Зміст вступ 5 Розділ Сутність, функції та управління фінансами зарубіжних корпорацій 9



Сторінка1/76
Дата конвертації05.12.2019
Розмір5.23 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   76
ЗМІСТ

ВСТУП 5

Розділ 1. Сутність, функції та управління фінансами зарубіжних корпорацій 9

1.1. Предмет дисципліни “Фінанси зарубіжних корпорацій” 9

1.2. Функції фінансів корпорації 15

1.3. Фінансове навколишнє середовище 21

1.4. Управління фінансами корпорації 23

1.5. Обіг капіталу корпорації 30

1.6. Рух фондів корпорації 34

Питання для самоперевірки знань 36



Розділ 2. Корпорація як суб’єкт права 38

2.1. Розвиток законодавства про корпорації 38

2.2. Основні ознаки акціонерного товариства, визначені в законах 43

2.3. Види корпорацій, порядок їх утворення і реєстрації. Групи підприємств 46

2.4. Групи підприємств в офшорних зонах 50

2.5. Управління корпорацією. Права й обов’язки посадових осіб 53

2.6. Захист прав акціонерів і кредиторів 57

2.7. Господарські угоди корпорацій 60

2.8. Законодавство про неплатоспроможність і банкрутство 63

Питання для самоперевірки знань 69



Розділ 3. Фінансова звітність і методи її аналізу 82

3.1. Форми фінансової звітності 82

3.2. Баланс корпорації 84

3.3. Звіт про прибуток корпорації 90

3.4. Звіт про рух грошових потоків корпорації 92

3.5. Консолідований звіт про зміну у власному капіталі 95

3.6. Аналіз фінансової звітності корпорації 96

3.7. Аналіз фінансової звітності методом коефіцієнтів 100

3.8. Системні методи аналізу фінансової звітності 106

Питання для самоперевірки знань 108



Розділ 4. Фінансове планування та контроль 114

4.1. Фінансова стратегія корпорації 114

4.2. Джерела фінансування розвитку корпорації 119

4.3. Методи фінансового планування 126

4.4. Планування грошових потоків 139

4.5. Фінансовий план 143

Питання для самоперевірки знань 146

Запам’ятаєте формули 147

Розв’яжіть задачі 148

Розділ 5. Оцінювання капіталу корпорації 150

5.1. Вартість грошей у часі 150

5.2. Оцінювання корпоративних цінних паперів 159

5.3. Оцінювання акцій 161

5.4. Оцінка облігацій 166

Питання для самоперевірки знань 176

Запам’ятайте формули 177

Розв’яжіть задачі 179



Розділ 6. Ціна капіталу і ризик 183

6.1. Теорія ризику інвестицій Г. Марковіца 183

6.2. Теорія Вільямса Шарпа 191

6.3. Теорія арбітражного ціноутворення С. Росса 195

6.4. Графічний аналіз ціни капіталу і ризику 197

6.5. Оцінювання результатів використання портфеля цінних паперів 206

6.6. Ціноутворення на ринку капіталів 209

6.7. Тимчасова структура процентних ставок 215

Питання для самоперевірки знань 218

Запам’ятайте формули 220

Розв’яжіть задачі і ситуації 221

Розділ 7. Структура капіталу корпорації 224

7.1. Теорії структури капіталу корпорації Франко Модільяні та Мертона Міллера 224

7.2. Альтернативні теорії структури капіталу 232

7.3. Структура капіталу і ризик 236

7.4. Вимірювання структури капіталу 247

7.5. Оптимальна структура капіталу 252

Питання для самоперевірки знань 256

Розділ 8. Дивіденди і дивідендна політика 259

8.1. Теорії дивідендної політики 259

8.2. Чинники дивідендної політики 265

8.3. Прийняття рішень щодо проведення дивідендної політики 270

8.4. Форми дивідендних виплат 272

8.5. Оцінка дивідендної політики та її результатів методом коефіцієнтів 281

8.6. Розподіл прибутку в корпораціях США і дивідендна політика 286

Питання для самоперевірки знань 290

Запам’ятайте формули 291

Розв’яжіть задачі 292



Розділ 9. Бюджетування капітальних вкладень 294

9.1. Планування і фінансування інвестиційного проекту 294

9.2. Оцінювання проектного ризику 302

9.3. Економічна оцінка проекту 309

9.4. Ранжирування проектів на основі економічних методів оцінки 319

9.5. Значення капітальних вкладень для економічного зростання 324

Питання для самоперевірки знань 327

Запам’ятайте формули 328

Розв’яжіть задачі і ситуації 329

Розділ 10. Управління оборотним (працюючим) капіталом 331

10.1. Сутність оборотного (працюючого) капіталу 331

10.2. Управління грошовими коштами і портфелем цінних паперів 334

10.3. Моделі управління грошовими коштами 339

10.4. Управління дебіторською заборгованістю 345

10.5. Управління товарно-матеріальними запасами 348

10.6. Оцінка політики корпорацій з формування і використання оборотного капіталу 354

Питання для самоперевірки знань 360

Запам’ятайте формули 361

Розв’яжіть задачі 361



Розділ 11. Джерела короткострокового фінансування поточних активів 363

11.1. Сутність і види джерел короткострокового фінансування 363

11.2. Торговельний (комерційний) кредит 366

11.3. Банківський кредит 370

11.4. Факторинг 377

11.5. Емісія комерційних паперів 379

Питання для самоперевірки знань 382

Запам’ятайте формули 383

Розв’яжіть задачі 383

Розділ 12. Корпорації на ринку капіталів 386

12.1. Фінансовий ринок як основа економічного розвитку корпорацій 386

12.2. Заощадження й інвестиції 391

12.3. Регулювання ринку капіталів 395

12.4. Міжнародне регулювання фінансового ринку 401

12.5. Біржовий ринок акцій 406

12.6. Біржовий ринок облігацій 418

Питання для самоперевірки знань 420



Розділ 13. Емісія і розміщення корпоративних цінних паперів 423

13.1. Первинні емісії довгострокових цінних паперів корпорацій у США 423

13.2. Методи розміщення корпоративних цінних паперів 424

13.3. Особливості первинних емісій цінних паперів та їх розміщення в США 427

13.4. Особливості первинних емісій цінних паперів та їх розміщення у Великобританії 431

13.5. Корпорації на позабіржовому ринку цінних паперів 437

13.6. Емісія скрипів і райтів 439

13.7. Емісії цінних паперів, пов’язані зі злиттями і поглинаннями корпорацій 443

13.8. Випуск акцій, пов’язаних із приватизацією 449

Питання для самоперевірки знань 452

Запам’ятайте формули 453

Розв’яжіть задачі 453



Розділ 14. Сучасні теорії ринку капіталів 455

14.1. Основні етапи розвитку сучасної теорії ринку капіталів 455

14.2. Виникнення і розвиток гіпотези ефективного ринку 457

14.3. Значення гіпотези ефективного ринку для визначення фінансової політики корпорацій 467

14.4. Розвиток теорії хаосу і невизначеності на ринку капіталу 469

Питання для самоперевірки знань 480

Додаток 482

Перелік рисунків 488

Перелік таблиць 490

Список використаної літератури 493

Іменний покажчик 497




  1. ВСТУП

Дисципліна “Фінанси зарубіжних корпорацій” присвячена вивченню фінансів акціонерних товариств у країнах з розвинутою ринковою економікою. Уперше в Україні вона була введена кафедрою фінансів Київського національного економічного університету в 1991 р. У 1992 р. авторський колектив у складі проф. В. Н. Суторміної, проф. В. М. Федосова і доц. Н. С. Рязанової підготував перший в Україні навчальний посібник “Фінанси зарубіжних корпорацій” (за редакцією проф. В. М. Федосова), який видано у 1993 р.1 Протягом наступних років на кафедрі велася плідна робота з удосконалення програми курсу, видавалися навчально-методичні посібники: у 1999 р. — “Корпоративні фінанси”, у 2002 р. — “Фінанси зарубіжних корпорацій”. У 2002 р. доц. Н. С. Рязанова видала навчальний посібник “Фінансове рахівництво”2, який безпосередньо стосується зазначеної вище дисципліни.

Підручник, що пропонується зараз, розкриває теоретичні і практичні аспекти дисципліни ”Фінанси зарубіжних корпорацій” за новою більш складною програмою. Він написаний висококваліфікованим фахівцем, яка має чималий досвід викладацької та науково-дослідної роботи.

Актуальність дослідження проблеми розвитку корпоративних фінансів не викликає сумніву. Зазначена дисципліна дає можливість вивчити класичний варіант фінансових відносин корпорації. Західні корпорації пройшли складний шлях розвитку акціонерної власності, удосконалення методів управління фінансами, формування структури капіталу та його інвестування. Протягом тривалого періоду створювалося правове поле, на якому функціонують корпорації, формувалися основи державного регулювання, що має на меті стимулювання ринкових відносин загалом та їх найважливішого агента, яким є корпорація.

В Україні формування ринкових відносин набуло незворотного характеру, що вимагає глибокого вивчення корпоративних фінансів у тих країнах, де ці відносини давно склалися. Особливий інтерес становлять питання корпоративного управління загалом й управління фінансами зокрема. Запропонований у підручнику матеріал дасть змогу зрозуміти всю складність, невизначеність і ризик, що виникають у менеджерів корпорацій на кожному кроці прийняття фінансових рішень. Водночас вивчення досвіду управління корпоративними фінансами, накопиченого в розвиненій ринковій економіці, допоможе визначитись, яких заходів під час проведення реформи корпоративного управління в Україні потрібно вжити негайно, які питання необхідно вивчити глибше і відкласти їх прийняття на найближче майбутнє й від чого, можливо, слід відмовитися.



Позитивною рисою нового підручника є введення в його структуру юридичних проблем організації корпоративних фінансових відносин. У підручнику чітко визначено, що ринкову економіку не можна створити без системи законів і що ринкові відносини вимагають правової держави. Економічні відносини загалом і корпоративні зокрема повинні розвиватися на основі поваги до контракту, законів і міжнародного права.

У зв’язку з цим автор підкреслює, що економічні відносини корпорації з іншими агентами ринку оформляються договорами й угодами відповідно до законів країни або міжнародних договорів. Спеціальний розділ присвячується розкриттю змісту корпорації як суб’єкта права.

Фінанси корпорацій західних країн перебувають під впливом процесу глобалізації — новітнього етапу багатовікового міжнародного інтеграційного процесу політичного, економічного і фінансового життя. Під впливом глобалізації відбувається перерозподіл владних повноважень між національним і глобальним рівнями. Це веде до народження нових суб’єктів влади: міжнародних фінансових органів, інформаційних центрів. Поряд з національними законами, що безпосередньо стосуються управління фінансами, з’являються численні директиви, рекомендації і принципи, прийняті міжнародними організаціями. Ці постанови в багатьох випадках стають обов’язковими для країн — членів міжнародних організацій.

У підручнику дається інформація про Директиви Європейського Союзу (ЄС), що стосуються управління фінансами й інтеграції фінансового ринку. Вступ України в ЄС та інші міжнародні організації передбачає глибоке вивчення всіх документів, які видаються цими організаціями. Адже таке вивчення є складовою удосконалювання українського законодавства, спрямованого на підвищення ефективності управління фінансами акціонерних товариств.

У 1999 р. Організація економічного співробітництва з питань розвитку (ОЕСР) прийняла документ під назвою “Принципи корпоративного управління ОЕСР”. Як зазначено в передмові, Принципи є першою ініціативою міжурядової організації щодо створення основних елементів режиму ефективного корпоративного управління, вони можуть “використовуватися урядами як орієнтир для оцінки й удосконалення законодавчої та регулятивної бази”1. Принципи корпоративного управління ОЕСР у певному значенні можуть окреслювати напрями поглиблення економічних реформ в Україні. У цьому зв’язку слід зазначити, що Президент України підписав Указ “Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах”.

У підручник внесені деякі нові теоретичні положення. Автор протягом багатьох років досліджувала проблеми державних фінансів. У своєму підручнику “Фінанси капіталістичних держав”1 вона визначила систему логічних понять — категорій, властивих сфері державних фінансів. Відповідно до визначення К. Маркса категорії “являють собою теоретичне вираження, абстракції суспільних відносин виробництва”2.

Система категорій розвивається від вихідних, найпростіших форм до більш складних. Такою простою, вихідною категорією автор назвала “податок” — «клітинку» державних фінансів. З податку розвивається вся складна система вилучення частини ВВП, його розподіл і споживання державою.

Метод абстракції в новому підручнику застосовується стосовно корпоративних фінансів. Як вихідна категорія виділена “акція” — економічна клітинка акціонерного товариства. Автор розкриває ланцюжок взаємозв’язків категорій фінансової корпорації: акція → облігація → капітал корпорації → розподіл капіталу. На цій основі визначені три функції корпоративних фінансів: формування капіталу, його розподіл і використання. На основі перших двох об’єктивно визначених фінансових відносин виникає контрольна функція фінансів, тобто досягнення збалансованості між капіталом корпорації і його використанням.

Застосування методу абстракції дає змогу досліднику подумки помістити досліджувані фінансові відносини в ідеальний, “чистий світ”, де відсутні будь-які зовнішні впливи. Така постановка питання сприяє виявленню основних, типових для даного явища особливостей розвитку. Але система абстрактних категорій повинна відображати деякою мірою і розвиток реального процесу. Акція, як абстракція, виражає сутність процесу формування акціонерного капіталу, його наступну оборотність на ринку капіталів, а також основні тенденції розвитку й основні суперечності.

У підручнику приділена достатня увага вивченню взаємопроникнення і взаємозалежності між корпоративним фінансами і фінансовим ринком. У цьому зв’язку запропоновано оригінальне визначення фінансового ринку як економічного простору, на якому відбувається рух позичкового капіталу як джерела економічного розвитку корпорації. На думку автора, цінні папери, що обертаються на фінансовому ринку, виконують дві функції: засобу обігу фінансових фондів і міри їх поточної (ринкової) вартості. Отже, якщо гроші є перетвореною формою вартості товарів, то цінні папери — перетвореною формою позичкового капіталу.

На ринку капіталів визначається капіталізація акцій, тобто їх поточна (ринкова) ціна, яка цікавить власників акцій. Тому головною метою фінансового управління корпорацій є максимізація добробуту акціонерів через підтримання високої ринкової вартості акцій. У західній фінансовій літературі зазначається, що у кінцевому підсумку така політика відповідає інтересам не тільки акціонерів, а й корпорації, а також суспільству в цілому.

Усі теоретичні проблеми, які розглядаються в підручнику, прямо пов’язані з практикою управління фінансами. На підставі відповідної фінансової звітності транснаціональних корпорацій США і Великобританії й офіційних статистичних даних автор здійснила всебічний аналіз фінансової діяльності акціонерних товариств.

Підручник призначається для студентів економічних спеціальностей. Разом з тим можна стверджувати, що він буде корисним для аспірантів, викладачів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації корпоративних фінансів.

  1. Розділ 1. Сутність, функції та управління фінансами зарубіжних корпорацій




    1. 1.1. Предмет дисципліни “Фінанси зарубіжних корпорацій”

      1. Що вивчає дисципліна “Фінанси зарубіжних корпорацій”

Дисципліна “Фінанси зарубіжних корпорацій” вивчає фінанси акціонерного товариства в країнах із розвиненою ринковою економікою. У широкому значенні цей курс можна назвати також “Корпоративні фінанси”.

Предметом дисципліни, яка вивчається, є юридично оформлені грошові відносини між корпорацією та іншими агентами ринку з приводу формування капіталу корпорації та його розподілу з метою підвищення добробуту акціонерів. Ці відносини формуються в умовах невизначеності та ризику, характерних для ринкової економіки.

Пояснимо три, на наш погляд, найважливіші елементи в цьому визначенні предмета дисципліни:



  • корпорація (лат. corpus — тіло, пізньолат. corporatio і compania — об’єднання, товариство, співтовариство). Під термінами “корпорація”, який вживається здебільшого в англосаксонських країнах і Японії, та “компанія”, що переважає в західноєвропейських країнах, розуміється акціонерне товариство;

  • агент (лат. agens, agentis — діючий, ago — той, що приводить у рух). Агенти — дійові особи в ринковій економіці. Ними є юридичні особи: корпорації, товариства з обмеженою відповідальністю, комерційні банки, депозитні небанківські установи, інвестиційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, біржа, аудиторські і юридичні фірми, профспілкові об’єднання й інші численні фінансові й нефінансові інститути. Державні податкові, регулюючі і контролюючі органи, що беруть участь у ринкових відносинах, посідають особливе місце серед агентів. Їхні дії охоплюють всю систему економічних відносин із метою регулювання;

Агентами відносин, які розглядаються, є також фізичні особи: індивідуальні приватні підприємства, менеджери, засновники й акціонери, домашні господарства. Що стосується робітників, службовців, інженерно-технічних працівників, то, укладаючи колективний договір з корпорацією, вони виступають як співтовариство зайнятих у корпорації осіб. Їхні інтереси виражають профспілкові об’єднання.

  • невизначеність — неможливість передбачити розвиток ринкових відносин у майбутньому, наприклад, в умовах кон’юнктури, що постійно змінюється. Ризик — це не просто невизначеність, а така невизначеність, яку менеджер мусить брати до уваги в управлінні фінансами, оскільки вона може погіршити фінансовий стан корпорації. Невизначеність може перейти в різноманітні форми ризику.
      1. Юридичні форми організації капіталу і підприємництва


У ринковій економіці функціонують три основні юридичні форми організації капіталу і підприємництва: акціонерні товариства (корпорація, компанія) товариства й індивідуальні приватні підприємства. У нашому курсі ми вивчатимемо тільки фінанси акціонерних товариств (корпорацій). Основні ознаки, що характеризують корпорацію, такі:

  • корпорація — юридична особа, що володіє правосуб’єктністю;

  • відповідальність акціонерів за зобов’язаннями корпорації обмежена їхніми частками в капіталі;

  • акціонер має право вільно розпоряджатися своїми акціями;

  • корпорацією управляють його вищі органи (докладніше про акціонерні товариства в розділі 2).

Товариства (партнерства) — добровільні об’єднання, що складаються з двох або більше фізичних чи юридичних осіб. Товариства можуть бути з обмеженою і необмеженою відповідальністю. Особливістю товариства з обмеженою відповідальністю є наділення, відповідно до договору, одного або кількох членів товариства повною відповідальністю, тоді як інші несуть обмежену відповідальність. У товариствах із необмеженою відповідальністю всі члени мають однакову відповідальність щодо боргів товариства.

Основні ознаки товариства такі:



  • товариство є добровільним об’єднанням на підставі договору;

  • товариство є юридичною особою, що володіє правосуб’єктністю;

  • відповідальність членів щодо боргів товариства може бути необмеженою або обмеженою залежно від типу товариства;

  • функціонування товариства обмежене у часі. Якщо один з партнерів із повною відповідальністю виходить із товариства, воно припиняє своє існування.

За рішенням акціонерів акціонерне товариство може переходити в товариство з обмеженою відповідальністю. При цьому акціонери перетворюються в партнерів, доходи і витрати фіксуються на їхніх рахунках відповідно до прийнятої програми. Частки учасників, або одиниці участі, можуть продаватися як акції. У такому випадку об’єднання називатиметься кваліфікованим товариством з обмеженою відповідальністю.

Індивідуальне приватне підприємство належить одній особі, що веде свій бізнес на свій “страх і ризик”. Основні ознаки, що характеризують індивідуальне приватне підприємство:

  • власник володіє правосуб’єктністю;

  • власник одноосібно розпоряджається отриманим прибутком;

  • власник відповідає за борги усім своїм майном;

  • у випадку банкрутства він може втратити не тільки активи підприємства, а й свої особисті активи;

  • функціонування індивідуальної фірми обмежене в часі — терміном життя власника.

Кожне з юридичних форм організації підприємництва має свої переваги й недоліки.

У країнах із розвиненою ринковою економікою функціонують усі вище названі форми, що доповнюють одна одну чи трансформуються одна в іншу та надають гнучкості й еластичності економічним відносинам.

Акціонерні товариства є основою економічної могутності країн із розвиненою ринковою економікою. У США вони становлять 17 % усіх фірм, проте на них припадає понад 80 % реалізованої продукції і 65 % усього прибутку. Слід відзначити також важливу економічну і соціальну роль індивідуальних приватних підприємств. У США з 12 млн фірм 75 % є індивідуальними приватними підприємствами. Частка їхніх доходів у національному доході США в 2001 р. становила майже 9 %, у загальній сумі отриманого прибутку — до 25 %. Соціальне значення індивідуального підприємництва полягає в тому, що вони розширюють зайнятість. На таких підприємствах зайняті власники, члени їхніх сімей, наймані робітники. Вони дають можливість наблизити медичні, адвокатські, консалтингові юридичні послуги, так само як і невеликі роздрібні магазини, кафе, бістрo, ресторани, дискотеки й інші місця розваг, до місць проживання користувачів.

      1. Категорії корпоративних фінансів


У процесі викладання дисципліни “Державні фінанси” були визначені категорії — логічні поняття, абстракції фінансових відносин. Вихідною категорією було виділено податок, який можна назватифінансовою клітинкою”. З податку розвивається уся складна система вилучення, розподілу і споживання фінансових фондів, що відповідає державним фінансам1.

Вивчаючи корпоративні фінанси, також слід виділити вихідну категорію, що розкриває сутність абстрактних фінансових відносин у даній сфері. Такою категорією є акція — фінансова клітинка акціонерного товариства. Акція з’явилась у процесі створення перших акціонерних товариств, що виникли у сфері міжнародної торгівлі ще в середині XVI ст. З розвитком ринкових відносин акціонерні товариства стають домінуючою формою організації підприємництва і капіталу в усіх основних галузях виробництва. Акціонерне товариство є формою підприємництва, капітал якого спочатку формується за рахунок продажу акцій. Купивши акцію, фізична або юридична особа стає власником акціонерного товариства відповідно до суми її номіналу.



  • Акція є титулом власності, її дублікатом.

  • Акція, як абстракція, виражає об’єктивні фінансові відносини з приводу формування асоційованого капіталу.

  • Акція сприяє створенню корпоративної, тобто асоційованої, власності. Фізична або юридична особа отримує можливість придбати акції багатьох корпорацій і бути мультивласником.

  • Акція створила можливість централізації капіталу.

  • Акція і заснований на ній акціонерний капітал створили можливість для формування гігантських корпорацій, транснаціональних корпорацій і банків, фондових бірж.

  • Акція з економічного погляду є капіталом, що дає прибуток її власнику.

  • Акція з правового погляду є юридичним документом, стандартним договором про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства, що дає право брати участь у його управлінні (залежно від класу акції) і розподілі прибутку.

  • І, нарешті, основною метою корпорації є збільшення ринкової вартості акції в інтересах її власника.

Акція породжує ще одну категорію корпоративних фінансів — облігацію, що являє собою боргове зобов’язання, випущене корпорацією.

Облігація є зобов’язанням корпорації перед інвестором. Сучасна економічна ринкова система заснована на кредитних відносинах, тобто розвитку функції грошей як засобу платежу. Акціонерний капітал корпорації доповнюється борговими зобов’язаннями, вони розглядаються як важіль — леверидж, на який спирається корпорація з метою розширення загальної суми капіталу, необхідної їй для прибуткового й ефективного функціонування.



  • Облігація, як абстракція, відбиває (як і акція) об’єктивні фінансові відносини щодо формування капіталу корпорації.

  • Облігація з економічного погляду є капіталом, що приносить прибуток її власнику.

  • Облігація з правового погляду є юридичним документом, стандартним договором, що зобов’язує корпорацію повернути суму боргу у визначений термін і за певну плату.

Акціонерний капітал, оплачений акціями, а також борги корпорації, тобто непогашені зобов’язання, становлять складну категорію — функціонуючий капітал корпорації. Капітал як власність акціонерного товариства за обсягом менший, ніж її функціонуючий капітал. Отже, капітал як власність відокремлюється від капіталу функції.

Функціонуючий капітал корпорації породжує ще одну складну категорію — інвестиції як абстракцію економічних відносин із приводу розподілу та використання капіталу. Корпорація вкладає свій капітал у реальні і фінансові активи відповідно до її поточних і перспективних планів. Усі розглянуті категорії взаємозалежні і взаємообумовлені і складають синтетичну категорію фінанси корпорації.


      1. Грошові відносини корпорації з агентами ринку


У процесі формування капіталу та його розподілу в корпорації виникають грошові відносини, з іншими агентами ринку. Коло цих відносин дуже широке і різноманітне.

Виділимо основні групи грошових відносин, що характеризують ділові зв’язки корпорації (рис. 1.1).



Рис. 1.1. Схема зв’язків корпорації з агентами ринкових відносин: юридичними


і фізичними особами, державою

Корпорація є акціонерним товариством, тому виникають відносини між нею як юридичною особою і її засновниками й акціонерами. Корпорація виплачує їм дивіденди відповідно до класу акцій та рішення зборів акціонерів. Їх розмір і своєчасна виплата багато в чому визначає курс (ціну) акцій корпорації на ринку капіталів, а отже, можливості додаткових емісій. Дивідендна політика корпорації є важливою складовою фінансової політики корпорації.

Відповідно до трудових угод корпорація виплачує заробітну плату і жалування найманому персоналу: робітникам, інженерно-технічним працівникам, службовцям, керівникам. Керівники, крім жалування, отримують премії у вигляді додаткових грошових сум або акцій корпорації.

Широке коло відносин існує між державою і корпораціями.

По-перше, усі довгострокові зобов’язання й акції обов’язково реєструються в Комісії з цінних паперів, яка дає дозвіл на емісію.

По-друге, корпорації сплачують податки державним органам і місцевій владі.

По-третє, корпорації одержують субсидії на розвиток експорту, НДДКР, освоєння передових технологій.

По-четверте, корпорації отримують від держави замовлення як військового, так і цивільного призначення, отже, держава надає їм значний за обсягом ринок збуту на кілька років наперед фактично без конкурентів.

По-п’яте, корпорації є великими збирачами особистого прибуткового податку, внесків на соціальне страхування, місцевих податків, які стягуються з прибутків персоналу корпорацій. Робітники та службовці сплачують податок “у джерела”, тобто в момент одержання зазвичай тижневої заробітної плати. Бухгалтерія корпорації відповідно до законодавства визначає суму податку з кожного зайнятого, а потім усі податкові суми переказує податковим органам.

Корпорація — активний учасник ринку товарів і послуг. Відповідно до укладених договорів вона поставляє свою продукцію та послуги споживачам і купує необхідну сировину, матеріали, інвестиційні товари тощо. На цій основі виникає комерційне взаємне кредитування, що оформляється угодами про терміни кредиту, процентні ставки й умови погашення.

Корпорація є активним учасником фінансового ринку. Користуючись послугами численних посередницьких інституцій, корпорація розміщує свої цінні папери на фінансовому ринку. З цією метою вона укладає угоди з інвестиційними банками, інвестиційними компаніями та іншими фінансовими інститутами.

Для фінансування поточних потреб в оборотних фондах корпорація встановлює зв’язки з комерційними банками з метою одержання короткострокових кредитів на певних договірних умовах.



Корпорації, чиї цінні папери обертаються на фондових біржах, проходять процедуру лістингу (включення до списку). Для цього корпорації повинні подати відповідні документи, які підтверджують дотримання вимог фондової біржі до емітента.

Усе майно корпорації страхується в страхових товариствах відповідно до ризиків.

Корпорація бере в лізинг виробниче або інше устаткування, укладаючи з лізинговою компанією договір про терміни, типи устаткування, ціну тощо.

Корпорація бере участь у пенсійних програмах і фондах, яким вона сплачує відповідно до договору грошові внески.

Корпорація користується послугами інформаційних агентств, інформаційно-аналітичних інституцій різного напряму, інформаційних відділів комерційних та інвестиційних банків, асоціацій, а також міжнародних фінансових організацій та інших відповідних організацій.

Усі відносини, про які йшла мова вище, визначаються на підставі прийняття управлінських рішень. Вони обумовлені вибором контрагентів щодо поставок сировини, матеріалів, устаткування, вибором контрагентів зі збуту вироблених товарів і надання послуг. Корпорація укладає угоди з комерційними банками, фінансовими посередниками, фондовою біржею, лізинговими та страховими компаніями й іншими агентами виробництва і розподілу. З цією метою вивчається інформація про ринки збуту, джерела сировини, фінансовий стан конкуруючих фірм, про товарні і фондові біржі. Передусім керівники корпорації звертають увагу на розвиток наукових напрямів у галузі, можливості впровадження передової технології, перспективи виробництва принципово нової продукції та проникнення на нові ринки.

Усі ділові зв’язки корпорації оформлюються договорами або угодами відповідно до законів країни чи міжнародних договорів. На це положення треба звернути особливу увагу. Усі дії корпорації є юридично чинними. У разі порушення однією зі сторін умов договору, сторона, що потерпіла, може подати позов до судового органу різного рівня. Ринкову економіку не можна створити без системи законів і без поваги до них. Ринкові відносини об’єктивно вимагають правової держави.


    1. Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   76


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка