Змістовий модуль загальні питання теорії фізичного виховання навчальний елемент (НЕ) 1




Скачати 22,49 Mb.
Сторінка22/32
Дата конвертації18.11.2018
Розмір22,49 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   32

1. Типи занять з фізичної культури

Заняття з фізичної культури відрізняють за змістом і педагогіч­ними завданнями. За змістом вони розподіляються на комплексні та заняття з акцентом на певний вид навчального матеріалу. З дошкільниками, як правило, проводять комплексні заняття, під час яких діти виконують загальнорозвиваючі вправи, основні рухи та беруть участь у рухливій грі. Однак можна проводити занят­тя, що передбачають переважно один вид вправ, наприклад, пла­вання, катання на ковзанах, лижах й ін.

Залежно від поставлених педагогічних завдань, заняття з фізичної культури поділяють на заняття з ознайомлення з новим матеріалом, вивчення нового матеріалу, закріплення та удоскона­лення фізичних вправ, заняття змішаного типу та контрольні. Кожне з них має свої особливості.

Заняття з ознайомлення з новим матеріалом можуть бути поодинокими з кожного виду фізичних вправ, тому що на на­ступних заняттях діти виконуватимуть уже знайомі вправи. На цих заняттях вихователь (у старших групах – ліпше підготовле­на дитина) демонструє нову вправу, її також можна показати на малюнках. Далі дітям розповідають про способи виконання да­ного руху. Потім передбачається обов'язкове виконання дітьми цього руху або окремих його елементів за допомогою вихователя.

Заняття з вивчення нового матеріалу (формування рухових умінь) проводиться після заняття з ознайомлення з новим ма­теріалом. На цьому занятті вихователь пояснює спосіб виконання вправи, що вивчається, у разі необхідності – показує її; виправляє помилки, надає допомогу та страховку; оцінює дітей щодо якості вико­нання руху.

На заняттях закріплення й удосконалення техніки вико­нання фізичних вправ у дітей формуються вміння та навички основних рухів або вправ (ігор) спортивного характеру. Поступово автома­тизуються елементи вправи, що вивчається, вони виконуються все більш чітко та легко, з поступовим переходом на м'язовий (мимовільний) контроль за її виконанням. Цьому сприяє багаторазове повто­рення руху в стандартних й ускладнених умовах виконання (на місцевості з подоланням природних перешкод), також у процесі рухливих ігор.

Частіше за все проводять заняття змішаного типу, де поряд з вивченням нового матеріалу діти вдосконалюють техніку вико­нання вправ і рухових дій, що вивчалися раніше.

Контрольні заняття проводяться як на початку, так і на­прикінці кварталу або навчального року, з метою виявлення сту­пеня володіння дітьми основними рухами на даний період, а та­кож визначається результативність проведеної за квартал або рік роботи. Епізодично, за завданням завідуючої, методиста, інспектора-методиста вихователь планує на цьому занятті певні основні рухи або вправи спортивного характеру (на майданчику), вже вивчені дітьми, для об'єктивної оцінки якості їх засвоєння. Кількість контрольних занять дещо збільшується у старших групах.

Кожному типу заняття відповідають певні педагогічні завдан­ня, які випливають із єдиної для всієї серії занять дидактичної мети – сформувати конкретні рухові вміння та навички. Наприк­лад, вивчаючи стрибки у висоту з розбігу (старші дошкільники), дидактична мета формулюється так: «Сформувати навичку в стриб­ках у висоту з розбігу». Виходячи із цієї мети, на серії занять вирішується ряд конкретних дидактичних завдань:



  1. ознайомлення дітей зі стрибком у висоту з розбігу;

  2. вивчення елементів стрибка (відштовхування однією ногою з одного, двох, трьох і т.д. кроків; згинання ніг у польоті, стійке приземлення);

  3. удосконалення стрибка, поступово збільшуючи висоту перешко­ди – 20-25 см – 30-35 см і довжину розбігу до 6-8 м;

  4. перевірка й оцінка техніки стрибка у висоту з розбігу (наприкінці
    навчального року).

Знання типології занять дозволяє вихователю вибрати ту орга­нізацію заняття, яка найбільше відповідає поставленим педагог­ічним завданням.
2. Структура та зміст занять з фізичної культури

Заняття з фізичної культури з дітьми двох-шести років прово­дяться щоденно. У теплий період року вони плануються на фізкультурному майданчику, а взимку, восени та весною два з них проводять у залі, інші – на свіжому повітрі (у дошкільних групах).

Зміст заняття містить опис навчального матеріалу програми, діяльності вихователя та дітей.

Змістовний бік заняття складають фізичні вправи (загальнорозвиваючі вправи, основні рухи, рухливі ігри, вправи спортив­ного характеру й ін.), які обумовлені програмою для кожної вікової групи.

Наступним елементом змісту заняття є педагогічна діяльність вихователя. Вона складається з формулювання навчальних зав­дань, створення умов для успішного навчання, мотивації, регулю­вання фізичних навантажень, контролю за навчальною діяльні­стю дітей, виховання в них моральних і вольових якостей і т. ін.

Для того, щоб засвоїти зміст програми, діти повинні приклас­ти на заняттях свої інтелектуальні, емоційні, вольові та фізичні зусилля, які у сукупності складають їх навчальну діяльність.

Процес оволодіння дітьми фізичними вправами передбачає такі на­вчальні дії:


  • орієнтувальні дії (спостереження, слухання, осмислення, запам'ятовування);

  • рухові дії (вивчення, закріплення, удосконалення техніки рухів у стандартних та нестандартних умовах, розвиток рухових якостей);

  • контрольно-оціночні дії (самоконтроль, самооцінка, виправлення своїх помилок).

Навчання фізичних вправ під час занять потребує органі­зації активної рухової діяльності дітей відповідно до певних психологічних і фізіологічних закономірностей розвитку їх організму. Врахування цих закономірностей обумовлює визна­чення у структурі занять трьох функціонально пов'язаних скла­дових частин: підготовчої, основної та заключної. Послідовність розміщення цих частин відображає закономірності зміни пра­цездатності організму дитини під впливом фізичних наванта­жень, і тому вона стабільна для будь-якого типу заняття. Зміст і тривалість кожної частини може змінюватися залежно від віку дітей, рівня їх рухової підготовленості та конкретних дидактич­них завдань заняття.

Мета підготовчої частини заняття – організувати дітей, зосереди­ти їхню увагу на виконанні фізичних вправ, створити бадьорий настрій, забезпечити психологічну та фізіологічну підготовку організму дітей до розв'язання основних завдань заняття. У цій частині також вирішуються відносно самостійні зав­дання заняття: формування та закріплення навичок стройових і загальнорозвиваючих вправ, формування правильної постави, розвиток рухових якостей, сприяння гармонійному зміцненню м'язового апарату й ін.

При цьому психологічна підготовка дітей полягає в зосередженні їх ува­ги на вирішення конкретних навчальних завдань за допомогою рухових дій, а також стройових вправ. Фізіологічна підготовка спрямована на досягнення готовності організму до виконання більш складних рухів у основній частині заняття. Для цього застосовуються загальнорозвиваючі вправи, які поліпшують кро­вообіг, забезпечують розігрівання м'язів, підвищують праце­здатність організму.

До змісту підготовчої частини заняття входять: стройові впра­ви, різноманітні шикування та перешикування (в колону, шеренгу, з колони по одному в три-чотири колони та ін.), ходьба звичайна та імітаційна, біг, підстрибування, вправи на орієнтування у про­сторі, танцювальні та загальнорозвиваючі вправи.

На початку заняття вихователь шикує дітей у колону або ше­ренгу на довшому боці залу (майданчику), на відстані 1-2 м від стіни, спиною до вікон (сонця). Старші діти шикуються та рівняються по носках ніг за командою: «В одну шеренгу ста­вай!». Повідомлення вихователем короткого змісту заняття (починаючи із се­редньої групи) настроює дітей на краще виконання запланова­них вправ і допомагає чіткіше розпочати заняття.

У цій частині заняття доцільно також застосовувати вправи на орієн­тування в просторі (ходьба зі зміною напрямку, змійкою та ін.) й увагу (зміна темпу ходьби відповідно до музики та підрахунку вихователя, зупинки під час ходьби та повільного бігу за сигна­лом й ін.). Ці вправи спрямовані в основному на розвиток сприт­ності, покращення уваги та спостережливості дітей.

Під час ходьби вихователь стежить за поставою дітей, щоб вони трималися рівно, не опускали голову, розпрямляли плечі та робили енергійні рухи руками. Для профілактики плоскостопості застосовують імітаційні вправи: ходьба на зовнішньому боці стоп, як ведмедик; на носках, як лисичка; з високим підніманням стегна, як лошатко, та ін. Значно активізують дітей і підготов­люють їх до наступної діяльності вправи ігрового характеру («Будь уважним», «Зроби фігуру», «Знайди собі пару» та ін.).

Якщо діти виконують загальнорозвиваючі вправи з інвентарем, то треба подбати про раціональний спосіб їх роздачі. Інвентар розкладають на стільчиках або гімнастичній лаві (пра­порці, брязкальця, кубики), деякі з них складають у піраміду (палиці, обручі) або в кошик (м'ячі). Діти під час ходьби беруть їх, а потім перешиковуються для виконання загальнорозвиваючих вправ.

Молодших дітей (включаючи другу молодшу групу) шикують в коло. Щоб їм зручніше було виконувати загальнорозвиваючі вправи, за вказівкою вихователя діти роблять два-три кроки назад – коло стає широким і ніхто ніко­му не заважає.

Середню групу перешиковують з утворенням ланок. Щоб дотримуватися потрібних інтервалів між колонами чи рядами, використовують певні орієнтири, якими можуть бути кубики чи кеглі, поставлені на певній відстані один від одного в кінці залу (майданчика). На них орієнтуються ведучі.

Дошкільників старшої та підготовчої груп переши­ковують через центр по три-чотири. Підгрупи дітей (по 3-4) після команди вихователя: «Через центр по три (чотири) направо (на­ліво) руш!», – одночасно повертаються (праворуч або ліворуч) і ру­хаються шеренгою, дотримуючись рівняння, до протилежного кінця залу (майданчика). У такому перешикуванні дітям легше дотри­муватися підчас руху потрібних інтервалів між колонами та по рядах. Епізодично можна застосовувати перешикування у колону по чотири з розходженням через центр залу (майданчика) спочатку по одному, а потім – у парах.

Виконання загальнорозвиваючих вправ спрямоване на покра­щання загальнофізичної підготовки дітей, зміцнення здоров'я та підготовку їх організму до більш напруженої роботи у наступній частині заняття. При їх проведенні в усіх вікових групах потрібно більше застосовувати різні вихідні положення: сидячи, лежачи, стоячи на колінах та ін. Це значно підвищує фізіологічний ефект впливу вправ на організм дітей, створює позитивні умови для розвантаження хребта та корекції порушень постави.

У старших групах до комплексів загальнорозвиваючих вправ доцільно вводити підготовчі вправи до тих рухів, що вивчатимуть­ся або вдосконалюватимуться в основній частині. Наприклад, якщо на занятті буде виконуватися стрибок у довжину з місця, варто ввести до комплексу загальнорозвиваючих вправ підстрибу­вання на обох ногах з одночасним змахом рук вгору.

Після кожної вправи потрібно робити невелику паузу (10-15 с) для відпочинку, врегулювання дихання та прийняття іншого ви­хідного положення (у разі необхідності). У цей час вихователь показує та пояснює наступну вправу.

Зацікавленість до загальнорозвиваючих вправ у дошкільників усіх вікових груп значно підвищується, якщо вони проводяться під музику, яка за темпом і ритмом відповідає характеру рухів. Музика створює передумови для більш швидкого засвоєння фізич­них вправ, чіткого, ритмічного та скоординованого їх виконання.

Кожні два тижні у цій частині заняття розучується комплекс загальнорозвиваючих вправ, який потім виконується під час ран­кової гімнастики.

Тривалість підготовчої частини заняття – 7-12 хв.

Основна частина заняття присвячується навчанню та вдос­коналенню у дітей основних рухів (стрибки, метання, лазіння та ін.), вправ спортивного характеру (плавання, ходьба на лижах, катання на ковзанах та ін.); комплексному розвитку фізичних якостей, вихованню моральних, інтелектуальних і вольових якостей. Важливе місце тут також відводиться рухливим іграм.

Ця частина заняття розподіляється на такі види діяльності: безпосереднє виконання дітьми фізичних вправ, участь у рухливій грі, сприймання й усвідомлення показу та пояснення вихователя, включаючи й спостереження за виконанням рухів іншими дітьми; необхідний відпочинок, допоміжні дії (розміщення фізкультурно­го інвентарю, перешикування, перехід від одного виду вправ до іншого і т. ін.).

Старших дошкільників потрібно періодично залучати до підго­товки місця заняття. Вони розставляють необхідний фізкуль­турний інвентар: обручі на підставці, дуги, стояки для стрибків у висоту й ін., а після закінчення виконання вправ – прибирають його на місце.

У молодших групах у цій частині заняття діти виконують два-три основні рухи, у старших дошкільників їх кількість збільшується до трьох-п'яти рухів. Кожний з них повторюється не менше 5-8 разів, а якщо вправа виконується за короткий відрізок часу (стрибки у довжину з місця, метання, пролізання в обруч та ін.) і вона вже вивчена, кількість повторень збільшуєть­ся до 10-16 разів.

Для навчання рухів застосовують різноманітні методи та прийоми дидактики. Показуючи вправу, вихователю потрібно виконувати її без напруження, чітко та правильно. До показу деяких рухів (особливо у старших дошкільнят) залучають найбільш підготовлених дітей. Дошкільники досить добре копі­юють продемонстровану їм вправу, і від того, як показано певний рух, великою мірою залежить те, як вони ним оволодіють.

Пояснення має бути чітким і зрозумілим для дітей. Коли показ рухів супроводжується поясненням, діти привчаються ос­мислювати, усвідомлювати свої дії. Під час навчання рухів молодших дошкільників показ їх виконання займає провідне місце. З часом, з розширенням рухового досвіду діти сприймають сло­весні вказівки без показу, особливо виконуючи відомі їм рухи.

Під час формування рухових навичок у старших вікових гру­пах доцільно пропонувати дітям оцінювати виконання рухів їх однолітками, а також аналізувати свої рухові дії. Усе це сприяє вихованню в дошкільників свідомого ставлення до виконання фізич­них вправ і позитивно впливає на вироблення міцних і плас­тичних навичок.

При виконанні основних рухів вихователь не повинен спону­кати дітей до подолання великої висоти або довжини в стрибках, швидкого виконання лазіння по гімнастичній стінці або канату й ін. Важливо зосередити увагу на якості виконання рухів.

У цій частині заняття обов'язково проводиться рухлива гра. Вибираючи рухливу гру, обов'язково враховуються підго­товленість дітей, їх інтереси, види рухів, які заплановані на да­ному занятті, місце, де воно проводиться (зал, майданчик), пора року тощо.

Рекомендується проводити такі ігри, які не дублювали б рухи (за епізодичним винятком), що розучуються або вдосконалюються в основній частині заняття. Наприклад, якщо діти виконують ходьбу по гімнастичній лаві (колоді), стрибають у глибину та виконують пролізання в обруч, то гра підбирається з бігом або метанням м'яча, що всебічно впливає на фізичну підготовленість дітей.

Ігри, складні за організацією та правилами, краще розучувати на прогулянках, це допоможе раціональніше витратити час, відведе­ний на основну частину заняття. Варто також уникати тривалих пауз між повторенням гри, бо це негативно позначається на ру­ховій активності дітей під час заняття. Щоб діти отримали оп­тимальне фізичне навантаження, краще добирати для за­нять ігри значної рухливості, в яких беруть участь одночасно всі вихованці групи. В усіх вікових групах ігри повторюються 3-5 разів (залежно від складності правил, ступеня рухливості та кількості дітей у групі). Там, де закінчення гри не обумовлено («Квач», «Вудочка» й ін.), вона триває в межах 5-8 хв.

Тривалість основної частини заняття – 12-25 хв.



Заключна частина заняття має забезпечити поступовий пе­рехід дітей від стану збудження, викликаного вправами та грою в основній частині, до відносно спокійного стану. Для цього прово­дять малорухливі ігри (епізодично) з нескладними рухами та пра­вилами («Знайди та промовчи», «Знайди, де заховано», «Хто вий­шов?» й ін.). На завершення заняття дітям пропонують ходьбу в повільному темпі у поєднанні з вправами на дихання, іноді – з різними завданнями. Наприклад, пройти крадькома, як «мишка»; на носках, як «лисичка»; з рухами рук, як «пташка», і т. ін. По­вільний темп виконання вправ на розслаблення, під музичний суп­ровід сприяє швидкому відновленню організму дітей.

Починаючи із середньої групи, в кінці заняття вихователь підби­ває його підсумки, робить короткі зауваження щодо досягнення поставлених завдань і поведінки дітей.

Тривалість заключної частини заняття – 1-5 хв.

Таким чином, збереженню високої працездатності дітей усіх вікових груп сприяє раціональне чергування фізичного наванта­ження й активного відпочинку, яке передбачає чергування вправ, що вико­нуються з високою інтенсивністю (біг, стрибки, лазіння), з вправами середньої та низької інтенсивності (ходьба, вправи з рівноваги, підлізання під дугу й ін.).

При цьому фізіологічні зміни в організмі дитини (за дослід­женнями Ю.П. Змановського, Г.П. Юрко й ін.) залежать не тільки від обсягу й інтенсивності м'язової діяльності, а й її емоційного стану. Позитивні емоції, які викликаються цікавими для дітей вправами й іграми, музичний супровід загальнорозвиваючих вправ підвищують працездатність дошкільників і покращують якість ви­конання рухів.

Структура заняття, послідовність проведення розглянутих вище частин його лишаються незмінними. Не можна починати заняття з основної частини, не підготувавши організм дитини до певно­го фізичного навантаження. Не варто також закінчувати занят­тя в момент отримання дітьми найбільшого фізичного й емоцій­ного навантаження, без заключної (заспокійливої) частини, не привівши до норми їх пульс і дихання. Проте тривалість кожної частини й обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від навчально-виховних завдань і навколишніх умов (місця, де заняття проводиться, пори року; фізичних вправ, які заплановані на даному занятті).

Загальна тривалість занять з фізичної культури в першій і другій молодших групах – 20-25 хв., у середній групі – до 30 хв., у старшій і підготовчій до школи групах – 35-40 хв.

Під час занять підвищеної уваги з боку вихователя потребу­ють діти з відхиленнями у стані здоров'я або із затримкою роз­витку окремих фізіологічних систем, а також ті, хто часто хворіють, їм в першу чергу необхідний індивідуальний підхід. Для дітей, які перенесли тривалі хвороби (особливо у перші 2-3 тижні), тих, хто нещодавно вступив до дитячого садка та малоактивних за своїм темпераментом, необхідна більша допомога з боку вихо­вателя (додаткове роз'яснення, показ, страховка) та створення умов, які передбачають полегшення рухових завдань, зниження фізич­ного навантаження під час виконання вправ і рухливих ігор.

Для занять з фізичної культури треба створити відповідні гігієнічні умови. Якщо заняття проводиться у залі, його зазда­легідь провітрюють, роблять вологе прибирання, підготовлю­ють потрібний фізкультурний інвентар і обладнання. Одяг у дітей під час занять повинен відповідати погодним умовам і стиму­лювати їх активну рухову діяльність.

У фізкультурному залі доцільно одягати майку, труси, чешки або бути босоніж. Влітку на фізкультурному майданчику – май­ку, труси, носки, тапочки або кеди (кросівки). У прохолодну, вітряну погоду – легкий спортивний костюм, на ногах кеди. Восени та взимку при температурі 0...+5о С дітям одягають ба­вовняну білизну (футболку з довгими рукавами, колготки), вов­няний костюм, зверху – лижний, лижну шапочку, рукавички, кеди з вовняними шкарпетками. При зниженні температури до -10° С одягають куртку та тепле взуття.

Вихователь проводить заняття у спортивному одязі (брюки або шорти, футболка чи кофточка, чешки або кеди). Цей одяг дає змогу почувати себе більш впевнено та не заважає показу рухів.
3. Організація дітей на заняттях з фізичної культури

Важлива умова поліпшення якості заняття – використання найбільш раціональних способів організації дітей і досягнення оптимального фізичного навантаження на їх організм. Раціо­нальна організація навчання дітей фізичних вправ є однією з основних передумов суттєвого підвищення загальної та моторної щільності занять із фізичної культури.



Загальна щільність заняття визначається як відношення часу, який педагогічно виправданий, до всієї тривалості заняття. Вона передбачає:

  1. Організацію дітей, повідомлення навчальних завдань.

  2. Підготовку та прибирання фізкультурного інвентарю, необхід­ного для перешикування дітей під час заняття, й ін.

  3. Безпосереднє виконання фізичних вправ і спостереження за дітьми під час відпочинку, участь у рухливих іграх, розвиток фізич­них якостей.

  4. Пояснення вихователя, виправлення помилок, допомога дітям, страховка.

  5. Використання наочних посібників, показ вправ.

  6. Педагогічний контроль.

  7. Мотивація дітей.

  8. Виховна робота під час заняття.

  9. Підбиття підсумків заняття.

Вищезазначені елементи педагогічної діяльності вихователя, які спрямовані на підвищення загальної щільності заняття, по­стійно доповнюються та зміцнюються залежно від віку дітей, змісту заняття, педагогічної майстерності вихователя й ін.

Час, затрачений на безпосереднє виконання вправ, має най­більше значення, бо саме в цей період вирішуються оздоровчі й освітні завдання (формування рухових навичок і розвиток фізич­них якостей). Відношення часу, затраченого на безпосереднє ви­конання фізичних вправ і рухливі ігри, до всього часу занят­тя називається його моторною (руховою) щільністю.

Моторна щільність – найбільш специфічний показник ефек­тивності заняття. Вона може бути різною залежно від його змісту, організації та методики проведення. Щодо організації та методики, то вона повністю залежить від підготовки вихователя до занят­тя та дій під час його проведення.

Для збереження часу заняття, для виконання дітьми вправ велике значення мають завчасне розміщення та максимальне ви­користання наявного фізкультурного інвентарю. Щільність за­няття також залежить від того, у якому поєднанні за обсягом і тривалістю виконуються такі види діяльності дітей: сприйняття й осмислення пояснень, показ вправ; виконання вправ дітьми; спостереження за рухами інших дітей, відпочинок; допоміжні дії (встановлення фізкультурного обладнання); паузи під час занять (чекання своєї черги, роздавання інвентарю й ін.).

Для збереження щільності заняття необхідно намагатися мак­симально скорочувати час на встановлення та прибирання інвентарю, чітко пояснювати вправи, запобігати невиправданим паузам для чекання виконання вправ, вибирати найбільш оптимальний спосіб організації дітей для виконання основних рухів. Моторна щільність безпосередньо відображається на фізичному навантаженні. Вихова­телю потрібно пам'ятати, що рухи, які виконуються з постійною зміною швидкості та ритму, а також вправи, які пов'язані зі статичними зусиллями, стомлюють дітей значно швидше.

Особливої уваги вихователя вимагає визначення та регулю­вання фізичних навантажень, тому що від них суттєво залежить результат застосування фізичних вправ. Під навантаженням потрібно розуміти певну величину впливу вправ, що виконуються, на ті чи інші органи, системи органів або весь організм у цілому. Відпо­відно до цього впливу, реакції організму та зміни у його стані значною мірою обумовлюють успішність вирішення завдань, які став­ляться перед заняттям.

Фізичне навантаження залежить від багатьох факторів: ха­рактеру вправ та ігор, поєднання різних видів рухів, їх інтенсивності, тривалості, кількості повторень, темпу виконання, координаційної складності, ступеня засвоєння даного руху й ін. Воно також залежить від нервово-психічного напруження дитини, її емоційного стану.

Всі ці фактори враховуються при регулюванні фізичного на­вантаження у процесі занять. Доцільно чергувати фізичне на­вантаження з відпочинком, більш інтенсивні рухи – з менш інтен­сивними, більш складні за структурою – з менш складними, зас­воєні дітьми вправи – з новими.

Дослідження впливу різних за обсягом фізичних навантажень на організм дошкільників свідчить, що після виконання найбільш інтенсивних вправ (стрибки в довжину, ви­соту з розбігу, лазіння по канату й ін.) відновний період у дітей у середньому триває 1,5-2 хв. За цей час пульс, як правило, зни­жується до початкових даних, а відновлення глибини дихання прак­тично відбувається через 20-30 с. Отже, паузи для відпочинку після виконання вправ, які дають значне навантаження на організм дитини, не повинні перевищувати 1,5-2 хв. Після ви­конання рухів середньої та малої інтенсивності (стрибки в глиби­ну, вправи з рівноваги, підлізання під дугу й ін.) час на відпочи­нок скорочується до 25-40 с.

Вибір певного способу організації дітей під час виконання рухів залежить від педагогічних завдань, ступеня засвоєння ними даного руху, його складності, наявності фізкультурного інвента­рю й обладнання, місця проведення заняття.



Індивідуальний спосіб передбачає виконання рухів однією ди­тиною, в той час як інші спостерігають за нею. Цей спосіб засто­совується епізодично. Його застосування виправдане лише на початковій стадії формування навички, коли діти ознайомлюються з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, які потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, пере­лізання через колоду, ходьба по гімнастичній лаві). При застосу­ванні цього способу моторна щільність найбільш низька.

Різновидом індивідуального способу є виконання вправ за викликом вихователя з метою уточнення деяких елементів ру­хової дії (одна дитина виконує, а інші спостерігають за нею). Однак індивідуальна робота з дитиною повинна мати місце при будь-якому способі ведення занять.



Фронтальний спосіб організації дітей частіше за все застосо­вується у підготовчій і заключній частинах заняття. Цей спосіб використовується при розучуванні нескладних рухів, які не потре­бують страховки та допомоги з боку вихователя, а також при закріпленні й удосконаленні вже засвоєних рухів. Його перева­га – в максимальному охопленні дітей руховою діяльністю та забезпеченні високої моторної щільності заняття. Проте фронтальний спосіб не позбавлений деяких недоліків. Основний з них той, що вихователю важко здійснювати індивіду­альний підхід у навчанні, й він змушений в основному вказувати на помилки, характерні для більшості дітей.

Поточний спосіб організації передбачає виконання дітьми по черзі одного й того самого руху, найчастіше з шикуванням у колону. Наприклад, вправи з рівноваги, пролізання в обруч, стрибки у довжину або висоту з розбігу й ін. Під час виконання вправ потоком вихователь має змогу робити індивідуальні зауваження. У цьому одна зі значних переваг даного способу.

Залежно від конкретних умов, може бути організовано два або три потоки. Наприклад, старші дошкільники пролізають в обруч або ходять по гімнастичній лаві двома-трьома потоками (у двох-трьох колонах).

Починаючи із середньої групи, варто привчати дітей без нагаду­вання підходити до інвентарю (пристрою), дотримуватися своєї черги. Наприк­лад, при виконанні ходьби по колоді або лаві, як тільки дитина дійшла до її середини, друга починає ходьбу, а третя в цей час підходить до пристрою. Повертаючись на своє місце після вико­нання запропонованого руху, дитина також виконує вправу. На­приклад, після стрибка в довжину або висоту з розбігу діти йдуть у зворотному напрямку по мотузці, яка лежить на підлозі (землі), або підлізають під дугу. Після ходьби по гімнастичній лаві (ко­лоді) вони виконують пролізання в обруч або стрибають на обох ногах (як зайчики), просуваючись уперед.

При груповому способі організації діти кожної підгрупи ма­ють своє завдання. Дошкільників розподіляють на дві-чотири підгрупи і кожній з них пропонують для виконання різні рухи. Більш складні вправи виконуються під керівництвом вихователя та музичного керівника, а інші (у старших дошкільників) – са­мостійно. Потім підгрупи міняються місцями.

У застосуванні групового способу важливе значення має пра­вильний добір основних рухів. Не рекомендується застосовувати вправи, спрямовані на розвиток одних і тих самих груп м'язів і фізичних якостей. Наприклад, стрибок у довжину з місця і стри­бок у глибину (з гімнастичної лави або куба).

Наукові дослідження (Г.П. Лєскова, Н.А. Ноткіна, Ю.Ю. Рауцкіс, О.Л. Богініч й ін.) підтверджують, що найбільш вдалі ті вправи, які доповнюють одна одну, всебічно впливаючи на організм дитини. Наприклад, вправи з лазіння або рівноваги раціонально поєднувати зі стрибками у висоту або довжину; метання пред­метів у ціль або на дальність – зі стрибками в глибину чи дов­жину з місця.

Оскільки при виконанні деяких рухів (лазіння по гімнас­тичній стінці, канату, повзання по лаві й ін.) інші діти тривалий час чекають своєї черги, для заповнення цих пауз рекомендується пропонувати їм додаткові вправи. Вони по­винні бути прості та знайомі дітям. Місце для їх виконання відводиться по­ряд з ос­новною вправою і, як правило, у полі зору вихователя. Наприклад, у ста­р­шій групі троє дітей виконують лазіння по гімнастичній стінці (кожний на окре­мому прольоті), а інші у цей час стриба­ють зі скакалкою. Після лазіння по стінці діти беруть скакалки та стрибають, а наступні троє виконують лазіння й т. ін.

Застосування додаткових вправ значно підвищує рухову ак­тивність дітей, дає змогу частіше повторювати різноманітні ос­новні рухи та краще оволодівати програмовим матеріалом.



Змінний спосіб організації застосовується, коли рух виконує одночасно кілька дітей (3-5-7), а решта – спостерігають, чекаючи своєї черги. Так, коли виконується стрибок у глибину з лави (колоди), можуть одночасно стрибати 4-5 дітей, те саме – у ме­танні в ціль, лазінні по гімнастичній стінці (канату).

При застосуванні змінного способу вихователю легше спосте­рігати за дітьми, дозувати навантаження, виправляти помилки, але щільність заняття нижча, ніж при фронтальному способі.

Одним з ефективних способів організації старших дошкіль­ників у основній частині занять є кругове тренування. Дітей роз­поділяють на декілька підгруп (4-5). Кожна з них виконує свій рух певний час (2-3 хв.), а потім за командою вихователя пере­ходить по колу до наступної вправи. Цей спосіб має багато спільного з організацією груповим способом. Однак головна його мета – спрямованість на комплексний розвиток фізичних якостей у дітей. Тому вправи не повинні бути складними, щоб діти мали змогу повторювати їх найбільшу кількість разів.

Рухи для комплексу колового тренування підбираються з обо­в'язковим урахуванням принципу всебічного їхнього впливу на всі основні м'язові групи та системи організму (дихальну, серце­во-судинну й ін.). Це дає можливість більш ефективно та ціле­спрямовано впливати на розвиток фізичних якостей: швидкості, спритності, гнучкості, сили та витривалості.

Однією з особливостей колового тренування є поєднання до­сить чіткого нормування фізичного навантаження з його індив­ідуалізацією. Враховуючи, що більшість дітей групи одно­часно виконують запропоновані вправи, створю­ються позитивні умови для виховання у них моральних і вольових якостей: самостійності, наполегливості, дисциплінованості, взаємодопомоги й ін.

Колове тренування має значну перевагу над іншими способа­ми організації, сприяючи збільшенню моторної щільності занят­тя, підвищенню ефективності навчального процесу. Воно дає змогу дітям самостійно виконувати фізичні вправи з посильним для них навантаженням. При складанні комплексу колового тренування, який вико­нується на початку основної частини заняття, необхідно застосо­вувати засвоєні дітьми вправи та чергувати рухи високої інтенсив­ності з вправами середньої або низької динамічності.



Орієнтовний комплекс колового тренування для дітей старшої групи (фізкультурний зал):

1. Лазіння по гімнастичній стінці різними способами.

2. Стрибки у висоту з розбігу (з 2-3 кроків), відштовхуючись однією ногою, намагаючись торкнутися рукою предмета (шарик, кулька), підвішеного на висоті 30 см вище піднятої вгору руки дитини.


  1. Підтягування на руках з положення лежачи на грудях на гімнастичній лаві з просуванням уперед.

  2. Ведення великого м'яча з відскакуванням від підлоги по­штовхом долоні, обминаючи предмети (кубики, кеглі), поставлені на підлозі на відстані 1,5 м.

5. Стрибки зі скакалкою довільним способом.

Кожна підгрупа виконує вправу 3 хв., а потім по колу вони переходять до іншого руху. Після виконання комплексу прово­диться рухлива гра.

Дослідження моторної щільності занять при використанні різних способів організації дітей дало змогу встановити такі співвідношення часу, затраченого на виконання вправ, до загальної тривалості заняття (у відсотках): при фронтальному способі щільність становила – 75-88 %, при коловому тренуванні – 72-84 %, при груповому – 66-75 %, поточному – 62-70 %, змінному – 58-66 %, індивідуальному – 18-24 %.

Результати дослідження підтверджують, що треба прагнути до якнайраціональнішого способу організації дітей під час виконання основних рухів. При цьому варто пам'ятати, що моторна щільність заняття не постійна та змінюється залеж­но від його дидактичних завдань. Так, менша щільність буде характерна для занять, на яких вивчається новий матеріал, бо значна частина часу витрачається на пояснення та показ рухів.

При застосуванні будь-якого із зазначених способів організації дітей з метою підвищення моторної щільності заняття потрібно забезпечити групу необхідною кількістю фізкультурного інвентарю. Наприклад, ходьба по гімнастичній лаві або метання м'яча в один щит завжди матимуть низьку щільність. Треба надавати перевагу інвентарю колективного типу. Так, підлізання під шнур, натягнутий між двома стояками на відстані 5-6 м (або поперек залу) на висоті 40-50 см, буде раціональнішим з погляду щільності, ніж підлізання під одну або дві дуги; під час стрибків у глибину з гімнастичної лави можна повторити рух більшу кількість разів, ніж під час стрибків з одного-двох кубів тощо.

Важливим засобом підвищення щільності занять є їх музичний суп­ровід, а також безпосередня участь вихователя в рухливих іграх і деяких вправах (у всіх вікових групах), що покращує настрій дітей і їх рухову активність.


4. Заняття з фізичної культури

на відкритому повітрі

Проведення занять з фізичної культури на свіжому повітрі пла­нується під час прогулянки в першу половину дня тричі на тиж­день взимку й у період міжсезоння, а в теплу пору року всі вони виносяться на фізкультурний майданчик.

Науковими дослідженнями (О.Г. Аракелян, Л.В. Карманова, Г.В. Ша­ли­гі­на, Г.П. Юрко, В.Г. Фролов й ін.) доведено, що для зміцнення здоров'я та зниження захворюваності дітей найбільш доцільним є поєднання адаптації організму до фізичних наван­тажень і водночас до впливу факторів зовнішнього середови­ща, зокрема, холодного повітря.

У прохолодну погоду (особливо взимку та восени) це заняття планується на другу половину прогулянки. Під час виконання фізичних вправ, при проведенні рухливої гри діти потіють і мо­жуть застудитися, якщо їх залишити на майданчику. Тому після завершення заняття вони заходять у приміщення, де переодягаються та готуються до обіду.

До змісту занять з фізичної культури входять різноманітні засоби: фізичні вправи, рухливі ігри, вправи й ігри спортивного характеру, які мають відповідати віковим можливостям і ру­ховій підготовленості дітей.

Вправи для занять на свіжому повітрі добираються відповід­но до пори року, наявності інвентарю та фізкультурного облад­нання на майданчику, екіпіровки дошкільнят, а також ступеня володіння даними рухами. У цих заняттях основні рухи можуть виконуватися у комбінації з декількох вправ (за типом смуги перешкод), коли діти поступово переходять від однієї вправи до іншої. Наприклад, діти йдуть по колоді, стрибають з неї, проліза­ють в обруч, виконують ходьбу по кубах (5-6) або пеньках різної висоти, автомобільних покришках, які закопані у землю, підліза­ють під дугу й ін. При цьому широко застосовується ігровий метод навчання й удосконалення основних рухів.

Влітку та навесні до змісту занять вводять практично всі фізичні вправи й ігри, які пропонує програма з фізичної культури для кожної вікової групи.

Пізньої осені та ранньої весни до занять додають вправи з ходьби, бігу, стрибків (у довжину з місця, у глибину в яму з піском), метання в ціль, підлізання, пролізання в обруч, вправи з рівноваги, рухливі та спортивні ігри. Якщо на майданчику мок­ро, заняття можна проводити на відкритих верандах (у павільйо­нах), де застосовують різноманітні вправи з рівноваги (ходьба по лаві, дошці), підлізання під шнур, метання предметів у верти­кальну та горизонтальну ціль, пролізання в обруч, рухливі ігри на обмеженій площі.

Взимку, щоб діти не переохолоджувалися під час пояснення та показу, на заняттях доцільно застосовувати вже засвоєні вправи й ігри, які можна виконувати на свіжому повітрі. Це вправи з рівноваги (ходьба по стежках, протоптаних у снігу, «слід у слід»; ходьба по сніговому валу та зістрибування з нього); переступання через снігові кучугури; ковзання по льодових доріжках і стрибки у довжину з місця через купинки снігу, в глибину на сніг; метання в ціль (дерево, щит), біг у повільному темпі, рухливі ігри (без речитативів), хокей із шайбою без ковзанів (у старших гру­пах), ходьба на лижах, катання на ковзанах і санчатах. Добира­ючи ігри та вправи для такого заняття, можна об'єднати їх одним сюжетом: «Пори року», «Космонавти», «На рибалці» й ін.

Вихователю необхідно чітко продумувати організацію дітей, особливо в основній частині, запобігати тривалих пауз під час очікування своєї черги для виконання вправи, щоб вони не переохолоджувалися.

Заняття у будь-яку пору року може складатися з 3-4 рухли­вих ігор за таким принципом добору: перша гра – середньої рухливості, вона забезпечує поступове наростання фізичного на­вантаження; наступні – зберігають високий рівень рухливості, а завершується заняття грою малої рухливості. Кожна гра повто­рюється 3-5 разів. Наприклад, для дітей старшої групи спочатку проводиться гра «Чия ланка швидше збереться?», потім – «Ри­балки та рибки», «Мисливці та зайці», на завершення заняття – «Знай­ди та промовчи».

Зміст занять можуть повністю складати вправи або ігри спортивного характеру, в яких бере участь вся група. Влітку – бадмінтон, футбол, баскетбол, хокей на траві, велосипед, плаван­ня (за наявності закритого басейну – в будь-який період року). Взимку, в тих регіонах, де випадає сніг, у цей період доцільно всі заняття на свіжому повітрі присвячувати катанню на санчатах, навчанню дітей ходьби на лижах або катанню на ковзанах (старші групи).

Заняття на повітрі складається з трьох частин: підготовчої, основної та заключної. Однак взимку й у період несприятливої погоди зміст підготовчої частини має деякі особливості. Якщо діти тепло одягнуті (шубка або пальто) загальнорозвиваючі вправи з ними не проводяться. Вони також відсутні під час занять з лиж, ковзанів, катання на велосипеді. Діти можуть виконувати ходьбу зі зміною темпу, деякі імітаційні види ходьби: високо піднімаючи коліна, як «лошатко», по черзі піднімаючи вгору прямі ноги, як «чапля»; ходьба приставним кроком правим або лівим боком, широким кроком (крок «велетня»), спиною вперед й ін.; 20-30 с біг підтюпцем – для молодших груп; 35-45 с – для стар­ших груп по колу або змійкою. Це дає змогу підготувати їх організм до наступного виконання складніших рухів. Тому основна частина цих занять збільшується.

В основній частині розучуються або вдосконалюються основні рухи, вправи й ігри спортивного характеру, рухливі ігри. При цьому потрібно застосовувати найбільш ефективні способи органі­зації дітей: фронтальний, груповий, поточний або колове трену­вання.

Заключна частина має забезпечити поступове зниження фізич­ного й емоційного навантаження, нормалізувати роботу дихаль­ної та серцево-судинної систем. До неї входять різні види ходьби у повільному темпі або малорухлива гра.

Тривалість занять на повітрі за часом така сама, як і в при­міщенні, за винятком занять, змістом яких є спортивні ігри та вправи спортивного характеру. Зокрема, заняття на лижах або катання на санчатах триває в середній групі до 40 хв., а в старшій – до 1 години.

Після заняття в період холодної погоди діти переодягаються у приміщенні (фрамуги закриті, температура повітря не нижче +20° С). Роздягатися треба в певному порядку: знизу-вгору. Ма­лятам допомагають дорослі, а старші дошкільники роздягають­ся самостійно, швидко розтирають один одного рушниками та пе­ревдягаються у сухе.

У старшій і підготовчій групах протягом року раз на тиж­день заняття на повітрі проводяться в природних умовах (у пар­ку, сквері, в лісі, на галявині, біля водоймища) у формі пішого переходу за межі дитячого садка. У другій молодшій і середній групах пішохідні переходи відбуваються лише в теплі дні. Три­валість ходьби залежить від віку дітей і їх підготовленості. Перехід в один кінець у дошкільнят різних вікових груп триває в межах 15-40 хв., а тривалість фізичних вправ на місці зупинки – відповідно від 20 до 35 хв.

У проміжках між переходом діти виконують різні види ос­новних рухів залежно від природного оточення: стрибки у гли­бину з пеньків або купинок, підлізання під схилену гілку, ходьба та біг по вузькій стежці (колоді), збирання каштанів, ши­шок і метання їх у стовбур дерева й ін. Діти беруть також участь у рухливих іграх.

Взимку в тих регіонах, де є сніг, зі старшими дошкільниками можна проводити пішохідний перехід, пересуваючись на лижах (якщо шлях до парку безпечний) або несучи їх в руці. Тривалість перехо­ду в такому разі скорочується до 10-15 хв. Прибувши на місце, діти катаються на лижах з гірки або ходять по рівній місцевості (у межах 40 хв. – 1 год.), а потім повертаються в дитячий садок.



Орієнтовні плани занять на повітрі

Заняття для середньої групи (лижі)

Завдання: Удосконалювати вміння ходити на лижах ковзаю­чим кроком по пересіченій місцевості. Закріплювати вміння ви­конувати повороти переступанням на лижах. Удосконалювати вміння спускатися з гірки під час гри «Хто далі проїде?».

Інвентар: лижі за кількістю дітей.

Хід заняття.

  1. Отримання лиж, повідомлення змісту заняття. Перехід з лижами в руках до місця занять.

  2. Ходьба на лижах ковзаючим кроком по колу із зупинками, під час яких діти виконують повороти (6-8 разів) переступанням вправо та вліво (до 15 хв.). Спуск зі схилу в основній стійці по одному, підйом вгору напів'ялинкою (20 хв.).

  3. Гра «Хто далі проїде?». Повторити 3-4 рази.

  4. Ходьба по лижні ковзаючим кроком у повільному темпі (5 хв.)

  5. Підсумки заняття.

Заняття для старшої групи (баскетбол)

Завдання: Розучити комплекс загальнорозвиваючих рухових вправ. Удосконалювати навички передачі м'яча обома руками від грудей і від плеча в русі. Засвоювати правила гри в баскетбол.

Інвентар: великі м'ячі на підгрупи дітей.

Хід заняття.

1. Ходьба почергово з бігом зі зміною темпу (до 1,5 хв.). Ходьба з перекатом із п'ятки на носок і спиною вперед (до 1 хв.).

Загальнорозвиваючі рухові вправи. Ходьба з підніманням рук вгору й опусканням у сторони, ходьба зі зміною положення рук (права вгору, ліва – вниз) під кожний крок, ходьба напівприсівши та присівши (30 с), обертальні рухи руками вперед і назад (по 6-8 разів), ходьба зі стрибками з однієї ноги на іншу.

2. Елементи баскетболу. Передача м'яча у парах обома руками від грудей і від плеча, пересуваючись з одного боку майданчика до іншого, з подальшим кидком м'яча у кошик. При повторенні вправи кидок у кошик виконує інша дитина. Повторити 6-8 разів.

Перешикувати дітей у 2 шеренги на відстані 5-6 м одна від одної. Діти по черзі виконують 2-3 кроки з м'ячем, потім кидають його обома руками від грудей партнерам і стають на свої місця. Те саме виконують діти другої шеренги. Повтори­ти 10-12 разів.

Гра в баскетбол. Поділити дітей на 4 команди, рівні за кількістю гравців. Перші дві команди грають тайм по 5-6 хв., потім відпочивають, а гру починають інші дві команди. Кожна команда грає по 2 тайми.

3. Ходьба зі зміною напрямку (по «звивистій доріжці») з поступовим уповільненням темпу (50 с).

Ефективність занять з фізичної культури на свіжому повітрі значною мірою зумовлюється творчим підходом вихователя до підбору засобів і їх організації. Також важливо систематич­но аналізувати ефективність впливу занять на стан здоров'я та фізичний розвиток дітей, своєчасно вносити корективи та виправляти до­пущені помилки у методиці їх проведення.


5. Особливості проведення занять з фізичної культури у різних вікових групах

У всіх вікових групах структура занять залишається незмінною. Однак зміст і методика їх проведення мають свою специфіку, виходячи з анатомо-фізіологічних і психологічних особливос­тей дітей кожної вікової групи.



Заняття з дітьми першої молодшої групи. Зміст занять з фізичної культури з дітьми третього року життя визначено про­грамою. Навчання фізичним вправам у цій групі має опосередкова­ний характер. Рухи, якими оволодівають малюки, засвоюються внаслідок багаторазових повторень. Тому при проведенні заняття вихователю необхідно забезпечити достатню рухову активність усіх дітей. Варто орієнтуватися на фронтальний спосіб організації дітей під час виконання рухів. Вихователь намагається, щоб усі діти із задоволенням брали участь у заняттях, з бажанням вико­нували запропоновані їм вправи та гралися.

Заняття проводяться з половиною групи, а в другій половині року – зі всією групою. Спочатку діти виконують ходьбу та біг зграйкою разом з вихователем. Поступово вони засвоюють ходь­бу та біг у колоні, шикуючись при цьому довільно за допомогою вихователя.

Бажано супроводжувати ходьбу та біг музикою, що сприяє розвитку почуття ритму, темпу, злагодженості рухів й орієнту­ванню в просторі. Спочатку діти ходять, плескаючи у долоні, щоб краще сприймати ритм і темп мелодії, погоджуючи з нею ходьбу, а потім – крокують під музику або удари у бубон, виконую­чи вільні махи руками.

Починаючи заняття, важливо зацікавити дітей. Тому вихова­тель пропонує їм цікаві імітаційні завдання: ходити тихенько, як мишка, або високо підніма­ючи коліна, як лошата; бігти шви­денько, щоб дощик не замочив, ін. Три­валість бігу в середньо­му темпі – у межах 20 с, а в повільному темпі – до 50 с.

Загальнорозвиваючі вправи виконуються після шикування в шеренгу або коло, в основному, вони мають імітаційний харак­тер. Варто широко застосовувати вправи з предметами: прапорці, брязкальця, кубики, шишки, стрічки й ін. Іноді можна давати довгі палиці (4-4,5 м) або великий обруч, за який тримається одночасно вся підгрупа дітей. Вони виконують 3-4 вправи, по­вторюють кожну з них 4-5 разів, стрибки – 8-10 разів.

В основній частині заняття дітям пропонують два види основних рухів. Один з них складніший (лазіння, ходьба по дошці), а інший – простіший, щоб можна було виконувати його відразу підгру­пою дітей (6-8). Наприклад, лазіння по гімнастичній стінці по­єднується з прокачуванням м'яча один одному з положення си­дячи навпочіпки. Лазіння виконують по 2-3 дітей, а прокачу­вання м'яча – одночасно вся група або підгрупа.

Основний рух можна виконувати потоком. Діти спочатку про­ходять по дошці, а потім підлазять під дугу. При навчанні ос­новних рухів широко застосовують конкретні завдання з вико­ристанням орієнтирів: пройти по доріжці (зробленій з двох шнурів), добігти до прапорця, доповзти до брязкальця, перестрибнути че­рез стрічку й ін.

Під час виконання дітьми основних рухів деяким з них необ­хідна допомога. Особливо в тих рухах, які є складними для ма­люків: лазіння по гімнастичній стінці (драбинці), ходьба по гімна­стичній лаві, перелізання через колоду (лаву) й ін. У таких випадках вихователь підходить до дитини, підбадьорює її, іноді підтримує рукою.

Вихователь зацікавлює дітей тим, що виявляє своє емоційне ставлення до їхньої діяльності: жвавим тоном заохочення ма­люків до виконання запропонованих вправ; усмішкою, коли з'яв­ляється цікавий персонаж у грі. Привітне обличчя, щира ласка у звертаннях вихователя до дітей сприяють створенню пози­тивного ставлення в них до систематичних занять із фізичної культури.

Самооцінка особистих вчинків малюків не розвинена, і заува­ження можуть привести до їх негативної реакції. Вихователь показує дітям, що помиляються, як правильно виконувати впра­ву. У випадку порушення дисципліни, запізнення у виконанні вправи або небажання припинити її своєчасно вихователь нага­дує їм, як потрібно себе поводити, чи відвертає їхню увагу від того, що їх дратує. Більшість вправ під час заняття вихователь вико­нує разом із дітьми.

Необхідно також враховувати психофізіологічні особливості дітей третього року життя: підвищену збудливість, нестійкість емоцій­ного стану, велику рухливість, швидку втомлюваність від одно­манітних вправ й ін. Значної уваги з боку вихователя потребу­ють малорухливі, слабкі, сором'язливі діти, а також ті, хто має недоліки у фізичному розвитку та руховій підготовленості. Вони більш боязкі, пасивні при виконанні деяких вправ і під час ігор. Однак, якщо рухове завдання цікаве для дитини, в неї з'яв­ляється бажання виконати вправу, і якість її значно покращується.

Завершується основна частина заняття рухливою грою, в якій беруть участь усі діти. Характерною особливістю ігор для цієї вікової групи є те, що всі діти виконують одну й ту саму роль, а головну – роль ведучого – бере на себе вихователь. У процесі гри він підказує її правила та показує рухи, які повинні виконувати діти. Кожна гра повторюється 3-4 рази.

У заключній частині заняття проводиться ходьба у повільно­му темпі, іноді – з імітацією знайомого дітям образу: пройти крадь­кома, як кицька; з рухами рук вгору та вниз, як пташка. Також можна провести гру малої рухливості: «Знайди прапорець», «Де подзвонили?» й ін. Завершується заняття загальним схвален­ням дій дітей, аналіз їх діяльності не дається. Загальна три­валість заняття – 15-20 хвилин.

Орієнтовний план заняття

Завдання: Розучити комплекс загальнорозвиваючих вправ із бряз­кальцями. Закріплювати вміння повзання в упорі стоячи на ко­лінах і ходьби по дошці. Розвивати орієнтування у просторі й увагу під час гри «До ляльки у гості».

Інвентар: по 2 брязкальця на кожну дитину, 2-3 дошки, ляльки.

Хід заняття.

1. Ходьба почергово з бігом у повільному темпі за вихова­телем (до 1,5 хв). Ходьба з високим підніманням стегна, як «конячка» (25 с). Звичайна ходьба, під час якої діти беруть по два брязкальця та шикуються в коло.

2. Комплекс загальнорозвиваючих вправ із брязкальцями:

а) піднімання рук через сторони вгору. В.п. – основна стійка. 1-2 – підняти руки через сторони вгору, постукати брязкальця­ми над головою (вдих), 3-4 – опустити руки вниз (видих). Повторити 4-5 разів.

б) піднімання рук вперед. В.п. – лежачи на животі, руки з брязкальцями біля підборіддя. 1-2 – витягнути руки вперед, показати брязкальця; 3-4 – сховати їх біля грудей. Повторити 4-5 разів.

в) піднімання рук в сторони. В.п. – сидячи на підлозі, руки опущені. 1-3 – підняти руки в сторони (вдих); 4 – опустити руки вниз (видих). Повторити 5 разів.

г) присідання. В.п. – основна стійка. 1 – присісти, покласти брязкальця на підлогу (видих); 2 – встати, показати руки вихователю (вдих), 3 – присісти, взяти брязкальця (видих); 4 – встати, показати брязкальця вихователю (вдих). Повторити 4 рази.

3. Повзання в упорі стоячи на колінах по підлозі (4-5 м) до кицьки. Вправу одночасно виконують 2-3 дітей. У зворотному напрямку вони йдуть по дошці, яка покладена на підлогу. Впра­ву виконують потоком (перешикувати дітей у 2-3 колони). По­вторити 3-4 рази.

4. Рухлива гра «До ляльки у гості». Повторити 2-3 рази.

5. Ходьба у повільному темпі за вихователем, який тримає ляльку, – «повертаємося з лялькою додому».



Заняття з дітьми другої молодшої групи. У цій віковій групі зростаючий рівень фізичного розвитку та рухової підготовленості висуває одне з головних завдань – домогтися самостійності дітей у виконанні рухів. Заняття з фізичної культури з дітьми четвер­того року життя починається з шикування у колону по одному. Спочатку дітям пропонують шикуватися у будь-якому порядку, поступово привчають займати певне місце серед своїх однолітків.

Після шикування в колону пропонується ходьба у різному темпі, під час неї діти виконують одну-дві імітаційні вправи: ходьба на зовнішньому боці стоп, як клишоногий ведмедик; на носках, як кицька; з високим підніманням прямих ніг, як чапля, ін. У першій половині навчального року вихователь йде попе­реду групи (веде її). У другій половині року роль ведучого посту­пово доручають кому-небудь із дітей.

Під час ходьби вихователь нагадує дітям про енергійні змахи руками, правильну поставу (не опускати голову), дотриман­ня певної дистанції один від одного. Треба також звертати ува­гу на те, щоб діти не звужували коло, і для цього на кутах залу (майданчика) ставлять кубики (кеглі), ведучий обходить їх із зовнішнього боку.

Після ходьби виконується біг у середньому (до 25 с) або по­вільному (до 1 хв.) темпі. Під час бігу дітям нагадують про енергійні рухи зігнутими у ліктях руками, легкість бігу (ставити ногу на передню частину стоп), щоб вони не опускали низько голову. Значну допомогу в формуванні навичок у цих видах рухів надає музичний супровід ходьби та бігу.

Для виконання загальнорозвиваючих вправ дітей шикують у коло. При цьому потрібно звернути увагу на те, щоб діти не заважали один одному. Якщо площа обмежена, можна запропонувати ста­ти в півоберта одне до одного, щоб права рука була спрямована до середини кола, а ліва – назовні.

У цій віковій групі переважно застосовують вправи імітацій­ного характеру, причому комплекс може об'єднати їх одним сю­жетом: «Будуємо ляльці дім», «Бджілки», «Годинник» й ін. Варто також застосовувати вправи з предметами: прапорцями, кільця­ми, кубиками, торбинками з піском (вагою 100 г) й ін. У залі вправи виконують з різних вихідних положень: стоячи, сидячи, лежачи на підлозі.

Дітям цієї групи ще важко чітко та точно виконувати вправи, важливо, щоб вони робили їх із широкою амплітудою, не затриму­вали дихання та поєднували його з відповідними рухами. Вихова­тель підказує, коли зручніше зробити вдих (піднімання рук вгору, випрямлення тулуба й ін.) і коли – видих (нахили тулуба, опус­кання рук вниз та ін.). До комплексу підбирають 4-5 загальнорозвиваючих вправ, кожна з них повторюється 5-6 разів, стриб­ки – 12 разів.

У основній частині діти виконують 2-4 основні рухи. Вихо­вателю варто надавати перевагу тим способам організації, які доз­волять вправлятися одночасно якомога більшій кількості дітей. Ходьбу, біг, стрибки в довжину з місця, повзання, підлізання під шнур, прокачування м'яча й ін. вони виконують фронтально.

В цьому віці при розучуванні нових вправ і їх повторенні застосовують показ, тому що малюки краще сприймають ті рухи, які вони бачать. Демонстрацію супроводжують чітким і виразним по­ясненням, щоб створити вірне уявлення про рух, який вив­чається. Наприклад, вихователь демонструє, як потрібно проко­чувати м'яч по підлозі, намагаючись влучити в предмет (кеглю, кубик), і водночас пояснює необхідність енергійного відштовху­вання його обома руками.

При навчанні основним рухам широко застосовують ігрові прийоми у вигляді образних порівнянь, які викликають у малюків позитивні емоції. Вони із задоволенням ходять по «місточку» (гімнастична лава або колода), стрибають «з купинки на купин­ку» (кружечки з картону на підлозі) або «через струмок» (зроблений з двох шнурів) й ін.

Вправи з рівноваги (ходьба по колоді або лаві), ла­зіння по гімнастичній стінці, метання м'яча в ціль викликають певні організаційні труднощі. Діти виконують їх у довільному темпі, деякі з них потребують страховки. Тому по ходу вправи вихо­ватель розмовляє з дітьми, робить індивідуальні зауваження, підказу­ючи, як правильно виконувати рух. Постійний контакт з малю­ками, емоційний і дружній тон активізують їх і викликають інтерес до запропонованих вправ.

Для занять підбирають ігри великої рухливості, в яких бе­руть участь усі діти. Головну роль у грі бере на себе вихователь, а з другої половини навчального року він доручає роль ведучого найбільш активним і кмітливим дітям. Рухлива гра повто­рюється 3-4 рази.

Заключна частина складається з повільної ходьби у колоні по одному з рухами рук вгору та вниз для заспокоєння дітей або гри малої рухливості.

Загальна тривалість заняття – в межах 20-25 хвилин.

З дітьми молодших груп, враховуючи їх психологічні особли­вості (високу емоційність, конкретність й образність мислення), бажано проводити сюжетні заняття з фізичної культури, в яких усі засоби поєднані зрозумілим і цікавим для дітей одним сюжетом. Наприклад, «Прогулянка до лісу», «У зоопарку», «Буратіно» й ін.

Орієнтовний план заняття «Прогулянка до лісу»

Завдання: Розучити комплекс загальнорозвиваючих вправ. Зак­ріплювати навички ходьби по гімнастичній лаві, підлізання під шнур й стрибків у довжину з місця. Розвивати спритність й увагу під час гри «Діти у лісі».

Інвентар: 2-3 гімнастичні лави, 2 стояки, шнур (довжина – 10 м), 12 кружечків з картону (діаметр 30 см).

Хід заняття.

1. Ходьба зі зміною темпу (до 1 хв.), ходьба на зовнішньому боці стоп, як клишоногий ведмедик (25 с). Біг у середньому темпі (25 с), ходьба. Шикування в коло.

2. Комплекс загальнорозвиваючих вправ:

а) піднімання рук через сторони вгору («зриваємо горіхи з дере­ва»). В.п. – основна стійка. 1-2 – підняти руки через сторони вгору, зірвати горіх (вдих); 3-4 – опустити руки вниз, покласти горіх у торбинку (видих). Повторити 6 разів;

б) нахили тулуба вперед («зірвати квіточку»). В.п. – основна стійка. 1-2 – нахилити тулуб вперед, руки вниз, «зірвати квіточку» (видих); 3-4 – випрямитися у в.п. (вдих). Повторити 6 разів;

в) нахили тулуба в сторони («гриби шукаємо»). В.п. – стійка ноги нарізно, руки на поясі. 1 – нахилити тулуб вправо, подивитися, де гриб (видих); 2 – повернутися у в.п. (вдих); 3-4 – ті ж самі рухи вліво. Повторити 6 разів;

г) стрибки («пострибаємо, як зайчик»). Стрибки на місці на обох ногах, як зайчик. Повторити 12 разів.

Перешикувати дітей у дві-три колони.

3. Підлізання під «гілку» (шнур, який натягнуто між 2 сто­яків на висоті 40 см) і ходьба по «місточку» (гімнастичній лаві), тримаючи руки в сторони та на поясі. Йдучи у зворотному на­прямку, діти виконують стрибки по «купинках» (кружечки з кар­тону, покладені на підлогу на відстані 30-40 см), відштовху­ючись обома ногами. Потім вони підлізають під «гілку» (шнур) і стають на свої місця в колони.

Повторити 5-6 разів.

4. Гра «Діти в лісі». Повторити 3-4 рази.

5. Ходьба у повільному темпі на носках, як лисичка (35 с), звичайна ходьба з поступовим уповільненням темпу, з плавними рухами рук вгору та вниз, як пташка (5-6 разів).



Заняття з дітьми середньої групи. Специфікою навчання фізич­них вправ дітей п'ятого року життя є більш високий якісний рівень виконання рухів. Це пов'язано з можливостями дошкіль­ників цього віку сприймати, уявляти, аналізувати й оцінювати послідовність і якість своїх рухових дій.

У колону та шеренгу дітей привчають шикуватися за зростом. Для перешикування у декілька колон (ланок) вихователь перед початком заняття розподіляє дітей по ланках і призначає ведучих.

Після приходу на місце, де проводиться заняття (зал або май­данчик), діти перешиковуються з поворотом із колони в шеренгу, і їм повідомляють короткий зміст заняття. Потім вони викону­ють ходьбу різними способами (на носках, п'ятках, зовнішньому боці стоп, приставним кроком й ін.) за ведучим і біг у середньому (25-30 с) або повільному (до 1 хв. 30 с) темпі. Під час ходьби вихователь постійно нагадує дітям, щоб вони не нахиляли голову та тримали спину рівною, виконували вільні змахи руками, не човгали ногами, змінювали швидкість ходьби та бігу відповід­но до темпу музики або підрахунку.

З метою удосконалення орієнтування в просторі дітям про­понують ходьбу та біг зі зміною напрямку (змійкою), раціонально використовувати площу залу (майданчика), дотримуватися пев­ної відстані (дистанції, при пересуванні в колоні по одному або по двоє (в парах)).

Для виконання загальнорозвиваючих вправ діти перешико­вуються у три-чотири колони. Ці вправи виконуються з різних вихідних положень: стоячи, сидячи, лежа­чи. Збільшується кількість предметів (обруч, гімнастична пали­ця, м'ячі різного діаметра й ін.), які пропонуються дітям у підго­товчій частині заняття. Вихователь звертає увагу на більшу чіткість вправ і слідкує за правильним диханням дітей, нагадуючи про необхідність глибокого вдиху та повного видиху, підказує, коли його краще зробити. Для занять підбирають 5-6 вправ, кожна з них повторюється 6-8 разів, стрибки – 16 разів.

В основній частині діти виконують 3-5 основних рухів. По­зитивний вплив занять буде досягнуто лише за умови високої моторної щільності та достатньої рухової активності дітей. Із цією метою доцільно застосовувати фронтальний і груповий способи організації дітей, а також використовувати комбінації з 4-5 основних рухів, які виконуються один за одним: підлізання під дугу, ходьба по гімнастичній лаві, стрибок у глибину; в зво­ротному напрямку – повзання в упорі, стоячи на колінах. Ці завдання одночасно виконують 2-3 підгрупи, діти рухаються один за одним безперервним потоком.

Почергове виконання вправ дає можливість вихователю контро­лювати дії дітей і надавати, кому потрібно, необхідну допомогу та страховку. При такій ор­ганізації вони привчаються спостері­гати за рухами однолітків й аналізувати їх.

Прийоми навчання у середній групі мають свої особливості. Якщо розучується незнайомий дітям рух, вихователь показує йо­го у супроводі пояснень. Повторний показ здійснює дитина, яка кра­­ще володіє цим рухом. У подальшому, коли навичка сформо­вана, діти виконують вправу після короткого нагадування ви­хо­ва­те­ля. Значне місце під час занять продовжують займати імі­та­цій­ні вправи й ігрові прийоми навчання, які підвищують інтерес ді­тей до запропонованих рухів, дають їм змогу подолати невпевненість і боязкість.

У процесі занять необхідно проявляти максимум уваги до кож­ної дитини, враховуючи її індивідуальність, допомагаючи осмислити рухове завдання. Спільною для усіх вимогою є при­вчання дітей бути наполегливими, доводити вправу до кінця, ви­ховувати в них вольові якості у процесі виконання основних рухів.

Обов'язковим елементом змісту цієї частини заняття є рухлива гра, від якої діти повинні отримати найбільше фізіологічне й емоційне навантаження. Більшість ігор у цій групі мають сюжетний ха­рактер, який визначає зміст рухів. Головну роль (ведучого) вико­нує хто-небудь з дітей. При повторенні деяких ігор її можуть виконувати двоє-троє дітей. Наприклад, «Зайці та вовк» або «Ли­сиця в курнику» ловлять дітей, які втікають від «вовка» або «лисиці».

У процесі гри вихователь слідкує за діями гравців, дотриман­ням ними правил, робить зауваження тим, хто їх порушує, стиму­лює активність дітей. Гра повторюється 3-4 рази.

Заключна частина заняття закінчується ходьбою у повільному темпі, іноді – малорухливою грою та коротким підбиттям підсумків за­няття. Вихователь зауважує позитивне у виконанні основних рухів і рухливої гри, а також у поведінці дітей, відзначає досяг­нення окремих із них. Тривалість заняття складає 25-30 хвилин.



Орієнтовний план заняття

Завдання: Розучити комплекс загальнорозвиваючих вправ. Удос­коналювати навички ходьби по гімнастичній лаві, стрибків у дов­жину з місця та глибину, підлізання під дугу. Розучити гру «Ли­сиця в курнику».

Інвентар: 2-3 гімнастичні лави, 2 шнури (довжина 8-10 м), прапорець, 8-12 кубиків, 2-3 дуги.

Хід заняття.

1. Ходьба в середньому та швидкому темпі (40 с), ходьба з підніманням високо ніг, як конячка (30 с). Біг врізнобіч (50 с), за сигналом вихователя (піднятий вгору прапорець) діти перехо­дять на ходьбу, а потім – знову продовжують біг (3-4 рази), ходь­ба. Шикування в кілька колон.

2. Комплекс загальнорозвиваючих вправ – «У зоопарку»:

а) піднімання рук вгору (як мавпочка). В.п. – основна стійка. 1-2 – підняти руки через сторони вгору (зірвати яблуко з дерева), подивитися на руки (вдих); 3-4 – опустити руки через сторони вниз (видих). Повторити 6-8 разів;

б) піднімання ноги, зігнутої в коліні (як чапля). В.п. – основна стійка. 1 – підняти праву ногу, зігнуту в коліні, руки в сторони (вдих); 2 – повернутися у в.п. (видих); 3-4 – те саме з лівої ноги. Повторити 6 разів;

в) піднімання рук вперед-вгору (кенгуру лапки піднімає). В.п. – основна стійка. 1 – підняти руки вперед-вгору, зігнувши їх у ліктях (вдих); 2 – опустити руки вниз, вдаривши ними по боках (видих). Повторити 6-8 разів;

г) вигинання спини вгору (тигр). В.п. – упор присівши. 1-2 – випрямити ноги, вигнути спину вгору, як тигр (видих); 3-4 – згинаючи ноги, повернутися у в.п. (вдих). Повторити 6-8 разів;

д) стрибки на місці на обох ногах (як зайчик). В.п. – руки напівзігнуті, як лапки в зайчика. 1-4 – напівприсідання (пружні); 5-8 – стрибки на обох ногах. Повторити 3 рази.

3. Ходьба по гімнастичній лаві. Вправу діти виконують один за одним, одночасно на 2-3 лавах. Проходячи перший і другий раз, руки тримати в сторони, третій і четвертий – на поясі, переступаючи через кубики, які поставлені на лаві на відстані одного кроку. На кінці лави виконати стрибок у глибину на килим. У зворотному напрямку діти виконують підлізання під дугу пра­вим або лівим боком.

Стрибок у довжину з місця через «струмок» (завширшки 50 см). Одночасно стрибають півгрупи дітей, два рази підряд (спо­чатку вперед, а потім, після повороту кругом, – у зворотному на­прямку). Потім стрибає інша підгрупа, повторити 10-12 разів.

4. Гра «Лисиця в курнику». Повторити тричі.

5. Ходьба у повільному темпі з рухами рук вгору та вниз (6-8 разів), як курчата крилами (35 с). Підбиття підсумків заняття.



Заняття з дітьми старшої групи. Рухи дітей шостого року життя стають більш свідомими та мають довільний характер. Їх ру­хова діяльність більш різноманітна, вони впевнено виконують основні рухи (ходьбу, біг, стрибки в довжину з місця, метання предметів й ін.), для них характерна більша самостійність в оволодінні новими вправами. Оцінка ними якості рухів своїх або однолітків має більш розгорнутий, обґрунтований і об'єктивний характер.

Перед початком заняття діти самостійно шикуються у коло­ну за зростом, переходять до місця занять, а потім, виконуючи поворот ліворуч або праворуч, перешиковуються у шеренгу. У цій віковій групі застосовуються більш чіткі команди: «Напра­во!», «Наліво!», «Кроком руш!», «Кругом!», «Група, стій!» й ін. Тому під час проведення занять вихователь вправляє дітей у ви­конанні названих команд, які дають можливість швидко пере­шикувати дошкільнят і почати відповідний рух.

На початку заняття повідомляється короткий його зміст. Після цього діти роблять поворот і шикуються в колону. Потім виконують різні види ходьби та бігу, вправи на увагу, танцю­вальні рухи (якщо заняття проводиться під музику) та перешико­вуються з поворотом (праворуч або ліворуч) через центр по три-чотири в декілька колон.

Оскільки навички ходьби та бігу в більшості дітей уже сфор­мовані, основна увага приділяється удосконаленню цих рухів при виконанні їх у різному темпі та способами групових шикувань (у колоні, в парах, зграйкою й ін.), а також дотриманню правиль­ної постави та ритмічному диханню (2-3 кроки – вдих, 3-4 – видих під час ходьби в середньому темпі).

Під час виконання загальнорозвиваючих вправ вихователь домагається, щоб діти чітко дотримувалися напрямку, амплітуди, темпу рухів і правильного виконання не тільки вихідних і кінцевих, а й проміжних положень. Вправи можуть виконувати­ся з різних вихідних положень: стоячи, сидячи, лежачи. Цікаві для дітей загальнорозвиваючі вправи у парах або в колі, коли вони трима­ють один одного за руки. Із цими дітьми часто застосовують різне спортивне обладнання: гімнастичні палиці, обручі, скакалки, торбинки з піском вагою 200 г й ін. Воно підвищує функціональне на­вантаження на організм дитини та має значний тренувальний вплив на зміцнення м'язового апарата дошкільнят, формування у них правильної постави.

Зі старшими дошкільниками, особливо коли заняття прово­диться на свіжому повітрі, комплекс загальнорозвиваючих вправ може виконуватися під час ходьби в колоні по одному. Діти йдуть по колу з інтервалом від півтора до двох кроків один від одного та виконують по черзі вправи, спрямовані на розвиток м'язів рук, тулуба та ніг. Це значно скорочує час на підготовчу частину заняття та збільшує на основну. Все це виправдано тим, що дитячий організм значно швидше включається у роботу та до­сить швидко відновлюється. Загальнорозвиваючих вправ у комплексі 6-7, кожна повторюється 8-10 разів, стрибки – до 20 разів.

В основній частині заняття удосконалюються вміння та навички ра­ніше засвоєних рухів. Деякі види рухів: стрибки у висоту та довжину з розбігу, лазіння по канату, різним способом по гімнастичній стіні й ін., – починають розучуватися саме в цій групі. При ознайомленні з новими рухами вихователь (або найбільш підготовлена дитина) показує їх, доступно пояснює та пропонує ви­конати вправу, створюючи для деяких дітей полегшені умови (мінімальна висота перешкоди, стрибок з одного-двох кроків й ін.).

При формуванні руху краще зосередити увагу дітей на одному-двох елементах, якими діти повинні оволодіти спочатку, а на наступних заняттях вони вивчають інші елементи, і їх поступово підводять до виконання руху в цілому.

При удосконаленні основних рухів доцільно застосовувати змагальний метод. Наприклад, вихователь при виконанні метан­ня предметів у ціль або лазінні по гімнастичній стінці пропонує дітям виконати цю вправу чітко, красиво та без помилок. Обо­в'язково потрібно підбити підсумки змагання та дати вмотивова­ну оцінку дітям-переможцям. Змагання значно підвищує інтерес до запропонованих фізичних вправ.

Застосування цього методу має також виховне значення для дітей. Вони привчаються поважати один одного, об'єктивно оці­нювати свої можливості, проявляти витримку, впевненість у своїх силах, рішучість. Однак не варто протиставляти успішність у ви­конанні рухів більш підготовлених дітей недолікам і помил­кам більш слабких із них. Потрібно сприяти встановленню дружніх взаємин у групі, попереджувати прояви зазнайства та неповаги до своїх товаришів.

Успіх у формуванні рухів залежить від активності дітей. Тому необхідно застосовувати найбільш оптимальні способи органі­зації дітей під час виконання основних рухів. У цій групі засто­совують колове тренування, яке дає можливість впливати на ком­плексний розвиток фізичних якостей дітей і досягти достатнього фізіо­логічного навантаження на їх організм.

Активність дитини також підтримує її свідоме ставлення до запропонованих вправ. Тому потрібно частіше залучати дітей до аналізу виконання рухів у своїх однолітків. Наприклад: «Діти, подивімося уважно, як виконує стрибок з куба Оксана». Якщо вони помічають помилки у своїх товаришів, то більш свідомо ставляться до особистого виконання рухів і виправляють свої помилки.

Рухливі ігри для старших дошкільників різноманітні за змістом. Для занять підбирають сюжетні ігри, естафети й ігри з елементами спорту, в яких передбачається розподіл гравців на команди. Відповідальні ролі в іграх виконують самі діти. Безпо­середня участь вихователя тут необов'язкова. Він керує ходом гри, нагадує правила, слідкує за їх виконанням, а також спостері­гає за правильністю рухів дітей. Однак це не виключає його епізодичну участь у грі, тому що це пожвавлює ігрові дії дітей і підви­щує інтерес до неї.

Спілкування вихователя з дітьми під час гри, емоційне її про­ведення, об'єктивний аналіз наслідків допомагають більш свідо­мому ставленню гравців до своєї поведінки, позитивно вплива­ють на виховання моральних і вольових якостей дошкільників цієї групи. Кожна гра, якщо вона має чітке закінчення, повто­рюється 3-4 рази.

У заключній частині заняття виконується ходьба у повільно­му темпі в поєднанні з вправами на врегулювання дихання, епі­зодично – спокійна рухлива гра. Підбиваються підсумки занят­тя, де вихователь відзначає успіхи окремих дітей, робить зауважен­ня тим, хто порушував дисципліну, був неуважним, рекомендує потренуватися самостійно у деяких рухах під час прогулянок.

Тривалість занять у цій групі – 30-35 хвилин.



Орієнтовний план заняття

Завдання: Розучити комплекс загальнорозвиваючих вправ. Удос­коналювати навички стрибка у довжину з розбігу, ходьби по мотузці приставним кроком з рухами рук, повзання по колоді в упорі стоячи на колінах, пролізання в обруч боком. Розвивати спритність і швидкість під час гри «Карасі та щука».

Інвентар: колода, 2 стояки з обручами, 2 мотузки (довжиною 10-12 м).

Хід заняття.

1. Ходьба (до 2,5 хв.) чергується з бігом урізнобіч. За сигна­лом вихователя швидко стати на своє місце в колоні (повторити 4-5 разів). Ходьба на носках та п'ятках, руки за головою (40 с). Перешикуватися у пари.

2. Комплекс загальнорозвиваючих вправ у парах:

а) піднімання рук через сторони вгору. В.п. – основна стійка, діти стоять обличчям один до одного, тримаючись за кисті рук. 1-2 – підняти руки вгору (вдих); 3-4 – опустити руки у в.п. (видих). Повторити 8-10 разів;

б) нахили тулуба в сторони. В.п. – стійка ноги нарізно, руки на плечах партнера. 1 – нахил тулуба в сторону (видих); 2 – повернутися у в.п. (вдих); 3-4 – те саме в інший бік. Повторити 8 разів;

в) почергові згинання рук. В.п. – основна стійка, руки зігнуті у ліктях, долоні рук партнерів з'єднані. 1-4 – почергові згинання та розгинання рук, дихання довільне. Повторити 16-20 разів;

г) присідання. В.п. – основна стійка, триматися за руки одне одного. 1-2 – присідання на носках (видих); 3-4 – стати у в.п. (вдих). Повторити 8 разів;

д) нахили тулуба вперед. В.п. – стояти на відстані кроку від партнера, руки на його плечах. 1 – нахил тулуба вперед (видих); 2 – повернутися у в.п. (вдих). Повторити 8-10 разів;

є) стрибки зі зміною положення ніг. В.п. – основна стійка, долоні рук партнерів з'єднані. 1 – стрибком ноги нарізно; 2 – стрибком ноги разом. Повторити 10-12 разів.

3. Стрибки в довжину з 5-6-метрового розбігу. У зворотному напрямку виконати ходьбу по мотузці приставним кроком правим або лівим боком з рухами рук (крок правою – руки вперед, лівою – у сторони). Повторити 10-12 разів.

Повзання по колоді в упорі стоячи на колінах. На кінці ко­лоди підвестися та виконати стрибок у глибину. В зворотному напрямку діти пролізають в обруч правим або лівим боком. Повторити 4-5 разів.

4. Гра «Карасі та щука». Повторити 3-4 рази.

5. Ходьба (45 с) у повільному темпі з рухами рук, як рибки плавниками. Підбиття підсумків заняття.

Заняття у підготовчій до школи групі. Досягнутий у цій групі рівень фізичного розвитку та рухової підготовленості знач­ною мірою визначає ступінь підготовки дитини до систематично­го навчання у загальноосвітній школі. Зокрема, до успішного засвоєння програми з фізичної культури в першому класі й активної участі в позакласних спортивно-масових заходах.

Програмовий зміст занять з фізичної культури передбачає ус­кладнення деяких вправ і підвищення вимог до виконання основних рухів. Збільшуються знання дітей про способи вико­нання рухових дій під час ігор і вправ спортивного характеру. Більшу увагу в цій віковій групі потрібно приділяти розвитку фізіо­логічних якостей дитини за рахунок підвищення фізичних навантажень під час виконання загальнорозвиваючих вправ, основних рухів і рухливих ігор.

Перед початком заняття дітей привчають швидко шикувати­ся в одну шеренгу та рівняти носки по одній лінії вздовж залу або майданчика. Завдання заняття повідомляються виховате­лем чітко, уникаючи зайвого коментування.

У підготовчій частині в дітей закріплюються навички з ши­кування та перешикування, розучуються деякі нові вправи. Діти навчаються виконувати команди: «Рівняйсь!», «Струнко!», – розподілятися на перший-другий, ін. Підвищуються вимоги щодо чіткості виконання поворотів: направо, наліво, кругом.

Під час ходьби діти виконують різноманітні рухи руками, змінюють її напрямок, роблять імітаційні й танцювальні впра­ви. Біг у дошкільників цієї групи стає легшим, ритмічним, більш координовані рухи рук і ніг, невимушена поза. Біг у цій частині виконується у різному темпі (в середньому – 40-45 с, повільному – до 3 хв.), а також з виконанням різних завдань: із високим підніманням стегна та з підстрибуванням, ін.

Загальнорозвиваючі вправи виконуються з різних вихідних положень, а також під час ходьби. Для того, щоб вони мали більший тренувальний ефект, потрібно частіше змінювати амплітуду та темп рухів, частіше варіювати підбір вправ, виконувати їх з му­зичним супроводом. Продовжується розучування та вдоскона­лення вправ, які розвивають певні м'язові групи, зміцнюють суг­лоби та зв'язки різних частин тіла: рук, плечового пояса, тулуба, ніг. Найбільший ефект для цього мають вправи з предметами (обручем, скакалкою, торбинками з піском вагою 200 г, гімнас­тичними палицями й ін.). Діти виконують 7-8 загальнорозвиваючих вправ, кожна з них повторюється 10-12 разів, стрибки – 24 рази.

В основній частині продовжується розучування й удоскона­лення основних рухів, розвиваються спритність, впевненість і точність їх виконання. Подальшому удосконаленню рухів сприяє зміна умов їх виконання. Наприклад, підвищення висоти пере­шкоди та довжини розбігу під час стрибків, відстані до щита під час метання предметів у ціль, зменшення опори при виконанні вправ з рівноваги й ін. Особливе значення при цьому має вико­нання рухів на лоні природи із застосуванням предметів природного оточення. Значне місце в закріпленні й удосконаленні основних рухів відводиться рухливим іграм.

Під час навчання дітей основних рухів вихователь більше орієнтує їх на самостійний пошук найбільш раціональних спо­собів їх виконання. До показу рухів частіше залучаються найбільш підготовлені діти. При поясненні вправ вихователь спирається на руховий досвід, який вони мають. Навчання рухів за допомогою словесних методів, порівняння й аналізу займає все більше місце у педагогічній системі формування вмінь і навичок у дітей сьомого року життя.

Всебічному вдосконаленню рухів і розвитку фізичних якос­тей сприяє змагальний метод проведення вправ і рухливих ігор. Змагання створюють умови для максимального прояву ру­хових здібностей, виховання моральних і вольових якостей у дітей. Тому в основній частині заняття потрібно поряд із сюжетними іграми великої рухливості, проводити ігри типу естафет, де змага­ються між собою 3-4 команди.

У цих іграх діти намагаються не тільки діяти найбільш ра­ціональним способом, а й максимально мобілізувати свої зусил­ля для досягнення найкращого результату, виявляють відповідні моральні та вольові якості. Вимоги до чіткого виконання пра­вил сприяють вихованню в дітей дисциплінованості, витримки, відповідальності. Однак це не обмежує можливості прояву ініціативи, активності та винахідливості під час сюжетних й естафетних ігор на заняттях.

Вихователю цієї групи треба підтримувати бажання дітей до­помагати один одному під час виконання вправ й ігор, доручати їм самостійно розставляти та прибирати фізкультурне обладнання або дрібний інвентар, прибирати зал або майданчик після занять.

У заключній частині заняття проводиться гра малої рухливості (епі­зодично), діти виконують ходьбу з поступовим уповільненням темпу, підбивається короткий підсумок заняття, під час якого вихователь оцінює засвоєння запропонованих вправ усією гру­пою й окремими дітьми.

Загальна тривалість заняття – 35-40 хвилин.

Орієнтовний план заняття

Завдання: Розучити комплекс загальнорозвиваючих вправ. Удосконалю­вати навички лазіння по канату, стрибків зі скакалкою, підтягування на руках, лежачи на лаві, стрибків у висоту з місця поштовхом обох ніг. Розвивати спритність і швидкість під час гри «Хто перший?».

Інвентар: 2-3 канати, 3-4 гімнастичні лави, 8-10 скакалок, 2 стояки, шнур (довжиною 4-5 м), 3 прапорці, 4-5 брязкалець.

Хід заняття.

1. Ходьба чітким кроком, як фізкультурники (40 с). Ходьба на носках приставним кроком лівим та правим боком, руки на поясі (40 с). Біг зі зміною темпу (до 1 хв). Перешикування через центр у 4 колони.

2. Комплекс загальнорозвиваючих вправ «Спортсмени».

а) піднімання рук до плечей і вгору (штангіст). В.п. – стійка ноги нарізно, руки опущені вниз, пальці стиснуті в кулак. 1 – зігнути руки в ліктях, кистями торкнутися плечей; 2 – енергійно випрямити руки вгору (вдих); 3 – зігнути руки до плечей; 4 – опустити руки у в.п. (видих). Повторити 10-12 разів;

б) нахили тулуба вперед з рухами рук (лижник). В.п. – стійка ноги на ширині ступні, руки вперед, пальці стиснуті в кулак. 1 – виконати напівприсідання з нахилом тулуба вперед, змах­нути руками вниз-назад, імітуючи одночасне відштовхування лижними палицями (видих); 2 – випрямитися у в.п. (вдих). Повторити 12-16 разів;

в) випрямлення по черзі рук вперед (боксер). В.п. – стійка ноги нарізно, руки зігнуті до грудей, пальці стиснуті в кулак. 1 – повертаючи тулуб вправо, енергійно випрямити ліву руку вперед (зробити удар); 2 – повернутися у в.п.; 3-4 – те саме правою рукою. Повторити 14-16 разів;

г) піднімання тулуба вгору (гімнаст). В.п. – лежачи на спині, ноги зігнуті, ступні на підлозі, руки вздовж тулуба. 1-2 – підняти тулуб вгору, прогнутися в попереку (зробити місток); 3-4 - повернутися у в.п. Повторити 10-12 разів;

д) кругові рухи ногами (велосипедист). В.п. – лежачи на спині, ноги зігнуті вперед, руки на підлозі вздовж тулуба. Кругові рухи ногами із згинанням і розгинанням їх по черзі, як при їзді на велосипеді. Повторити 24-30 разів;

є) випрямлення ніг назад у сторону (ковзаняр). В.п. – напівприсісти, нахиливши тулуб вперед, коліна разом, руки за спиною. 1 – ковзаючи правою ступнею по підлозі, випрямити ногу назад, у сторону (відштовхнутися ковзаном); 2 – відвівши ліву ногу назад та зігнувши її, приставити до опорної; 3-4 – те саме лівою ногою. Повторити 12-16 разів;

ж) біг на місці (бігуни). В.п. – основна стійка, руки зігнуті в ліктях. 1-20 – біг на місці з високим підніманням стегна; 1-8 – ходьба на місці. Повторити 3-4 рази.

3. Діти у 4 підгрупах шикуються в шеренгу біля своїх місць занять. Кожна вправа виконується 3 хв., після цього підгрупи по колу переходять до іншої вправи (4 зміни).

а) лазіння по канату довільним способом, одночасно виконують 2-3 дітей;

б) стрибки зі скакалкою. Вправу виконує уся підгрупа;

в) підтягування на руках, лежачи грудьми на гімнастичній лаві, з просуванням вперед. Вправу одночасно виконують 3-4 дітей;

г) стрибки у висоту з місця поштовхом обох ніг, торкаючись рукою брязкальця, яке підвішене на шнурі між двома стояками на 15-20 см вище від піднятої вгору руки дитини. Вправу одночасно ви­конують 4-5 дітей по три стрибки підряд.

4. Гра «Хто перший?». Повторити 3-4 рази.

5. Ходьба (40 с) у повільному темпі з рухами рук вгору-вниз (8-10 разів). Підсумки заняття.

1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка