2 (237) 2012 2012 січень №2 (237)


Розподіл відповідей на запитання



Сторінка6/12
Дата конвертації23.03.2017
Розмір4.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Розподіл відповідей на запитання

«Які з наведених наук Ви знаєте?

Які з них Ви б хотіли вивчати у школі»?




Назва науки

Знаю про існування цієї науки

Я за введення цієї науки в школі







Абсол. частота

Відсоток

Абсол. частота

Відсоток

1.

Філософія

510

69,7%

233

34,7 %

2.

Психологія

612

83,6%

408

60,8%

3.

Соціологія

391

53,4%

140

20,9%

4.

Політологія

279

38,1%

97

14,5%

5.

Хіромантія

364

49,7%

206

30,7%

6.

Геологія

322

44,0%

93

13,9%

7.

Планетологія

259

35,4%

119

17,7%

8.

Агрономія

316

43,2%

87

13,0%

9.

Астрологія

507

69,3%

240

35,8%




Всього

3560

486,3%

1623

241,9%

Отже, найбільш «знайомі науки» для респондентів «психологія», «філософія», «астрологія». Більшість учнів не проти введення до шкільної таких наук як психологію, філософію та псевдонаук –астрологію, хіромантію. Такі тенденції можна пояснити тим, що у ЗМІ дуже поширені телепрограми з містичним, астрологічним ухилом. Це корелюється зі світоглядними зрушеннями у сучасному суспільстві, коли люди прагнуть поєднання науки, релігії, містики.

Статистичне підтвердження того, що науки, які найбільш знайомі школярам, учні обирають для впровадження у шкільну програму, отримане за допомогою визначення коефіцієнту Кендела. Коефіцієнт Кендела між змінними «Знаю про існування цієї науки» та «Я за введення цієї науки в школі» при p=0,95 становить 0,61. Таким чином, можна зробити висновок, що між цими змінними є сильна (тісна) кореляція, тобто науки, найбільш знайомі школярам, вони обирають і для можливого вивчення у школі.

Тепер розглянемо ставлення респондентів до наук про суспільство та їх пріоритети стосовно цих наук (табл. 6).


Таблиця 6

Розподіл відповідей на запитання

«Як Ви вважаєте, вивчення наук про суспільство може допомогти людині краще орієнтуватися у суспільстві, серед людей?»




Варіант відповіді

%

1.

«так»

69,5

2.

«ні»

5,8

3.

«важко сказати»

20,8

4.

нема відповіді

4,0




Всього

100

Тепер представимо в таблиці 7 позиції респондентів стосовно корисності наук про суспільство.



Таблиця 7

Розподіл відповідей на запитання «Якщо так, визначте зі списку найбільш корисні з цих наук ?»




Варіант відповіді

Шкільні класи

Усі опи-тані




8

9

10

11

1.

Філософія

Абсол. частота

61

61

51

76

248

Відсоток

40,0%

35,9%

33,3%

37,8%

36,8%

2.

Психологія

Абсол. частота

113

131

116

163

523

Відсоток

74,8%

77,1%

75,8%

81,1%

77,5%

3.

Соціологія

Абсол. частота

41

60

56

89

252

Відсоток

31,1%

35,3%

36,6%

44,3%

37,3%

4.

Політологія

Абсол. частота

18

21

22

35

96

Відсоток

11,9%

12,4%

14,4%

17,4%

14,2%

5.

Хіромантія

Абсол. частота

31

20

16

18

85

Відсоток

20,5%

11,8%

10,5%

9,0%

12,6%

6.

Історія

Абсол. частота

66

60

58

85

269

Відсоток

43,7%

35,3%

37,9%

42,3%

39,9%

7.

Право

Абсол. частота

73

98

93

114

378

Відсоток

48,3%

57,6%

60,8%

56,7%

56,0%

8.

Економіка

Абсол. частота

63

71

53

83

270

Відсоток

41,7%

41,8%

34,6%

41,3%

40,0%

9.

Астрономія

Абсол. частота

49

32

17

18

116

Відсоток

32,5%

18,8%

11,1%

9,0%

17,2%




Всього

Абсол. частота

151

170

153

201

675

Відсоток

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

З даної таблиці видно, що більшість учнів вважають найбільш «корисними науками» – психологію, право та економіку. За змінними «шкільний клас», «стать», «тип школи» розподіл відповідей не відрізняється.



Висновки

Емпіричне дослідження в межах проекту «Повсякденне життя луганського школяра – 2011» виявили такі тенденції: більшість школярів м. Луганська вважають, що навчання у школі – це важлива частина їхнього життя, але є багато іншого, що для них теж не менш важливо. Що стосується інтересу учнів до предметів – більшість школярів відповіли, що їх цікавить декілька навчальних предметів, інші в них інтересу не викликають (наприклад, більшість учнів цікавить такий предмет як біологія.). Найбільш знайомі науки для школярів – психологія, філософія, астрологія, хіромантія. Згідно з розподілом відповідей учнів, ці ж науки вони бажають вивчати у своїй школі. Школярі м. Луганська вважають, що вивчення наук про суспільство може допомогти людині краще орієнтуватися у суспільстві, серед людей. Такими науками вони вважають психологію, економіку, право. Отже, якщо проаналізувати проективну ситуацію можливого введення деяких наук у навчальний процес, то можна простежити зсув інтелектуальних інтересів школярів до поєднання науки та псевдонаук.


Література

1. Іванчук М. Навчання як фактор виховання особистості / М. Іванчук // Рідна школа. – 2005. – № 2 – С. 12 – 14. 2. Тесленко В. Профільне навчання в старшій школі як чинник поліпшення якості навчання та доступності освіти / В. Тесленко // Освіта школи. – 2007. – № 22 – С. 10 – 11. 3. Біляковська О. Аналіз контролю та оцінювання навчальних досягнень старшокласників у практиці сучасної школи / О. Біляковська // Рідна школа. – 2007. – № 3. – С. 19 – 20. 4. Концепція профільного навчання в старшій школі // Українська мова і література в школі. – 2009. – № 7. – С. 54 – 57.
Кухаренко О. В. Навчання у житті школяра: сучасний зміст шкільної програми та перспективи її зміни в майбутньому

У статі проаналізовано ставлення школярів м. Луганська до навчання та їх позиціонування стосовно предметів шкільної програми; з’ясовано обізнаність школярів щодо наук, які не є шкільними предметами; виявлено науки, які б учні хотіли вивчати, тим самим з’ясувалося зміщення інтелектуальних інтересів школярів стосовно чинної шкільної програми.



Ключові слова: навчання, шкільні предмети, науки, псевдонауки.
Кухаренко Е. В. Учеба в жизни школьника: современное содержание школьной программы и перспективы ее изменения в будущем

В данной статье проанализировано отношение школьников г. Луганска к учебе и их позициирование относительно предметов школьной программы; выяснялась осведомленность школьников относительно наук, которые не являются школьными предметами; выявлены науки, которые бы ученики хотели изучать, тем самым выяснилось смещение интеллектуальных интересов школьников по отношению к действующей школьной программе.



Ключевые слова: учеба, школьные предметы, науки, псевдонауки.
Kuharenko O. V. Studies in the life of a pupil: modern curriculum and future prospects

Given article analyses the attitude of school-children in Lugansk towards their studies and school discipline; the research showed children's knowledge about sciences not included in school curriculum; sciences that children are willing to study were detected, and this enabled to see the shift of school-children's intellectual interests in respect of actual school curriculum.

Keywords: studies, school disciplines, sciences, pseudoscienses.
Стаття надійшла до редакції 14. 11. 2011 р.

Прийнято до друку 25. 11. 2011 р.

протоколом № 4

Рецензент – к. соц. н., ст. викладач Хобта С.В.

УДК 316:373.091.8
Петренко О. С.
ДІЯЛЬНІСНА СТОРОНА ПОЗАШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ М. ЛУГАНСЬКА
У сучасному світі стрімко змінюються умови соціалізації підростаючого покоління. До агентів соціалізації додається Інтернет, а з ним і електронні соціальні мережі (ВКонтакті, Facebook та ін.), зберігає вплив телебачення, розповсюджується відвідування нічних клубів тощо. Стаття покликана дослідити структуру позашкільних занять старшокласників. Ми розглянемо як заняття вдома, так і відвідування закладів позашкільної освіти (музикальні, художні школи), закладів культури (театри, музеї) і т. п. Також з’ясуємо трансформації, що викликані поширенням інформаційних технологій та сучасними змінами в культурі.

Подібна проблематика розроблялася такими авторами: Т. Бондар[1] досліджувала повсякденні практики підліткових компаній, О. Гаригіна [2], В. Кременецька [3] розглядали дозвіллєві практики залежно від певних статусних позицій, Г. Саган [4;5] аналізувала підходи до вивчення феномену дитинства у сучасному світі.

Ми ж висвітлимо структуру позашкільних занять старшокласників м. Луганська (8 – 11 класів). У своєму аналізі будемо використовувати дані, отримані в ході опитування «Повсякденне життя луганського школяра – 2011», проведеного кафедрою філософії та соціології ЛНУ імені Тараса Шевченка та Центром з вивчення суспільних процесів та проблем гуманізму в листопаді 2011 року.

Розглянемо загальну структуру позашкільної діяльності старшокласників. Отже, чим старшокласники у навчальному році займаються найчастіше? До щоденних занять можна віднести «прослуховування улюбленої музики» − 73,8% (ще 13,3% роблять це декілька разів на тиждень); спілкування в соціальних мережах у Інтернеті – 61,5% (ще 20,2% роблять це декілька разів на тиждень) і спілкування з друзями на вулиці – 60,4% (ще 24,6% спілкуються декілька разів на тиждень). Як бачимо, частки віртуального спілкування та спілкування у реальному житті у сучасних старшокласників не дуже відрізняються. Це вказує на зростання ролі інтернет-спілкування та соціальних мереж як засобу спілкування та факторів соціалізації. Так, тільки 6,3% респондентів ніколи не спілкуються в Інтернеті у соціальних мережах і ще 3,8% роблять це раз на місяць і рідше. Але, судячи з усього, більшість школярів старших класів поєднують обидва види спілкування, тому повної віртуалізації спілкування підлітків поки що боятися не варто. Отже, спілкування (реальне та віртуальне) займає дуже значну частину дозвілля старшокласників.

Повертаючись до питання про характер спілкування сучасних підлітків, розглянемо розподіл відповідей на запитання про ходіння у гості до друзів і знайомих. Щодня ходять у гості 14,9%, декілька разів на тиждень, але не щодня – 34,5%, а один раз чи двічі на тиждень – 22,1%. Ці показники можуть здатися зависокими, однак, тут треба пригадати відомий психологічний факт, що у підлітковому віці надзвичайно велику роль має спілкування з однолітками.



Переглядом кінофільмів вдома (на комп’ютері чи за допомогою відеопрогравача), а також переглядом телепередач щоденно займаються 39,1% та 38,8% старшокласників відповідно, декілька разів на тиждень цьому приділяють час, відповідно, 33% та 25,2% учнів. Пошук в Інтернеті музики, фото та відео щоденно займає час 57,4% респондентів, декілька разів на тиждень час цьому присвячують ще 21,6% школярів. З цього можна зробити висновок, що Інтернет у житті підростаючого покоління конкурує як фактор соціалізації та джерело інформації з телебаченням. Тобто, більшість підлітків все частіше обирають Інтернет, а не телебачення. Так, 11,4% старшокласників, що відповіли на запитання, взагалі не дивляться телепередачі, іще 6,6% дивляться їх раз на місяць чи ще рідше. Для порівняння: 7,1% ніколи не шукають інформацію в Інтернеті і ще 3% роблять це раз на місяць і рідше. Тут варто сказати, що домогосподарства в Україні частіше володіють телевізорами, ніж комп’ютерами та доступом в Інтернет, бо останнє потребує більшого рівня матеріальної забезпеченості сім’ї

Звернемося до участі старшокласників у домашньому господарстві. Допомагають батькам у домашньому господарстві щоденно 50,8%, декілька разів на тиждень – 28,2%. Щоденна участь у догляді за молодшими сестрами чи братами характерна для 25,9%; допомагають декілька разів на тиждень, але не щодня, а також один раз чи двічі на тиждень 12% і 6,9%, відповідно. Такі невисокі значення можна пояснити тим, що для сучасної української сім’ї, загалом, характерно мати одну дитину.

Звернемося до менш популярних видів діяльності, зокрема пов’язаних з читанням. Читання художньої, наукової та науково-популярної літератури значно програє у популярності пошуку музики та відео в Інтернеті. Читанню художньої літератури не рідше одного-двох разів на тиждень приділяють час 49,2%, а наукової та науково-популярної – 36,3%. Отже, художня література трохи більше затребувана, ніж науково-популярна. Це підтверджується і тим, що ніколи у навчальному році її не читають 19,7% (раз на місяць чи рідше − 18,9%), а науково-популярну – 26,7% (раз на місяць чи рідше − 26,7%). Можна відзначити, що художню літературу читають не рідше одного чи двох разів на тиждень майже половина опитаних (49,1%). Такий високий відсоток ми могли отримати через те, що школярі включали у читання художньої літератури твори, які вони читають як домашнє завдання з літератури.

Продовжуючи тему читання, розглянемо питання відвідування бібліотеки. Згідно з даними, не рідше одного-двох разів на тиждень бібліотеки відвідує 17,1%, ще 10,8% відвідують не щотижня, а 26,2% − раз на місяць і рідше. А 45,9% взагалі не відвідують ці заклади. Проте тут варто відзначити, що сучасному поколінню все частіше бібліотеку замінює Інтернет, у якому можна відшукати необхідну літературу легше, швидше, не виходячи з дому. Це, звісно, не означає те, що деякі ресурси Інтернету поширюють неякісну інформацію, а готові реферати й доповіді заважають формувати уміння самостійної роботи з літературою.

Розглянемо також регулярність читання газет, як заняття пов’язаного і з читанням взагалі, і з інформуванням про соціально значущі події, зокрема. Не рідше одного-двох разів на тиждень газети читають 38,5% опитаних, ще 11, 5% читають не щотижня і 13,3% − раз на місяць чи рідше. Ще понад третина (36,8%) не читають взагалі.

Хоча сучасні старшокласники дійсно читають недостатньо, варто також відзначити, що навчання в школі, якщо сумлінно дотримуватися усіх його вимог, створює для школяра значне навантаження та залишає мало вільного часу для дозвілля.

Що стосується позашкільних занять, пов’язаних з освітою та самоосвітою, то, сумарно, вивченням іноземних мов не рідше одного-двох разів на тиждень займається 46,3% опитаних, а заняттями з репетиром – 30%. У той же час ніколи не займаються вивченням іноземних мов 37,5%, і не займаються з репетитором 60,7%.

У гуртках займаються не рідше одного – двох разів на тиждень 37,8%, ніколи не займаються у гуртках 46,8%. Заняття у спортивних секціях відвідують не рідше одного – двох разів на тиждень 41,2%, зовсім їх не відвідують 40,1%. Що стосується занять зарядкою та іншими спортивними вправами, то ними щодня займається 28,6%, ще 22,4% − декілька разів на тиждень, але не щодня, і 12,7% − один – два рази на тиждень. Тільки 19,6% вказало, що не займається подібними вправами зовсім. Останній розподіл здається дещо оптимістичнішим, але викликаний він, скоріше за все, тим, що респонденти, а особливо діти, іноді схильні давати соціально схвальні відповіді на запитання. Але основні тенденції відстежити все-таки можна.



Заняття у музичній школі щодня відвідує 4,2% опитаних, 6,4% − декілька разів на тиждень, 83,6% − не відвідують взагалі. Окрім того, заняттями музикою у складі самодіяльної групи займаються не рідше декількох разів на тиждень 9,6%, ніколи цим на займаються 85,8% тих, хто відповіли. Художні школи щодня відвідує 1,7%, декілька разів на тиждень – 6,5%, а 87,3% респондентів не відвідують взагалі.

Продовжуючи тему творчості відзначимо, що створенню художніх творів чи музики щодня приділяє час 5,8%, ще 17,8% приділяють цьому час не рідше одного – двох разів на тиждень. Ще 6,3% – не щотижня, а 12% – раз на місяць і рідше приділяють час для подібної творчості. А 62% вказали, що не приділяють цьому взагалі часу. Моделюванню та винахідництву свій час не рідше одного – двох разів на тиждень присвячує 12,2%, ще 4,2% − не щотижня, 11% − раз на місяць і рідше. 72,5% не займається цим взагалі.

Визначимо, де і як часто відпочивають школярі. Кафе відвідують доволі часто, тобто, не рідше одного –двох разів на тиждень 43,2% (з них 6,2% − щодня, 16,4% − декілька разів на тиждень, але не щодня, і 20,6% – один – два рази на тиждень), ніколи – 12,3%, а раз на місяць і рідше – 21,9%, ще 22,5% відвідують їх не щотижня. Цей розподіл дозволяє нам не тільки приблизно уявити забезпечення школярів кишеньковими грошима, а й підтверджує виявлену схильність проводити своє дозвілля у спеціально організованих для цього комерційних закладах, докази цього ми будемо бачити і далі.

Кінотеатри не рідше одного – двох разів на тиждень відвідують 22,3%, 25% та 41,3 % відвідують не щотижня, а раз на місяць чи рідше. І лише 11,4% ніколи не відвідують.

Театри регулярно відвідують значно менше учнів. Не рідше одного – двох разів на тиждень театр відвідали 7%, ще 7,6% ходять туди не щотижня. А 40,9% бувають там раз на місяць або рідше, і 46,4% не ходять туди взагалі. Музеї мають майже таку ж популярність, як і театри. Не рідше одного –двох разів на тиждень їх відвідує 6,8%. Не щотижня − ще 6,8%, 40,7% – раз на місяць або рідше і 46,4% – ніколи.

Такою, що викликає тривогу, можна назвати ситуацію з відвідуванням нічних клубів. І хоча 58,5% опитаних вказали, що не відвідували нічних клубів − 18,1% відвідують їх раз на місяць і рідше, 9,1% бувають там не щотижня, 5% − один раз чи двічі на тиждень, 5,4% − декілька разів на тиждень, але не щодня і 4% щодня. Не вдаючись до моралізаторства, варто все ж зазначити, що нічні клуби несуть загрозу негативних соціалізуючих впливів. Треба також додати, що відвідування нічних клубів задоволення не з дешевих, а це означає, що батьки самі дають дітям гроші на відвідування цих закладів.

Загалом, не рідше одного – двох разів на тиждень музичні концерти відвідують 12,7%, не щотижня їх відвідують 6,3%, 39% відвідують їх не щомісяця. Зовсім не відвідують концерти 42%.

Що стосується суспільної активності старшокласників, то участі у суспільно-корисній праці (наприклад, благоустрій двору, вулиці) не рідше одного – двох разів на тиждень часу приділяє, сумарно, 23,6%, ще 10,4% та 22,1 %, відповідно, припадає на тих, хто робить це не щотижня, а раз на місяць і рідше. 43,9% опитаних вказали, що ніколи не виділяють на це часу. Участь у роботі громадських організацій не рідше одного – двох разів на тиждень бере 15,5%, не щотижня – 8,7% і ще 16,9% − раз на місяць і рідше. Більше половини респондентів, тобто 58,9%, взагалі не залучені до роботи в подібних організаціях (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл відповідей на запитання «Якщо говорити про цей навчальний рік, чи займалися Ви, і як часто, названими видами позашкільної діяльності» (у %)


Види діяльності

Щодня

Декілька разів на тиждень, але не щодня

Один чи два рази на тиждень

Не щотижня

Раз на місяць і рідше

Ніколи

Читання художньої літератури

11,1

19,7

18,4

12,4

18,9

19,7

Читання наукової і науково-популярної літератури

8,9

13,1

14,3

14,1

23

26,7

Прослухо-вування улюбленої музики

73,8

13,3

5

2

1,7

4,3

Спілкування у соціальних мережах в Інтернеті (ВКонтакті, Facebook та інші)

61,5

20,2

4,5

3,6

3,8

6,3

Спілкування з друзями на вулиці

60,4

24,6

6,7

3

2,2

3

Відвідуван-ня кафе

6,2

16,4

20,6

22,5

21,9

12,3

Заняття

у гуртках



10,6

15,3

11,9

4,9

10,4

46,8

Заняття у спортивних секціях

10,6

18,6

12

6,3

12,4

40,1

Вивчення іноземних мов

6,6

23,8

16

9,7

6,4

37,5

Заняття з репетитором

4,6

15,2

10,1

4,1

5,3

60,7

Відвідуван-ня нічних клубів

4

5,4

5

9,1

18,1

58,5

Відвідуван-ня музичних концертів

3

4,2

5,5

6,3

39

42

Відвідуван-ня бібліотек

2,5

6,7

7,8

10,8

26,2

45,9

Перегляд кінофільмів вдома (на комп’ютері, за допомогою відеопрогравача)

39,1

33

13,2

6,2

3,9

4,7

Відвідуван-ня кінотеатрів

2,9

7,9

11,6

25

41,3

11,4

Відвідуван-ня театрів

1

1,4

4,5

7,6

40,9

44,5

Відвідуван-ня музеїв

2

2,4

2,5

6,1

40,7

46,4

Перегляд телепередач

38,8

25,2

12,1

5,9

6,6

11,4

Заняття

у музичній школі



4,2

4,2

2,2

0,9

4,8

83,6

Заняття у художній школі

1,7

3,9

2,6

1,2

3,3

87,3

Заняття музикою

у складі самодіяль-ної групи



3

3,4

3,2

1,4

3,2

85,8

Моделюван-ня та винахідни-цтво

4,2

3,8

4,2

4,2

11

72,5

Допомога батькам удома

50,8

28,2

9,8

3,9

2,5

4,7

Читання газет

9,5

14,6

14,4

11,5

13,3

36,8

Пошук в Інтернеті музики, фото та відео

57,4

21,6

8,2

2,8

3

7,1

Заняття зарядкою та іншими спортивни-ми вправами вдома

28,6

22,4

12,7

8,4

8,3

19,6

Участь у догляді за молодшими братами чи сестрами

25,9

12

6,9

5,3

6,2

43,7

Ходіння в гості до друзів і знайомих

14,9

34,5

22,1

12,4

8,7

7,5

Створення худ. творів чи музики

5,8

6,7

7,1

6,3

12

62

Участь у суспільно-корисній праці (благоустрій свого двору, вулиці тощо)

5,8

7,9

9,9

10,4

22,1

43,9

Участь у роботі суспільних організацій

2,9

5,2

7,4

8,7

16,9

58,9

Також ми провели факторний аналіз видів позашкільної діяльності старшокласників (було виділено 7 факторів, що загалом пояснюють 53,37 % дисперсії).



Перший фактор«мистецтво та художня творчість» пояснює 10% дисперсії. Він включає такі види діяльності: відвідування музичних концертів, театрів, музеїв, заняття у музичній та художній школі, заняття музикою у складі самодіяльної групи, заняття моделюванням та винахідництвом, створення художніх творів і музики.

Другий фактор (9,6% дисперсії) пов'язаний більше з навчальною діяльністю – читання художньої, наукової та науково-популярної літератури, вивчення іноземних мов, заняття з репетитором, відвідування бібліотек, читання газет, відвідування театрів.

Третій об’єднує спілкування у реальному та віртуальному світі та пасивне споживання музики та відео – прослуховування улюбленої музики, спілкування у соціальних мережах у Інтернеті, спілкування з друзями на вулиці, пошук в Інтернеті музики, фото та відео. Пояснює 8,2% дисперсії.

Четвертий (7,5% дисперсії) – відвідування кафе, нічних клубів, музичних концертів, відвідування кінотеатрів. Фактор об’єднує тих, хто орієнтований на дозвілля у спеціально організованих комерційних закладах.

П’ятий (6,8% дисперсії) фактор об’єднує суспільну активність і частково домашню (читання газет, заняття зарядкою та іншими спортивними вправами вдома, догляд за молодшими братами та сестрами, участь у суспільно-корисній праці, участь у роботі громадських організацій).

Шостий (5,7% дисперсії) фактор об’єднує перегляд кінофільмів вдома (на комп’ютері або відеопрогравачі), перегляд телепередач, допомогу батькам по господарству. Він об’єднує пасивне дозвілля вдома та домашню діяльність.

Сьомий фактор − заняття у гуртках і спортивних секціях – пояснює 5,4% дисперсії.

Як же змінюється поширеність різноманітних занять у різних класах? Дослідивши розповсюдженість читання художньої, наукової та науково-популярної літератури між 8 – 11 класами, ми побачили, що в 11-му класі зростає частка тих, хто частіше починає читати таку літературу (напевне, через профорієнтаційну мотивацію та необхідність готуватися до екзаменів). При цьому спостерігаємо картину, коли після 8-го класу інтерес до читання починає спадати і зростає знову ближче до 11-го серед тих, хто читає щодня і декілька разів на тиждень, але не щодня. Цікаво, що іноді у 8-х класах діти читають більше ніж у 9-му та 10-му класах. Пояснити це можна, ймовірно, такими причинами: менша порівняно з старшокласниками завантаженість, що залишає час для читання; у багатьох ще збережено інтерес і бажання навчатися, пізнавати нове тощо.

Чим старший клас, тим більша частка тих, хто спілкується за допомогою соціальних мереж частіше, і тим менша частка тих, хто не спілкується взагалі. Так, щодня у соціальних мережах спілкується 55,2% восьмикласників і 65,6% одинадцятикласників. Тих, хто не користується взагалі соціальними мережами у 8-х класах – 13,4%, а в 11-х – 3,7%. Така ж тенденція простежується і стосовно пошуку в Інтернеті фото, музики, та відео. Загалом, цьому частіше приділяють увагу учні 10 – 11-х класів. Ніколи цим не займається 12% восьмикласників і всього 5,1% одинадцятикласників. Тож, імовірно, учні 10 – 11-х класів частіше мають у своєму розпорядженні комп’ютер та Інтернет

Якщо порівняти з 8 – 9 класами, у 10 –11 класах учні рідше займаються у гуртках. Так, у 8-х класах туди ніколи не ходять 38,9%, а у 11-х – 50,2%. Стосовно спортивних секцій, частка тих, хто в них не займається, відрізняється не так радикально, проте учні 10 – 11 класів ходять туди рідше. Дещо збільшується серед одинадцятикласників кількість тих, хто починає займатися зарядкою та іншими спортивними вправами вдома. Серед восьмикласників ніколи не роблять зарядку – 21,6%, а серед одинадцятикласників – 14,2%.

Що стосується відвідування музичної школи, то порівняно з 8-м класом одинадцятикласники відвідують її менше. Серед восьмикласників зовсім її не відвідують 80,6%, а серед одинадцятикласників – 86,1%. У художніх школах дещо інша ситуація, тут спад не такий помітний. Імовірно, зі зростанням навантаження у школі, зміною інтересів заклади позашкільної освіти починають відвідувати лише ті, хто дійсно бажає цього, а не за вибором батьків (які часто віддають дітей до музичної школи).

У 10 – 11 класах різко зростає популярність послуг репетитора. Так, не рідше одного – двох разів на тиждень послугами репетитора користуються 20,3% дев’ятикласників, 27,3% – десятикласників та 46,3% – одинадцятикласників. Це можна пояснити тим, що підлітки починають готуватися до вступу у вищі навчальні заклади, до ЗНО, стає складнішою шкільна програма, тож багато хто змушений звертатися до репетитора.

Що стосується нічних клубів, то вражає, що неповнолітні взагалі їх відвідують. Також дивує, що різниця між кількістю тих, хто відвідує нічні клуби у 8-му та 11-х класах не рідше 1 – 2 разів на тиждень, невелика – 12,6% і 12,4% відповідно. Нічні клуби належать до класу комерційних закладів, спеціально призначених для проведення дозвілля молоддю, і вони набувають ознак місць своєрідного «статусного споживання», коли їх відвідування є рисою певної «дорослості», бажанням виділитися і бути як усі, одночасно (що характерно для підлітків).

Тепер порівняємо характеристики старшокласників, що навчаються у спеціалізованих та неспеціалізованих школах. Так, художню літературу частіше читають учні спеціалізованих шкіл (χ2=22,825; sig <0,01). Така ж ситуація з читанням наукової та науково-популярної літератури (χ2=14,209; sig=0,014). Старшокласники з спеціалізованих шкіл також частіше вивчають іноземні мови (χ2=20,072; sig=0,001) та займаються з репетиторами (χ2=18,433; sig=0,002.) Вони також частіше відвідують бібліотеки (χ2=13,983; sig=0,016.): серед старшокласників спеціалізованих шкіл ніколи там не були протягом навчального року 36,8%, а неспеціалізованих – 50,2%.

Проте нічні клуби частіше відвідують саме учні неспеціалізованих шкіл (χ2=14,403; sig=0,013.) Також учні неспеціалізованих шкіл частіше беруть участь у домашній роботі, допомагаючи батькам (χ2=13,408; sig=0,02), частіше ходять у гості до друзів і знайомих (χ2=18,939; sig=0,02).

Немає ніякої різниці між учнями спеціалізованих та неспеціалізованих шкіл у таких заняттях як прослуховування улюбленої музики, спілкування в Інтернеті у соціальних мережах, відвідування кафе, гуртків, спортивних секцій, музеїв, музичних і художніх шкіл, перегляд кінофільмів вдома, перегляд телепередач, заняття музикою у складі самодіяльних груп, читання газет, пошук в Інтернеті музики, фото, відео, заняття зарядкою та іншими фізичними вправами вдома, участь у догляді за молодшими братами та сестрами, створення художніх творів і музики.

Учні спеціалізованих шкіл гуляють трохи рідше від своїх однолітків з неспеціалізованих шкіл з друзями на вулиці (але ця тенденція тільки наближається до рівня значимої кореляції, sig=0,097). А також вони рідше ходять до кінотеатрів, хоча тих, хто туди взагалі не ходить, серед цієї групи старшокласників менше (χ2=13,752; sig=0,017.)

Відзначимо, що те, як часто читає дитина, також залежить від рівня освіти та соціально-професійної приналежності батьків. Саме вони спрямовують або не спрямовують дитину на певні види діяльності, прищеплюють ту чи іншу систему цінностей. Так, наприклад, найвищий відсоток тих, хто читає художню літературу щодня, серед учнів, чий батько є представником гуманітарної інтелігенції, підприємцем; серед тих, хто читає декілька разів на тиждень, але не щодня – інженерно-технічним працівником, службовцем. А от тих, хто не читає ніколи, найбільше серед дітей безробітних (50%). Подібна до цього ситуація складається і у випадку аналізу за соціально-професійною приналежністю матерів. Діти представників гуманітарної інтелігенції, підприємців, службовців, інженерно-технічних працівників і військовослужбовців також частіше користуються послугами репетиторів.

Підіб’ємо підсумки. У ході аналізу структури позашкільних занять підлітків м. Луганська ми зафіксували, що одним з найпоширеніших видів діяльності залишається спілкування в групі однолітків. Через поширення комп’ютерів та Інтернету спілкування відбувається не лише особисто, а й у просторі соціальних мереж в Інтернеті. Інтернет трохи «посунув» телебачення у лідерстві за увагу підлітків, ставши для нього електронною бібліотекою, простором спілкування, джерелом музики, фільмів, розваг. У цьому є як плюси (доступ до потрібної інформації, спілкування тощо), так і мінуси (наявність в Інтернеті матеріалів, неприпустимих для цієї вікової категорії, (це має місце і на телебаченні); можливість скачати реферат, домашнє завдання у готовому вигляді, не докладаючи зусиль). Нейтралізація мінусів, скоріш за все, залежить від батьків (встановлення програм інтернет-фільтрів для дітей, бесіди тощо), та органів, що борються з порнографією в Інтернеті. Ще одним небезпечним фактором виявилося досить поширене відвідування нічних клубів.

Було виявлено, що учні спеціалізованих шкіл частіше приділяють увагу видам діяльності, що безпосередньо пов’язані з навчанням: читання художньої та наукової літератури, заняття з репетиторами, вивчення іноземних мов. І тут важливо не лише можливе краще викладання у спеціалізованих школах. Ми виявили залежність між соціально-професійним статусом батьків і типом школи. Діти, чиї батьки належать до інженерно-технічних працівників, керівників, службовців, гуманітарної інтелігенції, частіше навчаються у спеціалізованих школах, ніж діти робітників та робітників сфери торгівлі та послуг. Тобто, тут відіграє роль статусний фактор і намагання дати дітям кращу освіту. Так мотивовані батьки більш схильні орієнтувати своїх дітей на навчання, допомагати їм, наймати репетиторів тощо.
Література

1. Бондар Т. В. Стилєжиттєві особливості повсякденних практик підліткових компаній / Т. В. Бондар // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Випуск 15. – Харків, 2009 – С. 635 – 639. 2. Гарыгина О. С. Досуговые предпочтения как социальный індикатор / О. С. Гарыгина // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Випуск 15. – Харків, 2009 – С. 515 – 517. 3. Кременецька В. В. Вплив статусних позицій на вибір культурно-дозвіллєвих практик / В. В. Кременецька // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Випуск 15. – Харків, 2009 – С. 299 – 303. 4. Саган Г. В. Концептуализация феномена детства: основные подходы / Г. В. Саган // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Випуск 15. – Харків, 2009 – С. 311 – 314. 5. Саган Г. В. Социокультурные практики детства: концептуализация, операционализация, украинская специфіка / Г. В. Саган // Вісник Одеського національного університету. – Т. 15, Випуск 14. Соціологія: політичні науки – Одеса, 2010. – С. 51 – 60.
Петренко О. С. Діяльнісна сторона позашкільного життя старшокласників м. Луганська

У статті проведено аналіз структури позашкільної діяльності старшокласників м. Луганська загалом, залежно від класу, типу школи та соціально-професійної приналежності батьків, зроблено факторний аналіз.



Ключові слова: старшокласники, дозвілля, фактори соціалізації.

Петренко О. С. Деятельностная сторона внешкольной жизни старшеклассников г. Луганска

В статье проведен анализ структуры внешкольной деятельности старшеклассников г. Луганска в целом, в зависимости от класса, типа школы и социально-профессиональной принадлежности родителей, сделан факторный анализ.



Ключевые слова: старшеклассники, досуг, факторы социализации.
Petrenko O. S. Out-of-school activities of senior pupils of Lugansk

This article includes analysis of out-of-school activities of senior pupils of Lugansk on the whole, depending on forms, type of school, socio-professional characteristics of parents. Here was also made its factorial analysis was made.



Keywords: senior pupils, leisure, factors of socialization.
Стаття надійшла до редакції 15. 11. 2011 р.

Прийнято до друку 25. 11. 2011 р.

протоколом № 4

Рецензент – к. соц. н., ст. викладач Хобта С. В.



УДК 316.334. 56–057.874
Живілова М. С.
ПОВСЯКДЕННІ МІСЬКІ ПРАКТИКИ ШКОЛЯРІВ М. ЛУГАНСЬКА: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

ОСВОЄННЯ ПРОСТОРУ
Існують дві тенденції розгляду міської повсякденності в сучасній соціо-гуманітарній науці. Перша полягає у тому, що міські практики розглядають під різними кутами зору, не обмежуючись одним визначальним чинником [1]. Це пов’язується з тим, що сучасне місто постає у вигляді „поєднання неузгоджених процесів та соціальної гетерогенності” [1, с. 210] та „завжди розтікається у нових напрямках” [1, с. 210], його кордони стають примарними. Згідно з першою тенденцією, виділяють три метафори розуміння міської повсякденності: транзитивність, ритмічність, місто як відбиток „минулого, щоденно створюваних шляхів пересування вздовж та впоперек міста, а також зв’язків за його межами” [1, с. 213]. Транзитивність – „це те, що дозволяє місту постійно формувати та змінювати свій вигляд” [1, с. 213], тобто взаємопроникнення простору та часу. Шлях пізнання транзитивності – це фланерство [1]. Метафору міських ритмів, на наш погляд, влучно характеризує Дж. Аллен: „Ритми міста – це все, від регулярних прогулянок людей по місту до найширшого кола повторюваних дій, звуків і пахощів, які розмічують життя у місті та дають його мешканцям відчуття часу та місця. Це відчуття не має нічого спільного із загальним упорядкуванням прагнень яких-небудь мас чи узгодженням щоденного життя в різних частинах міста” [1, с. 220]. Наведене визначення Дж. Алена схоплює специфіку ритмів міста. Метафора ритмів також розкривається в концепції ритманалізу А. Лефевра. За Лефевром А. „… повсякденне можна охарактеризувати як набір певних функцій, які пов’язують і поєднують системи, які здаються різними” [2, с. 34]. Повсякденність міста, у свою чергу, „складається з „щоденного життя”, що визначається як повторювані матеріальні та людські практики, з „повсякденності” як екзистенціонального чи феноменологічного стану, та з „буденності”, що є чимось на кшталт іманентної сили життя, що пронизує все, протікаючи у просторі та часі” [1, с. 211]. А. Лефевр розкриває парадокс повсякденності: з одного боку, вона прагне до повторювання певних інтервалів часу чи процесів, і таким чином „уніфікує основні сфери соціального життя” [2, с. 35], з другого – „виробляє зміни таким чином, щоб надати враження швидкості в монотонності” [2, с. 35]. Метафора відбитків, у свою чергу, „допомагає розвінчати ідею про те, що місто – це впорядкований і розподілений зразок мобільності, що надає можливість побачити багато інших шляхів мобільності в місті” [1, с. 222].

Друга тенденція розуміння міської повсякденності відсилає нас до семіотики та лінгвістики. Місто, у такому разі, розглядається як гіпертекст і відповідно до цього існує певний інструментарій осягнення міської повсякденності, який запозичується у філології. Наприклад, М. де Серто [3] проводить паралелі між мовними конструкціями та міським простором. Ним використовуються такі поняття: синекдоха та асидентон [3]. Синекдоха „називає предмет словом, яке позначає його частину: так „голова” позначає „людину” [3, с. 31]. Асиндетон – „пропуск сполучних слів і прислівників, які пов’язують граматично однорідні слова чи речення („прийшов, побачив, переміг”)” [3, с. 31]. Тобто, якщо ми застосуємо ці поняття до простору, то асидентон – це звуження простору, його спрощення; а синекдоха – це розширення простору. Для міської повсякденності притаманні метафоричний характер та варіативність. Звідси, особливих властивостей набувають кроки, які „не локалізовані у просторі, а, скоріш виробляють його” [3, с. 28]. Крокуючи містом, людина привласнює простір, освоює його, пов’язує різні місця у систему. Звідси концепція пішохідно-мовного акту [3, с. 29], який неможливо звести до відбитків у формі фотокарток та карт. Через те, що карта „приховує дію, що її породила; практики замінюються своїми відбитками” [3, с. 28]. Щодо привласнення простору, з одного боку, повсякденні практики відрізняються колективним характером влади над простором, а з другого мають індивідуальний характер присвоєння простору [3, с. 27]. М. Де Серто зауважує, що, коли створюється концепт міста на папері, а потім втілюється у реальність, побудований концепт може зовсім по-іншому впливати на людей, ніж це було заплановано при його розробці. Архітектурне оточення впливає на людей, люди впливають на архітектурне оточення, змінюючи його фізичний та символічний вигляд. Це безконечний процес. М. де Серто вважає, що міські легенди є одним з різновидів конструювання простору міста.

Проте, слід зауважити, що перша тенденція розуміння міських повсякденних практик у сучасних дослідженнях домінує, на наш погляд, над другою. Це розкривається в тому, що текст міста (текст культури за Б. Хаймором [4]) виявляється неосяжним, різнобарвним і неструктурованим за якоюсь однією ознакою. Тому дослідники [3], [4] залишають спроби аналізу міської повсякденності за жорсткою системою та рекомендують втілитися у фланера, тим самим вільно віддавшись ритмам міського життя.

Для того, щоб перейти безпосередньо до аналізу повсякденних міських практик школярів, ми повинні розглянути класичну концепцію повсякденності А. Щюца. Головні тези А. Щюца [5] полягають у тому, що, по-перше, людина посідає певне місце (місце розуміється у широкому сенсі, враховуючи не тільки просторові характеристики). По-друге, кожна людина заглиблена у власну біографічну ситуацію. Місце та біографічна ситуація обумовлюють сприйняття реальності. По-третє, людина орієнтується у світі завдяки типізованим конструктам здорового глузду, які занурені у повсякденне життя і непомітні на перший погляд. Для подолання індивідуальності біографічних перспектив і зайнятих місць, розум вдається до процедури ідеалізації. Існують два різновиди ідеалізації: перша – я уявляю, що моє місце, це – його місце; друга – я уявляю, що його система релевантностей така ж як у мене. А. Щюц так описує процедуру дії типізованих конструктів: „Те, що переживається в досвіді реального сприйняття об’єкта, аперцептивно передається будь-якому іншому подібному об’єкту, який сприймається лише як тип. Реальний досвід підтверджує або не підтверджує моє передбачення (антиципацію) типової подібності з іншими об’єктами” [5, с. 11]. При цьому антиципація відіграє важливу роль у конструюванні типів, тому що її суть полягає у гіпотетичному уявленні біографічної ситуації та системи цінностей іншої людини. На наш погляд, для аналізу міської повсякденності „всезагальна теза взаємності перспектив” [5] (тобто, наведені вище ідеалізації) є визначальною у розумінні, яким чином утворюються „зони порозуміння” (суспільні образи простору, за якими люди орієнтуються у ньому).

Особливо важливим у концепції повсякденності А. Щюца, ми вважаємо процес виникнення типізуючих конструктів під час безпосередніх „Ми-відносин”. Тобто, „перебування з ким-небудь в спільному просторі означає, що певний сектор зовнішнього світу, який містить об’єкти, що представляють інтерес для нас обох, однаково доступний як мені, так і моєму партнеру. <…> товариші (consociates) взаємно залучені в біографії один одного, вони разом зростають, живуть, можливо сказати, в чистому Ми-відношенні” [5, с. 19]. Тут потрібно наперед зауважити, що освоєння простору у школярів розпочинається із освоєння „своєї кімнати”, „свого дому”, „своєї вулиці” [6]. Таким чином, основна частина повсякденних міських практик локалізована у просторі безпосередніх Ми-відносин. Зростаючи разом зі своїми однолітками, поділяючи один і той же міський простір, школярі конструюють типізовані конструкти повсякденності. Головний потенціал Ми-відносин, що дозволяє конструювати типізовані об’єкти, розкривається у наступному: „Я формулюю ідеальний тип його [тобто, товариша – М.Ж.] особистості та поведінки на основі свого” [5, с. 19].

Як видно з аналізу концепцій міської повсякденності, окремі дослідження міських повсякденних практик молоді виявляються рідкістю і були зроблені в межах соціології культури (аналіз міських субкультур [6], [7]). Дослідження „Повсякденне життя луганського школяра – 2011” мало на меті виявити, які повсякденні міські практики притаманні школярам і яким чином вони конструюються.

Отже, під час дослідження „Повсякденне життя луганського школяра – 2011” учням 16-ти шкіл м. Луганська були запропоновані такі запитання: „В яких місцях міста Ви найчастіше зустрічаєтеся з друзями, гуляєте?”, „Якщо до Вас приїдуть друзі, то які місця у місті Ви їм покажете?”6. Нагадаємо, що під час дослідження „Луганськ – 2010: місцеві вибори та міська громада” ми сконструювали ментальну карту міста Луганська [8, 9], яка була властива повнолітнім мешканцям міста7. Тоді ми отримали перелік топонімів, за якими власне створили карту. Методика обробки даних у дослідженні ментальної карти міста школярів дещо відрізнялася від наведеної вище. В ході анкетування ми отримали дані, які репрезентували всі райони міста (всього було проаналізовано 800 анкет). По кожній школі відповіді аналізувалися окремо (під час конструювання ментальної карти міста „дорослих” масив аналізувався сукупно). Для кожної школи ми отримали перелік топонімів, де переважали назви об’єктів тієї місцевості, де мешкає (навчається) школяр. Відповіді на запитання: „В яких місцях міста Ви найчастіше зустрічаєтеся з друзями, гуляєте?” характеризують звичне, повсякденне просторове оточення школярів. Тут більша частка топонімів, які безпосередньо розташовані біля школи та місця проживання. Наприклад, якщо це школа м. Олександрівська, то школярі найчастіше вживають топоніми, пов’язані з їх містом. Відповіді на запитання: „Якщо до Вас приїдуть друзі, то які місця у місті Ви їм покажете?” повинні були характеризувати місто Луганськ у цілому, як його уявляють „діти”. Але тут переважають не топоніми, а назви розважальних установ. Звідси маємо досить узагальнену ментальну карту Луганська, для якої характерна деталізація території, де живе школяр, і узагальнення центру міста.

Аналіз даних відповідно до школи, в якій навчається дитина, допоміг виявити певні специфічні особливості і умовно розподілити школи за трьома районами: „периферією”, „серединою” та „центром” (периферія та центр – це крайні точки в нашому аналізі, тому простір між ними називаємо серединою). Згідно з таким розподілом ми створили три ментальні карти (Мал. 1 – 3), які відповідають уявленням мешканців „периферії”, „середини” та „центру” м. Луганська. Для кожної частини міста ментальна карта має свою специфіку. Особливо слід відмітити, що структурування міста розпочинається зі „свого дому”, „своєї вулиці”. Це підтверджується дослідженнями: „Центр індивідуального освоєння урбаністичного простору рідко збігається з центром його історичного освоєння: для молоді такою точкою відліку стає своя кімната, дім [6, с. 20]. У своїх відповідях, „діти” використовують обґрунтування „свій дім”, „поряд зі школою”, „своя вулиця”. Ця тенденція властива мешканцям усіх частин міста, але різною мірою (у мешканців „центру” відсутнє обґрунтування „свій”, але вони також структурують простір починаючи зі школи та вулиці, де мешкають). Наступною точкою відліку структурування простору повсякденних практик стають „розважальні центри”. Школярі використовують у своїх відповідях назви розважальних центрів частіше ніж назви вулиць, площ і пам’ятників.

Тому ментальна карта міста Луганська „дітей” відрізняється від ментальної карти „дорослих” [8], [9]. Вона деталізує локальні території, де мешкають і навчаються „діти” (залежно від району міста) та узагальнює центр. Центр виявляється на цій карті єдиною загальновизнаною „зоною порозуміння”. Але чим ближче до самого центру мешкають і навчаються „діти”, тим більш деталізованим він постає. У той же час потрібно враховувати, що мешканці центру майже не застосовують обґрунтування „свій”, коли характеризують місця зустрічі з друзями. Вони докладно описують центр міста, тому що там мешкають. Але не вказують приналежність „свій”. Невже ця загальна зона – центр – розуміється ними як надбання всього міста, є відкритою і не наділяється інтимним змістом? На наш погляд, це питання залишається відкритим.

Далі охарактеризуємо докладніше районні особливості. У мешканців, віддалених від центру місцевостей, виокремлюються два центри – центр їх локальної місцевості та центр м. Луганська. Чим ближче мешкає школяр до центру м. Луганська, тим меншою є його локальна територіальна ідентичність. Якщо ми говоримо про мешканців „середини” – між „периферією” та безпосередньо „центром” – то у них засвоєння центру і локальної місцевості приблизно однакове. Чіткого розмежування на два центри – „новий” та „старий” – у школярів, на відміну від „дорослих” [8], [9], немає. В основному всі практики сконцентровані в „новому” центрі, де наявні розважальні установи. Школярі докладно описують ті місця, де гуляють. Питання про пам’ятки також не викликало у них труднощів. Кількість невідповідей у цілому менша, ніж у „дорослих” [8], [9]. Повсякденні міські практики обмежені віком і матеріальною забезпеченістю батьків. Отже, вік також є основою структурування простору міста. В культурології існує спеціальний термін „kidult” (від англ. „доросла дитина”). Згідно з ним, дорослі споживають культуру, яка створена для молоді [7, с. 147]. Звідси їх повсякденні практики також структуровані навколо розважальних центрів, але дорослі мають більшу свободу дій, тому меншою мірою обмежені фінансовими, моральними факторами. Чим старшими стають „діти”, тим різноманітнішим стає освоєння ними міста. Чим більше ми наближаємося до вікової групи 16 – 17 років, тим більше ми зустрічаємо у респондентів топоніми в центрі.

Потрібно сказати про те, що в м. Луганську існують певні місця зустрічей молоді, які є значимими для неї і мають свою власну (альтернативну загальноміським уявленням) історію. Такими місцями є пам’ятник К. Ворошилову (місце зустрічей і проведення часу неформальної молоді. Зазвичай, це „емо”, „скейтери” та ін.), торговельний комплекс „Варус” (тут наявна велика площа, на якій „скейтери” та „ролери” відпрацьовують свою трюки). Як складаються ці повсякденні практики в місті? Молодіжна субкультура реконструює міський простір відповідно до інтересів всередині своєї групи, беручи до уваги існуючі просторові стереотипи (зони „порозуміння”, які допомагають орієнтуватися у місті всім його мешканцям). Молодіжну субкультуру характеризують як „виробляюче-невиробляючу систему: нових речей (економічних благ) вона дійсно не створює, але при цьому активно конструює нові для даної культурної системи змісти та значення” [7, с. 142]. Простір взаємодії у молодіжних субкультурах відрізняється від простору взаємодії інших людей, тому що молодіжні субкультури наділяють певні місця унікальними (діючими тільки в межах певної групи) змістами. Наприклад, площа – місце для відпрацьовування трюків.

Особливу роль у конструюванні нових змістів відіграє фольклор міської молоді. Найголовніша його функція полягає у виробленні та транслюванні нових змістів [7]: „Фольклорні матеріали дозволяють споглядати, як проходить інтеріоризація культурного тексту міста (його просторової складової) сучасною молоддю” [6, с. 21]. За названими топонімами можна встановити прихильність школярів до певних субкультур. Тому, коли школяр вказує поряд один з одним топоніми пам’ятник К. Ворошилову та ТЦ „Варус”, ми одразу розуміємо, що він представник неформальної молоді, тому що його повсякденні практики проходять в цих місцях.

Таким чином, міські повсякденні практики школярів локалізовані „на своїй вулиці”, але виходять за межі „своєї” території та концентруються у центрі міста. Ментальна карта м. Луганська школярів має лінійний характер – „мій дім, моя вулиця, моя школа, мій район” – „центр”. Для школярів „центру” відбувається збіг місця, де вони мешкають, і центру м. Луганська. Інші території міста вони освоюють фрагментарно, тому основні повсякденні практики сконцентровані в центрі (у розважальних закладах).


Мал. 1

Карта м. Луганська (очима школярів „периферії”)


Мал. 2


Карта м. Луганська (очима школярів „середини”)

Мал. 3

Карта м. Луганська (очима школярів „центру”)





Каталог: sites -> default -> files
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Культура Античності. Культура Давньої Греції
files -> Системотехнічні засади та інструментально-програмні засоби створення та підтримки цифрових словників сидорчук надія Миколаївна
files -> Міністерство освіти І науки україни державний економіко-технологічний університет транспорту
files -> Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,
files -> Конструкції для енергоефективного відновлення забудови, постраждалої від надзвичайних ситуацій


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка