Змістовий модуль загальні питання теорії фізичного виховання навчальний елемент (НЕ) 1




Скачати 22,49 Mb.
Сторінка18/32
Дата конвертації18.11.2018
Розмір22,49 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   32
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
3.1. РУХЛИВІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ. СПОРТИВНІ ІГРИ ТА МЕТОДИКА ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

План


1. Оздоровче та виховне значення рухливих ігор.

2. Організація та методика проведення рухливих ігор.

3. Керівництво рухливими іграми в різних вікових групах.

4. Рухливі ігри під музику.

5. Методика проведення ігор спортивного характеру.
1. Оздоровче та виховне значення рухливих ігор

Ігри, в яких яскраво виявлена роль рухів, умовно називаються рухливими іграми. Вони є одним з важливих засобів фізичного вихован­ня дітей дошкільного віку. Рухливі ігри сприяють формуванню й удос­коналенню життєво необхідних рухів, всебічному фізичному роз­витку та зміцненню здоров'я дитини, вихованню позитивних мо­ральних і вольових якостей. Правильно підібрані рухливі ігри активно впливають на роз­виток організму дошкільників.

Рухливі ігри задовольняють потребу організму ди­тини в русі, спри­яють збагаченню її рухового досвіду. За допомо­гою ігор у дошкільнят за­крі­п­люються й удосконалюються різно­манітні вміння та навички з основних ру­хів. Цінність рухливих ігор полягає й у тому, що вони сприя­ють розвитку в ді­тей важливих фізичних властивостей і впливають на виховання морально-во­льо­вих якостей. Свої дії учасники гри підпорядковують її правилам. Пра­вила ре­­гу­люють поведінку, сприяють вихованню дис­циплінованості, привчають від­по­відати за конкретні вчинки, розвивають почуття товариськості. Рухливі ігри ефективно впливають на розумовий розвиток дошкільника, допомагають уточ­­нити його уявлення про навколишній світ, різні явища природи, розши­рю­ють кругозір.

Рухлива гра як засіб фізичного виховання корисна лише тоді, коли вихователь обізнаний з анатомо-фізіологічними та психічними особливостями дошкільнят кожної вікової групи, з методикою проведення ігор, а також дбає про дотримання відпо­відних санітарно-гігієнічних умов.


2. Організація та методика проведення рухливих ігор

З дітьми дошкільного віку проводять три види рухливих ігор: сюжетні ігри, ігрові вправи (несюжетні ігри) й ігри з елементами спорту (городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей).

В основу сюжетних рухливих ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ. Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані з її сюжетом. Більшість сюжетних ігор – колективні; дитина привчається в них погоджувати свої дії з діями інших гравців, діяти організовано, як вимагають правила.

Для ігрових вправ (несюжетних ігор) характерна конкретність рухових за­в­дань, відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовки дітей. Якщо в сю­жетних іграх основну увагу гравців спрямовують на створення образів, до­сяг­не­ння певної мети та точне виконання правил, що часто призводить до ігно­ру­ва­н­ня чіткості у виконанні рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята повинні без­доганно виконувати основні рухи (влучити м'ячем у ціль, підлізти під мотузку, не доторкнувшись до неї, ін.). Такі вправи застосо­вують здебільшого для вдо­ско­на­лення в дітей певних рухів. Дозу­вання вправ у цих іграх, на відміну від сю­же­т­них ігор, визначають конкретніше, що також є однією з їхніх позитивних сторін.




Рис. 3.1.1. Особливості навчання рухливим іграм дітей-дошкільників
З несюжетних ігор у старших дошкільників дуже популярні ігри з використанням різних предметів. Рухові завдання тут конкретні: влучити кулькою в кеглю, накинути кільце на палицю й ін. Їх часто проводять у вигляді змагань між окремими дітьми або підгрупами.

Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовують в усіх вікових гру­пах, то організація та методика їх проведення мають багато спільного. Опти­ма­­льні умови для досягнення пози­тивних результатів у розвитку рухів до­шкіль­нят створюються при поєднанні конкретних рухових завдань у формі ігро­вих вправ, спрямованих на чіткіше виконання певних рухо­вих дій і сюжетних ігор, у процесі яких рухи, засвоєні дітьми раніше, вдосконалюються в різних умовах.

Проведення ігор з елементами спорту вимагає чіткого пояс­нення правил, які обумовлюють процес змагань між окремими дітьми або командами. Обов'язковим є оволодіння кожною ди­тиною руховими навичками, які визначають ре­зультат змагань. Більшість рухливих ігор доступні та корисні дітям різних вікових груп. Перед тим, як вибрати гру, треба визначити мету, врахувати вікові можливості дітей, їхні інтереси та фізичну підго­товленість, місце та час проведення, погодні умови. Залежно від підготовленості дітей, правила можна спростити або ускладнити. Визначаючи гру, потрібно врахувати її місце в режимі дня та дотриму­ватися певної послідовності в діяльності дітей.

За ступенем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої та малої рухливості.

До ігор великої рухливості відносять ті, зміст яких станов­лять інтенсивні ру­хи. Ігри середньої рухливості передбачають активну участь у них дітей. Ха­ра­к­тер рухової діяльності учасників гри відносно спо­кійний. Під час ігор малої рух­ливості не всі діти виконують рухи одночасно. Іноді активно рухається лише частина з них, інші перебувають у статичному положенні та спосте­рі­гають за діями тих, хто грає; рухи, які становлять зміст гри, виконуються у по­вільному темпі.

На заняттях з фізичної культури плануються ігри великої рухливості; у за­­к­лючній їх частині – використовуються ігри малої рухливості, щоб змен­ши­ти фізичне навантаження та привести організм дітей у відносно спокійний стан.

На прогулянках, за годину до денного сну та після нього, проводяться ігри будь-якої рухливості, з урахуванням пори року та температури повітря. З дітьми усіх вікових груп під час ранкової та післяобідньої прогулянок проводиться не менше п'яти-чотирьох рухливих ігор. Бажано, щоб у кожній грі брали участь усі вихованці. Доцільно проводити ігри з тими видами рухів, які розучувалися на заняттях з фізичної культури. Це дає дітям можливість удосконалювати їх в різноманітних ігрових ситуаціях. Добір ігор залежить також від місця їх проведення.

Для проведення багатьох ігор потрібний різноманітний інвен­тар. Бажано, щоб він був яскравим, добре помітним у грі. Приладдя й інвентар готують заздалегідь, щоб на його розміщення та роздачу не затратити багато часу.

До проведення гри вихователю треба добре підготуватися: вивчити її зміст, правила, вірші та пісні, що її супроводжують, відпрацювати рухи, які він показуватиме дітям. Перед тим, як розпочати гру, бажано зацікавити нею дітей, щоб вони ліпше виконували рухи, які станов­лять її зміст.

Під час пояснення змісту гри дошкільнят розміщують так, щоб кожний добре бачив і чув вихователя. Найкраще розстави­ти їх у те положення, з якого вони починатимуть гру. Пояснювати зміст гри треба виразно, дохідливо, коротко, щоб не стомлювати дітей. Розповідь має викликати у дитини яскраве уявлення про дійових осіб, яких вони зображатимуть. Емоційно-образне повідомлення сюжету гри допомагає дошкіль­нятам краще уявити ігрову ситуацію та виразніше виконувати характерні для даного образу рухи. У ході гри правила роз'яс­нюються й уточнюються. Для кращого засвоєння гри рекомендується, особливо у мо­лодших групах, найскладніші її моменти пояснювати жестами та по­казом деяких рухів. У старших групах, пояснивши гру, вихователь перевіряє, чи всі діти зрозуміли її, ставить їм кілька запитань щодо змісту та пра­вил гри.

Важливий момент у грі – вибір ведучих. Ви­конання обов'язків ведучого має виховне значення: сприяє ак­тивності, формує організаторські навички. Бажано, щоб у ролі ведучого протягом року були всі діти.

Обов'язковою умовою проведення командних ігор у старших групах є правильне комплектування команд (підгруп). Вони ма­ють бути рівні за силами та складом. На початку гри діти можуть самі обирати капітанів, залеж­но від кількості команд. Призначені капітани по черзі вибира­ють гравців. Це дає змогу швидко укомплектувати команди, рівні за силами.

Кожна рухлива гра починається за умовним сигналом. Після того, як діти почали гру, вихователь уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців. Він дає рекомендації дітям, які допускають помилки або порушують правила. Зауваження потрібно робити, не заважаючи ходу гри, не зупиняючи дітей. Гру зупиняють лише тоді, коли більшість учасників допускають грубі помилки та необ­хідно додатково пояснити правила.

Особливої уваги потребують малоактивні й ослаблені діти, які недостатньо орієнтуються в завданнях, бояться їх виконувати; їм треба своєчасно допомогти, підбадьорити, щоб вони були більш впевненими.

При проведенні рухливих ігор набагато важче визначити фізичне наванта­же­н­ня, ніж під час виконання фізичних вправ, не пов'яза­них з ігровими діями. Іг­ро­ва діяльність емоційно захоплює дітей, і вони не відчувають втоми. Щоб до­шкі­ль­нята не перевтомилися, потрібно своєчасно припинити гру або знизити інтенсивність рухів.

Для регулювання фізичного навантаження в грі застосову­ють різні мето­ди­чні прийоми: зменшення або збільшення трива­лості гри, а також кількості по­вторень усієї гри або окремих її етапів; зменшення/збільшення площі, на якій проводиться гра; скорочення/збільшення дистанції, яку пробігають грав­ці; ускладнення правил гри та кількості перешкод, які повинні подолати діти; введення коротких пауз для відпочинку або уточнення й аналізу помилок.

Тривалість гри залежить від мети, яку ставить вихователь; умов, у яких вона проводиться; віку дітей і їхньої кількості.

Після закінчення гри (особливо великої рухливості) діти виконують ходьбу з поступовим уповільненням темпу, що сприяє зниженню фізичного навантаження та приводить пульс до нор­ми. Потім підбивають підсумки.


3. Керівництво рухливими іграми в різних вікових групах

Проведення рухливих ігор з дітьми різних вікових груп має свою специ­фіку, що залежить від анатомо-фізіологічних і психологіч­них особливостей дошкільнят.

Для дітей молодших груп підбирають ігри з нескладним змістом. Правил у цих іграх небагато, невелика кількість ролей. Важливо також вра­ховувати, що в цьому віці дитина погано володіє своїми рухами: часто втрачає рівновагу, падає, докладає багато зусиль під час виконання фізичних вправ. Тому ігри добираються з обо­в'язковим чергуванням руху та відпочинку.

Спочатку ведучим має бути вихователь. Він регулює рухи дітей, щоб вони занадто не збуджувалися та не втомлювалися. Коли діти другої молодшої групи засвоять правила гри та звикнуть до організованих дій, їх можна залучи­ти й до виконання ролі ведучого.

А.І. Бикова пропонує умовно виділити три пері­оди в плануванні й організації рухливих ігор з дітьми молодшо­го дошкільного віку.

Завдання першого періоду (вересень-жовтень) – привчати ма­лят гратися ра­зом (невеликими групками), використовуючи різно­манітні іграшки, м'ячі, об­ру­чі. Водночас можна починати проводи­ти й колективні рухливі ігри, прості за змі­стом і характером рухів. Діти виконують цікаві та нескладні завдання. У цих іг­рах кожна дитина діє в своєму темпі. Її рухи ще не пов'язані з рухами інших дітей. Після одного-двох повторень вони повністю оволодівають правилами гри.

Наступний період – з листопада по квітень. Завдання вихователя у цей період – підвищити активність дошкільнят, привчити їх пристосовувати­ся до сезонних явищ. Тому в цей час добирають ігри, в яких діти можуть рухатися без особливих труднощів, навіть у теплому одязі. Рухливі ігри, які організує вихо­ватель у цей період, поступово ускладнюють.

У літній період легкий одяг дітей і рівень їхньої підготовки дають змогу використовувати різні рухи. Завдання виховате­ля в цей період – збагатити руховий досвід дошкільнят, удоско­налити набуті ними рухові навички. Вводять нові ігри, а вивчені раніше проводять в ускладненому варіанті.

Діти цього віку особливо емоційно сприймають образи гри. Тому, стимулюючи правильне виконання рухів, враховують саме цю властивість їхньої психіки. Наприклад, радять пострибати, як «зайчики», пройти тихо, як «мишка» тощо. Нестійка поведінка та швидка збуджуваність дошкільнят потре­бують від вихователя спокійного, бадьорого тону; гру треба про­водити весело та жваво.

Тривалість гри для дітей першої молодшої групи становить у середньому 5-7 хв. з повторенням кожної гри 3-4 рази. У дітей другої молодшої групи – відповідно 6-8 хв., кількість повто­рень – 3-5 разів.

У середній групі діти починають цікавитися результатами своїх дій. Збільшення рухо­вих умінь дає змогу проводити різноманітні ігри з метанням, стрибками, лазінням. Протягом року зміст ігор, рухові завдання, правила та взає­модії дітей поступово ускладнюються.

Надмірна рухливість дітей цього віку та їхнє невміння раціо­нально ви­ко­ри­стовувати свої сили вимагають особливого підхо­ду в дозуванні ігор. Ви­хо­ва­тель стежить, щоб рухи чергувалися з короткочасним відпочинком. Загальна три­валість рухливої гри дошкільнят цієї групи – 8-10 хв., кількість повторень – 3-5 разів.

У дітей старшої групи руховий досвід багатший, порівняно з малятами 3-4 років; це дає можливість використовувати в іграх складніші рухи. У цьому віці велике значення мають ігри із застосовуван­ням різних предметів.

З великою зацікавленістю діти граються в ігри, де передба­чається розподіл на підгрупи (команди). Успіх гри значною мірою визначається правильною організа­цією дітей. Перед тим, як пояснювати нову гру, варто повторити з дітьми найскладніші для них рухи.

Важливий момент у керівництві грою – дозування рухів, особ­ливо в іграх з бігом, лазінням, стрибками. Тривалість безперерв­ного бігу зі швидкістю вище середньої для дошкільнят цієї гру­пи становить 30-35 с за одне повторення гри. Кількість повто­рень залежить від її змісту, але не більше 4-6 разів. Потрібно стежити, щоб діти не перегрівалися та не втомлювалися. Загальна тривалість рухливої гри – 10-12 хв.

У підготовчій групі активність дітей збільшується. Вони стають сміливи­ми, винахідливими, рішучими, люблять, коли в іграх виникають різні несподі­ва­ні ситуації, ускладнення, праг­нуть долати їх, виявляючи при цьому позитивні моральні якості.

У цій віковій групі дітей цікавить не лише зміст гри та роль у ній, а й ре­зу­ль­тати (швидше за всіх пробігти, влучити в ціль, ін.). Тому ігор, у яких були б еле­менти змагання на спритність, влучність, швидкість рухів, бажано про­во­ди­ти якомога більше. Важливо також навчити дітей самостійно розповідати зміст знайомої їм гри, пояснювати її правила, аналі­зувати. Вони повинні вміти самі організувати та провести рухливу гру з нескладними правилами.

Для дошкільників підготовчої до школи групи велике зна­чення має під­ведення підсумків гри й об'єктивне визначення переможців у командних іграх. Об'єктивна оцінка поведінки дітей під час гри важлива для виховання у них позитивних моральних і вольових якостей.

Методика проведення рухливих ігор з дітьми цієї групи істотно не відрізняється від методики проведення їх з дошкільниками старшої групи. Дещо збільшуються тривалість безперервного бігу в іграх (до 40-45 с за одне повторення) і їх загальна тривалість (до 10-15 хв.).

Нові ігри доцільно повторювати з дітьми усіх вікових груп 3-4 дні підряд.


4. Рухливі ігри під музику

Рухлива гра сюжетного характеру, яка проводиться з музичним супро­водом, викликає у дітей більшу зацікавленість і проходить значно жвавіше. Використання музики під час проведення рухливих ігор є активним спілкуванням дитини з музикою. При цьому водно­час вирішуються завдання фізичного та музичного виховання дошкільників.

Музичні твори для ходьби та бігу в різному темпі, підскоків, стрибків підбирають яскраві, виразні, з чітким фразуванням кон­трастного характеру.

В усіх вікових групах дитячого садка завдяки музиці підви­щується ру­хо­ва активність дітей. Рухлива гра з му­зичним супроводом ефективніше сприяє формуванню правиль­ної постави, координації рухів і їх удосконаленню.


5. Методика проведення ігор спортивного характеру

Дані наукових досліджень і практи­ка роботи дитячих садків свідчать, що діти старшої та підготовчої до школи груп опановують елементи ігор спортивно­го характеру: бадмінтону, городків, настільного тенісу, баскетболу, хокею, футболу. Ці ігри сприяють зміцненню здоров'я, підвищенню рівня рухової підготовки, комплексному розвитку фізичних якостей дошкільнят. Застосування елементів спортивних ігор у дошкіль­ному віці закладає у дитини основу для систематичних занять одним з видів спорту в подальшому.

Грати в бадмінтон можна на рівному майданчику або галявині, гра не потребує спеціального обладнання. Вона розвиває у старших дошкільників швидкість, спритність, витривалість, силу м'язів рук, ніг і тулуба, координацію рухів, окомір.

Для гри в бадмінтон потрібні ракетки та волан, відповідно до віку дитини. Під час гри важливо правильно тримати ручку ра­кетки, бо від рухів кисті залежить точність ударів по волану.

Дитина стоїть на обох ногах, трохи зігнутих у колінах, ліва нога на півкроку попереду, ракетка в правій руці, трохи піднятій вгору.

Для навчання дітей ігри в бадмінтон важливі вправи зі спостереження за воланом, уміння влучати по волану центром поверхні ракетки. Одна з початкових вправ – жонглювання воланом. Для правильного жонглювання воланом, що відлітає в різні боки, дитина повинна весь час рухатися по майданчику. Всі удари по волану виконують лег­ким уривчастим рухом руки.


1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка