1 відпрацьовані автомобільні шини та їх вплив на довкілля


Термічні способи утилізації шин



Сторінка3/7
Дата конвертації20.03.2017
Розмір2.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
2.3 Термічні способи утилізації шин
Серед цих способів використовується спалювання та піроліз. Спалювання – один з термічних способів переробки автомобільних шин (рис. 2.4), є одним з найпростіших способів переробки шин, полягає в високотемпературному окисленні, в основному в барабанних печах на цементних заводах. При спалюванні виділяється тепло, яке йде на опалення або для виробництва електроенергії. Даний спосіб переробки є енергетично малоефективним, оскільки при виготовленні однієї покришки витрачається енергія, що міститься в 35 л нафти, а при спалюванні виділяється енергія, еквівалентна 8 л нафти. Крім того, в навколишнє середовище виділяється безліч забруднювальних речовин: діоксид сірки, біфеніл, антрацен, флуорентан, пірен, бенз(а)пірен, діоксини та фурани.

Після спалювання шини виходить тепло, яке йде на нагрівання води в котлі до пари. Далі пару пускають на опалення або в парову турбіну, для


Рисунок 2.4 – Схема для спалювання шин

Для утилізації автомобільних шин в Україні більш перспективним є використання низькотемпературного піролізу – термічного розкладання органічних речовин без доступу повітря, при якому в органічній сировині протікають глибокі деструктивні зміни.



Найбільш широкого використання набули такі установки піролізу, як модульна установка УПП та установка FORTAN [28].

Установка УПП виготовлена на підприємствах України. Технологія УПП полягає у тому, що спочатку шини подрібнюють. Потім подрібненні куски шин подаються в робочу камеру реактора, де відбувається їх осушення, видалення залишків повітря та водяної пари, нагрівання без доступу повітря 350-500 0С у вуглеводневому середовищі. Дана технологія використовується у Вінницькій області. Із 1 тонни гумових відходів отримують наступну кількість продуктів:



  1. Рідка фракція вуглеводневої сировини – 450-500 кг (вуглеводні насиченого та ненасиченого ряду С530);

  2. Тверда фракція вуглеводневої сировини – 350-410 кг (пірокарбон);

  3. Газова фракція вуглеводневої сировини – 140-150 кг (газова складова: метан, СО та СО2).

Перевагами даної установки є універсальність, простота апаратурного обладнання, можливість переробки шин с текстильним, віскозним та металічним кордом, енергетична автономність процесу, всі елементи обладнання обігріваються газами, які утворюються в процесі піролізу, екологічна чистота процесу: всі побічні продукти використовуються в замкненому технологічному ланцюгу. У результаті переробки гумовмісних та полімерних відходів утворюється продукція, яку можна використовувати як енергетичну сировину побутових та промислових умовах.

Переробка відпрацьованих автомобільних шин за допомогою установки FORTAN відбувається з метою їх утилізації і отримання цінних продуктів – рідкого палива, горючого газу, напівкоксу та металу. За допомогою даної технології можна утилізувати відпрацьовані автошини, гумові відходи, пластикові та медичні відходи та відходи нафтопереробки.

Реторта завантажується сировиною поза піччю в горизонтальному чи вертикальному положенні. Після завантаження реторта закривається кришкою. Після цього реторту встановлюють в піч і за допомогою швидкороз’ємного сполучення підключають до трубопроводу холодильника-конденсатора. Реторту встановлюють як в гарячу, так і в холодну піч. Для розпалювання печі тверде паливо завантажується на колосники через двері печі і запалюється. Інтенсифікація горіння забезпечується наддувом повітря під колосниками, інтенсифікація перемішування газів в печі і регулювання температури забезпечується наддувом повітря через повітряне сопло пальникового обладнання. Піролізний газ поступає в пальникове обладнання і загоряється. По мірі збільшення потоку газу наддув повітря під колосників зменшують. Закінчення процесу піролізу визначають по мірі зменшення потоку газу. Для отримання високоякісного напівкоксу процес ведуть до закінчення виділення газу. По закінченню процесу приблизно на 30 хвилин закінчують наддув і подачу газу з метою зниження температуру реторти і футеровки печі перед витягуванням реторти. Після зниження температури реторту виключають від трубопроводу холодильника-конденсатора. Гаряча реторта охолоджується на повітрі. Після охолодження відкривається кришка і відбувається вигризка напівкоксу.

Вогнетривкий бетон і керамічне волокно забезпечує високу стійкість футеровки і довговічність печі. Бетонна футеровка ремонтноспроможна. По закінченню її терміну придатності зношену футеровку можна замінити. Наддув дозволяє ефективно спалювати низькосортні палива і мінімізувати час розігріву печі. Реторта із жаростійкої сталі має високу стійкість до умов експлуатації з невеликою масою. Зйомна реторта дозволяє експлуатувати піч практично безперервно, встановлюючи і вилучаючи реторти. Охолодження напівкоксу в закритих ретортах на повітрі дозволяє відмовитись від тушіння напівкоксу водою і знизити екологічне навантаження.

За критерій оптимальності ведення процесу прийнятий максимальний вихід рідкої фракції і вихід газу. Оптимальна температура область ведення технологічного процесу 350-400 0С, при цьому утворюються такі продукти:


  1. Рідка фракція 41 % мас.

  2. Піролізні гази до 12 % мас.

  3. Високовуглецевий твердий залишок до 40 % мас.

  4. Металобрухт до 8-10 % мас.

Такий термічний спосіб, як газифікація призначений для переробки відпрацьованих автомобільних шин за допомогою газифікації твердих органічних матеріалів. За допомогою даного способу із автомобільних шин можна отримати електроенергію та тепло. Він є досить ефективним при отриманні піролізного газу. Наприклад, існують технології у яких: з 1 кг гуми утворюється 0,6 кг піролізного газу. При утилізації шин таким способом у повітря викидаються такі речовини, як Н2S та HCI, але їх можна нейтралізувати за допомогою відомих методів.

При використанні термічних способів утилізації, завдається шкода навколишньому середовищу, а саме викидами наступних забруднюючих речовин:



  • При спалюванні: діоксид сірки, біфеніл, антрацен, флуорентан, пірен, бенз(а)пірен, діоксини та фурани;

  • При піролізі: H2S, SO2, SO3 та СО2 (парниковий газ);

  • При газифікації: пари H2S, HCI, оксиди азоту, СО та сажа.


2.4 Фізико-хімічні способи утилізації шин
Розчинення в органічному розчиннику (рис. 2.5) – процес термозрідження відходів при запуску в органічному розчиннику при температурі 280-435 oС і тиску не менше 6,1 МПа, відділення рідкої фракції на фракцію з температурою кипіння вище 220 oС. При цьому рідку фракцію з температурою кипіння до 220 oС піддають каталітичного риформінгу, і частина рідкої фракції після цього використовують в якості цільового продукту, а частину використовують як розчинник з новою порцією відходів. Спосіб розчинення в органічному розчиннику є новим і ще не має промислового застосування. З його переваг слід відзначити відсутність відходів, високу ліквідність продуктів переробки, низькі витрати на органічний розчинник (ціна розчинника для переробки однієї тонни гуми становить 0,11 євро) [29].

Руйнування покришки озоном (технологія «озонового ножа») базується на руйнуванні гуми фоновим озоном, який міститься в атмосфері.



Продуктом переробки шин, з використанням технології "озонового ножа", є дуже чистий (без сторонніх домішок) хімічно активний подрібнений порошок, який використовують у виробництві нових гумових виробів, композиційних матеріалів на основі полімерів, а також термопластичних гум.
Переваги технології "озонового ножа" утилізації покришок у порівнянні з технологією механічного подрібнення та сепарації наступні:

  • у 5 – 10 разів менші енергетичні витрати;

  • зменшення етапів процесу переробки, що зменшує виробничі площі та кількість зайнятого персоналу в 1,5 – 2,0 рази;

  • відсутність зносу елементів основного обладнання, а тому й зменшення експлуатаційних витрат;

  • висока якість кінцевого продукту (менша кількість сторонніх домішок),

  • універсальність технології, можливість її застосування для переробки інших гумових виробів (конвеєрних стрічок, трубопроводів високого тиску гідросистем);

  • низька собівартість переробки в 2,0 – 2,5 рази;

  • зменшення шкідливих викидів в атмосферу, оскільки переробка ведеться при кімнатній температурі.

Більш глибоку переробку автомобільних покришок забезпечує технологія гігротермічного розкладу гуми при температурі 400 – 500 °С і надлишковому тиску пари 50 – 100 Па. Тривалість переробки шин становить 2 – 2,5 години. Необхідна температура забезпечується парою, нагрітою до 700°С. Витрата пари коливається від 100 до 500 кг/год.

У комплекс з переробки покришок входять ножиці для покришок великих розмірів і установка-реактор, яка встановлюється на відкритому майданчику. Реактор працює за неперервним циклом. Максимальна продуктивність установки становить 5 тонн покришок за добу, а кількість обслуговуючого персоналу – 2 робітника. Продуктами глибокої утилізації покришок є:

1) Рідке паливо, близьке за властивостями до мазуту М-100 (густина палива 985 кг/м3, в'язкість 6,97 сСт, теплота згоряння 49,5 МДж/кг, вміст сірки не перевищує 0,4 %). Максимальна продуктивність – 2 тонни рідкого палива на добу. Вихід рідкого палива складає 40 % від маси завантаженої гуми.



  1. Порошковий вуглецевий наповнювач, близький за властивостями до технічного вуглецю. Використовується для виготовлення пігментних барвників, сорбентів, замінників активованого вугілля, а також як наповнювач під час виготовлення нових гумовотехнічних виробів. Максимальна продуктивність – 1,5 тонни порошкового наповнювача за добу. Вихід наповнювача складає 35 – 55 % від маси завантаженої гуми.

  2. Металокорд. Максимальна продуктивність – 0,5 тонн за добу.

  3. Піролізний газ – 1 тонна на добу. Половина газу використовується для нагрівання пари, решта – викидається в атмосферу.

З екологічної точки зори спосіб руйнування автомобільних шин озоном є кращим, ніж вищенаведені способи, оскільки викиди пилу при цьому значно менші.
2.5 Мікробіологічні способи утилізації шин
Одним із способів утилізації шин є мікробіологічні, а саме деструкція суцільнолитих шин мікроскопічними грибами. Авторами [32] досліджено
Для проведення подальших досліджень після завершення випробування з грибостійкості поверхні зразків шин було очищено від мікроскопічних грибів.

Наявність пошкоджень зразків гумотехнічних матеріалів після тривалого випробування з грибостійкості визначали за наявністю морфологічних ознак біопошкоджень (появі забарвлених зон, наявності виразок, ерозії, здуттів), що виявлялися за допомогою бінокулярної лупи (збільшення × 60).

Дослідження твердості гумотехнічних матеріалів дійснювали за ДСТУ 263-75 “Гума. Метод визначення твердості по Шору А” [35]. Такий стандарт розповсюджується на гуму та вироби з неї і встановлює метод визначення їх твердості від “0” до “100” одиниць за Шором. Суть методу полягає у вимірюванні опору гуми до індентора твердоміру, що занурюється в неї. При цьому значення “0” відповідає максимальному проникненню індентора (2,54 мм), а значення “100” – нульовому проникненню. Твердість кожного зразка вимірювали в трьох точках.

Виявлення змін у хімічній структурі у зразках досліджених шин, відібраних з поверхні та на глибині 25 мм, після тривалої дії мікроскопічних грибів, проводилося за методом інфрачервоної спектроскопії [36] із застосуванням інфрачервоного спектрометру з перетворенням Фур’є “Тензор-37”, фірми “БРУКЕР ОПТІК” (Германія). Порівнюючи спектри досліджених зразків виявляли вплив їх компонентного складу та умов випробування на зміни хімічної структури.

Згідно отриманих результатів при візуальному огляді зразків шин, які містять натуральний пластифікатор, шини другого типу, шин, які містять синтетичний пластифікатор, групи “Контроль 1” на 28-му добу та наприкінці терміну випробувань (365-та доба) жодних ознак ураження не було виявлено.

Ступінь колонізації зразків шин з натуральним пластифікатором та шин із синтетичним пластифікатором у групі “Контроль 2” зростала зі збільшенням строку випробувань. Інтенсивність ураження зразків шин із натуральним пластифікатором зросла з 0 до 3 балів, зразків шин із синтетичним – з 4 до 5 балів на 28-му та 365-ту добу, відповідно. Необхідно зазначити, що на 365-ту добу поверхня зразків шин із синтетичним пластифікатором була повністю вкрита шаром міцелію товщиною до 3 мм. Ураження зразків синтетичного пластифікатора було оцінено у 2 бали та не змінювалося протягом всього терміну випробування. Слід відмітити, що зразки натуральні пластифікатори були грибостійкими протягом 365 діб.

На 28-му добу випробування: у групі “Дослід” на 28-му та 365-ту добу спостерігали зміну грибостійкості зразків шин з натуральним пластифікатором з 0 до 3 балів, відповідно. Ураження зразків шин із синтетичним пластифікатором у даному випадку досягло максимального значення в 5 балів на 28-му добу, що означає ураження більше 25 % поверхні. Наприкінці випробування (365-та доба) ураження поверхні таких зразків становило 100 %; товщина шару міцелію становила 3 мм.

Ступінь ураження зразків синтетичного пластифікатора на 28-му добу становила 4 бали та залишалась незмінною до кінця терміну випробувань. У зразків натурального пластифікатора протягом 365 діб випробування ознак ураження не виявлено.

Таким чином, найстійкішим до ураження мікроскопічними грибами виявився натуральний пластифікатор, що до того ж виявив фунгістатичну дію по відношенню як до внутрішньої мікобіоти зразків шин з натуральним пластифікатором так і до мікроскопічних грибів, якими було інфіковано такі зразки. На користь такого твердження свідчить те, що ураження зразків шин з натуральним пластифікатором проявилося тільки через досить великий проміжок часу з початку експерименту та мало локальний характер. При цьому колонії грибів не перевищували 10 мм.

Зразки шин з натуральним пластифікатором мали більшу стійкість до пошкодження мікроскопічними грибами, ніж зразки шин з синтетичним пластифікатором, а натуральний пластифікатор характеризувався абсолютною стійкістю до ураження на відміну від зразків синтетичного пластифікатора. Порівнюючи результати наших попередніх випробувань, в яких було застосовано стандартні тест-культури грибів з такими, в яких було використані ізоляті, виділені з гум, спостерігали загальне суттєве зниження грибостійкості всіх зразків суцільнолитих гумових шин у групі Дослід”. Необхідно відмітити, що бал грибостійкості зразків синтетичного пластифікатора у групі “Контроль 2” був більшим у попередніх дослідженнях та становив 5 балів на відміну від 2 балів, отриманих у щойно проведеному випробуванні. На нашу думку, це може бути обумовлене різним ступенем контамінації зразків синтетичного пластифікатора мікроскопічними грибами.

Таким чином, ураження суцільнолитих гумових шин, спричинене дією набору культур мікроскопічних грибів, виділених з гумових субстратів, є інтенсивнішим, ніж у випадку застосування стандартних тест-культур мікроміцетів.

Важливим фактором, що впливав на зміну грибостійкості об’єктів був строк випробування. Показано, що зі збільшенням терміну випробувань грибостійкість зразків шин знижувалась. Можливо, це може бути пов’язано зі збільшенням кількості речовин, що сприяють інтенсивному розвитку мікроскопічних грибів. Утворення таких сполук може відбуватися під час хімічного перетворення деяких компонентів гуми під впливом метаболітів грибів. Дослідження таких процесів потребує ретельного вивчення, що планується в подальшій роботі.

Оцінку стану зразків після видалення мікроскопічних грибів з їх поверхні здійснювали за наявністю дефектів різних типів: зміни забарвлення, поява ділянок з чітко вираженою ерозією, здуттів та тріщин. Слід відмітити, що до початку випробувань поверхні всіх досліджених зразків мали дефекти у вигляді невеликих каверн. Очевидно, що наявність таких пошкоджень не була обумовлена дією мікроскопічних грибів, а виникла внаслідок дефектів виробництва.

На основі ретельного вивчення подібних дефектів [37] була проведена їх класифікація, згідно з якою всі види пошкоджень, викликані мікроорганізмами, можна поділити на три класи: А, В та С.

Клас А характеризується сукупністю початкових змін поверхні: обростання мікроскопічними грибами та слабка зміна забарвлення, поява ділянок з незначною ерозією;

Клас В об’єднує сильніші прояви деструкції: здуття, тріщини та глибоку ерозію поверхні;

Для класу С характерні такі види змін, як розшарування, глибокі локальні пошкодження поверхні, розклад матеріалу до окремих конгломератів.

Згідно такої класифікації зразки шин з натуральним пластифікатором та шин з синтетичним пластифікатором, варіант “Контроль 1” не мали пошкоджень, зразки шин з натуральним пластифікатором у групах “Контроль 2” та “Дослід” мали пошкодження, що можуть бути віднесені до класу А, а пошкодження класу В спостерігали у зразків шин з синтетичним пластифікатором у групах “Контроль 2” та “Дослід” (рисунок 2.6).




Рисунок 2.6 – Зміна структури поверхні зразків шин із синтетичним пластифікатором після довготривалого випробування з грибостійкості: а – “Контроль 1”, б, в – “Контроль 2”, г, д – “Дослід”. Примітка: стрілками показано дефекти поверхні.
За результатами дослідження шин відповідно до методу Шора показано, що твердість зразків шин з натуральним пластифікатором збільшилася на 3 та 4 одиниці у групах “Контроль 2” та “Дослід”, відносно групи “Контроль 1”. Значення твердості у зразків шин із синтетичним пластифікатором зросло на 1 та 2 одиниці в групах “Контроль 2” та “Дослід” відносно групи “Контроль 1”. Отримані дані свідчать про зниження пластичності досліджуваних зразків після довготривалого випробування з грибостійкості, що може бути пояснене зменшенням частки пластифікаторів під дією мікроскопічних грибів.

Результати випробувань твердості суцільнолитих гумових шин показав, що процес пошкодження шин мікроскопічними грибами супроводжувався появою різкого неприємного запаху, що, на думку авторів, може бути пов’язано з виділенням летких метаболітів грибів, або продуктів розкладу гуми.

У зразках, відібраних з поверхні шин з натуральним пластифікатором спостерігали зниження інтенсивності коливань гідроксильної (-ОН) та альдегідної (-СН=О) групи у групах “Контроль 2” та “Дослід”, порівняно з групою “Контроль 1”. Інтенсивність подвійних зв’язків (-С=С-) у зразків шин з натуральним пластифікатором “Контроль 2” є високою, на відміну від такої у “Контроль 1”, та повній відсутності у групі “Дослід”. Спостерігається зниження піку частоти нітрильної групи (-С≡N) у групі “Дослід” порівняно з групами “Контроль 1” та “Контроль 2”, у яких інтенсивність коливань частоти такої групи є майже однаковою. Інтенсивність коливань частоти поглинання ароматичних, складноефірних (О=С-О-), спиртових (R-О-Н) груп, а також коливань, що відповідають за вміст неорганічних сполук (крейди, каоліну та цеоліту) була однаковою у всіх варіантах випробування.

У зразках шин з натуральним шин з натуральним пластифікатором, які були відібрані на глибині 25 мм від поверхні, спостерігали високу інтен- сивність гідроксильної групи у групах “Контроль 1” та “Дослід” порівняно з “Контролем 2” та зниження інтенсивності коливання частоти поглинання подвійних зв’язків у варіанті “Дослід” порівняно з варіантами “Контроль1” та “Контроль 2”. Інтенсівність коливань альдегідної, ароматичної та складноефірної групи була незмінною у всіх групах. Коливання частоти поглинання нітрильної групи у групах “Дослід” та “Контроль 2” відсутні на відміну від “Контролю 1”. Коливання частот поглинання, що відповідають за вміст неорганічних домішок, майже відсутні у групі “Дослід”, на відміну від “Контролю 1”, де їх інтенсивність є досить високою. У групі “Контроль 2” було відмічено зниження інтенсивність таких коливань.

У групі “Дослід” на поверхні зразків шин із синтетичним пластифікатором спостерігали повну відсутність коливань частоти поглинання альдегідної та складноефірної груп, а також відмічали зниження інтенсивності частот поглинання груп, що відповідають за вміст неорганічних компонентів, порівняно з групами “Контроль 1” та “Контроль 2”. Однак, у зразках групи “Дослід” було зафіксовано наявність коливань частоти поглинання нітрильної групи, відсутньої у групах “Контроль 1”, та “Контроль 2” (рис. 2.6 а).

У зразках шин із синтетичним пластифікатором, відібраних на глибині 25 мм, у варіанті “Дослід” спостерігали збільшення інтенсивності коливань частот поглинання гідроксильної, альдегідної, ароматичної групи та неорганічних компонентів порівняно з такими у групі “Контроль 1” та “Контроль 2”. У зраз-ках шин із синтетичним пластифікатором груп “Дослід” та “Контроль 1” на відміну від “Контролю 2” було відмічено наявність складноефірної групи.

Варто зазначити наявність гідроксильної, альдегідної та спиртової груп у всіх досліджених зразків, крім зразків шин із синтетичним пластифікатором групи “Дослід», що мала найбільше спорове навантаження.

Згідно з літературними даними , органічні кислоти, альдегіди та спирти є продуктами окиснення високомолекулярних дієнів – сполук до яких відноситься 1,4-полі-цис- ізопрен, або каучук – основний компонент суцільнолитих гумових шин. Тому припускається, що відсутність коливань, що відповідають сполукам, зазначеним вище, на ІЧ – спектрограмі таких зразків може означати засвоєння таких речовин мікроскопічними грибами. Поряд із цим необхідно відмітити, що такі речовини також можуть утворюватися при деструкції інших компонентів матеріалу, зокрема пластифікаторів. На користь останнього твердження може свідчити той факт, що зразки шин обох типів у групах “Контроль 2” та “Дослід” мали підвищене значення твердості порівняно з “Контролем 1”, тобто певною мірою втрачали свою пластичність, отже вміст пластифікатора в таких зразках міг знижуватися за рахунок його засвоєння мікроскопічними грибами. Відомо, що за наявності у субстраті декількох речовин, що можуть бути засвоєні певним мікроорганізмом, в першу чергу буде використано такий, що забезпечує максимальний розвиток культури, що також узгоджується з результатами ІЧ-спектрометрії.

Як було показано у наших попередніх дослідженнях, синтетичний пластифікатор є речовиною, що містить у своєму складі низькомолекулярні сполуки, легкодоступні до засвоєння мікроміцетами. Натуральний пластифікатор, на відміну від синтетичного, не придатний до ураження мікроскопічними грибами. Ми висловлюємо припущення, що в процесі довготривалої дії грибних метаболітів, або сполук, що утворилися в результаті розкладу інших компонентів шини, може відбуватися хімічна трансформація такого пластифікатора, що супроводжується перетворенням його у форму, доступну для утилізації мікроскопічними грибами. Про це може свідчити зникнення зв’язків С-N, характерних для ароматичних гетероциклічних сполук у зразках шин з натуральним пластифікатором, групи “Дослід” та “Контроль 2”, на відміну від таких у групі “Контроль 1”, в яких цей зв’язок присутній. За даними літератури присутність ароматичних гетероциклів характерна для натурального пластифікатора.

Крім цього, очевидним є вплив мікроскопічних грибів і на неорганічні компоненти шин обох типів – крейду, каолін та цеоліт, що цілком можливо переходять у розчинні форми та вилужуються з матеріалу.

Отже, використання мікроскопічних грибів, виділених з гумових субстратів, для оцінки їх грибостійкості є ефективнішим, ніж використання мікроміцетів, запропонованих відповідним стандартом; застосування методів вимірювання твердості шин та ІЧ-спектрометрії дозволило виявити зміни їх фізико-хімічних властивостей, в результаті довготривалої дії мікроскопічних грибів.

Таким чином, використання мікробіологічних способів утилізації автомобільних шин є одним із найбільш екологічно безпечних.


Каталог: portal -> static
static -> Пояснювальна записка до магістерської кваліфікаційної роботи магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень) на тему
static -> Пояснювальна записка до бакалаврської дипломної роботи за напрямом підготовки
static -> Реферат abstract вступ 1 загальна характеристика авіаційної промисловості
static -> «Характеристика інформаційних технологій на прикладі системи комп'ютерної алгебри Mathcad»
static -> «Характеристика інформаційних технологій на прикладі електричнoго програмного забезпечення see electrical Expert»
static -> «Використання сучасних комп’ютерних технологій для розрахунку систем освітлення приміщень»
static -> Оптимізація структури і потужності зони поточного ремонту пасажирських автомобільних підприємств
static -> «Характеристика інформаційних технологій на прикладі програм и для роботи з електронними таблицями Microsoft Excel»
static -> Характеристика мікропроцесорного пристрою І автоматики rej 515 Призначення
static -> Реферат об’єкт досліджень видобування мінеральних вод. Мета роботи дослідити екологічний вплив видобування мінеральних вод


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка