності, економіку, політику, фінансову систему країни у першій половині ХІХ ст.;

визначає місце повісті “Гобсек” у творчому доробкові Бальзака: вона є складовою “Людської комедії”; і, попри її невеликий обсяг, Бальзак надавав цьому творові великого значення,

наводить приклади поєд­нання в образі Гобсека елементів реалізму (детальний опис операції позики грошей, точність фіксації кількості відсотків за конкретну фінансову операцію лихваря тощо) і романтизму (самотність і загадковість багатія: достеменно невідомо, хто він, звідки приїхав, де нажив свій величезний капітал;

аналізує особливості втілення мотиву влади золота в повісті “Гобсек”: золото стало новим володарем світу, на зміну владі аристократів іде влада “гобсеків”, капіталістів (Гобсек: “Золо­то – ось душа вашого нинішнього суспільства”);

визначає особливості композиції повісті (роль прийому обрамлення: історія про Гобсека “взята в рамку” опису розмови у салоні віконтеси де Гранльє);

характеризує роль Дервіля в розгортанні й відтворенні подій твору (він об’єктивно відтворює події, висловлює власне ставлення до героїв і ситуацій, що створює особливу атмосферу задушевності розмови і вірогідності оповіді);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

Українська література: Розвиток лихварства та влада грошей в п’єсах М. Кропивницького "Глитай, або ж Павук" та в п’єсах І. Карпенко-Карого "Сто тисяч", "Хазяїн" (10 кл.).
Всесвітня історія: Французьке суспільство наприкінці XVIII ст. (9 кл.)


Образ скупого в світовій літературі:

Плавт. “Скарб”; В.Шекспір. “Венеціанський купець”; Ж.Б.Мольєр “Скупий”; О.Пушкін. “Скупий рицар”; М.Гоголь. “Мертві душі”; Ч.Діккенс. “Різдвяна пісня в прозі”.

Б.Пастернак. “Бальзак”.


1.Портрети Бальзака роботи Е.ДеверіаЖ. де Латур «У лихваря». 2.Дом’є О. Серія літографій "Французькі типи": "Дядько і небіж", "Щоб жати, треба сіяти", "Щасливий батько"; серія "Музичні ескізи". 3.Рембрандт. "Портрет старого єврея". 4.Шагал М. "Червоний єврей". 5.Бетховен Л. Ван. Симфонія №5 (улюблений твір Бальзака). 6.Ронден О. Пам’ятник Оноре де Бальзаку. 7.Х/ф "Гобсек" (СРСР, 1937). 8.Х/ф "Помилка Оноре де Бальзака" (СРСР, 1969). 9.Х/ф "Бальзак" (реж. Ж.Дайан, 1999). 10.Екскурсія "Подорожі вихідного дня: Бальзаківські місця (Бердичів–Верхівня)".


1.Наливайко Д. Оноре Бальзак: Життя і творчість. – К., 1985. 2.Резник Р. О "Человеческой комедии" и ее авторе // Оноре Бальзак. Произведения. – М., 1981. 3.Затонский Д. Реализм – это сомнение? – К., 1992. 4. Чайкіна Н., Левицька С. Крила альбатроса серед земної суті (два уроки вивчення творчості Бальзака) // Відродження. – 1993. 5.Левянт М., Кабанюк Л. Из “Истории литературы в поэтических строчках” (О. де Бальзак) // ВЛ. – 1996. – №7. 6.Шалагінов Б. Трагікомедія пристрастей і безпристрасності (матеріали до вивчення повісті О. Бальзака “Гобсек”) // ЗЛ. – 1996. – №4. 7.Єременко О. Влада золота та її філософія в повісті “Гобсек” (матеріали до уроку) // ВЛ. – 1999. – №5. 8.Моруа А. Прометей, или Жизнь Бальзака. – Собр. соч. в 6-ти т. – Т.3. – М., 1992.


2. Із літератури російського реалізму (10 год.)

5

Реалізм як художній напрям у світовій літературі

Фéдір ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821–1881). “Злочин і кара”.

Творчість Достоєвського як одна з вершин ро­сійської і всесвітньої літератури. Філософські, етич­ні й естетичні погляди письменника та їхнє втілення в художніх текстах.

Роман “Злочин і кара як вираження нового, полі­фонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору. Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особис­тості, “надлюдини”. Розкриття складності духовного світу людини. Система образів роману, значення і символіка його назви.


Учень:

називає характерні риси літератури реалізму (правдиве зображення дійсності, аналітичний підхід до зображуваного і т.д.);

визначає творчість російського письменника і філософа Достоєвського як одну з вершин ро­сійської і всесвітньої літератури;

акцентує увагу на значному філософському (розвінчання теорії агресивного індивідуалізму: “тварь я дрожащая или право имею”) і етич­ному (наприклад, співчуття до “знедолених і ображених”) потенціалі роману “Злочин і кара”;

простежує і підтверджує цитатами з тексту розвиток образу Раскольнікова: від скромного, інтелігентного й доброго студента, який здатен співчувати чужому горю (сон про знущання над конем) – через убивство старої лихварки та її сестри – до розкаяння вже на каторзі (Євангеліє під подушкою на страсному тижні перед Великоднем);

висловлює власні судження щодо теорії сильної особис­тості, “надлюдини” (якій дозволено те, що заборонене для усіх інших людей) і підтверджує їх прикладами і цитатами з тексту;

розкриває особливості системи образів роману, зокрема – знаходить у Родіона Раскольнікова і Соні Мармеладової спільне (обидва вчинили переступ проти суспільних законів і норм: він став убивцею, а вона – повією) і різне (вона пожертвувала собою заради інших, а він пожертвував іншими заради себе) і т.д.;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття роман і його різновидів, зокрема психологічного роману (у якому чільне місце займає відтворення психології, внутрішнього життя героїв), філософського роману (у якому наявні важливі філософські ідеї, проблеми).

Українська література:

1.Соціально-психологічна повість І.Франка „Перехресні стежки”. Психологічний аналіз еволюції почуття: погляд героя і автора. Елементи „кримінальної” теми в сюжеті. 2.Психологічна модерністська драма В.Винниченка „Гріх”. Психологічна вмотивованість вчинків і поведінки персонажів.



Т/л: поглиблення поняття про психологічний роман, повість, драму.


Тема лихварства в творах О. Бальзака і Ф. Достоєвського.

Ідея наполеонізму в літературі (Стендаль „Червоне і чорне” і Ф.Достоєвський „Злочин і кара”)




1.Скульптура В.Бєлоусова "Ф.М.Достоєвський". 2.Ілюстрації О.Буркатовського, М.Добужинського, Д.Шмаринова до творів Достоєвського

3.Фаворський В. Ілюстрації до "Злочину і кари". 4.Глазунов І. “Ф.М.Достоєвський в Петербурзі”. 5.Ге М. "Що є істина". 6.Перов В., Трутовський К. "Портрет Достоєвського". 7.Кретов-Даждь А. Ілюстрації до творів Достоєвського (2006). 8.Чумечова А. “На дні” (2005). 9.Литвинов О. “Злочин і кара” (2000). 10.Біблійна притча про воскресіння Лазаря у світовому живописі: Оуватер Альберт ван "Воскресіння Лазаря" (серед. ХV ст.), Лейден Артген ван "Воскресіння Лазаря" (ХVІ ст.), Фландес Хуан де. "Воскресіння Лазаря" (бл.1500), Рембрандт Харменс ван Рейн. "Воскресіння Лазаря". 11.Ескізи декорацій Шемякіна М. до роману "Злочин і кара". 12.Мусоргський М. "Пісні і танці смерті". 13.Зутермейстер Г. "Раскольніков" (опера). 14.Петрович Е. "Раскольніков" (опера). 15.Соммер В. Вокальна симфонія на тексти Ф.Достоєвського і Ф.Кафки. 16.Онеггер А. Музика до вистави “Злочин і кара”. 17.Н.Баранов “Ф.Достоєвський” (скульптура). 18.Х/ф "Петербурзька ніч" (СРСР, 1934). 19.К/ф "Раскольніков" (Німеччина, 1923). 20.Х/ф "Злочин і кара" (СРСР, 1970). 21.Х/ф "Злочин і кара" (США, 1935). 22.Х/ф "Злочин і кара" (Франція, 1956). 23.Х/ф "Злочин і кара" (реж. Л.Куліджанов, 1969). 24.Х/ф “Двадцять шість днів із життя Достоєвського” (СРСР, 1981).



1.Шелепин В. Ф.М.Достоевский “Преступление и наказание” (опыт изучения в средней школе). – М., 1989. 2.Белов С. Ф.М.Достоевский: Книга для учителя. – М., 1990. 3.Вересаев В. Живая жизнь: о Достоевском и Толстом. – М., 1991. 4.Сучасна інтерпретація художніх творів Ф.М.Достоєвського // Міжвуз. зб. наук. праць. – К., 1998. 5.Левянт М., Кабанюк Л. “История литературы в поэтических строчках” // Відродження. – 1995. – №3.

6.Артемчук І. Вагнер, Достоєвський і Волошин // Радуга. – 1993. - №4. 7.Волощук Е. Двойники и антиподы (система уроков по роману “Преступление и наказание”) // Рус. язык и литература в средних учебных заведениях Украины (РЯЛУ). – 1991. – №9. 8.Корниенко О. Тема ростовщичества в произведениях О. Бальзака и Ф.М. Достоевского (“Гобсек” и “Преступление и наказание”) // Вивчення світової літератури в школі: Зб. наук. м-лів. – Вип. 5. – Полтава, 1995. 9.Соплова Т. По страницам великой книги (Достоевский и Евангелие) // Відродження. – 1995. – №3.

10.Писаренко Ю. Спорідненість творчості Ф.Достоєвського та І.Франка (“Перехресні стежки”) // ВЛ. – 2003. – №10.


5

Лев ТОЛСТÓЙ (1828–1910) “Анна Кареніна”

Творчість Льва Толстого як найповніший вияв можли­востей реалістичної літератури. Духовні й творчі шукання та здобутки письменника.

Роман “Анна Кареніна”. Образи-характери роману, пластичність змалюван­ня і психологічна глибина. Суперечливий образ Анни. Образ Левіна, його автобіографічна складова. Паралелізм у композиції роману, особливості стилю.

“Діалектика душі” толстовських героїв.



Учень:

визначає творчість Л.Толстого як найповніший вияв можли­востей реалістичної літератури;

переказує зміст роману “Анна Кареніна”, виділяє ключові епізоди (зустріч Анни і Вронського на вокзалі, побачення Анни з сином тощо);

називає основні проблеми твору: роль сім’ї у житті людини (“мысль семейная” /Л.Толстой/); пошуки основ міцних сімейних стосунків (“усі щасливі сім’ї схожі між собою, кожна нещаслива сім’я нещасна по-своєму”); право жінки/чоловіка на життя за порухами власної душі чи обов’язок перед членами своєї сім’ї, передовсім дітьми (доля Сергія Кареніна та маленької Ані) і т.д.;

характеризує образи головних героїв твору в їхній психологічній глибині (насамперед – суперечливий образ Анни; крім того – образи Олексія Кареніна, Стіви Облонського, Вронського, Левіна;

доводить, що проблематика роману “Анна Кареніна” має загальнолюдське значення;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття роман-епопея (див. вище).

Всесвітня історія:

1.Російський похід Наполеона. Битви під Лейпцигом і Ватерлоо. „100 днів” Наполеона (9 кл.)




Традиції історичного роману: В.Скотт „Айвенго”, В.Гюго “Собор Паризької Богоматері” і П.Куліш „Чорна рада” (перший україномовний історичний роман).

Т/л: поглиблення поняття про роман. Роман історичний, роман-хроніка.


1.Рєпін І. “Толстой за робочим столом”. 2.Ілюстрації до романів “Анна Кареніна” і “Війна і мир” М.Врубеля, М.Піскарьова, В.Сєрова, Л.Гіршмана, Д.Кардовського, М.Дерегуса, О.Верейського. 3.Крамськой І. “Портрет Л.М.Толстого”, 4.Репін І. “Толстой на відпочинку в лісі”. 5.Піменов Ю. “Портрет Тетяни Самойлової в ролі Анни Кареніної”. 6.Щедрін Р. “Анна Кареніна” (балет), музика до к/ф “Анна Кареніна”. 7.Х/ф “Анна Кареніна” (США, 1948). 8.Х/ф “Анна Кареніна” (СРСР, 1968). 9.Х/ф “Лев Толстой” (СРСР, 1984). 10.Х/ф “Кохання” (за мотивами “Анни Кареніної”; США, 1928). 11.“Анна Кареніна” (вистава театру ім. Є.Вахтангова).


1.Апостолов Н. Живой Толстой: Жизнь Л.Н.Толстого в воспоминаниях и переписке. – СПб, 1995. 2.Роллан Р. Жизнь Толстого. – Минск, 1986. 3.Мережковский Д. Л.Толстой и Достоевский. – М., 2000. 5.Скуратівський В. Світові контексти Толстого // Скуратівській В. Етюди з світової літератури. – К., 1995. 6.Кирилюк З. Поиски смысла бытия и человеческого счастья (мат-лы к урокам по изучению романа Л.Толстого "Анна Каринина") // Відродження. – 1994. – №5-6.

7.Серых Е. Роман-эпопея или "историческая пародія"? (Л.Н. Толстой "Война и мир") // РЯЛУ – 1990. – №3.

8.Звиняцковский В., Панич А. Тип “семейной женщины” в художественном мире Л.Н.Толстого и А.П.Чехова // РЯЛУ. – 1991. – № 3.

9. Ковбасенко Л. Лев Толстой як майстер “психологічної рентгеноскопії” (уроки за романом “Анна Кареніна”) // ВЛ. – 1998. – №10.



3. Традиції і новаторські зрушення в літературі другої половини ХІХ ст. (8 год.)

2.

Волт ВÍТМЕН (1819–1892) (Вірші за вибором учителя)

Вітмен – американський поет-новатор. Зв’язок його поезії з романтичними традиціями та трансценденталізмом. Звернення до вільного вірша (верлібра). “Пісня про себе” – програмовий твір поета.




Учень:

пояснює, що американця Волта Вітмена називають великим поетом-новатором, бо він суттєво обновив як тематику поезії (так, на відміну від попередньої традиції поетизації природи, села, він почав оспівувати місто, за що його називають попередником т. зв. урбаністичної, “міської” поезії (він писав оди фабричним трубам, паротягам, домнам і т.п. /“...Свій похід починай, Індустріє!”/), так і форму поезії (широко використовував верлібр, прагнув відійти від класичних форм віршування, шукав нових можливостей поетичного вислову: “О, якби моя пісня була проста, як рев і мукання тварин, швидка і спритна, як рухи риб, як капання крапель дощу!”; уводив до віршів прозову мову, часто вживав каталог (“вітменівський каталог”), тобто довгий і детальний перелік якихось фактів, ознак, реалій тощо;

пояснює, чому “Пісня про себе” вважається програмовим твором поета (у ній яскраво втілені особливості стилю і світогляду Вітмена);

виразно читає і аналізує вірші В.Вітмена.

ТЛ Дає визначення поняття верлібр – “вільний вірш, неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр)”.

Українська література: Традиції В.Вітмена в українській літературі (верлібр в творчості українського футуриста М.Семенка, імажиніста Б.-І.Антонича, символіста П.Тичини).
Всесвітня історія: Аболіціоністський рух в США (30 роки XIX ст.) – 9 клас.

Поняття „аболіціонізм”, „плантаційне господарство”, „громадянська війна”, „реконструкція Півдня”.




Урбаністична поезія В.Вітмена і М.Некрасова.


1.Збарський Ф. "Портрет В.Вітмена". 2.Пивоваров В. Ілюстрації до книги К.Чуковського “Мій Вітмен”. 3.Ікінс Т. "Волт Вірмен". 4.Холст Г. "Волт Вірмен" (оркестрова увертюра). 5.Вільямс В. Пісня на вірші з поеми Вітмена “Листя трави”, “Вперед, до невідомих земель” (кантата на вірші Вітмена), “Морська” (симфонія на тексти Вітмена).


1.Венедиктова Т. Поэзия Уолта Уитмена. – М., 1982.

2.Герасимчук Л. “Все це – справді – думки всіх людей” (Поезія В.Вітмена в Україні) // Прапор. – 1973. - №12. 3.Герасимчук Л. В.Вітмен. Розмови з сучасністю // Дніпро. – 1984. – №3. 4.Герасимчук Л. Волт Вітмен // Вітмен В. Поезії. – К., 1984.

5.Кохан Г. “Як безсмертя зоветься? Трава!” (урок-роздум за творчістю поета) // ВЛ. – 1999. – №5.


3.

Гéнрік ÍБСЕН (1828–1906). “Ляльковий дім”

Генрік Ібсен – норвезький письменник, зачинатель європейської “нової драматургії”. “Ляльковий дім” як соціально-психологічна дра­ма. Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі. Аналітична композиція п’єси. Новаторство Ібсена-драматурга.




Учень:

пояснює, чому норвежця Генріка Ібсена вважають зачинателем європейської “нової драматургії”, новатором сцени: його драми суттєво відрізнялися від звичних на той час у Європі драм, вони викликали неоднозначні оцінки, навіть скандали, навколо них протягом тривалого часу точилися дискусії;

перелічує й ілюструє прикладами з тексту основні новаторські нововведення Ібсена-драматурга: а) акцент із зовнішньої дії перенесено на дію внутрішню: на сцені в звичнім для театру сенсі майже “нічого не відбувається”: просто йде розмова, думка протистоїть думці, головною ж є напруга внутрішня, непомітна оку глядача; б) зазвичай конфлікт драми Ібсена зав’язується ще до того, як починається власне її дія (так, Нора підписала фіктивний вексель до початку дії “Лялькового дому”); в) його “нові драми” мають відкритий фінал;

дає визначення п’єси “Ляльковий дім” як соціально-психологічної дра­ми;

називає й ілюструє прикладами з тексту втілення рис “нової драми” в “Ляльковому домі”: а) внутрішня дія; б) “дотекстова” зав’язка конфлікту; в) неоднозначне, дискусійне ставлення до героїв і проблем твору (хто винен: Нора, яка підробила вексель, але зробила це для порятунку життя чоловіка? Чи Хельмер, який дорікає їй тим, що ця підробка може поламати йому кар’єру? мала чи не мала права Нора йти від дітей і чоловіка, руйнувати, хай і “ляльковий”, але дім, сім’ю? і т.д.); в) відкритий фінал (невідомо, повернеться Нора до своїх дітей і Хельмера чи ні);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття зовнішня і внутрішня дія, “нова драма”, ілюструє їх прикладами з п’єси Ібсена “Ляльковий дім”.

Українська література: 1.Проблеми фемінізму в творчості О.Кобилянської (повісті „Людина”, „Царівна”, оповідання „Некультурна”, „Valse melancolique”). 2.Вплив „ібсенізму” на драматичні твори О.Олеся („По дорозі в Казку”, „Танець життя”, „Земля обітована”).


„Ібсенізм” в творчості Б.Шоу (11 кл.)

1.Реріх М. Ілюстрації до твору. 2.Бродський С. Ілюстрації до драми "Пер Гюнт". 3.Богаєвська О. “Ляльковий дім”, “Дитяче свято”. 4.Мунк Е. "Ібсен у кафе Гранд-отелю у Христианії". 5.Діліус Ф. “Пісня на норвезькі тексти” (“Слухаючи першу зозулю весною”). 6.Гріг Е. Музика до драми Ібсена “Пер Гюнт”. 7.Х/ф “Ляльковий дім” (США, 1974). 8.Вистава театру Віри Комісаржевської “Ляльковий дім” (1904). 9.Вистава МХАТу “Ляльковий дім”. 10.“Нора” (телевистава за п’єсою Г.Ібсена).


1.Адмони И. Генрик Ибсен: очерк творчества. – Л., 1989. 2.Міщук В. Дім, у якому в’януть почуття (вивчення соц.-психол. драми Г.Ібсена “Нора”) // Відродження. – 1993. – №11.

3.Сіденко С. “Хто з вас безгрішний, хай перший вергне в неї камінь...” (система уроків з вивчення драми “Ляльковий дім”) // ЗЛ. – 1999. - №11.

4.Шоу Б. Квинтэссенция ибсенизма // Шоу Б. О драме и театре. – М., 1963.

5.Олексієнко О. Розгляд твору на концептуальному рівні допомагає осучаснити п’єсу (на прикладі “Лялькового дому” Г.Ібсена) // ВЛ. – 2000. – №4.



3.

Джордж Бéрнард ШÓУ (1856–1950). “Пігмаліон”.

“Теат­ральна революція” англійського драматурга Шоу, його “драми ідей”. Шоу й “ібсенізм”.

Комедія “Пігмаліон”, її міфологічна основа. Динамізм дії і парадоксаль­ність як невід’ємні риси творчості Шоу. Проблема­тика й художні особливості твору, його “філологічний конфлікт” і соціально-виховна спрямованість. Елайза Дулитл, її шлях від мало привабливої квіткарки-кокні до “чарівної леді”. Інтелектуальний характер драматургії Шоу.


Учень:

пояснює, в чому полягала “теат­ральна революція” англійського драматурга Шоу: він розвинув традиції Ібсена, розробивши особливий тип драми – “драму ідей” (конфлікт твору полягав не лише у зіткненні інтересів і пристрастей персонажів, а й у царині ідеології, це передусім конфлікт ідей);

наводить приклади втілення цього “конфлікту ідей” через “філологічний конфлікт” у комедії “Пігмаліон”, де опис того, як професор Гіггінс вчить квіткарку Елайзу Дулитл правильної аристократичної вимови, є втіленням ідеї соціаліста Шоу, який показує шлях до справедливого устрою суспільства, де усі без винятку громадяни, як аристократи, так і простий люд, матимуть рівні шанси реалізувати своє право на освіту й гідне життя, де не буде “пасажирів третього класу й запанує всезагальна рівність” (Б.Шоу. “Пігмаліон”, 5 дія);

визначає формування почуття власної гідності Елайзи Дулитл як її шлях від мало привабливої квіткарки-кокні до “чарівної леді”, як підґрунтя для “фантастичного міжкласового стрибка” (Б.Шоу);

пояснює сенс назви твору, зокрема – зв’язок (збіги й особливо відмінності) комедії “Пігмаліон” з давньогрецьким міфом про Пігмаліона;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ. Дає визначення поняття інтелектуальна драма.




„Ібсенізм” в творчості Б.Шоу (11 кл.).

Давньогрецький міф про Галатею та Пігмаліона. „Філологічний конфлікт” в українській драматургії: М.Куліш. „Мина Мазайло”.




1.Ілюстрації до п’єси "Пігмаліон" (А.Васін, М.Піков, В.Власов). 2.Буше Ф. “Пігмаліон і Галатея”. (твір для читця і сімох інструменталістів). 3.Зуппе Ф. “Чудова Галатея” (оперета). 4.Онеггер А. Музика до х/ф “Пігмаліон”. 5.Фільм-балет “Галатея” (в гол. ролі К.Максимова, реж. О.Белінський, хореограф Д.Брянцев). 6.Лоу Ф. “Моя чарівна леді” (мюзикл на 2 дії). 7.Роден О. Бюст Б.Шоу. 8.Кишфалуді-Штробль Ж. “Бернард Шоу”.


1.Васильєв Є. Усе-таки Галатеї не зовсім подобається Пігмаліон… // ЗЛ. – 1999. – №11.

2. Ковбасенко Ю. Джордж Бернард Шоу: "Я впливав на Жовтневу революцію" // ЗЛ. – 2000. – №5.

3. Ніколенко О. Основні тенденції розвитку драматургії кн. ХІХ – поч. ХХ ст. // ЗЛ. – 1999. – №11. 4.Ромм А. Джордж Бернард Шоу. – М.-Л., 1965. 5. Шоу Б. О драме и театре. – М., 1963.


4. Підсумок (1 год.)

1

Узагальнення та систематизація вивченого протя­гом року матеріалу

Учень:

називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;

повторює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового літературного процесу (реалізм, література другої половини ХІХ ст.);

ТЛ Дає визначення понять: верлібр; зовнішня і внутрішня дія; історичний роман; психологічний роман; соціально-психологічний роман; філософський роман.
















Каталог: bitstream -> 123456789 -> 5049
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"
5049 -> Положення про кабінет інформатики (Наказ Міністерства освіти і науки України №407 від 20. 05. 2004р.)
5049 -> Математика
5049 -> Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка