Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії


Рисунок 1.1 - Захворюваність на пневмонію дітей залежно від порядку вагітності



Сторінка3/5
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0.68 Mb.
ТипЗвіт
1   2   3   4   5

Рисунок 1.1 - Захворюваність на пневмонію дітей залежно від порядку вагітності.
Нами було виявлено взаємозв’язок між захворюванням дітей на НП, асоційовану із ЗДА та певними факторами.

Було встановлено, що патологія вагітності достовірно частіше зустрічалася у матерів дітей з НП із ЗДА, на відміну від матерів дітей з НП без ЗДА. Так, загроза переривання вагітності (ЗПВ) в групі із ЗДА мала місце у 18 ((29,51±5,89) %) матерів, тоді як у групі без ЗДА – у 7 ((11,67±4,18) %) (р<0,05). Токсикозом І половини ускладнювався перебіг вагітності у 14 ((22,95±5,43) %) матерів пацієнтів із ЗДА проти 5 ((8,33±3,60) %) (р<0,05) матерів пацієнтів без ЗДА та ІІ половини вагітності – 6 ((9,84±3,84) %) та 3 ((5,00±2,84) %). У групі дітей із ЗДА дефіцитна анемія спостерігалась у 29 ((47,54±6,45) %) вагітних, що достовірно частіше, ніж у групі дітей без ЗДА – 17 ((28,33±5,87) %) (р<0,01). ГРВІ під час вагітності перехворіли 14 ((22,95±5,43) %) матерів дітей із ЗДА та 11 ((18,33±5,04) %) матерів дітей без ЗДА (р>0,05). У 2 ((3,28±2,30) %) матерів пацієнтів із ЗДА вагітність ускладнилась гестаційним пієлонефритом.

17 ((27,87±5,79) %) матерів дітей із ЗДА та 6 ((10,00±3,91) %) (р<0,05) матерів пацієнтів без ЗДА народили шляхом проведення кесарського розтину.

Серед усіх спостережуваних дітей із ЗДА 7 ((11,48±4,11) %) та 4 ((6,67±3,25) %) дітей без ЗДА народились недоношеними, 3((4,92±2,79) %) та 1 ((1,67±1,67) %) дітей відповідно – в асфіксії, що співпадає з даними групи контролю.

Середня маса тіла хворих на пневмонію дітей із ЗДА при народженні складала (3130,98±73,44) грамів та (3286, 17±60,55) хворих на НП без ЗДА, що достовірно нижче, ніж у дітей контрольної групи (р<0,001).

При аналізі характеру вигодовування даних дітей в перші 6 місяців життя було встановлено, що на грудному вигодовуванні знаходились (28,10±4,10)%. Серед усіх вікових груп дітей, хворих на НП, майже ? (52,07±4,56) % знаходилися на штучному вигодовуванні, з яких (65,57±6,13) % (р<0,001) - респонденти з НП із ЗДА. Крім того, (26,45±4,03) % пацієнтів отримували суміші з народження з причини розвитку гіпо– або агалактії в матерів. В основному діти отримували високоадаптовані суміші (82,50±6,08) % (р<0,001), а (17,50±6,08) % – вигодовувались розведеним коров’ячим молоком, серед яких (71,43±18,44) % хворих з НП із ЗДА (р<0,001) (табл. 3).



Таблиця 3 - Характеристика вигодовування дітей, хворих на негоспітальну пневмонію

Вигодовування
діти

Грудне

Штучне

Змішане

Nn

Р±s


nn

Р±s


nn

Р±s


від 1 до 3 років

без ЗДА

(n=29)


11

37,93±9,17


12

41,38±9,31


6

20,69±7,66

із ЗДА

(n=33)


7

21,21±7,23

21

63,64±8,50

р<0,001


5

15,15±6,34

від 3 до 7 років

без ЗДА

(n=31)


11

35,48±8,74

11

35,48±8,74



9

29,03±8,29

із ЗДА

(n=28)


5

17,86±7,37

19

67,86±8,99

р<0,001


4

14,29±6,73

всього

без ЗДА

(n=60)


22

36,67±6,27


23

38,33±6,33

15

25,00±5,64

із ЗДА

(n=61)


212

19,67±5,13


240

65,57±6,13

р<0,001


19

14,75±4,58

разом

121

34

28,10±4,10


63

52,07±4,56

р<0,001


24

19,83±3,64

Примітка: р - достовірність різниць по відношенню до даних при грудному вигодовувані.

Дільничними педіатрами, сімейними та лікарями швидкої допомоги частіше за все до стаціонару були направлені з попереднім діагнозом НП – (55,37±4,54) % (р<0,001) з обстежених нами дітей, з діагнозом бронхіту – (32,23±4,27) % (р<0,05), з діагнозом ГРЗ/ГРВІ – (12,40±3,01) % хворих. Така закономірність діагнозів при поступленні до стаціонару простежувалась в усіх вікових групах.

Найчастіше серед супутньої патології в дітей з НП діагностувалися одно- і двосторонній гайморит (17,36±3,46) % (р<0,01), гіперплазія тимусу І ст. (12,40±2,88) % (р<0,01), аномально розташовані (чи додаткові) хорди лівого шлуночку (9,92±2,73) % (р<0,05), гіперплазія тимусу ІІ ст. (7,44±2,40) % та аденоїдит (5,79±2,13) % (р<0,05).

Терміни госпіталізації дітей з НП від початку захворювання в залежності від віку наведені на рисунку 1.2.

При аналізі анамнестичних даних нами було встановлено, що найчастіше (41,32±4,50) % (р<0,001) хворі діти госпіталізувалися до стаціонару в розпал захворювання (на 3–5 добу), тоді як у початковому періоді хвороби (перші 1–2 дні) до стаціонару поступило тільки 24 (19,83±3,64) % дітей. На 6–9 день від появи перших симптомів хвороби – 13 (10,74±2,83) % пацієнтів, на 10–14 добу – 17 (14,05±3,17) % дітей і після 14 дня хвороби – 17 (14,05±3,17) % пацієнтів у зв’язку з пізнім зверненням до медичних працівників (самостійне лікування або лікування з приводу ГРВІ в амбулаторних умовах).

При вивченні термінів госпіталізації дітей до стаціонару в залежності від віку та наявності ЗДА було встановлено, що хворі у віці від 1–го до 3–х років без ЗДА у 4 рази частіше поступали до відділення на 3–5 добу від початку захворювання, ніж на 6–9 (р<0,05). Діти переддошкільного віку із ЗДА госпіталізувалися до стаціонару частіше на 3–5 добу ((45,45±8,80) %) порівняно з іншими термінами (р<0,05). Пацієнти віком від 3-х до 7-ми років без ЗДА поступали до стаціонару на 3-5 добу у 3 рази частіше, ніж у перші 2 та на 10-14 доби (р<0,05) і в 6 раз, ніж на 6-9 доби (р<0,01). Після 14 доби від початку захворювання ці діти в 4,5 рази частіше госпіталізувались, на 6-9 добу (р<0,05). Хворі дошкільного віку із ЗДА у перші 2 доби поступали до стаціонару в 8 раз частіше, ніж після 14 доби (р<0,05), а на 3-5 добу в 3,7 рази частіше, ніж на 10-14доби (р<0,05) та в 11 раз більше, ніж після 14 доби (р<0,01) (рис. 1.2).



Рисунок 1.2 - Терміни госпіталізації дітей, хворих на негоспітальну пневмонію
При аналізі факторів, які могли призвести до розвитку пневмонії, було встановлено, що у 19 (15,70±3,32) % хворих, матері відмічали переохолодження дітей напередодні захворювання, а у 87 (71,90±4,10) % дітей пневмонія з’явилася на тлі ГРВІ (р<0,001). В інших пацієнтів не вдалося виявити причину захворювання.
. Рисунок 1.3 - Захворюваність дітей в залежності від дати народження

У 71 (58,68±4,50) % хворих відмічалось в анамнезі пасивне паління, причому у (40,85±5,88) % дітей палили обидва батьки, у (45,07±5,95) % – тільки батько, а у (14,08±4,16) % – тільки мати.

Аналізуючи залежність захворюваності на НП від дати народження хворих було встановлено, що найчастіше із ЗДА хворіли діти, народжені у лютому (13,11±4,36) %, березні (14,75±4,58) % та жовтні (13,11±4,36) %, найрідше – в квітні та травні по (1,64±1,64) % (р<0,05). Було також доведено, що найчастіше без ЗДА хворіли діти, народжені у травні (13,33±4,43) % та червні (15,00±4,65) %, а в жовтні жодної дитини цієї групи не народилось (р<0,01) (рис. 1.3).

При детальному аналізі анамнезу життя дітей було встановлено, що третина пацієнтів (32,23±4,27) % до теперішнього захворювання вже хворіли на НП – 17 дітей (14,05±3,17) %, з них 11 хворих із ЗДА або бронхіт – 22 (18,18±3,52) % дитини, з яких – 13 пацієнтів із ЗДА. До того ж 4 (3,31±1,63) % пацієнтів захворіли на пневмонію втретє. У 112 (92,56±2,40) % з обстежених дітей в анамнезі були ГРЗ/ГРВІ, причому повторні випадки захворювання виявлялись у103 (85,12±3,25) % із них.

Діагноз НП був верифікований на підставі співставлення скарг, анамнезу захворювання, даних об'єктивного, лабораторного та інструментального обстежень. Основними критеріями були: гострий початок захворювання з лихоманки, кашель, поява аускультативних ознак пневмонії над ураженою ділянкою легені (послаблене дихання, крепітація, дрібноміхурцеві хрипи) та вкорочення перкуторного звуку.

З лабораторних ознак нами враховувались наявність лейкоцитозу або (рідше) лейкопенії з нейтрофільним зсувом, прискорення ШОЕ, а при рентгенологічному дослідженні – інфільтрат у легенях, що раніше не визначався.

При поступленні до стаціонару загальний стан дітей був середньотяжким та тяжким і не потребував реанімаційних заходів. Ці діти були госпіталізовані до інфекційного відділення №1 та №2. На момент госпіталізації у клінічній картині НП як у дітей без ЗДА, так і у хворих із ЗДА однаково часто виявлялися катаральний (відповідно (80,00±5,21) % та (86,89±4,36) % дітей, р>0,05), гіпертермічний (відповідно (80,00±5,21) % і (77,05±5,43) %, р>0,05) синдроми та прояви дихальної недостатності ((66,67±6,14) % і 73,77±5,68) % відповідно, р>0,05). Інтоксикаційний синдром діагностувався достовірно частіше в дітей із ЗДА (66,67±6,14) % і (86,89±4,36) %, р<0,05).

При огляді звертала на себе увагу блідість шкірних покривів у ((46,67±6,49) % і (81,97±4,96) % відповідно, р<0,001) дітей, периорбітальні тіні – у ((26,67±5,76) % та (47,54±6,45) % відповідно, р<0,05) хворих.

Серед симптомів захворювання у хворих НП частіше виявлявся сухий, малопродуктивний ((58,33±6,42) % і (55,74±6,41) % відповідно, р>0,05) та вологий ((36,67±6,27) % і (40,98±6,35) % відповідно, р>0,05) кашель. У (5,00±2,84) % дітей без ЗДА та (3,28±2,30) % хворих із ЗДА кашель був відсутній (р>0,05). На нежить, закладеність носових ходів скаржилися (80,00±5,21) % хворих без ЗДА та (86,89±4,36) % дітей із ЗДА (р>0,05). Загальний астеноневротичний симптомокомплекс спостерігався практично в усіх обстежених дітей. Фебрильний характер лихоманки, яка тривала більше 3 діб, відмічався у (33,33±6,14) % дітей без ЗДА та (40,98±6,35) % пацієнтів із ЗДА (р>0,05), гектичний характер – у (13,33±4,43) % дітей з НП без ЗДА та у (19,67±5,13) % хворих на НП із ЗДА (р>0,05). Перебіг хвороби без підвищення температури тіла діагностувався відповідно у (18,33±5,04) % дітей без ЗДА і у (22,95±5,43) % хворих із ЗДА (р>0,05).

При фізикальному обстеженні хворих на НП вкорочення перкуторного звуку виявлялося у (48,33±6,51) % та у (54,10±6,43) % дітей відповідно (р>0,05), коробковий відтінок звуку – у (20,00±5,21) % та у (19,67±5,13) % хворих відповідно (р>0,05). У (31,67±6,06) % дітей з НП без ЗДА і у (26,23±5,68) % пацієнтів з НП із ЗДА (р>0,05) зміни перкуторного звуку не виявлялися. Аускультативні зміни в легенях дітей з НП відповідно характеризувались ослабленим ((40,00±6,38) % та (39,34±6,31) % відповідно) або жорстким ((60,00±6,38) % та (60,66±6,31) %) (р>0,05) диханням, наявністю дрібноміхурцевих вологих ((45,00±6,48) % і (37,70±6,26) %, р>0,05), різнокаліберних вологих ((23,33±5,51) % і (21,31±5,29) % відповідно, р>0,05) та сухих ((13,33±4,43) % і (16,39±4,78) %, р>0,05) хрипів і крепітації ((5,00±2,84) % і (9,84±3,84) %, р>0,05). Хрипи не вислуховувались у (13,34±4,43) % та (14,76±4,58) % дітей відповідно.

Диспепсичний синдром у вигляді частих зригувань, метеоризму, здуття живота, рідких випорожнень виявлявся у (8,33±3,60) % дітей з НП без ЗДА та в (13,11±4,36) % пацієнтів із ЗДА, а больовий синдром був наявний у (1,67±1,67) % та (3,28±2,30) % дітей відповідно (р>0,05).

У дітей, хворих на НП частіше всього діагностували правобічну локалізацію патологічного процесу ((60,00±6,38) % і (59,02±6,35) % відповідно, р>0,05). Лівобічну (у (30,00±5,97) % хворих без ЗДА (р<0,05) і 34,43% пацієнтів із ЗДА (р<0,05) ) і двобічну пневмонію ((10,00±3,91) % та (6,55±3,20) % відповідно, (р<0,01)) виявляли рідше. Нижня доля легень вражалась частіше у дітей обох підгруп ((71,67±5,87) % і (62,30±6,26) % відповідно), ніж верхня ((16,67±4,85) % у дітей без ЗДА, р<0,01 і (24,59±5,56) % у пацієнтів з ЗДА, р<0,01) та середня ((11,66±4,18) % у пацієнтів без ЗДА і (13,11±4,36) % - із ЗДА, р<0,01).

У клінічному аналізі крові хворих на НП із ЗДА були виявлені такі зміни: прискорення ШОЕ – у (85,25±4,58) % дітей, лейкоцитоз – у (70,49±5,89) %, лейкопенія – у (3,28±2,30) %, у (26,23±5,68) % лейкоцити не виходили за межі вікової норми, нейтрофільоз – у (73,77±5,68) %, нейтропенія – у (4,92±2,79) %, у (21,31±5,29) % нейтрофіли відповідали нормі. Ці показники були подібні до даних у групі хворих НП без ЗДА (р>0,05).

Базисним лікуванням усіх хворих була АБТ. Монотерапія цефалоспоринами проводилась у (47,54±6,45) % дітей, цефалоспоринами та препаратами пенцилінового ряду – у (19,67±5,13) %, цефалоспоринами та макролідами – у (14,75±4,58) %, макролідами – у (18,03±4,96) % хворих НП із ЗДА. Достовірної різниці щодо відповідних показників у групі дітей, хворих на НП без ЗДА не встановлено (р>0,05).

Таким чином, факторами ризику розвитку негоспітальних пневмоній у дітей переддошкільного і дошкільного віку є патологічний перебіг вагітності у матерів, закінчення пологів шляхом кесаревого розтину, пасивне паління дітей, штучне вигодовування переважно з перших днів після народження, наявність фонової патології (гіперплазія тимусу, АРХЛШ), пізнє звернення за медичною допомогою до лікувальних установ.

Клінічна картина негоспітальної пневмонії в дітей переддошкільного і дошкільного віку при поступленні до стаціонару характеризувалась гіпертермією, сухим чи вологим кашлем, задишкою, нежиттю, зниженням апетиту, в’ялістю та слабкістю. При об’єктивному обстеженні спостерігалась блідість шкірних покривів, периорбітальний та акроціаноз. Перкуторно визначались ділянки вкорочення легеневого звуку. Аускультативно вислуховувалось жорстке дихання над усією поверхнею легень, ослаблене – у місці ураження. Локально при аускультації визначались вологі дрібноміхурцеві хрипи та крепітація або локальне поєднання вологих дрібноміхурцевих хрипів із сухими розсіяними хрипами з обох сторін. Типові аускультативні та перкуторні ознаки пневмонії майже у третини дітей були відсутні. Патологічний процес у дітей достовірно частіше локалізувався у правій легені, в той же час, нижня доля легень уражалась частіше, ніж верхня та середня.

У загальному аналізі крові в більшості дітей відмічався лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ, нейтрофільоз. У 41 (29,7±3,90) % дитини дані клінічного аналізу крові відповідали віковій нормі.

Переважно препарати цефалоспоринового ряду ввійшли до антибактеріальної терапії негоспітальних пневмоній.

Урахування педіатрами, сімейними лікарями наведених даних може сприяти своєчасній діагностиці, запобіганню негативних наслідків та зниженню дитячої смертності від негоспітальних пневмоній.
3 ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРОБІОЦЕНОЗУ КИШЕЧНИКА У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА негоспітальну пневмонію

Важливу фізіологічну роль в організмі дитини відіграє нормальна мікрофлора кишечнику, яка у взаємозвʼязку з макроорганізмом людини розглядається як своєрідний екстракорпоральний орган. У функціональному відношенні мікробіоценоз кишкового тракту людини здійснює численні біохімічні процеси. Поряд із цим нормальна індигенна мікрофлора бере участь у дозріванні повноцінного імунітету, будучи невідʼємним компонентом імунної системи організму, підсилює фагоцитарну активність макрофагів, гранулоцитів і моноцитів, стимулює проліферацію плазматичних клітин, збільшує синтез IgA, цитокінів та клітинних імунних механізмів захисту, здійснюючи регуляцію імунної відповіді на локальному та системному рівнях, є кінцевим показником імунного захисту організму. Однією з важливих функцій мікробіоти є антианемічна – покращання всмоктування заліза [7, 8, 9, 22].

За даними ряду авторів, у 88,6 % дітей раннього віку з гострими захворюваннями органів дихання виявляють дисбіотичні зміни кишкової мікрофлори. Серед хворих на пневмонію частота виявлення дисбактеріозу ІІІ ступеня становить 44,4 %, при цьому, крім кількісних порушень, має місце і якісна дезінтеграція компонентів мікроекологічної системи [1, 24].

У свою чергу, супутні дисбіотичні зміни кишечнику, досягаючи певного рівня, погіршують клінічний перебіг основного захворювання. Ймовірно, наслідками ураження мікробної екологічної системи є імунні порушення, що призводять до подальшого розвитку каскаду патологічних змін в організмі. Внаслідок цього зростає вираженість клінічних симптомів, частіше відзначається ускладнений перебіг основного захворювання і настають рецидиви, погіршуються показники лікування і якість життя пацієнтів [1, 2, 7].

Нами обстежено 48 дітей віком від одного до трьох років, які перебували на лікуванні в інфекційному відділенні №1 Сумської міської дитячої клінічної лікарні Св. Зінаїди з приводу НП за період з 2011 по 2013 роки. Усіх пацієнтів було поділено на дві групи. До I групи ввійшли 25 дітей з НП без ЗДА. До II групи були включені 23 хворих з НП, асоційованою із ЗДА легкого ступеня. Групу контролю склали 18 практично здорових дітей відповідного віку та статі.

Усі хворі отримували стандартну терапію згідно з Протоколом МОЗ України про надання медичної допомоги дітям з пневмонією від 13.01.2005 р. № 18.

Дослідження проводили в гострий період захворювання (на 1 добу госпіталізації до стаціонару) та в період ранньої реконвалесценції й відміни етіотропного лікування (на 10–14 добу).

У результаті проведених досліджень були виявлені значні зміни у кількісному та якісному складі мікрофлори товстої кишки у дітей, хворих на НП (табл.4).

У гострому періоді хвороби інтенсивність обсіменіння біфідобактеріями істотно знижувалася у дітей із НП, середні показники коливалися в межах (5,01 ± 0,36) lg КУО/г, тоді як у респондентів групи контролю цей показник становив (8,54 ± 0,34) lg КУО/г (p < 0,001). Установлено зниження колонізаційної резистентності лактобактерій у дітей із НП, середній показник яких становив (4,55 ± 0,35) lg КУО/г проти (8,47 ± 0,27) lg КУО/г у практично здорових дітей (p < 0,001). Відзначалися також якісні й кількісні зміни в популяції кишкової палички, які характеризувалися вірогідним зменшенням загальної кількості E.coli в дітей із НП ((4,72 ± 0,19) lg КУО/г) порівняно з даними дітей групи контролю – (6,81 ± 0,20) lg КУО/г (р < 0,001), що також свідчило про зниження колонізаційної резистентності індигенної мікрофлори. Виявлене зниження кількісних показників нормальної мікрофлори, яка відіграє важливу роль в антимікробному захисті макроорганізму, свідчить про зниження імунобіологічної реактивності в дітей із НП.

Встановлено підвищення носійства найбільш поширених представників умовно-патогенної (УПМ) та патогенної мікрофлори у товстій кишці хворих на негоспітальну пневмонію. Найчастіше виявлялися гриби роду Candida, мікробна кількість яких у хворих на НП становила (2,47 ± 0,27) lg КУО/г, а у здорових осіб – (0,92 ± 0,28) lg КУО/г (р < 0,001). У гострому періоді захворювання у пацієнтів спостерігалося вірогідне збільшення кількості умовно-патогенних бактерій (Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Enterobacter cloacae, Klebsiella рneumoniae, Citrobacter та ін.) до (3,75 ± 0,26) lg КУО/г порівняно з показниками практично здорових дітей – (1,89 ± 0,29) lg КУО/г (р < 0,001). Вміст стафілококів у дітей, хворих на НП (золотистого та гемолізуючого), становив (1,59 ± 0,23) lg КУО/г, тоді як у здорових дітей він дорівнював (0,27 ± 0,13) lg КУО/г (р < 0,001).

Наведені дані свідчать про значні мікроекологічні зміни в дітей, хворих на НП, що виражалися у дисбіотичних порушеннях мікробної рівноваги. У хворих дітей відзначено вірогідне зниження кількості біфідо- та лактобактерій, ешерихій та збільшення кількості стафілококів, дріжджоподібних грибів та інших представників умовно-патогенної мікрофлори.

Після проведеного стандартного лікування зміни мікробіоти кишечнику у хворих дітей наростали. Так, у динаміці лікування встановлено достовірне зниження інтенсивності обсіменіння біфідобактеріями (3,53±0,45 lg КУО/г (р<0,05)), лактобактеріями ((3,41 ± 0,46) lg КУО/г (р < 0,05)) та підвищення титру грибів роду Сandida ((3,58 ± 0,41) lg КУО/г (р < 0,05)) і УПМ ((4,70 ± 0,30) lg КУО/г (р < 0,05)).



Каталог: bitstream -> 123456789 -> 39446
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка