Зміст вступ 3




Сторінка2/9
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0,85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


І. Загальні ресурси мережі Інтернет, які використовуються для навчання. Поняття інформаційних ресурсів




1.1. Необхідність застосування інформаційних ресурсів мережі Інтернет у системі освіти

Ще в середині позаминулого століття Костянтин Ушинський закликав співвітчизників зрозуміти очевидну для нього річ: саме облаштування освіти, а не судова, не земельна реформи є найміцнішим фундаментом суспільства. Сучасна система освіти зароджувалася, вдосконалювалася у ХХ столітті в період інтенсивного розвитку агропромислового комплексу та індустріалізації країни. Посилена увага до природничих, точних наук, продуктивної праці поєднувалася зі збільшенням кількості навчальних закладів.

У наступний період гігантськими кроками освоювалися нові природні ресурси, вибухали екологічні кризи, передові країни ставали на шлях інноваційного розвитку, в усіх сферах утверджувалися інформаційні технології. Все це поставило нові завдання перед освітою і наукою.

Сучасний глобалізований світ став велетенським обмінним пунктом інформації. У 1988 році оптико-волоконний кабель передавав одночасно три тисячі інформаційних імпульсів, 1996 році - півтора мільйона, 2000 році - вже десять мільйонів, зараз - понад сто мільйонів. Останніми роками у світі щороку видається в середньому понад вісімсот тисяч книжок різних назв, хоча у середині XV століття у світі налічувалося всього близько тридцяти тисяч книжок [18].

На початку 90-х років у користуванні людства було, щонайменше, двісті п’ятдесят мільйонів комп’ютерів, у 2005 році ця цифра зросла до мільярда, що, в поєднанні з мережею Інтернет, створює інтелектуальну павутину, яка сукупно володіє приголомшливим потенціалом.

На недавньому Всесвітньому саміті з проблем інформаційного суспільства в Тунісі був продемонстрований невеличкий, розміром як книжка, портативний комп’ютер для школярів вартістю 100 доларів, який сконструювали учені Массачусетського технологічного інституту.

Наприкінці ХХ століття розвинені країни світу поставили собі за мету прискорити перехід від постіндустріального до нового етапу розвитку людства - інформаційного суспільства, основними ресурсами якого є знання та інформація.

Вже тепер інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) становлять вагому частку світового виробництва, що веде до глобального перерозподілу як ринку праці, так і ринку освітніх послуг. Крім того, розбудова єдиного Європейського освітнього простору в рамках Болонського процесу істотно підвищує роль ІКТ в освіті, що зумовлено сучасною світовою тенденцією до створення глобальних відкритих освітніх та наукових систем, які дозволяють, з одного боку, розвивати систему нагромадження і поширення наукових знань, а з другого - надавати доступ до різноманітних інформаційних ресурсів широким верствам населення.

Одне з головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства - навчити учнів і студентів використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба у прискоренні підготовки викладачів та фахівців у сфері ІКТ, в оснащенні закладів освіти сучасною комп’ютерною технікою, педагогічними програмними засобами, електронними підручниками тощо. Від вирішення цього завдання визначальною мірою залежатиме розвиток країни.

Поки ще оснащення загальноосвітніх навчальних закладів комп’ютерною технікою, за даними 2006 року, в середньому по Україні становить лише 43%, а рівень комп’ютерної грамотності вчителів ще нижчий - лише 22 %. Підключення загальноосвітніх навчальних закладів до Інтернету в цілому по Україні становить близько 15%. Відсоток міських шкіл, які підключені до Інтернету, - близько 19, сільських - 10 [18].

За даними того ж джерела, Україна посідає одне з останніх місць за кількістю комп’ютерів у загальноосвітніх навчальних закладах - 1,3 комп’ютера на 100 учнів. Для порівняння: Японія - 82, США - 76, Німеччина - 52, Франція - 38, Польща - 14,6, Росія - 10,4. Понад 1 млн. учнів (близько 20 відсотків) навчаються у школах, де немає жодного сучасного комп’ютера.

За даними організації "Світовий економічний форум", на сьогодні за індексом "готовності інформаційної інфраструктури" серед 104 країн світу Україна посідає 82-ге місце, поряд із Замбією і Танзанією [34].

Ось чому так важливо для нашої країни, щоб прийнята урядом державна програма "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки" [8], яка розроблена Міносвіти і науки України та схвалена громадською колегією міністерства, була виконана і як найшвидше.

Важливою складовою програми є створення інформаційних ресурсів українського науково-освітнього середовища, яке потребує розбудови інфраструктури національної науково-освітньої телекомунікаційної мережі УРАН, до якої вже сьогодні приєднано понад 80 університетів та наукових установ НАН України. Розбудова інфраструктури мережі дасть можливість приєднати до неї всі інші університети та академічні наукові установи для поглиблення інформаційного обміну та інтеграції між ними.

Основним завданням цієї мережі є високо-динамічний пошук та поширення інформації науково-освітнього характеру - організація доступу до світових електронних бібліотек, проведення відео-лекцій та відео-конференцій, забезпечення навчального процесу дистанційної освіти та надання можливостей для пілотної апробації нових телекомунікаційних технологій і підготовки кадрів для впровадження цих технологій в освіту, виробництво та бізнес.

Значним фактором виведення нашої освіти на якісно новий рівень і покращання підготовки висококваліфікованих спеціалістів є не тільки комп’ютеризація навчального процесу, а й впровадження інтернет-технологій, створення корпоративних мереж та віртуальних лабораторій, які дозволяють у реальному часі виконувати експериментальні дослідження в процесі аудиторних занять.

Програма спрямована на інтеграцію інформаційних ресурсів освіти, науки, а також інших галузей суспільної діяльності. Її виконання дозволить протягом п’яти років оснастити комп’ютерною технікою, програмними продуктами понад 13 тис. навчальних закладів, зокрема 1,6 тис. позашкільних, 10,5 тис. загальноосвітніх, 920 професійно-технічних та 76 інститутів післядипломної освіти, створити 50 програмних засобів, 40 відео фрагментів, 10 енциклопедій навчального призначення, технологічні стандарти для вчителів та студентів [8].

Результатом реалізації програми стане підвищення якості, доступності та конкурентоспроможності національної освіти і науки на світовому ринку праці й освітніх послуг; створення нових методів та надання нових можливостей для наукового пошуку і технологічного розвитку; підвищення ефективності наукових досліджень, створення умови для ефективного міжнародного наукового співробітництва; забезпечення доступу громадян до науково-освітніх ресурсів і створення умов для безперервного навчання протягом усього життя.



1.2. Теоретичні основи інформаційних ресурсів

Поняття "ресурс" походить від французького слова "ressourse" - джерело, запас чого-небудь, засіб, який використовується у необхідних випадках [15].

Термін "інформаційні ресурси", як і багато інших, увійшов у нашу мову з появою та розвитком електронної обчислювальної техніки та створення на її основі інформаційних систем (information sysyem), тобто впорядкованих сукупностей документованої інформації за допомогою інформаційних технологій, які забезпечують збір, збереження, обробку, пошук-видачу інформації, що необхідна у процесі розв’язку задач будь-якої предметної сфери. За ДСТУ поняття інформаційної системи - це система, яка організовує пам’ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери. Під проблемною (предметною) сферою розуміють усі сутності, що є обертом інтересу, які були, є або можуть бути, наприклад, освітня діяльність [15]

Інформаційні ресурси (іnformation resources) трактуються як обсяг інформації в інформаційній системі, "... як окремі документи і окремі масиви документів у інформаційних системах (бібліотеки, архіви, фонди, банки даних та інші інформаційні системи)" [29]. Документи і масиви, про які йдеться, у різних формах містять знання, які сформовані за допомогою програмного забезпечення інформаційних систем та інформаційних технологій, інших різноманітних програмних засобів та зафіксовані на матеріальному носії.

Серед інформаційних ресурсів відрізняють:

- інформаційні ресурси спільного користування - сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації, наукових, науково-технічних бібліотек, а також комерційних центрів, фірм, організацій, які займаються науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне використання;

- інформаційні ресурси науково-технічної інформації - систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях [29].

Інформаційні ресурси у сьогоденні розглядаються як стратегічні, аналогічні по значимості запасам сировини, енергій тощо, тому що вони сприяють:

формуванню світового та внутрішньодержавного ринку інформаційних послуг;

утворенню різноманітних баз даних ресурсів регіонів та держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;

підвищенню обґрунтованості та оперативності рішень, що приймаються за рахунок своєчасного використання потрібної інформації;

перетворенню діяльності по наданню інформаційних послуг в глобальну інформаційну діяльність людства, до якої входить і освітня як найважливіша діяльність розвитку суспільства.

Нині весь світ огорнула інформаційна мережа Інтернет. Вона зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7-10%. [18]. Це пов’язане з переведенням всіх соціально-значущих інформаційних ресурсів на електронні носії, зокрема, розміщення їх у всесвітній мережі Інтернет. Кількість інформаційних ресурсів мережі постійно зростає, у тому числі тих, які мають освітню, суспільно-значущу спрямованість. До них належать електронні посібники, енциклопедії, журнали й газети, відомості про навчальні заклади, молодіжні освітні центри, шкільні та студентські спілки тощо.

Теоретично інформаційні ресурси Інтернет являють собою систему гіпертекстових сторінок - WWW, де під сторінкою розуміють найменшу одиницю всесвітньої павутини. Сторінки містять тексти, картинки, звуки, відео тощо і функціонують, як правило, у межах одного сайту.

Сайт - це група сторінок, яка належить конкретній фірмі, організації або фізичний особі, і містить інформацію, пов’язану за змістом. Групи сайтів поєднуються у портали. Їх відрізняє наявність необхідних користувачеві послуг (інформаційна послуга - послуга, яку одержує користувач чи абонент за індивідуальним замовленням, і полягає у задоволені споживчих чи ділових потреб його на відстані за допомогою телекомунікацій). Доступ до всіх сайтів групи (порталу) здійснюється за допомогою єдиної для них титульної сторінки.

Інформаційні ресурси, які є складовою системи освіти, в мережі Інтернет, представлені, насамперед, сайтами електронних бібліотек; сайтами законодавчої бази (розділ – освіта) та Міністерства освіти та науки, багатьма сайтами навчальних закладів освіти тощо. Вони містять різноманітну інформацію, корисну для вчителів шкіл та викладачів вищих навчальних закладів: державні програми освіти; програми фахової підготовки і дисциплін; електронні посібники з різних дисциплін, програми для підвищення педагогічної майстерності; методичні та інструктивні матеріали тощо. Всі ці сайти поєднані в мережі Інтернет такими структурами, як довідники, каталоги, інтерактивні інформаційно-пошукові системи, інформаційні WWW-сервери тощо.

Довідники, як інформаційні ресурси Інтернет, містять, подібно книжкам, упорядкований предметний матеріал, в якому наведено узагальнені стислі відомості з певних галузей наук, професій тощо. Для кожного користувача Інтернет створюється файл - довідник користувача, що описує набори даних, пристрої та програмні засоби, які надаються окремому користувачеві.

Каталоги є досить корисними ресурсами мережі і до того ж психологічно найбільш відповідають стандартам західного мислення. В них інформація відсортована за тематикою. Але вони поступаються мережевим інформаційно-пошуковим системам у плані оперативності та обсягу охоплення ресурсів. І це не випадково - до каталогу інформація заноситься або самим користувачем, або адміністратором каталогу, який об'єктивно неспроможний охопити повний обсяг ресурсів, що динамічно збільшується.

Інформаційно-пошукові системи орієнтовані на розв'язування завдань пошуку інформації. В таких системах відсутня змістова обробка інформації На відміну від каталогів, бази даних інтерактивних інформаційно-пошукових систем заповнюються автоматично, для цього створюються програми сканування мережевих ресурсів (так званні, сканери або wanderer's), які переходячи від сервера до сервера, від сторінки до сторінки в просторі Internet, передають певну інформацію (адреси URL, дескриптори, ключові слова і т. і) в базу даних інформаційно-пошукового сервера. Прикладів таких серверів (та відповідно сканерів) в мережі Internet налічується декілька тисяч, але й вони вже неспроможні вичерпно відображати зростаючий потік ресурсів WWW. Перелік і характеристика деяких інформаційно-пошукових систем, каталогів наведено у додатках 1,2.

Всі наведені сервери сканують та індексують всю мережу Internet. Можна тільки догадуватися, які потужності обчислювальної техніки повинні бути залучені та як вони повинні розвиватися (подвоєння потужності відбувається кожні 50-60 діб), враховуючи те, що деякі з таких систем інколи сьогодні використовують граничні можливості техніки). Майбутнє таких систем можливе тільки при розподілі простору мережі між окремими каталогами та пошуковими серверами.

На жаль, ще не існує методологія кількісної і якісної оцінки інформаційних ресурсів, а також прогнозування вжитку їх для освіти та суспільства в цілому. Це зменшує ефективність інформації, яка накопичується у вигляді інформаційних ресурсів.

1.3. Українські ресурси "всесвітньої павутини"

Україна за рівнем розвитку інформаційних технологій у 2006 році посіла 75 місце у світі. Такі дані оприлюднила міжнародна громадська організація "Всесвітній економічний форум" у своїй шостій щорічній доповіді. У попередньому рейтингу Україна займала 76 позицію за розвитком інформаційних технологій (IT) серед більше ніж 122 країн, які оцінювалися за впливом інформаційних і комунікаційних технологій на їх розвиток і конкурентноздатність [29].

Розвиток мережі Internet сьогодні можна вважати одним з найбільших феноменів кінця ХХ сторіччя в науці та техніці. Україна посідає 12 місце у світі за кількістю користувачів Інтернету, число яких склало 4,5 мільйонів осіб на початок 2006 року. У першу "трійку" країн за числом інтернет-користувачів увійшли США - близько 200 млн., Китай - 111 млн. і Японія - 85,29 млн. людей.

Такі дані приведені в розповсюдженій "Доповіді про інформаційну економіку", що складена Конференцією ООН з торгівлі і розвитку (повідомлення ІТАР-ТАРС) [34]. Згідно з документом, число користувачів Інтернету у світі вперше перевищило 1 млрд. осіб. Зокрема, до початку 2006 року доступом у глобальну мережу володіли 1 млрд.20 млн.610 тис. осіб. У порівнянні з попереднім роком цей показник виріс на 19,5%.

Кількість Worl-Wіde Web (WWW) серверів, які складають головне інформаційне наповнення мережі, подвоюється кожні 50-60 діб. Сьогодні кількість WWW-серверів у світі перевищує вже мільйон. Загальна кількість українських WWW-серверів, на яких розташована інформація самого різного типу: від реклами фірм і товарів до матеріалів самих відомих українських газет, журналів, інформаційних агенцій, наближується до 1000 [34].

Масштаби розвитку Internet в Україні, як бачимо з наведених даних, не такі великі, але темпи росту в цілому відповідають світовим.

В Україні існує декілька типів ресурсів мережі (WWW-серверів, інформаційно-пошукових систем, каталогів, окремих сторінок). Українські WWW-сервери в залежності від завдань та наповнення можна класифікувати таким чином:

- іміджні WWW-сервери фірм і установ - це сервери, на яких наведено інформацію про фірму, її діяльність, продукцію, персонал, а також сервери установ (в тому числі і освітніх), на яких наведено мету цих установ, адресну інформацію і т. і. Прикладів таких серверів дуже багато, найцікавіші з них: http: // www. іcs-co. kіev. ua, http: // www. kvazar-mіcro. com тощо;

- WWW-сервери вузлів мережі Internet - на цих серверах провайдери мережевих послуг розміщують інформацію про себе, свою діяльність і про мережу Internet. Найчастіше на таких серверах забезпечується можливість доступу до новин системи телеконференцій Usenet, містяться посилання на інші сервери, а також колекції файлів самого різного змісту. Традиційно забезпечується високий показник відвідання таких серверів, бо звичайно вони вважаються home-серверами для абонентів вузла. Як приклади можна навести: http: // www. luky. net, http: // www. ts. kіev. ua, http: // www. freenet. kіev. ua;

- рекламні WWW-сервери, це сервери, на яких розміщується реклама замовників. Для того, щоб досягти ефективної реклами, повинен бути забезпечений високий показник відвідання серверу, для чого він повинен бути наповненим досить великим обсягом якісної інформації, містити "цікаві" для абонента розділи, наприклад, електронні магазини, виставки, відповіді на питання: куди йти навчатися і т. і., і, крім того, мати надійний зв'язок вузла в мережі Internet, тобто повинні використовуватись якісні телекомунікаційні канали.

- сервери центрів генераторів баз даних та інформаційних агентств, головна задача яких – продаж інформації або забезпечення до неї комерційного доступу. Найчастіше на таких серверах міститься значний обсяг відкритої інформації, яка забезпечує високий рівень відвідування і популярності серверів;

- сервери громадсько-політичного та державного напрямку. Це сервери, на яких пропагуються чи рекламуються деякі ідеї: політичні, релігійні, економічні, філософські, освітянські тощо. Вони найчастіше не використовуються для комерційної реклами, а існують за рахунок інвестицій або держбюджету. До цієї категорії можна також віднести сервери благодійних фондів. Приклади таких серверів: http: // www. rada. kіev. ua, http: // www. ukraіne. org, http: // www. ugkc. lvіv. ua;

- персональні WWW-сервери або web-сторінки створюються найчастіше персоналом вузлів Internet, на них міститься різноманітна інформація про мережу, хобі персоналу, графіка, мультимедійна інформація. На таких сторінках містяться цікаві посилання на фахову літературу, а також демонструються технологічні досягнення. Наприклад, цікаві WWW-сторінки персоналу компаній Global Ukraіne: http: // www. gu. net/GURU та Luky Net: http: // www. luky. net/staff. shtml.

Для охоплення українських ресурсів Internet створено декілька служб (каталогів), що постійно поповнюються, наприклад, http: // www. visti. net/ua-inet, http: // www. pilot. donetsk. ua/ та інші (додаток 3).

Сервер http: // el. visti. net/, розроблений в Інформаційному центрі "ЕлВісті", є однією з перших реалізацій інформаційно-пошукової системи по українським ресурсам мережі Internet. Ще нещодавно ця пошукова служба охоплювала понад 500 серверів в Україні та про Україну, а також понад 5000 web-сторінок (розділів серверів).

У таблиці 1 подано інформацію про каталоги України, в яких можна знайти інформацію про освіту та відповідні послуги для вчителів, викладачів навчальних закладів різного ступеню акредитації, учнів та студентів, а також та їх адреси; у додатку 1 - перелік пошукових серверів для отримання інформації з педагогіки та освіти.

Таблиця 1.

Каталоги України



Назва

Адреса

Опис

Alpha counter Top100

http: // www. a-counter. kiev. ua/

Каталог і банерна служба. Містить близько 4000 документів для вчителів, учнів, студентів

ELVisti. Net

http: // win-el. visti. net/ua-inet/

Каталог

INFOUkes

http: // www. infoukes. com/

Каталог

Ping

http: // www. topping. od. ua/catalog/

Каталог

The List of Ukrainian WWW Servers

http: / weblist. gu. net/

Каталог сайтів по містах України

UAHOO

http: // uahoo. gu. net/

Каталог

UkrMaxFind

http: // www. max. odessa. ua/search/

Каталог

Брама

http: // www. brama. com/ukr. html

Каталог

Куда пойти?

http: // www. qp. dp. ua/

Каталог

Пошук

http: // poshuk. dnepr. net/

Каталог

ПУПС pathfinder

http: // www. pups. kiev. ua/

Каталог

Харьков Онлайн

http: // www. kharkiv. com/

Каталог

Шерлок Холмс

http: // holms. ukrnet. net/

Каталог, в якому містяться електронні адреси ВНЗ України



Для отримання документів правового регулювання освіти, напрямків її розвитку тощо корисним є сайт Міністерства освіти і науки України - http: // www. education. gov. ua. На сайті знаходяться: Закони України, підзаконні акти та інші директивно-нормативні документи, що регулюють діяльність установ і загальноосвітніх навчальних закладів України; Загальний опис системи освіти в Україні; Відомості про інститути післядипломної педагогічної освіти та факультети підвищення кваліфікації в педагогічних університетах та інститутах, а також БД про навчальні заклади ІІІ та IV рівнів державної акредитації, професійно-технічні навчальні заклади України; довідник телефонів Міністерства освіти і науки України; проекти документів з освітньої політики, що перебувають у стадії обговорення, підписання чи затвердження.

Вчителя, учені, батьки, відвідавши сайт Міністерства освіти і науки України, можуть залишити свої зауваження, пропозиції, задати питання на форумі сайту. Форум цінний тим, що дає змогу отримати відповіді на важливі для кожного запитання, а також може слугувати трибуною для висловлення особистої думки.

На сайті Академії педагогічних наук України розміщено таки пошукові системи, як: дисертаційні дослідження в галузі педагогіки і психології; зарубіжна освітньо-педагогічна інформація; педагогічні програмні засоби; навчальні плани, навчальні програми для навчальних закладів, а також загальна інформація щодо інноваційних проектів, які реалізовані в Україні.

Важливу роль в житті Інтернет-центру займає проведення інтернет-чатів. Англійське слово "chat" перекладається як розмова, бесіда. Чати з представниками Міністерства освіти і науки, Міністерства культури та інших державних установ дали змогу поставити турбуючи освітян питання, окреслити конкретні проблеми, висловити свої пропозиції.

Треба зазначити, що Інтернет створювався в США, та й мовою міжнародного спілкування на сьогодні є англійська. Зовсім мало часу минуло від створення Мережі, а українському її секторові виповнилося лише трохи більше десяти років. І тому не дивно, що всі Інтернет терміни тільки приживаються на українському ґрунті. Тому при роботі з сервісами Інтернету бажано хоч трохи орієнтуватися в англійській мові.

Сьогодні мережа Internet не знає кордонів. Деякі закордонні сервери (http: // www. tryzub. com, http: // www. ukraine. org, http: // www. utoronto. ca/cius і т. і) можна вважати значно більше українськими, ніж ті, що знаходяться в містах України. Це відноситься до мови, змісту, напрямку інформації. Крім того, топологія мережі сьогодні така, що інколи закордонні сервери більш доступні для українського користувача, ніж вітчизняні.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка