Змістовий модуль загальні питання теорії фізичного виховання навчальний елемент (НЕ) 1




Скачати 22,49 Mb.
Сторінка20/32
Дата конвертації18.11.2018
Розмір22,49 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   32

Значення вправ спортивного характеру

для фізичного розвитку дошкільників

Значний інтерес у дітей дошкільного віку викликають вправи спортивного характеру: плавання, катання на санках, ковзанах, велосипеді, ходьба на лижах й ін. Вони урізноманітнюють діяльність дітей під час прогулянки, збагачують їхній руховий досвід і є активним відпочинком після занять, на яких дошкільникам доводилося тривалий час сидіти.

Істотна особливість цих вправ – комплексний характер впливу на організм дитини (формування й удосконалення рухових на­вичок, розвиток фізичних якостей і функцій організму); на виховання морально-вольових якостей.

При відповідному навчанні дошкільнята швидко опановують основи тех­ніки цих рухів й ознайомлюються на практиці з «азбу­кою спорту». Це полегшує їм виб­ір для систематичних занять одного з його видів у майбутньому.

Коли діти оволодіють технікою виконання спортивних вправ, бажано застосовувати їх у комплексі. При комплексному застосуванні вправ легше враховувати індивідуальні можливості дітей і їхні інтереси. Кожний може обирати ту вправу, яка йому до вподоби.

Враховуючи, що виконання вправ спортивного характеру займає лише частину часу, відведеного на прогулянку, необхідно перед­бачити й інші види діяльності дітей: рухливі та творчі ігри, спос­тереження за природою тощо.

Для проведення того чи іншого виду вправ спортивного ха­рактеру треба підготувати відповідний інвентар (лижі, велосипе­ди, ковзани з черевиками тощо) та спеціальне місце на майданчику.


  1. Зимові спортивні вправи: катання на санчатах, лижах, ковзанах

Санчата. Дошкільнята будь-якого віку залюбки катаються на санчатах, особ­ливо з гірок. Піднімаючись із санчатами на гірку, дитина отримує певне фізичне навантаження. Спускаючись із гірки, діти привчаються переборювати відчуття страху, набува­ють вміння володіти собою. Крім того, під час катання на санчатах дошкільнята вчаться дотримуватися певних правил, бути дисциплінованими: спокійно чекають своєї черги, з'їжджають, коли доріжка звільниться.

Цей вид вправ спортивного характеру можна проводити з дітьми усіх вікових груп дитячого садка, враховуючи вимоги про­грами та фізичну підготовленість дітей. Катання на санчатах про­водять під час ранкової або після обідньої прогулянки при тем­пературі повітря не нижчій 12°С, одяг звичайний. Спочатку дітей вчать возити санчата за мотузку, а потім показують, як треба сідати на них. Вихованці молодших дошкільних груп можуть возити вдвох одну дитину на певну відстань (10-15 м), періодич­но міняючись ролями.

Коли діти навчаться кататися по рівній місцевості, їх навча­ють спускатися з невеликих схилів. Якщо на території дитячого садка природна земляна гірка відсутня, обладнують штучну гірку.

Дітям 3-4 років вихователь допомагає сісти на санчата, а дея­ким з них – піднятися на гірку. Якщо дитина боязка, перед нею на санчата садять сміливішу дитину. Поступово такі діти стають сміли­вішими та спускаються з гірки самостійно.

Якщо під час спуску треба повернути санчата на широкому схилі гірки, то опускають ногу на п'яту з того боку, в який треба повернути. Можна застосовувати й інший спосіб: міцно тримаю­чись за мотузку та притискаючи колінами санчата, відхилити тулуб назад і трохи в той бік, куди їх треба спрямувати. Загальмувати рух можна так: опустити на сніг п'яти та, натягуючи мотузку, відхилити тулуб назад, щоб трохи підняти передню частину санчат. Разом з ногами гальмуватимуть і задні кінці полозків.

Катаючись на санчатах, діти витрачають багато енергії, але так захоплю­ються, що не помічають втоми. Тому катання з гірки треба регламентувати. Загальна тривалість катання на санчатах у молодших групах – 40-45 хв., у старших – 45-60 хв. Після цього дітям пропонують інші види діяльності.

Катаючись на санчатах з гірок, можна виконувати багато ціка­вих ігрових завдань:

«Підніміть предмет». На середині схилу гірки кладуть предмет (гілочку, шишку, прапорець). Спускаючись з гірки, треба схо­пити його.

«Сніговик». На схилі гори ставлять сніговика. З'їжджаючи на санчатах, дитина, тримаючи в руці снігову грудку, намагається влучити нею в сніговика.

«Арка». На середині схилу ставлять арку (ворота) з двох-трьох лижних палиць або прутиків. Завдання дитини – проїхати під аркою, не зачепивши її.

Ходьба на лижах доступна вже дітям другої молодшої групи. Вона зміцнює здоров'я, сприяє всебічному фізичному розвитку та загартуванню організму дошкільників. Катаючись з гірок, діти виявляють рішучість, сміливість, кмітливість тощо. Їхні рухи набувають впевненості, чіткішою стає координація дій рук і ніг, розвивається почуття рівноваги. Крім того, ходьба на лижах високо оцінюється як засіб активного відпочинку дошкільнят після занять у приміщенні.

Лижі підбирають відповідно до зросту дитини, довжина їх становить 100-130 см. Лижні палиці підбирають так, щоб їхній верхній кінець дохо­див до витягнутої вбік руки дитини. Одяг дітей може бути звичайним, однак найраціональнішим одягом варто вважати лижний костюм.

Для навчання дошкільників ходьби на лижах на території дитячого садка прокладають у снігу доріжку (лижню) завдовжки не менше 100-150 м у вигляді витягнутого кола, на якій діти оволодівають основними способами ходьби на лижах. Якщо поблизу є некрута гірка зі схилом 10-20° завдовж­ки 10-15 м, на ній можна навчити дітей підніматися та спуска­тися на лижах.

Дослідженнями дове­дено, що найефективнішими формами навчання дошкільників техніки ходьби на лижах і спусків з гірок є організовані занят­тя й ігри на лижах. Заняття з фізичної культури, змістом яких є лижна підготовка, проводяться двічі на тиждень під час денних прогулянок: для дітей другої молодшої групи – 25-30 хв., середньої групи – 30-35 хв., старшої та підготовчої до школи груп – 40-60 хв.

Перед початком занять на лижах дошкільнятам треба пока­зати, як брати лижі зі стояків, як розбирати складені лижі, одя­гати їх на ноги, складати та ставити на місце. Потім – самостійно скріплювати лижі та вміти правильно переносити їх. Дітей старшого дошкільного віку на­вчають вправам із шикування зі скріпленими лижами та стоячи на них.

Формування навичок з ходьби на лижах починається з показу «стійки лижника» (положення тулуба під час ходьби).

Найпростіший спосіб пересування на лижах – «ступаючий крок», який застосовується на пухкому снігу під час ходьби на рівній місцевості та при підйомах на схили. Навчання пересува­тися «ступаючим кроком» починають без палиць, тому що так дітям легше зосередити увагу на положенні ніг, координувати рухи ніг і рук під час ходьби.

При ходьбі ступаючим кроком тулуб дитини трохи нахиле­но вперед, права нога згинається у коліні, піднімаєть­ся та виноситься вперед. Це дає змогу піднімати носок лижі, п'яткою притискати задній кінець її до снігу, робити крок вперед з легким притисканням і переносити вагу тіла на праву ногу. Так само робиться крок лівою ногою. Руки при цьо­му рухаються паралельно до напрямку руху, як при звичайній ходьбі (права рука вперед, ліва – назад). При пересуванні ступаючим кроком дітей привчають керувати лижами, зберігати рівновагу й узгоджувати рухи рук і ніг.

Після двох-трьох занять розпочинають навчання дітей «ковзному кро­ку». Виконуючи його, ковзають по черзі на одній, та іншій лижі, намагаючись робити широкі кроки та повністю розпрямляти ноги в колінному суглобі. Тулуб при цьо­му трохи нахилений вперед, вага його по черзі переноситься з однієї ноги на іншу (яка в цей час ковзає). З кро­ком лівої ноги праву руку треба зігнути в лікті, маховим ру­хом винести вперед до рівня плеча, а ліву – відвести назад до упору. З кро­ком правої ноги те саме виконується лівою рукою; рухи повторюються в тій самій послідовності.

Щоб діти засвоїли широкий ковзний крок і вміли переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу, варто давати такі завдання: пересу­ватися по лижні, заклавши руки за спину; долати відстань за мен­шу кількість кроків; ковзати до предмета, збільшуючи крок під час ковзання; ковзати в повільному темпі, збільшуючи перенесення ваги тіла з однієї ноги на іншу.

Після опанування дітьми ковзного кроку їх вчать ходити на лижах з палицями «пе­ремінним двокроковим ходом». Цикл цього ходу скла­дається з двох «ковзних кроків» і двох перемінних поштовхів палицями.

Діти оволодівають також пересуванням на лижах «безкроковим ходом» за допомогою поштовхів палицями, які викону­ють одночасно обома руками.

Починаючи із середньої групи, дітей навчають найпростіших поворотів – «переступанням» на місці й у русі на невеликій швид­кості. Під час повороту лиж ліворуч навколо п'яток вагу тіла пере­носять на праву ногу. Згинаючи ліву ногу, піднімають носок лижі та, відводячи його трохи ліворуч, ставлять на сніг. Потім на цю ногу переносять вагу тіла та приставляють праву лижу та палицю тощо.

Значне місце в навчанні найпростішої лижної техніки відво­диться вправам зі спуску, сходження та гальмування на гірці з пологим схилом. Усі ці рухи лижники-початківці виконують без палиць, їх варто використовувати лише тоді, коли діти вже впевнено тримаються на лижах.

Виходять на гірку такими способами: «ступаючим кроком», «напівялинкою», «ялинкою» та «драбинкою».

«Напівялинка» застосовується, коли піднімаються на гірку навскоси. Лижу, яка вище, ставлять у напрямку руху, а іншу – з розворотом носка назовні, під певним кутом до верхньої та на ребро.

Одночасно із цим дошкільнят навчають спускатися з невели­ких пагорбків і схилів. Спускаючись із гірки, дитина повинна трохи нахилити тулуб вперед, ноги зігнути в колінах, руки – ледь відвести в сторони, зігнувши в ліктях. Для поліпшення рівнова­ги одну ногу варто трохи висунути вперед.

Гальмування доцільно починати розучувати разом зі спус­канням.

У навчанні пересування на лижах значна роль належить іграм. Наводимо деякі ігри, які можна проводити з дошкільниками під час занять і прогулянок на лижах.



«Ширше крок». На лижні двома палицями або гілками по­значають відстань 25-30 м. Вихователь пропонує дітям подола­ти цю відстань без палиць, намагаючись зробити найменшу кількість кроків, довше ковзаючи на лижні. Гру можна провести як змагання між кількома дітьми. Перемагає той, хто зробить найменшу кількість кроків на цій дистанції.

«Пройди та не зачепи». На лижні встромляють 6-8 гілочок (прапорців) на відстані 2-2,5 м одна від одної. Дитина на лижах обминає їх «змійкою», виконуючи повороти з правого, та лівого боків. Перемагає той, хто пройде дистанцію швидше за всіх і не зачепить жодного предмета.

«Хто далі». Кілька лижників стають на вершині гірки та по черзі спускаються з неї без палиць. Перемагає той, хто проїде найбільшу відстань без додаткових рухів ногами.

Старших дошкільників уже можна навчати кататися на ковза­нах. Це зміцнює серцево-судинну систему, покращує обмін речовин, викли­кає потребу в кисні, сприяє розвитку рухових якостей, загартовує організм, завдяки чому збільшується оздоровча цінність перебу­вання дітей узимку на свіжому повітрі.

В умовах дитячого садка необхідно кататися на ковзанах, що кріпляться до черевиків металевими клепками. Це дає змогу дітям самостійно одягати черевики з ковзанами та швидко опанувати техніку ковзання.

Під час катання одяг має бути теплий, легкий, не затрудняти рухів.

На території ДНЗ роблять ковзанку розміром при­близно 150-200 м2. Де такий майданчик відсутній, можна зро­бити льодову доріжку (шириною 2,5-3 м, довжиною 25-30 м) або використати ковзанку, яка є поблизу дитячого садка. На ковзанці діти не повинні заважати одне одному та рухатися тільки в один бік.

Перед виходом на лід дошкільнята навчаються ходити на ковзанах по підлозі (на леза надівають чохли). Протягом 3-4 занять вони виконують вправи (10-15 хв.), які допомагають ово­лодіти технікою ковзання та розвивають почуття рівноваги:



  1. стоять, спрямовуючи ковзани всередину та назовні;

  2. поступово згинають ноги в колінах з невеликим нахилом тулуба
    вперед (8-10 разів);

  3. по черзі відводять ноги назад, як при ковзанні на льоду;

  4. ходять по підлозі;

  5. стоять на одному ковзані, піднімаючи при цьому вперед-угору другу зігнуту в коліні ногу (по черзі); повільно присідають на обох ногах (8-12 разів).

На перших заняттях дітей ліпше вчити кататися на утрамбованій сніговій доріжці, підтримуючи за необхідності за руку, щоб вони впевненіше себе почували. Треба стежити за дотриманням ними пра­вильної «постави ковзаняра»: тулуб трохи нахилений вперед, руки опущені вниз, у боки та зігнуті у ліктях, голову трима­ти прямо (дивитися вперед, а не під ноги); ступні ніг – паралельно, на ширині 10-15 см.

На початку навчання дітям треба частіше відпочивати (3-5 хв.), бажано – сидячи на лаві; поступово тривалість катання збільшується. Коли дошкільнята засвоять техніку пересування на ковзанах, мож­на кататися до 30-40 хв. при температурі повітря не нижче 10...-12° С. Кататися групам (по 6-8 дітей) рекомендується щодня під час ранко­вої або вечірньої прогулянок.

Навчаючись кататися на ковзанах, дошкільники повинні ово­лодіти такими елементами техніки: ковзання по прямій по черзі на правій і лівій нозі у різному темпі; виконання поворотів у русі, гальмування.

Ковзання по прямій з поперемінним відштовхуванням вико­нують так: дитина сильно відштовхується внутрішнім ребром ковзана в бік і назад, поступово вивер­таючи його носок трохи назовні. Наприкінці відштовхування ногу різко розгинають у гомілковостопному суглобі, вагу тіла переносять на ледь зігнуту опорну ногу. Після закінчення відштов­хування ногу трохи згинають у коліні, виносять вперед і став­лять на лід спереду опорної ноги. У цей момент починають відштовхуватися іншою ногою. Весь цикл рухів повторюють. Коли відштовхування правильне, на льоду залишається малю­нок «ялинки».

Навчившись бігати по прямій, розучують різні способи пово­ротів і гальмувань.

Доцільно вивчити з дітьми кілька способів гальмування: упо­ром, плугом і поворотом. Для раптових зупинок при значній швидкості пересування за­стосовують гальмування поворотом. Його виконують після різко­го повороту на 90° відносно прямолінійного руху. В момент зу­пинки ноги у колінах згинають, тулуб зміщують назад. Вагу тіла розподіляють на обидва ковзани, причому один з них ставлять на поверхню льоду внутрішнім, а інший – зовнішнім ребром леза.

Дошкільнята, які засвоять усі зазначені вище елементи тех­ніки «катання на ковзанах» і будуть упевнено це робити, перехо­дять до ігрових завдань і рухливих ігор на льоду.


  1. Методика навчання дошкільників вправам спортивного характеру: катанню на роликових ковзанах, велосипеді, самокаті

Роликові ковзани допомагають удосконалювати вміння кататися на ковзанах, набуті взимку.

Кататися на роликових ковзанах учать на асфальтовій доріжці або на рівному майданчику. Діти, які взимку вже каталися на ковзанах, досить швидко навчаються кататися й на роликових ковзанах.

Починають навчання з пересування на ковзанах вперед по прямій. Одночасно можна вчити катання на роликових ковза­нах двох-трьох дітей. Коли вони оволодіють технікою катання, можна збільшити групу до 10-15 осіб.

Утримувати рівновагу на роликових ковзанах дітям, які тільки починають вчитися кататися, дуже важко. Тому дитину, яка зовсім не вміє кататися, спочатку підтримують за руку.

Після оволодіння технікою пересування вперед переходять до засвоєння повороту на ковзанах. Найпростіший з них – спо­собом «переступання».

Тривалість катання на роликових ковзанах – 20-30 хв. з ко­роткочасними (3-4 хв.) перервами для відпочинку.

Катання на велосипеді сприяє розвитку швидкості, рівноваги, ко­ординації рухів й орієнтуванню в просторі.

Велосипеди, якими користуються дошкільники, своїми розмі­рами мають відповідати їхньому зросту. Найзручніший – комбі­нований велосипед, який можна ставити на два та на три колеса.

Їздити на триколісному велосипеді дітей навчають у певній послідовності. Спочатку їх ознайомлюють з велосипедом і пра­вилами їзди на ньому. Потім – учать сідати та вставати з нього. Щоб їхати, треба по черзі натискувати ногами на педалі. Під час їзди потрібно сидіти рівно та дивитися вперед.

Спочатку діти вчаться їздити по прямій, а потім – з поворота­ми (кермо повертається у відповідний бік). Коли вони добре зас­воять їзду по прямій і з поворотами, їх навчать їхати по колу, «змійкою», виконувати повороти на обмеженій площі.

Потім дітей навчають їзди на двоколісному велосипеді. Коли дитина засвоїть поперемінне обертання педалей і на­вчиться їхати прямо, вихователь, частково підтримуючи її, на якийсь час відпускає сідло та поступово привчає кататися без допомоги.

Спочатку діти катаються 6-8 хв., а коли вони оволодіють технікою їзди, час можна збільшити до 10-15 хв.



Самокат підбирають за зростом дитини, яка повинна стояти на платформі самоката рівно, не згинаючись, руки, трохи зігнуті у ліктях, тримають кермо.

Спочатку вихователь допомагає дошкільнятам опанувати їзду на самокаті, підтримуючи самокат за кермо. Поступово кермо відпускають, і дитина самостійно проїжджає невелику відстань. Коли дошкільнята опанують техніку руху прямо, вихователь навчає їх виконувати повороти ліворуч і праворуч, спочатку – з підтримкою за кермо, а потім – самостійно.

Після опанування техніки їзди на самокаті дітям пропону­ють катання з проїжджанням у «ворота» або «змійкою.

Тривалість катання кожної дитини – в межах 10-12 хв.

Навчаючи дітей їзди на велосипеді та самокаті, треба одночас­но вчити їх орієнтуватися в просторі, розвивати увагу, дисциплінованість, обов'язково ознайомлювати з правилами ву­личного руху.
4. Методика навчання дітей дошкільного віку плаванню

Плавання корисне для гармонійного фізичного розвитку дошкіль­ників. Унаслідок сприятливих поєднань води, повітря, сонячних променів й активних рухів під час плавання зміцнюються м'язи та нервова система дитини, вдосконалюються органи дихання, активізується обмін речовин. Плавання сприяє формуванню струн­кої постави, загартовує дитячий організм.

Треба стежити, щоб діти заходили на глибину, де вода до­ходить їм тільки до поясу або до грудей і суворо вимагати дотримання цієї вимоги. Молодшим дошкільникам, які не вміють плавати, дозволяють входити у воду тільки вздовж бе­рега. Одночасно у воду заходять не більше як 4-6 дітей. Ви­хователь повинен знаходитися між дітьми та межею, звідки починається глибина. Присутність лікаря або медичної сестри обов'язкова.

Заняття з плавання бажано проводити щодня.

Виконуючи різні плавальні вправи, дитина весь час рухається, а тому менше мерзне. Перебування у воді поступово збільшують від 3-5 до 15-20 хв. при температурі води +20...+22° С та по­вітря +23...+25° С. Не можна дозволяти дошкільникам плавати натщесерце, відразу після їди або незду­жання. Найменші ознаки переохолод­ження – бліде обличчя, посиніння губ – є сигналом про те, що треба негайно залишити воду та вийти на берег.

Найкращий час для плавання – перша половина дня (11-12 годин ранку), або о 17-18 годині, коли вода тепліша.

Підготовку дітей до плавання можна розпочинати з другої молодшої групи. Малюків привчають не боятися заходити у воду, організовуючи під час купання з ними найпростіші ігри та розваги у воді. Дуже важливо в цей період викликати в дітей зацікавленість до пла­вання, бажання навчитися плавати.

У середній групі дітей ознайомлюють з деякими елементами плавання (видих у воду, занурювання з головою, ковзання, рухи ногами та руками), привчають триматися на поверхні води.

У старшому дошкільному віці за допомогою різних вправ удосконалюють уміння дітей триматися на воді, збільшують відстань, яку треба проплисти.

Навчаючи плавання, вихователь повинен завжди бути поруч із дітьми. Якщо та чи інша вправа не виходить, або дитина боїться її виконати, треба допомогти: підтримати за руки, спину або груди.

Щоб відчути підтримуючу силу води та засвоїти горизонтальне положення тіла, застосовують вправу з ковзанням на грудях. Ви­конуючи цю вправу, дитина входить у воду (глибиною по пояс), стає обличчям до берега, піднімає руки вгору, робить глибокий вдих і, трохи присівши, енергійно відштовхується від дна та лягає на воду. Її тіло, руки та ноги випростані, кисті складені разом долонями вниз, голова опущена у воду. Під час ковзання на грудях повітря видихають у воду. Цю вправу повторюють щодня, намагаючись ковзати все далі й далі. Вміння ковзати по поверхні води – пер­ший крок до оволодіння вмінням плавати.

Навчитися триматися на воді допомагають і деякі інші впра­ви. Найпоширеніші з них – «Поплавок» і «Медуза».

Одночасно розучують рухи ногами у воді, що допомагають підтримувати тіло в горизонтальному положенні та сприяють про­суванню вперед.

Роботу ніг треба вдосконалювати на кожному занятті, ковза­ючи на грудях, а також тримаючись руками за плавальну дошку, гумовий круг або м'яч.

Коли дошкільнята засвоять рухи ногами, їх вчать самостійно триматися на поверхні води за допомогою рук і ніг.

Спочатку діти плавають (на мілкому місці), затримуючи ди­хання після вдиху з поступовим видихом у воду. Пропливши так 5-6 метрів, дитина повинна встати, зробити глибокий вдих і пливти далі. Пізніше вчать робити вдих у момент, коли одна рука витягується вперед, а видих – коли вона закінчує гребок.

Старших дошкільників вчать плавати способом «кроль» без винесення рук з води.



Щоб заняття з плавання не були одноманітними, треба ши­роко використовувати у воді різні ігри та розваги.
Контрольні запитання:

  1. Які вправи спортивного характеру можна проводити з дітьми дошкільного віку? Поясніть методику проведення 2-х з них.

  2. Яку користь для дітей дошкільного віку мають зимові спортивні вправи, зокрема, катання взимку на санках?

  3. Охарактеризуйте загальні основи методики навчання дітей ходьби на лижах.

  4. Які особливості методики навчання старших дошкільників катання на ковзанах?

  5. Яка методика навчання дітей катання на велосипеді та самокаті?

  6. Охарактеризуйте загальні основи методики навчання дітей плавання.



НЕ 3.3. ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧІ ЗАХОДИ В РЕЖИМІ ДНЯ

План


1. Ранкова гімнастика та гімнастика після денного сну.

2. Фізкультурні хвилинки.

3. Фізкультурні паузи.
Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня є обов'язковими та не­об­хід­ни­ми для дітей дошкільного віку. Їх мета – сприяти зміцненню здоров'я, під­ви­ще­нню розумової працездат­ності дітей, активізації рухового режиму в до­шкіль­ному закладі. Щоденно в режимі дня дошкільнят проводяться: ранкова гімна­стика, гімнастика після денного сну, фізкультурні хвилинки під час навчальних занять, фізкультурні паузи у перерві між малорухливими заняттями.

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка