Змістовий модуль загальні питання теорії фізичного виховання навчальний елемент (НЕ) 1




Скачати 22,49 Mb.
Сторінка19/32
Дата конвертації18.11.2018
Розмір22,49 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   32

Рис.3.1.2. Правила проведення рухливих ігор

Удар над головою застосовують під час подачі, а також тоді, коли треба відбити волан, що летить над головою.

Перед виконанням подачі дитина тримає волан у лівій руці. Під час подачі волан вільно випускається з пальців назустріч руху ракетки, тулуб при цьому злегка нахиляється вперед.

Оволодівши елементарною технікою та прийомами гри в бад­мінтон, діти починають грати вдвох. Бажано, щоб спочатку парт­нером дитини був підготовлений гравець. За правилами кожний з учасників гри ударом ракетки спрямовує в бік партнера волан, відбиваючи його якомога точніше.

Діти підготовчої до школи групи можуть грати в бадмін­тон через мотузок, натягнутий між двома стояками або через сітку, відбиваючи волан по черзі. Гра продовжується до 5, 7 або 10 очок (за домовленістю). Виграє той, хто першим набере цю кількість очок.

Дітям старшої та підготовчої до школи груп доступна гра в баскет­бол. Спочатку вони засвоюють прийоми ведення м'яча ударами об підлогу правою та лівою руками на місці й у русі (по­вільним кроком і бігом). Важливий елемент рухових дій у бас­кетболі – передача м'яча партнерові обома руками від грудей і однією від плеча, стоячи на місці після зупинки й у русі, а також уміння ловити м'яч, який летить на різній висоті. Дітей потрібно вправляти у передачі та ловленні м'яча при шикуванні в пари, трійки, коло, квадрат.

Для гри в баскетбол треба засвоїти кидки м'яча в кошик обома руками від грудей, з-за голови й однією рукою від плеча. Спочатку ці кидки виконуються з місця, діти намагаються влу­чити у кошик, а потім – після ведення м'яча або передачі його від партнера біля щита.

Ігрові дії дітей і елементи техніки баскетболу вдосконалюють­ся під час рухливих ігор. Після того, як діти засвоять усі вищезазначені технічні прийоми з м'ячем і спро­щені правила гри, гру в баскетбол можна починати. Вона проводиться на майданчику, лінії якого позначають вапном або білою фар­бою, у центрі креслять коло для розіграшу спірних м'ячів. На протилежних боках майданчика встановлю­ють щити, прикріплені до стовпа та зафарбовані білим, а їх окантовка – червоним чи бла­китним. Баскетбольний кошик закріплюють на щиті на висоті 2 м від поверхні майданчика.

Грають у баскетбол звичайним дитячим м'ячем або м'ячем для волейболу, що добре відскакує від землі.

Мета гри – за відведений час закинути в кошик команди-суперниці якомога більше м'ячів, дотримуючись правил гри.

Кожна команда складається з п'яти основних і кількох за­пасних гравців. Одного з них обирають капітаном.

Гра складається з двох таймів по 5 хв. кожний з п'ятихви­линною перервою між ними. Вихователь контролює час гри, сте­жить за тим, як виконуються правила, дає сигнал свистком під час порушення правил, лічить влучання м'яча в кошик, контро­лює час, відведений на гру.

За влучання м'яча команді зараховується 2 очка. Виграє команда, яка набрала більшу суму очок; якщо кількість очок, набраних командами, однакова – нічия.

Гравців у командах замінюють під час перерви. У разі необхід­ності можна ро­бити заміну навіть під час гри.

У випадку, коли м'яч виходить за межі майданчика, він поза грою. Винним у цьому є гравець, який останнім торкнувся м'яча. Якщо суддя не впевнений, хто ос­танній торкнувся м'яча, він призначає спірний кидок.

Команда, яка порушила правила, позбавляється м'яча; він передається іншій команді. Вкидання м'яча здійснюється гравцем команди, яка його отримала, від бічної лінії, навпроти місця, де було порушення.

Початковий і спірний кидок розігрують на початку кожного тайму та при затримці м'яча, коли гравці команд-суперниць од­ночасно тримають м'яч або вихователь не впевнений, хто вибив його за межі майданчика. Під час виконання цього кидка вихо­ватель підкидає м'яч між двома гравцями у цен­тральному колі. Діти можуть торкатися м'яча лише тоді, коли він знижується після кидка.

Після влучання м'яча в кошик будь-який гравець команди, яка програла два очка, викидає м'яч з-під щита своїм партнерам.



Виконання правил гри має велике виховне значення. Діти під час гри повинні бути уважними та доброзичливими один до одно­го. Гравців, які поводяться грубо, недисципліновано, видаляють з гри.




Контрольні запитання:

        1. Дайте визначення поняття «рухлива гра». Чим рухлива гра відрізняється від спортивної гри?

        2. Які види рухливих ігор Ви знаєте? У чому їх специфіка?

        3. Доведіть, що рухлива гра є засобом всебічного (гармонійного) розвитку дітей дошкільного віку.

        4. Кого Ви знаєте з учених, які займалися розробкою теорії рухливих ігор для дітей?

        5. Які види рухливих ігор проводять з дітьми дошкільного віку? Охарактеризуйте їх.

        6. Чим відрізняється процес керування рухливим іграми дітей 3-4 та 5-6 років?

        7. Які рухливі ігри можна проводити з дітьми дошкільного віку під музику?

        8. Які ігри спортивного характеру можна проводити з дітьми старшого дошкільного віку?

        9. Перелічіть і коротко охарактеризуйте спортивні ігри, які можна проводити з дітьми старшого дошкільного віку.

        10. Охарактеризуйте особливості методики навчання дітей однієї зі спортивних ігор.

        11. Як обладнати майданчик у дошкільному закладі для гри у баскетбол?

        12. На ведіть приклад спрощених правил для однієї зі спортивних ігор для дітей старшого дошкільного віку.



РУХЛИВІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ [170,171,172]


«Бігом у воду!»

Підгрупа дітей (5-6 осіб) стоїть біля бор­тика басейна в одну шеренгу обли­ч­чям до води. На відстані 4-5 кроків від бо­р­тика на воді плавають іграшки (м'ячі, круги, рибки тощо), кількість яких до­рі­в­нює кількості гравців. За сигналом вихо­ва­теля всі діти біжать до іграшок, беруть по одній і швидко по­вер­таються до бортика. Перемагає той, хто першим займе своє місце.


«Море хвилюється»

Діти входять у воду по пояс в колону по одному або у коло. За командою вихователя: «Море хвилюється!», – всі діти розбігаються, пірнають у воду, піднімають руками хвилі. Після слів вихователя: «Вітер вщух, море заспо­коїлось!», – діти швидко шикуються у колону (коло).


«Горобчики у воді»

На мілкому місці діти підстрибують на двох ногах, нама­гаючись, щоб ноги під час стрибків були над поверхнею води.


«Чаплі»

Діти, увійшовши у воду по коліно, ходять, високо піднімаючи ноги.


«Фонтан»

Троє-четверо гравців входять у воду і на мілкому місці, тримаючись за руки, утворюють коло. Потім діти опускають руки, сідають на дно, спи­раючись позаду себе руками, і витягують ноги. За сигналом вихователя всі одночасно починають бити випрямленими ногами по воді, здіймаючи фонтани бризок.


«Катання на кругах»

Дитина сідає або лягає на надутий гумовий круг (можна надіти його на себе) та катається на кругу, ніби на човнику, підгрібаючи руками, неначе веслами.


«Біжіть до прапорця»

Діти отримують по два прапорці – синього або зеленого ко­льо­ру. Вихова­тель стає на одному боці майданчика, тримаючи в од­ній руці синій, а в іншій – зелений прапорець. Діти з пра­пор­ця­ми синього кольору вишиковуються у шеренгу з боку руки ви­хователя, в якій синій прапорець, а діти із зеленими – навпроти зеленого прапорця вихователя. Вихователь каже: «Погуляй­те!». Діти вільно ходять по майданчику, бігають, граються. Вихователь у цей час переходить на інший бік майданчика і за словами: «Раз, два, три, швидше до прапорця біжи!», — розводить руки з прапорцями у різні боки. Діти повинні бігти до прапорців свого кольору та шикуватися в шеренгу. Коли всі діти правильно вишикуються, вихователь пропонує їм підняти прапорці над головою і помахати ними. Можна влаштувати цю гру як командну. Тоді виграє команда «синіх» або «зелених», хто швидше вишикувався біля свого прапорця.


«Діти в лісі»

Діти сидять на стільчиках, поставлених на одному боці майданчика. На слова вихователя: «Діти по лісочку гуляють, листячко жовте збирають, у пучечки гарно складають, догори високо піднімають», – діти розходяться по всьому майданчику та виконують відповідні імітаційні рухи: збирають листя або квіти то правою, то лівою рукою та піднімають їх дого­ри. На слова вихователя: «На свої місця біжіть!», – діти біжать до своїх стільців і сідають на них. Перемагає та дитина, яка впродовж гри не помилялася у виборі свого стільця.


«Пташенята й кіт»

Діти стають на кубики заввишки 10-15 см, покладені на підлогу або на гімнастичну лаву на одному боці майданчика. Це «пташенята на даху». На протилежному боці майданчика у своєму «будиночку» сидить дитина, яка зображає «кота». Він робить вигляд, що спить. Коли вихователь каже: «Пташенята вилітають на дорогу!», – діти зістрибують з лав або куби­ків і розбігаються у різні боки. Після цього «кіт» прокидається, голосно нявкає та починає ловити «пташенят», які намагаються сховатися «на даху». Тих, кого «кіт» упіймає, він відводить до свого «будиночка». Коли кількість упійманих «пташенят» наближається до 5, з них обирається новий «кіт». Гра починається знову.


«Бджілка»

Діти, які зображають «бджілок», сидять у двох-трьох «вуликах» (на стільчиках), перед якими натягну­тий шнур на висоті 40-50 см. По всьому майданчику на столах розставлено квіти. На слова вихователя: «Бджілки в поле захотіли, знялися – й полетіли», – «бджілки» вилітають з «вуликів» із гудінням і починають кружляти по майданчику. На слова вихователя: «На квіточки тихо сіли», – «бджілки» підлітають до квіточок і присідають. Далі вихователь каже: «Знову полетіли», – діти продовжують бігати («літати»). Ці рухи – біг і присі­дання – повторюються декілька разів. На слова вихователя: «І у вулик захотіли!», – діти швидко повертаються на свої місця. Вихователь відзначає, яка «бджілка» швидше за всіх повернулася на своє місце.


«Поціль у коло»

Діти сидять на стільчиках на одному боці майданчика. Посередині май­данчика намальоване коло діаметром біля 1 м, у середині кола лежить обруч діаметром 40-60 см. На відстані 1,5-2 м намальоване ще одне, більше коло, на межі якого у різних місцях покладені різнокольорові мішечки з піском вагою 50-100-200 г. Вихователь викликає на межу стіль­кох дітей, скільки покладено мішечків. На слова вихователя: «Приготува­тися!», – діти нахиляються та піднімають мішечки. За командою вихователя усі діти, які стоять на межі кола, кидають мішечки у маленьке коло, нама­гаючись поцілити в обруч. Вихователь відзначає дитину, мішечок якої впав найближче до обруча. Потім діти збирають мішечки та кидають їх іншою рукою. Вихователь знову відзначає дітей, які добре (результативно) виконали кидок.


«Закоти м'яч у ворота»

Діти сидять на стільцях. Посередині майданчика роблять «ворота» (вихо­ватель ставить дві лави або два стільці). Проти воріт з кожного боку на відстані 0,5-1 м креслять по одній лінії. Вихователь викликає будь-кого із дітей до однієї з цих ліній, сам стає на іншій лінії з протилежного боку та котить м'яч через «ворота». Дитина має зловити м'яч і покотити його назад вихо­вателю двома руками. Потім повертається на своє місце. Далі виходить інша дитина. Гра повторюється доти, поки всі діти не візьмуть у ній участь.


«Хто далі кине торбинку (м'яча)?»

Діти стають в одну шеренгу вздовж лінії, накресленої на землі. Вони по черзі один за одним кидають торбинку (м'яча) на дальність. Вихователь відзначає, хто далі кинув. Потім діти виконують кидки іншою рукою. Знову виявляється переможець.


«Дострибни до прапорця»

Вихователь тримає у руці прапорець. Дитині пропонується підстрибну­ти вгору, витягнувши руки, та торкнутися прапорця двома руками. Висота, на якій знаходиться прапорець, залежить від зросту дитини та її фізичних можливостей. Можливе виконання серії з 6-8 стрибків, після кожної серії має бути 15-25 с відпочинку.


«З купинки на купинку»

На підлозі накреслюються невеличкі кола діаметром 30-35 см, відстань між ними 25-30 см. Це «купинки», по яких дитина повинна пройти на інший бік майданчика. По них можна крокувати, перебігати або перестрибува­ти. Якщо малюкам дається завдання перестрибувати на обох ногах, то обов'язково необхідно стежити, щоб діти відштовхувалися обома ногами та м'яко приземлялися на обидві ноги. «Купинки» розташовують у вільно­му порядку. При цьому діти не повинні виходити за межі кіл.


«Хто збере більше стрічок?»

У різних місцях майданчика підвішують кольорові стрічки, але так, щоб вони були на 10-15 см вище піднятих рук дітей. Завдання полягає в тому, щоб кожна дитина зібрала якомога більше стрічок. Вихова­тель нагадує, як правильно стрибати на обох ногах і приземлятися.


«Не наступи»

На підлогу ставлять у 2-3 ряди кілька (5-6) кубиків на відстані 1 м один від одного. Двоє-троє дітей одночасно переходять на інший бік май­данчика, переступаючи через кубики та намагаючись не наступити на них. Потім впра­ву виконує інша підгрупа дітей. При повторенні кількість кубиків можна збільшити та запропонувати прискорити темп ходьби.


«Знайди собі пару»

Діти стають парами, хто з ким хоче. За умовним сигналом вихователя діти розходяться або розбігаються по всьому майданчику. За словами вихователя: «Знайди свою пару!», – діти повинні знайти пару й узятися за руки. Тому, хто довго шукає свою пару, діти можуть говорити: «Колю, Колю, (Толю, Олю, Ніно…) поспішай, швидше пару вибирай!». Гра повторюється декілька разів, при кожному повторенні діти змінюють па­ру.


«Іменинний коровай»

Діти стоять у великому колі, одна дитина знаходиться у його центрі. На слова вихователя:

Як на Машині іменини

Принесли ми коровай,—

діти ходять по колу та показують:

Ось такий високий,

Ось такий низенький,

Ось такий широкий,

Ось такий вузенький.

Вихователь і діти звертаються до того, хто стоїть у центрі:

Машо, ти часу не гай,

Кого хочеш – обирай.

На це дитина у колі відповідає:

Я люблю, звичайно, всіх,

Але Сашу більш за всіх,—

і названа дитина входить у коло. Вихователь каже:

Дуже весело у нас,

Потанцюємо ще раз.

При цьому всі діти кружляють у танку.
«Кольорові автомобілі»

Кілька (4-5) дітей стоять перед лінією, накресленою на підлозі на одному боці майданчика. В руках у дітей обручі різних кольорів. Вихователь стоїть обличчям до дітей, тримаючи в руках п’ять (чотири) різнокольорових прапорців. Після того, як вихователь підніме угору прапорці певного кольору, малюки («автомобілі») з обручами того ж кольору починають бігати по майданчику. Коли вихователь опускає прапорці, «автомобілі» зупиняються. Після слів вихователя: «Автомобілі повертаються!», – діти повертаються у «гараж». Потім вихователь піднімає прапорці іншого кольору й гра повторюється. Коли вихователь піднімає всі прапорці, всі «автомобілі» виїжджають з «гаражів».


«Метелики»

Діти («метелики») стоять на краю майданчика, на якому розкидані обручі різного кольору – це «квітки». Під музику або слова вихователя:

Метелики, метелики

В садок полетіли,—

діти відводять руки в сторони, імітують рухи крилами та бігають по всьому майданчику, обминаючи одне одного. Вихователь продовжує:

На квіточку біленьку (червоненьку, синеньку, жовтеньку тощо)

Сідають всі тихенько, –

діти мають присісти біля обруча названого кольору. За сигналом вихователя: «Вітер свище: “У-у-у!”», – що означає завивання вітру, «метелики» тікають із «садочка» на край майданчика.


«У ведмедя у бору»

Бажано, щоб ця гра проводилася на відкритому повітрі, у саду, поміж деревами або кущами, хоча можна проводити й на майданчику або в кімнаті. На одному боці розташовані «будиночки» (стільчики) дітей, на протилежному – під кущем або у кутку – знаходиться «барліг», в якому сидить дитина, яка грає ведмедя. Всі інші діти удають, ніби з кошиками в руках збирають гриби, ягоди та декілька разів промовля­ють:

У ведмедя у бору

Гриби-ягоди беру.

Через дві-три хвилини вихователь говорить:

Ведмедю, прокидайся

за дітками ганяйся.

Після цього «ведмідь» починає гарчати, вилазить з барлогу та намагається когось із дітей упіймати. Діти втікають від нього у свої «будиночки». Той, кого «ведмідь» наздогнав і доторкнувся рукою, виходить із гри. Через деякий час роль ведмедя виконує інша дитина – з тих, кого «ведмідь» спіймав.


«Кошенята та цуценята»

До початку гри дітей потрібно розділити на дві групи — «кошенят» і «цуценят». «Кошенята» розташовуються на одному боці майданчика біля гімнастичної стінки, а «цуценята» — з іншого, за гімнастичними лавами. За сигналом вихователя «кошенята» ходять на носках, бігають по майданчику, підстрибують. На звернення до них вихователя, вони відповідають нявчанням. У відповідь на це «цуценята» гавкають, перелізають через гімнастичні лави та починають ганятися за «кошенятами», які, втікаючи від них, можуть зала­зити на гімнастичну стінку.



«Не задзвони»

Діти сидять на стільчиках на одному боці майданчика. На деякій відстані від них натягнуто мотузку (на висоті 40-60 см), до якої підвішений дзвоник або брязкальце (чи кілька). За мотузкою на відстані 2-3 м покладено різні іграшки з розрахунку по одній на кожну дитину (м'ячі, обручі, дзвіночки, прапорці тощо). Діти по 3-4 підходять до мотузки та пролізають під нею так, щоб її не зачепити та не задзвонити. Для цього необхідно добре прогнути спинку, а потім – випрямитися. (Хоча дитина може знайти і свій спосіб «тихого» пролізання). Якщо це вдається, то кожний вибирає собі ту іграшку, яка йому сподобалася, та може гратися з нею. При повторенні гри можна ускладнювати завдання: спочатку підлізати під мотузку, а потім – пройти по дошці (мотузці), що лежить на підлозі, або, підстрибнувши, доторкнутися до підвішеного угорі м'яча. Замість натягнутої мотузки можна поставити 2-4 дуги або обручі для пролізання.


«Кеглі»

Кеглі розставляють на рівному майданчику за 15-20 см одна від одної у 2-3 ряди по 3-4 штуки. На відстані 3-3,5 м від кеглів проводять лінію. Діти по черзі з малим м'ячем у руках стають біля визначеної лінії та сильним поштовхом котять м'яч, намагаючись збити кеглі. Якщо вдається збити кеглю, дитина котить м'яч вдруге, але вже іншою рукою, потім –передає м'яч іншому гравцеві. Той, хто прокочував м'яч, ставить на місце збиті кеглі та підбирає кинутий м'яч. Виграє та дитина, яка збила найбільшу кількість кеглів. Відстань до кеглів можна регулювати.


«М'яч через сітку (мотузок)»

Діти (п’ятеро чи шестеро) стають по обидва боки від сітки або мотузки, натягнутої на висоті 130-150 см. Вони мають перекидати великого м'яча одне одному через сітку двома руками від грудей або з-за голови та намагаються не допустити, щоб він впав на підлогу. Кому це краще вдалося, той і вважається переможцем.


«Школа м'яча»

Кожна дитина має великий або середній м'яч і виконує з ним такі вправи:



  1. М'яч угору – діти підкидають і ловлять м'яч двома руками. Дещо ускладнити вправу можна, запропонувавши малюкам, підкинувши м'яч угору, плеснути в долоні кілька разів, перш ніж ловити м'яч.

  2. М'яч об землю – дитина, сильно вдаряючи м'яч об підлогу, щоб він підскочив, ловить його обома руками.

  3. М'яч об стінку – дитина кидає м'яч об стінку та ловить його після відскоку обома руками. Можна також ускладнити завдання, запропонувавши малюку плеснути в долоні, перш ніж ловити м’яч, чи впіймати його після відскоку від підлоги.


«Зайчик сірий умивається»

Всі діти стають або сідають у коло, одна дитина – «зайчик», яка роз­ташовується у середині кола. Діти, що стоять у колі, разом з вихователем промовляють:

Зайчик сірий умивається,

Видно, в гості він збирається.

Вимив носик, вимив хвостик,

Вимив вухо, витер сухо!

При цьому «зайчик» виконує всі дії згідно з текстом. Потім стрибає на обох ногах – йде до когось із дітей «у гості», і той стає «зайчиком». Гру можна закінчувати, коли 4-5 дітей були «зайчиками».
«Відгадай за голосом»

Ця гра проходить цікаво, якщо всі діти гарно знають одне одного. Гравці розташовані півколом. Ведучий стає спиною до них і заплющує очі. Вихователь, не називаючи імені дитини, вказує рукою на будь-кого з дітей і промовляє: «Відгадай, хто це!» – той, на кого вказав вихователь, встає та голосно називає ім'я дитини, яка відгадує.

Якщо ведучий відгадає, хто його назвав, він розплющує очі й вони з гравцем міняються ролями. Якщо не відгадає, то вихователь пропонує іншій дитині назвати його ім'я, й усе повторюється. При цьому всі повинні дотримуватися повної тиші та не підказувати ведучому.
«Яка іграшка зникла?»

Діти сидять на стільцях півколом. Перед ними – стіл з розкладеними на ньому іграшками (5-9). Вихователь викликає одного з дітей і пропонує запам'ятати іграшки, які лежать на столі, а потім вийти з кімнати або повернутися спиною. Хтось із дітей за вказівкою вихователя ховає одну з іграшок. Вихователь пропонує дитині, яка водить, подивившись на стіл, виявити, яка іграшка зникла та де саме вона лежала на столі. Якщо це їй вдається, то вона обирає кого-небудь на своє місце, іграшка знову кладеться на стіл, розташування іграшок змінюється, і гра повторюється. Якщо не вгадає, дитина, яка сховала іграшку, називає її, повертає на своє місце, і гра продовжується.


«Ворітця»

У різних місцях на снігу через 3-4 м розставити 4-5 пар лижних палиць, відстань між якими складатиме близько 1 м («ворітця»). Діти на лижах проходять крізь них. Щоб вони дотримувались наміченого маршруту, можна підфарбованою водою позначити стрілки у напрямку просування. Початок і кінець маршруту теж потрібно позначити. Якщо змагаються кілька дітей, перемагає та дитина, яка пройде дистанцію швидше та не зіб'є жодної палиці. Цю гру можна також проводити під час катання з похилої гірки.


«Хто далі проїде?»

Діти стають в одну шеренгу на відстані 5-8 кроків від стартової лінії. За сигналом вихователя вони енергійно розбігаються та від лінії ковзають на обох лижах до повної зупинки. Виграє той, хто проїде далі за всіх.


«Гойдалка»

У воді глибиною до пояса діти стоять парами, узявшись за руки, обличчям одне до одного. По черзі присідаючи, вони занурюються у воду з головою, виконуючи видих у воду.


«За м'ячем»

Діти утворюють кілька команд, кожна команда вибирає того, хто водить. Він тримає м’яч. Представники кожної команди діляться на пари. У парах діти стають навпроти один одного, утворюючи дві колони, які знаходяться на відстані 2-3 м одна від одної. Після сигналу той, хто водить, кидає м'яч дитині, яка стоїть першою у протилежній колоні, а сам біжить слідом за м'ячем. Дитина, яка піймала м’яч, також передає його гравцеві навпроти та відправляється за м'ячем. Гра закінчується тоді, коли всі гравці повернуться на свої місця, а м'ячі потраплять до тих, хто водить. Виграє та команда, яка швидше закінчує гру.

«Кого назвали, той ловить м'яч»

Діти ходять або бігають по майданчику. Вихователь тримає в руках м'яч. Він називає ім'я одного з дітей і кидає м'яч вгору. Названий повинен піймати м'яч і знову підкинути його вгору, назвавши ім'я будь-кого із дітей. Кидати м'яч треба не занадто високо й у напрямку дитини, ім'я якої нази­вають.
«У кого менше м'ячів»

Діти утворюють дві однакові за кількістю гравців команди. Кожна з них бере по декілька м'ячів (однакову кількість) і розташовується на своїй половині майданчика (він розділений сіткою, підвішеною на рівні 130—150 см). Після сигналу вихователя діти обох команд намагаються перекинути свої м'ячі на «територію» супротивника. Виграє команда, на половині якої після другого свистка вихователя знаходитиметься менше м'ячів.
«Перестрілка»

На середині майданчика проводять лінію, що ділить його навпіл. Через 15-20 кроків від центру в обох напрямках роблять ще по одній позначці: креслять лінію – це «полон». Гравці діляться на дві команди, які вільно розміщаються кожна на своєму полі – обабіч центральної лінії. Керівник, стоячи всередині майданчика, підкидає м'яч. Першою вступає в гру та команда, на стороні якої впаде м'яч. Починається «перестрілка». Кожна команда прагне попасти м'ячем у гравців іншої команди. Ті, до кого торкнувся м'яч, йдуть за лінію «полону» (на сторону супротивника). Гравці не мають права переходити за середню лінію на поле супротивника. Гравець не вважається «полоненим», якщо він піймає м'яч нальоту, а також якщо м'яч потрапить у нього, відскочивши від землі. Бігати з м'ячем і затримувати його в руках не дозволяється. При порушенні правил м'яч передається іншій команді. «Полонених» можна виручати. Для цього треба перекинути м'яч «полоненому» (через поле супротивника) так, щоб він упіймав його, не переходячи лінію «полону». Той, кому це вдається, вважається звільненим і повертається на своє місце в команді.


НЕ.3.2. ВПРАВИ СПОРТИВНОГО ХАРАКТЕРУ

План


  1. Значення вправ спортивного характеру для фізичного розвитку дошкільників.

  2. Зимові спортивні вправи: катання на санчатах, лижах, ковзанах.

  3. Методика навчання дошкільників вправам спортивного характеру: катанню на роликових ковзанах, велосипеді, самокаті.

  4. Методика навчання дошкільників плаванню.



1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка