Зміни до закону україни „про охорону прав на




Сторінка6/6
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1,5 Mb.
1   2   3   4   5   6

20

Все інше, як-то застава, внесення до статутного фонду, франчайзинг, то від „лукавого".

Чинне законодавство України ще з 1993 року передбачає бухгалтерський облік нематеріальних активів підприємств. Однак досить довго норми законодавства і нормативно-правових актів з цього питання мали досить загальний характер.



Більше того навіть на сьогодні відсутнє однозначне визначення поняття терміну „нематеріальні активи" у бухгалтерському і податковому обліку. Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про оподаткування):

Нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку".

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» (наказ Мінфіну України від 18.10.99 № 24) визначає, що:

Нематеріальний актив це немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам."

А Інструкція з обліку необоротних активів бюджетних установ визначає, що:

Нематеріальні активи - активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми незалежно від вартості і використовуються установою в процесі виконання основних функцій більше одного року".



Для цілей нашого розгляду найбільш придатним є визначення саме Закону про оподаткування, оскільки в ньому НМА визначаються через ОШВ.

Частина 8 статті 18 Господарського кодексу України визначає, що (цитую) "усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом." Крім того (частина 6 статті 145 ГКУ) „суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів " (виділено мною).



21

Тут суб'єкти господарювання на рівні кодексу зобов'язуються проводити інвентаризацію належного їм майна, в тому числі НМА.

Подальший розвиток ця норма знаходить у Законі України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, стаття 10 якого гласить:

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка."

Отже, суб'єкти господарюванню і бюджетні установи зобов'язані проводити інвентаризацію.

Для цієї мети Мінфін України і державне казначейство України в межах своєї компетенції видали нормативно-правові акти, що регулюють порядок проведення цього заходу. Це:

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69 із змінами і доповненнями:

Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена наказом головного управління Державного казначейства України Міністерства фінансів України від 30.10.98 р № 90;

Типові форми первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів та порядок їх застосування, схвалені наказом Мінфіну України від 22.11.2004 р. № 732;

ряд інших номативно-правоих актів.

Однак жоден з них не містить короткого, ємного визначення терміну „інвентаризація".

На мій погляд його можна сформулювати у такому вигляді:

ШВЕНТАРИАЦІЯ - комплекс дій, пов'язаних з виявленням, ідентифікацією, визначенням документального підтвердження наявності активів та підтвердження прав власності на виявлені активи, їх стану та оцінка вартості."

У такому разі „ІНВЕНТАРИАЦІЯ ОШВ - комплекс дій, пов'язаних з виявленням, ідентифікацією, визначенням документального підтвердження наявності ОШВ та підтвердження прав власності на виявлені ОШВ, їх стану та оцінки вартості."

Порядок бухгалтерського обліку ОШВ у складі НМА визначають:

для позабюджетних підприємств - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Не матеріальні активи", затверджений наказом Мінфіну від 18.10. 99 р № 242:

для бюджетних установ - Інструкція з обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України

22

від17.07.2000 р. № 64 , у редакції наказу Державного казначейства України від 21 лютого 2005 року № 30.



Спільною умовою обох документів до обліку ОШВ у складі НМА є наступне:

ОШВ має бути визнаний активом, тобто затрати на його придбання (створення) не повинні бути визнані затратами звітного періоду, у якому їх було понесено:

ОШВ має використовуватися (бути введений у цивільний оборот);

ОШВ має мати вартість.

Дуже часто виникає запитання щодо доцільності відображення ОШВ у складі НМА підприємства.

Відповідь знаходимо у Законі про оподаткування. Згідно з підпунктом 8.3.9. цього закону вартість НМА, відображених у балансі підлягає амортизації. Цим самим на суму амортизації зменшується відповідно до статті 3 згаданого закону база оподаткування. Це пряма вигода від бухобліку вартості ОШВ.

Крім того нарахована сума амортизаційв^*?іропадає безслідно, а перераховується на 154 субрахунок підприємства як капітальні вкладення у придбання (створення ) відповідних НМА. Ця норма діє щодо позабюджетних підприємств. На жаль для бюджетних такої чіткої норми не прописано, в усякому разі, мені вона не відомо.

Закони України у сфері інтелектуальної власності, наукової та науково-технічної діяльності , закрепа Закон „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (стаття 38) містять декларативне положення про державне стимулювання створення та використання ОШВ. Наприклад щодо винаходів:



„Держава стимулює створення і використання винаходів (корисних моделей), встановлює винахідникам і особам, які використовують їх, пільгові умови оподаткування та кредитування, надає їм інші пільги відповідно до чинного законодавства України."

Однак на практиці з боку держави практично відсутні заходи щодо реалізації цієї норми. На сьогодні х законодавстві України діють наступні норми:

Закон про оподаткування - відповідно до підпункту 5.4.2 статті 5 Закону про оподаткування витрати платника податку , крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в основній діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.



23

Витрати на виплату винагороди винахідникам та особам, які сприяли створенню та використанню винаходів, відносяться до валових витрат згідно з нормою 5.6.1 зазначеної статті Закону про оподаткування.

Етапи

Об'єкт

Зміст виконуваної роботи

У якому випадку проводиться

І

НМА

Виявлення наявності ОПІВ, складання інвентаризаційного опису

При складанні річного звіту; При приватизації підприємства;

При об'єднанні (роз'єднанні) підприємств;

При зміні матеріально-відповідальної особи;

При передання п-ва в оренду

При встановленні фактів крадіжки або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

за приписом судово-слідчих органів;

У разі технологічних аварій, пожеж чи стихійного лиха (на день після закінчення явища);

При передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі);

У разі ліквідації підприємства;

В інших випадках, визначених керівництвом

II

Ідентифікація виявлених НМА.

Перевіряється наявність документації, оформленої на матеріальних носіях інформації, що дозволяє однозначно ідентифікувати виявлені ОПІВ

III

Ідентифікація прав на виявлені ОПІВ

Перевіряється наявність документації, що дозволяє однозначно встановити законність володіння п-вом виявленим ОПІВ

IV

Визначення стану виявлених НМА

Перевіряється чи використовуються виявлені ОПІВ, наявність документації, що підтверджує факт використання ОПВ Перевіряється чи відображені ОПІВ у балансі підприємства

V

Визначення достовірності оцінки вартості

Перевіряється достовірність відображеної у балансі первісної вартості ОПІВ

Тільки щодо ОПІВ, відображених у балансі підприємства

Таким чином зменшується база оподаткування.

Пунктом 3.5.7 Закону України ,Дро податок на додану вартість" встановлено, що операції з виплати роялті звільняються від сплати ПДВ.

Крім того, пунктом 8 Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 року № 135. визначено, що:

24ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПРОЦЕДУРИ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ВИНАХОДИ

ШАТОВА ІННА ОЛЕКСІЇВНА

Начальник відділення організації захисту прав ДП Український інститут промислової власності"

Відповідно до законодавства України спеціальною формою захисту прав інтелектуальної власності є адміністративний порядок їх захисту. Особа, яка вважає, що її права інтелектуальної власності порушені, може звернутися за їх захистом до певного державного органу. Такими органами в Україні є: Державний департамент інтелектуальної власності, Антимонопольний комітет, Міністерство внутрішніх справ, Державна митна служба, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а також інші державні органи відповідно до їх компетенції.

Адміністративний порядок передбачений для розв'язання певної категорії спорів, що виникають переважно на стадії реєстрації прав інтелектуальної власності, зокрема прав на винаходи і корисні моделі.

Одним із таких засобів захисту прав є звернення заявника із запереченням до Апеляційної палати Держдепартаменту, передбачене спеціальним законодавством у сфері інтелектуальної власності, тобто можливість оскарження рішень щодо набуття прав на зазначені вище об'єкти права інтелектуальної власності.

Так відповідно до статті 24 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до частини третьої статті 16 цього Закону.



Апеляційна палата є колегіальним органом для розгляду заперечень проти рішень Держдепартаменту щодо набуття прав на об'єкти права інтелектуальної власності та заяв щодо визнання торговельних марок добре відомими в Україні.

Хочу звернути увагу на те, що в 2000 році до чинного законодавства були внесені зміни, згідно до яких до компетенції цього адміністративного органу було віднесено тільки розгляд заперечень стосовно рішень за заявками. І зараз Апеляційна палата розглядає тільки заперечення на рішення Держдепартаменту стосовно заявки на відміну від Апеляційної ради, до компетенції якої входив також і розгляд заперечень від третіх осіб стосовно видачі охоронних документів. Згідно з останніми змінами у законодавстві



26

розгляд питань, пов язаних з уже виданими охоронними документами, віднесено до компетенції суду, а назва цього органу була змінена з Апеляційної ради на Апеляційну палату.

У проекті Закону про винаходи, який наразі розробляється, планується повернення цієї норми, яка надасть можливість третім особам звертатися до Апеляційної палати із запереченням проти державної реєстрації права на винахід та корисну модель.

Зараз же Апеляційна палата здійснює свою діяльність із забезпечення прав заявників при розгляді заперечень тільки проти рішень за заявками на видачу охоронних документів.

Згідно з чинним на сьогодні законодавством будь-яка особа, яка бажає одержати патент на винахід (корисну модель) подає до Держдепартаменту заявку. Згідно з установленою процедурою розгляду заявок Держдепартамент на всіх етапах розгляду приймає відповідні рішення, які надсилаються заявникові. У разі незгоди заявника з будь-яким прийнятим рішенням стосовно його заявки він має право оскаржити це рішення до суду чи Апеляційної палати.

Із зазначеної норми випливає, що можна звертатися одразу до суду, оскільки немає заборони щодо обов'язкового попереднього розгляду адміністративним органом. Але розгляд заперечень в адміністративному порядку в Апеляційній палаті здійснюється за спеціальною процедуру, більш простою в порівнянні з цивільним судочинством. Така спрощена процедура виключає значну кількість процесуальних дій і вимагає значно менших фінансових витрат та витрат часу.

Відповідно до закону документ, який регулює процедуру розгляду заперечень, має назву Регламент Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - Регламент). Цей документ був затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2003 р. № 622 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2003 р. за №877/8198.

Що стосується процедури складання та подання заперечення до Апеляційної палати, то вона досить нескладна і формальна, проте додержання всіх установлених вимог буде запорукою того, що подане заперечення буде одразу прийняте до розгляду. За подання заперечення, яким оскаржується рішення за заявкою на винахід чи корисну модель, сплачується збір, який для національного заявника на сьогодні становить 50 грн.

За результатами розгляду заперечення приймаються такі рішення:

про задоволення заперечення та відміну рішення Держдепартаменту;

про відмову в задоволенні заперечення повністю та залишення рішення Держдепартаменту чинним;

про відмову в задоволенні заперечення повністю або частково та зміну рішення Держдепартаменту (у разі визнання помилковими мотивів цього рішення та встановленні інших підстав, що перешкоджають задоволенню

27

заперечення в повному обсязі чи частково).

Рішення набирає чинності після затвердження його наказом Держдепартаменту.

Тепер кілька слів про дії, які або перешкоджають прийняттю заперечення до розгляду або не дають змоги колегії провести розгляд в апеляційному засіданні в повній відповідності з установленим порядком.

Спочатку щодо предмету оскарження. Які ж рішення Держдепартаменту може оскаржити заявник до Апеляційної палати?

Наприклад, відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" приймаються такі рішення:

- рішення про відмову у видачі патенту або рішення про видачу патенту.



Логічно, що оскаржуються саме рішення про відмову. Але є випадки, коли заявники при одержанні попереднього висновку про відмову у видачі патенту подають до Апеляційної палати заперечення саме на цей висновок, що є недоцільним і затягує процес діловодства за заявкою. На цьому етапі заявник має узгоджувати питання, що виникли у експертизи стосовно його винаходу, наприклад, відкоригувати формулу. І тільки у разі, якщо заявник і заклад експертизи не дійшли згоди і прийнято рішення про відмову у видачі патенту, то тільки це (остаточне) рішення у разі незгоди з слід оскаржувати до Апеляційної палати.

Випадків, коли апелянт не одержав нашого повідомлення дуже мало, але таке буває, коли заперечення подається від юридичних осіб. У них дуже часто змінюються адреси або юридична адреса одна, а знаходяться вони за іншою адресою. Тому заявникам - юридичним особам слід указувати в запереченні адресу для листування, якщо вона не співпадає з їх юридичною адресою.

Коли апелянт з якихось причин не з'являється на засідання, а у колегії виникають питання до нього, то колегія може вирішує, що проводити засідання та виносити рішення без пояснень апелянта неможливо. Тому, доцільно хоча б подзвонити або ще краще написати листа до Апеляційної палати про те, що апелянт не буде брати участі в засіданні.

Якщо належним чином повідомлені сторони відсутні на засіданні і при цьому у колегії не виникає питань до сторін, то засідання може бути проведено за їх відсутності. При цьому у протоколі та рішенні зазначається, що сторони були завчасно повідомлені про засідання.

Колегія зупиняє розгляд заперечення при виникненні обставин, які спричинили неможливість подальшого розгляду. Наприклад, запит додаткових матеріалів, клопотання апелянта тощо.

Можна привести найбільш характерний приклад підходу Апеляційної палати до розгляду заперечень, які стосуються заявок на об'єкти, що не підлягають правовій охороні згідно із Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

28

Так, за результатами розгляду заперечення на рішення Держдепартаменту про відмову у видачі патенту на винахід "Спосіб створювання матеріального об'єкту" був підтверджений висновок експертизи про те, що заявлений винахід не відповідає умовам надання правової охорони, установленим Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", та вимогам до матеріалів заявки, визначеним у Правилах складання і подання заявки на винахід і заявки на корисну модель.



Зазначене рішення було прийнято, оскільки відповідно до опису винаходу заявлений спосіб спрямований на "відкриття окремого фізичного закону очевидності та неочевидності винахідницького розвитку об'єкта, тобто розвитку матеріального об'єкта у процесі його створення зусиллям людського розуму до рівня винаходу чи корисної моделі шляхом... визначення його на основі загального закону очевидності та неочевидності розвитку матеріального об'єкта...".

Заявник вважав, що його винахід вирішує задачу "підвищення надійності процесу створення об'єкта, що відповідає рівню винаходу чи корисної моделі, тобто винахідницького об'єкта шляхом створювання винахідницької суті об'єкта її винахідницькими складовими."

Отже, заявлений спосіб спрямований на "відкриття окремого фізичного закону очевидності та неочевидності винахідницького розвитку об'єкта зусиллям людського розуму", на вирішення питань, пов'язаних із створенням винаходів, тобто результатів інтелектуальної діяльності людини (нематеріального об'єкта) (стаття 1 Закону).

За результатами розгляду колегією Апеляційної палати формули винаходу і опису було встановлено, що заявлений спосіб не можна визнати технологічним (технічним) вирішенням. Він не вирішує технічну задачу, не забезпечує технічного результату, не має технічних ознак. Цим було підтверджено висновок експертизи, оскільки за результатами розгляду заперечення було встановлено, що заявлений спосіб стосується власне методів виконання розумових операцій, які не можуть одержати правову

29
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка