Змістовий модуль загальні питання теорії фізичного виховання навчальний елемент (НЕ) 1




Скачати 22,49 Mb.
Сторінка28/32
Дата конвертації18.11.2018
Розмір22,49 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32

1. Роль сім’ї у фізичному вихованні дошкільників

Сім'я займає особливе місце у вихованні дитини від народ­же­н­ня до вступу в школу. Більшість батьків хочуть, щоб їх діти були здо­ровими, життє­радісними, спритними та міцними. Форму­ва­ння цих якостей знач­ною мірою залежить від організації виховного процесу, зокрема фізичного виховання в сім'ї та дошкільному закладі.

Науковими дослідженнями встановлено, що в бага­тьох сім'ях ор­ганізація та зміст фізичного виховання не відпо­відають су­час­ним вимогам, частіше через недостатнє розуміння батьками зна­че­ння правильного режиму дня та фізичного виховання дитини в сім'ї для зміцнення її здоров'я. Значна частина батьків упев­нені, що основи фізичної куль­тури повинні закладатися у дитячому садку або школі, знімаю­чи із себе відповідальність за фізичне виховання дітей у сім'ї.

Проте, турбота про здоров'я та всебічний фізичний розвиток дитини починається саме з організації здорового способу життя в сім'ї. Сюди відносять: позитивний психологічний сімейний клімат, доб­розичливе ставлення батьків одне до одного та до дитини; раціо­нальне харчування, систематичне застосування фізичних вправ і запровадження загартовуючих процедур, посильна трудова діяльність дитини, неприйняття батьками алкоголю та паління.

Зауважимо, що здоров'я малюка та його фізичний розвиток зна­ч­ною мі­рою залежить від стану здоров'я його батьків. Їм ва­р­то знати, що осно­ви здо­ро­в'я дитини закладають­ся у перші мі­ся­ці її життя. Тому в перший мі­сяць не­об­хідно дотримуватися роз­робленого у пологовому будинку режиму: го­­­ду­­ва­ння малюка 6-7 разів на день (нічна перерва – 6 годин), сон – 19-20 год. на добу.

Батькам важливо знати психомоторні показники розвитку дитини за перший рік.



1-й місяць. Хаотичні рухи рук і ніг.

2-й місяць. Дитина тримає голову вертикально; лежачи на животі, піднімає голову. Повертає голову на звук, по­сміхається.

3-й місяць. Лежачи на животі та спираючись на передпліччя, дитина вигинає спинку. Спирається на ноги, підтримувана дорос­лим. Хапає іграшку. Підносить до рота предмети.

4-й місяць. Самостійно повертається зі спини на живіт. Лежачи на животі та спираючись на долоні, піднімає верхню частину тіла.

5-й місяць. Сидить з підтримкою дорослого, намагається хо­дити, коли її підтримують під пахви.

6-й місяць. Повертається з живота на спину, намагається по­взати. Сидить без підтримки. Починає промовляти перші слова: ба, ма й ін.

7-й місяць. Самостійно сідає. Піднімається на коліна, три­маючись за перекладину ліжка. Добре повзає.

8-й місяць. Добре стоїть. Ходить, тримаючись за руку дорос­лого. Піднімається на ноги, тримаючись за край ліжка.

9-й місяць. Стоїть, підтримуючись однією рукою. Намагається ходити, тримаючись обома руками за край ліжка.

10-й місяць. Ходить, тримаючись обома руками за візок. Промовляє слова: мама, баба, тато й ін.

11-й місяць. Присідає, піднімається без підтримки.

12-й місяць. Самостійно ходить. Має словниковий запас близько 7-10 слів.

Фізичний і психічний розвиток дитини залежить від пра­вильного догляду за нею, годування, навколишнього повітря, чистоти середовища, від режиму й ін.


2. Організація правильного режиму дня дошкільника у сім’ї

Одним з основних гігієнічних засобів нормального фізичного розвитку в сім'ї є режим дня. Формування біоритмів харчового збудження, сну й активного неспання сприяє нормальному функціонуванню організму.

Визначаючи у сім'ї певний режим, батьки повинні враховува­ти вік і стан здоров'я дитини, особливості побутових умов. Якщо в сім'ї є діти різного віку, то для них встановлюють різні режими. Для складання оптимального режиму дня батькам потрібно зна­ти приблизні норми сну та найбільш доцільні для дітей про­міжки у часі між годуванням дитини.

Тривалість і кількість денного сну залежно від віку дитини значно змінюються. У перші півтора місяці життя малюк спить 19-20 годин на добу, в старших дош­кільників тривалість сну складає вже 12-13 годин.

Кількість годувань з віком дошкільника також зменшується, а характер їжі – змінюється.

У проміжках між сном, годуванням, купанням й іншими гігієнічними процедурами немовлятам надається простір для рухів, з дитиною розмовляють і граються. Самостійна діяльність дітей дошкільного віку більш різнома­нітна. Вони багато ходять, бігають, граються з м'ячем й іграш­ками, ліплять з пластиліну, малюють й ін. У цьому віці дитину привчають до виконання посильних для неї елементів самообс­луговування (самостійно одягатися, вмиватися, чистити зуби, до­помагати мамі накривати на стіл, мити посуд й ін.). Усі ці мо­менти знаходять своє місце в режимі дня дитини дошкільника.



Таблиця 4.4.1.

Режим дня дитини від 3 до 6 років

Вид діяльності

дитини

Вік дошкільника

3-4 роки

5-6 років

Підйом

7.00-8.00

7.00-8.00

Ранкова гімнастика, туалет

8.00-8.30

8.00-8.30

Сніданок

8.30-9.00

8.30-9.00

Ігри, заняття (вдома)

9 00-9.30

9.00-9.45

Прогулянка (спостереження, ігри, виконання фізичних вправ)

9.30-11.30

9.45-12.00

Повернення з прогулянки, підготовка до обіду

11.30-12.00

12.00-12.30

Обід

12.00-12.40

12.30-13.00

Підготовка до сну, денний сон

12.40-15.00

13.00-15.00

Підйом, загартовуючі процедури, гігієнічна гімнастика після сну

15.00-15.30

15.00-15.20

Підготовка до підвечірку, підвечірок

15.30-16.00

15.20-15.40

Ігри, прогулянка

16.00-19.00

15.40-19.30

Вечеря

19.00-20.00

19.30-20.00

Спокійні ігри, гігієнічні процедури

20.00-20.30

20.00-21.00

Нічний сон

20.30-7.00

21.00-7.00

Для дошкільників кожної вікової групи, які відвідують дитя­чий садок, про­грамою виховання передбачені заняття, загартову­ючі процедури, прогу­ля­н­ки й інші режимні моменти. Батькам треба обов'язково ознайомитися з ними, щоб дотримуватися реко­мендованого режиму, коли їхня дитина залишається вдома. Ефективність режиму для дитини значною мірою залежить від домашнього побуту, атмосфери, що панує в сім'ї, від взаємин дорослих і дітей.

У харчуванні найважливіше забезпечити організм дитини різними продуктами, що містять білки, жири, вуглево­ди, вітаміни та мінеральні солі, у певному співвідношенні та кількості. Необхід­но дбати про раціональне та своєчасне харчування дитини. Кількість продуктів на день залежить від віку дитини, її фізич­ного стану та витрати енергії.

Одна з основних вимог раціонального харчування – щоб ка­ло­­рійність їжі, яку дитина споживає щодня, не була меншою, по­рів­няно з добовою ви­тра­тою її організ­мом енергії. Доведено, що до­бові витрати енергії у дітей 1-3 років – близько 1550 Ккал, 3-5 ро­ків – 1800-1900 Ккал, від 5-6 років – до 2000 Ккал. Якщо ди­ти­на не отримує потрібної кількості їжі, вона висна­жується, у неї з’являються проблеми зі здоров’ям, самопочуттям, зни­жується опір організму до інфекційних хвороб; варто пам'ятати, що й надмірне переїдання приводить до схожих наслідків і порушення обмінних процесів у організмі дитини.

У кожній сім'ї для дитини виділяють окремий посуд. Дитина має їсти в спокійній обстановці, добре пере­жовуючи їжу, акуратно.

Найкращим відпочинком, який охороняє нервову систе­му від виснаже­н­ня, є сон. Дітям необхідний міцний, здоровий сон оптимальної трива­лості в нормальних гігієнічних умовах. Якщо дитина спить мало, порушує режим – знижується її увага, вона стає млявою або, навпа­ки, надто збудженою та вередливою. Брак сну впливає на апетит дитини, її загальне самопочуття.

Формування культурно-гігієнічних навичок є важливим зав­данням фі­зи­чного виховання дошкільників. Батькам треба при­вчати дитину до чис­тоти сво­го тіла, одягу, приміщення та речей, якими вона користується. Старші до­шкі­ль­ники мають вміти умиватися, чистити зуби, одягатися, акуратно їсти, підтримувати порядок у кімнаті.

Необхідно, щоб діти дотримувалися гігієнічних норм і правил, виконували всі вимоги невимушено, з почуттям задоволення від самого процесу, або від його ре­зультатів. Щоб ці навички та звички не засвоювалися механічно, дітям зрозуміло роз'яснюють їхнє значення для зміцнен­ня здоров'я. Виховання навичок особистої гігієни тільки тоді буде успіш­ним, коли дорослі, які оточують дитину, самі повсякден­но та точно дотримуються правил гігієни.
3.Загартування організму дитини

Загартування є основним засобом підвищення опору організ­му дитини до змін умов зовнішнього середовища, зміцнення імунітету.

Загартування починають з першого місяця життя малюка. Пе­ред цим батьки повинні познайомитися з принципами загар­ту­вання: поступовості в проведенні загартовуючих процедур; си­стематичності та послідовності застосування загартування в усі сезони року; комплексності загартування й ура­хування інди­відуальних особливостей дитини та її ставлення до процедур.

Добрий апетит, глибокий сон, життєрадісний настрій дитини, поліпшення її здоров'я та фізичного розвитку є голов­ними показниками позитивного впливу загартовуючих процедур.

Основними методами загартування є: метод поступового зни­ження температурного впливу кожні 2-3 дні; метод пульсуючого клімату; метод екстремальних впливів; метод контрастних температур і комплекс природних методів загартування (вмивання, полоскання рота і горла холодною водою, оздоровчі прогулянки, ходьба босоніж, повітряні ванни, ін.).

Загар­тування корисне всім дітям, проте способи та методи загарту­вання мають бути різними для різних дітей. Система загартування базується на раціональному викорис­танні природних факторів: повітря, сонця та води. Основними видами загартування є повітряно-сонячні ванни та водні процедури.



Повітряні ванни для немовлят проводяться при кожному сповиванні. При цьому дитину потрібно перевер­тати, щоб повітря впливало на всю поверхню тіла. Ліпше поєднувати повітряну ванну з масажем і гімна­стикою.

Для дворічних дітей повітряні ванни поступово збільшуються до 45-60 хв. Дошкільнята, починаючи з трирічного віку, можуть бути на повітрі влітку більшу частину дня. У цей час дитині корисно побігати босоніж по траві або піску. Потім дозволяють ходити босоніж по підлозі кімнати, поступово збільшуючи час.



Сонячні ванни дозволяється проводити з малюками, почина­ючи з 6 місяців після обов'язкової консультації з лікарем, збільшуючи час перебування дитини на сонці до 40-50 хвилин для середніх дошкільників. Однак варто пам’ятати, що зловживання сонцем може призвести до перегрівання дитячого організму й інших проблем зі здоров’ям.

Водні процедури є найсильнішим засобом загартування для дітей. По­чаткова температура води для цих процедур для малюків – 28 °С. Через кожні 2-3 дні, а індивідуально – через 5-6 днів, температура води зменшується на 1-2 °С.

Корисними для дітей від 1,5 до 6 років є ванни для ніг: обли­вання та миття ніг прохолодною водою. Основною вимогою для проведення цих процедур є те, щоб ноги до цього були теплими. Початкова температура води для обливання ніг для дітей до 3 років – +30 °С, з поступовим зниженням її до 18 °С або викори­станням контрастних температур. У старших дошкільників температура води поступо­во знижується на 1° через 4-5 днів, починаючи з +28...+26 °С і доводячи до +16...+14 °С.

Обливання тіла під душем справляє на організм дитини більш міцну дію.

Купання дітей у природній водоймі починають з двох років при температурі повітря +25...+26 °С і температурі води не ниж­че +23 °С. Тривалість купання – від 1-2 хв. з поступовим збіль­шенням до 5 хв. для дітей 3-4 років і 10-15 хв. для дітей 5-6 років.

Щоб привчити дитину до щоденних загартовуючих процедур, ба­тькам тре­ба проявити певну наполегливість, од­нак, не при­му­шу­ючи. До початку за­гар­тування вар­то пояснити дитині, що по­трі­бно робити та для чого їй це по­трі­бно. Поняття про загар­ту­вання завжди має узгод­жуватися з хоробрістю та стійкістю дітей.
4. Форми фізичного виховання дітей у сім'ї

Звичка та потреба у щоденних заняттях фізичними вправами формуються у дитячі роки та зберігаються протягом усього життя людини.

Починаючи з 3-4-х тижневого віку дитини, в домашніх умовах застосовують загальний масаж. Для активізації рухової діяльності малюків їм дають різні іграшки. Дітям цього віку корисно лазити по драбинці-стрем'янці; ходити по дошці, покладеній на підлогу; прокочувати по підлозі та ловити м'яч, переступати через кубики й ін. Починаючи з 3-4 років, дитину залучають до рухливих ігор. Вибираючи місце для прогулянок, треба враховувати рельєф місцевості, щоб дитина мала можливість поуправлятися у різних рухах на свіжому повітрі.

У деяких сім'ях батьки виготовляють портативне спортив­не обладнання, яке називається «домашнім стадіоном» або «спортивним куточком». Зауважимо, що приклад батьків – кращий метод переконання дітей у користі фізичної культури.

Фізичні вправи в сім'ї з дітьми 2-6 років проводяться за певною системою. Вранці, після підйому, дитина виконує ранкову гімнасти­ку, яка складається з 4-8 загальнорозвиваючих вправ, що по­вторюються 6-12 разів (стрибки – 12-24 рази), залежно від віку дітей. У теплий період року ранкову гімнастику корисно проводити на свіжому повітрі. Для дітей, які відвідують дитячий садок, ранкова гімнас­тика обов'язкова у вихідні дні. Також необхідно з метою покра­щання загального фізичного розвитку та попередження порушень постави дитини виконувати цей комплекс відразу ж після денного сну.

Під час прогулянок на свіжому повітрі у першу та другу по­ловини дня ди­­тину вправляють у виконанні основних рухів: ходьба по колоді, покладеній на землю; стрибки в довжину з місця, зістрибування з пеньків; метання м'я­чів у ціль і на дальність; біг зі зміною швидкості й ін.

Однією з форм активного відпочинку дітей і зміцнення їх здо­ров'я є участь разом з батьками у пішохідних і лижних про­гу­ля­нках. Батьки повинні підтримува­ти інтерес і потяг дітей до занять спортом, допомогти їм у перспективі вибрати спортивну спеціалізацію.

У налагодженні тісних контактів між дошкільною установою та сім'єю, у пропаганді засобів і методів фізичного виховання ді­тей серед батьків провідна роль належить педагогічному ко­ле­к­ти­ву та медичним працівникам дитячого садка. Дитячий садок по­винен забезпечити педагогічне керівництво фізичним ви­хо­ва­н­ням дітей у сім'ї, впливаючи як на дітей, так і на їх батьків. До­шкі­льні та медичні працівники проводять роз'ясню­вальну ро­бо­ту з батьками з таких питань: організація адекватно­го режиму дня дитини; формування правильної постави; загарту­вання ди­тя­чого організму; дотримання санітарно-гігієнічних вимог у сім'ї; форми занять фізичною культурою з дитиною (ранкова гімнастика, рухливі ігри, вправи спортивного характеру й ін.).

Форми спільної роботи дошкільних установ з батьками різно­ма­нітні, вони залежать від конкретних умов роботи дитячого сад­ка та завдань, які поставлено перед педагогічним колекти­вом на даному етапі. Батьківські збори, конференції, лекції, гру­пові кон­сультації й ін. дають можливість пропагувати знання з пи­тань організації та змісту фізичного виховання дітей у сім'ї. Для вста­новлення тісних контактів з батьками дітей, які потре­бують осо­бливої уваги у зв'язку зі станом здоров'я, фізичним роз­вит­ком і хронічними захворюваннями, застосовують індиві­дуальні консультації.

Активна участь батьків в обладнанні фізкультурного залу та майданчика дитячого садка, підготовка й участь у проведенні фізкультурних свят значно підвищує їхній інтерес до питань фізич­ного виховання своїх дітей.



Отже, фізичний розви­ток дитини, її здоров'я залежать у першу чергу від батьків, їхнього способу життя.




Контрольні запитання:

  1. Визначте роль сім'ї у процесі фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку.

  2. Яке значення у збереженні фізичного та психічного здоров'я дитини має дотримання режиму дня?

  3. Які принципи загартування та форми загартовуючих процедур
    використовують для дітей дошкільного віку?

  4. Назвіть основні функції батьків у процесі організації фізичного ви­ховання дітей і шляхи їх реалізації.

  5. Охарактеризуйте основні форми спільної роботи дитячого садка з
    батьками з фізичного виховання дітей у сім'ї.

ДІАГНОСТИКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Для повноцінної підготовки дитини до навчання у школі необхідно розвивати не лише ті відділи опорно-рухового апарату, що забезпечують повноцінне письмо, але й важливо забезпечити розвиток координованості рухів, рухової спритності й активності, які є основою повноцінного фізичного розвитку дитини. Малорухливі діти швидше втомлюються, гірше справляються зі шкільними навантаженнями, ніж їх рухливі, активні однолітки.



Нагадаємо, що фізичний розвиток – це сукупність морфологічних і функціональних ознак організму, що характеризують процеси його росту та біологічного дозрівання, запас фізичних сил.

Отже, у дітей у віці 3-4 років зріст, як і раніше, залишається головним показником їхнього фізичного розвитку. 

Враховуючи, що за вагою та зростом новонароджені діти діляться на великих, середніх і малих, зауважимо, що в 3 роки зріст великої дитини зазвичай дорівнює 105,4 ± 4,5 см. За успішного розвитку та збалансованого харчування до 4 років така дитина виросте до 113,3 ± 2,2 см. Зріст середньої дитини в 3 роки дорівнює 98,7 ± 2,5 см. Ця дитина до 4 років досягне 106,2 ± 2,4 см. У маленької дитини до 3 років зріст складає 91,3 ± 1,9 см, і до 4 років він збільшиться до 98,5 ± 2,1 см. 

Іншим важливим показником фізичного розвитку дитини, звичайно, є вага: вага великої дитини в 3 роки – 16,8 ± 2,5 кг; середньої дитини – 13,4 ± 1, кг; маленької дитини – 11,3 ± 1,6 кг.

Вага тіла відображає ступінь розвитку кісткової та м’язової систем і залежить як від генетичної заданості, що визначає конституційні особливості дитини, так і від факторів зовнішнього середовища (у тому числі й фізичного навантаження). Вагу тіла можна вирахувати за формулою: 2 х вік + 9 (для дітей від 2 до 5 років); 3 х вік + 4 (для дітей від 5 до 12 років), - чи порівняти з табличними результатами.

Перевищення маси тіла на 10 % від норми зветься ожирінням і потребує корекції у спеціалістів.

Наступний показник фізичного розвитку дитини – пропорційність розвитку та міцність статури (ріст м’язової маси). Визначити це можна за індексом Піньє (ІП). Для цього потрібно знати вагу тіла дитини, її зріст і обхват грудної клітини:

ІП = зріст в см – (вага в кг + об’єм грудної клітини в см).

Таблиця 4. 4. 2.



Середні показники обхвату грудної клітини й індексу Піньє для хлопчиків і дівчаток

Вік, років

Середній показник обхвату
грудної клітини, см


Середні показники індексу Піньє

3

53,6                         53,0

25,7                                   27,1

4

54,2                         54,4

31,1                                   31,0

5

56,4 55,9

34,2 34,7

6

58,0 57,2

36,1 37,0

Чим менше буде відрізнятися від стандартних показників отриманий результат, тим міцніша статура дитини. Орієнтовно, якщо результат (індекс Піньє) більший за 22, то у дитини зайва вага, а більше 25 – ожиріння; якщо індекс менший 14, то у дитини дефіцит ваги тіла.

Оцінити пропорційність розмірів тіла можна і з допомогою іншої формули, зокрема, за індексом Кетле: І = P/L2 (вага тіла дитини ділиться на квадрат зросту в метрах).

У 4 роки малюк виростає на 6 см, і його зріст у середньому складає 100 см. А вага до цього віку збільшується на 2-2,5 кг. У п’ять років дитина в середньому додає у вазі 1,5-2 кг, а її зріст збільшується на 6-7 см. Середня вага хлопчиків досягає 17-18,1 кг, а дівчаток – 16-17,7 кг. Показники зросту в цьому віковому періоді такі: середній зріст хлопчиків складає 106-107 см, дівчаток – 105,4-106 см.

Точніше визначити зріст дитини можна за формулою: Р = 100 см + 6 (П - 4), де Р – довжина тіла дитини (зріст), 6 – середня щорічна прибавка у зрості в см, П – вік дитини.

Окружність грудної клітини у хлопчиків цього віку в середньому 54-55,5 см, у дівчаток – 53-54,7 см.

Річні прибавки зросту в дошкільника складають від 4 до 5 см, маси тіла – до 1,5-2 кг, об’єму грудної клітини – 1-2 см. Швидкість даних процесів збільшується на шостому році життя. Змінюються пропорції тіла. Висота голови наближається до 1/6 довжини тіла. Довжина рук і діаметрів тіла збільшується.

Орієнтувальне визначення показників фізичного розвитку дозволяє співставити дані про розвиток дитини з віковими нормами:



Таблиця 4. 4. 3.

Показники фізичного розвитку дитини

Вік

Тип дитини

Середній зріст, см

Відхилен­ня, см

Серед­ня ва­га, кг

Відхи­лен­ня, кг


4

Велика

113,3

2,2

17,1

2,3

Середня

106,2

2,4

15,4

1,5

Маленька

98,5

2,1

12,2

1,9


5

Велика

120,4

2,9

24,3

2,4

Середня

111,6

2,7

16,3

2,1

Маленька

104

2,2

13,9

1,9


6

Велика

124,2

2,3

27,2

2,2

Середня

118,7

2,2

21,7

1,8

Маленька

113,2

2,4

16,2

2,2


7

Велика

113,6

2,9

29,2

2,2

Середня

123,1

2,6

23,7

1,9

Маленька

118,6

2,1

18,2

2,2



У підсумку, показники психофізичного розвитку дитини-дошкільника такі:

  • дотримується норм особистої гігієни;

  • розуміє необхідність загартовування, із задоволенням бере участь у загартувальних процедурах;

  • має потребу в активній руховій діяльності;

  • виявляє інтерес до результатів рухової діяльності; отримує фізичне й естетичне задоволення від чіткого виконання рухових дій;

  • дотримується певних інтервалів під час руху в різних шикуваннях, добре орієнтується у просторі;

  • тримає рівновагу, стежить за положенням власного тіла під час виконання різноманітних вправ;

  • ходить вільно, тримаючись прямо, природно рухає руками;

  • бігає легко, ритмічно, з різною швидкістю, поєднує біг з подоланням перешкод;

  • володіє різними видами ходьби та бігу;

  • впевнено стрибає з місця, відштовхуючись обома ногами та змахуючи руками, м’яко приземляється;

  • лазить по гімнастичній стінці (драбині) перемінним способом, не пропускаючи щаблів; володіє лазінням по канату довільним способом;

  • успішно пролізає в обруч прямо, лівим і правим боком; підлізає під дугу;

  • підкидає та ловить м'яч, відбиває його від підлоги, поєднує змах з енергійним кидком предмета;

  • знає та дотримується правил під час рухливих ігор;

  • катається на велосипеді, санчатах; ходить на лижах; знає спрощенні правила ігор спортивного характеру (бадмінтон, городки, футбол, хокей, баскетбол, боулінг);

  • знає та дотримується правил безпечного перебування вдома, на вулиці, в природних умовах тощо;

  • має уявлення про основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях.

Важливим показником фізичного розвитку дитини є рівень її рухової рухливості, норму для якої можна встановити за таблицею, розміщеною у НЕ 4.3.

Фізична підготовленість дошкільника перевіряється за такими основними тестами: швидкісним, швидкісно-силовим, витривалості, координації, спритності, гнучкості, сили. Після дослідження аналізуються показники кожної дитини та співставляються з нормативними даними.

Тести з фізичної підготовленості дозволяють визначити фізичні якості (швидкість, силу, гнучкість, витривалість, спритність); сформованість рухових умінь і навичок. Пропонуємо перелік таких тестів для дошкільнят:

Тест на визначення швидкісних якостей.

Швидкість – це здатність виконувати рухові дії в мінімальний строк. Вона визначається швидкістю реакції на сигнал і частотою рухів, що багаторазово повторюються.

Мета тесту – визначити швидкісні якості у бігу на 30 м з високого старту.

Хід методики: у забігу беруть участь двоє дітей. За командою: «На старт!», – учасники підходять до лінії старту та займають вихідне положення. За командою: «Увага!», – діти нахиляються вперед і за командою: «Марш!» – біжать до лінії фінішу по своїй доріжці. Фіксується ліпший результат.



Тест на визначення рівня сформованості спритності.

На біговій доріжці (10 м) розставляються 8 кеглів на відстані 1 м. Причому відстань між стартом і першою кеглею, а також між останньою кеглею та фінішем складає 150 см. Вихователь (інструктор з фізичного виховання) дає дітям завдання: пробігти якнайшвидше між кеглями, не зачепивши їх. За командою дитина біжить до фінішу. Інструктор, знаходячись на фініші, фіксує кількісні показники. Дитина робить 2 спроби.

Кількісний показник: час у секундах, витрачений на виконання завдання.

Якісні показники:



  1. Прямолінійність, ритмічність бігу.

  2. Точність руху (біг, не зачіпаючи кеглів).

Тест оцінки координації рухів.

Координація рухів показує можливість керування, свідомого контролю за руховим зразком і своїм рухом.

І. Готуються м’ячі діаметром 20 см. Вихователь пропонує дітям відбивати м’яч від підлоги, не сходячи з місця.

Кількісний показник: кількість кидків і ударів – 35-40.

Якісний показник: здатність спіймати м’яч біля грудей, зігнутими в ліктях руками.

ІІ. Мета: визначити здатність швидко та точно перебудовувати свої дії відповідно до вимог обстановки, що раптово змінюється, у човниковому бігу 3х10 м.

Зміст методики: у забігу можуть брати участь один чи два учасники. Перед початком забігу на лінії старту та фінішу для кожного учасника кладуть кубики. За командою: «На старт!», – учасники виходять до лінії старту. За командою: «Марш!» – діти біжать до фінішу, оббігаючи кубик на старті та на фініші й так тричі. Фіксується загальний час бігу.

Тест на визначення витривалості.

Витривалість – це здатність протистояти втомі у певній діяльності. Вона визначається функціональною стійкістю нервових центрів, координацією функцій рухового апарату та внутрішніх органів.

Мета: визначити витривалість у неперервному бігу за 6 хв. у дітей підготовчої до школи групи та в бігу до втоми у дітей дошкільного віку.

Хід методики: біг можна виконувати як у спортивному залі, так і на майданчику. В забігу водночас беруть участь 6-8 дітей; стільки ж учасників за завданням вихователя займаються підрахунком кіл і визначенням загальної довжини дистанції. Для більш точного підрахунку бігову доріжку доцільно розмітити через кожні 10 м. По завершенні 6 хв. бігуни зупиняються, визначаються їх результати (в метрах).

Для дошкільників варто завчасу розмітити дистанцію – лінію ста­рту та половину дистанції. Інструктор з фізичного виховання бі­жить попереду колони в середньому темпі 1-2 кола, діти біжать за ним, потім діти біжать самостійно, намагаючись не змінювати тем­пу. Біг продовжується до появи перших ознак втоми. Тест вва­жається правильно виконаним, якщо дитина пробігла всю дистанцію без зупинок. До індивідуальної карти дитини записуються два показники: тривалість бігу та довжину дистанції, яку пробігла дитина.

Тест на визначення швидкісно-силових якостей.

Швидкісно-силові здібності є поєднанням силових і швидкісних здібностей. У їх основі – функціональні властивості м’язової й інших систем, що дозволяють здійснювати рухи, в яких поряд зі значною механічною силою потрібна і значна швидкість рухів.

Мета: визначити швидкісно-силові якості у стрибку в довжину з місця.

Зміст методики: дитина стоїть на лінії старту, відштовхується дво­ма ногами, робить інтенсивний змах руками та стрибає на максимальну відстань у яму для стрибків. Приземляючись, не можна спиратися руками ззаду. Відстань вимірюється від лінії страту до п’ятки ноги, яка стоїть позаду. Записується ліпший результат.



Тест на визначення гнучкості.

Гнучкість – морфофункціональна властивість опорно-рухового апарату, що визначає ступінь рухливості його ланок. Гнучкість характеризує еластичність м’язів і зв'язок.

Мета: визначити гнучкість у дітей дошкільного віку.

І. Зміст методики: нахил уперед з положення стоячи на гімнастичній лавочці: дитина стає на гімнастичну лавку (її поверхня відповідає нульовій відмітці); нахиляється уперед і вниз, намагаючись не згинати коліна. По лінійці, встановленій перпендикулярно до лавки, записується рівень, до якого дотягнулася дитина кінчиками пальців. Якщо дитина не дотягується до нульової позначки (поверхні лавки), то результат зараховується зі знаком мінус. Під час виконання даного тесту можна використовувати ігровий момент «Достань іграшку».

ІІ. Нахил уперед з положення сидячи на підлозі: на підлозі крейдою наноситься лінія А-Б, а від її середини – перпендикулярна лінія, розмічена через 1 см. Дитина сідає так, щоб п’ятки виявилися на лінії А-Б. Відстань між п’ятками – 20-30 см, ступні вертикальні. Дитина виконує три тренувальні нахили, потім – четвертий, заліковий. Результат визначають за торканням цифрової позначки кінчиками пальців з’єднаних рук.

Тест на визначення силових здібностей.

Сила – здатність переборювати зовнішній опір і протистояти йому за рахунок м’язових зусиль.

Мета: визначити силу дітей дошкільного віку при метанні ними мішечків (150-200 г).

Зміст методики: метання мішечка правою (лівою) рукою способом «з-за спини через плече». Дитина стає на контрольну лінію, кидає мішечок з піском якнайдалі. Зараховується найліпший кидок.

Нижче пропонуються показники фізичної підготовленості дошкільників, які порівнюються з результатами тестування у дітей рівнів розвитку фізичних здібностей [65].

Таблиця 4.4.4.



Показники фізичної підготовленості дітей дошкільного віку

(за Руновою М.О., Сердюковською Г.Н., Лях В.А.)




Фізичні здібності

Контрольні вправи

(тест)

Вік


Результати


хлопч.

дівч.

1

Швидкісні

Біг 30 м., сек.

4.

9.8-7.9

10.2-7.9

5.

8.5-8.1

8.5-8.2

6.

8.0-6.5

8.1-6.5

2

Координа­ційні

Човниковий

Біг 3х10м., сек.



5.

12.8-11.1

12.9-11.1

6.

11.2-9.9

11.3-10.0

3

Швидкісно-силові

Стрибок у довжину з місця, см.

4.

64.0-91.5

60.0-88.0

5.

85.0-130

85.0-125

6.

100-135

90.0-130

4

Витрива­лість

Тривалість бігу:

5 років – 3-5 хв.;

6 років – 5-10 хв.; дистанція, м.


5.

500-750

500-750

6.

750-1.500

750-1.500

5


Гнучкість


Нахил уперед:

5-6 лет – стоячи на гімнастичній лавці, см.



5.

3-6

6-9

6.

4-7

7-10

6

Силові

4-6 лет – мета­ння мішечка з піском (150-200 г), м.

4.

4.1

3.4

5.

5.7

4.4

6.

7.9

5.4
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка