Змістовий модуль загальні питання теорії фізичного виховання навчальний елемент (НЕ) 1




Скачати 22,49 Mb.
Сторінка15/32
Дата конвертації18.11.2018
Розмір22,49 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   32

Рис.2.5.5. Навчання дітей метанню

У дошкільнят середньої групи можливості виконувати вправи з метання, ловлення та прокачування м'ячів значно збіль­шу­ю­ть­ся у зв'язку з ростом сили, розвитком координації рухів і око­міру. Дітям пропонують різні вправи з про­качування м'ячів між предметами, метання торбинок з піском, м'ячів, сніжок на дальність і в ціль з відстані 2-2,5 м.

Діти п'ятого року життя, порівняно з малюнками поперед­ньої ві­кової групи, впевненіше виконують вправи з кидання та ло­в­ле­н­ня м'яча. Для формування стійких навичок кидання та лов­ле­н­ня м'яча необ­хідно широко застосовувати ці вправи під час само­стій­них ігор дітей з м'ячем. Протягом року діти цієї групи на­вча­ю­ться метати предмети на дальність і в ціль способом «з-за спи­ни через плече». Кидаючи предмет правою рукою на дальність, ди­тина повер­тається лівим боком у бік кидка, відставляє назад пра­ву ногу на відстань кроку та переносить на неї вагу тулуба, ви­конуючи замах рукою з-за спини через плече, під час кидка ва­га тулуба переноситься на ліву ногу. Всі рухи виконуються вільно, з широким замахом рукою, рівноприскорено до моменту випуску предмета з руки.

Структура рухів при виконанні метання предмета в ціль має деякі відмінності, порівняно з метанням на дальність.

Діти цієї групи, особливо хлопчики, виконуючи метання м'яча в ціль, намагаються зістав­ляти свої рухи із силою кидка та його напрямком, тому влучають частіше за малюків.

При формуванні цієї навички у дошкільнят середньої групи звертають увагу на всі елементи даного руху почергово.

Після засвоєн­ня техніки метання предмета «з-за спини через плече» на дальність діти оволодівають навичкою метання в горизонтальну та верти­кальну цілі.

Вправи з метання предметів для дошкільників старшої групи значно ускладнюються. Діти цієї вікової групи вже повинні ово­лодіти навичками кидання та ловлення м'яча в парах, по колу; кидання м'яча вгору або об стінку обома й однією рукою, ловлення його; відбивання м'яча об землю долонею на місці та в русі й ін. Дітей вчать кидати м'яч одне одному та вперед різними спосо­бами: знизу, від грудей, з-за голови, від плеча. При виконанні кидка м'яча обома руками знизу ноги ставлять на ширину пле­чей, м'яч утримується пальцями знизу, під час кидка руки вип­рямляються у напрямку руху.

Значна увага в цій групі приділяється удосконаленню нави­чок метання предметів на дальність і в ціль. Дітей привчають са­мо­стійно слідкувати за правильним вихідним положенням ніг пе­ред початком кидка, виконувати широкий замах рукою та про­носити її під час кидка над плечем, а не збоку, переносити ва­гу тіла одночасно із змахом правою рукою з правої ноги на лі­ву, виконувати всі рухи гармонійно, невимушено та чітко. У цій ві­ковій групі з'являється кінесте­тичний контроль, діти нама­гаються зіставляти свої рухи із силою кидка та його напрямком. Тому влучання предметів у ціль стають більш частими.

Діти підготовчої до школи групи більш впевнено та спритно виконують кидки та ловлення м'яча різними способами. Вони вільно просуваються впе­ред, ударяючи м'яч долонею руки об землю (підлогу), кидають м'яч в кільце.

При удосконаленні техніки метання предметів на дальність звертають увагу дітей на повне випрямлення руки у ліктьовому суглобі з енергійним рухом кисті у напрямку кидка. Дітей при­вчають виконувати кидок по вищій траєкторії польоту.

Метання виконується не тільки в нерухому, але й у рухому ціль під час ігор. Точність влучань м'ячем у ціль правою та лівою рукою збільшується з віком.

Зі збільшенням віку в дітей встановлюється функціональна асиметрія верхніх кінцівок. Тому вправи з метан­ня предметів дітям пропонують викону­вати правою та лівою руками, що забезпечить рівномірне наван­таження на обидві сторони тіла дитини та сприятиме її гармон­ійному розвиткові.

Оволодіння правильною тех­нікою метання: прийняття пра­ви­льного вихідного положення, ши­рокий замах рукою, енер­гійний кидок предмета з більш високою траєкторією, – суттєво впливає на кількісні результати в даному виді основних рухів.

Вправи зі стрибків позитивно впливають на організм ди­ти­ни: зміцнюють м'язи та зв'язки нижніх кінцівок, удосконалюють ко­­ординацію рухів, сприяють розвитку спритності та вихованню смі­ли­вості. Однак потрібно пам'ятати, що невміле застосування стри­бків може привести до виникнен­ня у дітей плоскостопості та травм.

Стрибки належать до рухів ациклічного типу, в яких немає фаз, що повторюються. Стрибок складається з чотирьох фаз, які послідовно змінюють одна одну: підготовчої (приймання вихід­ного положення або розбіг), основної (відштовхування), фази по­льоту та заключної (приземлення).



Виконання стрибка вимагає узгодженої роботи багатьох м'язів, складної координації рухів, що можливе лише при певному рівні розвитку рухового аналізатора та підготовленості опорно-рухово­го апарату дитини. Тому тільки в певній віковій групі дітей навча­ють того чи іншого виду стрибків.

Стрибок у довжину з місця. Техніка стрибка у довжину з місця майже не відрізняється у дітей різних вікових груп. Вихі­дне положення перед стрибком – «старт плавця» (ноги на­півзігнуті, тулуб нахилений вперед, руки відведені у сторони-назад). Відштовхування виконується обома ногами, одночасно руками роблять мах вперед-вгору. В польоті ноги згинаються в колінах і виносяться вперед. Під час приземлення дитина при­сідає та ставить руки вперед – у сторони, забезпечуючи тим самим м'яке та стійке приземлення.

Рис.2.5.6. Особливості навчанню дошкільників стрибати

Навчання дітей другої молодшої групи стрибати у довжину з місця починають після того, як вони навчаться підстрибувати на обох ногах на місці та з просуванням вперед.

Розучування стрибка проводиться цілісним методом, при цьому увага дітей зосереджується на тому елементі, який у них гірше виходить. Діти четвертого року життя добре розуміють словесні зауваження, зроблені в доступній для них формі, та точно копію­ють показаний рух. Спочатку їм пропонують стри­бати через стрічку або «струмок» шириною 15-20 см, викладений з двох стрі­чок. Відстань стрибка в довжину з місця поступово збільшується до 45-50 см.

Щоб дошкільники правильно та швидко оволоділи найскладнішими елементами стрибка, треба давати їм тре­нувальні вправи: махи прямими руками вперед з підніман­ням на носки; стрибки на місці; стрибки з просу­ванням уперед й ін.

Дітям середньої групи цей рух вже відомий, тому перед вихо­вателем стоїть завдання досягти вищої якості його виконання; він має вказувати на всі помилки в процесі вдоскона­лення стрибка у довжину з місця.

У цій групі діти стрибають через «струмок», ширина якого збі­льшується до 70-80 см. Окремі елементи стрибка вдоскона­люються в ході цілісного виконання руху, без виділення їх з усієї системи.

У старшій групі вдосконалення стрибка здійснюється так: стрибок через «струмок» з по­ступовим збільшенням його шири­ни до 90 см; стрибки з просуванням вперед, 4-6 разів під­ряд. Рух виконується краще, коли дитина відштовхується не на повну силу, тому ширину «струм­ка» треба збільшувати поступово, регулюючи цим зусилля дітей під час виконання стрибка.

Систематично вправляючись у стрибках в довжину з місця, діти підготовчої групи до­сить легко долають відстань 100-110 см. У цьому віці найскладніше у виконанні стрибка – при­землення. Треба спрямовувати вихованців на виконання м'я­кого та стійкого приземлення.

Вчити стрибати у глибину краще тоді, коли діти вже вміють стрибати в довжину з місця. Стрибок у глибину має таку саму структуру руху, відмінність – лише в характері відштовхування й у ступені навантаження на опор­но-руховий апарат дитини під час приземлення.

У другій молодшій групі з перших занять треба ставити зав­дання навчити дітей правильно відштовхуватися та стійко при­землятися. Для цього з двох стрічок роблять «стежку» шириною 20 см, кладуть її на відстані 50 см від куба (висотою 15-20 см) або гімнастичної лави, з якої виконуватиметься стрибок, і пропо­нують дітям точно приземлитися на «стежку». Щоб виконати це завдання, треба правильно відштовхуватися вперед-вгору. Від дітей четвертого року життя не варто вимагати точного виконання всіх елементів стрибка у глибину, важливо, щоб на цьому етапі вони оволоділи загальною структурою стрибка та правильним приземленням.

У середній групі формування та вдосконалення навички стриб­ка у глибину відбувається в такій послідовності: стрибок з гімна­стичної лави або куба (висотою 20-30 см); стрибок в обумовлене місце – на «стежку» або на аркуш паперу 20x30 см, стрибок з правильним виконанням усіх його елементів.

Для вдоскона­лення відштовхування (від якого залежить і приземлення) дошкільнятам дають завдан­ня сильно відштовхнутися вгору так, щоб «руками дістати стелю». Місце приземлення обмежують квадратом, вик­ладеним з шнура або стрічок (40x40 см).

У старшій і підготовчій групах продовжують зак­ріплювати навички стрибка у гли­би­ну в різних умовах. У дошкільників старших вікових груп стрибки у глибину поступово усклад­нюють: стрибки з приземленням в обумовлене місце, з поворотом на 90о пра­воруч і ліворуч.

Стрибок у довжину з розбігу – один з най­складніших видів рухів у до­шкі­ль­ників. Основна мета початко­вого етапу формування навички цього стрибка – на­вчити дітей відштов­хуватися однією ногою та стійко приземлятися на обидві ноги.

Стрибок у довжину з розбігу виконується так: розбіг рівноприскорений, останній крок перед відштовхуванням дещо ско­рочується; відштовхування виконується однією ногою, руки при цьому роблять мах вперед-вгору; в фазі польоту ноги згинають­ся в колінах і перед приземленням виносяться вперед; призем­ляються на п'яти або на всю ступню, для стійкості руки вино­сять вперед – у сторони.

Формування навички стрибків у довжину з розбігу відбу­вається в такій послідовності: стрибки з одного-двох-чотирьох-шести кроків; удосконалення відштовхування однією та призем­лення на обидві ноги; енергійний мах руками в момент відштов­хування, польоту та стійкого приземлення. Потім, коли діти навчаться правильно відштовхуватися та приземлятися зі скороченого розбігу, в них удосконалюються окремі елементи стрибка.

Оскільки діти підготовчої до школи групи вже вміють стри­бати у довжину з розбігу, основне завдання тут – удосконалення якості стрибка та стабільність у правильному виконанні руху.



Стрибок у висоту з розбігу за своєю структурою схожий на попередній. До­шкільнята викону­ють його також способом «зі­гнувши ноги». Дітям цього ві­ку не рекомендують приземлятися на одну ногу, як того вимагають стрибки спо­собом «переступання», бо це спричинює значне навантаження на опорно-руховий апарат. Отже, спосіб «зігнувши ноги» є найбільш оптимальним для дошкільнят.

У цьому стрибку розбігаються перпендикулярно до перешко­ди, відштовхуються однією ногою з одночасним махом рук угору; в фазі польоту ноги максимально згинають у колінах і підтягують до грудей; приземляються на обидві ноги, виносячи руки вперед і в сторони.

Дітей старшої групи навчають стрибати у висоту з розбігу так: стри­бок через мотузку зав­вишки 10-15 мм з одного кроку по­штов­хом однією ногою та махом іншою з приземленням на оби­дві ноги; те саме – з двох-трьох кроків з одночасним махом рук впе­ред-вгору; з 3-5-метрового розбігу з правильним виконанням усіх його елементів: розбіг, енергійне відштовхування, політ, зі­гну­вши йоги, стійке та м'яке приземлення на обидві ноги; стрибок через гумову тасьму заввишки 30 см з 6-8-метрового розбігу.

Коли дошкільнята навчаться виконувати стрибок у полегше­них умовах, довжина розбігу та висота перешкоди поступово збільшуються. Не треба вимагати від дітей макси­мальної швидкості розбігу (це не дає змоги правильно виконати стрибок). Збільшувати висоту перешкоди треба в межах, рекомендованих програмою (30-40 см).

Під час виконання стрибків у довжину та висоту з розбігу ви­хо­ватель повинен стояти поблизу місця приземлення дошкіль­нят.

Вправи зі стрибків зі скакалкою вив­чаються зі старшими дошкільнятами. Дошкільнята мо­жуть вправлятися з довгою та короткою скакалкою.

Послідовність вправ зі стрибків через довгу скакалку така: стриб­ки на обох ногах через нерухому скакалку, підняту на 10-15 см над землею; перестрибування через скакалку, що хи­тається, з одного кроку; стрибки на обох ногах вліво та вправо, через скакалку, що хитається; пробігання під скакалкою, що обер­тається; стрибки через скакалку, що обертається.

Діти старших вікових груп можуть стрибати підряд 10-12 разів.

Коротку скакалку добирають відповідно до зросту дитини. Спочатку скакалку обертають вперед. Під час стрибків через неї ноги ледь зігнуті, тулуб прямий, обертають скакалку тільки кистями рук. Спершу стрибають повільно, а потім темп обертан­ня скакалки поступово прискорюють. Дітям нагадують, щоб вони стрибали на обох ногах або по черзі – на правій і лівій. Це сприяє гармонійному розвитку обох ніг. Безперервні стрибки із скакалкою можуть тривати до 1,5 хв. Дихати при цьому треба рівномірно.
2. Загальнорозвиваючі вправи

Загальнорозвиваючі вправи – це спеціальні рухи, спрямовані на оздоровлення та зміцнення організму, розвиток рухових і психіч­них якостей дитини. Вони доз­воляють вибірково впливати на окремі м'язові групи, чітко дозувати фізичне навантаження. Ці вправи сприяють удосконаленню координації рухів, їх точності, свідомому оволодінню положеннями та рухами тулуба, формуванню правильної постави; використовуються як профілактичні та корекційні вправи.

Класифікація загальнорозвиваючих вправ проводиться залежно від їх впливу на окремі частини тіла: вправи для м'язів рук і плечового поясу, для тулуба та м'язів ніг.



Вправи для м'язів рук і плечового пояса спрямовані на зміцнення м'язів спини, міжреберних м'язів, вони сприяють розширенню груд­ної клітки, що покращує дихання. Виконання різних рухів руками впливає на рухливість суглобів верхніх кінцівок, зміцнення м'язів рук, розвиває їх силу, стимулює обмінні процеси.

Вправи для м'язів тулуба впливають на гнучкість і рух­ливість хребта під час нахилів ту­луба вперед, в сторони, пово­ротів праворуч і ліворуч. При виконанні вправ з вихідного п­о­ло­ження лежачи на животі при підніманні тулуба вгору, прогинанні його у попе­реку роз­вивається рухливість грудного та шийного відділів хреб­та, попереджається сутулість у дітей.

Виконання вправ з нахилами, згинанням і випрямленням тулуба із вихідного положення лежачи на спині зміцнюють м'я­зи черевного преса.



Вправи для розвитку та зміцнення м'язів ніг спрямовані на покращення гнучкості в суглобах нижніх кінцівок, розтягування м'язів і зв'язок опорно-рухового апарату. Під час піднімання ніг із вихідних положень сидячи та лежачи зміцнюються м'язи черевного преса.

Вихідне положення це положення тіла, рук і ніг перед почат­ком виконання вправ. Воно має суттєве значення для виконання рухів, їх чіткості; від них залежить наван­таження на окремі групи м'язів, стійкість тіла.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка