1. Предмет трудового права: індивідуальні та колективні трудові відносини. Предмет



Сторінка1/14
Дата конвертації05.02.2017
Розмір3.84 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
1. Предмет трудового права: індивідуальні та колективні трудові відносини.

ПРЕДМЕТ – это сов-ть общ.отношений,кот-е регулируются нормами тр.права

1 – отн-япредшествуют трудовым

2- отн-я,кот-е сопутсвуют трудовым

3 – отн-я, вытикают их трудовых

Всі трудові відносини, що становлять предмет трудового права, утворюють складну систему, в якій виділяється система індивідуальних відносин трудового найму і система колективних трудових відносин.

Індивідуальні трудові відносини характеризуються безпосереднім зв'язком між працівником і роботодавцем. Головна їх мета - виконання працівником певної трудової функції.

Предметом індивідуального ТП є такі суспільні відносини:


  • Відносини по сприянню зайнятості та працевлаштування у даного роботодавця;

  • Трудові відносини по укладанню, зміні та припиненні трудового договору;

  • Відносини по навчанню працівників по підвищенню кваліфікації;

  • Відносини по відстороненню працівників від роботи;

  • Відносини по атестації працівників;

  • Відносини по робочому часу, часу відпочинку;

  • По нормуванню праці та З/П;

  • По дисципліні праці;

  • По ОП;

  • По матеріальній відповідальності за шкоду завданою працівником чи роботодавцем;

  • По розгляду індивідуальних і колективних спорів.

Суб*єкти:

  • Працівник

  • Роботодавець

Предметом колективного ТП є:

  • Соціально-партнерські відносини;

  • Відносини по вирішенню колективних трудових спорів

Суб*єкти:

  • Трудовий колектив (його представники);

  • Об*єднання роботодавців;

  • Об*єднання профспілок;

  • Д-ва в особі міністерства чи КМУ.

Колективні трудові відносини. У науці трудового права прийнято включати в систему суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, крім власне трудових відносин, також велику групу відносин, тісно пов'язаних з трудовими, які передують, супроводять або витікають з останніх. До них відносять: о організаційно-управлінські відносини в сфері праці;

2. Понятие и особенности индивидуальных трудовых правоотношений, их структура

Индивидуальные трудовые отношения характеризуются непосредственной связью между работником и работодателем. Главная их цель - выполнение работником определенной трудовой функции. Элементами этих отношений выступают все звенья общественных связей, без которых индивидуальные трудовые отношения не могут нормально функционировать. Следует отметить, что не все элементы являются одноподчиненными, связь между ними носят сложный, соподчиненных характер. Особое место в этой системе занимают отношения, опосредующие трудовой договор между работником и работодателем. Эти отношения можно рассматривать как в узком, так и в широком смысле. В широком смысле трудовой договор является базой, основой всех других индивидуальных трудовых отношений - по оплате труда, рабочего времени, дисциплины труда и т.д.. Все названные отношения возникают и протекают только в рамках действия трудового договора, с его прекращением прекращаются и все элементы, которые его составляют. Даже случаи несвоевременного расчета с работником, трудовые споры о незаконном увольнении связаны с прошлыми трудовыми отношениями в рамках трудового договора. Рассматривая трудовой договор в узком смысле, нужно ограничиться отношениями по его заключения, изменения и прекращения. Это - ядро ​​всех индивидуальных отношений трудового найма.

К индивидуальным трудовым отношениям, по нашему мнению, относятся отношения по: профессиональной ориентации и профессионального отбора кадров, осуществляется работодателем; заключения, изменения и прекращения трудового договора;

отстранения работников от работы работодателем; нормирования труда в рамках трудового договора; оплаты труда;

рабочего времени; времени отдыха; охраны здоровья работников в процессе труда; дисциплины труда; оценки результатов труда и аттестации работников; профессионального обучения работников и повышения их квалификации; дисциплинарной ответственности работников;

материальной ответственности сторон трудового договора.

Отношения по дисциплинарной и материальной ответственности являются охранительными по своей социальной направленности, однако реализуются в рамках трудового договора, который охватывает всю систему индивидуальных трудовых отношений.
3.Колективні трудові відносини: структура та зміст Трудовий колектив виникає разом з створенням підприємства, установи, організації. До нього входять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства на основі трудового договору, а також інших форм, що викликають виникнення трудових правовідносин.

У науці трудового права прийнято включати в систему суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, крім власне трудових відносин, також велику групу відносин, тісно пов'язаних з трудовими, які передують, супроводять або витікають з останніх. До них відносять - організаційно-управлінські відносини в сфері праці;

відносини щодо забезпечення зайнятості, профорієнтації і працевлаштування;

відносини щодо професійного відбору, професійної підготовки й підвищення кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві; соціально-партнерські відносини; відносини щодо нагляду і контролю за охороною праці й дотриманням трудового законодавства; відносини щодо розгляду трудових спорів.

Професор К.Н. Гусов і професор В.Н. Толкунова називають також організаційно-управлінські відносини профспілкового органу на виробництві або іншого уповноваженого працівниками органу з роботодавцем, його адміністрацією (з приводу поліпшення умов праці, застосування норм трудового права, прийняття і застосування локальних норм трудового права, захисту прав трудящих), а також відносини щодо матеріальної відповідальності учасників трудового відношення за шкоду, заподіяну з вини однієї сторони іншій.


4. Метод трудового права.

МЕТОД – сов-ть правовіх средств с помощью которіх осущ-ся реглир-е тр-х отношений

Если при характеристике предмета трудового пра­ва необходимо определить что или какой круг общест­венных отношений регулирует данная отрасль права, то метод трудового права отвечает на вопросы, как, ка­кими способами, средствами проводится это регулиро­вание. В общей теории права метод регулирования об­щественных отношений характеризуется следующими чертами:

1) порядком возникновения, изменения и прекра­щения правоотношений;

2) общим юридическим положением участников Правоотношений;

3) характером установления прав и обязанностей;

4) средствами, обеспечивающими исполнение обя­занностей (санкций).

Под методом следует понимать способ, специаль­ный правовой процесс, с помощью которого право воз­действует на общественные отношения, устанавлива­ются права и обязанности, характер взаимоотношений субъектов, правовые способы воздействия в случае на­рушения указанных прав и обязанностей.

Методу трудового права присущ договорный харак­тер труда, установления его условий. Наиболее распро­страненным основанием возникновения трудовых пра­воотношений является трудовой договор (контракт). В условиях перехода к рыночным отношениям повыша­ется значение договоров — как коллективных догово­ров и соглашений, так и индивидуальных договоров — в регулировании трудовых прав и обязанностей, усло­вий труда и его оплаты, социально-бытового обеспече­ния. Договорный способ регулирования сочетается с ре­комендательным и императивным способами.

Заслуживает внимания вопрос о специфике соотно­шения в трудовом праве императивного и диспозитивного методов. Проблема заключается в определении со­отношения императивных и диспозитивных норм, — в каких случаях применять формулу «должен», «обя­зан», а в каких — «может». В частности, этот вопрос связан с общим юридическим положением субъектов трудового права. Особого внимания заслуживает соот­ношение сторон при заключении трудового договора.

Таким образом, особенностями метода трудового пра­ва являются:


  • сочетание централизованного и локаль­ного регулирования общественных отношений в сфе­ре труда; (С помощью локального правового регулирования устанавливаются: режим рабочего времени на предприятиях, в организациях, учреждениях; льготы и преимущества работникам из фондов организации (Централизованное регулирование трудовых отношений выражается в издании государством законодательных и иных правовых норм в области труда, имеющих целью в условиях рынка защитить наемного работника от чрезмерных притязаний со стороны работодателей, гарантировать такие условия труда, которые способствовали бы обеспечению нормального уровня развития человека и удовлетворению определенного минимума материальных и духовных потребностей.,..сверх минимальных гарантий, установленных централизованными нормативными актами); графики отпусков и др.)

  • сочетание договорного, рекомендательного и императивного способов регулирования;

  • участие работ­ников в правовом регулировании труда через трудовые коллективы, профсоюзные либо иные уполномоченные на представительство трудовым коллективом органы;

  • свобода выбора сторон при заключении трудового до­говора с подчинением их в процессе труда правилам внутреннего трудового распорядка; наличие специфи­ческих способов защиты трудовых прав и обеспечения исполнения трудовых обязанностей.

Особенностью метода трудового права является сочетание в нем единства н дифференциации правового регулирования.

Единство выражается в установлении государством общих правовых норм, распространяющихся на всех работников всех организаций, независимо от фактических условий труда и личности работника. Единство характеризует общий уровень регулирования труда, относящийся ко всем работникам.

На базе единства регулирования осуществляется его дифференциация, т.е. устанавливаются особенности регулирования труда для отдельных категорий работников.

Такие особенности обусловливаются как объективными факторами (условия труда), так и субъективными (личность работника). К ним относятся:

1. характер и особенности производства (отраслевая дифференциация);

2. физиологические особенности женского организма, его материнская функция по воспитанию малолетних детей;

3. половозрастная, квалификационные и иные особенности работников (субъектная дифференциация);

4. месторасположение организаций (климатические условия районов Крайнего Севера и приравненных к ним отдаленных местностей и др.) - территориальная дифференциация.

Дифференциация правового регулирования труда по указанным факторам проводится специальными нормами права с отступлением от единых норм, приспосабливающих общие правовые установления к специфическим условиям отдельных категорий работников.

5.Система трудового права и система трудового законодательства

Систему трудового права образуют все действующие юридические нормы, регулирующие общественные отношения, которые составляют предмет данной отрасли права.

В науке трудового права сложилось общее мнение о том, что система трудового права структурно состоит из Общей и Особенной частей. Все правовые нормы, определяющие общие положения в регулировании труда, относятся к Общей части. Это нормы, определяющие предмет, метод, принципы трудового права и т.д..

К Особенной части традиционно относили правовые институты, регулирующие отдельные элементы трудовых отношения, а также отношения, тесно связанные с трудовыми: обеспечение занятости и трудоустройства; трудовой договор; рабочее время, время отдыха; нормирование труда; оплата труда; материальная ответственность сторон трудового договора; дисциплина труда, охрана труда; льготы для лиц, совмещающих работу с обучением; трудовые споры; надзор и контроль за соблюдением законодательства о труде.



Структура системы трудового права - это объективно обусловленная внутренняя организация отрасли права, проявляющаяся в единстве, согласованности и распределении правовых норм по институтам и другими отраслевыми структурными образованиями.

С учетом изложенной аргументации о содержании предмета трудового права, мы считаем, что структура трудового права Украины, формируется, состоит из трех частей: общие положения; индивидуальное трудовое право; коллективное трудовое право.

Общие положения содержат нормы, определяющие предмет, сферу действия, функции трудового права, принципы правового регулирования, единство и дифференциацию, субъектов трудового права, их правовой статус. Надлежащее место в общих положениях должно быть отведено нормам, которые закрепляют право на труд, его понятие, содержание, гарантии.

Индивидуальное трудовое право включает такие правовые институты: трудовой договор; нормирования труда; оплата труда; рабочее время, время отдыха, охрана здоровья работников на производстве; дисциплина труда, оценка результатов труда и аттестация работников, обучение и повышение квалификации работников; дисциплинарная ответственность работников ; материальная ответственность сторон трудового договора.

Коллективное трудовое право включает правовые институты: социальное партнерство; правовой статус трудовых коллективов; правовой статус профсоюзов и других органов представительства трудового коллектива; правовой статус объединений работодателей; коллективный договор и коллективные соглашения; решения трудовых споров.

Наука трудового права изучает трудовое право путем комплексной разработки эффективности правовых норм, соответствия правовых моделей реальным общественным отношениям.

Система науки шире систему трудового права, поскольку она изучает трудовое право как отрасль права не только "изнутри", но и "снаружи", то есть исследует ближайшие общественные связи, которые обеспечивают функционирование действующей правовой модели. В частности, это касается проблем обеспечения занятости и трудоустройства, которое осуществляется органами государственной службы занятости, а также посредническими фирмами негосударственной формы собственности; отношений по государственному надзору за соблюдением трудового законодательства; рассмотрения трудовых споров вне рамок предприятий, то есть в судебном порядке. Актуальным является установление связей с правом социального обеспечения и в целом определения трудового права в социальном праве. Чрезвычайно важной проблемой науки современного трудового права является установление степени соответствия трудовых прав, закрепленных законодательством Украины, международным стандартам прав человека в области труда и выработки на этой основе рекомендаций по нормотворчества и правоприменения. Объектом исследования является предмет, метод, источники трудового права, история его развития, сравнительный анализ с законодательством зарубежных стран, перспективы развития и т.п.. Система науки трудового права в основном соответствует системе трудового права, однако она шире системы отрасли трудового права по своим предметом и содержанием.

6. Відмежування трудового права від суміжних галузей права


Трудове право слід відмежовувати від суміжних галузей права (цивільного, адміністративного, аграрного, права соціального забезпечення) за його предметом і методом.

1)Предметом трудових відносин є процес праці, жива праця, а предметом цивільно-правових відносин, зокрема тих, що пов'язані із працею і випливають з договору підряду, доручення, авторського договору, є матеріалізований результат праці. У трудових відносинах працівник включається до складу трудового колективу підприємства (установи, організації) і внаслідок цього зобов'язаний виконувати певну міру праці, підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку. Норми інститутів робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, дисципліни праці й дисциплінарної відповідальності на суб'єктів цивільно-правових відносин не поширюються. Такі працівники не можуть вимагати надання щорічної відпустки, виплати допомоги в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, оплати надурочної роботи та інших гарантій, передбачених законодавством про працю для суб'єктів трудових відносин. За шкоду, заподіяну роботодавцю при виконанні трудових обов'язків, працівник несе відповідальність на підставі норм трудового права (матеріальна відповідальність), а у цивільно-правових відносинах - на підставі норм цивільного права (майнова цивільно-правова відповідальність).

Трудове право відрізняється від цивільного і за методом правового регулювання. Под методом следует понимать способ, специаль­ный правовой процесс, с помощью которого право воз­действует на общественные отношения, устанавлива­ются права и обязанности, характер взаимоотношений субъектов, правовые способы воздействия в случае на­рушения указанных прав и обязанностей. Методу трудового права присущ договорный харак­тер труда, установления его условий. Характерними рисами методу цивільного права є: юридична рівність сторін; ініціатива сторін при встановленні правовідносин; диспозитивність правового регулювання; можливість вибору варіанта поведінки, що не суперечить чинному законодавству

2)Схожість трудового й адміністративного права виявляється в наявності спільних рис предмета і методу правового регулювання. Але саме за предметом і методом вони й відрізняються. До предмета трудового права входять індивідуальні та колективні трудові відносини, яким притаманний організаційно-управлінський елемент, а предмет адміністративного права утворюють відносини в сфері державного управління, однак трудове право регулює управління в процесі праці всередині підприємства. Тут суб'єкти й об'єкти управління (висловлюючись мовою адміністративного права) пов'язані договірними відносинами. Працівники самі, як члени трудового колективу, беруть участь в управлінні підприємством. Щоправда, тепер організаційні відносини у сфері соціально-трудових відносин вийшли за рамки організацій, але суттєвою відмінністю у даному разі є відсутність владного припису, який видається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування і є обов'язковим до виконання.

3)Трудове право пов'язане з правом соціального забезпечення, оскільки донедавна відносини щодо соціального забезпечення входили до предмета трудового права. Сьогодні це дві окремі галузі права, між якими є істотні відмінності. Предметом права соціального забезпечення є суспільні відносини, що виникають внаслідок реалізації громадянами права на соціальне забезпечення у випадку настання соціальних ризиків, внаслідок яких особа втрачає здоров'я, роботу та засоби до існування через незалежні від неї обставини, а трудові відносини виникають внаслідок реалізації права на працю. Трудове право має справу з працюючими громадянами, а право соціального забезпечення - в основному з непрацездатними особами. У трудовому праві виплачується заробітна плата працівникові за виконану ним роботу з фонду оплати праці підприємства (установи, організації), а правом соціального забезпечення передбачається виплата пенсій і допомог зі спеціальних централізованих соціальних фондів (Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування).

Крім того, є відмінності і в методі правового регулювання.

7. Поняття джерел трудового права, їх класифікація та види


В юридичній літературі термін "джерело права" застосовується у двох значеннях - у значенні матеріального джерела права (джерела права у матеріальному сенсі) і у значенні формального джерела права (джерела права у формальному сенсі). Під матеріальним джерелом права розуміють причини утворення права. У матеріальному аспекті джерелом правових норм виступають реальні суспільні відносини.

Джерела трудового права у формальному значенні слід визначати як результати діяльності правотворчих органів, а також сумісної нормотворчості працівників і роботодавців у сфері застосування найманої праці.
Джерела трудового права можна класифікувати за різними підставами.

За характером прийняття джерела трудового права поділяються на:

  • такі, що приймаються державними органами (закони, укази, постанови тощо);

  • що приймаються за угодою між працівниками і роботодавцями (колективні угоди, колективні договори тощо);

  • що приймаються органами міжнародно-правового регулювання праці (пакти про права людини, конвенції і рекомендацій МОП).

За юридичною силою джерела трудового права поділяються на:

  • Конституцію України,

  • акти міжнародного регулювання праці (ратифіковані Україною),

  • закони,

  • підзаконні нормативно-правові акти,

  • акти соціального партнерства, (ЗУ Про колективні договори і угоди, Пропрофесійні спілки, їх права та гарантії діяльності)

  • акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,

  • локальні нормативно-правові акти.

Залежно від ступеня узагальненості розрізняють

  • кодифіковані,

  • комплексні

  • поточні нормативно-правові акти

У літературі визнають традиційні й нетрадиційні джерела трудового права. До традиційних відносяться, наприклад, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про оплату праці" та ін. Приналежність таких актів до джерел трудового права видно вже з їх назви. Разом з тим окремі нормативні положення, що є джерелами трудового права, містяться в нормативно-правових актах, які відносяться до джерел іншої галузі права. Наприклад, у Законах України "Про власність", "Про приватизацію державного майна", які за галузевою приналежністю є актами цивільного права, містяться норми, що відносяться до трудового права.

8. КУ як основне джерело ТП

Основним джерелом трудового права є Конституція України від 28 червня 1996 р., що закріплює найважливіші трудові права людини і громадянина та гарантії їх реалізації. Ці положення відображені в статтях 3, 8,19, 21, 22, 23, 24, 36, 43,44, 45, 46, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 64, 68 і деяких інших.
Найважливішим розділом нової Конституції України, що визначає її демократичні засади, є розділ II "Права і свободи людини і громадянина". Невипадково конституційному закріпленню прав, свобод і гарантій приділяється така велика увага, адже в ст. 3 передбачається, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Закріплене в ч. 1 ст. 43 право на працю. Кожен має "можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується".

Так, в ч. 2 ст. 43 передбачений обов'язок держави щодо створення умов для повного здійснення громадянами права на працю, гарантування рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізації програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Норма, що міститься в ч. 3 ст. 43 про заборону примусової праці.

Уперше в Конституції в ч. 4 ст. 43 закріплено право кожного на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Посилені гарантії трудових прав громадян у галузі оплати праці. У ч. 7 ст. 43 закріплено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Таким чином, право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і право на своєчасне одержання винагороди за працю зведено до рангу конституційних прав.


У ст. 44 Конституції вперше закріплене право працюючих на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. У ч. 2 ст. 44 закріплено, що порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Ст. 45 Конституції закріплює право кожного працюючого на відпочинок. Це право проголошене ст. 24 Загальної декларації прав людини і випливає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права. Відповідно до ч. 3 ст. 36 Конституції громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. В основу соціального захисту громадян покладено принцип соціальної справедливості, зі змісту ст. 46 випливає, що держава забезпечує соціальний захист тим категоріям громадян, які дійсно в цьому мають потребу. Мова йде про право громадян на соціальний захист у старості, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин та в інших випадках, передбачених законом.

Найважливішою юридичною гарантією прав і свобод є судовий захист. У ст. 55 Конституції закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Оскільки вказані права в цей час є конституційними, то змінюється механізм захисту цих прав у разі їх порушення. Конституція надає можливість безпосереднього звернення до суду з питань про захист трудових прав у разі їх порушення. Раніше майже всі індивідуальні трудові спори (за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 КЗпП) спочатку розглядалися в комісіях з трудових спорів. Ці та інші положення Конституції мають першорядне значення для правового регулювання суспільних відносин у сфері праці.

9. Кодекс законів про працю України, закони та підзаконні нормативно-правові акти як джерела трудового права

Серед законів України, направлених на регулювання трудових відносин, слід назвати такі закони як "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р., "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р., "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 р., "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р., "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р., "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р., "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р., "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р., "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р., "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р., "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. та ін. Джерелами трудового права також є постанови Верховної Ради України, наприклад, постанова від 3 грудня 1998 р. "Про індексацію грошових доходів населення".

До підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють працю працівників, необхідно віднести укази і розпорядження Президента України нормативного характеру, які видаються з різних питань регулювання суспільних відносин у сфері праці на виконання Конституції і законів України. Вони обов'язкові для виконання на території всієї держави і не повинні суперечити Конституції і законам України. Так, Указом Президента України №1258/98 від 17 листопада 1998 р. створена Національна служба посередництва і примирення і затверджено Положення про Національну службу посередництва і примирення (Праця і зарплата. - 1998. - №23. - Грудень).

Трудове законодавство— це сукупність зведених у систему нормативних актів з трудового права, виданих компетентними державними та іншими правомочними органами.

КЗОТ Серед законів передусім необхідно назвати кодифіковане джерело трудового права - Кодекс законів про працю України, затверджений Законом УРСР від 10 грудня 1971 р. і введений в дію з 1 червня 1972 р. Кодекс складається з 18 глав і 265 статей. За останні роки були внесені істотні зміни і доповнення до КЗпП у зв'язку з прийняттям важливих законодавчих актів. З 1987 р. майже на 1/3 оновлені глави І, II, III, V, VI, IX. КЗпП доповнений главою ІІІ-А "Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників", главою ХVІ-А "Трудовий колектив". До 236 статей з 265 чинного КЗпП внесені зміни і доповнення. Незважаючи на це, необхідним є прийняття нового кодифікованого закону, який належним чином врегулював би соціально-трудові відносини в нових умовах.

Як відомо, підготовлено проект нового Кодексу України про працю. Проте він має значні недоліки, які обговорювались у науковій літературі. Головним недоліком мабуть є те, що проект не зорієнтований на ринкові відносини, у ньому не знайшли відображення ті зміни у суспільних відносинах, які мають місце у реальному житті.

ГЛАВИ

- загальні положення



- колективний договір

- трудовий договір

- ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ВИВІЛЬНЮВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ

- РОБОЧИЙ ЧАС

- ЧАС ВІДПОЧИНКУ

- НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

- ОПЛАТА ПРАЦІ

- ГАРАНТІЇ І КОМПЕНСАЦІЇ

- ГАРАНТІЇ ПРИ ПОКЛАДЕННІ НА ПРАЦІВНИКІВ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКОДУ, ЗАПОДІЯНУ ПІДПРИЄМСТВУ, УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ

- ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА

- ОХОРОНА ПРАЦІ

- ПРАЦЯ ЖІНОК

- ПРАЦЯ МОЛОДІ

- ПІЛЬГИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ ПОЄДНУЮТЬ РОБОТУ З НАВЧАННЯМ

- ІНДИВІДУАЛЬНІ ТРУДОВІ СПОРИ

- ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ. УЧАСТЬ ПРАЦІВНИКІВ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ, УСТАНОВАМИ, ОРГАНІЗАЦІЯМИ

- ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

- ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

- НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

10. Конвенції і Рекомендації МОП як джерела трудового права

Стаття 8 Кодексу законів про працю визначила співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України. У випадку, коли міжнародним договором або міжнародною угодою, в якій бере участь Україна, встановлено інші правила ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди. До таких договорів в галузі праці в першу чергу відносяться належним чином ратифіковані або схвалені Конвенції та Рекомендації Міжнародної Організації Пращ, офіційно опубліковані в Україні.

Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) — спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

Робота МОП проходить за трьома основними напрямами: нормотворча діяльність, міжнародна технічна співпраця, дослідження та публікації.

Головні цілі МОП — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захист прав людини.

Виходячи з цих цілей, основними завданнями МОП є такі:

• розробка погодженої політики й програм, що спрямовані на вирішення соціально-трудових проблем;

• розробка й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій для здійснення визначеної політики;

• допомога країнам, що сприяють вирішенню проблем зайнятості та скороченню безробіття;

• захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, дискримінації і т. ін.);

• боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня працюючих, розвиток соціального забезпечення;

• розробка програм стосовно поліпшення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорони та відтворення довкілля;

• сприяння об'єднанням працюючих і підприємців у їх роботі спільно з урядами щодо регулювання соціально-трудових відносин;

• розробка дій стосовно захисту найуразливіших груп працюючих (жінки, молодь, люди похилого віку, працюючі емігранти).

МОП створена 29.06.1919. Членами МОП стали 44 країни Україна – з 1954 року. Відповідно до статуту МОП її членом може стати кожна держава – учасниця ООН Кожна країна МОП представлена 4ма делегатами – два делегати від уряду, один – від підприємств, один – від трудящих, кожний з яких має право голосу.

МОП складається з 3х основних органів. Вищим органом є Генеральна конференція або Міжнародна конференція праці. Виконавчим органом є Адміністративна Рада. До її складу входять 56 членів: 28- уряди, 14 підприємства, 14 трудящі. Постійним секретаріатом МОП є Міжнародне бюро праці на чолі з Генеральним директором, який призначається Адміністративною радою. Крім цих органів до МОП входять ряд постійних і тимчасових комітетів і комісій.

!!!Самою важливою стороною діяльності Міжнародної Організації Праці є розробка і прийняття Конвенцій і Рекомендацій. Саме можливість відкритого висування і обговорення вимог по створенню міжнародних правових актів, а потім і створення норм, котрі в якійсь мірі можуть послужити покращенню умов праці, умов життя працюючих, притягує до участі в МОП представників трудящих усіх країн. Ці Конвенції і Рекомендації про працю є тими основними формами, -за допомогою яких Міжнародна Організація Праці здійснює міжнародне правове регулювання праці.


Каталог: site -> microushi-odessa -> files -> library
library -> 6. Генеза та еволюція поняття «геополітика»
library -> Реферат на тему: " Міжнародні гарантії виконання міжнародних договорів "
library -> Київ 2011 Зміст «міжнародно-правове регулювання перевезень морськими видами транспорту» вступ
library -> 1. Версії виникнення міжнародного права. Обгрунутвати найбільш прийнятну версію
library -> § Поняття міжнародних перевезень
library -> Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами
library -> Конспект лекцій з дисципліни «Маркетингова політика комунікацій»
library -> Кодекс законів про працю України (ст. 42, 91, 126), 06. 1971


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка