План - 1. Принципи фізичного виховання.
- 2. Методи фізичного виховання.
- 3. Загальна характеристика фізичних якостей людини те методики їх удосконалення.
- 4. Основи методики розвитку сили
- 5. Основи методики розвитку швидкості
- 6. Основи методики розвитку витривалості
Позиції, що визначають найбільш загальні, відправні положення керівництва процесом фізичного виховання, в теорії фізичного виховання одержали назву принципів. Знання принципів та їх практична реалізація роблять процес фізичного виховання ефективнішим і є віддзеркаленням демократизації навчально-виховного процесу. - Позиції, що визначають найбільш загальні, відправні положення керівництва процесом фізичного виховання, в теорії фізичного виховання одержали назву принципів. Знання принципів та їх практична реалізація роблять процес фізичного виховання ефективнішим і є віддзеркаленням демократизації навчально-виховного процесу.
Принцип свідомості й активності - Процес фізичного виховання — це двосторонній процес, в якому бере участь, з одного боку, вчитель, який прагне навчити, з іншого — учень, який повинен виявити бажання навчитись.
- Передбачає три
- шляхи реалізації:
- - формування
- стійкого інтересу
- до мети і завдань
- занять;
- - самоаналіз дій;
- - виховання творчого
- ставлення до занять.
Формування стійкого інтересу до мети і завдань занять - Мотивування являє собою сукупність фактів, аргументів і доказів, що переконують у значимості для учня фізичних вправ, що вивчаються. Якщо учні внутрішньо приймають мотивуючі докази учителя, то навчальний матеріал набуває для них особистісного значення.
- Стимулювання спрямоване
- на підвищення навчальної
- активності учнів за допомогою
- зовнішніх збудників-стимулів.
- Стимули передбачають
- особистісно значимі заохочення
- учнів за формулою: "Якщо
- досягнеш результатів, будеш винагороджений"
Таким чином: - Конкретний вибір прийомів і засобів активізації діяльності учнів обумовлюється завданнями уроку, етапом навчання, характером навчального матеріалу, рівнем підготовленості учнів і здібностями педагога.
- Активізація у процесі фізичного виховання — це мобілізація фізичних, психічних та інтелектуальних можливостей учнів, спрямована на осмислення і вирішення навчальних завдань.
- Найбільш успішному вирішенню намічених навчальних завдань сприяє комплекс методів.
Принцип наочності - Наочність здійснюється не тільки за допомогою бачення, але й шляхом мобілізації інших аналізаторів.
- Виділяють три форми поєднання слова і наочності:
- 1) коли основа — демонстрація, слово вчителя спрямовує учнів на пошук шляхів вирішення рухового завдання;
- 2) коли основа — слово, вчитель описує спосіб вирішення рухового завдання, а демонстрація ілюструє сказане;
- 3) основа — демонстрація, слово вчителя описує показане і інструктує учнів про способи вирішення завдання.
Пряма наочність реалізується шляхом демонстрації вправ учителем, підготовленим і непідготовленим учнем, образним описом вправи, яка вивчається. - Пряма наочність реалізується шляхом демонстрації вправ учителем, підготовленим і непідготовленим учнем, образним описом вправи, яка вивчається.
- Суть опосередкованої наочності полягає в тому, що образ вправи, яка вивчається, передається учням за допомогою інших форм зображення (кінограм, малюнків, таблиць, діаграм та ін.), або підбираються певні засоби, які підказують темп і ритм виконання рухових дій, амплітуду рухів тощо.
Які особливості необхідно враховувати реалізуючи принцип доступності і індивідуалізації - 1. Перш за все, враховуються відмінності у ставленні дітей до навчання і його результатів.
- 2. Кількість і обсяг необхідних вправ для засвоєння і закріплення навчального матеріалу в кожного учня різні: отже, темп навчання також різний.
- 3. При оволодінні технікою рухових дій слід підбирати підвідні вправи відповідного характеру і обсягу залежно від навчальних успіхів учнів.
- 4. Істотно відрізняються можливості учнів витримувати фізичні і психічні навантаження.
- 5. Неоднаково учні сприймають інформацію залежно від методу її передачі.
- 6. Позитивним слід вважати досвід учителів, які оцінюють учнів не за їх абсолютними показниками, а за приростом до початкового результату.
- 7. Диференційований підхід вимагає відповідної матеріальної бази.
- 8. Реалізуючи принцип індивідуалізації, слід враховувати такий важливий соціально-психологічний феномен, яким є ефект суперництва.
- В першу чергу, слід систематизувати навчальний матеріал, який підлягає засвоєнню. Систематизація торкається таких питань: яким чином розмістити навчальний матеріал, щоб не порушити логіку предмета; з чого починати навчання, і в якій послідовності будувати його; як встановити зв'язок між новим і вже вивченим матеріалом; яких часових параметрів слід дотримуватись?
- Організовуючи навчальний процес, необхідно забезпечити регулярність занять.
- Методичне забезпечення занять повинно передбачити раціональне чергування навантажень і відпочинку.
Принцип міцності і прогресування - Для міцного засвоєння фізичних вправ необхідно забезпечити достатню кількість повторень.
- Педагог повинен забезпечити варіативність виконання вправ.
- Постійне підвищення вимог до учнів, яке здійснюється шляхом поставлення щораз все нових і нових завдань.
- У практиці застосовують дві форми підвищення вимог: прямолінійну і сходинчату.
Методи фізичного виховання - Методи — це способи взаємної діяльності учня і вчителя спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань.
- Методичні прийоми — це шляхи реалізації методів у конкретних випадках і умовах процесу фізичного виховання.
- Спеціально упорядкована сукупність методів, методичних прийомів, засобів та форм навчання утворює методику.
Практичні методи включають: - Навчання рухових дій:
- - загалом;
- - по частинах;
- - підвідних вправ.
- Удосконалення та закріплення рухових дій:
- - ігровий;
- - змагальний.
- Тренування:
- - безперервний;
- - інтервальний;
- - комбінований.
- Метод навчання вправ загалом застосовується на всіх етапах і передбачає їх багаторазове повторення в тому вигляді, в якому вони є предметом (кінцевою метою) навчання. На початковому етапі навчання він може використовуватись, якщо учні мають високий рівень підготовленості, а вправа, яка вивчається, порівняно проста. На заключному етапі застосовується завжди.
- Позитивною рисою даного методу є те, що цілісне навчання сприяє формуванню міцних умовно-рефлекторних зв'язків одночасно на всі рухи рухової дії.
- Недоліком — те, що учень одночасно повинен вирішувати багато рухових завдань, а, отже, зосереджувати увагу на всіх деталях техніки.
Методи навчання рухових дій - Метод навчання вправ по частинах полягає в тому, що складну рухову дію спочатку розділяють на частини, вивчають окремі рухи, а потім об'єднують їх.
- Позитивною рисою даного методу є те, що таке навчання дозволяє послідовно концентрувати увагу учнів на окремих рухах.
- Негативною рисою є те, що
- при розучуванні частин
- формуються окремі рефлекторні
- зв'язки на певні рухи.
Методи навчання рухових дій - Підвідні вправи за своєю структурою повинні відповідати руховій дії загалом,
- або її окремим рухам. Вони
- сприяють нагромадженню таких
- простіших умовно-рефлекторних
- зв'язків, які пізніше, в силу певної
- однорідності і спільності з основною
- вправою, можуть допомогти в
- засвоєнні цілісного рухового акту.
- Підвідні вправи повинні мати закінчену форму і бути доступні учням. Багатство і різноманітність підвідних вправ збагачує руховий досвід, робить заняття цікавішими, а процес навчання — ефективнішим. Проте, використання підвідних вправ — це не самоціль і тому має бути суворо індивідуалізоване
Найхарактернішими рисами ігрового методу є наступні: - широкі можливості відтворювати стосунки між людьми у вигляді взаємодопомоги і гострого суперництва;
- яскраво виражена емоційність, що вимагає старанно регламентувати і регулювати стосунки між гравцями;
- швидка зміна ситуації, яка вимагає постійного внесення коректив у дії гравців з метою оперативного вирішення проблем, що виникають;
- можливість надання гравцям широкої самостійності вибору засобів діяльності і способів поведінки, прояву ініціативи і творчості в діях;
- навантаження, яке одержують учасники, залежить від активності гравців і характеру виконання ними ігрових функцій, що унеможливлює її сувору регламентацію з боку педагога;
- •комплексне використання рухових навичок, прояву фізичних, вольових і моральних якостей для досягнення успіху, що визначає комплексну дію гри на організм учнів.
Найбільш характерними ознаками змагального методу є наступні: - зіставлення сил учнів з метою
- виявлення переможця. Перемозі
- підпорядкована вся діяльність
- відповідно до встановлених
- правил;
- змагальний метод дає можливість повністю розкрити функціональні та психічні можливості учнів і вивести їх на новий рівень підготовленості;
- стимулювання творчої активності самостійності, ініціативи тощо;
- обмежені можливості регулювати навантаження учнів. Змагальна діяльність сприяє вихованню і вчить максимально проявляти фізичні і психічні сили, в повній мірі реалізувати свій руховий потенціал.
Методи вдосконалення фізичних якостей - Метод безперервної вправи:
- Метод безперервної рівномірної (стандартизованої) вправи;
- Метод безперервної прогресуючої вправи;
- Метод безперервної регресуючої вправи;
- Метод безперервної варіативної вправи;
Методи вдосконалення фізичних якостей - Метод інтервальної вправи:
- Метод інтервальної рівномірної (стандартизованої) вправи;
- Метод інтервальної (повторної) прогресуючої вправи;
- Метод інтервальної регресуючої вправи;
- Метод інтервальної (повторної) варіативної вправи;
Методи вдосконалення фізичних якостей - Метод комбінованої вправи:
- Метод комбінованої вправи
- з різним сполученням структури
- завдань;
- Метод комбінованої вправи
- з різним сполученням змісту
- завдань;
- Метод комбінованої вправи з різним сполученням структури та змісту;
- Метод колового тренування;
Методичні прийоми вправляння - вправляння з безпосередньою фізичною допомогою;
- вправляння в "обидва боки";
- вправляння в уяві;
- вправляння за допомогою імітації рухів.
Метод використання слова - Важко переоцінити значення вправ, які виконуються за словесним описом. Тут вправи використовуються не тільки для фізичного розвитку, але й з освітньою метою, тобто для вдосконалення процесів свідомого керування рухами на основі придбаних знань.
- За даними психологів (В.В.Клименко), яскраво і підкреслено (експресивно) виражені думки і почуття, правильні тон і інтонація додають додатково, до повідомлення близько 40% інформації.
Метод демонстрації - Встановлено, що у процесі виконання певних рухових дій учень частіше мислить образами, а не вербальне. Тому не випадково в спортивно-педагогічній діяльності найповніше образ вправи можна створити за допомогою показу. Найширше він застосовується на першому етапі навчання і тоді, коли в техніку виконання вправи вносять новий елемент, змінюють раніше вивчені деталі, виправляють помилки.
- Розрізняють дві основні форми показу — демонстрацію поз і рухів (безпосередній показ або пряма наочність) і використання з цією метою ілюстративних матеріалів (опосередкована наочність).
Фізична підготовка — це організований процес рухової діяльності людини з метою оптимізації розвитку її фізичних якостей. Термін "фізична якість" віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки. - Фізична підготовка — це організований процес рухової діяльності людини з метою оптимізації розвитку її фізичних якостей. Термін "фізична якість" віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки.
- Фізичні якості—це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність.
Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування. - Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.
- Інтенсивність навантаження — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Вона характеризує силу впливу конкретної вправи на організм.
- Обсяг навантаження визначається тривалістю роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті: наприклад, в силовому тренуванні обсяг навантажень визначається кількість повторень та загальною масою піднятого вантажу; в спортивних іграх та поєдинках — часом рухової активності.
Відпочинок - пасивний відпочинок який передбачає відносний спокій, відсутність рухової активності в перервах між виконанням вправ;
- активний відпочинок який передбачає виконання між тренувальними завданнями тих же вправ з помірною інтенсивністю, або інших вправ та рухових дій іншими частинами тіла, близькими за формою до тренувальної вправи;
- комбінований відпочинок передбачає поєднання в одній паузі активну
- і пасивну, його організацію.
Поняття "сила" застосовується для якісної характеристики довільних рухів людини, які спрямовані на вирішення конкретних рухових завдань. - Поняття "сила" застосовується для якісної характеристики довільних рухів людини, які спрямовані на вирішення конкретних рухових завдань.
- При виконанні рухових дій м'язи людини виконують чотири основні різновиди роботи:
- • утримуючу • долаючу • поступливу • комбіновану
- У процесі фізичного виховання розрізняють:
- • абсолютну силу
- • відносну силу
- • швидку силу
- • вибухову силу
Методика розвитку максимальної сили шляхом збільшення м’язової маси - Тривалість роботи 25-30 с.
- Долаюча фаза -1-1.5 с.; поступлива фаза – 2-3 с.
- Кількість повторень в одному підході 10-12
- Кількість підходів у роботі з початківцями 2-3, з підготовленими особами — до 5-6 на одну групу м'язів.
- В одному занятті рекомендують проробляти не більше однієї третини скелетних м'язів.
- Між підходами застосовується активний екстремальний інтервал відпочинку (відновлення ЧСС до 101-120 уд/хв).
- Між серіями вправ для різних груп м'язів — повний комбінований інтервал відпочинку (91-100 уд/хв).
Прудкість є комплексною руховою якістю, яка проявляється через: - Рухову реакцію - здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.
- Швидкість поодиноких рухів. Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм'язової координації.
- Частоту (темп) не обтяжених рухів виключно важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів (серія ударів у боксі).
- Швидкий початок руху залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісне—силових вправ, зростання швидкості початку рухів.
Рухові реакції поділяються: - Проста рухова реакція людини — це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал).
- Реакція людини на об'єкт, що рухається. Це її здатність якнайшвидше точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів в умовах дефіциту часу та простору.
- Реакція вибору — це здатність людини якнайшвидше і точніше добирати адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.
Фізична витривалість як рухова якість людини — це її здатність долати втому у процесі рухової діяльності. - Залежно від об'єму м'язів, які беруть участь у роботі, розрізняють три види фізичної втоми, а отже, витривалості:
- локальну, якщо до роботи залучено менше третини загального об'єму м'язової маси;
- регіональну, коли в роботі бере участь від третини до двох третин м'язової маси;
- тотальну, якщо одночасно працює більше двох третин скелетних м 'язів.
Загальна витривалість людини—це її здатність тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю більшості скелетних м'язів. - Загальна витривалість людини—це її здатність тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю більшості скелетних м'язів.
- Швидкісна витривалість людини — це її здатність якомога довше виконувати м'язову роботу з біля граничною та граничною інтенсивністю.
- Силова витривалість людини — це її здатність якомога продуктивніше тривалий час долати помірний зовнішній опір. Розрізняють статичну і динамічну силову витривалість.
- Статична — пов'язана з необхідністю тривалий час напружувати м'язи або утримувати пози.
- Динамічна силова витривалість характерна для циклічних вправ (біг, веслування), спортивних ігор,
- поєдинків.
- Координаційна витривалість —
- це здатність людини тривалий час
- виконувати складнокоординаційні вправи без
- порушення ритму їх виконання, рівноваги
- та взаємоузгодженості.
Поділіться з Вашими друзьями: |
