Змістовий модуль загальні питання теорії фізичного виховання навчальний елемент (НЕ) 1



Скачати 22,49 Mb.
Сторінка12/32
Дата конвертації18.11.2018
Розмір22,49 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   32

3. Розвиток гнучкості

Гнучкість – це здатність виконувати рухи з найбільшою амплі­тудою. Таким чином, гнучкість характеризує ступінь рухливості у різних ланках опорно-рухового апарату людини. Вона зале­жить від форми та будови суглобів, еластичності м'язів і зв'я­зок, а також від функціонального стану центральної нервової системи та рухового апарату. При цьому найбільше значення має зміна процесу напруження процесом розслаблення тих м'язових груп, які мають розтягуватися.

Багато дослідників (В.М. Заціорський, Б.В. Сергєєв, В.П. Філін й ін.) вважають, що гармонійність фізичного розвитку людини багато в чому залежить від рухливості у суглобах й еластичності м'язово-зв'язкового апарату. Це твердження цілком справедливе, тому що оптимальний рівень розвитку гнучкості забезпечує необх­ідну свободу рухів дитини у повсякденному житті. З нею також пов'язані амплітуда, точність і швидкість рухів дошкільників.

У дітей дошкільного віку є всі передумови для успішного роз­витку гнучкості. Морфологічні особливості опорно-рухового апара­ту: висока еластичність м'язів, рухливість хребта, – сприяють підвищенню ефективності вправ для розвитку цієї якості.

Показником гнучкості є максимальна амплітуда рухів, її ви­ражають у лінійних або кутових одиницях. Вважають, що з віком у міру окостеніння хрящових тканин, у зв'язку зі збільшенням ваги сухожиль (у порівнянні з м'язами) та деяким збільшенням щільності м'язової тканини збільшується тонічний опір м'язів дії розтягуючих сил, все це приводить до погіршення гнучкості (В.В. Гориневський, В.І. Філіпович й ін.).

Дослідження гнучкості у дошкільників при нахилі ту­луба вперед (рухливість хребта при згинанні) свідчать, що, на відміну від інших якостей, цей показник не має чіткої тенденції до поступового збільшення у зв'язку з віком дітей.

Таблиця 2.4.3.



Результати нахилу тулуба вперед у дітей 3-6 років

Вік



Стать



Нахили тулуба

вперед (см)

Зміна

результату (%)

М ± m

δ

3 р.

хл.

дівч.


5,72 ±0,5

6,73 ± 0,62



2,32

2,71


100

100


4 р.

хл.

дівч.


5,79 + 0,36

7,04 ± 0,52



2,14

2,56


101,2

104,6


5 р.

хл.

дівч.


6,72 ±0,17

5,57 + 0,46



2,42

2,48


117,4

82,7


6 р.

хл.

дівч.


5,62 ± 0,43

7,47 ±0,81



2,25

3,36


98,2

110,5


У дітей 3-6 років показники гнучкості під час нахилу тулуба вперед не мають чіткої тенденції до збільшення її у кожній на­ступній віковій групі. Це можна пояснити наслідками педагогічної роботи, яка проводилася з дітьми у напрямку розвитку цієї якості, а також тим, що процеси росту організму та тканинної диферен­ціації його органів і систем з моменту народження та до настан­ня зрілості проходять у людини нерівномірно. Періоди активізації темпів приросту гнучкості при нахилах тулуба вперед змінюються періодами стабілізації, потім спостерігається спад, який, у свою чергу, переходить у період активного розвитку цієї якості.

Розвиваючи гнучкість у дошкільників, потрібно дотримуватися певної міри, чітко дозувати навантаження та не намагатися над­мірно розтягувати м'язи та зв'язки. Рухи на розтягування виконуються з поступовим збільшенням амплітуди, так, щоб не викликати больових відчуттів.

Необхідно бути особливо обережними при виконанні вправ, спря­мованих на збільшення рухливості хребта та плечо­вих суглобів, бо ці ланки опорно-рухового апарату при різних рухах з максимальною амплітудою в суглобах можуть бути трав­мовані у дітей. З усіх з’єднань опорно-рухового апарату найлегше в цей період витримують навантаження ті, які пов'язані із застосуванням розтягуючих сил – тазостегнові та гомілковостопні суглоби. Тому насамперед потрібно розвивати рухливість цих суглобів.

Для оптимального розвитку гнучкості у дітей 3-6 років вико­ри­стовують вправи, що сприяють розтягуванню м'язів і зв'язок опо­рно-рухового апарату. Вони виконуються з великою ампліту­дою, і максимальний ефект дають за умови систематичного за­стосу­вання їх у комплексах ранкової гімнастики, фізкультурних хвили­нок, на заняттях з фізичної культури. Найраціональніші тут пружні (нахили тулуба, напівприсідання) та махові рухи (верхніми та нижніми кінцівками) з різних вихідних положень.

При виконанні цих вправ дітям бажано давати (враховуючи їх вік і підготовленість) певну цільову установку: торкнутися м'я­чем або паличками прапорців підлоги; не згинаючи ніг у колінах, зробити мах ногою так, щоб торкнутися носком долоні простяг­нутої руки тощо. Це підвищує активність дошкільників усіх віко­вих груп, стимулює їх більш усвідомлено виявляти свої рухові здібності.

Важливу роль при цьому відіграє зоровий аналізатор, який до­зволяє дитині бачити досягнуту нею амплітуду рухів, точніше кон­тролювати їх і мати чітке уявлення про ступінь досяг­нення по­ставленої мети. Загальнорозвиваючі вправи з таким завдан­ням визначають більшу амплітуду рухів, тому ефективність використання їх для розвитку гнучкості значно вища.

Окрім загальнорозвиваючих вправ, удосконаленню гнучкості сприяють стрибки, метання, лазіння, танцювальні рухи під музичний супровід. Однак необхідно врахувати, що рухливість суглобів збільшується при підвищенні температури м'язів. Тому перед вправами на гнучкість потрібно виконати рухи, що допомага­ють розігріти основні м'язові групи тулуба та кінцівок.

Отже, вправи на розтягування у дошкільників засто­совуються в основному в активному руховому режимі. При цьо­му потрібно пам'ятати, що розвиток гнучкості не повинен приводити до порушень постави дітей, які можуть викликатися розтягуван­ням зв'язок, а також недостатнім розвитком окремих м'язових груп (спини, живота), що належать до «м'язового корсета».


4. Розвиток витривалості

Витривалість характеризує здатність людини до тривалого ви­конання динамічної роботи на необхідному рівні інтенсивності та здатність протистояти стомленню. Витривалість у цілому за­безпечується підвищеними можливостями функціональних сис­тем організму.

У процесі фізичного виховання дошкільників частіше за все доводиться спостерігати загальне стомлення дітей, яке викли­кається впливом загальнорозвиваючих вправ, основних рухів, рухливих ігор. Однак розвиток загальної витривалості у дітей при застосуванні вищезазначених засобів не виключає також удосконалення спеціальної витривалості та деяких статичних зусиль і рухів, пов'язаних з ходьбою, бігом (швидкісна витри­валість) і т. ін.

Розвиток витривалості, на відміну від інших рухових якос­тей, ви­магає особливого підходу в зв'язку з певною небезпекою, ви­кли­каною негативним впливом великих навантажень на орга­нізм дітей 3-6 років. У дитячому віці значна частина енер­ге­ти­ч­них ресурсів витрачається на розвиток дитини, і дуже ве­ликі фі­зи­чні навантаження можуть негативно позначитися на її організмі.

Застосування великих фізичних навантажень неприпустиме через те, що у цей віковий період відбувається інтенсивне удос­коналення тимчасових нервових зв'язків, які регулюють діяльність сер­цево-судинної, дихальної й інших систем організму. Великі навантаження, які вимагають від організму максимального прояву своїх функціональних можливостей, можуть заважати правильному формуванню цих умовно-рефлекторних зв'язків (О.В. Коробков, М.Я. Горкін).

Однією з функціональних особливостей дитячого організму є відносно обмежені можливості максимального споживання кисню при м'язовій діяльності у певний проміжок часу. Ці особливості обумовлені можливостями дихальної та серцево-судинної сис­тем у дошкільників. Однак певна база для розвитку витривалості дітей у наступні роки повинна створюватися у дошкільно­му періоді їх життя, у плані загальнофізичної підготовки дитини (Г.П. Юрко, В.Г. Фролов).

Рівень витривалості тісно пов'язаний з працездатністю орга­ні­зму людини як у розумовій, так і у фізичній праці. Тому стиму­лю­вання розвитку даної якості у дошкільні роки створює певні передумови для підготовки дитини до школи, успішного подолання навчальних навантажень, меншої стомлюваності під час уроків і, відповідно, кращого засвоєння знань із загальнорозвиваючих предметів (М.В. Антропова, Ю.К. Бабанський та ін.).

Протягом дошкільного віку в дітей відбувається інтенсивне збільшення витривалості (у хлопчиків – на 55%, у дівчаток – на 75%). Результати статичної витривалості у хлопчиків усіх віко­вих груп вищі, ніж у дівчаток. З віком ця різниця у показниках витривалості збільшується. Витривалість до статичних зусиль обумовлюється перш за все діяльністю центральної нервової си­стеми. З віком у дітей збільшується здатність нервової системи тривалий час підтримувати збудження нервових центрів до ста­тичних напружень (А.М. Маркосян).

У дітей 3-6 років доцільно розвивати витривалість до роботи помірної та змінної інтенсивності. При цьому фізичні наван­таження повинні чітко відповідати анатомо-фізіологічним особ­ливостям організму дитини. Розвиток загальної витривалості має розглядатися як фактор, що сприяє природному станов­ленню даної якості, зміцненню здоров'я та підвищенню працез­датності організму дошкільників.

Встановлено, що при одноманітній м'язовій діяльності діти швидше стомлюються; це супроводжується охоронним гальму­ванням. Тому дошкільники краще переносять різноманітні за змістом і короткочасні фізичні навантаження. Отже, розвиток витривалості відбувається у взаємозв'язку з іншими якостями: швидкістю, силою та спритністю. Тому розвивається не чиста витривалість, а швидкісна витривалість або витривалість у виконанні вправ силового характеру.

Однак у дошкільному віці, коли процес фізичного виховання здійснюється у різних організаційних формах, важко диференці­ювати витривалість за видами. Враховуючи дане положення, у практиці фізичного виховання здійснюють комплексний розвиток рухових якостей. Тому в даному випадку правиль­ніше говорити про розвиток загальної витривалості.

Найбільш поширеним засобом розвитку витривалості у дошкільників є загальнорозвиваючі вправи. Однак під час використання даних вправ необхідно дотримуватися оптимальних інтервалів для відпочинку між їх виконанням. Незначні паузи (15-20 сек.), необхідні для зміни вихідного положення та нагадування на­ступної вправи, дозволяють дошкільникам здійснювати рухову діяльність при високій активності серцево-судинної та дихаль­ної систем.

Підвищення моторної щільності занять з фізичної культури, оптимальне дозування вправ позитивно впливають на розвиток витривалості у дітей усіх вікових груп. Тривалість пауз між ви­конанням основних рухів у процесі занять повинна бути 30-40 сек. після вправ середньої та низької інтенсивності (метання предметів у ціль та на дальність, вправи з рівноваги, стрибки у довжину з місця, глибину й ін.) і 1,5-2 хв. після вправ високої інтенсивності (стрибки у висоту та довжину з розбігу, лазіння по гімнастичній стінці або канату, біг в естафетних іграх й ін.). Названі інтервали для відпочинку дітей дозволяють починати наступне повторення вправи при збереженні позитивних змін в організмі після попереднього.

Циклічні рухи (ходьба, біг, пересування на лижах й ін.), рух­ливі ігри з елементами бігу, стрибків, лазіння сприяють удоско­наленню функцій серцево-судинної та дихальної систем, підви­щують фізичну працездатність і забезпечують розвиток загаль­ної витривалості у дитини.

З метою розвитку даної якості у дітей 3-6 років доцільно використовувати рухливі ігри, у яких короткочасно повторюють­ся дії сюжетного характеру («Горобчики й автомобіль», «Гуси-лебеді», «У ведмедя у бору» й ін.). У цих іграх розвивається витривалість різного виду, в тому числі до безперервної роботи циклічного характеру. Фізичне навантаження дозується кількістю повторень гри, часом безперервної ігрової діяльності дітей і тривалістю пауз для відпочинку між її повтореннями. При цьому варто враховувати складність диференційованого підходу до дозу­вання навантаження на організм дитини та чіткість спрямова­ності його у процесі рухливої гри.

Окрім вищезазначених засобів, значний ефект для розвитку загальної витривалості мають вправи спортивного характеру: ходь­ба на лижах, катання на ковзанах, плавання, їзда на велосипеді й ін. Виконання цих рухів відбувається в помірному та рівномірному темпі, що повністю відповідає можливостям дитячого організму.

Усі ці засоби фізичної культури суттєво впливають на вдосконалення вегетативних функцій і систем організму дитини, підвищують його витривалість до різних м'язових зусиль Цим створюється певний резерв для підвищення загальної працездатності дітей дошкільного віку.


5. Розвиток сили

Сила, як й інші рухові якості людини, є реакцією функці­ональних властивостей нервово-м'язового апарату на вплив зов­нішнього середовища. Сила – це здатність людини подолати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.

Оптимальний рівень розвитку сили сприяє гармонійності розвитку організму дитини. На думку багатьох дослідників (В.М.Заціорський, В.П.Філін, Ф.Г.Казарян й ін.), силова підготовка стимулює дієздатність тканин, функціональних систем й органі­зму в цілому, сприяє більш повному прояву інших рухових якос­тей під час виконання різноманітних вправ.

При виконанні різних рухових дій сила взаємопов'я­зана з іншими руховими якостями: швидкістю, спритністю, гнуч­кістю та витривалістю. Тому досить складно виділити «чистий» прояв сили при виконанні тих або інших рухів. При цьому варто пам'ятати, що дошкільникам, особливо молод­ших вікових груп, не завжди вдається реалізувати свої можли­вості в силі шляхом максимальної мобілізації м'язових зусиль.

Досліджуючи розвиток сили різних м'язових груп у дошкільників, застосовувалися такі тести: динамометрія кистей рук; метання набивного м'яча (1 кг) обома руками з-за голови (сидя­чи на гімнастичній лаві); стрибок у довжину з місця, відштовхуючись правою та лівою ногами (руки на поясі).

Усі дослідники, які вивчали розвиток даної якості у дітей, відзначають, що сила кистей рук у дошкільників з віком збільшуєть­ся нерівномірно. При цьому динамометрія правої руки (при ма­сових дослідженнях, після обробки отриманих даних) перевищує показники лівої руки.

Протягом дошкільного віку сила кистей рук значно збіль­шується у хлопчиків (правої – на 5,9 кг, лівої – на 5,03 кг) і у дівча­ток (відповідно, на 4,84 кг та 4,21 кг). В усіх вікових групах показники сили кистей правої та лівої рук у хлопчиків вищі, ніж у дівчаток. Причому в дітей трьох років ця різниця незнач­на, а в кожній наступній віковій групі вона збільшується й у 6-річних досягає 1-1,1 кг (11-17 %).

Починаючи з трирічного віку, в дошкільників відзначається різниця у силі кистей правої та лівої руки. Дані відмінності, з одного боку, спадково обумовлені, а з іншого, – визначені різною участю правої та лівої руки у побутових і трудових діях. У хлопчиків різниця у силі правої та лівої руки значно більша, ніж у дівчаток. Це пояснюється специфікою ігрової діяльності дітей (вправи з метань предметів, специфічні будівельні ігри та рухові дії), що дає їм змогу більше вправляти праву руку (більш сильну в більшості дітей). Цим створюються передумови для розвитку так званої правобічної динамометричної асиметрії.

Таблиця 2.4.4.



Результати динамометрії правої та лівої руки у дітей 3-6 років



Вік




Стать


Динамометрія (кг)

права рука

ліва рука

М ± m

δ

зміна результату (%)

М ± m

δ

зміна результату (%)

3 р.

хл. дівч.

5,40 ± 0,22

5,39 ± 0,27



1,05 1,29

100

100


4,90 ± 0,22 4,73 ± 0,27

1,05 1,29

100

100


4 р.

хл. дівч.

6,89 + 0,16

5,96 + 0,42



1,39 2,23

127,6

110,4


6,07 ± 0,18

5,57 ± 0,42



1,16 2,23

124

111,4


5р..

хл.

дівч.


8,74 ± 0,35

7,66 ± 0,33



1,94 1,92

161,8

141,8


7,84 ± 0,3

7,06 ± 0,33



1,7 1,92

160

144,1


6 р.

хл.

дівч.


11,30 ±0.26 10,23 ±0,47

1,46 1,94

209,2

189,8


9,93 ± 0,22 8,94 ± 0,4

1,22 1,64

202,6

182,4

За твердженням І.С. Гусєвої, роль вправ (у побуті, заняттях з фізичної культури, праці) може бути для дошкільників настільки суттєвою, що генотипний лівша стає правшою.

Порівняння показників, які характеризують силу різних м'я­зо­вих груп у дошкільників, свідчать, що ця якість з віком по­сту­по­во збільшується. При цьому темпи щорічних приростів сили не­однакові. У період від 3 до 5 років має місце інтенсивне збі­ль­ше­ння показників сили у дітей обох статей (за винятком дина­мо­метрії кисті правої руки у хлопчиків). Після п'яти років від­бу­ва­ється деяке зниження темпів приросту більшості показ­ників сили.

Темпи збільшення сили та періоди активного її розвитку в дошкільників тісно пов'язані з морфологічними та біохімічними змінами, які відбуваються у процесі росту кістково-м'язового апа­рату дітей 3-6 років.

Розвиваючи силу в дошкільників, необхідно дотримуватися та­ких положень: прагнути до гармонійного зміцнення усіх м'я­зових груп опорно-рухового апарату дитини та формувати у неї вміння раціонально використовувати свою силу при виконанні рухових дій.

Зазначене положення реалізується при чіткому дозуванні не­значних фізичних навантажень, що створюються обтяженням маси свого тіла та фізкультурним інвентарем, який використовується при виконанні загальнорозвиваючих вправ і основних рухів.

Можливості дошкільників у прояві сили, порівняно з дітьми шкільного віку, обмежені. Дітей 3-6 років втомлюють тривалі статичні положення тіла та значні м'язові напруження. Перевантаження у даних вправах можуть негатив­но впливати на функції внутрішніх органів, привести до розтягу­вання деяких м'язів і, як наслідок, викликати порушення по­стави й опорно-рухового апарату (зниження ескалації скле­піння стопи).

У дошкільному віці педагогічний вплив спрямовується на роз­виток основних м'язових груп з метою всебічної фізичної підго­товки дитини. При цьому розвиток сили відбувається за рахунок виконання вправ динамічного характеру, які мають швидкісно-силову спрямованість, з обмеженням статичних компонентів. Од­нак потрібно уникати великих напружень при виконанні фізичних вправ, тривалих статичних поз, однобічного навантаження, врахо­вуючи швидку втомлюваність нервової та м'язової систем дитини.

Розвитку сили у дітей 3-6 років сприяють вправи з коротко­часним напруженням динамічного та частково статичного ха­рактеру (перелізання, виси й ін.). Особливо корисні вправи, які різнобічно впливають на зміцнення м'язових груп усього ру­хового апарату. До них відносять: різноманітні види стрибків (у висоту, довжину з місця та розбігу), метання предметів на дальність, лазіння по гімнастичній стінці й ін., а також рухливі ігри, де діти виконують ці рухові дії: «Переліт птахів», «Мисливці та мавпи», «Не замочи ніг», «Хто далі кине?» й ін. У таких іграх у дітей вдосконалюється уміння раціонально використову­вати свої силові можливості, регулювати м'язові напруження, відповідно до ігрової ситуації.

Для локального розвитку м'язових груп широко застосову­ються загальнорозвиваючі вправи. З дітьми 3-6 років, особливо старших груп, доцільно застосовувати вправи з обтяженням невеликою вагою (гімнастичні палиці, м'ячі, обручі). Незначні м'язові зусилля у зв'язку з виконанням даних вправ не викли­кають перенапруження та затримки дихання у дітей і тому можуть бути рекомендовані для дошкільників з урахуванням посильності таких вправ для цього віку.

Виходячи з анатомо-фізіологічних особливостей дитячого організму, в даному віці переважний вплив потрібно чинити на ті м'язові групи, розвиток яких менш за все стимулюється у по­всякденному житті. До цих груп відносять: косі м'язи тулуба, живота, верхніх кінцівок, задньої поверхні стегна.

Враховуючи, що при одноманітній і тривалій м'язовій діяль­ності у дошкільників виникає охоронне гальмування, їм необхід­но урізноманітнювати зміст засобів і дотримуватися оптималь­ного дозування фізичних навантажень (ці вимоги стосуються й інших рухових якостей). Внаслідок цього у розвитку м'язової сили доцільно застосовувати вправи, які цікаві для дітей, прагнути до більш частої їх зміни, враховуючи психіку дитини (швидка стомлюваність часто викликається одноманіт­ністю вправ, що виконуються).

Розвиваючи м'язову силу в дітей дошкільного віку, необхідно особливу увагу приділяти підвищенню їх рухової активності під час прогулянок і занять з фізичної культури (збільшення мо­торної щільності), що є необхідною умовою для комплексного розвитку всіх рухових якостей у даний віковий період.

Приріст показників рухових якостей у дітей 3-6 років відбу­вається стрибкоподібно, у різному темпі. Найбільш високі темпи відзначено у показниках м'язової сили, потім – сприт­ності, витривалості та швидкості, найменші – в показниках гнуч­кості у дошкільників усіх вікових груп. Зміни щорічних темпів приросту показників швидкості та гнучкості відбуваються пара­лельно у хлопчиків і дівчаток протягом дошкільного віку. Динаміка розвитку інших показників рухових якостей не збігаєть­ся. Зокрема, у дівчаток, порівняно з хлопчиками, темпи приросту спритності, витривалості та сили трохи вищі.

Усе це підтверджує необхідність своєчасного та раціональ­ного застосування засобів і методів фізичного виховання дошкільників, які відповідають морфологічним і функціональ­ним можливостям їхнього організму. При цьому необхідний ди­ференційований підхід, який враховує вік, етап здоров'я, рухову підготовленість, а також особливості психіки дітей 3-6 років.


Контрольні запитання:

  1. Яке значення мають рухові якості у побуті та виробничій діяльності людини?

  2. Дайте визначення швидкості як фізичної якості людини.

  3. Які фізичні вправи розвивають швидкість у дітей?

  4. Дайте визначення рухової якості спритності.

  5. Охарактеризуйте загальні основи методики розвитку швидкості та спритності у дошкільників.

  6. Дайте визначення гнучкості як фізичної якості людини.

  7. Які фізичні вправи розвивають гнучкість у дітей?

  8. Дайте визначення рухової якості витривалості.

  9. Охарактеризуйте загальні основи розвитку витривалості у дошкіль­ників.

  1. Дайте визначення сили як рухової якості людини.

  2. Назвіть засоби розвитку сили у дітей. Який з них є оптимальним для дитини дошкільного віку?

  3. Чи варто, на вашу думку, диференціювати засоби розвитку різних пухових якостей за тендерною ознакою?



НЕ.2.5. ЗМІСТ І МЕТОДИКА НАВЧАННЯ РУХАМ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

План


1. Методика навчання дітей основним рухам.

2. Загальнорозвиваючі вправи.

3. Вправи із шикування та перешикування.

4. Танцювальні вправи.


Каталог: wp-content -> uploads -> sites
sites -> Положення правил прийому до нту "хпі" на 2016 рік правила прийому 2016 Організацію прийому до нту "хпі" та його структурних підрозділів здійснює приймальна комісія правила прийому 2016
sites -> Програма та методичні вказівки з навчальної дисципліни історія науки І техніки для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
sites -> Робоча програма навчальної дисципліни іноземна мова (англійська)
sites -> С. Ю. Кривошеєв (ініціали та прізвище)
sites -> Навчальна робота
sites -> Робоча програма «Іноземна мова (французька)»
sites -> Правила оформлення І порядок подання статей у вісник нту «хпі» загальні вимоги
sites -> Введение в специальность
sites -> Робоча програма «Іноземна мова (німецька)»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка