Збірка віршів Мови Валентини Іванівни «Куточок раю» 2015 Лютіж



Скачати 267,97 Kb.
Дата конвертації28.10.2018
Розмір267,97 Kb.
Збірка віршів

Мови Валентини Іванівни
«Куточок раю»

2015


Лютіж

Ой сиве давнє ти моє,

Село розкішне,бойове.

Лютіж, Лютіж,

Вогненний краю.
Це ж ти держав десь тут рубіж.

Між лівим берегом і правим.

Між тими кручами, ярами.

Проходили бійці той рік.


Ти спалене було навік.

Тебе, рідненький,

Пам’ятаю не я,а дід

Мій, славний друже,

Йому все це тут не байдуже.
Дніпро могутній, краї багаті.

І люди тут такі завзяті.

Земля горіла, ліси горіли.

Та вороги йти не хотіли.


Та міцно тут плацдарм держали

Лютого врага не пускали.

Міцні, мов дуб, у лісі цім,

Не віддали земельки їм.


Врагам проклятим,злим,

А відігнали назавжди.

Тепер не вернуться сюди.

Забудуть назавжди дорогу,

Ми тут зустріли перемогу.
Лютіж, могутній син, держави.

Погнав ти врага до Варшави,

А далі у Берлін, де смертним сном

Заснув там він.


Лютіж,рідненький, процвітай,

Знаменний,бойовий мій край,

Нікому в світі не віддам

Вогненний, Лютізький Плацдарм.



Осінні клопоти

Ліс осінній все в роботі.

Ніби це його турбота

Всіх звіряток тут зібрав

І роботу всім роздав.

Білка шишки тут збирає,

Їжачок грушки несе.

Там лисичка виглядає,

Півня в гості дожидає,

Хвостиком сліди мете.

Зайчик сірий десь стрибає,

Довгі вуха підіймає

І про себе він все дбає,

Кожушка собі міняє.

Вовчик сірий тут полює

І в ночі він сам ночує.

Не боїться темноти

Хоче більший підрости.

А сорока-білобока

Все стрибає вгору-вниз.

Там ведмедик буробокий

Вже збирає собі хмиз.

Всі в роботі, всі в роботі,

Ледарцюжок тут нема.

Працювати всі охочі.

Скоро прийде вже зима.



28.10.1997

Осінь

Жовте листя стежки засипає,

Ліс задумливо спить вдалині.

Вітер листя над ним підіймає

І затримує там, на сосні.

Там,де білочка шишки збирає,

Чи ведмідь уже лапу сосе,

Їжачок свою хатку встеляє,

Жовте листя на дах він несе.

Де зайчисько, злякався був тріску,

Довгі вуха свої він зігнув,

Може знову побачив там лиску,

Та мерщій десь у ліс дременув.

Жовтень

На дворі листя жовтень обсипає,

Трава пожовкла, темная стоїть.

Птахи давно вже в вирій відлітають,

Частенько вранці вітер холодить.
Мороз щипає вже за щічки трохи,

і мерзнуть ручки пальчики малі,

вода в калюжках замерзати хоче,

маленькі дітки граються в теплі.


Так низько хмарки вже пливуть над нами.

І сонечко заснуло десь в горах,

Бо зовсім мало виглядати стало

Не видно звірів, пташечок, комах.


Не гріє зовсім, ніби і забуло,

Яке веселе, теплеє було.

І як співали пташечки бувало,

Дзвінкими піснями на все село.

День похмурий на осінь сварився

Ти забрала пів дня у мене,

Зате ніч, темна ніч веселиться,

Дякуючи осені за це.


У природи часто так буває.

Що прощатись приходить вже час.

Зиму-зимоньку ми зустрічаєм.

Новий рік йде з далека до нас.



Осінь

Настала осінь тепла і ласкава,

Покликала до школи всіх малят.

За парти посадила і сказала:

«Учитись треба, годі жартувать!»
Сама спішить за дітками підглянуть,

що вже навчились, вміють, як живуть.

Сади, ліски, стежки доглянуть,

Спішить дерева в жовте одягнуть.


Берізці-дівчинці маленькій

Зуміє коси жовті заплести.

А цій ялинці, зовсім зелененькій,

Гостинців наче хоче віднести.


Пофарбувати хоче в жовте листя,

Але ялинка відповість на те:

«Не треба фарби, я і так тендітна,

Зелена буду вічно - знай ти це!»


Дубочки-хлопчики,сховались тут в куточку,

Та осінь уже близько десь іде.

Червоним вкрила кольором листочки,

Та не ховайтесь, всюди вже знайде.


Повісить і сережки кучеряві,

на вербах, на осиках, в’язах.

Такі вже в неї сосни кучеряві,

така вже вона справна –

Вся в ділах.
І ніколи їй з дітками погратись у «Піжмурки»,

а може у «Квача».

Спішить вона до вечора добратись,

На синю річку, синього ставка.


Потрусить листям жовтеньким у воду

І пофарбує береги вона,

Захоче тут і змінить вона вроду.

І справді, стане річка чарівна.


Яка ж ти осінь, трудівниця славна,

У всіх своїх ділах ти дуже справна.

Навчи нас діток діло так робить,

Щоб рідну землю, край свій обробить.



25.10.1997.
Зима

Весело сьогодні нашій дітворі,

Бо на дворі снігом замело двори.

Всі радіють снігу, кучам сніговим,

на санчатах, лижах-весело усім.

Тут бабу зліпили дівчата,

А там хлопчаки-сніговик,

Усі веселяться завзято,

Ніхто ще до снігу не звик.

Ось грається Вітя у сніжки

І радості його немає меж.

Стрибають, ковзаються ніжки,

Собачка з ним грається теж.

А там, Ігорьок вже санчата

Давно вже з горища дістав,

І мчать уже з гірки дівчата,

Благають, щоб сніг не розтав.

Зима

Зимо,Зимо, Зимовиця!

Зимо сніжна, білолиця!

Десь в чужих краях літала,

Та й до нас ти завітала.

Ти забігала кругом,

все засипала сніжком:

і доріжки, і горбочки,

і лужки, і всі садочки.
Зимо,Зимо, Зимовиця!

ти літаєш,так,як птиця,

Ти кружляєш над лісами,

Устеляєш все снігами.

З буйним вітром подружилась,

Загула і закружилась,

Завітала на річки,

Облітала всі ставки.


Зимо,Зимо,Зимовиця!

Ти морозова сестриця.

Замела і закружляла

Всі дерева тут прибрала

І мороза одягла,

На санчатах привезла.


Щоб щипав малятам щічки.

Щоб вдягали рукавички,

Брали в руки всі санчата

Щоб раділи всі малята.


Зимо, Зимо, Зимовиця!

Ой, яка ж ти витівниця!

Всіх морозом дошкуляєш,

Всіх снігами засипаєш,

Але любим ми тебе,

Пробачаєм тобі все.



26.10.1997р.

Новорічні вірші

(слова Ведучого)

Ялинка зелена у залі стоїть,

А рік вже новенький у гості спішить.

Весело ялинка сяє,

Новий рік зустрічає.

«Що ви тут розвеселись,

На ялинку запізнились?»

(Діти) «Ні! Не запізнились.

Подивіться – ми з’явились!

Всі одягнені, красиві, золотаві,чорнобриві.

Всі веселі і стрункі, танцюристи,співуни.

Всі прийшли на свято ми,

свято рідної зими».



(слова Ведучого)

Зима, Зима завітала.

З новим роком привітала

І малечу і старих,

Повнолітніх, молодих.

Всім їм щастя побажала,

Сміху, радості, тепла,

Дружби , гумору й добра.

Дід Мороз до нас іде.

Подарунки нам несе.

«Сніжна Зимонько-зима,

З чим ти, Зимонько, прийшла?

Що ж ти нам, Зимонько, принесла?» -

(Слова Зими)

«Два мішечки із снігами,

Два із буйними вітрами,

Два я льоду принесла,

Хурделицю привела,

Що закружить і завіє

І як схоче, то зуміє

Всіх лякати до плачу,

Але я не допущу наших діток

тут лякати, краще будем всі співати

І казки розповідати.

Принесла я рік новий,

Ще й мішечок чарівний

Для маленьких діточок,

Щоб пішли всі у танок.

Цей мішечок не простий,

Цей мішечок-чарівний.

В ньому іграшки,цукерки.

Є і ляльки і люстерки, апельсини,

Мандарини, різномарочні машини.

Дід Мороз до вас прийде

Подарунки рознесе.

Тим, хто гарно затанцює, гарну казку розповість,

Залюбки він подарує і найкращий буде гість!»



Україна

(пісня)


Краю мій, моя ти Батьківщино,

Рідна, неповторна сторона,

Де цвіте барвінок і калина,

Де Дніпрова хвиля б’є сповна.



Приспів:

Україно, рідна Україно!

Мила, солов’їна, чарівна.

У моєму серці ти єдина,

У моєму серці ти одна.
Луками багата і лісами,

Маками красуються поля.

Славишся вишневими садами,

Батьківщино-матінко моя.



Приспів:

Україно, рідна Україно!

Мила, солов’їна, чарівна.

У моєму серці ти єдина,

У моєму серці ти одна.

Україно-гори і долини.

Прадідів уславлена земля,

Наче наречена дівчина,

Україно, матінко, моя.

Приспів:

Україно, рідна Україно!

Мила, солов’їна, чарівна.

У моєму серці ти єдина,

У моєму серці ти одна.

Де б не був, не їхав, не летів я,

Над яким би краєм не бував,

Україну матір’ю своєю

Батьківщину рідну називав.

Приспів:

Україно, рідна Україно!

Мила, солов’їна, чарівна.

У моєму серці ти єдина,

У моєму серці ти одна.

Україна – єдина держава

Нехай Сотня Небесна живе

Матір Божа, війни нам не треба

Хай Господь нас усіх збереже!

***


Україна

Україно, моя, Україно!

Я до тебе всім серцем лечу.

Україно, моя Україно

Возвеличую вічність свою!
Україна - чарівна на вроду,

Пошукай таку в іншім краю.

Україно, моя неповторна,

Лиш знайдеш таке диво в раю.


Україно, моя, Україно!

Над тобою небес голубінь.

Україно, моя, Україно!

Ми серця віддаємо тобі.


Україно, моя , Україно!

Ти дитя і дівча молоде.

Україно, моя, Україно!

Ти майбутнє щасливе моє.


Україна - безмежна в любові,

З поколінь в покоління ти йдеш.

Україно – гаї тут чудові,

Українські пісні ти ведеш.


Україно, моя, Україно!

Золотая пшениця в снопах.

Україно, моя, Україно!

Ти прославлена будеш в віках.



2001р.

Куточок раю

Я краю іншого не знаю,

Щоб з Лютіжем зрівнятись міг,

Наше село, куточок раю

і шлях знаменний тут проліг.

В душі і в серці завжди з нами

Завзяттям праведним в труді,

Тут лине пісня над полями,

Живуть тут люди молоді.

Наш край обрамлений лісами,

Берези,сосни і дубки.

Усе тут миле до нестями

Ставочок,стежечки ,квітки.

І те як діточки на дворі

Тут веселяться залюбки.

Берізки ніжні білокорі,

Ялинки вітами рясні.

Іду я краєм усміхаюсь,

І своїм краєм я пишаюсь.

Невже бувають на землі

Такі куточки чарівні.

Шкільна тематика

Випускник

За вікном розовіє акації цвіт

День новий для тебе починає

Ти підеш у невідомий світ,

Що життя для тебе відкриває.

Хай без терену буде твій шлях

Хай щастить тобі всюди й завжди

Хай не буде й хмаринки в дощах

В тих краях де не з’явишся ти.

Променіє хай сонечко ясне

І всміхається завжди тобі

Зеленіє трава рясно-рясно

І душа твоя буде в добрі.

Не забудь свою матір і школу,

Що дали тобі первістки всход

Розвивай, виростай, щоб ті всходи,

Коли-не-будь побачив народ.

Побажаю долі золотої

І здоров’я, радості, пісень

Хай щастить Вам, вдачі молодої

В душах Ваших хай залишиться

Цей день.



Перше вересня

Сонце всміхається ніжно довкола

Знають всі діти чекає їх школа.

Ось і до школи, мамо я йду,

Рідний садок я уже промину.

Буду учитися там залюбки

Вчитиму вірші,танці, пісні.

Дзвоник покличе за парти новенькі

Всі подивіться - які ми гарненькі!

Очі вдивляються в рідний свій клас,

Любо зустріне учителька нас.

І поведе у країну чарівну,

Де Буратіно й Незнайко живе

Все це у класі немов оживе.

Букву цікаву я вивчу, матусю,

Скільки всього я на світі навчуся.

Все про природу живу й не живу,

Все я дізнаюсь,тобі розкажу.

Про небо і сонце, про день і ніч

На кожнім уроці йтиметься річ.

Про місяць і зорі,поле й ліски

Будем самі ми складати казки.

Школа рідна нам двері відкриє,

Доля нова нас у дверях зустріне

За ручки візьмемось, дружно підем

Вчитися будем там і зростем.



01.09.199.

Школа дитинства

Школо, наша школо,

Дім наш дорогий,

Відкривай нам двері в світ свій чарівний.

Піснями веселими ти живеш завжди,

Тож і поспішають малюки сюди.

Школо, наша школо, різнобарв’я тут,

У мистецьку казку всі стежки ведуть.

Танцями й виставами радуєш ти нас,

І на свято друзів кличеш повсякчас.

Школо, наша школо, знань нам прибавляй

Ранками чудовими всіх нас звеселяй!

Азбуку вивчали ми, креслити вчимось,

І проміння сонечка в клас до нас лилось.

Теплими словами серце укріпи,

Школо, наша школо,

Найрідніш нам ти.

Першокласниця сестричка

Сьогодні ще зранку умию я личко

До школи свою проведу я сестричку

Веселу, вродливу, серйозну, метку

З букетиком квітів, зірвавши в садку.

На плечі ранець вдягає матуся, усі біля неї,

Та я не журюся.

Проводить очима нас тато з порога

Бажає нам щастя, удачі, здоров’я.

Хай буде вам завжди щаслива дорога.

І ось першокласниця наша ти йдеш,

Що ти нам доню на днях принесеш

П’ятірки,четвірки,усмішку і ласку

Про тебе матусю складатиму казку.



01.09.1998

Сонечко

Як тільки вечір наступає,

Там сонечко десь спать лягає.

Чому воно весь час лягає,

А ранком знову устає?

І все дитя маму питає:

«Воно нам щастячко несе?»

То де ж воно лягає спати?

Куди ховається щодня?

І хто його охороня?

Ми запитали в солов’я:

«Скажи, де сонечко сіда?»

І відповів нам соловей:

«Піснями вас я звеселяю,

де сонечко сіда, не знаю!

Спитайте краще журавлів.

Летять вони за сто морів».

«Де сонечко там спати ляже?»

Журавлик в відповідь: «Не скажем…»

Так хто ж нам скаже,де сідає

Оте красиве, чарівне

Теплом усіх нас зігріває

Оте світило неземне.

Сідає, сходить рік за роком,

Тисячоліття у путі.

Кругленьке, тепле, ніби око

І най могутнє на землі.

Та не лягає воно спати

Про це нам треба усім знати

А всесвіт освітляє путь

Нам цю науку не забуть.

2001р.

Моє рідне село

Моє рідне село,ти піснями багате.

Над тобою летять в вишині журавлі.

Моє рідне село, це є батьківська хата ,

Материнська любов, чорнобривці мої.
Яка місячна ніч, зорі весело сяють.

Тиха хвиля морська омива береги.

Моє рідне село, де дівчата співають.

Ой, як милі мені - обереги твої.


Розквітає воно з кожним днем величаво,

Із глибини століть до теперішніх днів.

Як нам хочеться чуть лиш одне слово Браво

Хай звучить воно нам у піснях солов’їв.


Батьківщино моя, де левади куточок

Де калина цвіте і пахучий бузок.

Де вітрами шумить молоденький кленочок,

Тихо падають зорі в прозорий ставок.


Моє рідне село, я тебе прославляю,

За майбутнє твоє я спокійна завжди.


Мій прадавній Лютіж ,

я тебе величаю.

Залишайся таким і не знай ти біди.

09.08.2008

Рідна хата

Та хата при дорозі край села,

І дві берези схилені над нею.

Ой, скільки часу там я провела,

Навік зріднившись з полем і землею.

Бо тут мої батьки і вся рідня,

Тут мене вчили ,тут мене зростили.

Без них не прожила б і дня,

І радість й горе все ми тут ділили…

Я так люблю свій край,своє село,

Поля і луки,море синє-синє…

Лісами обгорнулося воно

І ніби спить з турботами в долині.

І я частенько згадую його,

Пригадую дитинство моє миле,

Нізащо не забуть мені його,

А час собі невпинно плине.

31.10.1997

Вірші для матусі

Хто ночами тут не спить,

Сидячи над нами?

Ще коли нога болить?

Ну, звичайно, мама.
Хто найкращий варить борщ,

Білу кашку й тортик?

Ну,звичайно, рідна ти ,

Щоб трудивсь наш ротик.


Хто у ванну заведе,

Дасть рушник і мило?

Ну, звичайно, мама теж

Справді, як це мило.


Хто розказує казки про чарівну фею?

Ну,звичайно, мама теж,

Любо нам із нею.
Хто розказує вірші і пісень співає?

Ну, звичайно, над усе,

Це вже моя мама.
Хто найкращий над усіх,

Самий, самий, самий?

Ну, звичайно, рідна ти,

Люба моя мама.


Хто засвічує свічки

Кожному на святі?

Ну, звичайно, тільки ти,

Рідна моя мама.


Мама Тані, мама Каті,

Лорочки і Віти.

Ну,звичайно, кожен скаже

Ти - найкраща в світі.



Пісенька для мами

Мамо,рідненька я тебе цілую.

Ручки до тебе я протягну.

Обніми матусю, поцілуй матусю,

Бо я твоя доця я тебе люблю,

Бо я твій синочок,

Я тебе люблю.

Мамо, рідненька, ніжна, дорогенька

Мамо, матусю, ластівко моя.

Як тобі сказати, як тебе назвати.

Ти найкраща в світі.

Ти нам дорога.

Мамо рідненька, сонячна тепленька,

Мамо,матусю, промінчик тепла.

Я твоя доця, а я твій синочок.

Скільки у тебе є добра,

Яка ж ти у мене золота (2 рази).

06.03.2013__Пісенька_для_бабусі'>06.03.2013

Пісенька для бабусі

(Мелодія «Розпрягайте хлопці коней»)

Я бабусю добре знаю

З нею вірші я учу.

А як маму дожидаю, ще й наїмся досхочу.

Бо бабуся в мене чудо.

Варить, жарить і пече,

А на свято заспіває,

Гарний танець упече.

Тож і я росту щасливий разом з нею залюбки.

Ніжний,лагідний, розумний,

Ще й веселий ось такий.

Тож бажаю я бабусі довго

Радісно ще жить

І онука ось такого

Помагати ще ростить.

Пісенька бабусі

(мелодія «Орленок»)

Бабусю, бабусю, я в тебе єдина.

Я внучка хороша твоя.

З тобою я завжди, я кожної днини.

Бабусю, ти радість моя.
Бабусю, бабусю, мене ти кохаєш.

Я знаю, я знаю сама.

І сонечком ніжним мене називаєш,

Промінчиком ясним здавна.


Яка ти у мене ласкава, хороша.

Зі школи чекаєш мене.

А там за вікном холодна пороша,

А тепла душа у тебе.


Бабусю, бабусю ти мамина нене.

Ти завжди живи у добрі.

Всі квіти на світі...

Ромашки й волошки .

Дарую бабусю тобі.
Бажаю у щасті і радості жити

Хвороби свої відганя.

Ти знай моя рідна, єдина бабуся,

Що є в тебе я. (2 рази)



06.03.2013
Ліричний вірш про нас, жінок

Дарите женщинам мужчины…

Букеты роз и нежный нрав

Ведь женщины—это богини

Не вспоминайте, кто был прав.

Дарите вежливость мужчины и

Похвалите за одно.

И вспомните, ведь вы ж мужчины

И поведите их в кино.

Лаская, славя иль целуя.

Тревожся за нее всегда.

Задумайся, иль не грублю я.

Душа твоя пред ней чиста?

Не обижайте понапрасну.

Не говорите громких слов.

Ведь женщина - это прекрасно.

Любить готова вновь и вновь.

Они на скалки разобъются.

Храня очаг семьи своей.

Тебе же счастье улыбнется.

И станет свет чуть-чуть добрей.

Дарите женщинам подарки.

У будни, праздники, всегда.

И не жалейте вы им ласки.

Любимы будете всегда.

06.02.2006

Вірші для дорослої мами

Мамо, рідненька, кохана моя.

Стежкою, нишком до тебе йду я.

Вогник у хаті твоїй ще горить.

Знаю матусю,що ти ще не спиш.

Мамо,як добре, що ти в мене є.

Квіткою, нене, назву я тебе.

Кожну хвилину дарую тобі.

Жити бажаю у щасті й добрі.

Скільки в тебе не доспанних ночей.

Скільки в тобі нескінченних ідей.

Думок в тобі не початий ще край.

Мамо моя,ти твори - вишивай.

А коли спір десь заходить в вікно,

Нене,я швидко закрию його.

Ангел нехай краще у хаті літа.

Бог хай подовжить тобі ще літа.

Душу, неспокій, ти мій зрозумій.

Наче та зірочка в небі зігрій.

Як мені тяжко буває самій.

Ти розряди, мою Бомбу, мерщій.

Знаю, для тебе ми все на землі.

Внуки і діти, правнучата малі.

Кожному добре ти слово скажи.

Жити по доброму ти нас навчи.

Прохаю усіх!

Називайте усі маму зіркою,

Бо вона рано встає.

Називайте усі маму сонечком,

З нею в душі зразу тепло стає.

Викиньте з думок усе ваше зло.

Щоб, як в тій пісні, не пізно було.



06.02.2007

Як діти навчаються читати

Читати вчиться мала Таня

Букву до буковки кладе

О-СА,ВО-НА, МА-ТУ-СЯ, МИ-ЛА

Виходить слово вже нове.

Читати каже я вже вмію.

Я слово МАМА вже складу.

Ну,а складні слова, я знаю:

Складу, коли вже підросту.

Ось так училась наша Таня

Раділи всі її ляльки.

А особливо,Танин татко,

Бо вчилась Таня залюбки.

Ну, а в мене не виходить

Каже Вася раз-по- раз. І до вчительки підходить.

Разом вивчити якраз.

Я і так цей склад поставлю.

Прочитаю як завжди.

КА- то КАЧ-КА,

КУ-КУРУДЗА.

НЕ підводь мене, гляди.

Постаравсь Олег завзято.

Всі склади в колі кладе.

Знає він вже слів багато.

Вчительку не підведе.

А, Богдан, часу не гає.

Катю він весь час навчає.

Ти клади,Катюшо, -КА

Це ж бо, буковка твоя.

КА – картопелька твоя ,

Що на святі виграва.

Аня губки надуває.

Що не все ще в класі знає.

Як їй руку підвести.

Як до столу підійти.

Як їй гарно відказати.

Вправно букву показати.

Щоб її не ображали.

Завжди її поважали.

Щоб нікого не дряпати.

Віта в нас, як забіяка.

Завжди руки на чеку.

Як торкне хто-не-будь трохи.

То кричить - Ще й укушу!

Всі бояться нашу Віту.

НЕ гуляють уві гри.

Хіба можна так чинити?

Підкажіть Вітульці – Ні!

Ось Маринка-говорилка.

З Танею все розмовля.

І на тишу не зважає.

Розмовляє так щодня.

Подивіться на Матвійка,

Завжди руку підійма.

Пише завжди він так чисто.

Хіба в нас таких нема?

Є маленька в нас дівчина-

І розумна, і прудка.

Завжди перша,всюди встигне,

Даша - дівчинка швидка.

Даша в класі всіх навчає,

Вже сама книжки читає.

Цифри в класі роздає.

Гарну відповідь дає.

А про кого я забула в нашім віршику сказать?

Це ж бо Діма,Настя ,Катя.

Вони вчаться майструвать.

Андрій - хлопець в нас розумний,


Кожний раз він вчить одну.

Угадали? Не вгадали.

Вчить він Віту Сухіну.

Віто,сядь, ось тобі книжка.

Ручку в руку покладе.

Він піджак їй скине нишком.

Ще й в столову заведе.

Вова майстром хоче стати.

Цвяхи вміє забивать.

Катя квіти поливає.

Сама в школу поспішає.

Настя грає в нас на скрипці.

Скоро буде виступать.

І на кожнім нашім святі.

Обіцяє нам пограть.

Ось такі в нас всі малята

Все про всіх не розкажу.

А які вони завзяті,

Я на святі покажу.

03.11.2007

Чорнобиль

(вірш до 20-ччя трагедії на ЧАЕС)

Колосились поля,вирувало життя

І сміх заливав всі простори.

Не думали люди, що прийде біда,

Що їм вже не жить тут ніколи.

Чорнобиль, Чорнобиль, поліська земля,

Красою незміряна в світі.

Ліса і луги, і озера й поля

Завжди у вишневому цвіті.

Та сталася вмить тут над краєм біда,

Пожежа страшна розлютилась,

Багато людей вона знищить змогла,

Щасливе життя закінчилось.

Хто винен в усьому, запитуєм ми?

Невже усе людство так грішне?

О, Боже, наш рідний, прости нам гріхи,

Невже іще буде страшніше?

І плакали люди: дорослі й малі,

Їх плач сповіщав страшні вісті,

Запитують діти: «Ну як ви могли,

поставити пекло в цім місці?»

Двадцять років біди, двадцять років страждань,

У зневірених нас, вже нема сподівань.

Соколят молодих,наших хлопців нема,

Чорна атомна спека їх душі звела.

Так люди ж ви люди, хазяї Землі,

За скоєне, хто у отвіті?

Хто може спасти наші душі живі,

Що ще залишились на світі?

Невже не відродиться наша земля,

І стронцій проклятий не згине?

За що не злюбив, Боже, рідний наш край,

За що наші люди ще гинуть?

І чути одвічно дитячий лиш плач

І пісню мою журавлину…

А там, а там, а там, сім’я журавлина гине.

А там, а там, а там, бушує звірячий атом.

А там, а там, а там, не сіють вже жито, не косять,

А там, а там, а там лиш чорнії хусточки носять.

А там, а там, а там нема мого тата і мами,



А там, а там, а там усе поросло бур’янами.

2006р.
Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка