Зміст Вступ ІІ. Дидактичні ігри : а Суть дидактичних ігор б Структура дидактичних ігор в Мета дидактичних ігор г Класифікація дидактичних ігор д Основні види




Сторінка1/4
Дата конвертації25.11.2018
Розмір0,94 Mb.
  1   2   3   4


Зміст

1. Вступ


ІІ. Дидактичні ігри :

а) Суть дидактичних ігор

б) Структура дидактичних ігор

в) Мета дидактичних ігор

г) Класифікація дидактичних ігор

д) Основні види навчальних ігор

е) Місце гри на уроках фізики

є) сценарії уроків - дидактичних ігор

ж) зразки ігрових вправ

ІІІ. Висновок

ІV. Список використаної літератури

Вступ.

Фізика як навчальний предмет відіграє важливу роль у змісті освіти, адже вона створює в учнів уявлення про наукову картину світу. Виступаючи основою науково – технічного прогресу, фізика показує гуманістичну сутність наукових знань. Фізика формує творчі здібності учнів, їх світогляд і переконання, виховує високоморальну особистість. Ця основна мета навчання може бути досягнута тільки тоді, коли в процесі навчання буде сформований інтерес до знань.

Розвиток інтересу учнів до фізики – актуальне питання, адже зацікавити учнів стає дедалі складніше. Тому кожен вчитель і намагається всіма доступними способами зацікавити учнів предметом, який він викладає.

Ефективне викладання фізики в школі не можливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з фізики, а й навчитися спостерігати об’єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв’язок між фізичними поняттями і величинами та їх відношеннями, навчитися логічно та абстрактно мислити, обґрунтовувати свої висновки.


Сформувати глибокі інтереси до фізики у всіх учнів не можливо і мабуть, не треба. Важливо, щоб всім школярам було цікаво займатися фізикою на кожному уроці. Багатьом учням фізика здається нелегкою і малозрозумілою, тому часто учні намагаються запам’ятати закони, правила та закономірності не розуміючи їх суті, а це призводить до формалізму в знаннях, гальмує подальше розуміння нового матеріалу.
Вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, загальних висновків та узагальнень.

Учні будуть любити предмет, вчити його, захоплюватися ним лише тоді, коли їм буде цікаво. А зацікавити учнів –це обов’язок кожного вчителя. Ще А. Ейнштейн писав: “...якщо учитель поширює навколо себе подих нудьги, то в такому оточенні все зачахне; зуміє навчити той, хто навчає цікаво”. Саме тому на практиці необхідно застосовувати ігрові форми навчальної діяльності.

Гра, являється простим та близьким людині способом пізнання

навколишньої дійсності, є найбільш природним та доступним шляхом до

оволодіння тими або іншими знаннями, вміннями та навиками.

Гра притаманна самій природі дитини. У процесі гри чудовий світ дитинства поєднується з прекрасним світом науки, в який вступають учні. Граючись, учень “занурюється” в ситуації, які відображають епізоди реального життя. В іграх різні знання і відомості учень отримує вільно. Тому часто те, що на уроці здається складним, під час гри легко засвоюється. “Гра, - писав видатний педагог В.О.Сухомлинський, - це шлях дитини до пізнання світу, в якому вона живе, це іскра, яка запалює вогник до допитливості. По суті – це тренажер, на якому виробляються вміння і навички, розкривається творчий потенціал дитини, створюються умови для активного обміну знаннями.


Інтерес і задоволення — найважливіші психологічні ефекти гри.
Призначення ігор – розвиток пізнавальних процесів у школярів (сприймання, увага, пам’ять, спостережливість, допитливість тощо) і закріплення знань, здобутих на уроках. Особливо цікавлять учнів ігри, побудовані на матеріалі міжпредметного характеру, матеріалі, що містить відомості з історії науки і техніки.
Включення в урок дидактичної гри або ігрових  прийомів, що витікають із завдань навчання та виховання, носить навчальний характер, наближає нову діяльність дитини до звичайної і робить менш помітним перехід до серйозної навчальної праці.

І.Суть дидактичних ігор

Сучасна українська школа має озброїти учнів не лише знаннями, вміннями та навичками, а й методами творчості, розумової і практичної діяльності. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями фізичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учневі, максимально розвивати їх природні здібності. Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже скоро його вже цікавитиме потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватись до участі в грі.

Звертаючись до ігрових форм навчання на уроці, сьогодення справедливо вбачає в них можливості ефективної організації роботи, взаємодії учителя і учня, продуктивної форми їх спілкування. Цим формам притаманні елементи змагання, вони викликають справжній інтерес учнів.
Гра дає змогу легко привернути й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Велике значення мають дидактичні ігри з точки зору пізнання. Саме в цих іграх учні систематизують і закріплюють свої знання про різноманітні властивості і ознаки явищ та процесів, їх значення. Про зв’язки між ними, про просторові, часові і числові співвідношення. Дидактичні ігри допомагають розвивати увагу і зосередженість, волю та наполегливість. В дидактичних іграх перед школярами ставляться переважно вузькі, визначені задачі розумового порядку, які вимагають для свого розв’язання різноманітних інтелектуальних операцій .

          Дидактична гра – це вид діяльності, залучившись до якої, діти навчаються, формується звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не помічають, що вчаться: пізнавати та запам’ятовувати нове, орієнтуватися в незвичайних ситуаціях, поповнювати запас уявлень, понять, розвивати фантазію та креативність. Саме таке поєднання навчальної спрямованості та ігрової форми дозволяє стимулювати невимушене оволодіння конкретним навчальним матеріалом.



          Дидактична гра має чітку структуру, що вирізняє її з-поміж іншої діяльності. Основними структурними компонентами гри є ігровий задум, прави­ла гри, ігрові дії, пізнавальний зміст, або дидактичні завдання, обладнан­ня та результат гри (рис. 1).

Рис. 1. Структурні компоненти гри

          На відміну від ігор взагалі дидактична гра має суттєву ознаку – наявність чітко визначеної мети навчання й вiдповiдного їй педагогічного результату, що можуть бути обґрунтовані, подані наочно й характеризуються пізнавальною спрямованістю.

          Ігровий задум – перший структурний компонент гри, закладений у дидактичне завдання, що необхiдно виконати під час навчання. Ігровий задум найчастіше виступає у вигляді питання або загадки, що нiби проектує хід гри. Це надає грі пізнавального характеру, висуває до її учасників певні вимоги щодо знань.

          Кожна дидактична гра має свої правила, що визначають порядок дій i поведінку учнів у процесі гри, сприяють створенню на уроці робочої атмосфери. Тому правила дидактичних ігор необхідно розробляти з урахування мети уроку та індивідуальних можливостей учнів. Це створює умови для проявів самостійності, наполегливості, розумової активності, виникнення в учнів почуття задоволення, успіху.

          Крім того, правила гри виховують уміння керувати своєю поведінкою, узгоджувати та підпорядковувати її до вимог колективу.

          Суттєвими в дидактичній грі є дії, що регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальній активності учнів, надають їм змогу виявити свої здiбностi, застосувати наявні знання, вміння й навички для досягнення цілей гри. Дуже часто ігровим діям передує розв’язання задачі. 

          Учитель, керуючи грою, спрямовує її в належне дидактичне русло, за необхідності активізує її хід різноманітними прийомами, підтримує інтерес до гри, підбадьорює відстаючих.

          Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, що полягає у засвоєнні тих знань i вмінь, які застосовуються під час розв’язування навчальної проблеми, поставленої грою.

          Обладнання дидактичної гри значною мірою включає в себе обладнання уроку. Це наявність технічних засобів навчання.



          Дидактична гра має певний результат – фінал, що надає їй завершеності. Він виступає перш за все у формі розв’язання поставленого навчального завдання i приносить учням моральне й розумове задоволення. Для вчителя результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів у засвоєнні та застосуванні знань.

          Усі структурні елементи дидактичної гри пов’язані між собою, i відсутність основних з них руйнує гру. Без ігрового задуму, дій та правил, дидактична гра стає або неможливою взагалі, або втрачає свою специфічну форму, перетворюється на виконання вказівок, вправ тощо. Тому, готуючись до уроку-гри, необхідно скласти сценарій, вказати, скільки часу відводиться на проведення гри, кожного завдання окремо, визначити шкалу балів за кожне завдання, чітко сформувати правила гри, врахувати рівень знань та вікові особливості учнів, реалізувати між предметні зв’язки.

          Поєднання цих елементів, а також їх взаємодія підвищують організованість гри, її ефективність, що призводить до бажаного результату.

„Дидактична гра” – це гра з чітко поставленою метою навчання та відповідним їй педагогічним результатом, що можуть бути обґрунтовані і відображені у явному вигляді та характеризуються навчально-пізнавальною і виховною спрямованістю.

Цінність дидактичної гри полягає в тому, що діти, граючи, значною мірою самостійно набувають нових знань, активно допомагаючи одне одному.

Гра вимагає попередньої постановки мети самої гри: навчальної, розвиваючої та виховної.

Навчальна мета полягає в отриманні знань, міцному засвоєнні навчального матеріалу, стимулюваннi самостiйного його вивчення, здатності розширювати кругозір через використання додаткових джерел.

Для стимулюювання самостiйної роботи дiтей їм заздалегiдь повiдомляється тема та обсяг матерiалу, який буде використано у ходi гри. Це спонукає їх до самостiйного пошуку (читання лiтератури, вiдвiдання музею, огляду пам'яток, консультацiй фахiвцiв тощо). Самостiйна робота дiтей з пiдготовки до гри не лише дає їм змогу отримати додатковi знання, а також формує навички самостiйного набуття знань.

Розвиваюча мета полягяє в iнтелектуальному розвитку дiтей: логiчного мислення, кмiтливостi, здатностi переносити знання у нову ситуацiю тощо. Окрім того, гра створює умови для отримання комунiкативного досвiду: досвiду публiчних виступiв, ведення дискусiї, стратегічної й тактичної поведiнки особистостi та команди в умовах, що постiйно змiнюються.

Виховна мета полягяє у формуваннi позитивних якостей характеру, наполегливостi в досягненнi мети, смiливостi, iнiцiативи, винахiдливості, взаємодопомоги, адекватної оцiнки власних можливостей та можливостей iнших учасникiв гри, свiдомої дисциплiни, чесного виконання правил тощо.



Класифікуючи ігри, варто розрізняти їх за віком учасників, за метою, за рівнем пізнавальної активності, за логікою чергування кроків, за призначенням, за засобами проведення, за кількістю учасників, за часом підготовки учасників, за ступенем керівництва, за часом проведення
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка