Звіт про науково-дослідну роботу фінансове регулювання еколого-економічних відносин у сфері аграрного природокористування (заключний) Етап 2




Сторінка1/8
Дата конвертації17.01.2017
Розмір1,49 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8



УДК 504:63+502.13:349.6:[336.226.44+333.263]

КП

N держреєстрації 0110U006867



Інв. №
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

(Сум ДУ)

40007, м.Суми, вул.Римського-Корсакова, 2;

тел. (0542) 33 53 83; факс 33 40 58

ЗАТВЕРДЖУЮ


Проректор з наукової роботи,

д.ф-м.н., професор

__________________А.М.Чорноус

­­­_______.__.__


ЗВІТ

ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ



Фінансове регулювання еколого-економічних відносин у сфері аграрного природокористування

(заключний)

Етап 2

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГО ОРІЄНТОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ СПРЯМОВАНОГО НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО ЕКОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГО-ОРІЄНТОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Начальник НДЧ

к.ф.-м.н. Д.І. Курбатов


Керівник НДР

доцент кафедри фінансів

канд. екон. наук., доц. І.Й. Плікус
2012
Рукопис закінчено 17 грудня 2012 р.
Результати цієї роботи розглянуто науковою радою СумДУ,

протокол від 2012.11.22 № 3



Список авторів

Керівник НДР, старший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

І.Й. Плікус (розд. 2)

Відповідальний виконавець, молодший наук. співроб.

2012.12.17

Л.С. Малахова (розд. 2)

Пров. наук. співроб., канд. екон. наук, професор

2012.12.17

В.М.Боронос (розд. 2)

Пров. наук. співроб., док. екон. наук, професор

2012.12.17

П.В. Тархов (розд. 1)

Пров. наук. співроб., док. екон. наук, професор

2012.12.17

Т.А. Васильєва (розд. 2)

Пров. наук. співроб., док. екон. наук, професор

2012.12.17

С.В. Леонов (розд. 2)

Пров. наук. співроб., док. екон. наук, професор

2012.12.17

І.В. Басанцов (розд. 2)

Пров. наук. співроб., док. екон. наук, професор

2012.12.17

С.М.Фролов (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. тех. наук, професор

2012.12.17

В.Т. Александров (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

К.В. Ілляшенко (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

О.В. Зайцев (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

О.О. Захаркін (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

Т.О. Ілляшенко (розд. 1)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

Т.О. Кірсанова (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

Е.Г. Козін (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

І.М. Кобушко (розд. 1)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

О.І. Мельник (розд. 1)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

В.Г. Боронос (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

П.М. Рубанов (розд. 1)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент

2012.12.17

І.Д. Скляр (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. ф-м. наук, доцент

2012.12.17

В.М. Олійник (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, ст.викладач

2012.12.17

М.Ю. Абрамчук (розд. 1)

Cтарший наук. співроб., канд.екон.наук, ст.викладач

2012.12.17

Н.А. Антонюк (розд. 2)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, ст.викладач

2012.12.17

Л.С. Захаркіна (розд. 1)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, ст.викладач

2012.12.17

Т.В. Касьяненко (розд. 1)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, ст.викладач

2012.12.17

М.В. Костель (розд. 1)

Cтарший наук. співроб., канд.екон.наук, ст.викладач

2012.12.17

К.В.Савченко (розд. 2)

Молодший наук. співроб., канд.екон.наук

2012.12.17

Н.В.Котенко (розд. 2)

Молодший наук. співроб., канд.екон.наук

2012.12.17

А.В. Салтикова (розд. 2)

Молодший наук. співроб., ст. викладач

2012.12.17

Т.А. Жукова (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент

2012.12.17

В.І. Лисиця (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент

2012.12.17

Д.Г. Михайленко (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент

2012.12.17

С.В. Похилько (розд. 1)

Молодший наук. співроб., асистент

2012.12.17

О.П. Дєдова (розд. 1)

Молодший наук. співроб., аспірант

2012.12.17

А.В. Абрютіна (розд. 2)

Молодший наук. співроб., аспірант

2012.12.17

О.О. Білопільська (розд. 2)

Молодший наук. співроб., аспірант

2012.12.17

Ж.В. Деркач (розд. 1)

Молодший наук. співроб., аспірант

2012.12.17

І.В. Карпенко (розд. 1)

Молодший наук. співроб., аспірант

2012.12.17

Д.В. Леус (розд. 1)

Молодший наук. співроб.

2012.12.17

Л.С. Малахова (розд. 2)

Молодший наук. співроб.

2012.12.17

Е.С. Онищенко (розд. 2)

Молодший наук. співроб.

2012.12.17

Ю.Г. Шишова (розд. 2)

Молодший наук. співроб.

2012.12.17

Ю.М. Шкодкіна (розд. 2)

РЕФЕРАТ
Звіт про НДР: 56 с., 6 табл., 6 рис., 34 джерел.

Об'єкт дослідження - механізм фінансового регулювання еколого-орієнтованої діяльності суб’єктів господарювання в аграрній сфері.

Метою дослідження є розроблення теоретичних та науково-методичних підходів щодо формування концептуальних засад фінансового регулювання еколого-економічних відносин у сфері аграрного природокористування.

Методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний, наукового узагальнення і порівняння; системний підхід та метод логічного узагальнення; розрахунково-конструктивний, статистичний, логіко-аналітичний та порівняльний.

Результати роботи та їх новизна: конкретизовано основні концептуальні засади формування механізму фінансового регулювання еколого-орієнтованої діяльності сільськогосподарських підприємств. Проведено комплексний аналіз теоретичних та практичних фінансово-економічних та екологічних проблем діяльності сільськогосподарських підприємств та напрямки їх державної підтримки. Обґрунтовано доцільність використання індикативного підходу щодо регулювання еколого-орієнтованої діяльності суб'єктів господарювання, а також визначено основні напрямки покращення системи кредитування сільськогосподарських підприємств з урахуванням екологічної орієнтації їх діяльності.

Взаємозв'язок з іншими роботами: окремі результати доповідалися на науково-практичних конференціях, публікувалися у наукових виданнях.

Рекомендації по використанню результатів роботи: на підставі проведеного аналізу можуть бути запропоновані науково-практичні підходи до подальшого удосконалення формування ефективного механізму фінансового регулювання еколого-економічних відносин на різних рівнях прийняття рішень.

Галузь застосування: для управління еколого-економічними відносинами як на територіальному рівні, так і на рівні підприємства.

Значущість роботи i висновки: створює науково-практичну базу для обґрунтування ефективних нормативно-правових та стратегічних рішень у сфері фінансового регулювання еколого-орієнтованої діяльності суб'єктів господарювання на різних рівнях управління та наукове обґрунтування застосування методів фінансового регулювання еколого-економічних відносин на основі індикативного підходу.

Прогнозні припущення про розвиток об’єкту дослідження: подальше поглиблення наукового обґрунтування застосування методів фінансового регулювання еколого-економічних відносин на основі індикативного підходу.
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА, ЕКОЛОГІЗАЦІЯ, ЕКОЛОГО-ОРІЄНТОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ, ІНДИКАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ, КРЕДИТУВАННЯ, СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Зміст


Вступ

5

1 Основні засади екологічної орієнтації аграрного виробництва

7

2 Фінансове регулювання еколого-орієнтованої діяльності в сільському господарстві

13


2.1 Державна (бюджетна) підтримка як складова фінансового регулювання сільськогосподарської діяльності

16


2.2 Індикативний підхід до регулювання еколого-орієнтованої діяльності суб’єктів господарювання

26


2.3 Система кредитування аграрного сектора

43

Висновки

50

Перелік посилань

54


ВСТУП
Функціональні процеси, що відбуваються в аграрному секторі, напряму пов'язані з природокористуванням, тому стабілізація економічного розвитку сільськогосподарської галузі неможлива без забезпечення раціонального природокористування та ефективних відтворювальних процесів.

Перехід від екстенсивного та інтенсивного типів господарювання в сільському господарстві до становлення еколого-орієнтованого сприяє раціоналізації використання не відновлюваних природних ресурсів, ефективному використанню відновлюваних, покращення стану навколишнього середовища та зменшення деструктивного впливу на нього, що забезпечує, у свою чергу, й покращення соціально-економічного становища у державі та регіоні. Та в умовах гострого дефіциту коштів постає питання правильного визначення пріоритетів еколого-економічного розвитку, механізму його забезпечення та результативності витрачання цих коштів. У цьому контексті вагоме місце відводиться фінансовому регулюванню, як методу фінансового впливу на еколого-економічні відносини, що виникають у процесі господарювання.

Особливу актуальність у зв'язку з цим набувають не тільки питання вибору кращих форм та інструментів фінансового регулювання еколого-орієнтованої діяльності сільськогосподарських підприємств, а й забезпечення її результативності. З позиції ефективності підтримки екологізації галузі (виробництва) мають істотне значення не тільки обсяги витрачених коштів, а й конкретні інструменти їх використання, бо саме ефективність використовуваного фінансового інструменту зумовлює розвиток галузі на умовах сталості, а отже, і її конкурентоспроможності.

Метою дослідження є розроблення теоретичних та науково-методичних підходів щодо формування концептуальних засад фінансового регулювання еколого-економічних відносин у сфері аграрного природокористування.

Еколого-економічні аспекти функціонування сільського господарства досліджено у працях В.Г. Андрійчука, В.А. Борисової, П.С. Березівського, О.О. Веклич, Б.М. Данилишина, Н.В. Зіновчук, О.Л. Кашенко, Ю.Л. Лузана, П.Т. Саблука, П.В. Тархова, Н.В. Хвесик, Ю.М. Чепурних, А.В. Чупіса та ін. Проблемам вирішення еколого-економічних суперечностей природокористування шляхом розвитку економічного механізму присвячені наукові праці О.Ф. Балацького, Б.В. Буркинського, О.О. Веклич, К.Г. Гофмана, Б.М. Данилишина, О.Л. Кашенко, І.А. Карагодова, Л.Г. Мельника, В.С. Міщенка, І.М. Потравного, І.М. Синякевича, С.К. Харічкова, Є.В. Хлобистова та ін. Проблеми сутності фінансового механізму та його складових досліджені у наукових працях Федосова В.М., Опаріна В.М., Огородника С.Я., Сенчагова В.К., Льовочкіна С.В. та ін.

Функціонування окремих елементів механізму фінансового регулювання економіки та соціальної сфери виступають предметом вивчення широкого кола науковців. Водночас, наукові положення щодо фінансового регулювання еколого-економічних відносин у сфері аграрного природокористування не отримали ще відповідного відображення в економічній літературі.
1 ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА
Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, спрямовані, в тому числі, і на формування еколого-орієнтованої економіки, під якою розуміють систему ведення діяльності, підпорядковану досягненню паритету екологічних і економічних інтересів при дотриманні вимог екологічної безпеки, ефективного та збалансованого розвитку економіки. Важлива роль у цих процесах належить сільському господарству, як однієї з самих природо експлуатуючої галузі; галузі, що забезпечує продовольчу безпеку держави (регіону); галузі, економіка якої на сьогодні не конкурентоспроможна і, відповідно, подальший розвиток якої не може відбуватися без державного регулювання та державної підтримки (теоретичні та практичні аспекти даної проблеми посилюються і у зв'язку з тим, що сільське господарство має сильний мультиплікаційний ефект на інші галузі національної економіки - машинобудування, легку промисловість, харчову промисловість та ін.).

Eкологізація аграрної сфери має безпосередній взаємозв’язок з економічним розвитком території чи регіону. Такий взаємозв’язок може виявлятися у наступному:



  • за умови раціонального використання землі та інших ресурсів в аграрному виробництві зберігаються найважливіші активи розвитку сільських громад;

  • якщо сільськогосподарська діяльність гармонійно вписується в екосистему території, то це говорить про сприятливі умови не лише для виробничих потреб, а й для життєдіяльності сільського населення;

  • виробництво екологічно чистої сільгосппродукції приваблює на сільські території покупців та інвесторів;

  • екологічна безпека аграрного виробництва більшою мірою є гарантом здоров’я сільського населення тощо.

Екологічна орієнтація національної агросфери повинна бути одним із основних напрямків економічних перетворень країни, для виконання якого мають бути використані як адміністративні, так і економічні методи. При цьому основними напрямами агроекологізації повинні бути такі:

  • встановлення правил ведення сільського господарства, що обмежують його негативний вплив на довкілля і не вимагають значних додаткових витрат на їх виконання (Кодекси Належної та Доброї сільськогосподарської практики);

  • зменшення хімічного навантаження на біоценоз за рахунок ефективної реалізація змішаної системи сільського господарства із застосуванням частково хімічних і переважно біологічних засобів;

  • впровадження ресурсоощадних та екологобезпечних технологій сільськогосподарського виробництва;

  • науково обґрунтоване застосування меліорації земель;

  • розвиток та становлення органічного сільського господарства, що регламентується базовими стандартами Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху, Стандартом Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН та Всесвітньої організації охорони здоров’я та ін.;

  • сертифікація виробництва сільськогосподарської продукції за міжнародними стандартами.

Складовими елементами еколого-спрямованого аграрного виробництва визначено:

  • якість продукції;

  • раціональність природокористування;

  • застосування технологій виробництва з урахуванням екологічних обмежень;

  • середовище-відтворювальну діяльність.

Основні принципи еколого-орієнтованої діяльності сільськогосподарських підприємств містять в собі:

- локальність – обмеженість появи та шкідливого впливу негативних факторів місцем їх концентрації;

- превентивність – попередити появу негативних факторів впливу на стадіях, що передують їх появі;

- системність – реалізація економічного обґрунтування способів попередження, скорочення та нейтралізацію впливу негативних факторів на всіх стадіях виробничого процесу;

- еколого-економічну оцінку рішень, що приймаються, – комплексний підхід до вибору оптимального варіанту щодо застосування тих чи інших технологій виробництва, що передбачає сукупну оцінку як екологічного, так і економічного ефектів;

- фінансова можливість – наявність необхідних фінансових ресурсів для реалізації рішень, що приймаються;

- прибутковість – економічна вигода прийняття певного рішення щодо застосування тих чи інших технологій виробництва;

- неперервністьсистемність, послідовність, взаємоузгодженість реалізації проектів, програм та планів еколого-орієнтованого розвитку.

У цьому контексті в результаті обмеженості внутрішніх ресурсів особливо гостро стоїть питання фінансової можливості та фінансової результативності екологічної спрямованості діяльності суб’єктів господарювання. За таких умов на сьогодні актуальним питанням постають концептуальні основи створення механізму фінансового регулювання еколого-орієнтованої діяльності сільськогосподарських підприємств, спрямованого на забезпечення сталого розвитку регіону. При цьому на перший план виступає якісна сторона фінансового регулювання еколого-орієнтованої діяльності суб’єктів господарювання, зокрема сільськогосподарських підприємств, так як наявність фінансової можливості у суб’єктів господарювання до екологічної спрямованості своєї діяльності не гарантує поліпшення екологічних параметрів.

Такий стан речей досліджено О.Л. Поповою, Л.Л. Панкратовою та М.Г. Бетлій [1] за інформаційною базою 2009 р. із застосуванням методу статистичних групувань. Ними для характеристики економічних можливостей (групувальна ознака) обрано виторг від реалізації сільськогосподарської продукції. Екологічні аспекти діяльності представлені показниками, які відображають інтенсивність та ефективність використання сільгоспугідь, раціональність структури посівів та структури виробництва, інтенсивність агро технологій. Дослідження показало, «що сільгосппідприємства надають перевагу інтенсивному виробництву рослинницької продукції, виторг від реалізації якої становить майже ¾ загального обсягу. Ігноруючи та обмежуючи виробництво продукції тваринництва. Отже, зі зростанням економічних можливостей сільгосппідприємств екологічні параметри не поліпшуються. А, навпаки, ще й погіршуються».

Нами проведено аналіз соціально-економічних та екологічних параметрів діяльності сільськогосподарських підприємств за даними 2011 року (табл.1 і табл. 2).



Отже, у ринкових умовах господарювання сільськогосподарські товаровиробники переорієнтувалися на виробництво продукції рослинництва, як більш рентабельної, це спонукало до змін у співвідношенні питомої ваги продукції рослинництва й тваринництва в загальному обсязі валової продукції сільського господарства. Частка продукції рослинництва в усіх категоріях господарств зросла з 45,6% у 1990 р. до 63,7% у 2011 р., a частка продукції тваринництва щороку знижується.
Таблиця 1.1 – Соціально-економічні параметри діяльності сільськогосподарських підприємств за 2011р.

Показник

Виторг від реалізації продукції сільського господарства, млн. грн.

до 1млн.грн.

1,1 – 2,5

2,6 – 5,0

5,1 – 10,0

10,1-20,0

20,1 -50,0

51,0 – 100,0

більше 100,0

усього

Кількість підприємств у групі, од.

12630

9486

9992

1089

7297

4266

842

729

56133

Частка групи, %

22,5

16,9

17,8

19,4

13,0

7,6

1,5

1,3

100,0

Чистий дохід у середньому на підприємство, тис. грн

429

1688

3654

7148

13923

30271

67873

205822




Виторг на одного працівника, тис.грн

7,94

153,45

192,31

246,48

278,46

378,38

491,83

704,86

188,44

Середня рентабельність по групі, %

-2,8

13,6

21,1

23,3

26,8

22,2

26,2

36,8

26,4

Частка підприємств, що реалізовує продукцію рослинництва, %

26,8

17,1

18,8

18,7

11,2

5,6

1,1

0,8

100

Чистий дохід від продукції рослинництва у середньому на підприємство, тис. грн.

359

1685

3669

7044

13934

29775

68876

192823

7810

Частка підприємств, що реалізовує продукцію тваринництва, %

57,3

16,1

11,1

7,1

4,4

2,6

0,5

0,9

23.7

Чистий дохід від продукції тваринництва у середньому на підприємство, тис. грн.

271

1645

3542

7228

13659

30674

66005

214359

4933

Джерело: розраховано за статистичним збірником "Сільське господарство України" за 2011 рік [2].
Саме досягнення значних приростів продукції у галузі рослинництва у 2011 р. обумовило загальну позитивну тенденцію зростання обсягів виробництва у сільському господарстві.

Таким чином, узагальнюючи, можна зробити висновок, що сільськогосподарськими підприємствами використовується інтенсивний спосіб господарювання: так частка ріллі у структурі сільськогосподарських угідь збільшилась. У структурі посівної площі переважали комерційні високоприбуткові культури (пшениця, ячмінь, соняшник, ріпак). Застосування міндобрив збільшилось, а органічне добриво мало того, що використовується лише на 0,4 млн. га, що складає лише 2,0% загальної площі посівів, так і спостерігається тенденція зменшення в 2011 році.

Таблиця 1.2 – Екологічні параметри діяльності сільськогосподарських підприємств за 2011 р.

Показники

2011 р.

У порівнянні до 2010 р., %

Загальна посівна площа сільськогосподарських культур під урожай, млн. га

27,7

+2,7

під зерновими культурами, млн. га

15,7

+4,2

У % до загальної посівної площі,%

56,7




під технічними культурами, млн. га

7,4

+2,0

Застосування міндобрив на посівній площі сільськогосподарськими підприємствами (крім малих), млн. т

1,3

+19,1

У середньому на 1 га загальної посівної площі, кг

68




Із них використано, %:

- під зернові культури

- під технічні

- під картоплю й овочеві культури


63,9


32,5

1,3





Внесено органічні добрива, млн. т

9,8

-0,3

Із них використано, %:

- під зернові культури

- під технічні

48,2


27,1

+6,5


+0,8

Покращення якості ґрунтів аграрними підприємствами, а саме:







- вапнування ґрунтів, тис. га

78,3




- гіпсування ґрунтів, тис. га

7,2




Площа, на якій застосовувалися засоби захисту сільськогосподарських рослин, млн. га,

у т.ч. пестициди, млн. га



13,3
12,0

+8,8
+10,4

Джерело: розраховано за статистичною доповіддю "Сільське господарство України" за 2011 рік [2].
Тому, на сьогодні і досі залишається відкритим питання щодо налагодження механізму державного, зокрема фінансового регулювання процесів соціалізації та екологізації агрогосподарювання.

2 ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГО-ОРІЄНТОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Фінансове регулювання, тобто вплив на об'єкт з метою отримання заданого результату, спирається на систему відносин, що включають цінову, бюджетну, кредитну, податкову, страхову, тарифно-митну та інші складові. Кожна з них має властивість регулятора і відносно самостійна. У той же час, взаємодіючи між собою, в разі оптимального поєднання, вони породжують синергетичний ефект в господарській діяльності галузі і можуть істотно прискорити її розвиток. На досягнення цієї мети в умовах жорстких обмежень, створених економічною системою, спрямована діяльність державних структур.

Фінансовий механізм регулювання економіки сільського господарства – складна, багаторівнева конструкція з вертикальними і горизонтальними структурами, суперечливими інтересами, що увібрав в себе працю значного числа працівників. Домогтися узгодженості у функціонуванні системи, координуючої діяльність багатьох підприємств, фірм та окремих осіб, як показує світовий досвід, можна, але гарантій від диспропорцій немає.

В економічній теорії сформувалася думка, що позитивний результат фінансового регулювання досягається в разі раціонального поєднання державного регулювання економіки і саморегулювання товаровиробників. Набір форм, методів і способів регулювання накопичений теорією і практикою як вітчизняною, так і зарубіжною.

В період планової директивної економіки переважало державне регулювання, при цьому розроблялися проекти та схеми, спрямовані на посилення саморегулювання підприємств, їх об'єднань і галузей. Це виражалося в доданні більшої господарської самостійності, в системах оплати праці, спрямованих на заохочення тих, хто працює більш продуктивно.

З розвитком ринкової економіки природно посилилися ті напрями прикладної економіки, які були пов'язані з ефективним управлінням фінансовими і матеріальними ресурсами, з визначенням ефективності здійснюваних інвестиційних проектів, зі специфікою обліку в умовах високих темпів інфляції.

Процес фінансового регулювання знаходиться в постійній взаємодії з відтворенням, його циклічністю, особливостями структурних змін, які спостерігаються в національному та світовому масштабах.

Аналіз та узагальнення розглянутих наукових поглядів щодо проблем регулювання в умовах циклічного розвитку економіки, а також практики застосування різних систем такого регулювання дозволили обґрунтувати необхідність підвищення ролі держави, специфічні функції якого ринок замінити не може.

В аграрній сфері форми і механізми регулювання повинні забезпечити відтворення сільськогосподарської продукції та виробничих відносин в сільському господарстві. У процесі регулювання неминуче стикаються багато в чому не співпадаючі інтереси держави, виробничих, фінансових та торговельних структур, міського і сільського населення. Відповідно, основне завдання регулювання аграрної сфери і ринку продовольства полягає в знаходженні способів і форм узгодження інтересів усіх цих груп. Без втручання ззовні під дією ринкових механізмів відбувається розбалансування попиту і пропозиції на продовольчому ринку, що призводить до непропорційного зміни цін і різкого погіршення становища сільськогосподарських товаровиробників. Специфічність аграрної політики, хоча і пов'язаної, але автономної від загальної економічної політики, викликана природними та економічними особливостями сільськогосподарського виробництва, характером продовольства як товару.



Економічна теорія і світовий досвід розвитку ринкового господарства свідчать про те, що в силу специфічних особливостей ні сільське господарство, ні продовольчий ринок не є саморегульованими системами (рис. 2.1). Це обумовлює необхідність постійного втручання держави в аграрне виробництво.



Рисунок 2.1 – Специфічні особливості сільгоспвиробництва


Державне регулювання сільського господарства – це економічний вплив держави на виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарських продукції, сировини і продовольства, а також на виробничо-технічне обслуговування та матеріально-технічне забезпечення галузі з метою створення умов розширеного відтворення, вирішення соціальних, екологічних проблем, а також підвищення рівня і якості життя на селі.

Система державного регулювання аграрної сфери економіки включає такі елементи, як:

- державна (бюджетна) підтримка;

- кредитування;

- регулювання цін;

- зовнішньоторговельні відносини тощо.


  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка