Змістовий модуль загальні питання теорії фізичного виховання навчальний елемент (НЕ) 1




Скачати 22,49 Mb.
Сторінка27/32
Дата конвертації18.11.2018
Розмір22,49 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32

1. Функціональні обов'язки завідуючої, педагогів і медичних працівників у організації фізичного виховання дітей

Ефективність роботи з фізичного виховання дітей у дошкільно­му закладі може бути досягнута лише за умови єдності зусиль завідуючої, методиста, вихователів, музичного керівника та ме­дичних працівників, їх сумлінного ставлення до своїх обов'язків.



Завідуюча здійснює загальне керівництво системою фізичного виховання дітей і оперативний педагогічний контроль за діяль­ністю співробітників дошкільного закладу в реалізації оздоров­чих, освітніх і виховних завдань з фізичної культури, бере безпосередню участь у забезпеченні дошкільного закладу фізкультурним обладнанням й інвентарем.

Під її кері­вництвом обладнуються фізкультурний зал, майданчик, групові кімнати з урахуванням потреб і вікових особливостей дітей.

Вона контролює виконання встановленого режиму дня всіма співробітниками дошкільного закладу (вихователями, му­зичним керівником, медичним персоналом, робітниками харчо­блоку). Особлива увага при цьому звертається на створення оп­тимального рухового режиму для дітей різних вікових груп.

Як керівник дошкільного закладу завідувача несе персональну відповідальність за життя та здоров'я дітей і працює у тісному контакті з медичним пра­цівником. Завідуюча повинна знати, які медичні заходи та в які конкретно строки планують провести у дошкільному закладі, яка допомога педагогів й інших співробітників потрібна при цьому. Разом з медичними працівниками та педагогами вона аналізує дані планових лікарських оглядів, намічає заходи щодо загарту­вання дітей, допомагає вихователям встановити індивідуальний режим для окремих дітей в умовах єдиного режиму для кожної вікової групи.

Завідуюча стежить за тим, щоб їжа була калорійною та відповідала віковим особливостям дітей, оскільки від харчування теж залежить розвиток дітей. Разом з медичним працівником і кухарем вона складає меню, нама­гається, щоб їжа була різноманітною та багатою на вітаміни. Ре­тельний контроль повинен бути за гігієнічним станом кухні, підсобних приміщень і кухонним інвентарем.

У створенні умов для зміцнення здоров'я дітей велике зна­чення має застосування загартовуючих процедур. Завідуюча дбає про створення гігієнічного повітряного режиму в групових кімна­тах, спальнях і фізкультурному залі, проведення загартовуючих процедур, систематичне перебування дітей на свіжому повітрі в будь-яку погоду, особливо взимку. Поєднання загартування з виконанням фізичних вправ і участю дітей у рухливих іграх особливо корисне у зміцненні їх здоров'я та профілактиці респіраторних захворювань.

Щодня завідуюча разом з медичним працівником перевіряє санітарний стан приміщення дошкільного закладу, звертає увагу на вологе прибирання у групових кімнатах, спальнях і рекреаціях, зовнішній вигляд дітей, порядок у роздягальні, умивальні, підсобних приміщеннях.

З метою контролю та надання методичної допомоги вихова­телям завідуюча відвідує всі організаційні форми фізичного вихо­вання. Аналізуючи разом з вихователем наслідки своїх спосте­режень, вона відзначає позитивні моменти у проведенні занять, ран­кової гімнастики й ін., а також наявні недоліки та дає методичні поради щодо їх усунення.

Завідуюча ознайомлюється також із методичною документа­цією вихователя (щоденним планом виховної роботи, до якого входить план-конспект заняття з фізичної культури, плануван­ня рухливих ігор під час ранкової та післяобідньої прогулянок тощо), аналізує її та дає вихователю поради щодо її оптимізації.

Важливою ділянкою роботи завідуючої є підвищення кваліфі­кації педагогічного колективу дошкільного закладу. Це передба­чає вивчення конкретних питань з фізичного виховання й обго­ворення їх на педагогічних радах; участь у семінарах-практикумах, педагогічних читаннях, проведенні відкритих занять з фізичної культури й інших організаційних формах.

Особливої уваги потребують молоді спеціалісти, які мають недостатній педагогічний досвід (менше 3-4 років), їм потрібна систематична методична допомога у проведенні занять, рухливих ігор, роботі з батьками. Тому необхідно частіше відвідувати групи, де працюють ці спеціалісти, й аналізувати їх діяльність з фізичного виховання дітей.

Кожні п'ять років завідуюча направляє педагогів на місячні курси підвищення кваліфікації при інституті удосконалення вчи­телів, а також турбується про їх активну участь у заходах (лекціях, семінарах, педагогічних читаннях, конференціях), які проводять районні та міські методичні кабінети.

Спрямовуючи та контролюючи роботу педагогічного колекти­ву, завідуюча заохочує його творчу ініціативу, відзначає найбільш вдалі методи та прийоми, які сприяють успішному вирішенню завдань з фізичного виховання дітей, допомагає розкриттю індивідуаль­них можливостей кожного педагога.

До обов'язків завідуючої належить також пропаганда знань з питань фізичного виховання дитини у сім'ї серед батьків, з використанням стендів, батьківських куточків; проведення бать­ківських зборів, консультацій, бесід тощо.

Завідуюча повинна дбати про постійне удосконалення свого методичного рівня у галузі методики фізичного виховання. Ак­тивна участь у роботі методичних об'єднань, семінарах для кері­вників дошкільних закладів, регулярне опрацювання нової літе­ратури, відвідування різних організаційних форм з фізичної куль­тури збагачують знання завідуючої з питань теорії та практики фізичного виховання дітей, допомагають їй підвищити свою пе­дагогічну майстерність.

Методист дошкільного закладу проявляє постійну турботу про неухильне зростання професійної майстерності вихователів і здійснює методичне керівництво станом фізичного виховання у дошкільному закладі; його діяльність у сучасних умовах повинна бути в основному методичною, а не адміністративною. Методист – це генератор ідей з питань фізичного виховання, він знайо­мить вихователів з новинками методики фізичного виховання дітей, надає їм допомогу в підвищенні майстерності.

Центром методичної роботи з питань фізичного виховання у дошкільному закладі є методичний кабінет, де зосереджується відпо­відна література, складається картотека цікавих і корисних для педагогів журнальних і газетних статей, зберігаються матеріали науково-практичних конференцій, плани-конспекти занять з фізичної куль­тури, сценарії фізкультурних свят, розваг й ін.

У методичному кабінеті знаходяться технічні засоби: магні­тофон, електрофон, діапроектор, діафільми та дидактичний мате­ріал (плакати, на яких зображено виконання дітьми основних рухів, комплекси загальнорозвиваючих вправ, фізкультхвилинок), опис цікавих рухливих ігор для дітей різних вікових груп й ін. Ці засоби використовуються вихователем при проведенні занять з фізичної культури, фізкультурних свят, днів здоров'я та розваг з дітьми своїх груп.

Необхідно щоквартально (щопівріччя) виставляти у кабінеті новинки літератури (методичні посібники, журнальні та газетні статті) з короткою анотацією та рекомендаціями щодо їх засто­сування у практиці роботи вихователя; систематично оформля­ти виставки, які розкривають передовий досвід педагогів дошкіль­ного закладу. Їх можна подати у вигляді доповіді, де описано досвід вихователя; конспектів занять або опису проведених ігор, фотоматеріалів (на стенді або альбомі) та відповідних методич­них порад.



Методистом також проводиться оформлення тематичних ви­ставок з питань фізичного виховання дитини у сім'ї, де рекомен­дуються теми консультацій і бесід з батьками, доповідей на батьківських зборах, конференціях, пропонуються методичні поради батькам, щодо навчання дітей їзди на велосипеді, плавання, катання на ковзанах тощо.

Методист вивчає роботу вихователів груп, аналізує документа­цію з планування, а також відвідує різні організаційні форми з фізичної культури (заняття, ранкову гімнастику, рухливі ігри під час прогулянок й ін.), з їх аналізом й оцінкою. При обгово­ренні цих форм даються конкретні поради вихователю щодо по­кращення методики їх проведення, усунення недоліків, відзнача­ються також і позитивні моменти.

Однак будь-який контроль не дає позитивного результату, якщо методист не перевіряє через певний строк виконання зроблених вказівок, рекомендацій або рішень. Систематичний контроль за виконанням запропонованих вихователю рекомендацій привчає його до відповідальності та дисципліни.

Значна увага приділяється вивченню позитивного досвіду ро­боти з фізичного виховання та його розповсюдженню серед педа­гогічного колективу дошкільного закладу. Методист організовує проведення відкритих занять з фізичної культури та їх обгово­рення, допомагає вихователям узагальнити свій досвід, підготувати доповіді та виступи на педагогічних радах, батьківських зборах, педагогічних читаннях, методичних об'єднаннях і конференціях.

Під керівництвом методиста у дошкільному закладі прово­дяться семінари, семінари-практикуми та консультації для вихо­вателів. Наприклад, на семінарі-практикумі з теми «Шляхи підви­щення рухової активності дошкільників» спочатку обговорюють­ся питання про необхідність створення оптимального режиму як передумови для всебічного розвитку дитини, підвищення моторної щільності занять, самостійної рухової активності дітей під час прогулянок й ін. У плані цього семінару передбачається перегляд занять з фізичної культури, де вихователі спостерігають за засто­суванням оптимальних способів організації дітей під час вико­нання основних рухів (фронтальним, колового тренування й ін.). Участь у роботі таких семінарів допомагає вихователям розібра­тися у теорії питання, що розглядається, й оволодіти конкретни­ми методичними прийомами, застосування яких дасть змогу підви­щити ефективність фізичного виховання дітей.

Методист організовує роботу з пропаганди педагогічних знань серед батьків, вивчення досвіду фізичного виховання дітей у сім'ї, наступності у цьому напрямку виховної роботи між дошкільним закладом, сім'єю та школою.

Дуже важливо, щоб методист вивчав нові публікації з проблеми фізич­ного виховання дітей, брав активну участь у заходах, які прово­дять районні (міські) методичні кабінети, та засіданнях методич­них об'єднань.

Вихователь з фізичної культури несе повну відповідальність за виконанням вимог програми у тих вікових групах, де він пра­цює. Він проводить щоденні заняття з фізичної культури, ранко­ву гімнастику в 3-4 групах, використовуючи методи та прийоми навчання фізичних вправ, а також способи організації, які відпо­відають сучасним вимогам теорії та методики фізичного вихо­вання дітей дошкільного віку.

У дошкільних закладах, де є стаціонарний басейн, введена посада інструктора з фізичної культури, який проводить з дошкіль­никами заняття з плавання (двічі на тиждень у кожній групі), а також ранкову гімнастику й індивідуальну роботу з дітьми, які відстають у фізичному розвитку, руховій підготовленості та мають послаблене здоров'я.

Вихователь з фізичної культури веде облік рухової підготов­леності дітей кожної вікової групи, бере участь у розробці сце­наріїв фізкультурних свят і розваг, організації та проведенні пішохідних переходів, здійснює розподіл використання за графіком фізкультурного інвентарю між групами для проведення занять з фізичної культури, вправ спортивного характеру та рухливих ігор під час прогулянок. Він дбає про зміцнення матеріальної бази з фізичного виховання (обладнання фізкультурного залу та май­данчика, повне забезпечення груп дрібним фізкультурним інвен­тарем (у дошкільному закладі)).

Вихователь з фізичної культури повинен надавати дійову організаційно-методичну допо­могу вихователям усіх груп з питань фізичного виховання дітей. Зокрема, з планування занять, складання комплексів ранкової гімнастики, фізкультхвилинок й ін., консультування їх з різних питань методики фізичного виховання дошкільників, проведення відкритих занять з фізичної культури (у тих групах, де він не працює) й ін.

Відповідне місце у його діяльності займає робота з батьками, по­відомлення їм корисної інформації (під час батьківських зборів, консультацій) з питань загартування дітей, застосування фізич­них вправ у домашніх умовах, навчання вправ спортивного ха­рактеру (плавання, їзди на велосипеді, катання на ковзанах, ходьби на лижах й ін.).

Вихователь з фізичної культури працює у тісному контакті з усіма педагогами дошкільного закладу, координує з ними свою діяльність. Заняття з фізичної культури, ранкову гімнастику, фізкультурні розваги й ін. він проводить разом з вихователями груп та музичним керівником. Вони спостерігають за якістю виконання фізичних вправ й у разі потреби надають допомогу в страховці дітей. Якщо окремі діти мають недоліки у виконанні певних рухів, вихователі груп під час прогулянок надають їм можливість потренуватися у цих рухах.



Вихователь групи. До функціональних обов'язків виховате­ля належить його персональна відповідальність за життя та здо­ров'я кожної дитини, за всебічний розвиток і фізичне вихован­ня дітей своєї групи. Він повинен мати необхідні знання з теорії та методики фізичного виховання, добре вивчити вимоги та зміст програми, методично грамотно проводити всі організаційні форми з фізичної культури: заняття, ранкову гімнастику, рухливі ігри й ін., правильно планувати та вести облік цієї роботи.

При проведенні занять з фізичної культури вихователь пови­нен домагатися комплексного вирішення оздоровчих, освітніх і виховних завдань, враховуючи при цьому анатомо-фізіологічні, психологічні й індивідуальні особливості дітей; домагатися їх високої моторної щільності, передбачати заходи щодо запобігання дитячому травматизму. В процесі проведення різних організаційних форм з фізичної культури вихователь дотримується педагогічного такту, добро­зичливо ставиться до дітей, поєднуючи вимогливість із чуйністю. Ці форми бажано проводити у мажорному тоні, що підвищує інте­рес дітей до запропонованих фізичних вправ й ігор. У процесі виконання фізичних вправ рекомендації, зауваження, поради, схва­лення повинні підтримати дитину, збудити її кращі якості, віру в свої сили. Ще К.Д. Ушинський зауважував, що будь-яка методика повинна бути зігріта теплом душі людини, що методів і засобів виховання, які відірвані від особистості педагога, не існує. У фізич­ному вихованні все важливе і все допомагає успішному вирішен­ню його завдань: і особистість вихователя, і методи та засоби, які він застосовує у навчально-виховному процесі.

Вихователь намагається створити у своїй групі оптимальний руховий режим, підвищуючи рухову активність дітей під час ран­кової та післяобідньої прогулянок, слідкує за створенням гігієнічних умов у приміщенні (груповій кімнаті, залі) та на май­данчику, за чистотою та збереженням фізкультурного обладнання й інвентарю. Разом з медичними працівниками він веде контроль за станом здоров'я та фізичним розвитком дітей, систематично проводить загартовуючі процедури, забезпечує щоденне перебу­вання дітей на свіжому повітрі не менше 4-5 годин.

Систематичний аналіз своєї роботи з фізичного виховання та досвіду передових педагогів, проведення відкритих занять, їх об­говорення, виступи з доповідями на педагогічних радах, батькі­вських зборах, педагогічних читаннях допомагають вихователю підвищити свою педагогічну майстерність.

Вихователю необхідно постійно підтримувати свою рухову підготовленість, щоб мати змогу правильно показати будь-яку вправу дітям. Підтримувати «спортивну форму» допомагають щоденне виконання ранкової гімнастики, систематичне відвіду­вання спортивної секції або групи здоров'я, участь у туристсь­ких походах, спортивних змаганнях й ін.

Постійна робота з батьками з питань фізичного виховання дитини в сім'ї входить до кола обов'язків вихователя. Він прово­дить бесіди, консультації, збори, відкриті заняття для батьків, запрошує їх для участі у фізкультурних святах. Інформація з питань створення режиму, відповідних гігієнічних умов, правиль­ного харчування, розвитку певних рухів й ін. у дитини в сім'ї розміщується на стенді або куточках-виставках. Головне, щоб вона була доступна та зрозуміла всім батькам, допомагала їм разом з дошкільним закладом виховувати здорову дитину.



Музичний керівник допомагає вихователю в проведенні за­нять з фізичної культури, ранкової та гігієнічної гімнастики після денного сну, здійснюючи музичний супровід під час виконання дітьми загальнорозвиваючих вправ, ходьби, бігу, а також рухливих ігор сюжетного характеру та хороводних. Під час основної части­ни заняття, коли діти, розподіляючись на підгрупи, виконують ос­новні рухи, він керує однією з підгруп, допомагаючи дошкільня­там своєю порадою швидше опанувати запропоновані вправи.

Використання музичного супроводу під час виконання фізич­них вправ і проведення рухливих ігор є однією з активних форм спілкування дитини з музикою, що водночас допомагає вирішу­вати завдання фізичного та музичного виховання дошкільнят. Підібрана музика повинна відповідати віку дітей, особливостям їхнього сприйняття, рівню музичної підготовленості. Для кож­ного руху важливо знайти відповідний музичний супровід. На­приклад, стрибки на місці або з просуванням вперед потребують легкої, бадьорої музики; плавні рухи руками – повільної, спокій­ної. Музичні твори для ходьби та бігу підбирають яскраві, з чітким фразуванням контрастного характеру.

Музичний супровід підвищує виразність рухових дій, сприяє збільшенню амплітуди та пластичності рухів. Музика дисциплі­нує дошкільнят, підвищує їх увагу та працездатність. Позитивні емоції, які викликаються під час виконання фізичних вправ під музику, посилюють їх фізіологічний вплив на організм дитини.

Однак не можна довільно змінювати темп музики, пристосо­вуючи його до рухів дітей, доповнювати акорди, робити купюри у музичних творах тощо. Це порушує характер музики, негативно впливає на її правильне сприйняття.

Музичний керівник забезпечує наступність музичних занять і занять з фізичної культури. Під час проведення музичних за­нять він виховує у дітей почуття ритму, навчає їх виразності рухів. Значна кількість рухливих ігор сюжетного характеру та хоро­водних, танцювальні вправи, ходьба та біг зі зміною темпу засто­совуються під час музичних і фізкультурних занять.

Разом з вихователем і методистом дошкільного закладу музичний керівник бере участь в організації та проведенні фізкуль­турного свята, складанні його сценарію та програми, підготовці виступів дітей із загальнорозвиваючими вправами, підборі музи­ки для свята й ін.

Музичний керівник повинен мати відповідну методичну та практичну підготовку з фізичного виховання дітей. Тому йому необхідно постійно підвищувати свій теоретичний рівень із цього напрямку виховної роботи (читати методичні посібники, жур­нальні статті, які розглядають питання удосконалення фізично­го виховання дошкільників).

Медичний працівник. Медичне обслуговування дітей у дошкіль­них закладах забезпечують лікарі-педіатри та медичні сестри. Для кваліфікованого виконання всіх обов'язків ліка­реві, крім належного обсягу знань у галузі педіатрії, гігієнічних основ фізичного виховання, необхідні також повсякденні кон­такти з вихователями та батьками дітей.

Діяльність лікаря-педіатра має такі основні напрямки: ме­дичні огляди дітей різних груп (тих, кого тільки зараховують до дошкільного закладу; перед проведенням профілактичних щеп­лень; дітей із диспансерної групи та тих, хто перебуває в ізо­ляторі; планові профілактичні огляди тощо); санітарний конт­роль і гігієнічно-освітня робота з батьками та персоналом дошкіль­ного закладу (рекомендації з організації харчування дітей, ме­дичний контроль за організацією та змістом фізичного вихован­ня та загартування дітей, профілактика травматизму); оформлення відповідної медичної документації, визначеної Міністерством охо­рони здоров'я України.

Надійним помічником лікаря є медична сестра (фельдшер, який працює під безпосереднім його керівництвом). Вона постійно перебуває в дошкільному закладі й в основному забезпечує по­всякденний медичний контроль за дітьми протягом усього дня.

Медична сестра здійснює ранковий прийом, термометрію й інші заходи щодо дітей, які прийшли після хвороби чи були в контакті з інфекційними хворими, організовує проведення поточ­ної дезінфекції; контролює щоденний ранковий прийом дітей вихователями груп. Вона проводить облік дітей, відсутніх через хворобу, ізолює хворих і забезпечує догляд за ними в ізоляторі, виконує медичні призначення та процедури, відповідно до рекомен­дацій лікаря, веде відповідну медичну документацію.

Серед багатьох її обов'язків є контроль за санітарним станом приміщення та території дошкільного закладу, безпосередня участь у лікарському огляді дітей (антропометричні виміри), організація загартовуючих процедур, контроль за дотриманням режиму дня; за правильним зберіганням, якістю та дотриманням строків реалі­зації продуктів, за організацією харчування, функціонуванням хар­чоблоку та дотриманням норм продуктів (калорійність раціону).

Разом з лікарем медична сестра контролює фізіологічне на­вантаження при виконанні фізичних вправ дітьми, проведенні рухливих ігор під час занять з фізичної культури, ранкової гімнастики та прогулянок, здійснюючи індивідуальний підхід до дітей, які мають ослаблене здоров'я та потребують певних об­межень у виконанні динамічних вправ. Медперсонал дитячого садка проводить санітар­но-освітню роботу з педагогами та батьками з питань догляду за дітьми, організації режиму дня, формування гігієнічних навичок, загартування та харчування в сім'ї. Ними здійснюється контроль за своєчасним проходженням медичних оглядів працівниками дош­кільного закладу, спільно з адміністрацією розглядаються причини захворювань дітей і визначаються шляхи їх усунення.

Ефективність роботи з охорони здоров'я дітей у дошкільному закладі може бути досягнута лише за умови єдності зусиль вихо­вателів і медичних працівників, їх сумлінного ставлення до своїх службових обов'язків.
2. Лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням

Успішне вирішення завдань з фізичного виховання дітей значною мірою залежить від якості лікарсько-педагогічного контролю. У дошкільному закладі він здійснюється за такими напрямками:



  • систематичне проведення медичних оглядів й оцінка стану здо­ров'я, нервово-психічного та фізичного розвитку; функціональ­них можливостей та динаміки розвитку рухів дітей;

  • спостереження за проведенням різних організаційних форм фізичного виховання, контроль за змістом, методикою проведен­ня фізичних вправ, відповідністю їх анатомо-фізіологічним мож­ливостям дитячого організму, організацією рухового режиму;

  • систематичне спостереження за санітарно-гігієнічним станом місць для занять з фізичної культури, ранкової гімнастики, рухли­вих ігор, вправ спортивного характеру, загартовуючих процедур;

  • постійний контроль за дотриманням режиму дня й організа­цією раціонального харчування у дошкільному закладі.

Лікарський і педагогічний контроль за фізичним вихован­ням дітей тісно пов'язані одне з одним й обумовлені спільною роботою медичних працівників і педагогів.
2.1. Контроль за станом здоров'я

та фізичним розвитком дітей

Під час медичного огляду визначається стан здоров'я дитини, рівень її фізичного розвитку (довжина та маса тіла, окружність грудної клітки), стан з поставою та підйомом стоп. Обмін думками між лікарем і вихователем дає можливість накреслити конк­ретні шляхи, спрямовані на оздоровлення дітей. Про наслідки поглибленого медичного огляду лікар доповідає на педагогічній раді з аналізом змін, що відбулися, при порівнянні їх з поперед­німи даними. Це дає змогу встановити певні тенденції покращен­ня або погіршення показників фізичного розвитку та стану здо­ров'я дітей.

При обстеженні фізичного розвитку враховуються антропо­метричні показники: довжина та маса тіла, окружність грудної клітини та голови (малюки першого року життя). Отримані дані порівнюються з оціночними таблицями фізичного розвитку дітей.

Поглиблене медичне обстеження обов'язково містить доклад­ну характеристику опорно-рухового апарату дитини. Перш за все обстежується стан кісткової системи – наявність деформацій і їх ступінь. У кожної дитини оглядають поставу, форму ніг і стоп. У дошкільному віці порушення постави та деформація стоп частіше за все мають функціональний характер і визначаються в основному недостатнім розвитком м'язів і зв'язок. Систематичне виконання фізичних вправ зміцнює опорно-руховий апарат дити­ни та сприяє профілактиці порушень постави та плоскостопості.

На основі комплексного медичного обстеження (органів ди­хання, серцево-судинної системи й ін.) діти розподіляються за станом здоров'я на три групи.

До першої групи (основної) зараховують дітей з хорошим станом здоров'я, що відповідає віковим нормам психомоторного розвитку, а також з незначними відхиленнями у стані здоров'я. Ці діти беруть участь у всіх формах фізичної культури відповід­но до програми.

До другої групи (підготовчої) зараховують дітей з відставан­ням у фізичному розвитку, які частіше хворіють на катари дихальних шляхів, з перезбудженою нервовою системою, з функціональною затримкою розвитку нервової системи. Діти, у яких діагностовано бронхоаденіт і тубер­кульозну інтоксикацію в стані повної компенсації процесу, мо­жуть призначатися до основної або підготовчої групи (за розсу­дом лікаря). Вихованці, які віднесені до цієї групи, виконують усі фізичні вправи, за винятком тих, що викликають значні фізичні напруження (лазіння по канату, стрибки у довжину та ви­соту з розбігу).

До третьої групи (спеціальної) відносять дітей зі значними відхиленнями в стані здоров'я, хронічними захворюваннями (хво­рих на ревматизм, хронічний нефрит, гепатит, епілепсію й ін.).

Вихованцям, віднесеним до цієї групи, обмежують вправи на швидкість, силу та витривалість, зменшують час або дистанцію бігу й ін. При проведенні різних форм фізичної культури вони потребують обов'язкового індивідуального підходу.

В умовах дошкільного закладу заняття з лікувальної фізкуль­тури повинні проводити медичні працівники. Дозування фізич­них навантажень рекомендує лікар відповідно до стану здоров'я дитини.

Розподіл дітей на медичні групи кожні півроку переглядаєть­ся. Якщо у дитини підготовчої медичної групи стан здоров'я покращується, її переводять в основну групу. Або, навпаки, після захворювання дитина з основної групи тимчасово переводиться до підготовчої.

Протипоказанням до виконання дітьми фізичних вправ мо­жуть бути тільки такі випадки: гострі захворюваннях з підвищеною температурою та період видужання, загост­рення хронічних захворювань, післяопераційний час, травми, усі захворювання шкіри, значні перевтом­и.

Не варто призначати масаж і гімнастику малюкам із захво­рюваннями шкіри, підшкірно-жирової клітковини, лімфатичних вузлів, суглобів, рахіту третього ступеня й ін.

Діти, тимчасово звільнені від занять з фізичної культури, по­винні перебувати під постійним контролем лікаря та виховате­ля. Після закінчення строків звільнення від занять їм дозволяють займатися фізкультурою з обмеженням навантажень.

Для дітей дошкільного віку застосовують функціональні проби на дозоване фізичне навантаження, які дають змогу виявити стан серцево-судинної та дихальної систем.



Проба зі зміною положення тіла: дитину кладуть на ку­шетку на 3-4 хв., після цього визначають її пульс протягом 1 хв., величину артеріального тиску. Потім дитина швидко встає й у неї проводять ті самі вимірювання. Збільшення пульсу після підніман­ня з кушетки на 4-12 ударів за хвилину та тиску на ±5-10 мм ртутного стовпчика вважається хорошим показником. Більш частий пульс і коливання тиску більше, ніж на 10 мм, свідчить про недостат­ню регуляцію серцево-судинної системи.

Проба на дозоване м'язове навантаження (30 легких підстри­бувань за 15 с). Після п'ятихвилинного відпочинку в положенні сидячи у дитини підраховують пульс за 10 с, частоту дихання підраховують за рухами грудної клітини протягом 30 с, вимірю­ють артеріальний тиск. Не знімаючи манжетки, дитині пропонують виконати 30 підстрибувань за 15 с і знову проводять ті ж самі вимірювання.

У практиці мають місце два типи реакції. Позитивна реакція характеризується збільшенням пульсу на 25-50 % відносно ви­хідних даних, збільшенням артеріального тиску на 10-15 мм і повернення всіх показників до вихідних даних через 2 хвилини.

При незадовільному стані відповідних систем організму спостерігається значне збільшення частоти пульсу (більше 50%), проявляється падіння артеріального тиску, задишка. Затримка відновлювального процесу пульсу до 4-5 хв. свідчить про неадекватність фізичного навантаження функціо­нальним можливостям організму дитини.

Оцінка стану здоров'я дітей з урахуванням функціональних потреб дозволяє правильно визначити можливості організму ди­тини та чіткіше дозувати фізичні навантаження під час вико­нання вправ.

Урахування вікових й індивідуальних особливостей дитини, стану здоров'я та фізичного розвитку має особливе значення для проведення загартовуючих процедур. Тому медичні працівники дають висновок про стан здоров'я кожної дитини та розподіляють її в одну з трьох груп для проведення загартування (за дослід­женнями А.О. Горюнової).

Першу групу складають здорові діти, з якими можна прово­дити повний комплекс загартовуючих процедур.

До другої групи відносять дітей, які перенесли хвороби, і їм на деякий час загартовуючі процедури відмінені. З дошкільни­ками, які часто хворіють на гострі респіраторні захворюван­ня, катари верхніх дихальних шляхів, з хронічним тонзи­літом, з бронхітами, з підвищеною нервовою збудливістю, загартовуючі процедури можна проводити з деякими обмеженнями. Особливо обережно потрібно знижувати температуру води, повітря, змен­шувати тривалість процедур, проводити часткове обливання й обтирання тіла.

До третьої групи відносять дітей з підвищеною температу­рою тіла при будь-якій етіології, які мають гострі та хронічні запальні захворювання, декомпенсовані та субкомпенсовані пороки серця, з хронічними захворюваннями нирок.

Дітям, які прийшли до дитячого садка після захворювання або з проявом значної перевтоми, з погіршенням сну, на де­кілька днів припиняють загартовуючі процедури, а потім – почи­нають їх з температури, на 2-3 °С вище досягнутої раніше. Крім того, зменшують тривалість загартовуючих процедур, тому що адап­таційні властивості організму таких дітей знижені.

При проведенні загартування потрібен постійний лікарський контроль за здоров'ям дітей, температурою повітря та води, чис­тотою приміщення, індивідуальним використанням і збережен­ням рушничків, рукавичок для обтирання й ін. Особливої уваги потребує контроль за реакціями організму в дітей, які раніше не піддавалися загартуванню, а також у ослаблених. При прове­денні підсумків роботи за навчальний період (червень) лікар (медична сестра) разом з вихователем підбивають підсум­ки роботи із загартування дітей своєї групи, узагальнюють дані про їх стан здоров'я та зниження кількості захворювань.

Однією зі сторін лікарсько-педагогічного контролю за фізич­ним вихованням є санітарний нагляд за місцями, де проводяться заняття, ігри, розваги, за гігієнічним станом фізкультурного об­ладнання й інвентарю у приміщенні та на фізкультурному май­данчику.

Найбільш сприятлива температура повітря у залі в осінньо-зимовий період – +16...+17 °С – у молодших і +14...+16 °С – у стар­ших групах, відносна вологість – від 35 до 60 % . Регулярне про­вітрювання та вологе прибирання залу значно знижують запи­леність повітря та його бактеріальну забрудненість.

Одяг дітей під час занять з фізичної культури та ранкової гімнастики в приміщенні – майка, труси, чешки. Однак з метою проведення загартування повітрям доцільно максимально по­легшувати одяг, і діти займаються лише в трусах і босоніж.

При проведенні занять з фізичної культури на свіжому повітрі одяг і взуття дітей залежать від сезону. Влітку – труси та майка, на ногах – тапочки або мокасини; у прохолодну погоду – фут­болка, спортивний костюм, лижна шапочка, кеди та шкарпетки (прості або вовняні); взимку до цього додають фланелеву сороч­ку, куртку та рукавички.

Під час прогулянки у різні періоди року одяг дітей повинен відповідати гігієнічним вимогам.

Вихователь при проведенні за­нять з фізичної культури та ранкової гімнастики повинен бути у спортивному одязі.

Зміст роботи педагогічного та медичного персоналу передба­чає також відповідальність за організацію харчування дітей. Ви­хователь і медична сестра застосовують індивідуальний підхід до тих дітей, у кого відсутній апетит, недостатня або занадто велика вага (ожиріння).




    1. Контроль за розвитком рухів й організацією

рухового режиму дітей

Лікарсько-педагогічний контроль за розвитком рухів у дітей є обов'язковим для вихователів і медичних працівників.

При оцінці розвитку рухових вмінь дітей першого року життя враховують показники, встановлені на основі досліджень М.Ю.Кистяковської та Е.І. Ра­диної.

1 місяць. Чіткий прояв шкірно-м'язових рефлексів: підошовного, спинного, ніжного із горизонтального (рефлекторне по­взання) та вертикального (опорна реакція) положення; у верти­кальному положенні дитина ще не тримає голову, а лежачи на животі – не піднімає.

2-2,5 місяці. Початок виявлення рефлексів положення тіла. Дитина утримує голову вертикально. Піднімає голову, лежачи на животі.

3-3,5 місяці. Стоїть при підтримці під пахви, міцно спираючись ногами, зігнутими у тазостегнових суглобах. Піднімає тулуб з опорою на передпліччя із положення лежачи на животі.

4 місяці. Сидить при підтримці за обидві руки, перевертається зі спини на бік.

5-5,5 місяців. Сидить при підтримці за одну руку. Стоїть при підтримці за обидві руки. Піднімає тулуб, спираючись на руки, з положення лежачи на животі. Перевертається зі спини на живіт. Переступає ногами при підтримці під пахви.


  1. місяців. Перевертається з живота на спину, намагається повзати.

  2. місяців. Встає, опираючись на руки та піднімаючись, починає повзати до іграшки.

  3. місяців. Сидить без підтримки, повзає, переступає ногами при підтримці за обидві руки.

  4. місяців. Стоїть при підтримці за одну руку. Самостійно сідає з положення лежачи та лягає. Спираючись на бар'єр, встає, добре повзає, переступає ногами при підтримці за руку.

10 місяців. Переступає у бічному напрямку, тримаючись за перила манежу, швидко повзає, лазить на гірку та спускається з неї. Переступає самостійно, тримаючись руками за опору.

11 місяців. Стоїть без підтримки й опори. Переступає з підтрим­кою за одну руку, намагається виконувати перші кроки без опори.

12 місяців. Присідає та встає без опори. Переступає без підтрим­ки або опори (початкова ходьба).

Вікові показники розвитку основних рухів у дітей від 1 до 3 років



Від 1 року до 1 року 6 місяців. Ходить по доріжці, дошці, покла­деній на підлогу; по похилій дошці, один край якої піднятий над підлогою на 10-15 см, і сходить по ній униз. Піднімається на перекинутий догори дном ящик (50 x 50 см) заввишки 10 см і сходить з нього.

Повзає по підлозі на колінах, опираючись на руки, до 3-4 м. Про­лазить в обруч, підлізає під лаву. Піднімається по драбинці довіль­ним способом (до 1 м) і спускається вниз.

Прокочує великий м'яч по підлозі дорослому, кидає малень­кий м'яч на дальність правою та лівою руками.

Від 1 року 6 місяців до 2 років. Ходить по дошці, піднятій за один кінець на 15-20 см над підлогою і сходить по ній вниз. Піднімається на перекинутий догори дном ящик (50 x 50 см) зав­вишки 15 см і сходить з нього. Переступає через палицю або шнур, підняті на 15-18 см над підлогою. Ходить, переступаючи через перешкоди (м'ячі, кубики) заввишки 10-15 см.

Перелазить через колоду, підлізає під шнуром (висота – 50 см). Виконує лазіння по драбинці приставним кроком (до 1,5 м) і спускається вниз.

Кидає маленькі м'ячі правою та лівою руками на дальність. Прокочує м'яч обома руками дорослому по підлозі та ловить його.

Від 2 до 3 років. Ходить у заданому напрямку, обходячи пред­мети (кубики, м'ячі), приставним кроком вперед і в сторони. Виконує імітаційну ходьбу, як мишка, лисичка, конячка й ін.

Бігає в різних напрямках, між двома лініями, не наступаючи на них (відстань між лініями – 20-30 см). Бігає у середньому темпі до 15 с, у повільному – до 50 с – 1 хв.

Підстрибує на місці на обох ногах і просувається вперед. Перестрибує через дві паралельні лінії (відстань між ними – 20-30 см). Стрибає в глибину з предметів (ящик, куб, лава) заввиш­ки 10-15 см.

Скочує м'яч, кульку по похилій дошці (гірці), прокочує м'яч однією й обома руками дорослому, під дугою.

Кидає м'яч обома руками знизу, від грудей, з-за голови дорос­лому та ловить його (відстань – 80-100 см). Кидає предмети (м'яч, торбинку з піском вагою 100 г) у горизонтальну ціль (ящик, кошик) правою та лівою руками з відстані 1,5 м і на дальність.

Повзає, опираючись на руки та стоячи на колінах, на відстань 4-5 м, підлізає під перешкоди (дуга, палиця) заввишки 30-40 см. Пролізає в обруч довільним способом. Лазить по похилій драбинці, гімнастичній стінці (до 1,5-1,8 м) і спускається вниз довіль­ним способом.

Ходить по дошці (ширина 25 см), яка піднята одним кінцем від підлоги на висоту 15-20 см; по гімнастичній лаві та колоді. Переступає через перешкоди (кубики, м'ячі), палицю, покла­дену на висоті 10-15 см. Піднімається на куб (висота 25 см), лаву та сходить з них. Повільно кружляє на місці.

Після обстеження основних рухів у своїй віковій групі вихователь порівнює результати кожної дитини із середніми показниками, які подано у таблиці 4.4.5. Ці дані отримані на основі масових обстежень основних рухів у дітей 3-6 років усіх областей України (у кожній області – 4-6 дошкільних установ).

Якщо всі або більшість виконаних дитиною основних рухів відповідають середнім показникам, відхиляючись від наведених у таблиці даних не більше ніж на 1 сигму, її рухова підго­товленість вважається середньою (нормальною). При відхиленні показників більше, ніж на одиницю – рухова підготовленість висока (добра), а якщо на одиницю у бік зменшення, – то низька (недостатня). У такому випадку вихователю варто звернути увагу на фізичне ви­ховання цієї дитини.

Порівняння результатів обстеження рухової підготовленості дітей з даними таблиці дає можливість з'ясувати, у виконанні яких конкретно основних рухів дитина відстає, і застосовувати не­обхідні засоби для їх покращення.

Одним з важливих факторів, що визначають ефективність фізич­ного виховання в дошкільному закладі, є руховий режим дітей різних вікових груп. Природна рухова активність дітей задо­вольняється проведенням комплексу організаційних форм фізич­ного виховання: ранкової гімнастики, щоденних занять з фізич­ної культури, фізкультурних хвилинок і пауз, гігієнічної гімна­стики після денного сну, участі у рухливих іграх і вправах спортивного характеру під час прогулянок, самостійного викори­стання іграшок, інвентарю й обладнання, розташованого у гру­повій кімнаті, на ділянці та фізкультурному майданчику.

Об'єктивними критеріями оцінки рухової активності дітей є:



  1. Показники тривалості рухів протягом періоду дня. Із цією метою визначається час (шляхом хронометрування), який витрачено дитиною на виконання різноманітних фізкультурних вправ, її участь у рухливих іграх, рухових діях, пов'язаних із самообслуговуванням, працею, самостійними іграми й ін.

  2. Величина добових енерговитрат.

  3. Кількість локомоцій (ходьба, біг, підстрибування й ін.), які дити­на виконує протягом дня.

Найбільш ефективним критерієм оцінки рухової активності дітей є метод крокометрії. Вранці крокоміри вкладають у торбин­ки, які прикріплюють до поясу двом-трьом дітям, а ввечері та під час денного сну – знімають. Результати фіксують протягом дня, а потім обчислюють середній показник. Природно, що при більшій руховій активності дитини кількість рухів (за показанням стрілок крокоміра) буде вищою.

Дослідження, проведене вченими у даному напрямку, дало змогу визначити оптимальні норми рухового режиму (за даними крокоміра) за умов комплексного використання усіх засобів фізич­ного виховання в різних організаційних формах.

Таблиця 4.3.1.

Рухова активність дітей 3-6 років (дані Е.С. Вільчковського)


Періоди року (кількість рухів у тис.)

Вік

Стать

взимку

весною

восени

влітку

3 р.

хл

дів.


15,1

15,2


16,8

16,1


16,2

15,9


17,4

17,3


4 р.

хл.

дів.


15,4

16,1


17,2

17,1


16,5

16,9


17,8

17,6


5р.

хл.

дів.


16,3

16,5


17,9

17,8


16,7

16,9


18,4

17,9


6 р.

хл

дів.


16,8

16,7


18,4

18,3


16,9

17,1


19,3

19

У даній таблиці подано середні показники рухової активності дітей 3-6 років у період перебування їх у дошкільному закладі в різні періоди року.

Отже, рухова активність дошкільників у процесі різноманітних орга­нізаційних форм фізичного виховання, які проводяться вихова­телем, і самостійного виконання фізичних вправ, участі у рух­ливих іграх повинні тривати не менше двох-трьох годин на день з урахуванням раціонального розподілу їх у загальному режимі дошкільного закладу.


2.3. Контроль за організаційними формами фізичного виховання дітей

Здійснюючи педагогічний контроль за виконанням програми, за­відуюча, методист дошкільного закладу або інспектор установи народної освіти відвідують заняття з фізичної культури й аналі­зують їх. Перед тим, як побувати на занятті, визначається мета його відвідування. Це може бути ознайомлення з методикою ро­боти вихователя, перевірка ефективності вирішення виховних зав­дань під час заняття, оцінка його моторної щільності тощо.

Розглянемо окремі положення, на які варто звернути увагу під час аналізу занять з фізичної культури:


  • оцінка плану-конспекту заняття: чіткість визначення завдань заняття, відповідність змісту його завдань й умов проведення; відповідність добору засобів анатомо-фізіологічним і психоло­гічним особливостям дітей, визначення часу, відведеного на окремі етапи за­няття, заплановане дозування фізичного навантаження;

  • підготовка фізкультурного залу або майданчика до заняття, роз­міщення необхідного обладнання, дрібного інвентарю (прапорців, м'ячів, гімнастичних палиць тощо), створення відповідних гі­гієнічних умов;

  • методика проведення заняття: відповідність методів і прийомів навчання фізичних вправ вікові дітей даної групи, їх раціональність; пра­вильність складання комплексів загальнорозвиваючих вправ; чіткість і якість показу вправ, пояснень, вказівок, надійність стра­хування; попередження та своєчасне виправлення помилок у дітей під час виконання вправ, індивідуальний підхід до них; способи організації дітей і раціональне використання фізкуль­турного обладнання, дозування вправ і якість їх виконання; регулювання фізичного навантаження; оцінка моторної щільності заняття;

  • вирішення виховних завдань: виховання дисциплінованості, сміливості, наполегливості, активності, колективізму й ін.;

  • вміння вихователя керувати групою, вимогливість і педагогічний такт, культура мовлення, тон звертання до дітей (доброзичливий, різкий, грубий), зовнішній вигляд вихователя (наявність спортив­ної форми);

  • загальна оцінка проведення заняття; позитивні його сторони, недоліки, ступінь виконання поставлених освітньо-виховних зав­дань (частково або повністю);

  • зауваження та пропозиції щодо поліпшення методики навчан­ня, виховання й організації дітей у процесі заняття.

Для визначення ефективності заняття, його загальної та мо­торної щільності застосовують метод хронометрування: фіксу­вання часу (секундоміром або шаховим годинником), затрачено­го на рухову діяльність дитини (ходьба, біг, виконання вправ, гри й т. ін.); показ і пояснення вправ, установку та прибирання фізкуль­турного інвентарю; відпочинок і простій (тривале очікування своєї черги, невиправданий показ, занадто тривале пояснення). Спос­тереження ведуть за однією дитиною з групи протягом усього за­няття, й отримані дані видів її діяльності фіксують у протоколі.

Таблиця 4.3.2.



Протокол хронометрування щільності заняття

з фізичної культури в групі ­­­­­­­­­­­­­­________________________________

прізвище, ім'я, стать, вік дитини, за якою вели спостереження



Порядковий

номер

Види діяльності

Показники секундоміру










У графі «Види діяльності» записують усі дії дитини, за якою ведеться спостереження, у тій послідовності, в якій вони виявляються на занятті. У наступній графі фіксуються показники секундомі­ру (шахового годинника). Зазначають час початку заняття та його за­кінчення. У протоколі визначають момент початку кожного виду діяль­ності дитини. Кінець його є початком нового виду діяльності. Після закінчення заняття визначають час, затрачений дитиною на вико­нання вправ, інші види діяльності, простій та ін.

При визначенні загальної щільності заняття підсумовують час, затрачений на всі види діяльності, крім часу простою, й об­числюють відсоткове відношення суми цього часу до загальної три­валості заняття. Вона змінюється залежно від змісту, організації, методики про­ведення заняття, наявності достатньої кількості фізкультурного інвентарю й обладнання. На перших етапах навчання нових основних рухів і при виконанні деяких складних рухів, де по­трібна страховка або має місце індивідуальне навчання, моторна щільність буде нижчою. Оптимальною моторною щільністю за­нять з фізичної культури потрібно вважати для дітей першої та дру­гої молодших груп – 60-65 %, середньої – 65-70 %, старшої – 70-75 %, підготовчої до школи групи – 75-80 %.

Проте лише хронометрування не дає змоги оцінити головного – характеру взаємодії вихователя з дітьми, тому хронометраж варто обов'язково поєднувати з педагогічними спостереженнями за ходом заняття. Також цей метод не завжди об'єктивно оцінює вплив обсягу фізичного навантаження на організм дітей. Зокрема, вони можуть виконувати вправи малої інтенсивності фронтальним способом (підлізання під мо­тузку, яка натягнута на двох стояках; ходьбу по мотузці, яку покладено на підлогу, й ін.), щільність при цьому буде досить велика, а фізичне навантаження – незначним.

Про відповідність фізичного навантаження віковим особливо­стям дітей роблять висновок за фізіологічними змінами їх працездатності. Навантаження має зовнішні та внутрішні характеристики.

Зовнішні характеристики визначаються тривалістю в часі, кількістю повторень вправ і їх інтенсивністю. Вони порівняно легко піддаються контролю й обліку. Внутрішні (фізіологічні) характеристики визначаються реакцією організму та зміною фізіо­логічних показників (частота пульсу, дихання, життєва ємність легенів, артеріальний тиск) внаслідок виконаних вправ. Вони простежуються візуально за зовнішніми ознаками втоми або реє­струванням змін частоти пульсу при різних ступенях наванта­жень протягом заняття (фізіологічна крива).

Пульс, як відомо, є достатньо об'єктивним показником стану працездатності та зміни реакції серцево-судинної системи, залеж­но від фізичного навантаження дітей під час занять з фізичної культури. Тому медичний працівник, методист або завідувач до­шкільного закладу при відвідуванні заняття ведуть підрахунок пульсу одного або двох дітей (з основної медичної групи). Підра­хунок пульсу проводиться протягом 10 с (потім цей показник множать на 6 і отримують кількість ударів пульсу за хвилину). Пульс підраховують шість разів: перед початком заняття, після підготовчої частини (виконання загальнорозвиваючих вправ), після виконання основних рухів, рухливої гри, після заключної частини та через 3-4 хв. після заняття (у відновлювальному періоді).

Показником правильної побудови заняття є поступове збільшення частоти пульсу від вихідних даних на 15-20 % у першій половині підготовчої частини, після виконання загальнорозвива­ючих вправ – на 35-45 %, після основних рухів – на 50-60 %, відра­зу після гри великої рухливості – на 70-90 % (що досягається також високим емоційним тонусом (настроєм) дітей). У заключній частині частота пульсу знижується та перевищує вихідні дані на 5-10 % , через 3-4 хв. після заняття пульс знижується до вихідних да­них. Для забезпечення тренувального ефекту на заняттях з фізич­ної культури середній рівень частоти пульсу для дітей 3-4 років повинен складати 130-140 ударів за хвилину, для дітей 5-6 років – 150 ударів за хвилину (Ю.П. Змановський, Г.П.Юрко).

Се­редній рівень частоти серцевих скорочень визначається шляхом сумування даних частоти пульсу після підготовчої частини, ви­конання основних рухів, рухливої гри, заключної частини та ділення цієї суми на 4.

На основі зміни частоти пульсу будують фізіологічну криву заняття – графічне зображення частоти серцевих скоро­чень. Для цього креслять вертикальну та горизонтальну осі, на першій відкладають показники пульсу, на другій – моменти вимі­рювань пульсу протягом заняття та після відновлювального періоду

На занятті з фізичної культури фізіологічна крива може бути двох типів. Перший тип фізіологічної кривої відзначається у тих випадках, коли в основній частині проводиться навчання таких видів рухів, як підлізання, пролізання в обруч, вправи з рівноваги й ін. У даному випадку з початку основної частини наванта­ження знижується та знову підвищується до максимуму під час проведення рухливої гри. Другий тип фізіологічної кривої поля­гає в поступовому збільшенні навантаження у процесі заняття, досягаючи максимуму під час рухливої гри.

Якщо заняття побудоване методично правильно, фізіологічна крива поступово підвищується від початку заняття до основної його частини (під час рухливої гри), коли фізичне навантаження буде максимальним і досягає високих меж (170-180 уд./хв.), а в заключній частині та відновлювальному періоді наближається до вихід­них показників. Деяке зниження частоти серцевих скорочень у відновлювальному періоді, порівняно з вихідними даними, свідчить про зростання фізичної працездатності у дитини та перехід організму на більш економний ритм роботи (Г.П. Юрко).

Аналіз пульсової кривої допомагає вихователю визначити навантаження занять і вирішити питання про правильність до­бору та послідовність виконання фізичних вправ, а також оціни­ти, чи відповідає запропоноване навантаження рівню розвитку та підготовленості дітей.

Однією з важливих сторін лікарсько-педагогічного контролю є попередження травматизму в дітей у процесі занять фізичними вправами.

Основні причини дитячого травматизму:

а) недоліки в організації та методиці проведення занять. Погана


організація страховки, відсутність належної дисципліни. Недо­статня увага до підбору та виконання загальнорозвиваючих вправ, які повинні розігріти «робочі м'язи», що беруть участь у рухових діях в основній частині заняття;

б) недотримання норм матеріально-технічного забезпе­че­н­ня занять, зокрема, несправність фізкультурного інвентарю й обладнання, відсутність матів або не розпушена яма для стрибків, ковзка підлога у залі (натерта мастикою або покрита лаком);

в) неуважність вихователя до стану здоров'я дітей, їх рухової підготовленості. Особливої уваги потребують діти, за станом здоров'я віднесені до підготовчої та спеціальної груп, а також ті, які перебувають у періоді видужання після захворювань; їх обмежують у навантаженнях за рекомендацією лікаря. Вихователь спо­стерігає за реакцією дітей на запропоновані їм для виконання вправи, не допускає надмірного стомлення, яке може спровокувати травму;

г) недостатнє освітлення, низька або висока температура повітря можуть сприяти травматизму. Занадто висока температура (+28... +30 °С) порушує теплорегуляцію організму, викликає у дітей збільшення частоти серцевих скорочень і дихання, підвищення температури тіла, зниження працездатності. Переохолодження сприяє виникненню простудних захворювань, тому в дітей повинен бути відповідний одяг.

Під час відвідування занять з фізичної культури лікар або медична сестра спостерігають за зовнішніми ознаками стомлення у дітей: почервоніння або збліднення обличчя, пітливість, задишка, порушення координації рухів, зниження уваги, млявість й ін. Якщо ці ознаки з'являються у кого-небудь з дітей значно раніше, ніж в інших, дозволяють виявити індивідуальну невідповідність на­вантаження можливостям цієї дитини.

Загальний висновок про відповідність навантаження стану здо­ров'я, рівню рухової підготовленості, віку та фізичному розвитку дітей може бути зроблений після детального вивчення усіх отриманих даних у комплексі з педагогічною характеристикою заняття.

При аналізі ранкової та гігієнічної гімнастики після денного сну звертають увагу на її організаційну сторону, відповідність запропонованих дітям загальнорозвиваючих вправ їх віковим особливостям, руховій підготовленості та місцю проведення (при­міщення або майданчик); побудову комплексу, різноманітність вихідних положень під час виконання вправ (стоячи, сидячи, ле­жачи); їх дозування та темп виконання; якість показу та чіткість пояснення вправ, індивідуальний підхід до дітей, контроль за дисципліною; формування постави та профілактики плоскостопості; те, яка увага приділяється правильному диханню; на музичний суп­ровід гімнастики (відповідність рухів характеру музичних творів); гігієнічні умови для її проведення; як вихователь керує групою (педагогічний такт, культура мовлення, чіткість команд і розпоряджень); на самопочуття дітей після гімнастики.

Аналізуючи рухливу гру, перш за все визначають її відповідність віковим особливостям дітей, їх руховій підготовленості та змісту проведення (фізкультурний зал або майданчик). Також встанов­люють правильність і конкретність формулювання освітньо-ви­ховних завдань, які вирішуються вихователем під час гри. Звер­тається увага на чіткість та дохідливість пояснень правил гри, вибір ведучого (сюжетні ігри) або капітана (естафетного характе­ру); керівництво грою (своєчасність зауважень і рекомендацій, їх доцільність, регулювання фізичного навантаження); підбиття підсумків гри вихователем, ступінь реалізації педагогічних зав­дань (частково або повністю), які були поставлені перед грою.



При аналізі вправ спортивного характеру звертають увагу на організацію дітей під час їх виконання, методику навчання (по­яснення та показ вправ, рекомендації та зауваження з метою виправлення помилок у дошкільників), дозування часу на вико­нання вправи, ступінь оволодіння дітьми вправами спортивного характеру, частоту їх повторень у тижневому циклі.

Отже, лікарсько-педагогічний контроль повинен бути всебічним – охоплювати всі основні сторони організації фізичного виховання дітей у дошкільному закладі; об'єктивним – спирати­ся лише на об'єктивні факти; систематичним і результатив­ним – сприяти подальшому підвищенню ефективності роботи педагогів і методичних працівників.
Контрольні запитання:

  1. Визначте роль завідуючої дошкільним закладом у керівництві та кон­­тролі за системою фізичного виховання дітей.

  2. Які обов'язки методиста дошкільного закладу в методичному керівництві фізичним вихованням дітей?

  3. Проаналізуйте функціональні обов'язки вихователя з фізичної культури.

  4. Які обов'язки вихователя групи щодо покращення здоров'я та фізич­ного розвитку дітей?

  5. За якими напрямками здійснюється лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням дітей?

  6. На які методичні групи розподіляють дітей за станом їх здоров'я?

  7. Яка технологія визначення моторної щільності занять з фізичної
    культури?

  8. Як визначити фізіологічне навантаження на організм дітей в про­цесі занять фізичною культурою?

  9. Які основні причини травматизму дітей у процесі занять фізичними вправами й ігор?

  10. Порадьте, як уникнути травматизму дітей у процесі занять фізичними вправами й ігор?

  11. Уявіть себе вихователем (інструктором) з фізичної культури. Які вимоги ви поставите до себе щодо поліпшення здоров’я та фізичного розвитку дітей?



НЕ.4.4. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

План


1. Роль сім’ї у фізичному вихованні дошкільників.

2. Організація правильного режиму дня дошкільника у сім’ї.

3. Загартування організму дитини.

4. Форми фізичного виховання дітей у сім'ї.

1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка