Зміст адаптації як психологічна проблема



Скачати 48,05 Kb.
Дата конвертації28.10.2018
Розмір48,05 Kb.

АДАПТАЦІЯ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ:

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

.

ЗМІСТ

  • Адаптації як психологічна проблема
  • Особливості підліткового віку
  • Ознаки адаптованості і дезадаптованості п’ятикласників
  • Психолого-педагогічні умови успішної адаптації п’ятикласників

Неперервна освіта – процес зростання освітнього (загального і професійного) потенціалу особистості впродовж життя, який організаційно забезпечується системою державних і суспільних інститутів і відповідає потребам як особистості, так і суспільства

Перспективність — це визначення пріоритетних ліній розвитку, навчання, виховання особистості, які б максимально враховували її (особистості) потреби та готовність до оволодіння новою діяльністю, або новими формами, методами, прийомами її виконання.

Наступність - це врахування наявного рівня розвитку дитини, опора на нього, що забезпечує органічне, природнє продовження розвитку, виховання і навчання особистості в єдності з попередніми етапами.

Наступність розглядають як закономірність психофізичного розвитку; як умову реалізації безперервної освіти; як принцип навчання і виховання.
  • Розвиток: якісні зміни, поява новоутворень, нових механізмів, процесів і структур
  • Типи розвитку: преформований і непреформований
  • Онтогенез і філогенез
  • Детермінанти – об’єктивні і суб’єктивні умови
  • Нерівномірність і гетерохроність
  • Спочатку з'являються зовнішні вищі психічні функції, потім – внутрішні
  • Провідний вид діяльності
  • Сензитивний період
  • Інтеграція та цілісність
  • Пластичність і компенсаторні можливості
  • Рушійна сила розвитку – суперечності, які вирішуються появою новоутворень

СТАДІЇ РОЗВИТКУ

СФЕРА СОЦІАЛЬНИХ СТОСУНКІВ

ПОЛЯРНІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

РЕЗУЛЬТАТИ ПРОГРЕСИВНОГО РОЗВИТКУ

1. НЕМОВЛЯТИ (0-1)

МАТИ ЧИ ТОЙ, ХТО ЗАМІНЮЄ

ДОВІРА ДО СВІТУ ЧИ НЕДОВІРА

ЕНЕРГІЯ І РАДІСТЬ ЖИТТЯ

2. РАННЄ ДИТИНСТВО (1-3)

БАТЬКИ

САМОСТІЙНІСТЬ – СОРОМ, СУМНІВИ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

3. ДИТИНСТВО (3-6)

БАТЬКИ, БРАТИ І СЕСТРИ

ІНІЦІАТИВНІСТЬ -ПАСИВНІСТЬ

ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ

4. ШКІЛЬНИЙ ВІК

(6-12)

ШКОЛА. СУСІДИ

КОМПЕТЕНТНІСТЬ - НЕПОВНОЦІННІСТЬ

ОВОЛОДІННЯ ЗНАННЯМИ УМІННЯМИ

5.ПІДЛІТКОВІСТЬ І ЮНІСТЬ (12-20)

ГРУПА ОДНОЛТКІВ

ІДЕНТИЧНІСТЬ – НЕВИЗНАННЯ

САМОВИЗНАЧЕННЯ, ВІДДАНІСТЬ і ВІРНІСТЬ

6. РАННЯ ЗРІЛІСТЬ

(20-25)

ДРУЗІ, КОХАНІ

БЛИЗЬКІСТЬ – ІЗОЛЯЦІЯ

СПІВПРАЦЯ, КОХАННЯ

7. СЕРЕДНІЙ ВІК

(25-65)

ПРОФЕСІЯ, РІДНИЙ ДІМ

ПРОДУКТИВНІСТЬ - ЗАСТІЙ

ТВОРЧІСТЬ І ТУРБОТИ

8. ПІЗДНЯ ЗРІЛІСТЬ

ЛЮДСТВО, БЛИЗЬКІ

ЦІЛІСНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ - ВІДЧАЙ

МУДРІСТЬ

Вік немовляти

0-1

довіра

недовіра

оральна

Ранній вік

1-3

автономія

сумніви, сором

анальна стадія

Молодший і середній дошкільний;

Старший дошкільний вік

4-5

Вік гри

6-7

ініціативність

почуття провини

фалічна стадія

Молодший шкільний вік

6-10

7-11

досягнення

неповноцінність

латентна стадія

Підлітковий вік

11-15

ідентичність

дифузія

генітальна 12-18

Рання юність

13 (14-16) 17

Молодість

інтимність

ізоляція



Зрілість

творчість

застій

Старість

інтеграція

розчарування в житті

Психологічна адаптація - це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб.

Процес взаємодії особистості та середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. До них належать: фізіологічні потреби (в їжі, сні, відпочинку тощо); потреба в безпеці; потреба у прийнятті та любові; у визнанні та повазі; у самоствердженні, самовираженні й розвитку «я»

Молодший шкільний вік сенситивний

  • Розвитку абстрактно-логічного мислення;
  • Розвитку довільності;
  • Для розкриття і прискореного розвитку здібностей;
  • Розвитку навичок самоконтролю;
  • Самоорганізації й саморегуляції;
  • Спілкування з однолітками;
  • Становлення адекватної самооцінки;
  • Засвоєння соціальних норм

ОСНОВНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ПІДЛІТКА

  • Графічно Л.С. Виготський зобразив це у вигляді трикутника, вершинами якого слугували визначені точки дозрівання:
  • S

    З С

    статевого (s), загально-органічного (з) і соціального (с).

ОСНОВНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ПІДЛІТКА

  • Особливості фізіологічного розвитку
  • Особливості психосексуального розвитку
  • Розвиток вищих психічних функцій
  • Особливості взаємовідносин і спілкування підлітків з дорослими і однолітками
  • Особистісне зростання підлітка. Криза особистості підлітка.
  • Соціальна ситуація особистісного зростання сучасного підлітка
  • Лібералізація ціннісних уявлень
  • Розвиток "Я" і набуття ідентичності
  • Становлення самосвідомості підлітка

Сензитивність та основні новоутворення підліткового віку

Сензитивний період

  • Для розвитку пізнавальних потреб та інтересів, для формування мотивів навчання;
  • Для розвитку продуктивних прийомів і навиків навчальної роботи;
  • Для формування особистості учня, розкриття його індивідуальності, формування самооцінки, самоконтролю і саморегуляції;
  • Для засвоєння соц. норм і міцних дружніх стосунків

Новоутворення

  • Словесно-логічне мислення;
  • Новий рівень довільності (не тільки в навчанні але і в спілкуванні);
  • Нове пізнавальне ставлення до дійсності;
  • Орієнтація на однолітків – криза самооцінки;
  • Зниження навчальної мотивації;

Е. Шпрангер: відкриття "Я", виникнення рефлексії та усвідомлення своєї індивідуальності.

Л.С. Виготським : домінуючими є два новоутворення — це розвиток рефлексії і на її основі — самосвідомості.

Ж. Піаже - децентрація (можливість розглядати світ з точки зору того, як його можна змінити)

А. Геззел, К. Левін, Е. Еріксон, П. Блос психосоціальним новоутворенням - пубертатний розвиток, перетворення соціалізації, становлення ідентичності.

Л.І. Божович - мотив досягнення певного положення (статусу) в групі однолітків.

Д.Б. Ельконінпрагнення бути і вважатися дорослим.

Т.В. Драгунова, І.С. Кон - почуття дорослості.

І.В. Дубровіна, A.M. Прихожан, Н.Н. Толстих віддають перевагу найважливішій потребі особистості підлітка, яка виступає як центральне новоутворення — потреби в неформальному, інтимному спілкуванні.

Більшість українських психологів (Г.С. Костюк,

М.И. Боришевський, О.А. Проскура, О. Кононко) схиляються до думки, що саме почуття дорослості виступає специфічним новоутворенням самосвідомості підлітка, стрижневою особливістю його особистості — "її структурним центром".


ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ 5-КЛАСНИКА:

  • ОВОЛОДІННЯ БАЗОВИМИ ШКІЛЬНИМИ НАВИЧКАМИ Й УМІННЯМИ;
  • ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНО-НАВЧАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК, УМІННЯ ВЧИТИСЯ;
  • РОЗВИТОК НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ, ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСІВ;
  • РОЗВИТОК НАВИЧОК СПІВРОБІТНИЦТВА З ОДНОЛІТКАМИ, ВМІННЯ ЗМАГАТИСЯ З ІНШИМИ, ПРАВИЛЬНО Й РІЗНОБІЧНО ПОРІВНЮВАТИ СВОЇ РЕЗУЛЬТАТИ З УСПІХАМИ ІНШИХ;
  • ФОРМУВАННЯ ВМІННЯ ДОМАГАТИСЯ УСПІХУ Й ПРАВИЛЬНО СТАВИТИСЯ ДО ВЛАСНИХ УСПІХІВ І НЕВДАЧ, РОЗВИТОК УПЕВНЕННОСТІ В СОБІ;
  • ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕННЯ ПРО СЕБЕ ЯК ПРО УСПІШНУ ЛЮДИНУ З ВЕЛИКИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ РОЗВИТКУ.

Серед причин розбіжностей у поглядах між дорослими і підлітками найбільш важливими виступають:

— різниця у досвіді дорослих і підлітків;

— відсутність чітких етапів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності;

— відсутність певних правил, які структурують послаблення батьківської і вчительської влади у фазі переходу від дитинства до підлітковості;

— соціальні відмінності, що пов'язані із зіткненням контролюючої ролі дорослих з потребами підлітків у автономії.

Якщо провідним мотивом взаємин і спілкування молодших підлітків є прагнення отримати підтримку, заохочення вчителя за поведінку чи навчання, то в середньому підлітковому віці виникає прагнення до особистого спілкування з учителем.

З роками підлітків все більше хвилюють особистісні та професійні якості педагога. При цьому, професійні якості педагогів у цілому задовольняють підлітків, а особистісні не завжди. Невдоволеність особистісними якостями педагогів сприймається ними частіше всього як проблема "справедливості" вчителя. Помітно, що з віком складається ситуація нарощування потреби в особистісному спілкуванні підлітків з педагогами і — неможливість її задовольнити.

ОСНОВНІ ТИПИ ВЗАЄМИН, ЯКІ ПЕВНИМ ЧИНОМ ВПЛИВАЮТЬ НА МОТИВИ, ФОРМИ І ЗМІНИ У СПІЛКУВАННІ ДОРОСЛИХ І ПІДЛІТКІВ

По-перше, це взаємини, які спираються на офіційно зафіксовані права і обов'язки дорослих і дітей (регламентоване спілкування).

По-друге, взаємини, які будуються на потребі розуміти один одного, на прагненні до емоційного контакту і допомоги іншому (нерегламентоване або "довірливе" спілкування).

По-третє, взаємини, які виникають при відсутності прихильності один до одного або байдужості (неорганізоване, випадкове спілкування).

Увечері батьки тільки встигають запитати: "Як справи у школі?" А нам на це питання надокучило відповідати, і здається, що батьків більше вже нічого і не цікавить... Тому ми часто не розуміємо батьків, а батьки нас...«

"Повинні ж бути в них (вчителів) спільні інтереси з нами? Вони просто відпрацьовують свої години у школі, а до наших проблем їм немає діла!"

"Дізнатися про кохання у дорослих я не намагаюся, вважаю, що це не має сенсу, вони все одно не скажуть."

"... Вони (батьки) не бачать у нас людину, здатну самостійно оцінювати і розуміти життя. Вони не дозволяють нам гуляти, дружити, бачать у дружбі щось погане, непристойне... намагаються спіймати на слові... не вірять, коли говоримо правду... не дають думати і жити самостійно..."

"... Ми з мамою ще жодного разу не говорили по душам ...я б могла розповісти все, що мене хвилює, інший жінці, яка мене зрозуміє..."

"Дуже багато вчителів, на мою думку, ... вчать одному, а роблять зовсім інше". (За матеріалами В.Е. Пахапьян).

Ст. Холл про протиріччя в підлітковому віці

  • Висока активність – знесилення
  • Шалена радість – смуток
  • Впевненість у собі – зніяковіння
  • Егоїзм – альтруїзм
  • Високі моральні прагнення – низькі спонукання
  • Спілкування – замкненість
  • Жива зацікавленість – інтелектуальна байдужість
  • Читання – зневага до нього
  • Устремління до реформувань – любов до стандартів, шаблонів
  • Захоплення спостереженнями - в нескінчені розмірковування

Психологічні особливості молодшого підліткового віку
  • Набуття почуття дорослості, прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого - основна характеристика молодшого підлітка.
  • Пошук власної унікальності, пізнання власного «Я».
  • Заміна провідного виду діяльності - навчальної на спілкування - «Пізнання іншого, схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити і зрозуміти власне Я».
  • Висока розумова активність здатна розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції, відсутність адаптації до невдач, статусу «гіршого». Успіх (неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання.
  • Фізіологічні особливості пубертатного віку визначають крайню емоційну нестабільність підлітка.
  • Поява потреби у гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищений інтерес до питання про «співвідношення сил» у класі; прагнення уникнути ізоляції, віднайти вірного друга.
  • підвищена стомлюваність;
  • відсутність авторитету віку;
  • переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому;
  • відраза до необґрунтованих заборон;
  • сприйнятливість до промахів учителів;
  • вимогливість до відповідності слова і діла;
  • підвищений інтерес до спорту;

Проблеми:

Психологічні:
  • Зміна умов навчання;
  • Різноманітність і якісне ускладнення вимог, що висуваються до школяра різними вчителями;
  • Зміна позиції «старшого» у початковій школі на статус «самого маленького» у середній.

Можливі навчальні проблеми

1) слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3) Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

 

 

Наслідки:
  • У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язаними», надмірно гучними, метушливими.
  • Відбувається пониження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит.

Класифікація мотивів навчальної діяльності

ПІЗНАВАЛЬНІ

  • ШИРОКІ ПІЗНАВАЛЬНІ
  • УЧБОВО-ПІЗНАВАЛЬНІ
  • МОТИВИ САМООСВІТИ

СОЦІАЛЬНІ

  • ШИРОКІ СОЦІАЛЬНІ
  • ВУЗЬКІ (ПОЗИЦІЙНІ)
  • МОТИВИ СОЦІАЛЬНОЇ СПІВПРАЦІ

Адаптація (від лат. adapto – пристосовую) – динамічний процес пристосування людини до змінних умов довколишнього середовища.

Адаптація - це процес і результат внутрішніх змін, зовнішнього активного пристосування індивіда до нових умов існування.

Адаптація в соціумі – засвоєння особистістю соціального досвіду суспільства в цілому й досвіду того середовища, до якого ця особистість належить.

Психологічна адаптація – це процес взаємодії особистості й середовища; особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих цілей.

 

Ознаки успішної адаптації:


  • задоволеність процесом навчання;
  • підліток легко справляється з програмою;
  • ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;
  • задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.

Дезадаптація ( de - зникнення, знищення, повна відсутність) – невідповідність соціопсихологічного і психофізіологічного статусу людини вимогам ситуації життєдіяльності, що не дозволяє їй пристосуватися до умов середовища свого існування


Дезадаптація – будь-яке порушення адаптації, пристосування організму до постійно мінливих умов зовнішнього чи внутрішнього середовища. Стан динамічної невідповідності між живим організмом і зовнішнім середовищем, що призводить до порушення фізіологічного функціонування, зміни форм поведінки, розвитку патологічних процесів.

Повна невідповідність між організмом і зовнішніми умовами його існування несумісна із життєдіяльністю.


Чинники дезадаптації:

  • Спадковість( психофізична, соціальна, соціокультурна);
  • Психолого-педагогічний чинник (дефекти шкільного та сімейного виховання);
  • Соціальний чинник (соціальні та соціально-економічні умови функціонування суспільства);
  • Соціальна діяльність самого індивіда, тобто активно-виборче ставлення до норм і цінносте свого оточення, його дій;
  • Особисті ціннісні орієнтації;
  • Здібності до саморегулювання і впливу на оточуючих

Ознаки дезадаптації:
  • змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
  • небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.
  • прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.
  • небажання виконувати домашні завдання.
  • негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.
  • скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.
  • неспокійний сон.
  • труднощі ранкового пробудження, млявість.
  • постійні скарги на погане самопочуття.

  •  

Ознаки соціальної дезадаптації:

  • Порушення норм моралі та права;
  • Асоціальні форми поведінки;
  • Деформація системи ціннісних орієнтацій;
  • Втрата соціальних зв'язків із сім’єю і школою;
  • Різке погіршення нервово-психічного здоров'я;
  • Збільшення ранньої підліткової алкоголізації;
  • Схильність до суїциду;

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАСАХ
  • Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
  • Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу згідно віковим особливостям .
  • Пам’ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
  • Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам’ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
  • Протягом уроку та для домашнього виконання давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
  • Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками
  • Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів
  • Розробіть відповідний роздавальний матеріал
  • Забезпечуйте систематичне повторення
  • Уникайте перевантаження дітей
  • Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах

Чим можна допомогти ?

Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.

Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність.

Слова підтримки

Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробив добре.

Ти робиш це дуже добре.

У тебе є деякі міркування з цього приводу? Чи готовий ти почати?

Це серйозний виклик. Але я впевнений. Що ти готовий до нього.

Слова розчарування:

Знаючи тебе і твої здібності, я думаю, ти зміг би зробити це набагато краще.

Ця ідея ніколи не зможе бути реалізована.

Це для тебе занадто важко, тому я сам це зроблю.

Підтримувати можна за допомогою:
  • окремих слів (гарно, чудово, молодець).
  • висловлювань («Я пишаюся тобою», «Спасибі», «Все йде добре» і т.д.).
  • дотиків (доторкнутися до руки, обійняти його і т.д.).
  • спільних дій (сидіти, стояти поруч і т.д.).
  • виразу обличчя (посмішка, кивок, сміх).

Як допомогти дитині успішно адаптуватися?

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.



2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Література

Аверин В.А. Психология детей и подростков.— СПб: Изд-во В.А. Михайлов. 1998.— 379 с

Адаптація дітей у 1, 5, 10 класах.// упорядник Т.Червонна.- К.: Шкільний світ, 2008.-128 с.

Ананьев Б.Г. Избранные психологические тру­ды: В 2 т. - М., 1980. - Т. 2. - С. 20.

Байярд Р.Т.. Байярд Д. Ваш беспокойный подросток / Пер. с анг.— М.: Просвещение, 1991.— 224 с.

Боришсвського.— К.: Вища школа, 1980.— 168 с.

Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук, метод, посібник.— К.: 13МН. 1998.—240 с.

Выготский Л.С. Педология подростка / Собр. соч.: в 6-ти"т., Т.4. Детская психология.— М.: Педагогика. 1984.— С. 5-242.

Выготский Л.С. Психология. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 108 с.

Дусавицкий А. К. О соотношении понятий ин­дивидуального и коллективного субъектов учебной деятельности // Психол. наука и образование.— 2001.-№2.-С. 5-13.

Дусавицкий А. К. Развитие личности в учеб­ной деятельности. — М., 1996. — 208 с.

Поливанова К.Н. Психологическое содержа­ние подросткового возраста // Вопросы психологии. — 1996. - №1.-С. 20-33.

Эльконин Д.Б. Психология игры. — М., 1978.

Энциклопедия психологических тестов. — М.: Терра-Книжный клуб, 1999. — 400 с.

Кле М. Психология подростка / Пер. с фр.— М.: Педагогика. 1991.— 176 с.

Наш проблемный подросток: Учебн. пособие/ Научи, ред. Л.А. Регуш.— СПб.: Союз, 1999.— 144 с.

Практикум по психологическим играм с деть­ми и подростками / Азарова ТА. и др; под общей ред. Битяновой М.Р. — СПб.: Питер, 2002. - 304 с.

Психологические особенности самосознания подростка. Под ред. М.Й.

Ремишитд X. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности / Пер. с нем.— М.: Мир, 1994.— 320 с.

Трудный подросток: причини и следствия / Под ред. В.А. Татенко.— К., 1985.— 165 с.

Цукерман Г.А. Психология саморазвития: задача для подростков и их педагогов.— М.— Рига, 1995. — 239 с.

Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста.— СПб.: Питер, 2000.— 624 с.

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. — М.: ВЛАДОС, 19%.-529с.

Удовенко М. Адаптація молодших школярів у основнй школі.// Психолог. ­– 2006.- № 18.- с.1

Чепіга Л.П. Особливості Я-концепції підлітків в залежності від умов навчання в навчальному закладі: навчальний посібник для вчителів та студентів/ Нар. Укр. Акад. — X., 2001. — 44 с.

Цукерман Г.А. Переход из начальной школы в среднюю как психологическая проблема // Вопросы психологии. - 2001. - № 5. - С. 19—34.

Хейзинга Й. Человек играющий. — М., 1992.

 
Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка